06 травня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 921/619/23
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,
суддів: Бонк Т.Б.,
Якімець Г.Г.,
секретар судового засідання Бабій М.М.
явка учасників справи:
від апелянта, який не була учасником справи: не з'явився;
від позивача: Деревінський І.М.;
від відповідача: Серафимов І.М.;
від третьої особи: Олексієнко В.М.,
розглянув апеляційну скаргу особи, яка не була учасником справи Мультан Надії Іванівни б/н від 20.01.2026,
на рішення Господарського суду Тернопільської області від 24.07.2025, суддя Шумський І.П., м.Тернопіль, повний текст рішення складено 30.07.2025
у справі №921/619/23
за первісним позовом Кременецько - Почаївського державного історико - архітектурного заповідника, м. Кременець, Тернопільська область,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерство культури та стратегічної комунікації України, м. Київ,
до відповідача Свято - Богоявленського жіночого монастиря Тернопільської єпархії УПЦ, м. Кременець, Тернопільська область,
про зобов'язання повернути майно,
за зустрічним позовом Свято - Богоявленського жіночого монастиря Тернопільської єпархії УПЦ, м. Кременець, Тернопільська область,
до відповідача Кременецько - Почаївського державного історико - архітектурного заповідника, м. Кременець, Тернопільська область,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство культури та стратегічної комунікації України, м. Київ,
про визнання недійсним договору №5 від 03.09.2018 про безоплатне користування релігійною громадою нерухомим майном, що є державною власністю,
Кременецько-Почаївський державний історико-архітектурний заповідник звернувся до Господарського суду Тернопільської області до Свято - Богоявленського жіночого монастиря Тернопільської єпархії УПЦ про зобов'язання Свято - Богоявленського жіночого монастиря Тернопільської єпархії УПЦ повернути Кременецько-Почаївському державному історико-архітектурному заповіднику державне нерухоме майно - приміщення пам'ятки архітектури національного значення - Комплекс споруд Богоявленського монастиря (Богоявленський костел, 1760 p., Корпус келій, 1760 р., Дзвіниця, ХХст.), загальною площею 3218,0 кв.м, охоронний номер 1591 Н, реєстровий №26024191.18.АААДДЛ151, розміщене за адресою вул. Дубенська, 2, м. Кременець Тернопільської області, шляхом вивільнення зайнятих приміщень та підписання відповідного акту приймання-передачі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказане майно є пам'яткою архітектури національного значення, належить до державної власності, а також перебуває в оперативному управлінні та на балансі позивача. Згідно укладеного між сторонами справи договору №5 від 03.09.2018, спірне майно по акту приймання - передачі було передано відповідачу у безоплатне користування. Відповідно до умов п. 7.4 договору №5 від 03.09.2018 термін дії договору складає до 03.09.2023, а його дія може бути продовжена за згодою сторін. Листом №3/1-142 від 13.06.2023 позивач повідомив відповідача про те, що дія вказаного договору не буде продовжуватись, у зв'язку вступом в дію 01.02.2020 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до ч.2 ст. 9 якого забороняється передача державного або комунального майна в безоплатне користування або позичку. У зв'язку з припиненням 03.09.2023 дії договору №5 від 03.09.2018, у відповідача відсутні законні підстави для користування спірним майном.
26.10.2023 Свято-Богоявленський жіночий монастир Тернопільської єпархії УПЦ звернувся до Господарського суду Тернопільської області з зустрічним позовом до Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника про визнання недійсним договору №5 від 03.09.2018 про безоплатне користування релігійною громадою нерухомим майном, що є державною власністю.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 24.07.2025 первісний позов задоволено частково. Зобов'язано Свято - Богоявленський жіночий монастир Тернопільської єпархії УПЦ повернути Кременецько-Почаївському державному історико-архітектурному заповіднику державне нерухоме майно - приміщення пам'ятки архітектури національного значення - Комплекс споруд Богоявленського монастиря (Богоявленський собор, 1760 p., Корпус келій, 1760 р., Дзвіниця, ХХст.), загальною площею 3218,0 кв.м, охоронний номер 190028, реєстровий №26024191.18.АААДДЛ151, розміщене за адресою вул. Дубенська, 2, м. Кременець Тернопільської області. В задоволенні решти первісного позову відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
21.01.2026 до Західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга особи, яка не була учасником справи ОСОБА_1 б/н від 20.01.2026 на рішення Господарського суду Тернопільської області від 24.07.2025 у справі №921/619/23.
