Україна
Донецький окружний адміністративний суд
11 травня 2026 року Справа№200/2441/26
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І. С., розглянувши в порядку спрощеного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
01 квітня 2026 року ОСОБА_1 , позивач, звернувся з позовом до Донецького окружного адміністративного суду з вимогами до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (з урахуванням уточнень):
- визнати незаконними та скасувати рішення №051330004035 від 20 березня 2026 року Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницький області про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області управління повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11 березня 2026 року про призначення йому пенсії за віком, зарахувавши до його до страхового та пільгового стажу за Списком №1, період проходження ним військової служби з 15.12.1995 по 31.03.1997, до пільгового стажу роботи за Списком №1 - шахтарі (підземні роботи - 25 років) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №202 від 31.03.1994 періоди роботи у ВП «шахта «Торецька» ДП «Торецьквугілля» з 27.07.1994 по 31.08.1994 та з 13.12.1995 по 14.12.1995, у ВП «шахта «Центральна» ДП «Торецьквугілля» з 05.07.1999 по 16.02.2000, з 17.05.2004 по 31.08.2014, з 11.09.2014 по 31.12.2021, та до страхового стажу пільгового стажу роботи за Списком №1 - шахтарі (підземні роботи - 25 років) відповідно до ПКМУ №202 від 31.03.1994 період роботи з 01.01.2022 по 30.06.2023 у ВП «шахта «Центральна» ДП «Торецьквугілля».
За змістом викладеного позивач вважає, що фактично станом на 01 березня 2026 року він має більше 25 років страхового стажу та більше 19 років пільгового стажу за Списком №1-шахтарі, відповідно постанови Кабінету Міністрів України №202, отже, має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі, визначену у розмірі встановленому статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці». 11 березня 2026 року позивач звернувся через свій електронний пенсійний кабінет із заявою про призначення пенсії, на яку отримав від відповідача рішення №051330004035 від 20 березня 2026 року про відмову в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу (10 років). В рішенні відповідач зазначив, що позивач має 31 рік 4 місяці 29 днів страхового стажу (з урахуванням кратності за Списком№1) та пільговий стаж за Списком №1 - 8 років 8 місяців 16 днів. Відповідачем до стажу не зараховано наступні періоди: з 01 січня 2022 року по 30 червня 2023 року до страхового стажу, оскільки відсутня сплата страхових внесків; з 27 липня 1994 року по 31 серпня 1994 року, з 13 грудня 1995 року по 14 грудня 1995 року, з 05 липня 1999 року по 31 грудня 1999 року до пільгового стажу за Списком №1 у зв'язку з відсутністю підтвердження про результати атестації робочих місць. Окрім цього, позивач вважає, що відповідач також не зарахував й інші періоди його пільгової роботи, але не зазначив про це в рішенні, з чим позивач також не погоджується.
Відповідач проти задоволення заявлених позивачем вимог не заперечував, правом надання відзиву на позовну заяву не скористався.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року позовну заяву залишено без руху, позивачу встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2026 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та витребувано визначені судом докази по справі. Вирішено ряд процесуальних питань.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 .
11 березня 2026 року позивач через вебпотал Пенсійного фонду України звернувся із заявою про призначення пенсії.
11 березня 2026 року позивач звернувся до Пенсійного фонду України із заявою довільної форми, в якій серед іншого просив призначити йому пільгову пенсію, оскільки має більше 20 років стажу роботи на підземній роботі за Списком №1-шахтарі, та визначити її розмір відповідно до вимог статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці». Усі документи, що підтверджують пільговий стаж додані до заяви.
20 березня 2026 року відповідачем, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, прийнято рішення №051330004035 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , в якому зазначено наступне.
«Відмова про призначення пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1
Дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України - 11 березня 2026 року.
Вік заявника - 49 років 11 місяців 20 днів.
Пенсійний вік, визначений пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список № 1), становить 50 років Відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону пенсія за віком на пільгових умовах призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах (5 років), за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637), встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. Страховий стаж з 01 липня 2000 року зараховується згідно даних персоніфікованого обліку.
Відповідно до пункту 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжні відсутні відомості, шо визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Згідно Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів №442 від 01 серпня 1992 року (набрав чинності 21 серпня 1992 року), атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Відповідно до Порядку застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці і соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383, в разі, якщо атестацію робочих місць проведено до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після зведення в дію Порядку проведення атестації) до пільгового стажу зараховується період роботи, що передує даті видання наказу про атестацію, а також період впродовж 5 років після вперше проведеної атестації. Якщо атестація вперше проведена після 21 серпня 1997 року, в разі підтвердження зазначеного права до пільгового стажу зараховуємся п'ятирічний період, що передує даті видання наказу про її результати.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, в районі проведення антитерористичної операції або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, а також на територіях територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають/перебували в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), стаж роботи, шо дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, може підтверджуватися за даними, наявними в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Реєстр застрахованих осіб).
Результати розгляду документів, доданих до заяви:
Страховий стаж особи, з урахуванням кратності за Списком №1 становить - 31 рік 4 місяці 29 днів.
*за доданими документами до страхового та пільгового стажу не зараховано період робота з 01 січня 2022 року по 30 червня 2023 року, оскільки відсутня сплата страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
*Пільговий стаж особи, обчислений за даними по спеціальному стажу, що міститься в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (Список №1) становить - 8 років 8 місяців 16 днів.
