Справа № 147/686/25
Провадження № 1-кс/147/130/26
іменем України
08 травня 2026 року с-ще Тростянець
Слідчий суддя Тростянецького районного суду Вінницької області ОСОБА_1
із секретарем судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю:
захисника - адвоката ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції скаргу захисника - адвоката ОСОБА_3 , поданої в інтересах ОСОБА_5 в порядку ст. 303-304 КПК України, -
Адвокат ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді в інтересах ОСОБА_5 зі скаргою про скасування повідомлення про підозру у кримінальному провадженні №12025025120000025 від 26.04.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України та про скасування повідомлення про підозру у кримінальному провадженні №12026020120000024 від 26.02.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 345 КК України.
Скаргу обґрунтував тим, що 27.02.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру в кримінальному провадженні №12025025120000025 від 26.04.2025, про те, що він підозрюється у вчиненні хуліганства, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, вчиненому групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 296 КК України, а також 27.02.2026 було повідомлено про підозру в кримінальному провадженні №12026020120000024 від 26.02.2026, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 345 КК України. В подальшому дані провадження були об'єднані в одне кримінальне провадження №12025025120000025. В змісті повідомлення про підозру відсутні чітко зафіксовані фактичні обставини події, яким би передувала безсумнівна система належних до справи, допустимих, достовірних і достатніх доказів, які вказують на наявність складу злочину в діянні підозрюваної особи, яка б виключала сумніви щодо того, що 1) кримінальне правопорушення справді відбулося; 2) кримінальне правопорушення вчинене підозрюваною особою; 3) діяння підозрюваної особи містить склад конкретного кримінального правопорушення; 4) відсутні обставини, які виключають її відповідальність, що передбачає п. 6 ч. 1 ст. 277 КПК України. З огляду на те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві, варто враховувати позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук проти України». Натомість слідчий, обґрунтовуючи підозру ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 296 КК України, чітко не вказав на беззаперечність фактів, викладених у контексті повідомлення, зокрема обставин, за яких у ОСОБА_5 виник умисел на вчинення хуліганських дій, яким чином він узгоджував свої дії з іншими особами, які саме дії ОСОБА_5 грубо порушували громадський порядок та супроводжувалися особливою зухвалістю, не зазначив, яке саме майно було пошкоджено та не зазначено розмір шкоди. Під час складення підозри та викладенні її змісту, слідчий зазначає вчинення злочину ОСОБА_5 групою осіб, твердження у повідомленні про підозру є неконкретними, виклад фактичних обставин не узгоджується із змістом підозри та формулою обвинувачення. Вказані обставини вказують, що повідомлення про підозру ОСОБА_5 містить суперечливі висновки органу досудового розслідування, підозру складено з істотним порушенням норм кримінально-процесуального закону та за відсутності достатніх доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України. Враховуючи, що сторона обвинувачення не встановила усі фактичні обставини справи, в тому числі спрямованість умислу, мотиви, мету, характер дій кожного з учасників хуліганства, факт порушення громадського порядку, наявність мотивів явної неповаги до суспільства, наявність особливої зухвалості або виняткового цинізму, враховуючи наведене, та керуючись положеннями ст. 62 Конституції України, ст. 17, ст. 26, ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 28 КК України, п. 16 ч. 3 ст. 42, ч. 4 ст. 46, п. 3 ч. 1 ст. 276, п.10 ч. 1 ст. 303, ст. 307 КПК України, п. 45 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.2006 №10 «Про судову практику у справах про хуліганство» є всі підстави для скасування повідомлення про підозру від 27.02.2026 у кримінальному провадженні зареєстрованому 26.04.2025 в ЄРДР за №12025025120000025. Крім того, щодо повідомлення про підозру за ч. 2 ст. 345 КК України, то заявник у рапорті вказує про хуліганство, в той же час відомості до ЄРДР внесені за ч. 2 ст. 345 КК України. З протоколу прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення випливає, що потерпілий вказує на нанесення йому тілесних ушкоджень, натомість експертизою не встановлено наявності ушкоджень ОСОБА_6 . Доказів нанесення ударів ОСОБА_5 окрім показів самого потерпілого немає, ушкодження відсутні. У справі проведено дві експертизи, однак експертизою проведеною у Вінницькому обласному бюро СМЕ також не встановлено ушкоджень. Також підозра ґрунтується на тому, що правопорушення вчинено відносно працівника правоохоронного органу, однак потерпілий є працівником контролюючого органу, що випливає з положень Податкового кодексу України, а нормами Податкового кодексу контролюючий орган не віднесений до правоохоронних органів, натомість нормами чинного податкового законодавства заборонено здійснення перевірок працівниками правоохоронних органів. Крім того, звертає увагу суду на те, що факт спричинення тілесних ушкоджень потерпілому документально не підтверджений, чому відповідає відсутність правової кваліфікації кримінального правопорушення, пов'язані із тілесними ушкодженнями. Жодна із ознак кваліфікуючих правопорушення, як здійснення ОСОБА_5 із особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом не встановлена та не підтверджена. Як вбачається зі змісту повідомлення про підозру, відсутні фактичні дані, які вказують на кримінально-протиправні дії з боку ОСОБА_5 , які б можна було кваліфікувати за ч. 2 ст. 296 та ч. 2 ст. 345 КК України, й в даному випадку слід враховувати імперативну позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні «Ходорковський проти Росії», згідно з якою суддя повинен заснувати свої рішення тільки на доказах в юридичному сенсі.
