07 травня 2026 року Справа № 926/449/26
Господарський суд Чернівецької області у складі судді Дутки В.В., при секретарі судового засідання Кушлак Л.Л., розглянувши матеріали справи
за заявою акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль", м. Херсон Херсонської області
до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпостач Експорт", смт. Берегомет Вижницького району Чернівецької області
про банкрутство
представники сторін:
від кредиторів - Іванова С.О., Єрашов І.Є.
від боржника - не з'явилися
розпорядник майна - Хромченко С.О.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 02.03.2026 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Укрпостач Експорт". Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном. Розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Хромченко Олену Сергіївну. Попереднє засідання призначено на 23.04.2026. Визнано грошові вимоги АТ "Херсонська теплоелектроцентраль" до боржника у розмірі 4 239 183, 63 грн., з яких: 2 055 286, 77 грн. основного боргу, 55215,12 грн пені, 31 657,53 грн. судовий збір (нараховано по справі № 911/933/14), 3% річних у розмірі 360 533,67 грн., інфляційні збитки у розмірі 1 736 490,54 грн; судовий збір - 26624,00 грн та 77823,00 грн витрат на авансування винагороди арбітражного керуючого.
Ухвалою від 31.03.2026 призначено до розгляду в попередньому засіданні заяву приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» про визнання грошових вимог до боржника.
02.04.2026 через систему "Електронний суд" від розпорядника майна надійшло повідомлення про розгляд грошових вимог приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль».
07.04.2026 через систему "Електронний суд" від розпорядника майна надійшов звіт про результати розгляду вимог кредиторів.
Ухвалою від 14.04.2026 призначено до розгляду в попередньому засіданні заяву АТ КБ "Приватбанк" про визнання грошових вимог до боржника.
У попередньому засіданні неодноразово оголошувалася перерва, востаннє ухвалою від 05.05.2026 оголошено перерву до 07.05.2026.
Розглянувши у попередньому засіданні 07.05.2026 матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового засідання, суд встановив наступне.
Відповідно до абз.1 ч. 2 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.
Відповідно до ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Виходячи з вимог ст.ст. 45, 47 Кодексу України з процедур банкрутства, у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору. При цьому суд досліджує надані кредитором письмові докази, встановлює підстави виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характер та зміст та розмір.
Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги до боржника можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (правові висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.10.2021 у справі № 913/479/18, від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20).
У ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30-ти днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
03.03.2026 року на офіційному веб-сайті Верховного Суду опубліковано повідомлення №78618 про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, кінцевою датою для заявлення грошових вимог до боржника є 03.04.2026.
В межах встановленого 30-ти денного строку до суду надійшли заяви з кредиторськими вимогами до боржника від приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» та АТ КБ "Приватбанк".
Розглянувши заяву приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» з грошовими вимогами до боржника на суму 69017,57 грн, заслухавши пояснення розпорядника майна, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
ПАТ «Миколаївська ТЕЦ» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпостач Експорт» про стягнення боргу у розмірі 61 719,46 грн; 4999,27 грн. - інфляційних втрат; 471,78 грн.- 3% річних; 1827,00 грн. - судового збору.
Рішенням Господарського суду Київської області від 01.09.2014 у справі № 911/3120/14 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпостач Експорт» на користь Публічного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» всього 69017,51 грн. боргу, з яких 61 719,46 грн. - основний борг; 4999,27 грн. - інфляційні втрати; 471,78 грн. - 3% річних та 1827,00 грн. судовий збір.
На виконання вищезазначеного рішення Господарським судом Київської області 13.10.2014 видано наказ про примусове виконання рішення, яке набрало законної сили 19.09.2014.
11.03.2026 державним виконавцем Вижницького ВДВС у Вижницькому районі Чернівецької області Івано Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Нистерюк О.М. винесено постанову ВП№НОМЕР_1 про зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу № 911/3120/14 від 13.10.2014 на підставі п.4 ч.1 ст.34 Закону України "Про виконавче провадження".
Як визначено ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Судом встановлено, що рішення Господарського суду Київської області від 01.09.2014 у справі № 911/3120/14 є невиконаним та борг у сумі 69017,51 грн, який виник через неналежне виконанням боржником своїх зобов'язань за договором №111 від 26.03.2013 - непогашений.
Перевіривши арифметично заявлену суму боргу, судом встановлено, що вірною є сума боргу 69017,51 грн замість заявленої 69017,57 грн.
Розпорядником майна Хромченко О.С. розглянуто кредиторські приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль», визнано вимоги повністю у сумі 69017,51 грн - основний борг, 6656,00 грн - судовий збір, що підтверджується повідомленням про результати розгляду грошових вимог.
Боржник відзив не надав, належними та допустимими доказами обставини викладені в заяві не спростував.
