Справа № 583/3306/17
провадження № 4-с/588/2/26
11 травня 2026 року м. Тростянець
Тростянецький районний суд Сумської області у складі:
головуючий суддя Лебедь О.В.,
за участю: секретар судового засідання Ноздріна В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на рішення та дії державних виконавців Охтирського відділу державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,
Заявниця ОСОБА_1 у березні 2025 року звернулася до суду з цією скаргою, в якій просить суд: скасувати оскаржувані постанови про відкриття виконавчих проваджень №АСВП 70906429 та №АСВП 70906355, винесені державними виконавцями Охтирського ВДВС СХ МРУМЮ 03.02.2023, постанови від 25.04.2024 про закінчення виконавчих проваджень №АСВП 70906429 та №АСВП 70906355, а також складений акт про виселення боржників, та визнати оскаржувані дії державних виконавців Охтирського ВДВС СХ МРУМЮ неправомірними і зобов'язати усунути порушення (поновити порушені права заявників). Скасувати заходи застосовані для примушування боржників виконати рішення суду, яке було виконано ще до відкриття виконавчого провадження, повернути незаконно стягнуті пенсійні кошти за примусове виконання.
27.03.2025 скаргу ОСОБА_1 на рішення та дії державних виконавців Охтирського відділу державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції залишено без розгляду.
Постановою Сумського апеляційного суду від 05.03.2026 ухвалу Тростянецького районного суду Сумської області від 27.03.2025 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
У день судового засідання 16.04.2026 від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід. У задоволенні відводу судом відмовлено ухвалою того ж дня, засідання відкладено на 24.04.2026, а пізніше на 11.05.2026.
20.04.2026 представниця Охтирського відділу державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Морозова Є.М. подала відзив на скаргу, у якому зазначила, що дії державного виконавця здійснені у межах повноважень та відповідають вимогам чинного законодавства, що не порушують прав скаржника, тому доводи скарги в частині визнання бездіяльності державного виконавця є безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.
На підставі указаного, представниця ОСОБА_2 просила відмовити у задоволенні скарги.
Представниця виконавчого комітету Охтирської міської ради Божко Л.В. подала клопотання про розгляд справи без участі, оскаржувані постанови вважає правомірними, винесеними відповідно до вимог законодавства.
Ознайомившись з матеріалами справи вважаю, що у скарзі необхідно відмовити, зважаючи на таке.
Судом було перевірено вказані у скарзі аргументи про те, що ОСОБА_1 добровільно виконала рішення суду про виселення, за примусове виконання були незаконно стягнуті пенсійні кошти, оскаржувані акти державного виконавця винесено з порушенням закону.
Жоден з цих аргументів не знайшов свого підтвердження.
У судовому засіданні встановлено, що 12.07.2022 Тростянецьким районним судом Сумської області було винесено рішення про виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 , без надання іншого житлового приміщення.
В судовому засіданні встановлено, що 30.01.2023 виконавчий комітет Охтирської міської ради надіслав виконавчий лист, виданий на підставі зазначеного рішення до Охтирського відділу державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с. 95).
Рішення суду від 12.07.2022 добровільно виконано ОСОБА_1 не було, належних доказів такого виконання державному виконавцю не надано, оскільки сам факт відсутності осіб у квартирі не свідчить про виконання рішення суду в повному обсязі. Тому указаний виконавчий лист був надісланий на адресу Охтирського відділу ДВС для виконання.
На підставі указаного 03.02.2023 керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Копії постанов направлено стягувачу та боржнику рекомендованим листом за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі (а.с. 112) та 25.04.2024 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із повним фактичним виконанням.
Також, 26.04.2024 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення витрат пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій у сумі 272,28 грн та 21.01.2026 знято арешт з коштів ОСОБА_1 на підставі заяви боржника, яка надійшла до АТ КБ «ПРИВАТБАНК», оскільки згідно сформованої виписки по рахунку надходили лише пенсійні виплати.