Заявник просив скасувати пред'явлене ОСОБА_5 повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 296 та за ч. 2 ст. 345 КК України від 27.02.2026.
У судовому засідання захисник ОСОБА_3 скаргу підтримав, додатково доповнив скаргу тим, що постановою дізнавача від 18.12.2025 кримінальне провадження №12025025120000025 внесене до ЄРДР за ч. 1 ст. 125 КК України закрито, та 18.12.2025 направлено керівнику Гайсинської окружної прокуратури. На 71 день, в той час, як КПК України передбачено 20 днів, прокурор дійшов висновку про скасування постанови дізнавача і 27.02.2026 внесено відомості до ЄРДР у кримінальному провадженні №12025025120000025 вже за ч. 2 ст. 296 КК України, і в цей же день ОСОБА_5 вручається повідомлення про підозру. Тобто з урахуванням одних і тих обставин, орган дізнання дійшов висновку про закриття провадження у справі, натомість орган слідства, не проводячи жодної слідчої дії, дійшов висновку про наявність кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 296 КК України. В той же час жодних доказів про правопорушення за ч. 2 ст. 296 КК України органом досудового розслідування не здобуто. Більше того, зазначає, що події 26.04.2025 мали місце у складському приміщенні, належному на праві приватної власності ОСОБА_7 , яке не є громадським місцем. Також вказує на послідовність дій, а саме те, що у складському приміщенні саме ОСОБА_8 наніс тілесні ушкодження ОСОБА_5 , і він виштовхав його з приміщення, щоб припинити протиправні дії, внаслідок чого дружина останнього викликала працівників поліції. Акцентує увагу на тому, що ОСОБА_8 не викликав працівників поліції, натомість повідомлено працівниками закладу охорони здоров'я. Щодо наявності підстав для скасування повідомлення про підозру за ч. 2 ст. 345 КК України, вказує, що органом досудового розслідування змінено правову кваліфікацію задля збільшення суспільної небезпечності, хоча працівник контролюючого органу не є працівником правоохоронного органу. У один день проведено дві судово медичні експертизи, експертиза яка провадилася у Вінницькому СМЕ, останню проводив один експерт, в той час як слідчим постановлено про проведення комплексної судової експертизи, яка мала б проводитися не менше як двома експертами. Також з цією метою здійснено перекваліфікацію дій з ст. 125 КК України на ч. 2 ст. 296 КК України. Наголосив на тому, що сторона захисту заперечувала проти продовження строку досудового розслідування. Скаргу підтримує в повному обсязі та просить її задовольнити.
Слідчий в судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги сторони захисту та просив у її задоволенні відмовити, одночасно на виконання вимог ухвали слідчого судді надав для огляду в судовому засіданні витребувані матеріали кримінального провадження №12025025120000025 від 26.04.2025.
Слідчий суддя, заслухавши представника сторони захисту та слідчого, дослідивши матеріали скарги та матеріали об'єднаного кримінального провадження №12025025120000025, дійшов наступних висновків.
У статті 111 КПК України законодавець закріпив поняття повідомлення у кримінальному провадженні.
Так, повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію.
Повідомлення учасників кримінального провадження з приводу вчинення процесуальних дій здійснюється у випадку, якщо участь цих осіб у таких діях не є обов'язковою.
