"11" травня 2026 р.
642/2218/26
2/642/1300/26
11 травня 2026 року м. Харків
Холодногірський районний суд м. Харкова
в складі судді - Ольховського Є.Б.
секретар судового засідання - Семенюк А.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадження без виклику сторін справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДІДЖИ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
25.03.2026р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором № 1000470846 від 01.06.2012 року у загальному розмірі 83 067,33 грн, яка складається з суми заборгованості за тілом кредиту 57 511,12 грн, заборгованості за відсотками 25 556,21 грн. а також судовий збір 2 662,40 грн. та витрати на професійну правову допомогу 7 000,00 грн.
26.06.2026 ухвалою суду відкрито провадження у справі за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» (далі по тексту - ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Представником відповідача - адвокатом Сікорською Іриною Станіславівною подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено про ненадання ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» належних доказів видачі позичальнику грошових коштів за умовами кредитного договору (платіжного доручення, меморіального ордеру тощо), відсутність у матеріалах справи підписаного ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ОТП БАНК» (далі по тексту - АТ «ОТП БАНК») акту приймання-передачі реєстру боржників за договором факторингу, а також заявлено про застосування строків позовної давності у справі № 642/2218/26 за позовом ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Представником позивача - Щавою Єлизаветою Володимирівною подано відповідь на відзив, у якій зазначено, що між АТ «ОТП БАНК» та відповідачем було належним чином укладено кредитний договір № 1000470846 від 15.11.2011, відповідач фактично користувалася кредитними коштами та частково погашала заборгованість, що підтверджується розрахунком заборгованості та випискою по рахунку, строк позовної давності не пропущений з урахуванням його продовження на період дії карантину та воєнного стану, а договір факторингу № 15/03/24 від 15.03.2024р. є чинним та не визнаний недійсним у встановленому законом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 15.11.2011р. між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 1000470846, відповідно до якого відповідач отримав два види кредиту, а саме: споживчий кредит на придбання товару в розмірі 5 107,20 грн зі строком повернення до 15.11.2012, з яких 4 560,00 грн - на придбання товару у Продавця 1 та 547,20 грн - на придбання послуг у Продавця 2, зі встановленою процентною ставкою 0,1 % (п. 1.1 Договору), а також кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії до карткового рахунку в розмірі 1 000,00 грн строком на 3 роки (пп. 2.2.2, 2.4, 2.5 Договору), що свідчить про укладення між сторонами змішаного договору, підтвердженого, зокрема, паспортом споживчого кредиту; при цьому зазначений договір підписаний відповідачем власноручно.
Згідно п. 1.2.1. Договору для придбання Товару та послуг Кредитор надає Позичальнику споживчий Кредит у відповідності до умов Кредитного договору та Правил кредитування, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом, інші Платежі, визначені даним Кредитним договором та Додатком № 1 «Графік платежів», що є його невід'ємною частиною, а також виконувати умови Кредитного договору.
Відповідно до п. 1.2.2. Договору з метою контролю за цільовим використанням Кредиту, кредитор перераховує відповідні визначені п. 1.1. цього Договору частину суму Кредиту на користь Продавця 1 в рахунок оплати Товару та Продавця 2 в рахунок оплати Послуг.
Отже, на підтвердження виконання Первісним кредитором п. 1.2.2 Договору щодо оплати товару на користь Продавця 1 ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДЛЬНІСТЮ «ДІАВЕСТ-КОМП'ЮТЕРНИЙ СВІТ» позивачем до позовної заяви додано копію видаткової накладної № РН-ХЗ005266 від 15.11.2011р. на загальну суму 4 560,00 грн, копію рахунку-фактури № Сч-ХЗ000453 від 15.11.2011р. на зазначену суму, копію специфікації до кредитного договору від 15.11.2011р. на суму 4 560,00 грн, а також копію договору комплексного страхування позичальника № 06/02/1000470846 від 15.11.2011р., відповідно до п. 9.1 якого страховий платіж на користь Продавця 2 становить 547,20 грн, що повністю відповідає умовам п. 1.1 Договору.