* за доданими документами до пільгового стажу не зараховано:
період з 27 липня 1994 року по 31 серпня 1994 року згідно довідки від 09 червня 2025 року №16/197-4;
період з 13 грудня 1995 року по 14 грудня 1995 року згідно довідки від 09 червня 2025 року №16/197-1;
період з 05 липня 1999 року по 31 грудня 1999 року згідно довідки від 09 червня 2025 року №16/203-1, оскільки відсутні накази про результати проведення атестації робочого місця та переліки атестованих посад за умовами праці.
*Для зарахування до пільгового стажу періодів з 27 липня 1994 року по 31 серпня 1994 року, з 13 грудня 1995 року по 14 грудня 1995 року, з 05 липня 1999 року по 31 грудня 1999 року необхідно надати накази про результати проведення атестації робочого місця та переліки атестованих посад за умовами праці.
Працює.
Відмовити в призначенні пенсії умовах згідно пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список №1), у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу (10 років).
Дата, з якої особа матиме право на пенсійну виплату - 26 квітня 2028 року.».
Судом встановлено, що відповідно до записів №1-11, копії трудової книжки серії НОМЕР_2 від 07 грудня 1995 року, на ім'я ОСОБА_1 , позивач:
- з 27 липня 1994 року по 31 серпня 1994 року - працював підземним гірником з повним робочим днем на підземній роботі в шахті «Торецька» ВО «Дзержинськвугілля»;
- з 13 грудня 1995 року по 14 грудня 1995 року - працював підземним учнем гірника з повним робочим днем на підземній роботі в шахті «Торецька» ВО «Дзержинськвугілля»;
- з 05 липня 1999 року по 16 лютого 2000 року - працював на посадах учня прохідника підземного з повним робочим днем на підземній роботі та гірника очисного забою підземного з повним робочим днем на підземній роботі в шахті «Дзержинського» ВО «Дзержинськвугілля»;
- з 17 травня 2004 року по 04 жовтня 2006 року - працював гірником очисного забою підземним з повним робочим днем на підземній роботі у ВП «Шахта «Центральна» ДП «Торецьквугілля»;
- з 04 жовтня 2006 року по 05 квітня 2010 року - працював гірничим майстром підземним з повним робочим днем на підземній роботі у ВП «Шахта «Центральна» ДП «Торецьквугілля»;
- з 05 квітня 2010 року по 23 січня 2013 року - працював виконуючим обов'язки заступника начальника ділянки підземної у ВП «Шахта «Центральна» ДП «Торецьквугілля»;
- з 23 січня 2013 року - працював начальником ділянки підземної у ВП «Шахта «Центральна» ДП «Торецьквугілля».
Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_3 від 15 грудня 1995 року позивач проходив строкову військову службу в армії у період з 15 грудня 1995 року по 01 травня 1997 року.
Відповідно до розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 , форма РС-право, дата звернення: 11 березня 2026 року, період з 01 вересня 1991 року по 26 червня 1995 року зараховано до страхового стажу «Навчання у вищих/середн. НЗ», період з 13 грудня 1995 року по 14 грудня 1995 року зараховано до загального страхового стажу, період з 15 грудня 1995 року по 01 травня 1997 року зараховано до страхового стажу «Військова служба строкова», період з 05 липня 1999 року по 08 серпня 1999 року зараховано до страхового стажу «Навчання у вищих/середн. НЗ», період з 09 липня 1999 року по 31 грудня 1999 року зараховано до загального страхового стажу, період з 01 січня 2000 року по 16 лютого 2000 року зараховано до загального страхового та пільгового стажу за Списком №1, період з 17 травня 2004 року по 31 грудня 2010 року зараховано до загального страхового та пільгового стажу «Ст.14, пост.202,підземні, сп.1, р.1, п-р.1, п.а-в», період з 01 січня 2011 року по 02 грудня 2019 року зараховано до загального страхового стажу, період з 03 грудня 2019 року по 31 грудня 2021 року включно зараховано до загального страхового та пільгового стажу «Ст.14, пост.202,підземні, сп.1, р.1, п-р.1, п.а-в».
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ, ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ, ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ
Згідно із статтею 1 Конституції України Україна є соціальною та правовою державою.
Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Так, пунктом першим частини другої статті 114 Закону №1058-IV визначено, що працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Таким чином, необхідними умовами для призначення пенсії на пільгових умовах за віком є зайнятість повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць.
Відповідно до частини першої статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно із частиною третьою статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується також, зокрема, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Згідно з частиною другою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, згідно зі статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (зі змінами) (далі - Порядок №637).
Положеннями статті 62 Закону №1788-XII та пункту 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
В силу вимог абзацу 1 пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).
Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Разом із цим, Порядок №637, застосовується в разі коли відсутня трудова книжка, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Так, у разі якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №439/1148/17.
Як передбачено частиною п'ятою статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно частини третьої статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
З аналізу зазначених норм чинного законодавства вбачається, що використання норм Постанови №637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу (у тому числі й зайнятості позивача протягом повного робочого дня на пільгових роботах) має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.
Перелік робіт та професій, зайнятість на яких протягом 25 років дає право на призначення пенсії незалежно від віку, визначається постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року №202 «Про затвердження Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років» (далі - Постанова №202).
