12 травня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/3231/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії: головуючий суддя Міліціанов Р.В., судді Зварич О.В., Ржепецький В.О., розглянувши без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Дешка Романа Васильовича на Рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.01.2026 у справі
за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк», м. Львів,
до Фізичної особи-підприємця Дешка Романа Васильовича, м. Мукачево,
про стягнення 291 261,15 грн
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.10.2025 передано матеріали справи №914/3231/25 за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до Фізичної особи-підприємця Дешка Романа Васильовича про: стягнення 291 261,15 грн. за територіальною підсудністю до Господарського суду Закарпатської області, оскільки згідно долучених позивачем до позовної заяви документів та відповідно до інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань, місцезнаходженням відповідача є: Україна, 89600, Закарпатська область, Мукачівський район, місто Мукачеве, вулиця Коменського, будинок 52.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 28.01.2026 у справі №914/3231/25 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Дешка Романа Васильовича на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» суму боргу за кредитним договором в розмірі 291 261,15 грн, з яких: 226 660,09 грн - прострочений борг; 17,06 грн - прострочені проценти, 64 584,00 грн - прострочена плата за обслуговування кредиту.
19.02.2026, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Фізична особа-підприємець Дешко Роман Васильович звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: скасувати Рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.01.2026 у справі №914/3231/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Ухвалою суду від 23.02.2026 залишено апеляційну скаргу без руху, встановлено апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги - протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Встановлено апелянту спосіб усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання суду: доказів сплати судового збору в сумі 6 553,35 грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
11.03.2026 від відповідача надійшли докази сплати судового збору у належному розмірі.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 13.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Дешка Романа Васильовича на Рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.01.2026 без виклику учасників процесу.
24.03.2026 надійшов відзив (вх. №01-04/2431/26) на апеляційну скаргу.
Апеляційну скаргу розглянуто в межах процесуальних строків, визначених ст. 273 ГПК України.
1. Короткий зміст позовних вимог.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов кредитного договору №КБ03.00113.011282464 від 03.10.2024 в частині вчасної сплати кредитних коштів, процентів за їх користування та інших обов'язкових платежів за договором. Станом на 30.09.2025 заборгованість відповідача перед позивачем становить 226 660,09 грн - прострочений борг, 17,06 грн - проценти за користування кредитними коштами, 64 584,00 грн - плата за обслуговування кредиту.
2. Короткий зміст оскаржуваного процесуального рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 28.01.2026 у справі №914/3231/25 позов задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Дешка Романа Васильовича на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» суму боргу за кредитним договором в розмірі 291 261,15 грн, з яких: 226 660,09 грн - прострочений борг; 17,06 грн - прострочені проценти, 64 584,00 грн - прострочена плата за обслуговування кредиту та судовий збір в розмірі 3 495,14 грн.
Рішення суду мотивоване тим, що належними і допустимими доказами у справі підтверджується наявність непогашеної заборгованості відповідача перед позивачем та право банку на виконання зобов'язань за Кредитним договором шляхом погашення заборгованості за отриманим кредитом, сплатою відсотків за користування кредитом та комісії. Суд погодився з розрахунками позивача і задовольнив позовні вимоги повністю шляхом стягнення з відповідача заборгованості у загальному розмірі 291 261,15 грн, з яких: прострочений борг - 226 660,09 грн; прострочені проценти - 17,06 грн і нарахована плата за обслуговування кредиту - 64 584,00 грн.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Фізична особа-підприємець Дешко Роман Васильович звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: скасувати Рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.01.2026 у справі №914/3231/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Мотиви апеляційної скарги:
- суд першої інстанції не встановив належним чином всі обставини справи щодо нарахування комісії за договором; такі функції банку як обслуговування боргу, SMS, надсилання інформації, консультації не входять до платних послуг банку, а є функціями звичайної банківської діяльності, тому стягнення нарахованої суми комісії 291 261,15 грн є безпідставним, реальною є сума 11 8961,12 грн.
- суд першої інстанції не врахував обставини щодо нікчемності положень договору, викладені відповідачем. На думку апелянта, стягнення додаткової плати за надання інформації про стан кредиту суперечить вимогам ЗУ «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та ЗУ «Про споживче кредитування».