Відповідно до ст. 112 КПК України у повідомленні повинно бути зазначено:
1) прізвище та посада слідчого, прокурора, слідчого судді, найменування суду, який здійснює повідомлення;
2) адреса установи, яка здійснює повідомлення, номер телефону чи інших засобіу зв'язку;
3) ім'я (найменування) особи, яка повідомляється, та її адреса;
4) найменування (номер) кримінального провадження, в рамках якого здійснюється повідомлення;
5) процесуальний статус, в якому перебуває особа, що повідомляється;
6) дата, час та місце проведення процесуальної дії, про яку повідомляється особа;
7) інформація про процесуальну дію (дії), яка буде проведена, або про здійснену процесуальну дію чи прийняте процесуальне рішення, про які повідомляється особа;
8) вказівка щодо необов'язковості участі в процесуальній дії та її проведення без участі особи, яка повідомляється, в разі її неприбуття;
9) підпис слідчого, прокурора, слідчого судді, судді, який здійснив виклик.
Згідно до положень ст. 277, ч.1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором.
Повідомлення має містити такі відомості:
1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення;
2) анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру;
3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення;
4) зміст підозри;
5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;
6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру;
7) права підозрюваного;
8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
З матеріалів справи судом встановлено, що СВ ВП №2 Гайсинського РУП ГУ НП у Вінницькій області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12025025120000025 від 26.04.2025 за ч. 2 ст. 296 та за ч. 2 ст. 345 КК України.
Власне, як випливає з матеріалів кримінального провадження, 27.02.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру в кримінальному провадженні №12025025120000025 від 26.04.2025, про те, що він підозрюється у вчиненні хуліганства, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, вчиненому групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 296 КК України.
Також, 27.02.2026 ОСОБА_5 було повідомлено про підозру в кримінальному провадженні №12026020120000024 від 26.02.2026, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 345 КК України, а саме умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу побоїв у зв'язку із виконанням цим працівником службових обов'язків.
Постановою прокурора від 08 квітня 2026 року вказані кримінальні провадження були об'єднані в одне кримінальне провадження №12025025120000025.
У повідомленні про підозру ОСОБА_5 від 27.02.2026 (№12025025120000025 від 26.04.2025) вказано про те, що досудовим розслідуванням встановлено, що 26.04.2025, близько 11 год. 45 хв., в складському приміщенні магазину «Родинний», що за адресою АДРЕСА_1 , належному ОСОБА_7 , в ОСОБА_5 виникла словесна суперечка з ОСОБА_8 . В ході даного конфлікту, ОСОБА_5 , нехтуючи загальноприйнятими нормами моралі та поведінки у суспільстві, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, прагнучи самоствердитись за рахунок приниження інших осіб, використовуючи при цьому малозначний привід, розпочав висловлюватись нецензурною лайкою до ОСОБА_8 та рукою штовхнув останнього в спину, намагаючись виштовхати зі складського приміщення. Після чого, ОСОБА_5 обхвативши та затиснувши передпліччям лівої руки шию ОСОБА_8 вивів останнього зі складського приміщення магазину на вулицю. Перебуваючи на вулиці, ОСОБА_5 надав вказівку двом невстановленим слідством особам про необхідність побиття ОСОБА_8 . В подальшому, невстановлена слідством особа безпричинно, демонструючи свою зверхність, та усвідомлюючи, що він знаходиться у громадському місці, наніс ОСОБА_8 один удар правою рукою в обличчя. В той же час інша невстановлена досудовим слідством особа безпричинно, демонструючи свою зверхність, та усвідомлюючи, що він знаходиться у громадському місці, підійшла до ОСОБА_8 та нанесла декілька ударів руками по обличчю. Після чого у ОСОБА_5 спільно з невстановленими слідством особами виник злочинний умисел, направлений на вчинення хуліганства. Продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_5 спільно з невстановленими слідством особами, реалізуючи спільний злочинний умисел, нехтуючи загальноприйнятими нормами моралі та поведінки у суспільстві, усвідомлюючи, що вони перебувають у громадському місці, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, прагнучи самоствердитись за рахунок приниження інших осіб, використовуючи при цьому малозначний привід, почали наносити удари руками по обличчю ОСОБА_8 , водночас заломуючи руки останнього за спину. У подальшому, ОСОБА_5 спільно з невстановленими слідством особами повалили ОСОБА_8 на землю та продовжили наносити удари руками по голові. В подальшому, ОСОБА_5 спільно з невстановленими слідством особами, продовжуючи реалізовувати спільний злочинний умисел направлений на вчинення хуліганських дій, за допомогою клейкої стрічки зв'язавши верхні та нижні кінцівки ОСОБА_8 , підійняли останнього із землі та з допомогою тієї ж клейкої стрічки прив'язали до опори. Перебуваючи в тому ж місці ОСОБА_5 спільно з однією з невстановлених особою незважаючи на те, що ОСОБА_8 був зв'язаний та не міг чинити їм опір, продовжили свій злочинний умисел, при цьому продовжували погрожувати насиллям та наносити удари руками по обличчю та ногами по нижніх кінцівках ОСОБА_8 . Незважаючи на неодноразові прохання ОСОБА_8 про припинення його побиття та звільнення його кінцівок, ОСОБА_5 спільно з однією із невстановлених слідством осіб, не реагуючи на прохання потерпілого продовжили наносити удари руками по обличчю та ногами по нижніх кінцівках ОСОБА_8 , припинивши вчиняти вищеописані протиправні дії лише після приїзду працівників поліції. Тим самим, ОСОБА_5 спільно з невстановленими слідством особами, внаслідок вчинення своїх хуліганських дій, спричинили ОСОБА_8 тілесні ушкодження у виді: закритої черепно-мозкової травми - струсу головного мозку, синців в ділянках обличчя, які належать до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, а саме хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалися особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, вчинене групою осіб.
