майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
07 травня 2026 р. Справа № 906/1649/25.
Господарський суд Житомирської області у складі Лозинської І. В., секретар судового засідання Шовтюк І. В., розглянувши клопотання боржника про відстрочення виконання судового рішення у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
до Комунального підприємства Теплозабезпечення
про стягнення 97850170,92 грн
за участю представників сторін (в режимі відеоконференції):
- від стягувача: Яковенко П. А., довіреність від 30.12.2025, №156
- від боржника: Сичов Д. В., ордер на надання правничої допомоги серії АМ №1179433 від 13.01.2026
Позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача 97850170,92 грн заборгованості за договором постачання природного газу №9712-ТКЕ(24)-05 від 09.09.2024, що виник у період з грудня 2024 року по квітень 2025 року, а також судового збору.
Ухвалою від 17.12.2025 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, постановив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання суду на 15.01.2026 о 10:00; витребував у сторін відповідні процесуальні документи (а. с. 99 у т. 1).
Рішенням від 17.03.2026 у справі №906/1649/25 господарський суд ухвалив позов задоволити; стягнути з відповідача на користь ТОВ "Нафтогаз Трейдинг" 97 850 170,92 грн основного боргу та 423 920,00 грн судового збору (а. с. 212 - 214 у т. 1).
17.04.2026 на виконання рішення Господарського суду Житомирської області судом видано відповідний наказ (а. с. 216 у т. 1).
20.04.2026 від Комунального підприємства Теплозабезпечення надійшло клопотання про відстрочення виконання рішення суду на 9 місяців (вх. г/с №01-19/52/26) (а. с. 217 - 235 у т. 1), яку ухвалою від 22.04.2026 господарський суд прийняв до розгляду, призначив судове засідання на 07.05.2026 о 12:00, витребував від стягувача відзив на вказану заяву боржника (а. с. 237 у т. 1).
24.04.2026 до суду від стягувача надійшов відзив на клопотання про відстрочення виконання рішення (а. с. 239-245 у т. 1).
У судовому засіданні в режимі відеоконференції представник боржника підтримав подане клопотання про відстрочення виконання судового рішення з підстав у ньому зазначених. Натомість представник стягувача заперечив проти його задоволення.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно із ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
За ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
При цьому, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує, зокрема, ступінь вини відповідача у виникненні спору, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4 ст. 331 ГПК України).
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 331 ГПК України).
Верховний Суд у своїй постанові від 21.02.2019 у справі №2-54/08 при розгляді питання про відстрочення виконання судового рішення вказав, що відстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.
Боржник в обґрунтування поданого клопотання від 20.04.2026 зазначає про намір виконати рішення суду у добровільному порядку, однак станом на дату подання клопотання такої можливості не має у зв'язку із завершенням опалювального сезону, наявністю заборгованості з розрахунків за надані комунальні послуги усіма споживачами, зумовлені воєнним станом, та відсутності компенсації суми різниці в тарифах зі сторони держави, яка, за твердженням заявника, перевищує 185 млн грн.
У відзиві на зазначене клопотання ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" зазначає, що боржник не довів наявності виключних обставин, які істотно ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення в розумінні статті 331 ГПК України. Копія поданого боржником Балансу (Звіту про фінансовий стан) є тільки одним з елементів, які свідчать про складний фінансовий стан підприємства, який в умовах ринкової економіки є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності. На думку стягувача, виконання рішення суду не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов'язань з боку третіх осіб, зокрема, кінцевих споживачів, відсутності коштів на рахунках, тощо, натомість належними доказами відсутності у відповідача коштів та майна, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості, зокрема є довідки з банківських установ, в яких відкриті рахунки Відповідача, довідки про рух коштів за період з моменту виникнення заборгованості по теперішній час, інвентаризаційні відомості, що містять інформацію про його майнові активи (рухоме, нерухоме майно, основні засоби виробництва, тощо, які підприємством надані не були.
Також стягувач звертає увагу заявника як на те, що відстрочення виконання рішення порушуватиме баланс інтересів сторін, так і на те, що військова агресія проти України та правовий режим військового стану в країні однаково негативно впливають на обидві сторони цього спору.
Враховуючи вищевикладене слід зазначити, що надання відстрочення виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права. При цьому положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання.
Тому суд повинен оцінювати докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 ГПК України. Відповідно до вказаної норми господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Також суд звертає увагу на правові висновки, які висвітлені у постанові Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №813/8842/13-а, зокрема, що збитковість діяльності підприємства, наявність у нього кредиторської заборгованості в істотному розмірі є результатом провадження господарської діяльності відповідачем як самостійним суб'єктом господарювання, а тому вказані обставини не є самостійними та достатніми підставами для відстрочення та/або розстрочення виконання судового рішення.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи зазначене, беручи до уваги доводи та докази сторін, які наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що наведені боржником обставини не свідчать про неможливість виконання рішення суду у даній справі, а лише відображають стан поточної діяльності заявника, що не є обставинами, з якими закон пов'язує можливість відстрочення виконання судового рішення. За викладеного, у задоволенні клопотання боржника про відстрочення виконання судового рішення у даній справі слід відмовити.
Керуючись ст. 169, 234, 235, 331 ГПК України, господарський суд
У задоволенні клопотання Комунального підприємства Теплозабезпечення від 20.04.2026 (вх. г/с №01-19/52/26) про відстрочення виконання судового рішення відмовити.
Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Повний текст ухвали складено 12.05.2026
Суддя Лозинська І.В.
Друк:
1 - в справу
2, 3 - сторонам через Електронний суд