вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"06" травня 2026 р. Справа№ 925/240/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Доманської М.Л.
суддів: Пантелієнка В.О.
Козир Т.П.
за участю секретаря судового засідання Сороки П.М.
та представників учасників провадження у даній справі відповідно до протоколу судового засідання від 06.05.2026,
розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 05.01.2026,
постановлену за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "К.І.Т." в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Новосельцева Володимира Петровича від 20.06.2025
про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у зв'язку із доведенням підприємства до банкрутства
у справі №925/240/22 (суддя Хабазня Ю.А.)
за заявою Державної податкової служби України у особі її філії, Головного управління ДПС у Черкаській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "К.І.Т."
про банкрутство
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 05.01.2026 у справі №925/240/22 заяву боржника у особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Новосельцева В.П., від 20.06.2025 задоволено повністю; стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "К.І.Т." грошові кошти у сумі 4 671 405,72 грн.
Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на подання даної апеляційної скарги; скасувати ухвалу Господарського суду Черкаської області від 05.01.2026 у справі №925/240/22, якою повністю задоволено заяву боржника у особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Новосельцева В.П. від 20.06.2025, та ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "К.І.Т." грошові кошти у сумі 471405,72 грн; винести постанову, якою у задоволенні заяви боржника у особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Новосельцева В.П. від 20.06.2025 про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "К.І.Т." грошових коштів у сумі 4671405,72 грн - відмовити повністю.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2026 апеляційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Доманська М.Л., судді: Станік С.Р., Пантелієнко В.О.
У зв'язку з перебуванням судді Станіка С.Р. 30.03.2026 у відпустці, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2026, сформовано новий склад колегії суддів для здійснення розгляду апеляційної скарги у справі №925/240/22 у наступному складі: головуючий суддя - Доманська М.Л., судді: Козир Т.П., Пантелієнко В.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2026 витребувано у Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/240/22 матеріали розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "К.І.Т." в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Новосельцева Володимира Петровича від 20.06.2025 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у зв'язку із доведенням підприємства до банкрутства у справі №925/240/22 за заявою Державної податкової служби України у особі її філії, Головного управління ДПС у Черкаській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "К.І.Т." про банкрутство; відкладено розгляд питання про поновлення чи відмови у поновлення строку на апеляційне оскарження; відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 05.01.2026 постановлену за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "К.І.Т." в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Новосельцева Володимира Петровича від 20.06.2025 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у зв'язку із доведенням підприємства до банкрутства у справі №925/240/22 до надходження матеріалів справи №925/240/22 до Північного апеляційного господарського суду.
03.04.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №925/240/22 у 5-ти томах.
10.04.2026 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшла заява, до якої долучено докази направлення листом з описом вкладення копії апеляційної скарги з додатками Державній податковій службі України у особі її філії, Головного управління ДПС у Черкаській області.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2026 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Черкаської області від 05.01.2026 у справі №925/240/22 відмовлено. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 05.01.2026, постановлену за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "К.І.Т." в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Новосельцева Володимира Петровича від 20.06.2025 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у зв'язку із доведенням підприємства до банкрутства у справі №925/240/22. Розгляд апеляційної скарги призначено на 06.05.2026 об 11 год. 00 хв., який відбудеться в приміщенні Північного апеляційного господарського суду за адресою: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1-А, (1 поверх, зал судових засідань № 1). Запропоновано учасникам справи у відповідності до статті 263 Господарського процесуального кодексу України надати відзиви на апеляційну скаргу із доказами надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи протягом десяти днів, з дня отримання даної ухвали, але не пізніше 22.04.2026. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв, клопотань, пояснень в письмовій формі із доказами надсилання (надання) копій цих документів іншим учасникам справи протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 29.04.2026.
23.04.2026 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "К.І.Т." в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Новосельцева Володимира Петровича надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого заявник просить суд апеляційної інстанції в задоволенні апеляційної скарги відмовити повністю, оскільки дії з передачі (відчуження частки) єдиного майна ТОВ "К.І.Т.", за рахунок якого можливо погасити заборгованість, є очевидним виведенням активів (майна) з метою ухилення від сплати податкового боргу, оскільки документи, які підтверджують правомірність зменшення активів балансу у 2016 ліквідатору банкрута посадовими особами боржника передані не були, та оскільки майно боржника виведене у тому ж році, за який надалі було подано податкову декларацію. Тобто саме ці дії засновників (учасників) та керівника ТОВ "К.І.Т." призвели до неплатоспроможності боржника.
01.05.2026 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від представника ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд апеляційної скарги без участі представника скаржника - адвоката Хаткового А.В.
01.05.2026 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "К.І.Т." надійшла заява про проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції, в якій заявник просить допустити його представника - адвоката Мисана Василя Миколайовича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до участі у судовому засіданні у справі №925/240/22, в режимі відоконференцзв'язку за допомогою власних технічних засобів.
01.05.2026 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 , в якій заявник просить допустити його представника - адвоката Орленка Володимира Васильовича ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) до участі у судовому засіданні у справі №925/240/22, в режимі відоконференцзв'язку за допомогою власних технічних засобів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2026 заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "К.І.Т." та ОСОБА_1 задоволено. Зазначено, що розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 05.01.2026, постановлену за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "К.І.Т." в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Новосельцева Володимира Петровича від 20.06.2025 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у зв'язку із доведенням підприємства до банкрутства у справі №925/240/22, призначений на 06.05.2026 об 11:00, буде проводитись в режимі відеоконференції в приміщенні Північного апеляційного господарського суду (зал судового засідання №1).
06.05.2026 у судове засідання в режимі відеоконференції з'явились представники скаржника та Товариства з обмеженою відповідальністю "К.І.Т.". Представники інших учасників справи не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені у встановленому законом порядку.
