06 травня 2026 року
м. Київ
справа № 155/439/25
провадження № 51-715км26
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_7 на вирок Горохівського районного суду Волинської області від 30 липня 2025 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 26 листопада 2025 року щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, жительки АДРЕСА_1 , раніше судимої,
засудженої за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 4 ст. 185 КК.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Горохівського районного суду Волинської області від 30 липня 2025 року ОСОБА_8 визнано винуватою і засуджено до покарання: зач. 1 ст. 190 КК у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців; за ч. 4 ст. 185 КК із застосуванням ст. 69 цього Кодексу у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Задоволено цивільний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_8 та стягнуто з неї на користь позивача 34 782,61 грн матеріальної шкоди.
Вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком, ОСОБА_8 31 грудня 2022 року, переслідуючи корисливу мету незаконно збагатитися, з метою заволодіння чужим майном, шляхом обману, на не встановленому досудовим розслідуванням інтернет-сайті, здійснила замовлення на придбання мобільного телефону марки «iPhone 12» моделі «Рro Мax», яке було відправлено приватним підприємцем ОСОБА_10 до відділення № 2 ТОВ «Нова Пошта» за адресою вул. Шевченка, 16-Б, м. Горохів, Луцький район.
Надалі 04 січня 2023 року ОСОБА_8 , перебуваючи в приміщенні відділення № 2 у приміщенні Нової пошти, зловживаючи довірою працівника ТОВ «Нова пошта» ОСОБА_11 , який надав для огляду мобільний телефон, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, шляхом обману та зловживаючи довірою, здійснила заміну надісланого мобільного телефону на належний їй несправний мобільний телефон марки «iPhone 13» моделі «Рro Мax», повідомивши, що повернеться за декілька днів оплатити і забрати товар.
07 січня 2023 року ОСОБА_8 повернулася у відділення № 2 Нової пошти, однак відмовилася отримувати товар та платити за нього грошові кошти, тому ТОВ «Нова пошта» повернула відправнику замінений мобільний телефон і відшкодувала матеріальну шкоду ОСОБА_10 в сумі 28 000 грн. Своїми діями ОСОБА_8 завдала зазначеному підприємству матеріальної шкоди на вказану суму.
Крім того, ОСОБА_8 10 січня 2023 року приблизно о 01:00, перебуваючи у приміщенні магазину «MobiLife» за адресою: вул. Луцька, 24-Б, м. Горохів, Луцький район, Волинська область, усвідомлюючи, що її дії, не помічені, з корисливих мотивів, розуміючи протиправність свого діяння, діючи умисно, з метою крадіжки чужого майна, в умовах воєнного стану, введеного в Україні 24 лютого 2022 року, на підставі Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, який був продовжений та діяв на момент вчинення кримінального правопорушення, переконавшись, що її дії не будуть ніким помічені, шляхом вільного доступу з прилавка торгового залу, повторно таємно викрала ноутбук марки «Toshiba» моделі «Satellite L750», чим спричинила потерпілому ОСОБА_12 матеріальну шкоду на загальну суму 4833 грн.
Таким чином, ОСОБА_8 своїми умисними діями, які виразилися в заволодінні чужим майном шляхом обману, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 190 КК.
Крім того, вона своїми умисними діями, які виразилися в таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно та в умовах воєнного стану, скоїла кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК.
Волинський апеляційний суд ухвалою від 26 листопада 2025 року на підставі ч. 5 ст. 72 КК у строк покарання ОСОБА_8 зарахував строк її тримання під вартою з 14 травня 2024 року по 16 травня 2025 року.
У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення приписів кримінального процесуального закону танеправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, виклала прохання до суду касаційної інстанції про зміну вироку Горохівського районного суду Волинської області від 30 липня 2025 року таухвали Волинського апеляційного суду від 26 листопада 2025 року стосовно ОСОБА_8 в частині призначеного покарання за ч. 1 ст. 190 КК, а саме про зміну виду покарання з обмеження волі на штраф у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Свої доводи прокурор мотивує тим, що суд першої інстанції (з яким погодився апеляційний суд), призначаючи ОСОБА_8 основне покарання у виді обмеження волі за ч. 1 ст. 190 КК, не врахував, що обвинувачена є вагітною, а відповідно до ч. 3 ст. 61 КК такий вид покарання, як обмеження волі не застосовується до певної категорії осіб, у тому числі до вагітних жінок.
