07 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/7681/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О. М. - головуючий, Кондратова І. Д., Кролевець О. А.,
за участю секретаря судового засідання Долгополової Ю. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
на рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Грєхової О.А.
від 20.10.2025
та на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Андрієнка В.В., Шапрана В.В., Буравльова С.І.
від 21.01.2026
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія"
до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
про стягнення 7 816 984,84 грн,
за участю представників:
від позивача: Рябоконь В.І.,
від відповідача: Мартьянова Л.В.
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про стягнення 7 816 984,84 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел №0231-09021 від 01.07.2019, в частині здійснення розрахунків.
Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій
01.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія" (постачальник послуг) та Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (замовник) укладено Договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел № 0231-09021, відповідно до умов якого постачальник послуг на виконання спеціальних обов'язків із купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом надає замовнику послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії в обсязі та на умовах, визначених цим договором.
Додатковими угодами № 3, 5, 6 дію договору продовжили до 31.12.2023.
Додатковою угодою № 8 Договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних мереж викладено в новій редакції.
Пунктом 5 Додаткової угоди № 8 сторони визначили, що умови додаткової угоди поширюються на взаємовідносини сторін, які виникли з 26.01.2024.
Додатковою угодою № 9, у зв'язку із набуттям чинності постанови НКРЕКП "Про затвердження змін до постанови НКРЕКП від 26 квітня 2019 року № 641" від 26.07.2024 № 1381, згідно з якою затверджено типовий договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел з постачальником універсальних послуг, сторони домовилися викласти договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних мереж у новій редакції, згідно з умовами якої і виник даний спір.
Пунктом 5 Додаткової угоди № 9 сторони визначили, що умови додаткової угоди поширюються на взаємовідносини сторін, які виникли з 31.07.2024.
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Договору для забезпечення покриття економічно обґрунтованих витрат постачальник послуг на виконання спеціальних обов'язків із купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, надає замовнику послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії (надалі - послуга) в обсязі та на умовах, визначених цим договором. Замовник сплачує постачальнику вартість послуг відповідно до умов цього договору.
Вартість та порядок оплати послуги визначаються з урахуванням вимог Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (надалі - Порядок), у розрахунковому періоді та відповідно до фактичних обсягів купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом постачальником послуг, визначеними згідно з Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 (надалі - ПРРЕЕ) та Порядком продажу та обліку електричної енергії, виробленої активними споживачами, та розрахунків за неї, затвердженим постановою НКРЕКП від 29.12.2023 № 2651 (п. 2.1. договору).
Цей договір, згідно з п. 8.1, набирає чинності з 01.07.2019 та діє до 31.12.2024.
На виконання умов укладеного між сторонами Договору, 29.08.2024 підписано акт №60 приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за період з 01.06.2024 по 30.06.2024 на суму 43 950 505,37 грн з ПДВ (36 625 421,14 грн без ПДВ).
Постановою НКРЕКП від 31.07.2024 №1409, як Регулятором, затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданих постачальниками універсальних послуг у червні 2024 року, зокрема, для позивача у розмірі 36 625 421,14 грн (без ПДВ).
Отже, розрахована позивачем вартість послуги у червні 2024 року затверджена Регулятором у повному обсязі. Строк оплати відповідачем вартості послуги за договором, згідно п. 15.4 Порядку №641, спливав 05.08.2024. У рахунок оплати наданих послуг у червні 2024 року відповідачем, з порушенням строку оплати, сплачено 27 552 358,94 грн.
Крім того, 29.08.2024 між сторонами підписано акт №61 приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за період з 01.07.2024 по 31.07.2024 на суму 39 333 958,45 грн з ПДВ (32 778 298,71 грн без ПДВ).
Постановою НКРЕКП від 03.09.2024 №1573 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданих постачальниками універсальних послуг у липні 2024 року, зокрема, для позивача у розмірі 32 778 298,71 грн (без ПДВ).
Отже, розрахована позивачем вартість послуги у липні 2024 року затверджена Регулятором у повному обсязі. Термін оплати відповідачем вартості послуги за договором, згідно п. 15.4 Порядку №641, спливав 06.09.2024. У рахунок оплати наданих послуг у липні 2024 року відповідачем, з порушення строку оплати, сплачено 7 866 791,69 грн.