Колегія суддів вирішила здійснювати розгляд апеляційної скарги без їх участі та здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників інших учасників справи, які не з'явились у судове засідання, з огляду на наступне.
За положеннями статті 129 Конституції України та статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
Наведена правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.03.2024 у справі № 916/1577/19, від 09.04.2024 у справі № 873/225/23.
Представник скаржника просив суд апеляційної інстанції задовольнити апеляційну скаргу. Ухвалу Господарського суду Черкаської області від 05.01.2026 у справі №925/240/22 скасувати. Прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "К.І.Т." просив суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Згідно із ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржник вказує, що суду першої інстанції не надано належних доказів того, що саме дії ОСОБА_1 призвели до неплатоспроможності ТОВ "К.І.Т.". Як зазначає скаржник, на момент виходу ОСОБА_1 з переліку учасників 16.05.2016, ТОВ «К.І.Т.» було платоспроможним, мало активи та не перебувало у стані банкрутства, погіршення фінансового стану, на яке посилається ліквідатор, відбулося пізніше та з причин, що не залежали від ОСОБА_1 . Після виходу зі складу учасників ОСОБА_1 не обіймав посад у товаристві, не надавав обов'язкових до виконання вказівок, не підписував фінансових або управлінських документів та не впливав на господарську діяльність ТОВ «К.І.Т.». На думку апелянта, відсутній будь-який причинно-наслідковий зв'язок між діями ОСОБА_1 та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника, відсутності у нього активів для задоволення вимог кредиторів тощо). Скаржник просить суд врахувати, що за даними фінансової звітності ТОВ «К.І.Т.» за 2015- 2016 (одиниці виміру тис. грн) у рік передачі майна показники товариства навпаки суттєво покращилися, що спростовує доводи ліквідатора про суттєве погіршення платоспроможності ТОВ "К.І.Т." після виходу ОСОБА_1 з переліку учасників товариства. Так, активи товариства зросли з 5 436,9 тис. грн. до 13 288,0 тис. грн. (+144%), власний капітал - з 4 633,2 тис. грн. до 10 331,8 тис. грн. (+123%), оборотні активи - з 1 124,5 тис. грн. до 12 596,7 тис. грн., чистий дохід - з 1 702,4 тис. грн. до 13 809,5 тис. грн. (у 8,1 раза), чистий прибуток - з 540,0 тис. грн. до 5 698,6 тис. грн. (у 10,6 раза). Поточний коефіцієнт ліквідності зріс з 1,40 до 4,26, а чистий оборотний капітал - з +320,8 до +9 640,5. Апелянт зазначає, що вихід учасника ОСОБА_3 зі складу учасників ТОВ «К.І.Т.» не мав жодного негативного впливу на фінансово-господарський стан підприємства, та, навпаки, офіційні показники Фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва за 2016 свідчать про покращення діяльності та зростання основних фінансових результатів після його виходу. Скаржник зазначає, що право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об'єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі. Водночас, ліквідатором боржника не долучено до заяви жодного доказу, який би підтверджував завершення реалізації об'єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі. Як зазначає апелянт, ліквідатор боржника не визначив у повному обсязі вартість ліквідаційної маси ТОВ "К.І.Т.", оскільки: як вбачається з матеріалів справи, за ТОВ "К.І.Т." зареєстровані такі транспортні засоби: ПРИЧІП 2ПТС-45, рік випуску 1993, ГАЗ-САЗ 3507, самоскид, 1986 року випуску, дата реєстрації 21.05.2009; УАЗ 3303, 1991 року випуску, бортовий малотоннажний-В, дата реєстрації 19.03.2008; ГКБ 8352, 1986 року випуску, пр-бортовий, дата реєстрації 06.07.2007. Так, 04.10.2022 ліквідатор боржника звертався до Господарського суду Черкаської області із заявою про накладення арешту, оголошення в розшук та затримання вищевказаних транспортних засобів, яка задоволена ухвалою від 13.10.2022. Однак, станом на сьогодні, ухвала суду від 13.10.2022 не виконана, транспортні засоби не віднайдені та не включені до ліквідаційної маси. Таким чином, звернення ліквідатора до суду із заявою про покладення субсидіарної відповідальності є передчасним. Також скаржник звертає увагу, що Апелянт (Відповідач - 2, ОСОБА_1 ) не мав процесуального статусу та не брав участі в розгляді справи №925/240/22(925/1112/24), за результатами якого винесено рішення Господарського суду Черкаської області від 05.02.2025, тому не міг його оскаржити в апеляційному порядку, тому зазначене рішення не може мати преюдиційного значення в даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази у справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити. Ухвалу Господарського суду Черкаської області від 05.01.2026 у справі №925/240/22 слід скасувати. Прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "К.І.Т." в особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Новосельцева В.П., про покладення та стягнення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у сумі 4 671 405,72 грн, з огляду на наступне.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 19.04.2022 у справі №925/240/22
відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "К.І.Т." (Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Шевченка, 71, ідентифікаційний код 33515039) за заявою Державної податкової служби України у особі її філії, Головного управління ДПС у Черкаській області. Визначено наступний розмір вимог ініціюючого кредитора: 24 810,00 грн. - судові витрати, які підлягають погашенню у першу чергу; 58 500,00 грн. - авансована винагорода арбітражному керуючому, яка підлягає погашенню у першу чергу; 7 080,84 грн. - заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка підлягає погашенню у другу чергу; 3 183 914,69 грн. - заборгованість зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), яка підлягає погашенню у третю чергу; 1 397 100,19 грн. - нараховані штрафні санкції і пеня, які підлягають погашенню у шосту чергу). Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто п'ятнадцять календарних днів. Призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Новосельцева Володимира Петровича.
