вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"07" травня 2026 р. Справа№ 910/9529/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ходаківської І.П.
суддів: Євсікова О.О.
Демидової А.М.
за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.
за участю представників:
від позивача: Головатюк С. А.
від відповідача: Подольський А. А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Акціонерного товариства "Гарантований покупець"
на рішення господарського суду міста Києва від 17.11.2025
у справі № 910/9529/25 (суддя Балац С. В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Чкалова"
до Акціонерного товариства "Гарантований покупець"
про стягнення 24 690 245, 90 грн
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Чкалова" (ТОВ "Агрофірма ім. Чкалова", позивач) звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" (ДП "Гарантований покупець", відповідач) про стягнення 24 507 715,27 грн, з яких: 23 632 580, 29 грн - основна заборгованість, 236 513, 20 грн - 3 % річних та 638 621, 78 грн - інфляційні втрати.
Позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, у якій він просив стягнути 3% річних у розмірі 312 266, 95 грн та інфляційні втрати в сумі 745 398, 66 грн, нараховані на підставі ст. 625 ЦК України. Крім того, заявлено клопотання про нарахування вказаних сум до моменту фактичного виконання судового рішення. В підготовчому засіданні ухвалою від 15.09.2025 господарський суд прийняв зазначену заяву до розгляду, закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено грошове зобов'язання за укладеним між сторонами спору договором від 02.09.2020 № 1775/01/20 в частині повної та своєчасної оплати вартості електричної енергії, поставленої в період квітень 2024 - травень 2025 в сумі 23 632 580, 29 грн.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням господарського суду міста Києва від 17.11.2025 у справі № 910/9529/25 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ДП "Гарантований покупець" на користь ТОВ "Агрофірма ім. Чкалова" основну заборгованість в сумі 23 632 580 грн 29 коп., 3 % річних в сумі 312 266 грн. 95 коп., інфляційні втрати в сумі 745 398 грн 66 коп., витрати на правову допомогу в сумі 50 000 грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 296 282 грн 95 коп.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача боргу, оскільки відповідач не надав належних доказів оплати встановленої судом суми боргу за поставлену електричну енергію.
Враховуючи встановлений судом факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, здійснивши перевірку заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, місцевий суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох процентів річних.
Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів
Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 17.12.2025 у справі №910/9529/25, ДП "Гарантований покупець" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить його скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалене місцевим судом з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. При цьому скаржник стверджує, що:
- судом першої інстанції безпідставно відхилено доводи відповідача про те, що обов'язок ДП "Гарантований покупець" щодо оплати за електроенергію прямо залежить від отримання оплати від НЕК "Укренерго; зобов'язання відповідача перед позивачем за вказаний розрахунковий період у розумінні статті 530 Цивільного кодексу України не виникло;
- суд першої інстанції помилково дійшов до висновку про відсутність у Відповідача підстав для зменшення розміру розрахунку на суму заборгованості ТОВ "Агрофірма ім. Чкалова" по небалансам та вартості відхилення у розмірі 2 503 932, 11 грн;
- скаржник вважає стягнуті витрати позивача на правову допомогу у сумі 50 000 грн завищеними, оскільки справа є типовою має сформовану судову практику і не потребувала від адвоката значних зусиль чи збору нових доказів.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Агрофірма ім. Чкалова" вказує про те, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків викладених в рішенні, та є такими, що не відповідають обставинам справи. Позивач зазначає, що відповідач зобов'язаний виконувати умови договору укладеного між сторонами по справі. Позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Також у відзиві на апеляційну скаргу позивач просить стягнути з відповідача 100 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Розгляд справи Північним апеляційним господарським судом
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2025 апеляційну скаргу ДП "Гарантований покупець" на рішення господарського суду міста Києва від 17.11.2025 у справі №910/9529/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С. В., судді: Демидова А. М., Ходаківська І. П.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 22.12.2025 відмовив ДП "Гарантований покупець" у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 17.11.2025 у справі №910/9529/25; апеляційну скаргу ДП "Гарантований покупець" на рішення господарського суду міста Києва від 17.11.2025 у справі № 910/9529/25 залишив без руху, надав скаржнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: надавши суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору в розмірі 555 530, 53 грн за подання апеляційної скарги.