Зі змісту повідомлення про підозру ОСОБА_5 від 27.02.2026 (№12026020120000024 від 26.02.2026) випливає, що досудовим розслідуванням встановлено, що 26.02.2026 близько 16 год головні державні інспектори ГУ ДПС у Вінницькій області ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , які відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», відносяться до працівників правоохоронного органу, та підлягають державному захисту від перешкоджання виконанню покладених на них законом обов'язків, а так само посягань на життя, здоров'я у зв'язку із службовою діяльністю, прибули до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 для проведення фактичної перевірки вимог податкового законодавства магазину-кафе розташованого на АДРЕСА_1 , на підставі наказу ГУ ДПС у Вінницькій області від 24.02.2026 №971к «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_5 », а також на підставі направлення на перевірку від 25.02.2026 №1339 видане ГУ ДПС у Вінницькій області на ім'я ОСОБА_10 та направлення на перевірку від 25.02.2026 №1338 видане ГУ ДПС у Вінницькій області на ім'я ОСОБА_11 . У ході виконання державними інспекторами ОСОБА_6 та ОСОБА_9 службових обов'язків, пов'язаних із перевіркою вимог податкового законодавства, ОСОБА_5 пред'явлені відповідні документи про дозвіл на проведення перевірки, на що останній розпочав перешкоджати здійсненню зазначеними державними інспекторами службових обов'язків, висловлювався до них нецензурними словами та застосовуючи фізичну силу намагався виштовхнути ОСОБА_6 та ОСОБА_9 із приміщення магазину-кафе на вулицю. В ході вказаних вище дій, на ґрунті раптово виниклої агресії по відношенню до державних інспекторів ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , які згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», є працівниками правоохоронного органу та в цей час виконували свої службові обов'язки, у ОСОБА_5 виник умисел на заподіяння працівникові правоохоронного органу побоїв у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків. Реалізуючи свій кримінально-протиправний умисел, ОСОБА_5 , в приміщенні магазину-кафе, розташованого на АДРЕСА_1 , умисно наніс державному інспектору ОСОБА_6 удар кулаком правої руки в ділянку грудної клітки та удар долонею правої руки в ліву сторону обличчя. Після цього, ОСОБА_5 відібравши з рук державного інспектора ОСОБА_9 нагрудну відеокамеру, якою останній відповідно до своїх службових обов'язків здійснював відео фіксацію, викинув її на вулицю. Своїми діями у виді нанесення ударів в ділянку грудної клітки та обличчя ОСОБА_6 , ОСОБА_5 умисно заподіяв ОСОБА_6 побої, які завдали фізичного болю.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 345 КК України, а саме умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу побоїв у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
Пунктом 16 ч.3 ст. 42 КПК України надано право підозрюваному оскаржувати рішення, дії та бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді в порядку, передбаченому КПК України.
Пунктом 10 частини першої статті 303 КПК України передбачено, що в досудовому розслідуванні можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, в тому числі повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.
В КПК України відсутній конкретний перелік підстав для скасування повідомлення про підозру.