Ухвалою попереднього судового засідання Господарського суду Черкаської області від 19.04.2022 у справі №925/240/22 затверджено перелік конкурсних кредиторів, розмір їх вимог за грошовими зобов'язаннями, черговість задоволення кожної вимоги: Державна податкова служба України (м.Київ, Львівська площа, буд.8, ідентифікаційний код - 43005393) у особі її філії, Головного управління ДПС у Черкаській області (м.Черкаси, вул.Хрещатик, будинок 235, ідентифікаційний код 44131663): 24810,00 грн. - судові витрати, які підлягають погашенню у першу чергу; 58500,00 грн. - авансована винагорода арбітражному керуючому, яка підлягає погашенню у першу чергу; 7080,84 грн. - заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка підлягає погашенню у другу чергу; 3183914,69 грн. - заборгованість зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), яка підлягає погашенню у третю чергу; 1397100,19 грн. - нараховані штрафні санкції і пеня, які підлягають погашенню у шосту чергу).
Постановою Господарського суду Черкаської області від 20.09.2022 у справі №925/240/22 визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "К.І.Т." (Черкаська область, м.Золотоноша, вул.Шевченка, 71, ідентифікаційний код 33515039) банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Новосельцева Володимира Петровича.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 13.10.2022 у справі №925/240/22заяву боржника у особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Новосельцева В.П., від 04.10.2022 №02-46/2829 задоволено повністю. Накладено арешт з оголошенням в розшук та проведенням у встановленому законом випадку затримання належних Товариству з обмеженою відповідальністю "К.І.Т." (19700, Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Шевченка, 71, ідентифікаційний код 33515039) наступних транспортних засобів: причіп 2ПТС-45, дата реєстрації: 14.04.2006, номерний знак: НОМЕР_1 , 1993 року випуску, свідоцтво: НОМЕР_2 ; самоскид, ГАЗ-САЗ 3507, дата реєстрації: 21.05.2009, ТСЦ 7145, 1986 року випуску, VIN: НОМЕР_3 ; бортовий малотоннажний-в, УАЗ 3303, дата реєстрації: 19.03.2008, ТСЦ 7145, 1991 року випуску, VIN: НОМЕР_4 ; пр-бортовий, ГКБ 8352, дата реєстрації: 06.07.2007, ТСЦ 7145, 1986 року випуску, VIN: НОМЕР_5 .
Боржник в особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Новосельцева В.П., звернувся до суду із заявою, у якій просив: покласти субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "К.І.Т." (адреса: вул.Шевченка, 71, м.Золотоноша, Черкаська область, 19800, ідентифікаційний код 33515039) в сумі 4 671 405,72 грн. на посадових осіб підприємства - ОСОБА_2 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_3 ; адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 ) та ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_4 ; адреса: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_7 ); стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "К.І.Т." грошові кошти у сумі 4 671 405,72 грн.
Вказана заява обгрунтована тим, що згідно з матеріалами реєстраційної справи ТОВ "К.І.Т." боржник був власником нежитлових приміщень, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 ; засновниками боржника є ОСОБА_1 (сума вкладу - 9 667,00 грн.), що становить 34% статутного фонду, ОСОБА_2 (сума вкладу - 9 667,00 грн.), що становить 33% статутного фонду, ОСОБА_4 (сума вкладу - 9 666,00 грн.), що становить 33% статутного фонду; на підставі нотаріально посвідченої заяви від 30.11.2005 ОСОБА_4 безкоштовно передав у рівних частинах свою частку ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; згідно з протоколом загальних зборів засновників (учасників) від 30.11.2005 №2 змінено склад засновників, перерозподілено статутний фонд та затверджено зміни до установчих документів товариства; відповідно до перерозподілу часток статутного фонду товариства ОСОБА_2 володів 50% статутного фонду (14 500,00 грн.), ОСОБА_1 володів 50% статутного фонду (14 500,00 грн.); рішенням загальних зборів засновників (учасників) ТОВ "К.І.Т." від 16.05.2016 ОСОБА_1 було передане вказане вище нерухоме майно у рахунок виплати вартості частки у статутному капіталі товариства на суму 14 500,00 грн., право власності на яке за ОСОБА_1 було зареєстровано 31.05.2016 та у подальшому ОСОБА_1 передав це майно до статутного капіталу ФГ "Валтас"; на момент прийняття загальними зборами засновників (учасників) ТОВ "К.І.Т." рішення про відчуження майна одній особі - ОСОБА_1 , засновником товариства був також ОСОБА_2 , а керівником - ОСОБА_5 ; виключно через дії вказаних вище осіб відбулося відчуження майна товариства, внаслідок чого останнє стало неплатоспроможним; ліквідаційну масу боржника не було сформовано через відсутність у нього будь-яких майнових активів; рішенням суду від 05.03.2024 у справі №925/240/22(925/140/24) зобов'язано ОСОБА_2 передати ліквідатору банкрута бухгалтерську та іншу документацію банкрута, майно (основні засоби), печатки і штампи ТОВ "К.І.Т." (згідно з їх переліком в ухвалі), однак на цей час вказане судове рішення не виконане, на примусове його виконання відкрито виконавче провадження №76173682, у ході якого документи не переадані; рішенням суду від 05.02.2025 у справі №925/240/22(925/1112/24) у задоволенні позовної заяви боржника у особі ліквідатора банкрута про витребування з чужого незаконного володіння ФГ "Валтас" майна відмовлено повністю з підстав пропуску строку позовної давності, однак встановлено, що вчинений правочин з виведення нерухомого майна шляхом передачі його як частки у статутному фонді ТОВ "К.І.Т." вчинено у порушення загальних засад цивільного законодавства (засад справедливості, добросовісності та розумності), визначених імперативно п.6 ч.1 ст.3 ЦК України, що є підставою для визнання незаконним і недійсним правочину з його відчуження, як такого, що суперечить ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України; відчуження майна відбулося у період формування податкового боргу (припинення подання звітності ТОВ "К.І.Т."), заходи з погашення якого посадовими особами боржника не вживалися.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 05.01.2026 у справі №925/240/22 заяву боржника у особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Новосельцева В.П., від 20.06.2025 задоволено повністю; стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "К.І.Т." грошові кошти у сумі 4 671 405,72 грн.
