11 травня 2026 року
м. Київ
справа №420/31973/24
адміністративне провадження №К/990/17057/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Білецький Олексій Васильович, на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - В/ч НОМЕР_1 ), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої пункт 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), за прийняття ОСОБА_1 безпосередньої участі у бойових діях та забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 01.01.2023 по 04.01.2023, з 12.01.2023 по 31.03.2023, з 13.04.2023 по 30.04.2023, з 01.05.2023 по 31.05.2023 в розрахунку до 100 000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах;
- зобов'язати В/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, встановлену пункт 1 Постанови № 168, за прийняття ОСОБА_1 безпосередньої участі у бойових діях та забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 01.01.2023 по 04.01.2023 у сумі 12 903,23 грн, з 12.01.2023 по 31.03.2023 у сумі 264 516,13 грн, з 13.04.2023 по 30.04.2023 у сумі 59 999,99 грн, з 01.05.2023 по 31.05.2023 у сумі 100 000,00 грн, що разом за ці періоди становить до виплати 437 419,35 грн з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.10.2025, залишеним без змін постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2026, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Білецький Олексій Васильович, звернувся через підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду (далі - Суд) із касаційною скаргою.
Ухвалою Суду від 24.02.2026 касаційну скаргу залишено без руху, з підстав недотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Заявникові надано строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України, обґрунтовуванням наявності у цій справі винятків, передбачених пунктами «а-г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.
Ухвалою Суду від 30.03.2026 касаційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.10.2025 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2026 у справі № 420/31973/24 повернуто скаржнику на підстав частини другої статті 332 КАС України та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, оскільки у встановлений судом строк не усунуто недоліки касаційної скарги, зазначені в ухвалі Суду від 24.02.2026.
15.04.2026 від ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Білецький Олексій Васильович, повторно подано касаційну скаргу до Суду через підсистему «Електронний суд» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.10.2025 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2026.
Частиною першою статті 334 КАС України передбачено, що за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши відповідність вказаної касаційної скарги та доданих до неї документів вимогам статті 330 КАС України, суд дійшов висновку, що вказана скарга підлягає залишенню без руху, з огляду на наступне.
У зв'язку з тимчасовою відсутністю суддів колегії, а саме: судді Соколова В.М. з 02.05.2026 по 10.05.2026 (наказ голови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29.04.2026 № 1382/0/6-26) та Загороднюка А.Г. з 02.05.2026 по 10.05.2026 (наказ голови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29.04.2026 № 1385/0/6-26) питання щодо відкриття касаційного провадження вирішується колегією суддів по поверненню суддів з відрядження.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Разом із цим, з 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 «Касаційне провадження», зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.
За частиною першою статті 328 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно з частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України відповідно до якого відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування;
- пункту 1 Постанови №168, в редакції, чинній з 18.10.2022 по 21.01.2023 в контексті завдань, за виконання яких військовослужбовцям Державної прикордонної служби України передбачена виплата додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100 тисяч грн;
- пункту 1 Постанови №168, в редакції, чинній з 21.01.2023 по 11.08.2023 в контексті завдань, за виконання яких військовослужбовцям Державної прикордонної служби України передбачена виплата додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100 тисяч грн;
- пункту 1 Постанови №168, в редакції, чинній з 18.10.2022 по 21.01.2023 в контексті районів виконання завдань, за виконання завдань в яких військовослужбовцям Державної прикордонної служби України передбачена виплата додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100 тисяч грн;
- пункту 1 Постанови №168, в редакції, чинній з 21.01.2023 по 11.08.2023 в контексті районів виконання завдань, за виконання завдань в яких військовослужбовцям Державної прикордонної служби України передбачена виплата додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100 тисяч грн;
- пункту 7 Порядку №36 у взаємозв'язку із положеннями Постанови №168 у вищезазначених редакціях (з 18.10.2022 по 21.01.2023 та з 21.03.2023 по 11.08.2023) в контексті нормативно-правового акта, на підставі якого визначаються райони бойових дій та виконання відповідних заходів за виконання завдань на території яких виплачується додаткова винагорода у розмірі до 100 тисяч грн.
Обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами попередніх інстанцій, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права.
Зазначена скаржником норма права, щодо неправильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанцій у межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку автора касаційної скарги, неправильно.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права.
Зі змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору.
Лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування судами норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що скаржник фактично не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність у позивача права на отримання додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн розмірі.
На думку скаржника, суди помилково звели умови отримання такої винагороди виключно до виконання завдань у районах ведення воєнних (бойових) дій, визначених рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України, тоді як пункт 1 Постанови № 168 передбачає право на збільшену винагороду не лише за безпосередню участь у бойових діях, а й за забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Скаржник також наполягає, що виконання таких заходів можливе не лише у районах бойових дій, а й у районах здійснення відповідних заходів, зокрема на територіях можливих або активних бойових дій.
Крім того, скаржник вказує, що суди неправильно застосували пункт 7 Порядку № 36, оскільки, на його переконання, цей Порядок, прийнятий на виконання Постанови № 168, не може встановлювати додаткові умови для виплати винагороди чи звужувати обсяг прав військовослужбовців порівняно з Постановою № 168. У цьому контексті скаржник просить Верховний Суд сформувати висновок про те, що визначення територій бойових дій для цілей застосування Постанови № 168 може здійснюватися також нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, а не лише рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.