Скаржник у встановлений строк усунув недоліки апеляційної скарги, шляхом подання відповідного клопотання.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП "Гарантований покупець" на рішення господарського суду міста Києва від 17.11.2025 у справі № 910/9529/25 та розгляд апеляційної скарги призначено на 17.02.2026.
Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду № 09.1-07/97/26 від 24.03.2026 у справі № 910/9529/25 у зв'язку із перебуванням головуючого судді Владимиренко С.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2026 справу № 910/9529/25 передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя - Ходаківська І. П., судді: Євсіков О. О., Демидова А. М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2026 прийнято апеляційну скаргу ДП "Гарантований покупець" на рішення господарського суду міста Києва від 17.11.2025 у справі № 910/9529/25, колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Ходаківської І. П. - головуючого, суддів: Євсіков О. О., Демидова А. М. до свого провадження та призначено розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні на 07.05.2026.
У судовому засіданні 07.05.2026 суд постановив ухвалу про задоволення клопотання Акціонерного товариства "Гарантований покупець" про заміну сторони правонаступником. Замінено відповідача у справі № 910/9529/25 - Державне підприємство "Гарантований покупець" на його правонаступника - Акціонерне товариство "Гарантований покупець".
Присутній у судовому засіданні 07.05.2026 представник відповідача просив задовольнити апеляційну скаргу.
Присутній у судовому засіданні 07.05.2026 представник позивача просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, між ТОВ "Агрофірма ім. Чкалова" (надалі - позивач, продавець за "зеленим" тарифом) та Державним підприємством "Гарантований покупець" (надалі - відповідач, гарантований покупець), укладено договір від 02.09.2020 № 1775/01/20 (з урахуванням додаткових угод) (далі - Договір), відповідно до предмету якого ТОВ "Агрофірма ім. Чкалова" зобов'язується продавати, а ДП "Гарантований покупець" зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженим постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок).
Пунктом 2.5 Договору визначено, що вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП, для кожної генеруючої одиниці.
Положеннями пункту п. 3.1 Договору передбачено, що обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Пунктом 3.3 Договору визначено, що оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Абзацом першим пункту 11.1 Порядку визначено, що гарантований покупець, не пізніше п'ятого дня після закінчення першої та другої декад розрахункового місяця, за рахунок коштів, отриманих відповідно до пункту 14.2 глави 14 цього Порядку та коштів, отриманих гарантованим покупцем за реалізовану електричну енергію за результатами торгової діяльності на РДН, ВДР та за двосторонніми договорами, здійснює оплату продавцям за "зеленим" тарифом в обсязі, пропорційно відпуску електричної енергії генеруючими одиницями за 10/20 діб.
Пунктом 11.4 Порядку передбачено, що гарантований покупець забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за "зеленим" тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом п'яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
При визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за "зеленим" тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за "зеленим" тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до Договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
Як встановлено судом, відповідачем придбано у позивача на умовах Договору електричну енергію в період квітень 2024 - травень 2025 за актами купівлі-продажу електроенергії та актами коригування, які підписані сторонами, а саме:
- від 30.04.2024 на суму 25.378.684,75 грн. (акт-коригування від 12.12.2024 на суму 25.378.874,66 грн.);
- від 31.05.2024 на суму 24.253.082,90 грн. (акт-коригування від 19.12.2023 на суму 24.252.925,73 грн.);
- від 30.06.2024 на суму 13.585.684,31 грн. (акт-коригування від 18.12.2024 на суму 13.585.730,15 грн.);
- від 31.07.2024 на суму 10.166.145,58 грн. (акт-коригування від 19.08.2024 на суму 10.166.175,54 грн.)
- від 31.08.2024 на суму 7.662.456,22 грн. (акт-коригування від 11.09.2024 на суму 7.662.471,20 грн.)
- від 30.09.2024 на суму 15.711.879,90 грн.
- від 31.10.2024 на суму 19.222.507,30 грн. (акт-коригування від 31.10.2024 на суму 19.234.984,69 грн.)
- від 30.11.2024 на суму 25.260.763,78 грн. (акт-коригування від 30.11.2024 на суму 25.260.748,07 грн.)