Звертаючись з апеляційною скаргою, особа, яка не була учасником справи, зазначає, що оскаржуване рішення впливає на її права, інтереси та обов'язки як черниці монастиря, оскільки вона постійно проживає у келії, щодо повернення якої місцевим господарським судом ухвалено оскаржуване рішення.
Ухвалою від 26.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не була учасником справи ОСОБА_1 б/н від 20.01.2026, на рішення Господарського суду Тернопільської області від 24.07.2025 у справі №921/619/23 та призначено справу №921/619/23 до розгляду в судовому засіданні на 11.03.2026.
Ухвалою від 11.03.2026 розгляд справи №921/619/23 відкладено на 06.05.2026.
В судовому засіданні 06.05.2026 колегією суддів поставлено на обговорення питання щодо вирішення оскаржуваним судовим рішенням безпосередньо прав та обов'язків, апелянта, особи, яка не була учасником справи ОСОБА_1 .
В судовому засіданні 06.05.2026 представник відповідача - Свято - Богоявленського жіночого монастиря Тернопільської єпархії УПЦ, вказав про вплив оскаржуваного рішення на права, інтереси та обов'язки апелянта (особи, які не брала участі у справі).
Представники позивача та третьої особи заперечили проти вказаних доводів.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників учасників судового процесу, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не була учасником справи ОСОБА_1 б/н від 20.01.2026 на рішення Господарського суду Тернопільської області від 24.07.2025 у справі №921/619/23, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).
Відповідно до приписів пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з конституційних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Отже, держава гарантує право на апеляційний перегляд справи, який здійснюється після її розгляду в суді першої інстанції, а касаційне оскарження допускається у визначених законом випадках.
За змістом статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону у статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі "Беллє проти Франції" (Bellet v. France) ЄСПЛ у рішенні від 04.12.1995 зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права".
Згідно з позицією ЄСПЛ основною складовою права на суд є право доступу до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і держава не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом.
Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення ЄСПЛ від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", заява № 3236/03).
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 264 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі в справі, з'ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника, який подав апеляційну скаргу.
Відповідно до частини 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі в справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Особа, яка не брала участі у справі, в порядку статті 254 Господарського процесуального кодексу України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки.
Судове рішення, оскаржуване цією особою повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто суд має розглянути і вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких на час розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права, інтереси та (або) обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
У вирішенні цього питання суд має з'ясувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення у справі таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому тощо.
Рішення є таким, що прийнято про права, інтереси та (або) обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи, або у резолютивній частині рішення суд зазначив про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Наведене відповідає правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2019 у справі № 908/1141/15-г, від 20.03.2023 у справі № 911/1201/16, від 18.09.2023 у справі № 914/1334/20, від 10.04.2024 у справі № 40/223-05.
Отже, у розумінні статей 17, 254 Господарського процесуального кодексу України особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку положень цих норм, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо зазначено про його права, інтереси та (або) обов'язки, та про які саме.
Якщо ж судом апеляційної інстанції буде встановлено, що права, інтереси та/або обов'язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права, інтереси та/або обов'язки у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд вправі закрити апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, у зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 62/112 та від 16.01.2020 у справі № 925/1600/16, а також у постановах Верховного Суду від 06.10.2020 у справі № 910/21451/16, від 05.11.2020 у справі № 912/837/19, від 17.05.2024 у справі № 910/5094/23, від 22.05.2024 у справі № 910/4552/23.
Звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник вказав, що оскаржуване рішення впливає на її права, інтереси та обов'язки, як черниці монастиря, оскільки вона на законних підставах постійно проживає у келії (в кімнаті №109 будівлі сестринсього корпусу - блок №1 за адресою: Тернопільська область, м. Кременець, вул. Дубенська, 2).