01.10.2024 між сторонами підписано акт коригування до акту №62 приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за період з 01.08.2024 по 31.08.2024 на суму 42 384 796,31 грн. з ПДВ (35 320 663,59 грн. без ПДВ).
Постановою НКРЕКП від 01.10.2024 №1702 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданих постачальниками універсальних послуг у серпень 2024 року, зокрема, для позивача у розмірі 35 320 663,59 грн (без ПДВ).
Відтак, розрахована позивачем вартість послуги у серпні 2024 року затверджена Регулятором у повному обсязі. Строк оплати відповідачем вартості послуги за договором спливав 04.10.2024. У рахунок оплати наданих послуг у серпні 2024 року відповідачем, з порушенням строку оплати, сплачено 8 476 959,26 грн.
29.10.2024 між сторонами підписано акт №63 приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за період з 01.09.2024 по 30.09.2024 на суму 35 370 796,37 грн з ПДВ (29 392 330,31 грн без ПДВ).
Постановою НКРЕКП від 05.11.2024 №1902 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданих постачальниками універсальних послуг у вересні 2024 року, зокрема, для ТОВ "Одеська обласна енергопостачальна компанія" у розмірі 29 392 330,31 грн (без ПДВ).
Відтак, розрахована позивачем вартість послуги у вересні 2024 року затверджена Регулятором у повному обсязі. Строк оплати вартості послуги за договором відповідно спливав 08.11.2024. У рахунок оплати наданих послуг у вересні 2024 року відповідачем, з порушенням строку, сплачено 7 054 159,27 грн.
25.11.2024 між сторонами підписано акт №64 приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за період з 01.10.2024 по 31.10.2024 на суму 29 535 971,44 грн з ПДВ (24 613 309,53 грн без ПДВ).
Постановою НКРЕКП від 26.11.2024 № 2017 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданих постачальниками універсальних послуг у жовтні 2024 року, зокрема, для ТОВ "Одеська обласна енергопостачальна компанія" у розмірі 24 613 309,53 грн (без ПДВ).
23.12.2024 між сторонами підписано акт №65 приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за період з 01.11.2024 по 30.11.2024 на суму 12 981 686,71 грн з ПДВ (10 818 072,26 грн без ПДВ).
Постановою НКРЕКП від 24.12.2024 №2364 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданих постачальниками універсальних послуг у листопаді 2024 року, зокрема, для позивача у розмірі 10 818 072,26 грн (без ПДВ).
Відтак, розрахована позивачем вартість послуги у листопаді 2024 року затверджена Регулятором повністю. Строк оплати відповідачем вартості послуги за договором, згідно п. 15.4 Порядку №641, спливав 27.12.2024. У рахунок оплати наданих послуг у листопаді 2024 року відповідачем сплачено 2 596 337,34 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.03.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 та постановою Верховного Суду від 28.08.2025 у справі № 910/685/25, закрито провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача 33 972 979,54 грн заборгованості. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 110 030 934,32 грн, інфляційні втрати - 6 609 563,19 грн, 3% річних - 1 195 047,58 грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 847 840,00 грн.
Також, 04.02.2025 між сторонами підписано Акт №65 приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за період з 01.12.2024 по 31.12.2024 на суму 3 497 700,25 грн з ПДВ (2 914 750,21 грн без ПДВ).
Постановою НКРЕКП від 11.02.2025 №198 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданих постачальниками універсальних послуг у грудні 2024 року, зокрема, для ТОВ "ООЕК" у розмірі 2 914 750,21 грн (без ПДВ).
Отже, розрахована позивачем вартість послуги у грудні 2024 року була затверджена у повному обсязі. Термін оплати відповідачем вартості послуги за Договором, згідно з п. 15.4 Порядку № 641, сплив 14.02.2025.
Спір у цій справі виник у зв'язку із тим, що за твердженням позивача, у вищевказаних періодах надані послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел постачальником універсальних послуг були сплачені НЕК "Укренерго" з порушенням строків визначених у пункті 15.4 глави 15 Порядку, у зв'язку з чим, позивач відповідно до вимог ст. 625 ЦК України здійснив донарахування 3% річних у розмірі 1 257 601,11 грн та інфляційних втрат у розмірі 6 559 383,73 грн.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції
Господарський суд міста Києва рішенням від 20.10.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2026, у справі № 910/7681/25 позов задовольнив повністю. Стягнув з Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія «Укренерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» 3% річних у розмірі 1 257 601 грн 11 коп., інфляційні втрати у розмірі 6 559 383 грн 73 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 93 803 грн 82 коп.