- від 31.12.2024 на суму 28.192.809,56 грн. (акт-коригування від 31.12.2024 на суму 28.192.935,28 грн.)
- від 31.01.2025 на суму 26.964.227,77 грн. (акт-коригування від 31.01.2025 на суму 26.964.197,75 грн.)
- від 28.02.2025 на суму 23.797.934,63 грн. (акт-коригування від 28.02.2025 на суму 23.797.829,54 грн.)
- від 31.03.2025 на суму 25.750.873,88 грн. (акт-коригування від 31.03.2025 на суму 25.768.571,35 грн.)
- від 30.04.2025 на суму 26.929.879,73 грн. (акт-коригування від 30.04.2025 на суму 26.929.947,68 грн.)
- від 31.05.2025 на суму 28.006.840,48 грн. (акт-коригування від 31.05.2025 на суму 28.006.718,42 грн.).
Водночас, відповідач за поставлену електричну енергію розрахувався частково, внаслідок чого за Державним підприємством "Гарантований покупець" утворилась заборгованість в сумі 23 632 580,29 грн.
Це стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення вказаної заборгованості. Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань, позивач просив стягнути з відповідача 312 266, 95 грн. та інфляційних втрат в сумі 745 398, 66 грн за період квітень 2024 року - травень 2025 року.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Згідно з ч. 2 ст. 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію (ч.ч. 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України).
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України (чинний на дату виникнення відносин) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Законом України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017 № 2019-VIII визначено правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, він регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Відповідно до ч.ч. 4-5 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець зобов'язаний купувати весь обсяг електричної енергії, відпущеної виробниками, які за результатами аукціону набули право на підтримку, за аукціонною ціною з урахуванням надбавки до неї протягом всього строку надання підтримки, якщо такі виробники входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. Обсяг відпущеної такими виробниками електричної енергії у кожному розрахунковому періоді (місяці) визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об'єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Купівля-продаж такої електричної енергії здійснюється на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії між гарантованим покупцем та суб'єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку, що укладається відповідно до частини п'ятої статті 71 цього Закону. Гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за зеленим тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.
Позивачем та Відповідачем укладено договір від 02.09.2020 № 1775/01/20 за умовами якого продавець за "зеленим" тарифом зобов'язався продавати, а гарантований покупець зобов'язався купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженим постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641.
Відповідно до пункту 2.5 Договору вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП, для кожної генеруючої одиниці.
Умовами пункту 3.3 Договору визначено, що оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Судом встановлено, що на виконання умов договору відповідачем придбано у позивача електричну енергію в період квітень 2024 - травень 2025 за актами купівлі-продажу електроенергії та актами коригування, які підписані сторонами, скріплені відбитками їх печаток та наявні в матеріалах справи у вигляді засвідчених копій, а саме: від 30.04.2024 на суму 25 378 684,75 грн (акт-коригування від 12.12.2024 на суму 25 378 874, 66 грн.); від 31.05.2024 на суму 24 253 082, 90 грн (акт-коригування від 19.12.2023 на суму 24 252 925, 73 грн.); від 30.06.2024 на суму 13 585 684, 31 грн (акт-коригування від 18.12.2024 на суму 13 585 730, 15 грн); від 31.07.2024 на суму 10 166 145, 58 грн (акт-коригування від 19.08.2024 на суму 10 166 175, 54 грн); від 31.08.2024 на суму 7 662 456, 22 грн (акт-коригування від 11.09.2024 на суму 7 662 471, 20 грн); від 30.09.2024 на суму 15 711 879, 90 грн.; від 31.10.2024 на суму 19 222 507, 30 грн (акт-коригування від 31.10.2024 на суму 19 234 984, 69 грн); від 30.11.2024 на суму 25 260 763, 78 грн (акт-коригування від 30.11.2024 на суму 25 260 748, 07 грн); від 31.12.2024 на суму 28 192 809, 56 грн (акт-коригування від 31.12.2024 на суму 28 192 935, 28 грн); від 31.01.2025 на суму 26 964 227, 77 грн (акт-коригування від 31.01.2025 на суму 26 964 197, 75 грн); від 28.02.2025 на суму 23 797 934, 63 грн (акт-коригування від 28.02.2025 на суму 23 797 829, 54 грн); від 31.03.2025 на суму 25 750 873, 88 грн (акт-коригування від 31.03.2025 на суму 25 768 571, 35 грн); від 30.04.2025 на суму 26 929 879, 73 грн. (акт-коригування від 30.04.2025 на суму 26 929 947, 68 грн.); від 31.05.2025 на суму 28 006 840, 48 грн (акт-коригування від 31.05.2025 на суму 28 006 718, 42 грн).
