Справа № 465/859/25
Провадження 2-а/465/87/26
Іменем України
30.04.2026 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді Величка О.В.,
з участю секретаря судових засідань Венгринюк О.Р.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, інспектора 2 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області Якимовича Руслана Орестовича про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
Позивач звернувся в суд із позовною заявою до відповідачів, згідно якої просить суд постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 4001030 від 04.02.2025 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.2 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. визнати протиправною і скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП - закрити.
В обґрунтування поданого позову зазначає, що 04.02.2025 року о 09:30 год. інспектором 2 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції - лейтенантом поліції Якимовичем Русланом Орестовичем по вул. Залізнична, 1А у м. Львові було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 4001030, якою позивача - ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн.
До адміністративної відповідальності позивача притягнуто за те, що він керував транспортним засобом AUDI A6 з державним номерним знаком НОМЕР_1 (власником якого є його матір - ОСОБА_2 ) та увімкнув аварійну світлову сигналізацію і сигнали повороту червоного кольору, що не відповідає вимогам ДСТУ 3649:2010, чим порушив п.п. 31.4.3 а ПДР України та п. 9 ПДР України (використання приладів (зовнішніх освітлювальних, попереджувальних сигналів) та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів). Вважає, що постанова винесена з порушенням його прав та норм чинного законодавства України, є необґрунтованою та незаконною, складеною з грубими порушеннями вимог чинного законодавства, а відтак, згідно із п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу правопорушення.
Позивач наголошує, що автомобіль AUDI A6, 2015 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , який було ввезено на територію України із Сполучених Штатів Америки, пройшов сертифікацію в Україні та 29.12.2018 року здійснено процедуру першої державної реєстрації транспортного засобу в Україні відповідно до вимог чинного законодавства. 12.11.2020 року ОСОБА_2 отримала свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 на автомобіль AUDI A6, 2015 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 .
Отже, на переконання сторони позивача, факт первинної реєстрації транспортного засобу (29.12.2018 року) та в подальшому перереєстрації автомобіля ОСОБА_2 (12.11.2020 року) свідчить, що за своїми характеристиками автомобіль відповідав обов'язковим вимогам правил та нормативів, відомостям Державного реєстру сертифікатів відповідності транспортних засобів, виданих уповноваженими органами або органами із сертифікації та у зв'язку з чим компетентним органом було здійснено реєстрацію транспортного засобу, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 . Протилежного під час розгляду справи про адміністративне правопорушення інспектором не доведено.
Висновок інспектора стосовно порушення позивачем ч.2 ст.122 КУпАП останній вважає необґрунтованим, оскільки ОСОБА_1 не використовував зовнішні освітлювальні прилади, які не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу. Правилами дорожнього руху України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу, на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання (п. 31.4.3 ПДР України). Таким чином, у відповідності до п.31.4.3а ПДР України, на який посилається інспектор поліції в оскаржуваній постанові, забороняється експлуатація транспортних засобів, якщо колір зовнішніх світлових приладів не відповідає вимогам конструкції транспортного засобу, а не вимогам ДСТУ 3649-2010. Разом з тим, інспектором не доведено та в оскаржуваній постанові відсутнє посилання на належні та допустимі докази, які б підтверджували порушення позивачем п.п. 31.4.3 а) Правил дорожнього руху України, а саме, що колір зовнішніх задніх світлових приладів автомобіля AUDI A6, д.н.з. НОМЕР_1 , не відповідає вимогам конструкції транспортного засобу марки AUDI A6 (2015 року випуску). Крім цього, в позовній заяві зазначається, що інспектором не здійснювалася технічна перевірка стану автомобіля AUDI A6, д.н.з. НОМЕР_1 , на відповідність вимогам конструкції автомобіля із залученням експертів у цій сфері
Позивач категорично стверджує, що не здійснював переобладнання автомобіля. При цьому, інспектором не здійснювалася технічна перевірка стану автомобіля AUDI A6, д.н.з. НОМЕР_1 , на предмет здійснення позивачем його переобладнання. Доказів протилежного під час розгляду справи про адміністративне правопорушення інспектором надано не було та в оскаржуваній постанові відсутні посилання на такі докази. А тому, з урахуванням наведеного позивач просить оскаржувану постанову про накладення на нього адміністративного стягнення визнати протиправною і скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 - закрити.
Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова від 10.03.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
20.03.2025 року представником відповідача Департаменту патрульної поліції подано до суду відзив на позовну заяву. Зазначає, що стандартом передбачено, що вносити зміни у конструкцію автомобілів, а також застосовувати додаткове обладнання без узгодження таких дій за встановленим законодавством порядком не дозволяється. Тобто, стандартом прямо забороняється використання покажчиків повороту червоного кольору. Пунктом 6.1.5 ДСТУ 3649:2010 передбачено чіткі вимоги до кольору покажчиків поворотів, а саме передні та задні повинні бути жовтими. Ця вимога введена в дію з 2017 року.
Стосовно доводів позивача щодо наявності сертифіката відповідності транспортного засобу, відповідач зазначає, що відповідальність за порушення п.31.4.3а ПДР України настає за керування таким транспортним засобом з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху, а не за відсутність сертифіката. Вказане не спростовує той факт, що позивач використовував попереджувальні сигнали червоного кольору, що не відповідає вимогам діючого ДСТУ 3649:2010.
Як стверджується у відзиві, інспектор Управління, приймаючи рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, діяв в межах власної дискреції, яка визначається завданнями та функціями, передбаченими Законом України «Про Національну поліцію», КУпАП та посадовою інструкцією поліцейського. Розгляд справи відбувався в присутності особи, що відповідає пункту 8 Інструкції № 1395 від 07.11.2015 року, з дотримання вимог пункту 9, а саме - було оголошено позивачу ОСОБА_1 , яка справа розглядається, суть порушення з посиланням на пункти ПДР України, роз'яснено права та обов'язки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності Отже, як стверджує представник відповідача, інспектор мав всі законні підстави для винесення постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, була дотримана процедура та порядок складання адміністративних матеріалів. Постанова у справі про адміністративне правопорушення є обґрунтована, винесена на підставі та у порядку, передбаченому чинним законодавством. До позивача застосовано адміністративне стягнення, визначене ч.2 ст.122 КУпАП, санкція якої передбачає штраф у розмірі 510 гривень. Дане стягнення відповідач вважає застосованим в чіткій відповідності букві закону та з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим позивачем, так і іншими особами, що відповідає меті адміністративного стягнення, яка передбачена ст.23 КУпАП. У зв'язку з цим відповідач вважає відсутніми підстави для задоволення позову, а тому, просить такий відхилити.
В судове засідання позивач не з'явився, представником подано клопотання про розгляд справи у відсутності сторони позивача.
Представник відповідача ДПП в судове засідання не з'явилася, у відзиві на позовну заяву просила справу розглядати у її відсутності.
Відповідач - інспектор 2 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області Якимович Р.О. на виклик до суду не прибув, відзиву на позовну заяву не подавав, будь-яких заяв, клопотань на адресу суду не скеровував, про наявність поважних причин неприбуття на розгляд справи не заявляв.
Відповідно до ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог з таких підстав.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Як вбачається із оскаржуваної постанови серії ЕНА № 4001030 від 04.02.2025 року, оформленої інспектором 2 взводу 1 роту 1 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області Якимовичем Р.О., 04.02.2025 року у м. Львові по вул. Залізнична, 1А водій ОСОБА_1 керував автомобілем Audi А6, д.н.з. НОМЕР_1 , та увімкнув аварійну світлову сигналізацію і сигнал повороту, які були червоного кольору, що не відповідає вимогам ДСТУ 3649:2010, чим порушив 31.4.3.а ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.2 ст.122 КУпАП.
Частиною 2 ст.122 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Згідно із п. 31.4.3.а ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, зокрема, якщо кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу.
Відповідно до ст.34 Закону України «Про дорожній рух» державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.
За змістом ст.32 Закону України «Про дорожній рух» переобладнання транспортних засобів, тобто зміна типу або марки (моделі), призначення чи параметрів конструкції транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, шляхом установки кабіни, кузова чи їх деталей, спеціального обладнання і номерних агрегатів, не передбачених нормативно-технічною документацією на даний транспортний засіб, повинно відповідати правилам, нормативам і стандартам України. Переобладнання транспортних засобів здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників.