Рішення судів обґрунтовані тим, що у період з червня по грудень 2024 року надані позивачем послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел постачальником універсальних послуг були сплачені НЕК "Укренерго" з порушенням строків визначених у пункті 15.4 глави 15 Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом.
За змістом статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов'язання, а тому позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення інфляційні втрати в розмірі 6 559 383,73 грн та 3% річних в розмірі 1 257 601,11 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
Приватне акціонерне товариство Національна енергетична компанія «Укренерго» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2025 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2026 у справі № 910/7681/25, у якій просило їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження скаржником визначено пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Скаржник зазначив, що суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржених ним рішень не врахували висновки Верховного Суду, а саме:
- викладених у постановах від 30.04.2020 у справі № 914/1001/19, від 03.04.2020 у справі № 920/653/19, згідно з якими сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Оскільки відповідач не здійснював користування коштами, належними до сплати позивачу, позовні вимоги про стягнення 3% річних є необґрунтованими;
- викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, згідно з якими, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. З урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Отже, на думку скаржника, Велика Палата Верховного Суду принципово наголошує на тому, що зменшення судом нарахованих відсотків річних та штрафних санкцій відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України є юридично можливим, а відтак, відмова судів попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях у розгляді питання про зменшення зазначених нарахувань є хибною та такою, що не відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.03.2020 по справі № 902/417/18.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу просив залишити касаційну скаргу без задоволення, оскаржені судові рішення залишити без змін.
Зазначив, що як встановлено у рішенні суду першої інстанції та не заперечується сторонами справи, постановами НКРЕКП від 31.07.2024 №1409, від 03.09.2024 № 1573, від 01.10.2024 № 1702, від 05.11.2024 № 1902, від 26.11.2024 № 2017, від 24.12.2024 № 2364, від 11.02.2025 № 198 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданих постачальниками універсальних послуг.
Сторонами без будь-яких зауважень підписано акти приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел постачальником універсальних послуг до Договору за період з червня по грудень 2024 року на загальну суму 206 955 414,90 грн.
Відповідач, у свою чергу, в порушення умов Договору та у строки, визначені Порядком не сплатив надані послуги.
Ані умовами договору, ані положеннями Порядку не передбачено, що НЕК «Укренерго» сплачує надані послуги із збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел виключно за рахунок грошових коштів, отриманих від інших учасників ринку у рахунок оплати наданих послуг з передачі електричної енергії.
Відсутність коштів не є підставою для відмови у задоволенні позову та скасуванні рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду.
Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми за користування коштами.
Отже, дії відповідача, які полягають у порушенні зобов'язання щодо своєчасної оплати за надані послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, є порушенням умов Договору №0231-09021 від 01.07.2019, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
Спірним у цій справі є питання щодо можливості зменшення заявлених позивачем до стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.
Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, частиною другою статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.
Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Відповідач у касаційній скарзі підставою касаційного оскарження рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції визначив пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України.
Доводи касаційної скарги відповідача базуються на неврахуванні судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, щодо можливості суду за певних умов зменшити розмір 3% річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України. А також викладених у постановах Верховного Суду від 30.04.2020 у справі № 914/1001/19, від 03.04.2020 у справі № 920/653/19, згідно з якими сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Оскільки за доводами відповідача він не здійснював користування коштами, належними до сплати позивачу, то позовні вимоги про стягнення 3% річних є необґрунтованими.
Верховний Суд вважає правильними заперечення позивача про незастосовність висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 при вирішенні цього спору.
Суди встановили, що обов'язок щодо сплати процентів річних виник у відповідача у зв'язку з невиконанням взятих на себе зобов'язань з повної оплати наданих позивачем за договором від 01.07.2019 послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел постачальником універсальних послуг. Розмір заборгованості відповідача встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 13.03.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 у справі № 910/685/25.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).
Оскільки сторони не встановлювали в договорі іншого розміру процентів річних, то у цій справі до спірних правовідносин щодо нарахування процентів річних на заборгованість слід застосовувати положення частини другої статті 625 ЦК України.