Абзацом першим пункту 11.1 Порядку визначено, що гарантований покупець, не пізніше п'ятого дня після закінчення першої та другої декад розрахункового місяця, за рахунок коштів, отриманих відповідно до пункту 14.2 глави 14 цього Порядку та коштів, отриманих гарантованим покупцем за реалізовану електричну енергію за результатами торгової діяльності на РДН, ВДР та за двосторонніми договорами, здійснює оплату продавцям за "зеленим" тарифом в обсязі, пропорційно відпуску електричної енергії генеруючими одиницями за 10/20 діб.
Пунктом 11.4 Порядку передбачено, що гарантований покупець забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за "зеленим" тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом п'яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
При визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за "зеленим" тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за "зеленим" тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до Договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язан його початок.
Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідач за поставлену електричну енергію не розрахувався, матеріали справи доказів сплати відповідачем на користь позивача заборгованості за Договором в період квітень 2024 року по травень 2025 року в сумі 23 632 580, 29 грн не містять.
Відхиляючи заперечення відповідача проти позовної заяви, суд першої інстанції зазначив, що норми законодавства не становлять підстави позову, підставою позову є виключно фактичні обставини справи. У даному спорі такими обставинами є факт порушення відповідачем термінів виконання грошових зобов'язань, що виникли на підставі укладеного між сторонами договору. Положення Порядку № 641 не передбачає звільнення відповідача від виконання його грошових зобов'язань, вказаний нормативно-правовий акт не містить застережень про те, що обов'язок відповідача щодо здійснення остаточного розрахунку з позивачем виникає лише у разі надходження відповідних грошових коштів на рахунки самого відповідача. Посилання відповідача на факт запровадження в Україні воєнного стану не є автоматичною підставою для звільнення від виконання грошових зобов'язань за Договором. Воєнний стан не скасовує дію договірних умов і не звільняє боржника від обов'язку здійснити повний розрахунок із контрагентом у встановлені терміни.
Відповідно до абзацу 2 п. 11.4 Порядку № 641 при визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за "зеленим" тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за "зеленим" тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до Договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
Колегія суддів зазначає, що вказаний пункт 11.4 Порядку не містить положень про те, що у випадку неотримання коштів гарантованим покупцем від ОСП, строк виконання остаточного розрахунку гарантованого покупця з продавцем за "зеленим" тарифом не настає чи відкладається на строк до моменту надходження коштів.
Слід вказати, що договором № 1775/01/20 від 02.09.2020 саме на відповідача покладено обов'язок здійснювати оплату відпущеної електричної енергії, виробленої продавцем за "зеленим" тарифом. Договір № 1775/01/20 від 02.09.2020 укладений між позивачем та відповідачем є двостороннім, в якому не передбачено можливість невиконання зобов'язання, в тому числі уникнення відповідальності у зв'язку з невиконанням зобов'язання третіми особами перед відповідачем, відтак відсутній причинно-наслідковий зв'язок між діями НЕК "Укренерго" і виконанням своїх зобов'язань відповідачем перед позивачем за договором № 1775/01/20 від 02.09.2020 .
Посилання скаржника на те, що порушення грошового зобов'язання сталося не з його вини не приймається судом до уваги, оскільки недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника без підтвердження цього належними доказами не є підставою для звільнення відповідача у даній справі від виконання своїх договірних зобов'язань, у тому числі в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості обсягу електричної енергії за "зеленим тарифом".
Таким чином, враховуючи викладене, а також зміст абзацу 2 п. 11.4 Порядку № 641, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що строк виконання зобов'язання відповідача перед позивачем зі 100% оплати за поставлену електричну енергію за спірні періоди є таким, що настав.