Відповідно до Розділу І Постанови №202 підземні гірничі роботи в шахтах і на будівництві вугільних (сланцевих) шахт усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю).
Як встановлено судом вище, відповідно до записів копії книжки серії НОМЕР_2 від 07 грудня 1995 року позивач:
- з 27 липня 1994 року по 31 серпня 1994 року - працював підземним гірником з повним робочим днем на підземній роботі в шахті «Торецька» ВО «Дзержинськвугілля»;
- з 13 грудня 1995 року по 14 грудня 1995 року - працював підземним учнем гірника з повним робочим днем на підземній роботі в шахті «Торецька» ВО «Дзержинськвугілля»;
- з 05 липня 1999 року по 16 лютого 2000 року - працював на посадах учня прохідника підземного з повним робочим днем на підземній роботі та гірника очисного забою підземного з повним робочим днем на підземній роботі в шахті «Дзержинського» ВО «Дзержинськвугілля»;
- з 17 травня 2004 року по 04 жовтня 2006 року - працював гірником очисного забою підземним з повним робочим днем на підземній роботі у ВП «Шахта «Центральна» ДП «Торецьквугілля»;
- з 04 жовтня 2006 року по 05 квітня 2010 року - працював гірничим майстром підземним з повним робочим днем на підземній роботі у ВП «Шахта «Центральна» ДП «Торецьквугілля»;
- з 05 квітня 2010 року по 23 січня 2013 року - працював виконуючим обов'язки заступника начальника ділянки підземної у ВП «Шахта «Центральна» ДП «Торецьквугілля»;
- з 23 січня 2013 року - працював начальником ділянки підземної у ВП «Шахта «Центральна» ДП «Торецьквугілля».
Відтак, судом встановлено, що позивач має відповідні записи у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 07 грудня 1995 року, зокрема, щодо періодів роботи з 27 липня 1994 року по 31 серпня 1994 року, з 13 грудня 1995 року по 14 грудня 1995 року, з 05 липня 1999 року по 31 грудня 1999 року, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.
За результатом дослідження матеріалів справи та наданих сторонами доказів, суд констатує, що відповідно до розрахунку страхового ОСОБА_1 , форма РС-право, дата звернення: 11 березня 2026 року, період з 01 вересня 1991 року по 26 червня 1995 року зараховано до страхового стажу «Навчання у вищих/середн. НЗ», період з 13 грудня 1995 року по 14 грудня 1995 року зараховано до загального страхового стажу, період з 05 липня 1999 року по 08 серпня 1999 року зараховано до страхового стажу «Навчання у вищих/середн. НЗ», період з 09 липня 1999 року по 31 грудня 1999 року зараховано до загального страхового стажу.
Водночас, як вбачається з оскаржуваного рішення, зокрема, за доданими документами до пільгового стажу не зараховано: період з 27 липня 1994 року по 31 серпня 1994 року згідно довідки від 09 червня 2025 року №16/197-4; період з 13 грудня 1995 року по 14 грудня 1995 року згідно довідки від 09 червня 2025 року №16/197-1; період з 05 липня 1999 року по 31 грудня 1999 року згідно довідки від 09 червня 2025 року №16/203-1, оскільки відсутні накази про результати проведення атестації робочого місця та переліки атестованих посад за умовами праці. Для зарахування до пільгового стажу періодів з 27 липня 1994 року по 31 серпня 1994 року, з 13 грудня 1995 року по 14 грудня 1995 року, з 05 липня 1999 року по 31 грудня 1999 року необхідно надати накази про результати проведення атестації робочого місця та переліки атестованих посад за умовами праці.
Відповідно до довідки Державного підприємства «Торецьквугілля» вих.№16/197-4 від 09 червня 2025 року про підтвердження наявного стажу призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній ОСОБА_1 працював повний робочий день у відокремленому підрозділі «Шахта «Торецька» Державного підприємства «Торецьквугілля» з 27 липня 1994 року по 02 серпня 1994 року в якості: навчання в учбовому пункті на підземного учня гірника що передбачено: Списком 1, розділ 1, підрозділ 1; з 03 серпня 1994 року по 31 серпня 1994 року в якості: учень підземного гірника підземної дільниці УШТ що передбачено: Списком 1, розділ 1, підрозділ 1. Підстави видачі довідки: особиста картка №9142 , особистий рахунок №9142, форма «Т-13», та накази атестації робочих місць.
Відповідно до довідки Державного підприємства «Торецьквугілля» вих.№16/197-1 від 09 червня 2025 року про підтвердження наявного стажу призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній ОСОБА_1 працював повний робочий день на у відокремленому підрозділі «Шахта «Торецька» державного підприємства «Торецьквугілля» з 13 грудня 1995 року по 14 грудня 1995 року в якості: навчання в учбовому пункті на підземного учня гірника що передбачено: Списком 1, розділ 1, підрозділ 1; 14 грудня 1995 року «уволен по статті 36 пункту 3 КЗОТ в связи с призывом в ряды ВСУ (рос.) так в документах Наказ 207/к від 14 грудня 1995 року.» (мовою оригіналу). Підстави видачі довідки: особиста картка №9142 , особистий рахунок №9142, форма «Т-13», та накази атестації робочих місць.