Оскаржувана ухвала суду першої інстанції обгрунтована тим, що враховуючи інформацію з балансів боржника за 2015-2016 боржник на кінець 2015 мав активи на суму 5 436,9 тис.грн., з яких вартість основних засобів складала 4 239,0 тис.грн., в той час як на кінець 2016 баланс підприємства складав 13 288,0 тис. грн. (з яких 12 596,7 тис.грн. становлять оборотні активи), натомість вартість основних засобів зменшилась до 617,9 тис.грн. Тобто у 2016 було виведені активи (майно) на суму 3 621,1 тис.грн. Суд першої інстанції дійшо висновку, що дії з передачі (відчуження частки) єдиного майна ТОВ "К.І.Т.", за рахунок якого можливо погасити заборгованість, є очевидним виведенням активів (майна) з метою ухилення від сплати податкового боргу, оскільки документи, які підтверджують правомірність зменшення активів балансу у 2016, ліквідатору банкрута посадовими особами боржника передані не були, та оскільки майно боржника виведене у тому ж році, за який надалі було подано податкову декларацію; тобто саме ці дії засновників (учасників) та керівника ТОВ "К.І.Т." призвели до неплатоспроможності боржника.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Загальні умови та підстави для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі про банкрутство визначені Господарським кодексом України , чинного на час виникнення спірних правовідносин (далі - ГК України), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Кодексом України з процедур банкрутства (далі -КУзПБ).
Згідно з частиною першою статті 215 ГК України у випадках, передбачених законом, суб'єкт підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема, фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.
Водночас, умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб'єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб'єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом (частина третя статті 215 ГК України).
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор (а згідно зі змінами, внесеними Законом від 20.03.2023 № 2971-IX, також і кредитор) має право заявити вимоги до третіх осіб, які за законодавством несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства; розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
Абзацом другим частини другої статті 61 КУзПБ передбачено, що в разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями.
Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.
Колегія суддів звертає увагу на висновки Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21):
- у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із частиною першою статті 1166 ЦК України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії / бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства. Потерпілою особою в такому випадку є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру;
- елементами складу правопорушення як умови для застосування субсидіарної відповідальності є об'єкт та суб'єкт правопорушення, а також об'єктивна та суб'єктивна сторони правопорушення;
- щодо об'єкта правопорушення, то ним є ті майнові права боржника та кредиторів, вимоги яких визнані у справі про банкрутство, що порушені у зв'язку з доведенням боржника до банкрутства, та відновлення яких відбувається відшкодуванням шкоди у межах покладення субсидіарної відповідальності за правилами частини другої статті 61 КУзПБ;
- суб'єкти правопорушення визначені законом, зокрема, ними є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника;
- об'єктивну сторону правопорушення становлять дії / бездіяльність відповідних суб'єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможністьі боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства;
- щодо змісту правопорушення з доведення до банкрутства, то окрім вже визначеного слід виходити зі змісту, визначеного частиною третьою статті 215 ГК України. Водночас, такий зміст не обмежується вичерпним переліком дій /бездіяльності суб'єктів правопорушення, а їх характер саме як протиправний оцінюється за відповідними правовими та економічними показниками. Зокрема, доведення до банкрутства можуть спричинити дії з відчуження майна за заниженими цінами, придбання майна за завищеними цінами, надання послуг за цінами, нижчими за ринкові, здійснення невиправдано ризикових чи невигідних операцій тощо. Тобто зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії / бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам. За змістом частини другої статті 61 КУзПБ вказані умисні дії/бездіяльність та їх результат узагальнено іменуються доведенням до банкрутства, що і дає назву цьому делікту.
При цьому винні особи хоча і не є стороною боргових зобов'язань, але їх поведінка перебуває в причинно-наслідковому зв'язку зі шкодою у вигляді непогашених вимог кредиторів;
- щодо суб'єктивної сторони правопорушення, то її становить ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (вини суб'єкта правопорушення);
- однією з обов'язкових передумов субсидіарної відповідальності є її розмір, що визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою;
- сума вимог кредиторів, яка підлягає погашенню за правилами статті 64 КУзПБ, однак, залишилась непогашеною в процедурі банкрутства за правилами цієї статті через недостатність майна банкрута, і є розміром субсидіарної відповідальності;
- право подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після вчинення всієї повноти дій з розшуку та встановлення активів боржника, повернення майна боржника від третіх осіб до ліквідаційної маси боржника, завершення вичерпних заходів щодо формування ліквідаційної маси боржника в ліквідаційній процедур, завершення ліквідатором реалізації об'єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі.
Суд також зазначає, що законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об'єктивну сторону такого правопорушення. Тому при вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб'єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема:
1) вчинення суб'єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;
2) прийняття суб'єктами відповідальності рішення про виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов'язаннях;
3) прийняття суб'єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо. Аналогічні за змістом висновки щодо кола обставин (перелік яких не є вичерпним), які мають братися до уваги під час розгляду питання застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство сформовано у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15 та від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 01.10.2020 у справі № 914/3120/15, від 12.11.2020 у справі № 916/1105/16, а також у постанові від 19.08.2021 у справі № 25/62/09.