Колегія суддів відхиляє доводи скаржника в апеляційні й скарзі про наявність підстав для зменшення суми боргу, через наявність заборгованості з неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення у позивача перед Гарантованим покупцем, з огляду на наступне.
Постановою НКРЕКП від 03.04.2024 № 652, абзац третій підпункту 13 пункту 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 25 лютого 2022 року № 332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" (надалі - Постанова N332) викладено у такій редакції: "Гарантований покупець має право зменшити рівень розрахунків із продавцем за "зеленим" тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення".
Проте, положення вказаної постанови жодним чином не звільняють Підприємство від обов'язку здійснення ним повної оплати придбаної електричної енергії за відповідним договором.
За доводами скаржника, у позивача є заборгованість за послугу з відшкодування частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення у розмірі 2 503 932, 11 грн.
Аналіз змісту постанов НКРЕКП у їх сукупності та нерозривності свідчить, що відповідач, будучи учасником ринку, наділений правом зменшити розмір розрахунків із продавцем за "зеленим" тарифом і таке право кореспондується із необхідністю відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення, що виникають у балансуючій групі гарантованого покупця, втім реалізація такого права можлива виключно у межах того розрахункового періоду, за яким виявлено несплату відповідних сум позивачем.
Колегія суддів звертає увагу відповідача на те, що норма абзацу 3 підпункту 13 пункту 1 Постанови № 332, якою відповідачу надано право зменшити рівень розрахунків із продавцем електричної енергії за "зеленим" тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення, може бути застосована у позапроцесуальному порядку, зокрема, шляхом укладення відповідного правочину, в результаті якого відбулося б зарахування зустрічних однорідних вимог й у позивача відпали б підстави позову у відповідній частині. Також, у разі наявності у позивача заборгованості перед відповідачем, останній не був позбавлений права й можливості заявити відповідні вимоги в межах цієї справи шляхом пред'явлення зустрічного позову. Однак, таким процесуальним правом відповідач не скористався.
У контексті посилання відповідача підпункт 13 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 колегія зазначає, що законодавець наділив відповідача саме правом на зменшення рівня розрахунків із продавцем за "зеленим" тарифом, для реалізації якого відповідач мав вчинити певні дії.
У постанові від 24.09.2025 у справі № 910/5971/24 (з подібними правовідносинами) Верховний Суд виснував, що право відповідача на зменшення рівня розрахунків із продавцем за "зеленим" тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення, передбачені підпунктом 13 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 в редакції постанови від 03.04.2024 № 652, не звільняє відповідача від обов'язку здійснити повну оплату придбаної електричної енергії за спірним Договором. Крім того, слід врахувати і те, що стягнення заборгованості позивача перед відповідачем не є предметом розгляду у даній справі.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що встановивши факт наявності грошового зобов'язання відповідача перед позивачем, що підтвердився сукупністю належних та допустимих доказів, наявних у матеріалах справи, та не надання відповідачем доказів погашення зазначеного боргу або обґрунтованих заперечень щодо його розміру, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про задоволення вимоги щодо стягнення основної заборгованості в сумі 23 632 580, 29 грн. З даним висновком погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі № 912/48/19, від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17 тощо).
Вимагати сплату суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким він наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).
Оскільки відповідач не виконав своє грошове зобов'язання у встановлений Договором строк, суд апеляційної інстанції вважає правомірним висновок суду першої інстанції про застосування до боржника заходів відповідальності, передбачених законодавством, а саме заявленої позивачем позовної вимоги (з урахуванням прийнятої судом заяви про збільшення позовних вимог) про стягнення 3% річних у розмірі 312 266,95 грн та інфляційних втрат у сумі 745 398,66 грн та її задоволення в повному обсязі.
Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було заявлено клопотання про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення.
Місцевий господарський суд, зазначив, що таке нарахування є правом суду, оцінивши обставини справи та майновий стан сторін, зазначив про відсутність підстав для задоволення клопотання та правомірно відмовив у задоволенні цієї частини вимог через відсутність обґрунтованих підстав для їх застосування.
Щодо витрат на правничу допомогу.
Конституцією України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу (стаття 59).
Відповідно до статті 1312 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
Згідно із статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
За приписами статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно положень ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).