Відповідно до довідки Державного підприємства «Торецьквугілля» вих.№16/203-1 від 09 червня 2025 року про підтвердження наявного стажу призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній ОСОБА_1 працював на ВП «Шахта «Центральна» ДП «Торецьквугілля» виконував: роботи в гірничому виробництві з повним робочим днем під землею з 05 липня 1999 року по 08 липня 1999 року навчання у навчальному пункті, що передбачено Списком 1, розділом 1, підрозділом 1 код професії-10101000а; з 09 липня 1999 року по 12 липня 1999 року в якості підземний учень прохідника, що передбачено Списком 1, розділом 1, підрозділом 1 код професії-10101000а; з 13 липня 1999 року по 16 лютого 2000 року в якості підземний ГРОЗ 5 розряду, що передбачено Списком 1, розділом 1, підрозділом 1 код професії-10101000а, код КП 33839013, Список затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162 за період з 05 липня 1999 року по 16 лютого 2000 року.
У той час, статтею 4 Закону України від 17 лютого 2022 року №2073-IX «Про адміністративну процедуру» закріплено принципи адміністративної процедури, серед яких є принцип офіційності.
Відповідно до статті 16 Закону України від 17 лютого 2022 року №2073-IX «Про адміністративну процедуру» адміністративний орган зобов'язаний встановлювати обставини, що мають значення для вирішення справи, і за необхідності збирати для цього документи та інші докази з власної ініціативи, у тому числі без залучення особи витребовувати документи та відомості, отримувати погодження та висновки, необхідні для вирішення справи. Адміністративний орган не може зобов'язувати особу самостійно отримувати документи та інші докази, необхідні для здійснення адміністративного провадження, якщо такий обов'язок не визначено законом. Адміністративний орган не може вимагати від особи надання документів та відомостей, що перебувають у володінні адміністративного органу або іншого органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи або організації, що належить до сфери управління такого органу.
З огляду на викладене, з урахуванням принципу офіційності, відповідач у порядку частини третьої статті 44 Закону №1058-ІV мав повноваження перевірити інформацію, що зазначена у наданих заявником документах, та зобов'язаний був встановити обставини, що мають значення для правильного вирішення цієї справи.
Наведені обставини свідчать про неналежну перевірку наданих позивачем документів, не забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду заяви позивача.
Проте, відповідачем не заперечується, що у незараховані до пільгового страхового стажу періоди роботи з 27 липня 1994 року по 31 серпня 1994 року, з 13 грудня 1995 року по 14 грудня 1995 року, з 05 липня 1999 року по 31 грудня 1999 року позивач працював на посадах, передбачених Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162, та такі періоди роботи можуть бути зараховані до пільгового підземного страхового стажу позивача відповідно до Постанови №202.
Порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383 (далі - Порядок №383).
Пунктом 3 Порядку №383 встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку №383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Згідно з пунктом 4.3 Порядку №383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Пунктом 10 Порядку №383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку №637.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року №442 та Методичними рекомендаціями.
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Відтак, факт роботи позивача у періоди з 27 липня 1994 року по 31 серпня 1994 року, з 13 грудня 1995 року по 14 грудня 1995 року, з 05 липня 1999 року по 31 грудня 1999 року підтверджено належним чином та сторонами не оспорюється, спірним є питання щодо зарахування вказаного періоду до пільгового стажу позивача.
Питання атестації робочих місць врегульовано Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року №442 (далі - Порядок №442).
Згідно пунктів 1, 2, 4 Порядку №442 атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п'ять років. До складу комісії включається уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - уповноважена найманими працівниками особа.
Позачергово атестація проводиться у разі докорінної зміни умов і характеру праці з ініціативи роботодавця, профспілкового комітету, трудового колективу або його виборного органу, органів Держпраці.
Контроль за якістю проведення атестації робочих місць за умовами праці, правильністю застосування списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (461-2016-п), Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці (1290-97-п), Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня (163-2001-п), Переліків робіт із особливо шкідливими і особливо важкими та шкідливими і важкими умовами праці, на яких встановлюється підвищена оплата праці, та інших нормативно-правових актів, відповідно до яких надаються пільги та компенсації працівникам за роботу із шкідливими умовами праці, покладається на Держпраці.
Згідно зі статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб'єктів господарювання. Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У разі, якщо непроведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров'ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
При цьому вбачається, що працівник, який працює на посаді, віднесеній до відповідного Списку, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділений будь-якими повноваженнями або обов'язками, які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Тому, суд дійшов висновку, що відмовляючи працівнику в зарахуванні періодів роботи з 27 липня 1994 року по 31 серпня 1994 року, з 13 грудня 1995 року по 14 грудня 1995 року, з 05 липня 1999 року по 31 грудня 1999 року до пільгового стажу, відповідач фактично покладає відповідальність за не проведення атестації робочих місць в установі на позивача.
Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Такий висновок суду узгоджується з позицією Великої палати Верховного суду, викладеною постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а, який враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина п'ята статті 242 КАС України).
В зазначеній постанові Верховний суд наголосив, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Разом із цим, відповідач відповідно до частини третьої статті 44 Закону №1058-ІV вправі перевірити інформацію, яка зазначена в наданих позивачем документах.
В спірному рішенні не зазначено, що відповідач надсилав запити до Державного підприємства «Торецьквугілля», де працював позивач у періоди з 27 липня 1994 року по 31 серпня 1994 року, з 13 грудня 1995 року по 14 грудня 1995 року, з 05 липня 1999 року по 31 грудня 1999 року, з метою уточнення інформації про факт та характер роботи позивача.
