ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
про залишення апеляційної скарги без руху
11 травня 2026 рокум. ОдесаСправа № 915/1557/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Таран С.В.,
Суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.,
розглянувши апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.04.2026, прийняте суддею Олейняш Е.М., м. Миколаїв, повний текст складено 29.04.2026,
у справі №915/1557/24
за позовом: Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1
про стягнення 2 062,28 грн
У грудні 2024 р. Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулося з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача відшкодування середнього заробітку працівника за час проходження військових зборів у розмірі 2062,28 грн.
За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 18.12.2024 відкрито провадження у справі №915/1557/24.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 29.04.2026 у справі №915/1557/24 (суддя Олейняш Е.М.) задоволено позов; стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" 2062,28 грн відшкодування середнього заробітку працівника ОСОБА_1 за час проходження військових зборів та 2422,40 грн витрат по сплаті судового збору.
Не погодившись з прийнятим рішенням, ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.04.2026 у справі №915/1557/24 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Ознайомившись з апеляційною скаргою та доданими до неї документами, колегія суддів вбачає, що дана апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлені вимоги до форми та змісту апеляційної скарги.
Відповідно до частини третьої статті 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлені Законом України "Про судовий збір".
Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (частина перша статті 4 Закону України "Про судовий збір").
Згідно з підпунктом 6 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.
Підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Станом на 01.01.2024 прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі становив 3028 грн (стаття 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2024 рік").
Як вбачається з матеріалів справи, ціна позову у даній справі становить 2062,28 грн, відтак в силу підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви позивач повинен був сплатити 3028 грн (мінімальна ставка судового збору за розгляд вимоги майнового характеру).
Колегією суддів враховується, що ставка судового збору при розрахунку його сплати за подання до суду апеляційної скарги є незмінною, повинна відповідати вимогам Закону України "Про судовий збір" та не залежить від розміру сплаченого судового збору позивачем з понижуючим коефіцієнтом при поданні позовної заяви в електронній формі.
Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 02.07.2024 у справі №160/19149/23.
Отже, розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.04.2026 у справі №915/1557/24, яке оскаржується апелянтом у повному обсязі, складає 4542 грн - 150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (розраховано наступним чином: 3028 грн х 150% = 4542 грн).
При цьому колегія суддів вбачає, що апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.04.2026 у справі №915/1557/24 було подано в електронній формі з використанням системи "Електронний суд".
За умовами частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Вказана норма була включена до Закону України "Про судовий збір" на підставі Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147а-VIII від 26.05.2021.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що на офіційному сайті Верховної Ради України опублікована редакція Закону України "Про судовий збір" з урахуванням змін, внесених Законом України №2147а-VIII від 26.05.2021, у тому числі в частині доповнення частиною третьою статті 4, яка має статус чинної з 04.10.2021, тобто була чинною станом і на час звернення ІНФОРМАЦІЯ_1 з вищенаведеною апеляційною скаргою у даній справі (06.05.2026).
Особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір".
Саме такий правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладено в постанові від 16.11.2022 у справі №916/228/22.
Таким чином, беручи до уваги те, що скаржник має обґрунтовані підстави вважати, що у разі подання ним апеляційної скарги в електронній формі до встановленої законом ставки судового збору мав бути застосований понижуючий коефіцієнт у розмірі 0,8, визначений частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір", Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що за подання вищенаведеної апеляційної скарги на рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.04.2026 у справі №915/1557/24 апелянт повинен був сплатити судовий збір у розмірі 3633,60 грн (розраховано наступним чином: 4542 грн х 0,8 = 3633,60 грн).
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про судовий збір" суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
В силу вказаної норми суд апеляційної інстанції перевірив зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України та встановив, що в комп'ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду" у реєстрі підтверджень оплат із Казначейства не зафіксована сплата апелянтом судового збору за розгляд апеляційної скарги у справі №915/1557/24.
Звертаючись з апеляційною скаргою, скаржником не надано доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі, проте заявлено клопотання про відстрочення сплати останнього, мотивоване тим, що станом на момент подання даної апеляційної скарги у апелянта відсутні кошти для сплати судового збору.
За умовами частин першої, другої статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю;
4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Наведена норма містить виключний перелік умов, за наявності яких суд може відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від сплати судового збору.
Водночас положення частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" передбачають право суду з урахуванням майнового стану сторони відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк лише за наявності викладених вище умов, а не тільки виходячи з майнового стану сторони.
Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним в ухвалі від 18.06.2020 у справі №905/6165/13.
Отже, колегія суддів зауважує, що Законом України "Про судовий збір" суду надано право відстрочити (розстрочити) сплату судового збору, звільнити заявника від його сплати за наявності відповідних обставин (умов), визначених частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір", перелік яких розширювальному тлумаченню не підлягає.
Відстрочення (розстрочення) або звільнення від сплати судового збору є правом суду, а не його обов'язком, при цьому вказане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження наявності передбачених законом обставин.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі (ухвали Верховного Суду від 25.07.2022 у справі №927/911/21 та від 02.05.2022 у справі №903/522/21).
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу, рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища.
Аналогічну правову позицію Верховного Суду викладено в ухвалі від 12.12.2022 у справі №910/11069/21.