Поряд з цим, згідно п. 2.1. Договору цим Банк та позичальник підтверджують факт укладення між ними Договору про видачу та обслуговування міжнародних кредитних пластикових карток (приватних) на підставі Правил користування кредитною карткою MasterCard Standard, що розміщенні на Інтернет сайті Банку (www.otpbank.com.ua) (надалі - «Правила») та на умовах викладених в цьому розділі (надалі - «Угода»).
Відповідно до п. 2.2.2. Договору за умови належного виконання Позичальником умов Кредитного договору та прийняття Банком позитивного рішення щодо надання Держателю кредиту, Банк в порядку передбаченому Угодою надає Позичальнику кредит шляхом встановлення відновлювальної Кредитної лінії до Карткового рахунку у розмірі, що передбачений Угодою, а Позичальник приймає Кредит і зобов'язується повернути суму отриманого Кредиту на умовах , в строки та порядку, що передбачені Угодою.
Пунктом 2.3. Договору визначено, що отримання, обслуговування та погашення Кредиту Позичальником відбувається через Картковий рахунок.
Згідно п. 2.9. Договору за користування Кредитом, в тому числі Простроченим Кредитом та Овердрафтом, Банк нараховує проценти розмірі встановленому Тарифами Банку та на дату укладення Угоди розмір процентів становить 1,99 відсотків на місяць по операціях розрахунків карткою за товари та послуги в мережі Інтернет та 2,9 відсотків на місяць, по операціях зняття готівки в банкоматах та пунктах видачі готівки. У разі виникнення несанкціонованого овердрафту відсотки нараховуються від суми заборгованості 0,15 відсотків за день.
Відповідно до п. 2.9.1. Договору за користування Кредитом, наданим Держателю протягом Розрахункового циклу, Держателю встановлюється Пільговий період користування Кредитом. Тривалість Пільгового періоду визначається Правилами, а процентна ставка впродовж Пільгового періоду становить 0,01 відсотків річних.
Пунктом 2.10. Договору визначено, що за здійснення розрахункового обслуговування у відповідності до умов Угоди та цього Договору Банк стягує плату в розмірі, передбаченому Тарифами Банку.
Згідно з наданими позивачем до суду розрахунком заборгованості за договором № 1000470846 від 01.06.2012 р. та випискою з рахунка приватного клієнта № 1000470846 за період з 01.06.2012р. по 15.03.2024р. вбачається, що відповідач користувалася кредитними коштами, здійснювала оплату товарів і послуг, знімала готівкові кошти та періодично вносила платежі на погашення заборгованості, тобто ОСОБА_1 фактично виконувала умови укладеного кредитного договору.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
У пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 зазначено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо розміру отриманого та погашеного тіла кредиту за кредитним договором.
До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц (провадження № 61-22158св19).
В матеріалах справи наявні розрахунок заборгованості за договором № 1000470846 від 01.06.2012р. та виписка з рахунка приватного клієнта № 1000470846 за період з 01.06.2012р. по 15.03.2024, у яких детально відображено рух коштів на картці відповідача, використання нею коштів кредитного ліміту, нарахування відсотків та погашення заборгованості.
Отже такі документи відображають внесення боржником платежів в рахунок погашення заборгованості, а також в них деталізовано виникнення боргових зобов'язань.
Відповідач жодним чином не спростував розмір наявної у нього заборгованості та не надав суду будь-яких заперечень щодо факту отримання і користування кредитними коштами, що свідчить про наявність між сторонами договірних правовідносин.
Розрахунок заборгованості № 1000470846 від 01.06.2012р. та виписка з рахунка приватного клієнта № 1000470846 за період з 01.06.2012р. по 15.03.2024р. підтверджують як факт користування відповідачем кредитними коштами, так і їх часткове погашення до вересня 2022 року, що свідчить про вчинення відповідачем конклюдентних дій, спрямованих на прийняття умов кредитного договору та виникнення у нього відповідних цивільних прав і обов'язків, частину з яких було реалізовано.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.12.2020 у справі № 127/23910/14-ц, відповідно до якої часткова сплата боргу є дією, що свідчить про його визнання.
Згідно зі статтями 256, 257 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020, який набрав чинності 02.04.2020 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 12, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки позовної давності, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Частиною 1 ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.