Відповідно до частин 1, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Згідно із статтею 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі по тексту - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, в суді першої інстанції інтереси позивача представляло Адвокатське об'єднання "Лігалком-А".
Відповідно до ст. 30 "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076-VI) гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження заявленого до стягнення розміру надання правової допомоги у сумі 200000,00 грн, в матеріалах справи наявний укладений між позивачем та адвокатським об'єднанням "ЛІГАЛКОМ-А" договір про надання правової допомоги від 28.07.2025 № 28/07/2025. Відповідно до умов даного договору, сторонами встановлено гонорар у фіксованому розмірі в сумі 200 000, 00 грн.
В матеріалах справи містяться платіжні інструкції про оплату адвокатських послуг від 29.07.2025 №1081 на суму 100 000,00 грн та від 29.09.2025 № 1353 на суму 100 000,00 грн.
У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: "Гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону №5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу".
Разом з цим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 ГПК України).
Відповідач у суді першої інстанції заперечував проти задоволення заяви відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в поданій до суду заяві про зменшення розміру витрат на правничу допомогу зазначено про завищення позивачем суми витрат позивача на правову допомогу, оскільки категорія справи не є складною.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 Господарського процесуального кодексу України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Отже стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).
Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що заявлена позивачем сума 200 000, 00 грн не відповідає критеріям розумності, співмірності та справедливості.
Однак, суд апеляційної інстанції погоджується з правильним висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 50 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
За таких обставин, враховуючи правильність висновків суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення витрат позивача на правову допомогу, з огляду на незначну складність категорії справи та наявність клопотання відповідача про зменшення витрат позивача, суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення витрат в розмірі 50 000, 00 грн, в розумінні пунктів 1, 4 частини 4, частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.
З даним висновком погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.
Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
У справі "Салов проти України" від 06.09.2005 ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі "Hirvisaari v. Finland"). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі "Ruiz Torija v. Spain").
Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення ЄСПЛ від 09.12.1994 у справі "Руїс Торіха проти Іспанії", від 23.06.1993 у справі "Руїз-Матеос проти Іспанії").
Водночас ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
У пункті 53 рішення ЄСПЛ у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні відповіді доводам апелянта із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки доводи скаржника не знайшли свого підтвердження, оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для його зміни або скасування.
Доводи позивача, викладені у відзиві, беруться до уваги судом апеляційної інстанції у тій частині, яка узгоджується з викладеними у цій постанові міркуваннями.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учаснику справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
Розподіл судових витрат
З огляду на те, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, судовий збір за подання апеляційної скарги в порядку статті 129 ГПК України, покладається на скаржника.
Щодо судових витрат позивача, понесених у суді апеляційної інстанції.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 100 000 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.
За змістом частини першої та третьої статті 123 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частин першої та абзацу 1 частини другої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що факт понесення учасником справи витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір встановлюється судом на підставі поданих учасниками справи доказів, зокрема на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості. Відсутність документального підтвердження факту понесення учасником справи судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Як вбачається, позивач на підтвердження факту понесення ним в суді апеляційної інстанції витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру надав суду (додав до відзиву на апеляційну скаргу) такі докази:
- ордер серії ВА № 1138064 на надання адвокатом Кулик Адою Миколаївною ТОВ "Агрофірма ім. Чкалова" у Північному апеляційному господарському суді у справі №910/9529/25 правничої допомоги;
- договір про надання правової допомоги № 12/01/2026 від 12.01.2026;
- платіжну інструкцію № 102 від 23.01.2026 про оплату ТОВ "Агрофірма ім. Чкалова" правової допомоги згідно рахунку-фактури № 1 від 15.01.2026 на суму 100 000 грн;
- заключну банківську виписку за період з 23.01.2026 по 23.01.2026.
Відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частинами п'ятою та шостою статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що при вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно до частини п'ятої статті 126 ГПК України, керуючись при цьому критеріями, що визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) може з власної ініціативи або за наявності заперечення іншої сторони відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постанові від 29.09.2022 у справі № 910/10334/21.
Від відповідача клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката та заперечень стосовно розміру заявлених позивачем витрат на правничу допомогу, понесених у зв'язку із апеляційним розглядом справи, до суду не надходило.