- суд першої інстанції безпідставно розглянув справу у порядку спрощеного провадження без виклику сторін.
4. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Акціонерне товариство «Ідея Банк» подало відзив (вх.№01-04/2431/26) на апеляційну скаргу, у якому вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, таким, що не підлягає скасуванню.
Заяви про приєднання до апеляційної скарги не надходили (ст. 265 ГПК України).
5. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).
6. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставин, а також обставин, встановлені судом апеляційної інстанції.
03.10.2024 між сторонами спору укладено кредитний договір №КБ03.00113.011282464, відповідно до п. 1.1. якого, кредитор (позивач) надає позичальнику (відповідач) грошові кошти у розмірі та на умовах, обумовлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти та комісії за користування ним.
Згідно з пунктом 2.1. договору, розмір та валюта кредиту - 240 000,00 грн. Ціль кредиту - поповнення обігових коштів; процентна ставка - фіксована, 0,01 % річних. Комісія за видачу кредитних коштів - 1,1 % від суми кредиту; Комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 2,99 % від суми кредиту. Термін повернення кредиту - по 03.10.2027 (включно). Порядок видачі кредиту - перерахунок коштів на поточний рахунок позичальника.
Графік повернення кредиту передбачений Додатком №1 до договору.
Пунктами 4.1. і 4.2. договору передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і терміни, передбачені цим договором. Позичальник повертає кредит разом з процентами та щомісячною комісією за обслуговування кредитної заборгованості до дня/числа кожного місяця, згідно з графіком.
Відповідно до п. 5.3.2. договору позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти та комісію за обслуговування кредитної заборгованості до дня/числа кожного місяця, згідно з графіком; повернути кредит, сплатити проценти, комісію за обслуговування кредитної заборгованості достроково на вимогу банку у випадках, передбачених договором (п. 5.3.5 договору).
Договір набуває чинності з дня підписання його обома сторонами та діє протягом 2 - ох років з дати настання терміну повернення кредиту. Зобов'язання сторін за договором діють до повного їх виконання (п. 9.1. договору).
Видача кредиту за кредитним договором №КБ03.00113.011282464 від 03.10.2024 року підтверджується копіями платіжних інструкцій, які містяться в матеріалах справи, а саме: копією платіжної інструкції №912591 від 03.10.2024 на суму 237 388,72 грн; копією платіжної інструкції №912590 від 03.10.2024 на суму 2 611,28 грн; копією платіжної інструкції №912588 від 03.10.2024 на суму 240 000.00 грн.
Також видача кредиту та часткове погашення боргу підтверджується випискою із розрахункового рахунку боржника, яка міститься в матеріалах справи (а.с. 27 - 28).
Довідкою - розрахунком заборгованості ФОП Дешко Романа Васильовича за кредитним договором КБ03.00113.011282464 від 03.10.2024, складеною представником позивача, підтверджується наявність непогашеної заборгованості у загальному розмірі 291261,15 грн, з яких: прострочений борг - 226660,09 грн; прострочені проценти - 17,06 грн і нарахована плата за обслуговування кредиту - 64 584,00 грн.
За встановленими у справі обставинами та відповідно до вищенаведених виписок відповідачем порушено умови Договору щодо своєчасного (відповідно до графіку погашення Кредиту, що зазначений в Додатку 1 до Кредитного договору) погашення заборгованості за отриманим кредитом, сплатою відсотків за користування кредитом та комісії, у зв'язку з чим станом на дату подання позовної заяви прострочена заборгованість Фізичної особи-підприємця Дешка Романа Васильовича перед Акціонерним товариством «Ідея Банк» становила 291 261,15 грн, з яких: прострочений борг - 226 660,09 грн; прострочені проценти - 17,06 грн, плата за обслуговування кредиту - 64 584,00 грн.
7. Визначені судом апеляційної інстанції відповідно до встановлених обставин правовідносини; доводи та мотиви суду апеляційної інстанції, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.
Предметом спірних правовідносин є перевірка судом апеляційної інстанції застосування судом першої інстанції норм матеріального права, якими врегульовано питання стягнення основного боргу та штрафних санкцій у межах кредитного договору.
Західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, зазначає наступне.
7.1. Спір між учасниками процесу виник з приводу неналежного виконання відповідачем договірного обов'язку з повної та вчасної оплати отриманого кредиту.
Частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 5.2.5 договору АТ "Ідея Банк" має право вимагати дострокового повернення кредиту у випадку невиконання/неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань передбачених Договором, а також у разі невиконання грошових зобов'язань за Договором.
Відповідач не виконав обов'язку щодо своєчасної сплати частини кредиту, тому на момент звернення з позовом позивач мав право вимагати дострокового повернення всієї позики та сплати процентів.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач перерахував відповідачу 240000,00 грн для поповнення обігових коштів.
Відповідач частково погасив суму кредиту, внісши три чергові платежі: 6665,97 грн - 03.11.2024, 6666,08 грн - 12.12.2024, 7,86 грн - 03.01.2025, разом - 13339,91 грн.
Як вірно встановлено місцевим судом, неповернутою залишилася сума кредиту 226660,09 грн. Місцевим судом правомірно встановлено до стягнення з відповідача на користь позивача 17,06 грн прострочених процентів та 64 584,00 грн простроченої плати за обслуговування кредиту.
Щодо аргументів апелянта про те, що суд першої інстанції не встановив належним чином всі обставини справи щодо нарахування комісії за договором; такі функції банку як обслуговування боргу, SMS, надсилання інформації, консультації не входять до платних послуг банку, а є функціями звичайної банківської діяльності, тому стягнення нарахованої суми комісії 29 1261,15 грн є безпідставним, реальною є сума 118 961,12 грн.
Згідно з пунктом 2.1. договору, розмір та валюта кредиту - 240 000,00 грн. Ціль кредиту - поповнення обігових коштів; процентна ставка - фіксована, 0,01 % річних. Комісія за видачу кредитних коштів - 1,1 % від суми кредиту; Комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 2,99 % від суми кредиту. Термін повернення кредиту - по 03.10.2027 (включно). Порядок видачі кредиту - перерахунок коштів на поточний рахунок позичальника.
Пунктами 4.1. і 4.2. договору передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і терміни, передбачені цим договором. Позичальник повертає кредит разом з процентами та щомісячною комісією за обслуговування кредитної заборгованості до дня/числа кожного місяця, згідно з графіком.
Відповідно до п. 5.3.2. договору позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти та комісію за обслуговування кредитної заборгованості до дня/числа кожного місяця, згідно з графіком; повернути кредит, сплатити проценти, комісію за обслуговування кредитної заборгованості достроково на вимогу банку у випадках, передбачених договором (п. 5.3.5 договору).
Графік повернення кредиту передбачений Додатком №1 до договору.
Тобто, умовами підписаного сторонами договору передбачені такі платежі, як повернення сум кредиту, проценти та щомісячну комісію за обслуговування кредитної заборгованості до дня/числа кожного місяця, згідно з графіком.
7.2. Відносно посилання апелянта на норми Закону України «Про споживче кредитування», колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п.п. 9-11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» споживач - фізична особа, яка уклала або має намір укласти договір про споживчий кредит; споживче кредитування - правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Згідно п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до п. 2.1.2 Кредитного договору ціль кредиту - поповнення обігових коштів.
Кредитний договір містить інформацію про суму виданого кредиту, а також розміри та терміни внесення платежів на їх повернення, з чим ФОП Дешко Р.В. погодився, підписавши вище вказаний Кредитний договір, отримавши на його виконання кредитні кошти, та який виконував.
З огляду на викладене, ФОП Дешко Р.В. погодився з обсягом взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором.
Враховуючи, що між сторонами письмово було досягнуто згоди за всіма умовами Кредитного договору, такий правочин, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв'язку з чим цей договір, згідно зі статтею 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.
Доказів визнання недійсним вказаного Кредитного договору чи оскарження його умов у судовому порядку скаржником не надано.
Крім того, відповідач виступає у спірних правовідносинах, як суб'єкт господарювання, а не у статусі фізичної особи.
