11 травня 2026 року
м. Київ
справа №560/3703/25
адміністративне провадження №К/990/20260/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів - Загороднюка А. Г., Соколова В. М.,
перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року у справі № 560/3703/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
установив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, усіх щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, одноразової грошової допомоги на оздоровлення, індексації грошового забезпечення, грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань), виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти.
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошового забезпечення з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року, грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020- 2023 роки, компенсацію за невикористану щорічну календарну відпустку за 2020- 2023 роки, компенсацію за невикористану щорічну додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2020- 2023 роки, індексацію грошового забезпечення та одноразову допомогу при звільненні з військової служби із розрахунком місячного грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками І та 14, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року позов задоволено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2025 року в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору відмовлено. Апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зокрема в частині сплати судового збору.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2025 року апеляційну скаргу повернуто скаржнику на підставі частини другої статті 298 та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України у зв'язку з невиконанням вимог ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху.
На зазначене рішення суду першої інстанції від 19 травня 2025 року відповідач повторно подав апеляційну скаргу. Одночасно заявник просив суд поновити строк на апеляційне оскарження.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2026 року визнано неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження, зазначені у клопотанні про його поновлення. У задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року відмовлено.
Апеляційну скаргу відповідача на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року залишено без руху.
Апелянту запропоновано протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або зазначити інші підстави для його поновлення, а також надати докази сплати судового збору.
23 лютого 2026 року на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від апелянта надійшла заява про поновлення строку подання апеляційної скарги.
Обґрунтовуючи зазначене клопотання, апелянт зазначив, що Військова частина НОМЕР_1 вживала невідкладних заходів для забезпечення сплати судового збору, що підтверджується заявками командира військової частини на отримання коштів для сплати судового збору від 10 червня 2025 року №994, 07 липня 2025 року №1234, 08 серпня 2025 року №1375, 08 вересня 2025 року №1563, 07 жовтня 2025 року №1670, 11 листопада 2025 року №2038 та 11 грудня 2025 року №2259.
Крім того, апелянт зазначив, що відповідач оперативно повторно звернувся до суду апеляційної інстанції після повернення першої апеляційної скарги, дочекавшись надходження коштів для сплати судового збору та сплативши його. Відтак вважає наявними підстави для визнання таких причин пропуску строку поважними.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року визнано неповажними причини пропуску Військової частини НОМЕР_1 строку на апеляційне оскарження та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив із наступного.
Судова колегія апеляційної інстанції зазначила, що повернення первинно поданої апеляційної скарги відбулося у зв'язку з невчасним виконанням вимог ухвали суду, тобто через обставини, які залежали виключно від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та не були пов'язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що у випадку пропуску строків державними органами поважною причиною пропуску не може бути необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору або тимчасова відсутність таких коштів.
Суд апеляційної інстанції також наголосив, що особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, з метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії. При цьому, особливості організації роботи в установі жодним чином не впливає на неухильність виконання своїх процесуальних обов'язків з урахуванням часу, необхідного для вирішення внутрішніх організаційних питань, пов'язаних з процедурою узгодження і проведення платежів (здійсненням видатків бюджету).
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції констатував, що відсутність фінансування не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, а тому у задоволенні клопотання та у відкритті апеляційного провадження відмовив.
Не погодившись з ухвалою суду апеляційної інстанції, Військова частина НОМЕР_1 вже зверталася до Верховного Суду з касаційними скаргами. Ухвалами Верховного Суду від 09 березня 2026 року та 18 березня 2026 року ці касаційні скарги були повернуті скаржнику на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
04 травня 2026 року до Верховного Суду втретє надійшла касаційна скарга Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року у справі № 560/3703/25.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Під час перевірки касаційної скарги встановлено, що вона не відповідає вимогам статей 329, 330 КАС України, а тому підлягає залишенню без руху, з огляду на таке.
1. Сплата судового збору.
Відповідно до частини четвертої статті 330 КАС України до касаційної скарги, зокрема, додається документ про сплату судового збору.
В порушення зазначених вимог документ про сплату судового збору скаржником до касаційної скарги не додано.
Відповідно до підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI) за подання до адміністративного суду касаційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Станом на 01 січня 2026 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 3328,00 гривні.
Отже, ставка судового збору за подання цієї касаційної скарги складає 3328,00 грн.
Водночас скаржник подав заяву про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, його зменшення або звільнення від його сплати.
За приписами частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
При цьому відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Насамперед варто зауважити, що Законом України "Про судовий збір" визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.
З аналізу ж статті 8 Закону України "Про судовий збір" чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі №0940/2276/18.
Отже, враховуючи наведене, беручи до уваги суб'єктний склад учасників цієї справи та предмет спору, скаржник не є суб'єктом, на якого в цьому випадку розповсюджується дія законодавства щодо зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати, відстрочення або розстрочення його сплати.
На підставі викладеного, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення чи звільнення від сплати судового збору.
Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102; рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007; код ЄДРПОУ: 37993783; код банку отримувача: 899998; банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.); код класифікації доходів бюджету: 22030102; призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (Дата оскаржуваного рішення) по справі _________ (Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний адміністративний суд) (назва суду, де розглядається справа).
