29 квітня 2026 р.Справа №160/11026/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Луговська Г.В., розглянувши заяву представника позивача про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування пунктів рішення та наказу,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) через представника звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними та скасувати пункти 1, 2, 4.1, 4.3 Рішення командира Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач) про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності чи інші заходи впливу за результатами службового розслідування, призначеного наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 2024 року в частині що стосується ОСОБА_1 ;
- визнати протиправними та скасувати пункти 1, 2, 4.1, 4.3 наказу командира ВЧ НОМЕР_1 №10281 від 04.11.2024 року “Про результати службового розслідування» в частині що стосується ОСОБА_1 ;
- стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно стягнуте належне грошове забезпечення за період з листопада 2024 року по 03.02.2026 року у сумі 183' 081(сто вісімдесят три тисячі вісімдесят одна)грн.63коп.;
- стягнути з відповідача на користь позивача щомісячну премію за листопад 2024 року.
Разом з позовною заявою, представником позивача подані клопотання про поновлення строку звернення до суду та забезпечення позову шляхом зупинення дії пункту 4.3. Рішенням командира Військової частини НОМЕР_1 про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності чи інші заходи впливу за результатами службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 2024 року та Наказу командира військової частини НОМЕР_1 №10281 від 04.11.2024 року “Про результати службового розслідування», в частині, що стосується ОСОБА_1 до ухвалення судом рішення по суті позовних вимог.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено лише, що у випадку не вжиття заходів забезпечення позову, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача та його матеріального стана до ухвалення рішення в адміністративній справі по суті, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Невжиття заходів забезпечення позову об'єктивно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду та призведе до істотного порушення прав позивача у разі стягнення грошового забезпечення в розмірі 20% до повного погашення завданої матеріальної шкоди у сумі 2' 164' 802грн. 00коп.
При розгляді заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви, суд виходить з наступного.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150-158 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі. Наявність такого інституту є однією з гарантій виконання рішення адміністративного суду і спрямовані на забезпечення принципу обов'язковості судових рішень.
Статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Верховний Суд у своїх судових рішеннях неодноразово зазначав, що забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Статтею 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
В розумінні наведених норм процесуального закону, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.
Суд, приймаючи рішення про забезпечення позову, повинен пересвідчитися в тому чи існує реальна загроза невиконання, чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який можливо застосувати, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд враховує інтереси не тільки позивача, а також інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Суд також враховує співмірність заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.
Тобто, з даної норми слідує, що прийняття рішення про забезпечення позову доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.
Будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Відповідно до частини 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці - особи, які проходять військову службу.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Забезпечення позову не може бути абстрактним, а повинно бути конкретизованим, з дотриманням підстав згідно ст.150 КАС України та враховуючи визначені ст.151 КАС України види забезпечення позову.
При цьому, п.10 ч.3 ст.151 КАС України визначено, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
З наданих позивачем та його представником додатків до позовної заяви вбачається, що за змістом витягу із наказу №10281 командира військової частини НОМЕР_1 від 04.11.2024 року «Про результати службового розслідування», зокрема наказано:
1. За неналежне виконання службових обов'язків та за порушення вимог абз.2, 3, 5, 6 ст.11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України; ст.1, 2, абз.3, 6 ст.3, абз.2 ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України притягнути до дисциплінарної відповідальності старшого лейтенанта ОСОБА_1 , та накласти дисциплінарне стягнення, передбачене пунктом «в» статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України - «сувора догана»;
2. Відповідно до Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», притягнути до підвищеної матеріальної відповідальності за завдану шкоду державі командира гранатометного взводу 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_1 на суму 2' 164' 802,00 грн.
3. Начальнику служби засобів ближнього бою та розвідки військової частини НОМЕР_2 :
3.1. Нестачу у розмірі 432 960,40 гривень (чотириста тридцять дві тисячі дев'ятсот шістдесят гривень, 40 копійок) занести до Книги обліку втрат військового майна та списати майно з книг обліку матеріальних засобів військової частини НОМЕР_1 по службі засобів ближнього бою та розвідки військової частини НОМЕР_1 , списати втрачене майно з книг обліку підрозділу, за яким воно обліковувалось.
3.2. Направити повідомлення про втрату зброї до органів Національної поліції України протягом 10 діб з дати підписання наказу «Про результати службового розслідування» командиром військової частини НОМЕР_1 .
3.3. Списати втрачений гранатомет МК-19 № 55155 за актом якісного (технічного) стану, без затвердження інспекторського посвідчення, у встановленому порядку, у відповідності до вимог «Порядку списання військового майна у Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 29.03.2021 року № 81, після повного відшкодування суми збитків, заподіяних втратою військового майна, винною особою добровільно або за рішенням суду
4. Начальнику фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_3 : головному бухгалтеру
4.1. Відповідно до п.4, п.5 р. Х.І "Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", затвердженому наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260, не виплачувати старшому лейтенанту ОСОБА_1 щомісячну премію за листопада 2024 року в повному розмірі.
4.2. Суму у розмірі 432 960,40 гривень (чотириста тридцять дві тисячі дев'ятсот шістдесят гривень, 40 копійок) занести до Книги обліку нестач військової частини НОМЕР_1 по службі засобів ближнього бою та розвідки військової частини НОМЕР_1 .
4.3. Суму у розмірі 2 164 802,00 гривень (два мільйони сто шістдесят чотири тисячі вісімсот дві гривні, 00 копійок) занести до Книги стягнень та нарахувань військової частини НОМЕР_1 по службі засобів ближнього бою та розвідки військової частини НОМЕР_1 та утримувати щомісяця із грошового забезпечення командира гранатометного взводу 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_1 , суму розмірі 20% його місячного грошового забезпечення до повного погашення.
5. Заступнику командира військової частини НОМЕР_1 з психологічної підтримки персоналу начальнику відділення психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_1 направити копію матеріалів службового розслідування до органів досудового розслідування (правоохоронних органів) для прийняття правового рішення щодо порушення кримінальної справи протягом 10 діб з дати підписання наказу «Про результати службового розслідування» командиром військової частини НОМЕР_1 .
6. Контроль за виконанням даного наказу покласти на начальника штабу заступника командира військової частини НОМЕР_1 .
7. Наказ довести до особового складу частини, в частині, що його стосується.
До клопотання про забезпечення позову доказів не надано.
Суд звертає увагу на те, що розгляд заяви про вжиття заходів забезпечення позову не передбачає надання оцінки правомірності дій, рішень чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, а спрямований виключно на забезпечення захисту прав, свобод та інтересів позивача на час розгляду справи. Тобто, виключно за результатами розгляду справи по суті судом надається повна, всебічна та об'єктивна оцінка оскаржуваному рішенню, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Отже, обставини, наведені у заяві про забезпечення позову, потребують доведенню та підтвердженню, що неможливе без розгляду спору по суті.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.150, 154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування пунктів рішення та наказу - відмовити.
Копію ухвали надіслати позивачу та його представнику до електронного кабінету.
Відповідно до ст.154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Г. В. Луговська