Водночас наведені доводи не свідчать про належне обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Натомість доводи касаційної скарги у цій частині зводяться переважно до викладення власного тлумачення Постанови № 168 та Порядку № 36, незгоди з оцінкою судами встановлених обставин справи і доказів, а також до переоцінки висновків судів про те, чи виконував позивач завдання саме у районах, які дають право на виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що у спірні періоди позивач перебував у АДРЕСА_1 , які розташовані на правому березі річки Дніпро, тобто поза районами ведення воєнних (бойових) дій, визначеними наказами Головнокомандувача Збройних Сил України. Суд першої інстанції зазначив, що жодне із місць перебування позивача у спірні періоди не відносилося до таких районів, а виконувані ним завдання були віднесені до завдань, за які передбачалася додаткова винагорода у розмірі 30 000 грн, а не у збільшеному до 100 000 грн розмірі.
Апеляційний суд погодився з такими висновками та додатково зазначив, що саме по собі перебування НОМЕР_2 прикордонного загону в оперативному підпорядкуванні ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » і виконання цим загоном бойових або спеціальних завдань не підтверджує безпосередньої участі саме позивача у бойових діях або забезпеченні відповідних заходів у районах їх ведення чи здійснення. Також суд апеляційної інстанції встановив, що позивач не входив до переліку військовослужбовців, які відряджалися в райони ведення воєнних (бойових) дій, а з витягів із журналу бойових дій убачається його перебування у населених пунктах правобережної частини Херсонської області, поза районами ведення воєнних (бойових) дій.
Отже, доводи скаржника про необхідність формування висновку Верховного Суду фактично побудовані на незгоді з установленими судами фактичними обставинами та їх правовою оцінкою. Скаржник, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду, не відмежовує питання права від питання факту, не показує, у чому саме полягає невизначеність у застосуванні конкретної норми права, яка потребує висновку Верховного Суду, а натомість пропонує Верховному Суду переоцінити встановлені судами обставини щодо місця перебування позивача, характеру виконуваних ним завдань, належності та допустимості поданих ним документів.
Таке обґрунтування не відповідає змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки ця підстава касаційного оскарження не може бути використана для повторного перегляду фактичних обставин справи або для переоцінки доказів.
Окремо Суд звертає увагу, що скаржник посилається на витяги з довідок військової частини НОМЕР_3 від 16.05.2023 № 1871 та від 12.06.2023 № 2/2229, лист ОУВ «Херсон» та витяги з журналу бойових дій як на підтвердження виконання ним завдань, які, на його думку, дають право на збільшену винагороду. Водночас суди попередніх інстанцій надали оцінку цим доказам і дійшли висновку, що такі документи не підтверджують права позивача на отримання додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн розмірі.
Зокрема, апеляційний суд зазначив, що довідки від 16.05.2023 № 1871 та від 12.06.2023 № 2/2229 військовою частиною НОМЕР_3 не видавалися, а витяги з цих довідок не містять належних ознак оформлення та не підтверджують виконання позивачем бойових або спеціальних завдань саме у районах ведення воєнних (бойових) дій. Крім того, суди врахували відсутність доказів направлення таких довідок ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » до НОМЕР_2 прикордонного загону в установленому порядку.
З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтовними посилання заявника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Водночас необхідно врахувати, що згідно з ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
За частиною першою статті 328 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом 2 частини 5 цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу (підпункти «а» та «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України)
Приймаючи до уваги, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та те, що справа має виняткове значення для учасника справи касатором у взаємозв'язку із доводами щодо відсутності висновків Верховного Суду, оцінку яким Судом надано вище, то Суд доходить висновку, що і підстави касаційного оскарження за пунктами «а» та «в» частини п'ятої статті 328 КАС України також є необґрунтованими.
Умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з установленими судами обставинами цієї адміністративної справи не дають підстав для висновку про наявність обставин, наведених у підпунктах «а-г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Згідно з частинами першою-третьою статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
З матеріалів касаційної скарги слідує, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена 27.01.2026, а касаційну скаргу повторно подано через підсистему «Електронний Суд» 15.04.2026, тобто з пропуском передбаченого статтею 329 КАС України тридцятиденного строку на касаційне оскарження.
Втім, скаржник питання про поновлення строку на касаційне оскарження не порушує.
Згідно із частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України, обґрунтовуванням наявності у цій справі винятків, передбачених пунктами «а-г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із обґрунтуванням поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження.
На підставі викладеного, керуючись частиною 4 статті 330, статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Білецький Олексій Васильович, на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Недоліки необхідно усунути шляхом подання до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
1) уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України, обґрунтовуванням наявності у цій справі винятків, передбачених пунктами «а-г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи;
2) клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із обґрунтуванням поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження.
Роз'яснити скаржнику, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині невиконання вимог статті 330 КАС України касаційна скарга буде повернута.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині виконання вимог частини третьої статті 332 КАС України у відкритті касаційної скарги буде відмовлено.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Л.О. Єресько
А.Г. Загороднюк
В.М. Соколов ,
Судді Верховного Суду