Крім того, 26.04.2024 відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 13400,00 грн та на підставі заяви боржника, яка надійшла до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у тому, що згідно сформованої виписки на рахунок надходили лише пенсійні виплати, 21.01.2026 знято арешт з коштів ОСОБА_1 .
Також, ОСОБА_1 у своїй скарзі зазначила, що не отримував повідомлення про відкриття виконавчого провадження та про наданий строк для добровільного виконання судового рішення про виселення.
Питання щодо відсутності добровільного виконання детально проаналізовано у постанові Сумського апеляційного суду від 12 березня 2026 року у цій справі. Апеляційний суд дійшов такого висновку. Доводи апелянта про добровільне виконання рішення суду не є слушними, оскільки добровільне виконання рішення суду передбачає його виконання без відкриття виконавчого провадження або у разі відкриття виконавчого провадження у строк, наданий державним виконавцем для його добровільного виконання. Тоді як матеріали справи вказують на те, що заявник з дружиною перестали проживати у квартирі, оскільки виїхали за кордон, як біженці, а не звільнили квартиру на виконання рішення суду, тобто рішення суду в добровільному порядку не виконувалось. При цьому, останні були обізнані про те, що розглядається в суді справа за позовом виконавчого комітету Охтирської міської ради про виселення його та його дружини з квартири без надання іншого житла.
Враховуючи відсутність добровільного виконання судового рішення, відкриття виконавчих проваджень для стягнення виконавцем виконавчого збору та витрат пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій є правомірним.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом та Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.
За даними довідки з банку, яка надана самим скаржником на його банківський рахунок можуть зараховуватись не лише пенсійні, але й будь-які інші виплати. Після отримання інформації про надходження на рахунок лише пенсійних виплат, державний виконавець зняв арешт накладений у зв'язку з стягненням виконавчого збору (а.с. 13).
Судом установлено, що арешт накладений на рахунок у зв'язку зі стягненням виконавчого збору у сумі 13400,00 грн знято державним виконавцем одразу після отримання інформації про надходженням на нього лише пенсійних виплат.
Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду 08 жовтня 2020 року м. Київ справа № 755/14912/19 провадження № 61-10723св20 про те, що саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, на які заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
На стадії накладення арешту від банківських установ до державного виконавця таких повідомлень не надходило.
Підстави для зняття арешту з коштів боржника визначені частиною 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Згідно з пунктом 3 статті 10-2 Розділу ХІІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» припиняється звернення стягнення на пенсію, стипендію (крім рішень про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю внаслідок кримінального правопорушення, та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації).
Суд доходить висновку, що відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем було вжито всі передбачені законом заходи, спрямовані на своєчасне та повне виконання судового рішення, зокрема відкрито виконавчі провадження, винесено процесуальні постанови та здійснено направлення документів сторонам. Сам факт незгоди ОСОБА_1 з наслідками виконавчого провадження не свідчить про наявність бездіяльності державного виконавця.
Щодо посилання скаржника, на те, що з рахунку були списані грошові кошти в межах оскаржуваного виконавчого провадження. То доказів такого списання суду не надано, в наданій довідці банку про рух коштів таке списання не відображено (а.с. 16), заперечує такий факт і представник Охтирського відділу державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. За таких умов вимога скаржника повернути незаконно стягнуті пенсійні кошти за примусове виконання є необгрунтованою.
Отже, підстави для визнання неправомірними дій чи бездіяльності державного виконавця відсутні.
Ураховуючи зазначене вище, відсутні підстави для скасування оскаржуваних ОСОБА_1 постанов винесених державними виконавцями Охтирського відділу державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, а відтак і складений акт про виселення боржників. Суд не встановив порушення на стадії виконавчого провадження прав ОСОБА_1 , які підлягають поновленню.
Керуючись статтями 74, 126, 175, 177, 185, 447-1, 449 ЦПК України суддя
У задоволенні скарги ОСОБА_1 на рішення та дії державних виконавців Охтирського відділу державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відмовити.
Ухвала може бути оскаржена у апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів із дня її складення.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею.
Ухвала суду складена і підписана суддею 11.05.2026.
Суддя О.В. Лебедь