08 травня 2026 року
м. Київ
справа № 524/4392/23
провадження № 61-2962ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10 лютого 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від
28 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства «Полтаватеплоенерго», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Полтавська обласна рада, про зобов?язання вчинити певні дії,
У червні 2023 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 звернулися до суду з позовом до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства «Полтаватеплоенерго», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Полтавська обласна рада, про зобов?язання вчинити певні дії.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10 лютого 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 ,
ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 відмовлено.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 28 травня 2025 року апеляційні скарги ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_11 залишено без задоволення. Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10 лютого 2025 року залишено без змін.
04 березня 2026 року до Верховного Суду через засоби поштового зв'язку ОСОБА_12 , ОСОБА_2 подали касаційну скаргу, в якій просять рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10 лютого 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 28 травня 2025 року скасувати, прийняти нову постанову про задоволення позову.
Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2026 року визнано наведені
ОСОБА_12 , ОСОБА_2 підстави для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень неповажними. Запропоновано надіслати до суду заяву про поновлення строку, навівши інші підстави для поновлення процесуального строку, та надати відповідні докази. Зазначено строк виконання ухвали суду, попереджено про наслідки її невиконання.
У наданий судом строк заявники направили до суду матеріали на усунення недоліків, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 26 березня 2026 року, в яких порушують клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень. На обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження посилаються на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки повний текст постанови суду апеляційної інстанції від 28 травня 2025 року їм не було вручено у день її складення або проголошення, а також не було належним чином вручено через засоби поштового зв'язку. Лише 26 лютого 2026 року вони звернулись до суду першої інстанції із заявою про ознайомлення із матеріалами справи та, відповідно, ознайомившись, дізнались про наявність постанови суду апеляційної інстанції. На підтвердження вказаних обставин надано копію заяви про ознайомлення із матеріалами справи від 26 лютого 2026 року, копію рекомендованого повідомлення. Вважають зазначені доводи поважними для поновлення строку на касаційне оскарження.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
У частині першій статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.
Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов'язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.
У пункті 46 Рішення від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України» (Ustimenko v. Ukraine) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див. § 27 рішення ЄСПЛ від 14 жовтня 2003 року у справі «Трух проти України» (Trukh v. Ukraine) та § 41 рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року «Олександр Шевченко проти України» (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine).
Статтею 44 ЦПК України закріплено обов'язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Поважними причинами пропуску строку є ті обставини, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії.
Як вбачається із доданої копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, наданого заявниками на виконання ухвали суду про усунення недоліків, судове рішення від 28 травня 2025 року було направлено ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_1 . Рекомендоване повідомлення повернулось із відміткою: «адресат відмовився».
Верховний Суд ураховує відсутність у матеріалах касаційної скарги підтверджень наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку в результаті проставлення відмітки «адресат відмовився», тому факт неотримання ОСОБА_1 поштового відправлення, яким суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав копію постанови суду апеляційної інстанції за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з відмовою адресата у її отриманні, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб'єктивний характер, наслідки якого покладаються на заявника.
Пунктом 6 частини другої статті 43 ЦПК України визначено, що учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Так, у постанові Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі № 753/21967/15 зазначено, що добросовісність учасників судового процесу, зокрема, полягає у тому, щоб при обізнаності з судовими процедурами, правами та обов'язками, правилами поведінки виконувати усі правила та вживати заходи щодо обізнаності про хід судового процесу при дотриманні судом обов'язку проінформувати про такі процедури та процедурні рішення.
Доказів про отримання чи відсутності направлення копії постанови суду апеляційної інстанції у порядку статті 272 ЦПК України ОСОБА_2 матеріали касаційного провадження не містять.
Отже, доводи заявників про неналежне надсилання копії постанови суду апеляційної інстанції є безпідставними. Саме позивачі як особи, які ініціювали судовий процес з метою захисту своїх прав, свобод та інтересів, мають бути зацікавлені у тому, щоб організувати належне та своєчасне отримання кореспонденції від суду.
Ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов'язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення (див. пункт 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 квітня 2026 року у справі № 9901/212/21)
ОСОБА_12 та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу і зобов'язані слідкувати за рухом справи. Обов'язок подати касаційну скаргу у передбачений статтею 390 ЦПК України строк покладено саме на учасника справи, а отримання судового рішення пізніше може свідчити про штучне збільшення строку для оскарження.
Крім того, постановаeсуду апеляційної інстанції було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі судових рішень 05 червня 2025 року, забезпечено надання загального доступу 06 червня 2025 року. Із касаційною скаргою ОСОБА_12 та ОСОБА_2 звернулись до суду касаційної інстанції лише 04 березня 2026 року, що може свідчити про те, що доводи клопотання є штучним збільшенням строку на касаційне оскарження.
Отже, заявниками не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що апеляційним судом було порушено порядок вручення копії оскаржуваного судового рішення, передбачений статтею 272 ЦПК України, а також не зазначено про обставини, які об'єктивно перешкоджали отримати вказане судове рішення і подати касаційну скаргу у визначений ЦПК України строк.
З урахуванням наведеного ОСОБА_12 , ОСОБА_2 не навели обставин та не надали жодних відповідних доказів на підтвердження існування обставин, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії, внаслідок чого заявниками безпідставно пропущено строк на касаційне оскарження судових рішень.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Ураховуючи, що відсутні підстави вважати, що заявники були позбавлені можливості скористатися своїм процесуальним правом щодо подання касаційної скарги у передбачений процесуальним законодавством строк, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись пунктом 4 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10 лютого 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 28 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства «Полтаватеплоенерго», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Полтавська обласна рада, про зобов?язання вчинити певні дії відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникам.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: Ю. В. Черняк
Г. В. Коломієць
Д. Д. Луспеник