Згідно з цими правилами суб'єктом субсидіарної відповідальності може бути особа, яка отримала істотну (відносно масштабу діяльності боржника) вигоду у вигляді збільшення активів, яка не могла б утворитися у випадку відповідності дій засновників та керівника боржника закону, в т.ч. принципу добросовісності.
Тобто, до суб'єктів субсидіарної відповідальності слід віднести осіб, які отримали істотний актив боржника на підставі актів, рішень, правочинів тощо, прийнятих засновниками чи керівником боржника на шкоду інтересам останнього та його кредиторів, які можуть виражатися, зокрема у:
- прийнятті ключових ділових рішень з порушенням принципів добросовісності та розумності, в тому числі узгодження, укладення або схвалення правочинів на завідомо невигідних умовах або з особами завідомо нездатними виконати свої зобов'язання ("фірмами одноденками" тощо);
- наданні вказівок з приводу вчинення явно збиткових операцій;
- призначенні на керівні посади осіб, результат діяльності яких явно не відповідає інтересам юридичної особи;
- створенні і підтриманні такої системи управління боржником, яка націлена на систематичне отримання вигоди третьою особою на шкоду боржнику і його кредиторам;
- використанні документообігу, який не відображає реальних господарських операцій;
- отриманні такими особами істотних переваг з такої системи організації підприємницької діяльності, яка спрямована на перерозподіл (в тому числі за допомогою недостовірного документообігу), сукупного доходу, отримуваного від здійснення даної діяльності особами, об'єднаними спільним інтересом (наприклад, єдиним виробничим циклом), на користь ряду цих осіб з одночасним акумулюванням на стороні боржника основного боргового навантаження; використанні і розпорядженні майном боржника, як своїм особистим, нехтуючи інтересами кредиторів;
- вчинення інших юридичних дій, що не відповідають принципу добросовісності в комерційній (діловій) практиці тощо. Наведений перелік прикладів не є вичерпним.
Наведена позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 08.06.2023 у справі № 910/17743/18.
Для визначення статусу особи як відповідача по субсидіарній відповідальності за зобов'язаннями боржника заявник має проаналізувати, а суд під час розгляду заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності та з'ясуванні наявності підстав для покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності, дослідити сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.
Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.
Однак, зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності.
Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності, має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.
У цьому разі відсутність в осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності зацікавленості в наданні документів, що відображають реальний стан справ і дійсний господарський оборот, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів під час необґрунтованого порушення їх прав. Тому, якщо заявник із посиланням на ті чи інші докази належно обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів внаслідок її дій (бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень заявника, з урахуванням чого вона має довести, чому письмові документи та інші докази заявника не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення щодо того, як насправді здійснювалася господарська діяльність.
Отже, якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника викликають об'єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, що стосуються визначення дій боржника, як таких, що вчинені на шкоду інтересам боржника та його кредиторів. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із частиною другою статті 74 ГПК України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент. В силу статті 13 ГПК України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої своєї поведінки. Наведені висновки викладені в постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16, на неврахуванні якої наполягає скаржник у цій справі.
Однією з обов'язкових передумов субсидіарної відповідальності є її розмір, що визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 12.09.2024 у справі № 904/367/22 наголошує, що саме наявність цієї негативної різниці (перевищення суми кредиторських вимог над вартістю ліквідаційної маси) і обумовлює підстави для покладення субсидіарної відповідальності.
Якщо є підтвердженим доказами у справі факт доведення до банкрутства боржника, однак, за відсутності зазначеної різниці (недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів) немає підстав для стягнення відповідних сум з винних осіб у межах покладення субсидіарної відповідальності, то у заявника немає підстав порушувати відповідний спір у справі про банкрутство.
У цьому висновку суд виходить з того, що в умовах, коли є підтвердженим доказами у справі факт доведення до банкрутства боржника, але його майна/ активів у складі ліквідаційної маси виявилося достатньо для задоволення визнаних у справі вимог кредиторів, досягається виконання одного із основних завдань провадження у справі про банкрутство - задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного боржника (положення преамбули КУзПБ).
Отже, навіть за виявлених арбітражним керуючим фактів доведення боржника до банкрутства достатність майна боржника, що включається до складу ліквідаційної маси і спрямовується на задоволення вимог кредиторів боржника, виключає застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство за правилами частини другої ст. 61 КУзПБ.
Ураховуючи, що ліквідаційна маса (її вартість) є одним із визначальних показників для обчислення розміру субсидіарної відповідальності, суд з огляду на регламентований КУзПБ порядок та етапи формування ліквідаційної маси, зміни, яких вона зазнає під час ліквідаційної процедури, зазначає, що передумови для покладення субсидіарної відповідальності встановлюються насамперед на підставі фінансово-економічних показників боржника, порядок аналізу, дослідження та оцінки яких прямо визначений КУзПБ.
Цей порядок передбачає, що:
- арбітражний керуючий зобов'язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, та становища на ринках боржника і подавати результати такого аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію (п. 3 частина друга ст. 12 КУзПБ);
- господарський суд в ухвалі про відкриття провадження у справі може зобов'язати боржника провести аудит; якщо боржник не має для цього коштів, господарський суд може призначити проведення аудиту за рахунок кредитора (кредиторів) за його (їхньою) згодою (частина десята ст. 39 цього Кодексу);
- розпорядник майна зобов'язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, становища на ринках боржника; виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства (частина третя ст. 44 КУзПБ);
- ліквідатор з дня свого призначення проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута, аналізує фінансовий стан банкрута, формує ліквідаційну масу (а відповідно до змін, внесених Законом України № 3249-IX від 13.07.2023, також складає висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення).