Крім того, відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 64 Закону №1058-IV виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право:
отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов'язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України;
проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати.
Водночас, жодних доводів та/або належних та допустимих доказів на їх підтвердження щодо вчинення відповідачем дій в межах наведених повноважень у законодавчо встановлений спосіб з отримання відомостей, необхідних для виконання відповідачем функцій, передбачених зазначеними Законами України, відповідачем суду не наведено та не надано.
Наведена бездіяльність відповідача свідчить про недбале ставлення пенсійного органу до вирішення такого важливого питання, як пенсійне забезпечення особи, яке гарантується статтею 46 Конституції України і визначено законодавцем як джерело існування громадянина держави.
За даних обставин пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне та правильне оформлення документів щодо відомостей про періоди роботи на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження пільгових періодів роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, що вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.
Також, Верховний Суд у постановах від 30 вересня 2019 у справі №638/18467/15-а, від 25 квітня 2019 року в справі №593/283/17, від 30 вересня 2021 року в справі №300/860/17 зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду України для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Не зарахування спірного стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в пункту 3.1 Рішення Конституційного Суду України у справі від 29 червня 2010 року № 1-25/2010 зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачити юридичні наслідки своєї поведінки.
Водночас, як вбачається з розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 , форма РС-право, дата звернення: 11 березня 2026 року, період з 01 січня 2000 року по 16 лютого 2000 року зараховано відповідачем лише до загального страхового та пільгового стажу за Списком №1.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не зарахував до пільгового підземного страхового стажу позивача відповідно до Постанови №202 періоди його роботи з 27 липня 1994 року по 31 серпня 1994 року, з 13 грудня 1995 року по 14 грудня 1995 року, з 05 липня 1999 року по 16 лютого 2000 року, при розгляді заяви про призначення пенсії.
Відтак, означені періоди підлягають зарахуванню саме до пільгового підземного страхового стажу позивача відповідно до Постанови №202.
Крім того, як вбачається з розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 , форма РС-право, дата звернення: 11 березня 2026 року, період з 17 травня 2004 року по 31 грудня 2010 року зараховано до загального страхового та пільгового стажу «Ст.14, пост.202,підземні, сп.1, р.1, п-р.1, п.а-в», період з 01 січня 2011 року по 02 грудня 2019 року зараховано до загального страхового стажу, період з 03 грудня 2019 року по 31 грудня 2021 року включно зараховано до загального страхового та пільгового стажу «Ст.14, пост.202,підземні, сп.1, р.1, п-р.1, п.а-в».
Водночас, в оскаржуваному рішенні відповідачем не зазначено, що період роботи позивача з 01 січня 2011 року по 02 грудня 2019 року не зараховано до пільгового підземного страхового стажу відповідно до Постанови №202, та не зазначено жодних підстав для такого не зарахування.
Записами копії книжки серії НОМЕР_2 від 07 грудня 1995 року підтверджено, що позивач з 17 травня 2004 року по 04 жовтня 2006 року працював гірником очисного забою підземним з повним робочим днем на підземній роботі у ВП «Шахта «Центральна» ДП «Торецьквугілля», з 04 жовтня 2006 року по 05 квітня 2010 року працював гірничим майстром підземним з повним робочим днем на підземній роботі у ВП «Шахта «Центральна» ДП «Торецьквугілля», з 05 квітня 2010 року по 23 січня 2013 року працював виконуючим обов'язки заступника начальника ділянки підземної у ВП «Шахта «Центральна» ДП «Торецьквугілля», з 23 січня 2013 року - працював начальником ділянки підземної у ВП «Шахта «Центральна» ДП «Торецьквугілля».
Відповідно до довідки Державного підприємства «Торецьквугілля» вих.№16/197-7 від 09 червня 2025 року про підтвердження наявного стажу призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній ОСОБА_1 працював працювала повний робочий день на (в): відокремленому підрозділі «Шахта «Центральна» державного підприємства «Торецьквугілля» з 17 травня 2004 року по 20 травня 2004 року в якості, навчання в учбовому пункті на підземного учня гірника очисного забою, що передбачено: Списком 1, розділ 1, підрозділ 1; з 21 травня 2004 року по 04 жовтня 2006 року в якості: підземного гірника очисного забою 5 розряду, що передбачено: Списком 1, розділ 1, підрозділ 1; з 05 жовтня 2006 року по 05 квітня 2010 року в якості: гірничого майстра, з повним робочим днем на надземній роботі дільниці БВВ, що передбачено: Списком 1, розділ 1, підрозділ 1, підстава: постанова Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року №461, пункт 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; з 06 квітня 2010 року по 23 січня 2013 року в якості: виконуючого обов'язки начальника дільниці БВВ, з повним робочим днем на підземній роботі, що передбачено: Списком 1, розділ 1, підрозділ 1, підстава: постанова Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року №461, пункт 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; з 24 січня 2013 року по 31 травня 2023 року в якості: начальника дільниці Профілактичних робіт з техніки безпеки, з повними робочим днем на підземній роботі, що передбачено: Списком 1, розділ 1, підрозділ 1, підстава: постанова Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року №461, пункт 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». З 01 червня 2023 року по теперішній час призупинено дію трудового договору, за згодою сторін, через неможливість обох сторін виконувати свої обов'язки до відновлення можливості виконувати роботу до припинення дії воєнного стану в Україні.