На думку прокурора, місцевий та апеляційний суди застосували норму закону України про кримінальну відповідальність, яка не підлягала застосуванню.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор просила касаційну скаргу задовольнити та призначити засудженій покарання за ч. 1 ст. 190 КК із застосуванням ст. 69 цього Кодексу у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн.
Захисник не заперечував щодо задоволення скарги прокурора.
Іншим учасникам судового провадження належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з'явилися.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників процесу, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали кримінального провадження, Суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Згідно з положеннями ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Під час касаційного розгляду кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, установлених судами попередніх інстанцій, оскільки є судом права, а не факту, на підставі чого доводи про невідповідність фактичних обставин кримінального правопорушення судовим рішенням касаційній перевірці не підлягають.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які її засуджено, та кваліфікація вчиненого в касаційній скарзі не оспорюються.
Доводипрокурора щодо неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій закону України про кримінальну відповідальність, а саме призначення ОСОБА_8 як вагітній жінці, покарання у виді обмеження волі, є обґрунтованими.
Так, положеннями ч. 3 ст. 61 КК встановлено, що обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до інвалідів першої і другої групи.
Як убачається зі змісту вироку, суд першої інстанції не врахував того, що на момент ухвалення вироку ОСОБА_8 була вагітною, а тому призначаючи їй покарання у виді обмеження волі, суд першої інстанції порушив вимоги ч. 3 ст. 61 КК та застосував закон, який не підлягав застосуванню.
Суд апеляційної інстанції також не звернув увагу на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та не змінив вироку.
Так, суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін призначене ОСОБА_8 покарання за ч. 1 ст. 190 КК у виді обмеження волі, хоч і послався на те, що засуджена перебуває на обліку в лікаря-гінеколога Чернівецької міської медичної частини № 33 з діагнозом: «вагітність 25-26 тижнів», однакналежно не перевірив, чи може такий вид покарання бути застосований до неї з огляду на перебування у стані вагітності.
Отже, суд апеляційної інстанції, переглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 , також належним чином не перевірив даних про особу винної, за необхідності не розглянув можливості призначення альтернативних видів покарання, передбачених санкцією ч. 1 ст. 190 КК, та дійшов передчасного висновку про можливість призначення ОСОБА_8 основного покарання у виді обмеження волі.
За таких обставин суди першої та апеляційної інстанції неправильно застосували закон України про кримінальну відповідальність.
У касаційній скарзі прокурор ставить питання про призначення засудженій покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, хоча мінімальне покарання за ч. 1 ст. 190 КК у виді штрафу, передбачено від 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З урахуванням того, що судом першої інстанції під час призначення покарання за ч. 4 ст. 185 КК застосовано приписи ст. 69 цього Кодексу, визнано обставинами, які пом'якшують покарання: визнання вини, щире каяття та не оспорювання фактичних обставин справи, вказано на інші обставини можливості застосування приписів цієї статті, а також позицію прокурора у судовому засіданні, колегія суддів вважає за можливе застосувати норми ст. 69 КК і призначити засудженій покарання у виді штрафу нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 1 ст. 190 КК.
Таким чином, доводи касаційної скарги прокурора є частково обґрунтованими, а тому рішення судів, які не відповідають вимогам ст. 61 КК та статей 370, 419 КПК, підлягають зміні в частині призначення покарання.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу прокурора ОСОБА_7 задовольнити частково.
Вирок Горохівського районного суду Волинської області від 30 липня 2025 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 26 листопада 2025 року щодо ОСОБА_8 в частині призначеного покарання змінити.
Призначити ОСОБА_8 покарання за:
- ч. 1 ст. 190 КК із застосуванням ст. 69 цього Кодексу у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн;
- ч. 4 ст. 185 КК із застосуванням ст. 69 цього Кодексу у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_8 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
В іншій частині судові рішення залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3