Суд також зазначає, що аналіз фінансового стану банкрута має відповідати вимогам Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 № 14 (далі - Методичні рекомендації), оскільки ці рекомендації розроблено з метою визначення однозначних підходів під час аналізу фінансово-господарського стану підприємств щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства; своєчасного виявлення формування незадовільної структури балансу для вжиття заходів щодо запобігання банкрутству підприємств, а також виявлення резервів підвищення ефективності виробництва та відновлення платоспроможності підприємств шляхом їх санації.
Звідси, керуючись наведеними положеннями КУзПБ щодо обов'язків арбітражного керуючого під час проведення процедури банкрутства та щодо етапів, умов та підстав для здійснення оцінки фінансово-господарського стану боржника, суд доходить висновку, що відповідні дії арбітражного керуючого (ліквідатора) є передумовами у дослідженні та виявленні підстав для порушення питання про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство.
Тобто відповідна діяльність з виявлення передумов для субсидіарної відповідальності розпочинається з введенням процедури розпорядження майном боржника у справі про банкрутство. Відповідний звіт/ висновок арбітражного керуючого, яким зафіксоване правопорушення (з доведення до банкрутства) та який складений з урахуванням вимог Методичних рекомендацій, є доказом та підставою для вимог про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, а отже, складовою доказової бази (джерелом) на підтвердження об'єктивної сторони відповідного правопорушення.
Отже, висновок щодо передумов для субсидіарної відповідальності формується у звіті ліквідатора за результатами здійснення ним аналізу фінансового стану банкрута, а згідно зі змінами, внесеними Законом від 13.07.2023 № 3249-IX, складеному відповідно до Методичних рекомендацій висновку за результатами здійснення аналізу фінансового стану банкрута (про наявність чи відсутність ознак доведення до банкрутства; абз. 5 частина перша ст. 61 КУзПБ).
За змістом частини другої ст. 61 КУзПБ законодавець визначив розмір субсидіарної відповідальності як різницю між двома показниками (сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою), яка свідчить про недостатність майна боржника для задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство.
Щодо суми вимог кредиторів, то на стадії ліквідаційної процедури цей показник, як правило, є остаточним та визначається на підставі ухвали, постановленої за результатами попереднього засідання, в якій, зокрема, зазначаються розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів (частина друга ст. 47 КУзПБ).
Водночас, допускається корегування зазначеного показника в ліквідаційній процедурі за рахунок визнаних судом вимог поточного кредитора (частини третя та п'ята ст. 59 та частина четверта ст. 60 КУзПБ), а також вимог кредиторів, які заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, та були розглянуті судом в ліквідаційній процедурі (частина четверта ст. 45 цього Кодексу).
Що ж до такого показника, як ліквідаційна маса, то суд апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Законодавець визначив у положеннях КУзПБ об'єктивні обставини та процеси, за яких ліквідаційна маса боржника змінюється з початку її формування і до отримання коштів від продажу відповідних активів у її складі.
Так, розмір (вартість) ліквідаційної маси в ході процедури ліквідації боржника зазнає змін, враховуючи, що:
- балансова вартість ліквідаційної маси, що визначається за результатами інвентаризації (п. 5 частина друга ст. 12, частина перша ст. 61 КУзПБ), оціночна вартість (частина перша ст. 63 КУзПБ) та вартість її реалізації/продажу (розділ V КУзПБ) (можуть), як правило, відрізняються;
- склад ліквідаційної маси (відповідно, і її розмір) під час здійснення ліквідатором відповідних повноважень і обов'язків у ліквідаційній процедурі може змінюватись за рахунок включення до нього: грошових сум (майна), повернених третіми особами на вимогу ліквідатора щодо сум дебіторської заборгованості, за наслідками визнання недійсними правочинів (договорів) боржника та вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що перебуває у третіх осіб (частина друга ст. 42, частина перша ст. 61 КУзПБ); сум, стягнених ліквідатором із суб'єктів субсидіарної відповідальності (абз. 3 частина друга ст. 61 КУзПБ).
Що ж до розміру ліквідаційної маси з метою визначення розміру субсидіарної відповідальності, то, враховуючи правову природу цієї відповідальності, її розмір має визначатися за правилами встановлення розміру шкоди, заподіяної майну потерпілого незаконними діями, у деліктних правовідносинах: як різниця між сумою вимог до боржника згідно з реєстром вимог кредиторів та сумою коштів, отриманою за фактом продажу майна в процедурі ліквідації, поверненою третіми особами на вимогу ліквідатора.
Наведеного висновку дотримується Верховний Суд у постанові від 12.09.2024 у справі № 904/367/22 з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, сформульованої в постанові від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц, відповідно до якої за правовою природою відповідальність третіх осіб, передбачена частиною другою ст. 61 КУзПБ, є відповідальністю порушника за збитки, завдані банкруту (ст. 22 ЦК України).
Отже, буквальне прочитання абзаців 1 та 2 частини другої ст. 61 КУзПБ ("розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою", "у разі недостатності майна боржника") є підставою для висновку, що розмір субсидіарної відповідальності, який дає право ініціювати спір про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі про банкрутство та підлягає стягненню із суб'єктів такої відповідальності, визначається в той момент, коли ліквідатор за результатами здійснення судових проваджень у процедурі банкрутства боржника остаточно визначив вартість ліквідаційної маси в грошовому еквіваленті за фактом продажу в процедурі ліквідації включених до її складу активів, повернув грошові суми (майно) від третіх осіб та здійснив за рахунок отриманих від продажу коштів розрахунок із визнаними у справі кредиторами, тощо.
Тож сума вимог кредиторів, яка підлягає погашенню за правилами ст. 64 КУзПБ, однак, залишилась непогашеною в процедурі банкрутства за правилами цієї статті через недостатність майна банкрута, і є розміром субсидіарної відповідальності.
