441/608/26 2/441/695/2026
(заочне)
08 травня 2026 року Городоцький районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Перетятько О.В.,
за участі секретаря судового засідання Сороки М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Городок Львівської області цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
представник ТОВ «Споживчий центр» Сарана А.О. звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 23.06.2025-100001732 від 27 червня 2025 року в розмірі 5 640 гривень 00 копійок, а також 2 662 гривень 40 копійок понесених у справі судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог покликається, що 27 червня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 23.06.2025-100001732. Товариство виконало умови договору і надало відповідачу фінансовий кредит в розмірі 3 000 гривень 00 копійок на умовах строковості, зворотності, платності, однак відповідач свої обов'язки належним чином не виконав, через що у нього перед ТОВ «Споживчий центр» виникла заборгованість, яка станом на дату подання позову становить 5 640 гривень 00 копійок.
Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав своїх зобов'язань у повному обсязі, не здійснив погашення існуючої заборгованості. Просив позов задовольнити.
Представник позивача ТОВ «Споживчий центр» Сарана А.О. в судове засідання не з'явився, у позовній заяві просив про розгляд справи за його відсутності, не заперечив щодо ухвалення заочного рішення у справі.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, у тому числі, в порядку статті 128 ЦПК України, через публікацію оголошення на веб-сайті «Судова влада України», причини неявки суду не повідомив.
На сайті «Судова влада України»: Городоцький районний суд Львівської області у розділі «громадянам», в якому є список справ призначених до розгляду, було розміщено інформацію про час та дату усіх судових засідань у цій справі.
З огляду на те, що ОСОБА_1 був обізнаний про наявність в Городоцькому районному суді Львівської області справи за позовом ТОВ «Споживчий центр» до нього про стягнення заборгованості, суд вважає за можливе ухвалити рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів, за відсутності заперечень позивача, що відповідає вимогам статті 280 ЦПК України.
Відповідно до статті 128 ЦПК України судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі.
Згідно частини 1 статті 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до частини 3 статті 211 ЦПК України суд ухвалив розглядати справу без участі сторін.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, розгляд справи здійснюється у їх відсутності, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд приходить до такого висновку.
Судом встановлено, що 27 червня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 23.06.2025-100001732. Товариство виконало умови договору і надало відповідачу фінансовий кредит у розмірі 3 000 гривень 00 копійок, на умовах строковості, зворотності, платності. Відповідач здійснив ряд часткових платежів, зокрема: 31 липня 2025 року у розмірі 1 380 гривень 00 копійок, 29 серпня 2025 року у розмірі 1 290 гривень 00 копійок, 07 жовтня 2025 року у розмірі 1 650 гривень 00 копійок, однак свої зобов'язання у повному обсязі не виконав, через що у нього перед ТОВ «Споживчий центр» виникла заборгованість.
Частинами 1-4 та пунктом 4 частини п'ятої статті 12 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу вимог статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Як вбачається із матеріалів справи кредитний договір № 23.06.2025-100001732 укладений 27 червня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладений в електронній формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно із ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 під час укладення кредитного договору № 23.06.2025-100001732 пройшов ідентифікацію шляхом використання системи BankID Національного банку. Позичальником документи, що складають кредитний договір, підписувались за допомогою одноразового ідентифікатора, який було надіслано у смс-повідомленні на номер телефону, вказаний останнім під час реєстрації.
Аналогічна правова позиція сформована у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року в справі № 561/77/19, а також у постановах від 23 березня 2020 року в справі № 404/502/18, від 12 січня 2021 року в справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року в справі № 234/7159/20.
За таких підстав суд вважає, що відповідно до вимог чинного законодавства між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 27 червня 2025 року укладено електронний кредитний договір у належній формі.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Згідно розрахунку заборгованості за договором № 23.06.2025-100001732 від 27 червня 2025 року, станом на дату подання позову заборгованість ОСОБА_1 за період з 27 червня 2025 року по 29 січня 2026 року становить 5 640 гривень 00 копійок та складається з: 3 000 гривень 00 копійок - заборгованість за тілом кредиту; 1 860 гривень 00 копійок - заборгованість за відсотками; 780 гривень 00 копійок - неустойка.
Відтак судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання своєчасно та в порядку, передбаченому кредитним договором, належним чином не виконав та кредитні кошти у повному обсязі не повернув, внаслідок чого утворилась заборгованість.
Відповідач ОСОБА_1 не спростував належними доказами наявність заборгованості перед позивачем, не довів факту виконання зобов'язань за кредитним договором в повному обсязі.
Таким чином, суд розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що позов в частині стягнення з відповідача 3 000 гривень 00 копійок - заборгованості за тілом кредиту та 1 860 гривень 00 копійок - заборгованості за відсотками, а всього заборгованості в сумі 4 860 гривень 00 копійок, підлягає задоволенню.
Підстав для стягнення з відповідача неустойки у розмірі 780 гривень 00 копійок суд не вбачає з огляду на наступне.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на всій території нашої держави з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який на теперішній час продовжено і який діє по сьогоднішній день.
Відповідно до положень пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Неустойка у розмірі 780 гривень 00 копійок за кредитним договором № 23.06.2025-100001732 від 27 червня 2025 року нарахована за період з 27 червня 2025 року по 29 січня 2026 року, тобто під час дії положень пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, а відтак позовна вимога в цій частині задоволенню не підлягає.
Відповідно до вимог статей 133, 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сплачений судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2 294 гривень 05 копійок.
На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81, 133, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 280, 282, 354, 355 ЦПК України, суд, -
позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ: 37356833, місцезнаходження: вулиця Саксаганського, 133-А у місті Київ, 01032) заборгованість за кредитним договором № 23.06.2025-100001732 від 27 червня 2025 року в розмірі 4 860 (чотири тисячі вісімсот шістдесят) гривень 00 копійок та 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні 05 копійок судового збору, а всього 7 154 (сім тисяч сто п'ятдесят чотири) гривні 05 копійок.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо заяви про перегляд заочного рішення або апеляційну скаргу не було подано, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Головуючий суддя Перетятько О.В.