Так, місцевим господарським судом частково задоволено позовні вимоги за первісним позовом, а саме зобов'язано Свято - Богоявленський жіночий монастир Тернопільської єпархії УПЦ повернути Кременецько-Почаївському державному історико-архітектурному заповіднику державне нерухоме майно - приміщення пам'ятки архітектури національного значення - Комплекс споруд Богоявленського монастиря (Богоявленський собор, 1760 p., Корпус келій, 1760 р., Дзвіниця, ХХст.), загальною площею 3218,0 кв.м, охоронний номер 190028, реєстровий №26024191.18.АААДДЛ151, розміщене за адресою вул. Дубенська, 2, м. Кременець Тернопільської області.
Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що судом першої інстанції не вирішувалось питання щодо прав, інтересів та (або) обов'язків апелянта - особи, яка не брала участі у справі Мультан Надії Іванівни, а предметом дослідження були виключно обставини наявності чи відсутності у Свято-Богоявленського жіночого монастиря Тернопільської єпархії УПЦ правових підстав для користування державним нерухомим майном - Комплексом споруд Богоявленського монастиря, а також наявність підстав для задоволення заявленого позивачем негаторного позову.
Спірні правовідносини у цій справі виникли між Кременецько-Почаївським державним історико-архітектурним заповідником та Свято-Богоявленським жіночим монастирем Тернопільської єпархії УПЦ як юридичними особами у зв'язку із користуванням нерухомим майном державної власності.
Оскаржуваним рішенням вирішено виключно спір щодо повернення державного нерухомого майна юридичною особою - Свято-Богоявленським жіночим монастирем Тернопільської єпархії УПЦ, у зв'язку з відсутністю у останнього належних правових підстав для користування цим майном.
Отже, спір у справі №921/619/23 стосується прав та обов'язків юридичних осіб як учасників господарських правовідносин щодо користування державним майном. При цьому Мультан Надія Іванівна, яка, за її твердженням, проживає у келії на території монастиря, не є стороною спірних правовідносин, а ухвалене судове рішення безпосередньо не стосується її прав, інтересів та (або) обов'язків.
Колегія суддів також зазначає, що питання щодо наявності у фізичних осіб права користування житлом, законності реєстрації місця проживання, виселення чи усунення перешкод у користуванні житлом не були предметом розгляду у цій справі та не входили до предмета доказування у розумінні статті 76 ГПК України.
Враховуючи те, що оскаржуване рішення не містить суджень про права, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_1 , а також відсутні висновки щодо таких прав чи обов'язків у мотивувальній та резолютивній частинах рішення, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції не вирішувалось питання про права, інтереси та (або) обов'язки апелянта.
Сам по собі факт проживання апелянта у приміщеннях, що входять до складу об'єкта державного нерухомого майна, щодо якого виник спір між юридичними особами, не свідчить про вирішення судом питання про її права чи обов'язки у розумінні статей 17, 254 Господарського процесуального кодексу України. При цьому можливі фактичні наслідки виконання судового рішення для апелянта не є тотожними безпосередньому вирішенню судом питання про її права та обов'язки.
Колегія суддів враховує, що апелянт не був стороною договору №5 від 03.09.2018 про безоплатне користування нерухомим майном, укладеного між Кременецько-Почаївським державним історико-архітектурним заповідником та Свято-Богоявленським жіночим монастирем Тернопільської єпархії УПЦ, а також не є носієм самостійного речового чи зобов'язального права щодо спірного майна.
Скаржником не наведено належних та допустимих доказів того, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції її наділено новими правами чи обов'язками, змінено або припинено належні їй права чи обов'язки. Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з можливими наслідками виконання рішення суду для умов її проживання, однак такі обставини не свідчать про наявність у неї процесуального права на апеляційне оскарження рішення у цій справі.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Урахувавши наведені положення законодавства, дослідивши матеріали справи та надавши оцінку доводам заявника апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття апеляційного провадження щодо оскарження рішення Господарського суду Тернопільської області від 24.07.2025 у справі №921/619/23 на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України.
Судовий збір за подання апеляційної скарги в порядку ст. 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст. 234, 235, 264, 286-289 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,
закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі в справі ОСОБА_1 б/н від 20.01.2026 на рішення Господарського суду Тернопільської області від 24.07.2025 у справі №921/619/23.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду на підставі ст.ст. 286-289 ГПК України.
Головуючий (суддя-доповідач) С.М. Бойко
Судді Т.Б. Бонк
Г.Г. Якімець