Інфляційні втрати та проценти річних є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов'язання і входять до складу такого зобов'язання (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.19 у справі № 912/48/19, від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17 тощо).
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).
Визначені частиною другою статті 625 ЦК України право на стягнення інфляційних втрат і 3 % річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
У постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, на яку посилається скаржник, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Таким чином, Велика Палата Верховного Суду у справі № 902/417/18 зробила загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, тоді як підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку.
Із цього випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення.
Законодавство не містить переліку підстав для зменшення процентів річних. Такими підставами можуть бути, зокрема, дії боржника, спрямовані на належне виконання зобов'язання, ступінь вини боржника, міра виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, дії чи бездіяльність кредитора, очевидна неспівмірність заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу, а також інші підстави, підтверджені конкретними обставинами справи.
До того ж у постанові від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 (провадження №12-4гс24) Велика Палата Верховного Суду зазначала, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів.
При цьому суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою частини другої статті 625 ЦК України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24 уточнила, що саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов'язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних. Таким чином, розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.
З урахуванням наведеного Верховний Суд відхиляє доводи скаржника щодо наявності підстав для зменшення заявленої до стягнення суми 3 % річних, оскільки суд не може зменшити визначений ЦК України мінімальний розмір 3 % річних.
У касаційній скарзі відповідач, заперечуючи щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних, також зазначає, що він не користується коштами, які мали бути сплачені на користь позивача, а тому, враховуючи, що відповідач не вважає прострочення виконання грошових зобов'язань за спірним договором через свою вину, стягнення з нього інфляційних втрат та 3 % річних також є необґрунтованим.
Наведені відповідачем у касаційній скарзі доводи про те, що прострочення виконання грошового зобов'язання виникло не з його вини, відхиляються Верховним Судом, оскільки: (1) особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (частини перша, друга статті 614 ЦК України); (2) Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.06.2022 у пункті 55.1. у справі №477/874/19 зазначила про те, що за змістом частини першої статті 614 ЦК України вина як підстава відповідальності за порушення зобов'язання - це невжиття особою всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов'язання, зокрема для запобігання заподіянню шкоди; (3) у постанові від 17.04.2018 у пункті 53 у справі №911/4249/16 Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що статтею 617 ЦК України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів, а у пункті 56 цієї постанови зазначила про те, що держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. Інакше всі негативні наслідки відсутності такого механізму покладаються на державу.
Таким чином, вказані скаржником обставини не виключають можливість застосування до спірних правовідносин положень загальних норм матеріального права, а наведені ним доводи в касаційній скарзі не вважаються випадком, зокрема, яка виключає вину відповідача.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 13.01.2026 у справі № 910/14710/23 та від 04.02.2026 у справі № 910/52/25 за наслідком розгляду спорів, заявлених до ПрАТ «НЕК «Укренерго» про стягнення коштів за неналежне виконання відповідачем договорів про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
А також погодився з тим, що враховуючи те, що відповідач вартість послуг позивача із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за спірний період у визначений строк не сплатив, це є підставою для задоволення позову в частині вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).
Визначене частиною другою статті 625 ЦК України право стягнення трьох процентів річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг). Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 921/94/21.
Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).
Оскільки відповідачем послуга зі збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії своєчасно не сплачена, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для з стягнення з відповідача нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат у розмірі визначеному судом.
Наведені скаржником постанови Верховного Суду від 30.04.2020 у справі № 914/1001/19, від 03.04.2020 у справі № 920/653/19 не містять інших висновків, ніж ті що наведені у цій постанові та були застосовані судами попередніх інстанцій.
У справі № 914/1001/19 Верховний Суд зазначив, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як і інфляційні втрати, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічний висновок міститься у постанові від 03.04.2020 у справі № 920/653/19.
Отже, оскаржені рішення судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам Верховного Суду, що викладені у наведених скаржником постановах.
За встановлених обставин, наведені у касаційній скарзі відповідача доводи не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду, оскільки наведені скаржником обставини неврахування висновків Верховного Суду та неправильного застосування судами норм статті 625 ЦК України при вирішенні цього спору не підтвердилися.
Висновки Верховного Суду
За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені із додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування з підстав, викладених у касаційній скарзі немає.
Судові витрати
З огляду на те, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2026 у справі № 910/7681/25 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Баранець
Судді І. Кондратова
О. Кролевець