Право подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після вжиття ліквідатором вичерпних заходів щодо повернння до ліквідаційної маси банкрута його майна, що перебуває у третіх осіб, після завершення реалізації об'єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі. Аналогічний порядок покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника втілено в актуальній правовій позиції, сформульованій Верховним Судом у постановах від 10.06.2020 у справі № 911/3513/16, від 17.06.2020 у справі № 923/590/18, від 14.07.2020 у справі № 904/6379/16, від 24.02.2021 у справі № 902/1129/15 (902/579/20) та від 07.11.2023 у справі № 908/3468/13, від 12.09.2024 у справі № 904/367/22.
Суд зазначає, що такий підхід у покладенні субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі про банкрутство узгоджується як з повноваженнями ліквідатора, порядком проведення відповідних дій у ліквідаційній процедурі, так і з правами суб'єктів субсидіарної відповідальності відповідати за зобов'язаннями боржника у межах об'єктивного розміру цієї відповідальності, що відповідає правовій природі субсидіарної відповідальності саме як додаткової.
Наведений підхід у покладенні субсидіарної відповідальності та у визначенні ліквідаційної маси для обчислення розміру такої відповідальності є правильним та зумовлює висновок, згідно з яким передчасне звернення з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство - до здійснення задоволення вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих за наслідками реалізації всіх виявлених у боржника активів та повернення грошових коштів (майна) від третіх осіб, з встановленням факту недостатності майна, виключає розгляд, дослідження, оцінку та встановлення осіб, винних у правопорушенні з доведення боржника до банкрутства, тобто виключає визначення суб'єктів та суб'єктивної сторони відповідного правопорушення.
Отже, до вчинення всієї повноти дій з розшуку та встановлення активів боржника, до остаточного визначення ліквідаційної маси, до завершення погашення визнаних у справі вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих від продажу включених до складу ліквідаційної маси активів боржника, коштів (майна), повернутих ліквідатором від третіх осіб, зі встановленням за результатами погашення недостатності майна боржника для задоволення таких вимог заява ліквідатора/кредитора з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності та стягнення з винних осіб суми субсидіарної відповідальності не може бути подана, а в разі її подання відповідні вимоги не підлягають задоволенню судом. Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів Палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20 (906/1113/21).
Колегія суддів зауважує, що на час прийняття оскаржуваної ухвали в матеріалах справи відсутній Звіт ліквідатора банкрута за результатами здійснення ним Аналізу фінансового стану банкрута, у тому числі щодо передумов для субсидіарної відповідальності, складений відповідно до Методичних рекомендацій, відсутній висновок ліквідатора боржника про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства.
Однак, згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду відсутність у матеріалах справи висновку про доведення до банкрутства боржника не може бути беззаперечною підставою для звільнення винних осіб від субсидіарної відповідальності (висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10.12.2020 у справі №922/1067/17 та від 12.11.2020 у справі №916/1105/16); звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, складений відповідно до Методичних рекомендацій, не становить безумовний доказ доведення боржника до банкрутства, а його наявність (або його недоліки) чи відсутність не є визначальним критерієм притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності, оскільки встановлення підстав для її покладення належить до дискреційних повноважень суду, які здійснюються судом за результатами сукупної оцінки всіх наявних у справі доказів, у тому числі й цього звіту, який є лише одним із засобів доказування (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).
Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17).
Як зазначалось судом вище, ухвалою Господарського суду Черкаської області від 13.10.2022 у справі №925/240/22 заяву боржника у особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Новосельцева В.П., від 04.10.2022 №02-46/2829 задоволено повністю. Накладено арешт з оголошенням в розшук та проведенням у встановленому законом випадку затримання належних належних Товариству з обмеженою відповідальністю "К.І.Т." (19700, Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Шевченка, 71, ідентифікаційний код 33515039) наступних транспортних засобів: причіп 2ПТС-45, дата реєстрації: 14.04.2006, номерний знак: НОМЕР_1 , 1993 року випуску, свідоцтво: НОМЕР_2 ; самоскид, ГАЗ-САЗ 3507, дата реєстрації: 21.05.2009, ТСЦ 7145, 1986 року випуску, VIN: НОМЕР_3 ; бортовий малотоннажний-в, УАЗ 3303, дата реєстрації: 19.03.2008, ТСЦ 7145, 1991 року випуску, VIN: НОМЕР_4 ; пр-бортовий, ГКБ 8352, дата реєстрації: 06.07.2007, ТСЦ 7145, 1986 року випуску, VIN: НОМЕР_5 .
Як вбачається з поточного Звіту ліквідатора банкрута від 16.10.2025, ним 22.02.2024 на адресу ГУНП в Черкаській області направлено чергову заяву про надання інформації з проханням повідомити результати розшуку транспортних засобів банкрута.
Водночас, в подальшому ліквідатор банкрута не вживав заходів щодо розшуку майна банкрута, з'ясування інформації про результати розшуку транспортних засобів банкрута, матеріали справи не містять відповідей ГУНП в Черкаській області на вищезазначену заяву ліквідатора, направлену 22.04.2024.
Також судова колегія враховує, що у відповідності до балансу банкрута за 2016, у Товариства з обмеженою відповідальністю "К.І.Т." обліковувалась дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги. При цьому ліквідатором банкрута не надано доказів вчинення заходів щодо визнання безнадійної та списання дебіторської заборгованості.