В контексті наведеного суд зазначає, що представником позивача надано суду свідоцтво серії СХВ126864 від 12.11.2020 року про реєстрацію транспортного засобу Audi А6, 2015 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , видане підрозділом МВС України - ТСЦ 4641. Отже, уповноважений державою орган підтвердив, що вказаний автомобіль допускається до експлуатації, є комплектним та відповідає вимогам норм і стандартів.
Відповідно до п.31.1 ПДР України технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.
Підпунктом "а" п.31.3 ПДР України встановлено заборону на експлуатацію транспортних засобів згідно із законодавством у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху.
Суд наголошує, що в ході розгляду справи стороною відповідача не надано жодних доказів переобладнання позивачем автомобіля Audi А6, 2015 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 .
Більше того, в судовому засіданні досліджувалися відеозаписи із нагрудних камер працівників поліції, які вели фіксацію на місці зупинки транспортного засобу. Із вказаних відеозаписів, наданих стороною відповідача в якості додатків до відзиву на позовну заяву, вбачається, що попереджуючий сигнал світлового покажчика повороту автомобіля Audi А6, 2015 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , є саме жовтого, а не червоного кольору (відеофайл clip-01.mpg, часовий проміжок відтворення файлу 00:10-00:15). В даному випадку позиція відповідача, викладена у відзиві та в оскаржуваній постанові про притягнення до адміністративної відповідальності, прямо суперечить матеріалам відеозаписів, наданих самою ж стороною відповідача, на яких використання позивачем ОСОБА_1 світлових покажчиків поворотів червоного кольору не зафіксовано.
А тому, за встановлених обставин та за відсутності належних і допустимих доказів переобладнання світлових приладів і попереджувальних сигналів власником і користувачем транспортного засобу, підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП немає.
Так, відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно із ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об'єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.
Відповідно до закріпленого в ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У справі "Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії" Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).
Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні тлумачитися на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15.05.2008 року зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення (п. 21 рішення).
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
В рекомендації № R (91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13.02.1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
Отже, суд вважає, що зазначені принципи і положення Закону при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем не були дотримані, оскільки докази вини позивача в матеріалах справи відсутні.
Згідно вимог ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Складення самої постанови про адміністративне правопорушення не може бути належним та допустимим доказом вчинення особою правопорушення.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що адміністративний позов є обґрунтованим, тому постанову серії ЕНА № 4001030 від 04.02.2025 року, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП, слід скасувати, а також у відповідності до ст. 286 КАС України закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Разом із тим, стосовно позовної вимоги про визнання постанови щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП протиправною, суд зазначає, що згідно із ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Таким чином, суд при розгляді справ даної категорії не уповноважений визнавати дії суб'єктів владних повноважень протиправними. Відтак, зазначена вище позовна вимога задоволенню не підлягає.
Окремо суд звертає увагу позивача на те, що ним заявлено вимоги інспектора 2 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області Якимовича Р.О. Водночас згідно правового висновку, викладеного у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.09.2020 року у справі № 742/2298/17, належним відповідачем у справах про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення є орган, який таке стягнення застосував, а не конкретна посадова особа вказаного органу. Інспектори не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який положеннями відповідної статті КУпАП покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративне правопорушення. З урахуванням наведеного заявлений позов в частині позовних вимог до поліцейського Якимовича Р.О. не підлягає задоволенню
Судовий збір відповідно до положень ст.ст.132, 139, 143 КАС України підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. За таких обставин, з урахуванням задоволення позову суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 605 грн. 60 коп. сплаченого позивачем судового збору.
Керуючись ст.ст.2, 77, 205, 241-246, 255, 286, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст.251, 288, 289, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, інспектора 2 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області Якимовича Руслана Орестовича про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення - задоволити частково.
Постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 4001030 від 04.02.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.2 ст.122 КУпАП, - скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.2 ст.122 КУпАП, - закрити.
В задоволенні решти позовних вимог, в тому числі заявлених до інспектора 2 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області Якимовича Руслана Орестовича, - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. судових витрат на відшкодування судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви.
Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .
Відповідач: Департамент патрульної поліції, код ЄДРПОУ - 40108646, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3.
Відповідач: Інспектор 2 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області Якимович Руслан Орестович, м. Львів, вул. Перфецького, 19.
Cуддя Величко О.В.