Тобто, враховуючи встановлені вище обставини справи, суд констатує, що період роботи позивача з 17 травня 2004 року по 31 травня 2023 року є його безперервним трудовим стажем на підземних роботах, з повним робочим днем на надземній роботі, в Державному підприємстві «Торецьквугілля».
Підсумовуючи, оскільки матеріалами справи підтверджено та жодним чином не спростовано відповідачем, що у період з 17 травня 2004 року по 31 травня 2023 року позивач працював підземних роботах, з повним робочим днем на надземній роботі, тому виключно незарахований відповідачем період такої трудової діяльності позивача з 01 січня 2011 року по 02 грудня 2019 року підлягає зарахуванню до його пільгового підземного страхового стажу відповідно до Постанови №202.
Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Крім того, в оскаржуваному рішенні відповідачем зазначено, що за доданими документами до страхового та пільгового стажу не зараховано період робота з 01 січня 2022 року по 30 червня 2023 року, оскільки відсутня сплата страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Водночас, положення Закону №1058-ІV набрали чинності з 01 січня 2004 року і саме з цього часу законом передбачено обчислення пенсій за віком за даними, накопиченими на кожну застраховану особу в електронних базах даних системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України відповідно до звітів роботодавців, а саме за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з частиною першою статті 21 Закону №1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.
Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від: державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; роботодавців; застрахованих осіб; фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад та уповноважених суб'єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру; податкових органів, територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або в порядку міжвідомчого обміну інформацією; державної служби зайнятості; інших підприємств, установ, організацій та військових частин; компаній з управління активами; зберігачів; інших джерел, передбачених законодавством.
Персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є складовою частиною Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, порядок ведення якого встановлюється Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відповідно до частини другої статті 21 Закону №1058-IV на кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки.
Унікальний номер електронної облікової картки формується автоматично шляхом додавання одиниці до останнього наявного унікального номера електронної облікової картки. Порядок та строки впровадження унікальних номерів електронних облікових карток застрахованих осіб, порядок ведення персональних електронних облікових карток визначаються Пенсійним фондом.
Відповідно до частини другої стаття 22 Закону №1058-IV відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються: 1) виконавчими органами Пенсійного фонду для: підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; обчислення страхових внесків; визначення права застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом; визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом; надання застрахованій особі на її вимогу або у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»; надання страховикам, що здійснюють страхування довічних пенсій; надання аудитору, який відповідно до цього Закону здійснює аудит Накопичувального фонду; обміну інформацією з централізованим банком даних з проблем інвалідності; 2) структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад для призначення всіх видів державної соціальної допомоги та субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива.
Отже, внесення роботодавцем під час заповнення та надання до системи персоніфікованого обліку індивідуальних відомостей про застраховану особу в відповідному звітному періоді помилкових даних щодо працівника-застрахованої особи, тягне порушення прав останнього під час оформлення пенсії та має суттєвий вплив при визначенні розміру пенсії під час її нарахування, оскільки застрахованою особою за відповідний період здійснювалися страхові внески з заробітку (доходу) за конкретний період роботи.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною другою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 9 частини другої статті 64 Закону №1058-IV виконавча дирекція Пенсійного фонду зобов'язана, зокрема, здійснювати відповідно до закону контроль за достовірністю поданих страхувальниками і застрахованими особами відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку.
Пункт 1 Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1998 року №794, передбачено, що персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов'язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Відповідно до пункту 11 вказаного Положення фізична особа має право, зокрема, у разі незгоди з відомостями, внесеними до системи персоніфікованого обліку, звертатися до уповноваженого органу з заявою про їх виправлення.
Згідно положень розділу IV постанови Правління Пенсійного фонду України 18 червня 2014 року №10-1 «Про затвердження Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування» (далі - Положення №10-1), Реєстр застрахованих осіб складається з облікових карток, які включають дані, визначені частиною третьою статті 20 Закону та частиною третьою статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до пунктів 2-5 Розділу IV Положення №10-1 до облікових карток Реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, а саме:
персоніфіковані відомості про застрахованих осіб та інформація про нарахування страхових внесків, про трудовий та страховий стаж, особливі умови праці, які дають право на пільги в пенсійному забезпеченні та із загальнообов'язкового державного соціального страхування, період, який відповідно до законодавства зараховується до страхового стажу без сплати страхових внесків, кількість календарних днів перебування у трудових та цивільно-правових відносинах, проходження служби за відповідний місяць, що подаються страхувальниками у складі звітності;
відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомога та компенсація, на які нараховано і з яких сплачено страхові внески), що подаються роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства;
відомості про облік стажу окремих категорій осіб відповідно до законодавства;
відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність;
відомості про нарахування страхових внесків та єдиного внеску фізичними особами - підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність;
відомості про суми добровільних внесків, передбачених договором про добровільну участь, які підлягають сплаті, та одноразової сплати особою єдиного внеску за попередні періоди, в яких особа не підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню;
відомості про суми доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
відомості електронних пенсійних справ, включаючи інформацію про паспортні дані пенсіонера та його місце проживання; копії документів, на підставі яких призначено пенсію (щомісячне довічне грошове утримання, допомогу на поховання тощо) та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати з часу її призначення до закриття пенсійної справи; інформація про членів сім'ї застрахованої особи, які знаходяться на її утриманні, та її дітей;
періоди страхового стажу на основі сплати страхових внесків та єдиного внеску системи обліку сплати страхових внесків;
інформація щодо виплат за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, включаючи дані про підставу (дата та вид страхового випадку), дати початку та закінчення здійснення виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування виплат, їх вид, суми виплат;
інформація про звернення громадян до органів Пенсійного фонду України, включаючи дані про надання особам електронних послуг відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436 (відомості веб-порталу електронних послуг Пенсійного фонду України);
інформація про фізичних осіб, які сплачують / за яких сплачують страхові внески до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
відомості про надання третім особам інформації з Реєстру застрахованих осіб, що стосується такої застрахованої особи.
Відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
У разі припинення страхувальника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться на підставі відомостей, поданих правонаступником.
У разі припинення або зняття з обліку у фіскальних органах страхувальника без визначення правонаступника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться відповідно до рішення суду, що набрало законної сили.
Внесення змін до відомостей про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб відповідно до рішення суду, що набрало законної сили, здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі наказу керівника відповідного органу у десятиденний строк після надходження (надання особою) рішення суду.
У разі виявлення за результатами перевірки поданих страхувальником недостовірних відомостей про застрахованих осіб та невиконання страхувальником у місячний строк припису щодо усунення цих порушень територіальні органи Пенсійного фонду України на підставі наказу керівника відповідного органу у десятиденний строк вносять відповідні зміни до Реєстру застрахованих осіб.
Підсумовуючи, до облікових карток, які є складовими Реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, зокрема, про трудовий стаж, при цьому у разі припинення або зняття з обліку у фіскальних органах страхувальника без визначення правонаступника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться відповідно до рішення суду, що набрало законної сили.
Як встановлено судом вище, відповідно до довідки Державного підприємства «Торецьквугілля» вих.№16/197-7 від 09 червня 2025 року про підтвердження наявного стажу призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній з 01 червня 2023 року по теперішній час призупинено дію трудового договору, за згодою сторін, через неможливість обох сторін виконувати свої обов'язки до відновлення можливості виконувати роботу до припинення дії воєнного стану в Україні.
Відповідно до довідки Державного підприємства «Торецьквугілля» вих.№16/197-9 від 09 червня 2025 року у червні 2023 року у позивача відсутні робочі дні, 16 днів перебував у відпустці, з 19 червня 2023 року розірвано договір.
Тобто, суд констатує, що позивач вважається звільненим з роботи у Державному підприємстві «Торецьквугілля» саме у день розірвання договору - з 19 червня 2023 року.
Протилежного сторонами не доведено та відповідних доказів суду не надано.
Відтак, у суду відсутні підстави вважати, що позивач працював у Державному підприємстві «Торецьквугілля» по 30 червня 2023 року, як останній помилково зазначає у позові.
Однак, судом встановлено, що індивідуальні відомості Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, форма ОК-5, відображають інформацію щодо сум заробітку для нарахування пенсії (грн), які виплачувались позивачу підприємством-страхувальником з січня 2022 року по червень 2023 року. У той час, не відображають сплату страхових внесків підприємством-страхувальником за означений період.
Водночас, з розрахунку страхового стажу позивача, форма РС-право, вбачається, що в розглядаємій частині спірних періодів відповідачем до загального страхового стажу позивача не зараховано саме період з 01 січня 2022 року по 19 червня 2023 року.
Отже, суд враховує, що відсутність суми заробітку чи не сплата страхових внесків не може бути підставою для не включення до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відомостей стосовно періоду з 01 січня 2022 року по 19 червня 2023 року в частині трудової діяльності позивача.
Окремо суд зазначає, що частинами четвертою-шостою, дев'ятою, десятою, дванадцятою статті 20 Закону №1058-IV встановлено, що плата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники - фізичні особи, які не мають банківських рахунків, сплачують страхові внески шляхом готівкових розрахунків через банківські установи. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є для страхувальників, зокрема, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Нормами статті 106 Закону №1058-XV передбачено, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Як зазначив Європейський Суд з прав людини у справі Latvia (пункт 77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18 лютого 2009 року) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак, якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачів вимогам.
У справі Будченко проти України (рішення від 24 квітня 2014 року, заява №38677/06) ЄСП Л також зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.
Системний аналіз вказаних вище правових норм дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.
Разом із цим, суд зауважує, що порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді незарахування до страхового/трудового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте, не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки або зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Крім того, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси застрахованої особи, зокрема, право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до Пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 23 березня 2020 року у справі №535/1031/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі №414/736/17, від 20 березня 2019 року у справі №688/947/17, від 27 березня 2018 року у справі №208/6680/16-а.
За таких обставин, враховуючи, що факт трудової діяльності позивача підтверджується належними документами, наявні підстави для зобов'язання відповідача зарахувати до загального страхового та до пільгового підземного стажу позивача відповідно до Постанови №202 періоду з 01 січня 2022 року по 19 червня 2023 року.
З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач неправомірно відмовив позивачу в зарахуванні до його страхового стажу зазначеного періоду роботи.
