08 травня 2026 року
м. Київ
справа № 686/2219/26
провадження № 61-5294ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сердюка В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 січня 2026 року та постанову Тернопільського апеляційного суду
від 02 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Хмельницького апеляційного суду про відшкодування моральної шкоди,
14 квітня 2026 року ОСОБА_1 , засобами поштового зв'язку, звернувся
до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 січня 2026 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 02 квітня 2026 року у цій справі.
Касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду
та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, виходячи
з наступного.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи,
а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити
у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду
в апеляційному порядку.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389цього Кодексу підстави (підстав).
За частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
ЦПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того,
в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права
чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень) (положення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України).
ОСОБА_1 узагальнено посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, однак вказані посилання не можуть бути прийняті судом касаційної інстанції
як підстава касаційного оскарження, оскільки заявник не зазначає обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права
чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного на його думку судового рішення (рішень).
За таких обставин, відповідно до вимог частин другої, четвертої статті 392 ЦПК України ОСОБА_1 необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги разом з її копіями відповідно до кількості учасників справи, у якій зазначити обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело
до ухвалення незаконного, на його думку, судового рішення (рішень).
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 січня 2026 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 02 квітня 2026 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали будуть застосовані наслідки, передбачені частиною третьою статті 393 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. В. Сердюк