Судова колегія також враховує, що рішенням Господарського суду Черкаської області від 05.03.2024 у справі №925/240/22 (925/140/24) позовну заяву боржника у особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Новосельцева В.П., від 31.01.2024 задоволено повністю. Зобов'язано ОСОБА_6 , колишнього керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "К.І.Т." передати ліквідатору Товариства з обмеженою відповідальністю "К.І.Т.", арбітражному керуючому Новосельцеву Володимиру Петровичу (вул. Добровольського, 38/2, м. Черкаси, 18006) наступні документи, а саме: 1) бухгалтерську та іншу документацію банкрута, зокрема: оригінали установчих документів; оригінали внутрішніх документів боржника, що підтверджують повноваження керівних органів; відомості про видані довіреності; відомості про списання необоротних активів (акти списання, перелік списаного майна); укладені й діючі угоди (копії та оригінали договорів); відомості про операції (перерахування грошових коштів, відчуження або передання активів товариства), про нерухоме майно відносно до якого ТОВ «К.І.Т.» є орендодавцем або орендарем із зазначенням об'єкта оренди, його первісної та остаточної вартості, розміру орендної плати; відомості щодо активів підприємства, переданих у заставу; переліку підприємств із зазначенням поштових адрес та кодів ЄДРПОУ, в яких ТОВ «К.І.Т.» має частку у статутному фонді; документи, які підтверджують дебіторську заборгованість банкрута; переліку філій, підприємств та дочірніх підприємств ТОВ «К.І.Т.» (із зазначенням адресів та кодів ЄДРПОУ); 2) баланс підприємства (ф-1); звіт про фінансові результати (ф-2); звіт про рух грошових коштів (ф-3); звіт про власний капітал (ф-4); примітки до річної фінансової звітності (ф-5); звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос) (ф-11-ОС); звіт про фінансові результати й дебіторську та кредиторську заборгованість (ф-1 -Б); звіт праці (ф-1 -ПВ); звіт про стан умов праці, пільги та компенсації за роботу зі шкідливими умовами праці (ф-1-ПВ (умови праці));3) печатки та штампи ТОВ «К.І.Т.» (код ЄДРПОУ 33515039); 4) основні засоби первісна вартість на кінець звітного періоду 495,9 тис. грн.; дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги на кінець звітного періоду 329,2 тис. грн.; інша поточна дебіторська заборгованість на кінець звітного періоду 16 604,1 тис. грн.
16.09.2024 на виконання вказаного вище судового рішення видано наказ суду.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 08.01.2025 у справі №925/240/22 (925/140/24) скаргу боржника у особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Новосельцева В.П., від 05.12.2024 задоволено повністю. Визнано неправомірною постанову головним державним виконавцем Золотоніського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Щербатюк Людмилою Олександрівною від 27.11.2024 про закінчення виконавчого провадження та скасовано її.
Вищевказаною ухвалою встановлено, що державним виконавцем не вжито усіх заходів, необхідних для ефективного виконання рішення суду, а саме, дій щодо розшуку майна (документів) боржника.
Таким чином, виконавче провадження щодо виконання наказу, виданого на виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 05.03.2024 у справі № 925/240/22 (925/140/24), станом на теперішній час не завершено та перебуває на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що матеріали справи не містять доказів, що ліквідатором банкрута у ліквідаційній процедурі вжито всю повноту заходів, спрямованих на виявлення майна банкрута та повернення його у ліквідаційну масу боржника, наведену заяву до суду подано ліквідатором передчасно, оскільки таку заяву (про покладення субсидіарної відповідальності) заявник може подати не раніше ніж після завершення всіх заходів, спрямованих на розшук майна, повернення майна боржника від третіх осіб, реалізації об'єктів ліквідаційної маси та розрахунків з кредиторами на підставі вчинення такої реалізації у ліквідаційній процедурі при наявності обставин недостатності активів боржника для повного погашення кредиторської заборгованості банкрута.
Що стосується посилання ліквідатора в заяві на обставини, встановлені судовим рішенням від 05.02.2025 у справі №925/240/22(925/1112/24), то слід зазначити наступне.
Колегія суддів враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постанові від 12.05.2020 у справі № 921/730/13-г/3 (провадження № 12-6гс20, пункти 33, 36) відносно того, що судове рішення у справі не може бути використане проти особи, яка не брала участі у цій справі.
Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України змагальність сторін належить до основних засад (принципів) цивільного та господарського судочинства.
Тому судове рішення у справі не може бути використане проти особи, яка не брала участі у цій справі, оскільки протилежний підхід призвів би до порушення статті 6 "Право на справедливий суд" Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, колегія суддів суддів погоджується з доводами скаржника, що судове рішення Господарського суду Черкаської області від 05.02.2025 у справі №925/240/22(925/1112/24) не має преюдиційного значення у даній справі, оскільки Апелянт (Відповідач - 2, ОСОБА_1 ) не мав процесуального статусу та не брав участі в розгляді справи №925/240/22(925/1112/24), за результатами якого винесено рішення Господарського суду Черкаської області від 05.02.2025.
Інших доказів на підтвердження вказаних обставин суду не надано, тобто відповідні обставини, якими обґрунтовано заяву ліквідатора неможливо вважати доведеними та підтвердженими у даній справі.
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги знайшли підтвердження у суді апеляційної інстанції, тому Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити. Ухвалу Господарського суду Черкаської області від 05.01.2026 у справі №925/240/22 слід скасувати. Прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "К.І.Т." в особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Новосельцева В.П., про покладення та стягнення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у сумі 4 671 405,72 грн.
У справах Руїс Торіха проти Іспанії, Суомінен проти Фінляндії, Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99 від 27.09.2001).
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 275, 277, 283, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Черкаської області від 05.01.2026 у справі №925/240/22 скасувати.
Прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "К.І.Т." в особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Новосельцева В.П., про покладення та стягнення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у сумі 4 671 405,72 грн.
Матеріали справи № 925/240/22 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок та строк оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду передбачений ст.ст. 288-291 ГПК України.
Повний текст складено 11.05.2026
Головуючий суддя М.Л. Доманська
Судді В.О. Пантелієнко
Т.П. Козир