Як вбачається з наданих позивачем доказів на підтвердження обставин понесення ним у зв'язку з апеляційним розглядом цієї справи витрат на професійну правничу допомогу та розміру цих витрат, представництво позивача в суді апеляційної інстанції здійснювали адвокат Кулик Ада Миколаївна (яка діяла на підставі: договору про надання правової допомоги № 12/01/2026 від 12.01.2026, укладеного між нею, як Адвокатським об'єднанням "ЛІГАЛКОМ-А", та ТОВ "Агрофірма ім. Чкалова", як клієнтом; ордеру серії ВА № 1138064 на надання адвокатом Кулик Адою Миколаївною ТОВ "Агрофірма ім. Чкалова" у Північному апеляційному господарському суді у справі №910/9529/25 правничої допомоги) та адвокат Головатюк Сергій Анатолійович (який діяв на підставі: договору про надання правової допомоги № 12/01/2026 від 12.01.2026; ордеру серії ВА № 1138065 на надання адвокатом Головатюком С. А. ТОВ "Агрофірма ім. Чкалова" у Північному апеляційному господарському суді у справі № 910/9529/25 правничої допомоги).
Відповідно до пунктів 1.1. та 1.2. договору про надання правової допомоги № 12/01/2026 від 12.01.2026 Клієнт доручає та зобов'язується оплачувати, а Адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати Клієнту правову допомогу (послуги) в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. Правова допомога надається у Північному апеляційному господарському суді в апеляційному провадженні за апеляційною скаргою ДП "Гарантований покупець" на рішення господарського суду міста Києва від 17.11.2025 у справі № 910/9529/25, надалі по тексту "судова справа" у відповідних відмінках, та включає в себе наступні послуги:
- правовий аналіз документів, які стосуються предмету спору та наявні у Клієнта для підготовки відзиву на апеляційну скаргу;
- узагальнення та аналіз судової практики щодо спірних правовідносин;
- надання правової інформації Клієнту, консультацій і роз'яснень щодо правової позиції Клієнта у судовій справі;
- збір доказів щодо правової позиції клієнта (формування правової позиції на основі зібраних доказів) включаючи підготовку їх до розгляду судом;
- підготовка будь-яких документів, які будуть необхідними в процесі судового розгляду справи, зокрема, але не виключно: відзив на касаційну скаргу, заяви, клопотання, письмові пояснення, процесуальні та інші документи правового характеру спрямовані на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення;
- представництво, шляхом безпосередньої участі адвокатами Адвокатського об'єднання, інтересів Клієнта в суді як під час судових засідань так і, в разі необхідності під час ознайомлення з матеріалами справи, тощо;
- захист прав, свобод і законних інтересів Клієнта у судовій справі;
- інші послуги, що є необхідними та прямо пов'язані із розглядом судової справи.
Згідно з пунктами 2.1. та 2.2. договору за надання правової допомоги Клієнт сплачує на користь Адвокатського об'єднання гонорар, який є винагородою Адвокатського об'єднання. Гонорар за даним договором встановлюється у фіксованому розмірі та складає 100 000,00 грн без ПДВ.
Даний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Договір укладений строком на один рік, але в будь-якому випадку до закінчення розгляду судової справи судом по суті, що закінчується ухваленням або рішення суду, або постановленням ухвали про закриття провадження у справі, або ухвали про залишення позову без розгляду. В разі якщо розгляд справи триває більше одного року, строк дії даного договору автоматично продовжується до закінчення розгляду справи судом по суті про що сторони можуть укласти додаткову угоду до даного договору (пункти 6.1., 6.2. договору).
Проаналізувавши умови зазначеного договору про надання правничої допомоги, колегія суддів зазначає про те, що його умови передбачають фіксовану форму гонорару (винагороди) адвоката за надання позивачу у цій справі професійної правничої допомоги в суді касаційної інстанції, а саме: у розмірі 100 000,00 грн.
Колегія суддів вважає доведеним факт надання позивачу адвокатом Головатюком С. А. послуги з представництва шляхом безпосередньої участі адвокатами адвокатського об'єднання інтересів клієнта у суді, передбаченої п. 1.2. договору про надання правової допомоги № 12/01/2026 від 12.01.026 (участь у судовому засіданні 07.05.2026).
