11 травня 2026 року
м. Київ
справа № 947/42609/25
провадження № 51-1745ск26
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу підозрюваної ОСОБА_4 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 08 квітня 2026 року,
встановив:
Слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ухвалою від 04 березня 2026 року застосував до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 266 240 грн та поклав на неї низку обов'язків, передбачених ст. 194 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Не погоджуючись зі зазначеною вище ухвалою слідчого судді адвокат ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу в інтересах ОСОБА_4 .
Одеський апеляційний суд ухвалою від 08 квітня 2026 року залишив без зміни ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 04 березня 2026 року, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 без задоволення.
Не погоджуючись зі зазначеною вище ухвалою апеляційного суду підозрювана ОСОБА_4 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд справи у цьому суді.
Перевіривши доводи касаційної скарги надані до неї судові рішення та інші документи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на таких підставах.
Норми КПК установлюють, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством, котре складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ч. 1 ст.1 КПК).
Відповідно до Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд здійснює правосуддя як суд касаційної інстанції в порядку, встановленому процесуальним законом (п. 1 ч. 2 ст. 36).Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись принципом верховенства права (ст. 48). Учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (ст. 14).
Провадження в суді касаційної інстанції здійснюється за правилами гл. 32 КПК. У цій главі міститься норма процесуального права, котра встановлює вичерпний перелік судових рішень, що належать до предмета перевірки в порядку касаційної процедури. Конкретне унормування предмета ревізії суду касаційної інстанції є втіленням принципу юридичної визначеності.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги.
Однак ці обмеження не повинні впливати на користування правом у такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено. Вони повинні відповідати законній меті, і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, якої намагаються досягнути.
Наявність визначених у законі вимог щодо звернення до суду вищого рівня в разі незгоди із судовим рішенням не є тотожним обмеженню в доступі до правосуддя, а отже, не означає обмеження у праві на справедливий судовий розгляд.
Статтею 424 КПК передбачено судові рішення, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку.
Частиною 2 ст. 424 КПК передбачено можливість оскарження ухвали суду апеляційної інстанції, однак у випадку, якщо таке рішення перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.
За правилами ч. 4 ст. 424 КПК ухвала слідчого судді після її перегляду в апеляційному порядку, а також ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на таку ухвалу оскарженню в касаційному порядку не підлягають.
Як убачається зі змісту касаційної скарги та доданих до неї документів апеляційний суд розглянув скаргу захисника на ухвалу слідчого судді щодо запобіжного заходу, отже ухвала Одеського апеляційного суд від 08 квітня 2026 року не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню і не належать до предмета перевірки суду касаційної інстанції, а тому не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Враховуючи викладене, оскільки касаційна скарга підозрюваної ОСОБА_4 подана на судове рішення, яке не підлягають оскарженню в касаційному порядку, Суд вважає за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження.
При цьому відповідно до ч. 3 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі, передбаченій п. 1 ч. 2 цієї статті, без перевірки касаційної скарги на відповідність вимогам ст. 427цього Кодексу.
Керуючись п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити підозрюваній ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження за її касаційною скаргою на ухвалу Одеського апеляційного суду від 08 квітня 2026 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3