Заявляючи клопотання про зменшення розміру судового збору та клопотання про відстрочення його сплати, заявник повинен надати докази важкого майнового стану, зокрема, про те, що останній не отримує кошти; у заявника відсутнє рухоме чи нерухоме майно, цінні папери, кошти на банківських або депозитних рахунках тощо.
Даний сталий правовий висновок Верховного Суду міститься в постановах від 30.11.2022 у справі №905/1060/21 та від 21.10.2022 у справі №905/1059/21.
Між тим, ІНФОРМАЦІЯ_2 до апеляційної скарги взагалі не додано жодного доказу, який підтверджував би відсутність у скаржника можливості сплатити судовий збір, а також надавав би суду можливість оцінити майновий стан апелянта (зокрема, через призму дослідження відомостей щодо загального фінансового стану останнього, руху коштів на всіх його рахунках та залишків коштів на них, обсягу бюджетних асигнувань, об'єктивної неможливості здійснення оплати судового збору тощо). Поряд з цим, саме по собі посилання на відсутність коштів без підтвердження реальної фінансової неспроможності сплати судового збору не може розцінюватися як достатня підстава для відстрочення сплати останнього.
Сам по собі статус військової бюджетної установи не є підставою для звільнення чи відстрочення сплати судового збору. Навпаки, як розпорядник бюджетних коштів апелянт зобов'язаний здійснювати планування видатків з урахуванням потенційної необхідності судового захисту своїх прав та інтересів. Непередбачення або несвоєчасне планування відповідних видатків не може покладатися на суд та не створює для заявника процесуальних привілеїв порівняно з іншими учасниками справи.
Фінансова неспроможність у розумінні статті 8 Закону України "Про судовий збір" повинна мати об'єктивний, тривалий та підтверджений характер. Відсутність доказів системного дефіциту коштів або нормативних обмежень щодо їх використання виключає можливість кваліфікації наведених обставин як таких, що перешкоджають сплаті судового збору.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб.
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що "право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов'язків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотримання вимог Конвенції залишається за судом. Відповідно суд постановляє, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.
Враховуючи наведені норми та практику Європейського суду з прав людини щодо тлумачення і застосування положень пункту 1 статті 6 Конвенції, колегія суддів зазначає, що сплата судового збору за подання апеляційної скарги, необхідність якої передбачена положеннями Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про судовий збір", не може вважатися обмеженням доступу до суду.
Таким чином, якщо нормами процесуального законодавства передбачено вчинення стороною до подання апеляційної скарги певних дій, в тому числі щодо сплати судового збору, такі дії мають бути вчинені. Суд позбавлений права прийняти апеляційну скаргу до розгляду, а потім зобов'язувати скаржника усувати виявлені недоліки.
У статті 129 Конституції України та статті 42 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Отже, всіх учасників справи поставлено законом у рівні умови в частині обов'язку сплачувати судовий збір, у зв'язку з чим вибіркове надання господарським судом суб'єктивних переваг одним учасникам процесу перед іншими учасниками судового процесу шляхом звільнення чи відстрочення сплати судового збору, окрім випадків, встановлених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідно до засад змагальності та диспозитивності господарського процесу саме на особу, яка заявляє клопотання про відстрочення або звільнення від сплати судового збору, покладається обов'язок доведення наявності виключних обставин, що унеможливлюють виконання процесуального обов'язку. Ненадання доказів, які відображали б повну картину фінансового стану заявника, свідчить про неналежне виконання ним обов'язку доказування. Суд не наділений повноваженнями самостійно витребовувати або збирати докази на підтвердження доводів сторони, оскільки це суперечило б принципу рівності учасників процесу та неупередженості суду.
Враховуючи вищевикладене, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для відстрочення ІНФОРМАЦІЯ_1 сплати судового збору за подання даної апеляційної скарги у зв'язку з неподанням належних та допустимих у розумінні процесуального закону доказів на підтвердження факту відсутності у нього грошових коштів для сплати судового збору.
Згідно з частиною другою статті 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу у вигляді залишення апеляційної скарги без руху.
Встановивши недоліки апеляційної скарги ІНФОРМАЦІЯ_1 (відсутність доказів сплати судового збору у передбачених чинним законодавством порядку і розмірі), колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду залишає вказану апеляційну скаргу без руху з метою надання скаржникові можливості усунути вищезазначені недоліки, а саме: сплатити визначену судом апеляційної інстанції суму судового збору.
Керуючись статтями 174, 232-235, 258-260 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд
У задоволенні клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.04.2026 у справі №915/1557/24, викладеного у прохальній частині апеляційної скарги, відмовити.
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.04.2026 у справі №915/1557/24 залишити без руху.
Встановити ІНФОРМАЦІЯ_1 строк для усунення недоліків його апеляційної скарги: 10 днів з дня вручення даної ухвали.
Роз'яснити скаржникові, що якщо ним не будуть усунуті недоліки у строк, встановлений судом, апеляційна скарга вважається неподаною і повертається особі-апелянту.
Зобов'язати Господарський суд Миколаївської області направити на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду (65617, м. Одеса, проспект Шевченка, 29) матеріали справи №915/1557/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя С.В. Таран
Суддя К.В. Богатир
Суддя Л.В. Поліщук