2. Строк на касаційне оскарження.
Статтею 329 КАС України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Встановлений зазначеною статтею строк касаційного оскарження пропущено, оскільки рішення суду апеляційної інстанції ухвалено 24 лютого 2026 року, тоді як із касаційною скаргою скаржник звернувся до Верховного Суду лише 04 травня 2026 року.
Як було зазначено вище, Військова частина НОМЕР_1 вже зверталася до Верховного Суду з касаційними скаргами на зазначене судове рішення. Ухвалами Верховного Суду від 09 березня 2026 року та 18 березня 2026 року ці касаційні скарги були повернуті скаржнику на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Водночас в касаційній скарзі скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. На обґрунтування поважності причин пропуску строку на звернення до суду з цією касаційною скаргою заявник посилається на те, що Військова частина НОМЕР_1 перейшла на функціонування в умовах воєнного стану, першочерговими завданням якої є оборона територіальної цілісності, відсічі збройної агресії та забезпечення належного виконання бойових завдань. Зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами (обставинами непереборної сили). Також зазначає, що докладав невідкладних заходів для сплати судового збору.
Перевіряючи наведені заявником підстави для поновлення пропущеного процесуального строку, Суд зазначає, що підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання касаційної скарги.
Питання поважності причин пропуску процесуального строку оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку, з урахуванням обставин справи і належних доказів поважності пропуску процесуального строку на оскарження.
Приписами статті 44 КАС України встановлено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п'ятої цієї статті).
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку касаційного оскарження, а також належного оформлення касаційної скарги.
Суд зазначає, що, дійсно, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який у подальшому був продовжений Указами Президента України з затвердженням відповідними Законами України.
Запровадження воєнного стану є підставою, яка, відповідно до частини першої статті 121 КАС України, має враховуватися при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такими обставинами.
Питання поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в державі, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Однак сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках, зокрема й у випадку звернення до суду з повторною (черговою) скаргою, оскільки поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом у виняткових, особливих випадках і лише за наявності обставин об'єктивного й непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення.
Так, відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України від 12 травня 2015 року №389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" в умовах воєнного стану Президент України та Верховна Рада України діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією та законами України. Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Суд, надаючи оцінку доводам скаржника, вважає за необхідне зауважити, що Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 та всі подальші стосуються лише введення воєнного стану в Україні, будь-яких змін щодо строків розгляду справ, інших процесуальних строків вказаний Указ не містить, зміни в частині процесуальних строків до КАС України не вносилися.
Органи публічної влади продовжують здійснювати свої повноваження після введення воєнного стану.
Отже, лише факт введення воєнного стану на території України не може слугувати достатньою підставою для визнання поважними причини пропуску процесуального строку для органу державної влади за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу цього державного органу.
За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такою обставиною та підтверджений відповідними доказами.
Суд не заперечує, що обставини введенням в Україні воєнного стану могли утруднити дотримання строку на касаційне оскарження, однак зазначені доводи скаржника не підтверджені жодними доказами.
Указуючи про вжиття заходів Військовою частиною НОМЕР_1 для сплати судового збору, скаржник такі обставини не обґрунтував у взаємозв'язку із поважністю причин пропуску процесуального строку.
Щодо посилання скаржника на практику Верховного Суду щодо поновлення строку на касаційне оскарження, то колегія суддів Верховного Суду зауважує, що питання поновлення процесуального строку вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.
Крім того, як зазначено вище, касаційні скарги було повернуто скаржнику у зв'язку з їх неналежним оформленням, а саме незазначенням передбачених статтею 328 КАС України підстав касаційного оскарження. Водночас, у клопотанні про поновлення строку скаржник не зазначає обставин, які перешкоджали йому належним чином оформити та подати касаційну скаргу у встановлений процесуальний строк, натомість посилається лише на відсутність сплати судового збору, що не було підставою для повернення касаційних скарг.
Інших поважних причин неможливості звернення до суду касаційної інстанції у строк, встановлений статтею 329 КАС України, скаржником не зазначено.
Отже, скаржнику необхідно звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження, навівши інші підстави для його поновлення, підтверджені належними доказами.
Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Оскільки касаційну скаргу подано без додержання вимог статті 330 КАС України, відповідно до частини другої статті 332 КАС України Суд дійшов висновку про залишення її без руху та встановлення особі, яка її подала, десятиденного строку для усунення недоліків, а саме: 1) подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із наведенням інших підстав для його поновлення, підтверджених належними доказами; 2) надання документа про сплату судового збору у визначеному Судом розмірі.
Керуючись статтями 169, 248, 329, 330, 332 КАС України, Верховний Суд
постановив:
Відмовити у задоволенні заяви Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення, розстрочення, зменшення чи звільнення від сплати судового збору.
Визнати неповажними підстави пропуску строку Військовою частиною НОМЕР_1 на касаційне оскарження ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року у справі № 560/3703/25.
Касаційну скаргу Військовій частині НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року у справі № 560/3703/25 залишити без руху.
Надати скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.
Головуючий І. В. Дашутін
Судді А. Г. Загороднюк
В. М. Соколов