Таким чином, норми Законів України «Про споживче кредитування», «Про захист прав споживачів» та не регулюють правовідносини між AT «Ідея Банк» та Фізичною особою-підприємцем Дешком Р.В. щодо встановлення у кредитному договорі плати за обслуговування кредитної заборгованості.
Твердження апелянта про те, що судом першої інстанції прийнято рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, не знайшло свого підтвердження під час апеляційного перегляду, а тому відхиляються колегією суддів як безпідставні та такі, що спростовані вищевикладеним.
7.3. Щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження без виклику учасників процесу.
Відповідно до ч. ч. 1, 10 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Згідно з частиною 3 статті 12 Господарського процесуального кодекс у України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, а справи - у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом (частина 4 вказаної статті).
Статтею 247 Господарського процесуального кодексу України унормовано справи, що розглядаються в порядку спрощеного позовного провадження.
Так, за змістом частин 2, 3, 4 цієї статті у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині 4 цієї статті.
При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
У порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи: 1) про банкрутство; 2) за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство; 3) у спорах, які виникають з корпоративних відносин, та спорах з правочинів щодо корпоративних прав (акцій); 4) у спорах щодо захисту прав інтелектуальної власності, крім справ про стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) у спорах, що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу; 6) у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних такою посадовою особою юридичній особі її діями (бездіяльністю); 7) у спорах щодо приватизації державного чи комунального майна; 8) в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 9) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 3-8 цієї частини.
У розумінні наведених положень спрощене позовне провадження, як одна із форм господарського судочинства, призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи, тоді як у загальному позовному провадженні розглядаються справи, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному провадженні. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує критерії, визначені частиною 3 статті 247 ГПК України.
Законодавцем у частині 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України визначено норму прямої дії щодо розгляду в порядку спрощеного позовного провадження малозначних справ, до яких віднесено справи за наявності у них ознак, визначених частиною 5 статті 12 цього Кодексу, тоді як інші справи, віднесені до юрисдикції господарського суду та відсутні в переліку частини 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження за клопотанням позивача, що подається до суду в письмовій формі одночасно з поданням позовної заяви або може міститися у ній (частина 1 статті 249 Господарського процесуального кодексу України). Таке клопотання позивача розглядається судом, а результат його розгляду викладається в ухвалі суду про відкриття провадження у справі (частини 1, 2 статті 250 ГПК України).
З аналізу змісту норм статті 247 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що справа з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, може бути розглянута як в порядку загального, так і спрощеного позовного провадження, і її розгляд судом першої інстанції саме в порядку загального позовного провадження не вказує на те, що вона не може бути розглянута в суді апеляційної інстанції в порядку спрощеного провадження за тими ж правилами.
Згідно з ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 5-6 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:
1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Тому місцевий господарський суд, урахувавши положення ст. ст. 12, 176, 247, 250, ГПК України, зважаючи на предмет та підстави позову, ухвалою суду від 18.11.2025 правомірно відкрив провадження та вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.
Додатково апеляційний суд звертає увагу апелянта на те, що у пункті 3 резолютивної частини ухвали Господарського суду Закарпатської області встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України та для подання письмових заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Однак, заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження від учасників справи до суду не надходило, у клопотанні (вх. №023/02/10897/25 від 11.12.2025) відповідач не висловлював заперечень щодо розгляду справи №914/3231/25 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників.
8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).
Судом апеляційної інстанції не встановлено визначених ст. 277 ГПК України обставин, тому апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Дешка Романа Васильовича слід залишити без задоволення; Рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.01.2026 у справі №914/3231/25 - залишити без змін.
9. Розподіл судових витрат.
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 232, 233, 236, 240, 242, 269, 270, 273, 275-277, 281-289 ГПК України, суд
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Дешка Романа Васильовича на Рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.01.2026 №914/3231/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.01.2026 у справі №914/3231/25 залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги - залишити за апелянтом.
4. Копію повного тексту судового рішення (постанови) не пізніше двох днів від дати складення направити учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС, за їх відсутності - засобами поштового зв'язку.
5. Матеріали справи у п'ятнадцятиденний строк повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення (постанови).
Повна постанова складена 12.05.2026.
Головуючий суддя Міліціанов Р.В.
Суддя Зварич С.В.
Суддя Ржепецький В.О.