11 травня 2026 року
м. Київ
справа №160/17889/25
адміністративне провадження № К/990/17524/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів - Кашпур О. В., Соколова В. М.,
перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року та постанову третього апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2026 року у справі № 160/17889/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення йому перерахунку та виплати щомісячного грошового забезпечення (основних та додаткових видів: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії) за період проходження військової служби з 27 лютого 2022 року по 15 травня 2025 року, перерахунку та виплати допомоги для оздоровлення за 2022- 2025 роки, перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, перерахунку та виплати компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 129 днів за 2022- 2025 роки, перерахунку та виплати компенсації за невикористані 56 днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022- 2025 роки відповідно до постанови КМУ від 30 серпня 2017 року №704 із урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18, шляхом визначення посадового окладу та окладу за військовим званням за період з 27 лютого 2022 року по 31 грудня 2022 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2 481 грн, встановленого на 01 січня 2022 року Законом №1928-ІХ, з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму у розмірі 2 684 грн, встановленого на 01 січня 2023 року Законом №2710-ІХ, з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму у розмірі 3 028 грн, встановленого на 01 січня 2024 року Законом №3460-ІХ, з 01 січня 2025 року по 15 травня 2025 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму у розмірі 3 028 грн, встановленого на 01 січня 2025 року Законом №4059-ІХ із урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати відповідача провести йому перерахунок та виплату грошового забезпечення (основних та додаткових видів: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії) за період проходження військової служби з 27 лютого 2022 року по 15 травня 2025 року, перерахунок та виплату допомоги для оздоровлення за 2022- 2025 роки, перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, перерахунок та виплату компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 129 днів за 2022- 2025 роки, перерахунок та виплату компенсації за невикористані 56 днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022- 2025 роки відповідно до положень постанови КМУ від 30 серпня 2017 року №704 із урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18, шляхом визначення посадового окладу та окладу за військовим званням за період з 27 лютого 2022 року по 31 грудня 2022 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2 481 грн, встановленого на 01 січня 2022 року Законом №1928-ІХ, з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму у розмірі 2 684 грн, встановленого на 01 січня 2023 року Законом №2710-ІХ, з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму у розмірі 3 028 грн, встановленого на 01 січня 2024 року Законом №3460-ІХ, з 01 січня 2025 року по 15 травня 2025 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму у розмірі 3 028 грн, встановленого на 01 січня 2025 року Законом №4059-ІХ із урахуванням виплачених сум;
- визнати протиправними дії відповідача щодо порушення вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17 липня 2003 року №1078, та невиплати йому за період з 27 лютого 2022 року по 15 травня 2025 року індексації різниці грошового забезпечення 4 463,15 грн на місяць, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому за період з 27 лютого 2022 року по 15 травня 2025 року індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 4 463,15 грн на місяць, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17 липня 2003 року №1078, із урахуванням виплачених сум.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 27 лютого 2022 року по 19 травня 2023 року грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року;
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 належне грошове забезпечення за період з 27 лютого 2022 року по 19 травня 2023 року, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) і премії, а також грошової допомоги на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт відповідно до постанови КМУ від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із урахуванням виплачених сум;
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою КМУ від 17 липня 2003 року №1078, при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 27 лютого 2022 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року по 15 травня 2025 року;
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 27 лютого 2022 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року по 15 травня 2025 року із урахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою КМУ від 17 липня 2003 року №1078, із урахуванням виплачених сум.
У задоволенні решти вимог відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2026 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 27 лютого 2022 року по 31 грудня 2022 року, передбачену пунктом 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, та в цій частині ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні зазначених позовних вимог відмовлено, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 21 квітня 2026 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та надано десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, а саме: необхідно уточнити, яке саме рішення суду першої інстанції оскаржується, а також чи оскаржується постанова суду апеляційної інстанції.
04 травня 2026 року, на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 21 квітня 2026 року про залишення касаційної скарги без руху, від скаржника надійшла заява про усунення недоліків.
Перевіривши матеріали касаційної скарги та врахувавши заяву про усунення недоліків, Суд зазначає таке.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням відповідає стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Разом з цим, за змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції», займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень слідує, ОСОБА_1 проходив службу на посаді, яка не відноситься до посад, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції», передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, а спірні правовідносини у цій справі склались з приводу проходження позивачем публічної служби, а отже в розумінні частини шостої статті 12 КАС України ця справа є справою незначної складності.
Таким чином, ураховуючи предмет позову, в силу вимог пункту першого частини шостої статті 12 КАС України, дана справа законом віднесена до справ незначної складності.
Крім того, суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження, врахувавши вимоги частин третьої та четвертої статті 257 КАС України.
Ураховуючи, що ця справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги, визначених підпунктами «а-г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та обґрунтувати посилання на конкретний підпункт.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж значного суспільного інтересу чи виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
У касаційній скарзі відсутнє будь-яке посилання скаржника на передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України випадки.
Скаржником не зазначено фактів наявності значного суспільного інтересу, а також виняткового значення й того, що рішення у цій справі, у контексті індивідуальних ознак цього спору, тягне за собою наслідки, які мають самобутню своєрідність, особливості, характерні виключно для особи, яка подає касаційну скаргу.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" ("Levages Prestations Services v. France") від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; "Гомес де ла Торре проти Іспанії" ("Brualla Gomes de la Torre v. Spain") від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95).
На підставі викладеного вбачається, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" у праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу подано на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 248, 328, 333, 359 КАС України,
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року та постанову третього апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2026 року у справі № 160/17889/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.
Головуючий І. В. Дашутін
Судді О. В. Кашпур
В. М. Соколов