Дію карантину, встановленого зазначеною Постановою, було неодноразово продовжено на всій території України згідно з Постановами КМУ по 30.06.2023 року.
Постановою КМУ від 27.06.2023 року № 651 з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 р. на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Таким чином, карантин на території України було встановлено безперервно з 12.03.2020 по 30.06.2023 року.
Разом з цим, відповідно Закону України № 2120-IX від 15.03.2022 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено розділом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року, якій неодноразово було продовжено та який діє до тепер.
У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Таким чином, починаючи з березня 2020 року строк позовної давності продовжився на строк дії карантину, який тривав до 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року, а починаючи з 24 лютого 2022 року строк позовної давності продовжився на строк дії в Україні воєнного стану, який діє на даний час.
Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» Закону № 4434-IX від 14.05.2025, який набув чинності 04.09.2025, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено.
Крім того, частинами 1, 3 ст. 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості за договором № 1000470846 від 01.06.2012, наданий позивачем і не спростований відповідачем належними та допустимими доказами відповідно до ст. ст. 76-81 ЦПК України, свідчить про те, що останні надходження на рахунок відповідача мали місце у вересні 2022 року, а отже, строк позовної давності міг спливти у вересні 2025 року, однак його перебіг був призупинений на період дії карантину та воєнного стану.
Відповідно до Закону України № 4434-IX перебіг позовної давності відновлюється з 04.09.2025, тобто саме з цієї дати продовжується (а не завершується) її відлік.
Таким чином, трирічний строк позовної давності за вказаним договором почав обчислюватися (продовжується) з 04.09.2025 та спливає 04.09.2028, якщо відсутні підстави для його переривання чи зупинення.
Щодо доводів представника відповідача про недоведеність переходу права вимоги до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», суд зазначає, що 15.03.2024р. між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу № 15/03/24, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 1000470846 від 15.11.2011р., що підтверджується наявними у матеріалах справи копією договору факторингу, витягом із додатку до нього та платіжними інструкціями, при цьому договір факторингу у встановленому законом порядку недійсним не визнавався, а подання витягу з додатку до договору обумовлено наявністю в ньому інформації, що становить банківську таємницю та таємницю фінансової послуги, і відповідає вимогам ст. 95 ЦПК України, у зв'язку з чим доводи представника відповідача є необґрунтованими.
За нормами ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, па умови, які с обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України)
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч. 1 ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання в порушення умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що встановлено ст. 610 ЦК України.
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Зі змісту ч. 1 ст. 625 ЦК України вбачається, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Беручи до уваги, що у відповідача створилась заборгованість за договором, суд вважає, що позов заявлено обґрунтовано, його було підтверджено протягом судового розгляду, тому він підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені позивачем судові витрати по справі по сплаті судового збору.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу на суму 7 000 грн., суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір № 42649746 про надання правової допомоги, додаткова угода від 28.11.2025 р., детальний опис робіт та акт про надання правової допомоги від 27.11.2025 р.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат і передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. У свою чергу, одним з видів витрат, пов'язаних з розглядом справи є витрати на професійну правничу допомогу, які несуть сторони судової справи (крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави).
Суд зазначає, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.
Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно із ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд враховує, що позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а саме договір про надання правової допомоги, додаткову угоду, детальний опис виконаних робіт та акт наданих послуг, при цьому заявлений до стягнення розмір витрат у сумі 7 000,00 грн є співмірним із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг, часом, необхідним для підготовки процесуальних документів та супроводу справи, а тому є реальним, необхідним та обґрунтованим.
Таким чином суд вважає позов обґрунтованим та таким що підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 2, 19, 76-81, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352 ЦПК України, ст. ст. 207, 526, 546-548, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, -
Позов - задовольнити .
Стягнути з ОСОБА_1 (ін. НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДІДЖИ ФІНАНС" заборгованість за Кредитним договором № 1000470846 від 01.06.2012 року в розмірі 83 067.33 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (ін. НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДІДЖИ ФІНАНС" судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцяти денний строк з дня його проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення виготовлене 11.05.2026р.
Суддя Є. Ольховський