11 травня 2026 рокуСправа №215/1888/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Пруднику С.В. в адміністративній справі №215/1888/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в особі заступника начальника відділу розгляду звернень ОСОБА_2 про встановлення наявності компетенції (повноважень), визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
17 березня 2026 року до Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в особі заступника начальника відділу розгляду звернень ОСОБА_2 , в якій позивач просить суд:
- встановити наявність компетенції (повноважень) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в особі заступника начальника відділу розгляду звернень ОСОБА_2 при отриманні заяви від 30.10.2025 року вх. 51445/С-0400-25 створювати штучні перешкоди для вжиття заходів процедури з'ясування складу сім'ї і право на допомогу та зобов'язати вжити заходи для призначення базової соціальної допомоги.
Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 березня 2026 року по справі №215/1888/26 адміністративну справу передано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 квітня 2026 року справу передано на розгляд судді Пруднику С.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №215/1888/26 та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
07 травня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді Прудника С.В.
В обґрунтування заяви про відвід позивач зазначає, що не можна довіряти судді, який не зважає на повноваження відповідача, не зазначає мотивів відхилення кожного аргументу, викладеного позивачем з посиланням на норми права, не підкорюється ст. 12, 257 КАСУ, вимагає надати незрозумілі докази для встановлення повноважень і ст. 5, 160, 161, 169, 248 КАСУ тлумачить на свій розсуд, що суперечить його точного змісту та не розуміє спосіб захисту і вважає відсутність ненормативного правого акту не спірними обставинами. На переконання позивача, таке свавілля при захисті соціальних прав в соціальній державі не припустимо. У судді завжди не гаразд з доброзичливістю, увагою для встановлення наявності компетенції, штучно створює перешкоди для захисту гарантій ст. 46 Конституції України, тому відмовляється витребувати по своїй ініціативі необхідні докази для повного, всебічного розгляду справи, для того, щоб відмовитися навести лад у судовій системі для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, та саме це доводить про його зацікавленість у кінцевому результаті. Позивач вказує на перевищення влади, службових повноважень, затягнення строку розгляду, особистий інтерес судді для задоволення власних потреб, оскільки суддя використовує хибні мотиви, залишення позову без руху, порушуючи вимоги ст. 5, 248 КАСУ та підстави ст. 6, 7 КАСУ. При цьому, ОСОБА_1 просить зважати на її сумніви про неупередженість, необ'єктивність судді, що не гарантує законність здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду позову. Позивач вважає, що потрібно звернути увагу на особисті переконання та поведінку судді і аргумент, що правосуддя не здійснюється в термін «розумного строку розгляду». На переконання позивача, довіра до судді відсутня і саме відвід судді сприяв би уникненню сумнівів, щодо неупередженості суду та виконанню принципу верховенства права і правової визначеності та сприяв виконанню завдання судочинства і правової визначеності. Тож, ОСОБА_1 вважає, що саме ці заперечення повинні бути взяті судом до уваги при розгляді заяви про відвід судді. Позивач, посилаючись на ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вважає, що суддя вже став на захист відповідача, оскільки не вважає потрібним виконання гарантій існуючих прав людини.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 травня 2026 року визнано необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід судді Прудника С.В. в адміністративній справі №215/1888/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в особі заступника начальника відділу розгляду звернень Мошури Ольги Вікторівни про встановлення наявності компетенції (повноважень), визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Передано матеріали адміністративної справи №215/1888/26 для визначення складу суду для вирішення питання про відвід судді.
У зв'язку з автоматизованим розподілом 08 травня 2026 року заява про відвід була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
11 травня 2026 року адміністративна справа №215/1888/26 передана судді Боженко Н.В.
Відповідно до ч. 8 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви позивача про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Пруднику С.В. у адміністративній справі №215/1888/26 у порядку письмового провадження.
При вирішенні питання про наявність підстав для відводу судді, суд виходить з наступного.
За змістом Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальною гарантією забезпечення безсторонності та об'єктивності суду є право відводу (самовідводу).
Підстави для відводу (самовідводу) судді наведені у статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Згідно частин 1-3 статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Із системного аналізу підстав, які наведені у статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, вбачається, що особа, яка заявляє відвід судді, має навести конкретні обставини, які можуть викликати сумнів у неупередженості. Водночас, такі обставини мають бути доведеними.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право кожної особи на розгляд її справи належним, неупередженим та компетентним судом, що включає в себе право на розгляд справи тим судом, якому довіряють усі особи, які беруть участь у справі. Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Отже, право на подання заяви про відвід (самовідвід) судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки стаття 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатись особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності. Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного.
При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими, іншими словами, має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється.
Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (Рішення ЄСПЛ у справі Мироненко і Мартенко проти України, Олександр Волков проти України).
Рішенням Європейського Суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у справі Білуха проти України та Рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі Ветштайн проти Швейцарії зазначено, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.
Проте, відповідно частині 4 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Застосовуючи вищевказані положення до обставин цієї справи, здійснюючи надання зазначеним в заяві про відвід фактам правової оцінки, суд зазначає наступне.
Так, обставини, вказані позивачем у заяві про відвід судді, ґрунтуються на припущеннях та свідчать лише про незгоду заявника з процесуальним рішенням суду, що у відповідності до ч. 4 ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України не може бути підставою для відводу.
Інших підстав, передбачених статтями 36 та 37 Кодексу адміністративного судочинства України для відводу судді, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість судді в результаті розгляду цієї справи або наявність обставин, які викликають сумнів у її неупередженості при розгляді справи, з матеріалів справи та доводів заяви про відвід не вбачається.
Європейський суд з прав людини диференціює чи у конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах Piersack vs Belgium (заява №8692/79), Grieves vs UK (заява №57067/00)). Відповідно до принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Le Compte, Van Leuven and De Meyere, заява №7238/75, суд має бути неупередженим і безстороннім.
Особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного, про що зазначено у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Веттштайн проти Швейцарії" (заява №33958/96) та у пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" (заява №33949/02).
Об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття (Розділ ІІ показник: Об'єктивність. Бангалорські принципи поведінки суддів).
Таким чином, із урахуванням практики Європейського суду з прав людини, не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування упередженості, не підтверджені належними та допустимими доказами. Так, для відводу судді заявнику необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними, про це вже зазначено судом. Водночас, відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Аналізуючи зміст заяви та обставини, на які посилається позивач, суд робить висновок, що такі не доводять та не можуть свідчити про існування обставин, які викликають сумніви в неупередженості судді, не підтверджені жодними доказами.
Отже, при розгляді заяви про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Пруднику С.В. в адміністративній справі № 215/1888/26 ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в особі заступника начальника відділу розгляду звернень Мошури Ольги Вікторівни про встановлення наявності компетенції (повноважень), визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, не віднайшли свого підтвердження обставини, які викликають чи можуть викликати сумнів у об'єктивності судді Прудника С.В. та у упередженості щодо позивача, прихильності до відповідача.
Відтак, підстави, передбачені статтею 36 Кодексу адміністративного судочинства України для відводу судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудника С.В. у даній справі відсутні.
Керуючись ст. ст. 36, 39, 40, 241, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Пруднику С.В. в адміністративній справі № 215/1888/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в особі заступника начальника відділу розгляду звернень ОСОБА_2 про встановлення наявності компетенції (повноважень), визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Адміністративну справу №215/1888/26 передати для продовження розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу може включатися до апеляційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняті за наслідками розгляду справи.
Суддя Н.В. Боженко