Також колегія суддів зазначає про те, що матеріалами справи підтверджується факт надання адвокатом Кулик А. М. позивачу у цій справі послуг з підготовки та подачі відзиву на апеляційну скаргу відповідача на рішення господарського суду міста Києва від 17.11.2025 у цій справі. Жодних інших документів позивачем до суду апеляційної інстанції не подано.
Колегія суддів враховує те, що зазначений відзив на касаційну скаргу з доданими до нього документами був поданий до Північного апеляційного господарського суду адвокатом Кулик А. М. 26.01.2026, тобто у встановлені судом в ухвалі від 05.01.2026 у цій справі строки, був долучений до матеріалів справи. Зміст відзиву викладений на 11-ти аркушах та ґрунтується на аналізі доводів апеляційної скарги.
Разом з тим колегія суддів не вбачає підстав для покладення на відповідача витрат позивача, понесених на оплату таких передбачених пунктом 1.2. договору послуг, як правовий аналіз документів, які стосуються предмету спору та наявні у Клієнта для підготовки відзиву на апеляційну скаргу; узагальнення та аналіз судової практики щодо спірних правовідносин; збір доказів щодо правової позиції клієнта (формування правової позиції на основі зібраних доказів) включаючи підготовку їх до розгляду судом; захист прав, свобод і законних інтересів Клієнта у судовій справі, оскільки ці послуги є такими, що нерозривно пов'язані та охоплюються послугою з підготовки та складання відзиву на апеляційну скаргу відповідача. Крім того суд враховує те, що адвокати Кулик А. М. та Головатюк С. А., які також надавали позивачу правничу допомогу у суді першої інстанції, були обізнані у справі з усіма деталями, що з неї випливають, з правовими питаннями та судовою практикою у подібних спорах, з огляду на що вимоги позивача в частині стягнення сум витрат за ці послуги є надмірними.
Крім того, надані позивачем суду апеляційної інстанції докази не підтверджують факту надання йому адвокатами Кулик А. М. та Головатюком С. А. послуги з надання правової інформації Клієнту, консультацій і роз'яснень щодо правової позиції Клієнта у судовій справі.
Отже, матеріалами справи підтверджується лише факт надання позивачу його адвокатами послуг з підготовки та подання відзиву на апеляційну скаргу та участі у судовому засіданні.
З огляду на викладене, а також враховуючи те, що спір у цій справі не є складним, не містить виключної правової проблеми, не вимагає аналізу значної кількості нормативно-правових актів, колегія суддів вважає, що заявлений позивачем до стягнення з відповідача в порядку розподілу розмір його витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у сумі 100 000, 00 грн лише за підготовку, подання відзиву на апеляційну скаргу та участі адвоката в одному судовому засіданні не відповідає критеріям співмірності (є неспівмірним зі складністю справи, обсягом і складністю виконаних адвокатом позивача робіт) та розумності його розміру.
З огляду на викладене колегія суддів зазначає про те, що у даному випадку справедливим і співмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом позивача робіт, обґрунтованим, розумним та пропорційним до предмета спору розміром витрат позивача на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у цій справі є сума 25 000,00 грн.
Отже, суд, керуючись критеріями, визначеними частиною четвертою статті 126 ГПК України, вважає обґрунтованою вимогу позивача про розподіл понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з апеляційним розглядом цієї справи лише частково: у розмірі 25 000,00 грн, який є доведеним, відповідає критеріям розумності та співмірності, є обґрунтованим та співмірним зі складністю справи та обсягом наданих позивачу його адвокатом послуг з професійної правничої допомоги. При цьому, у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 75 000,00 грн слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Гарантований покупець" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 17.11.2025 у справі №910/9529/25 залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Стягнути з Акціонерного товариства "Гарантований покупець" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27, ідентифікаційний код: 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА ІМ.ЧКАЛОВА" (26000, Кіровоградська обл., Новомиргородський район, м. Новомиргород, вул. В'ячеслава Чорновола, буд. 50 К, ідентифікаційний код: 03757146) 25 000 (двадцять п'ять тисяч) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.
Доручити господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.
Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повна постанова підписана 11.05.2026.
Головуючий суддя І.П. Ходаківська
Судді О.О. Євсіков
А.М. Демидова