Не зарахування спірного стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в пункту 3.1 Рішення Конституційного Суду України у справі від 29 червня 2010 року № 1-25/2010 зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачити юридичні наслідки своєї поведінки.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву щодо пенсії.
Відтак, означений період підлягає зарахуванню до загального страхового та до пільгового підземного стажу позивача відповідно до Постанови №202.
Щодо вимоги позивача зарахувати до його до страхового та пільгового стажу за Списком №1 період проходження ним військової служби з 15 грудня 1995 року по 31 березня 1997 року, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом вище, позивач проходив строкову військову службу в армії у період з 15 грудня 1995 року по 01 травня 1997 року, що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_3 від 15 грудня 1995 року.
Пунктом «в» частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується: військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки та органах внутрішніх справ, незалежно від місця проходження служби.
Згідно із частиною першою статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Абзацом другим пункту 1 статті 8 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Як вже зазначено судом вище, позивач з 13 грудня 1995 року по 14 грудня 1995 року працював підземним учнем гірника з повним робочим днем на підземній роботі в шахті «Торецька» ВО «Дзержинськвугілля», а 15 грудня 1995 року призваний до армії, тобто, позивача звільнено з роботи у зв'язку з призовом на сторокову військову службу.
Відповідно до розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 , форма РС-право, дата звернення: 11 березня 2026 року, період з 15 грудня 1995 року по 01 травня 1997 року зараховано до страхового стажу «Військова служба строкова».
Суд зауважує, що передумовою для зарахування періоду проходження строкової військової служби до пільгового страхового стажу є зарахування періоду роботи, який йому передує, також до пільгового страхового стажу.
Разом із цим, як вже вирішено судом вище, період роботи позивача з 13 грудня 1995 року по 14 грудня 1995 року, який передував періоду проходження позивачем строкової військової служби, зобов'язано відповідача зарахувати до пільгового підземного страхового стажу позивача відповідно до Постанови №202.
Відтак, також наявні підстави для зобов'язання відповідача зарахувати зазначений період проходження строкової військової служби до пільгового підземного страхового стажу позивача відповідно до Постанови №202.
За таких обставин позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.
Підсумовуючи, суд висновує, що відповідач приймаючи рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу не врахував всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення №051330004035 20 березня 2026 року.
З огляду на зазначене, оскільки факт перебування на роботах, що дають право на зарахування періодів такої роботи до пільгового страхового стажу підтверджується насамперед відповідними записами у його трудовій книжці, суд констатує, що рішення №051330004035 від 20 березня 2026 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області без дотримання положень статті 2 КАС України та статті 46 Конституції України, отже, є протиправним та підлягає скасуванню.
Таким чином, після скасування судом рішення, відповідач зобов'язаний, з урахуванням зроблених висновків суду, зарахувати до загального страхового та пільгового стажу визначені судом періоди.
Крім того, враховуючи, що завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України, судом оцінювались саме підстави, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, як суб'єкт владних повноважень, при прийнятті рішення №051330004035 від 20 березня 2026 року.
При цьому, докази застосування відповідачем статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» при розгляді заяви позивача про призначення пенсії в матеріалах справи відсутні, що відповідачем не заперечується, тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, як передчасні, оскільки це питання взагалі не вирішувалось відповідачем при прийнятті оскаржуваного у цій справі рішення.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд вважає за доцільне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №051330004035 20 березня 2026 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового та пільгового підземного страхового стажу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року №202 «Про затвердження Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років» період роботи з 01 січня 2022 року по 19 червня 2023 року, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового підземного страхового стажу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року №202 «Про затвердження Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років» період проходження військової служби з 15 грудня 1995 року по 01 травня 1997 року, періоди роботи з 27 липня 1994 року по 31 серпня 1994 року, з 13 грудня 1995 року по 14 грудня 1995 року, з 05 липня 1999 року по 16 лютого 2000 року, з 01 січня 2011 року по 02 грудня 2019 року, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11 березня 2026 року про призначення пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
При цьому, суд вважає, вищевказаний спосіб захисту достатнім, враховуючи обставини по справі.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підсумовуючи, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до квитанції №0603-5329-5870-0282 від 01 квітня 2026 року позивачем сплачено судовий збір в сумі 1064,96 грн.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, зважаючи на те, що позивачем сплачено суму судового збору та позовні вимоги задоволено, суд приходить до висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суми судового збору на користь позивача.
Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (місцезнаходження: вул. Гната Чекірди, буд. 10, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29604; код ЄДРПОУ 21318350) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №051330004035 20 березня 2026 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового та пільгового підземного страхового стажу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року №202 «Про затвердження Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років» період роботи з 01 січня 2022 року по 19 червня 2023 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового підземного страхового стажу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року №202 «Про затвердження Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років» період проходження військової служби з 15 грудня 1995 року по 01 травня 1997 року, періоди роботи з 27 липня 1994 року по 31 серпня 1994 року, з 13 грудня 1995 року по 14 грудня 1995 року, з 05 липня 1999 року по 16 лютого 2000 року, з 01 січня 2011 року по 02 грудня 2019 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11 березня 2026 року про призначення пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн. 96 коп.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 11 травня 2026 року.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду у паперовому вигляді або через електронний кабінет (https://id.court.gov.ua/) у підсистемі «Електронний суд».
У разі застосування судом частини третьої статті 243 КАС України строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.С. Молочна