З аналізу положень статей 276-278 КПК України можна виділити три види підстав для скасування повідомлення про підозру:
- неналежний суб'єкт складення та вручення повідомлення про підозру,
- порушення процесуального порядку вручення повідомлення про підозру,
- необґрунтованість підозри (повідомлення про підозру не містить правової кваліфікації кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статей (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, що в свою чергу крім порушення вимог КПК України є грубим порушенням права на захист; аналіз змісту повідомлення про підозру, не містить викладу обставин та обґрунтування, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в можливій причетності особи до вчинення інкримінованого йому злочину кримінального правопорушення; матеріали кримінального провадження не містять жодних даних, які б вказували на заподіяння шкоди, на цій підставі повідомлення про підозру є необґрунтованим та підлягає скасуванню).
Так, доводи захисника про незаконність дій, щодо складання повідомлення про підозру від 20.02.2026 за ч. 2 ст. 296 КК України (№12025025120000025 від 26.04.2025) та за ч. 2 ст. 345 КК України (№12026020120000024 від 26.02.2026) не заслуговують на увагу, оскільки слідчий діяв згідно з вимогами та у спосіб, передбачений законом.
Процесуальна процедура повідомлення про підозру регулюється положеннями глави 22 КПК України: порядок повідомлення про підозру передбачений ст. 278 КПК України, випадки повідомлення про підозру передбачені ст. 276 КПК України, зміст повідомлення про підозру - ст. 277 КПК України.
Отже, підставою оскарження указаного процесуального рішення повинно бути порушення вищезазначених процесуальних норм.
Відповідно до положень ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому ст. 278 цього Кодексу, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа (особа, якій законом надано право здійснювати затримання) зобов'язані невідкладно повідомити підозрюваному про його права, передбачені статтею 42 цього Кодексу. Після повідомлення про права слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа на прохання підозрюваного зобов'язані детально роз'яснити кожне із зазначених прав.
Згідно зі ст. 277 КПК України письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором. Повідомлення має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, в межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
Статтею 278 КПК України визначені правила вручення письмового повідомлення про підозру. Так, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання. В разі, якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню. Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Статтею 279 КПК України визначено, що у випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов'язаний виконати дії, передбачені ст. 278 цього Кодексу. Якщо повідомлення про підозру здійснив прокурор, повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру має право виключно прокурор.
За своїм змістом повідомлена підозра відповідає вимогам ст. 277 КПК України, при врученні повідомлень слідчим були дотримані вимоги ст. 278 КПК України, повідомлення про підозру були здійснені за наявності достатніх доказів, які давали можливість дійти переконання в тому, що ОСОБА_5 причетний до вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 296 та ч. 2 ст. 345 КК України.
Обставини, на які посилається заявник у скарзі та про які додатково зазначив в судовому засіданні під час розгляду скарги, зокрема, щодо кваліфікації дій ОСОБА_5 , віднесення місця вчинення інкримінованого підозрюваному правопорушення до громадського місця чи ні, закриття провадження і його відновлення прокурором з порушенням 20-денного строку, належності працівників ГУ ДПС у Вінницькій області до правоохоронних органів чи ні, наявність чи відсутність тілесних ушкоджень, як і проведення комісійної експертизи одним експертом, тощо, не можуть бути взяті до уваги слідчим суддею під час розгляду скарги щодо скасування підозр у частині їхньої необґрунтованості, з огляду на таке.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду під час постановлення вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення. За визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йде мова у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин». Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що при здійсненні повідомлення про підозру ОСОБА_5 органом досудового розслідування були дотримані вимоги положень ст. 276-278 КПК України, у зв'язку з чим підстави для задоволення скарги захисника відсутні.
Натомість стороною захисту не доведено необґрунтованість підозри ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 296 та за ч. 2 ст. 345 КК України, як і не доведено відсутність доказів причетності його до інкримінованих правопорушень або ж грубе порушення процедури вручення повідомлень про підозру.
Відповідно до ст. 307 КПК України, за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановлюється ухвала. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: скасування рішення слідчого чи прокурора; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмову в задоволенні скарги.
Отже, з'ясувавши обставини справи за скаргою, слідчий суддя вважає за необхідне відмовити у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 про скасування повідомлення про підозру у об'єднаному кримінальному провадженні №12025025120000025 від 26.04.2025.
На підставі викладеного, керуючись ст. 303-307, 309, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні скарги захисника - адвоката ОСОБА_3 , поданої в інтересах ОСОБА_5 , про скасування повідомлення про підозру у кримінальному провадженні №12025025120000025 від 26.02.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України та про скасування повідомлення про підозру у кримінальному провадженні №12026020120000024 від 26.02.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 345 КК України - відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.
Повний текст ухвали проголошено о 13:00 год 11.05.2026.
Слідчий суддя ОСОБА_1