З огляду на обґрунтованість вимог вказаних у заяві, яка подана до суду відповідно приписам ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для визнання приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» конкурсним кредитором.
Отже, враховуючи викладене, грошові вимоги приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» в сумі 69017,51 грн є обґрунтованими, підлягають визнанню частково та внесенню до реєстру вимог кредиторів в четверту чергу.
З приводу судового збору, суд зазначає наступне.
За змістом ч.3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Враховуючи, що заява надійшла через систему "Електронний суд" заявник повинен був сплатити 5324,80 грн, натомість сплачено 6656,00 грн.
Отже, витрати на оплату судового збору в розмірі 5324,80 грн за подання заяви з грошовими вимогами визнаються судом та підлягають внесенню до реєстру в першу чергу.
Розглянувши заяву АТ КБ "Приватбанк" з грошовими вимогами до боржника на загальну суму 105766,32 грн, яка надійшла до суду 03.04.2026 року (сформована в системі "Електронний суд" 02.04.2026), заслухавши пояснення розпорядника майна, представника кредитора, суд встановив наступне.
31.12.2013 ТОВ "УКРПОСТАЧ ЕКСПОРТ" (далі - Боржник) через систему інтернет-клієнт-банкінг приєдналось до "Умов та правил надання банківських послуг" (надалі -Умови), Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом складають Договір банківського обслуговування №Б/Н від 31.12.2013 р. (далі Договір) та взяв на себе зобов'язання виконувати умови Договору.
Свої зобов'язання за договором АТ КБ «ПриватБанк» виконав в повному обсязі, надавши Боржнику кредитний ліміт в розмірі 10000,00 грн.
Відповідно до розділу Умов 3.2.1.4. яким затверджений порядок розрахунків, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).
За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (надалі- "період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню"), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі, 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.
При не обнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, Клієнт виплачує Банку за користування кредитом проценти в розмірі 36% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню.
У випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання Клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання Банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.
Під «непогашенням кредиту» мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.
Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.
При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими.
Відповідно до п. 3.2.1.2.3.4. Умов - Банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого «Умовами, змінити умови кредитування вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.
Відповідно 3.2.1.5.1. Умов при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту , передбачених п.п. 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченого п.п. 3.2.1.2.2., 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6 Клієнт виплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ , яка діяла у період, за який сплачується пеня , (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному у п. 3.2.1.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.
У порушення зазначених норм закону та умов Договору Боржник зобов'язання за вказаним Договором належним чином не виконав, а саме не сплатив необхідні кошти для погашення заборгованості.
АТ КБ "ПриватБанк" у зв'язку з порушенням Боржником своїх зобов'язань за Договором звертався за захистом до суду, та рішенням Господарського суду Київської області від 15.04.2015 по справі № 911/669/15 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпостач Експорт" на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" -10000 (десять тисяч) гривень 00 коп. заборгованості за кредитом, 4557 (чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят сім) гривень 00 коп. відсотків за користування кредитом, 810 (вісімсот десять) гривень 00 коп. комісії, 2319 (дві тисячі триста дев'ятнадцять) гривень 09 коп. пені та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 коп. судового збору.
Зазначена заборгованість була розраховано станом на 23.01.2015 рік.
05.05.2015 року на виконання рішення Господарського суду Київської області по справі № 911/669/15 від 15.04.2015 виданий наказ, який був пред'явлений до виконання. Проте, рішення не було виконано.
Зазначеним рішенням встановлено факт виконання своїх зобов'язань АТ КБ "ПриватБанк" за Договором та факт неналежного виконання своїх зобов'язань Боржником, що, відповідно до положень ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, є преюдиціальним фактом та не потребує доказування.
У зв'язку з продовженням порушенням зобов'язань за Договором банківського обслуговування №Б/Н від 31.12.2013 Боржник станом на 01.03.2026 року (дату, що передує даті відкриття провадження у справі про банкрутство), має заборгованість - 103 839,32 грн. яка складається з наступного:
- 10 000 грн. - заборгованість за тілом кредиту
-28341,45 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом
- 59957,87 грн. - пеня
- 5540 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом
- судовий збір, стягнутий рішенням Господарського суду Київської області від 15.04.2015 по справі № 911/669/15 - 1827,00 грн.
Всього заборгованість становить 103 839,32+ 1827,00=105 666,32 грн.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується кредиторські вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду заяви, суд встановив таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За приписами ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до вимог ст. 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передавання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалась, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі цього договору, є господарськими зобов'язаннями, а згідно з приписами 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Грошові вимоги АТ КБ «ПриватБанк» ґрунтуються на заборгованості, стягнутої за рішенням Господарського суду Київської області від 15.04.2015 року у справі № 911/669/15 в розмірі 19 513,09 грн., а також додатково нарахованих пені, процентів та комісії за користування кредитом в загальній сумі 86 253,23 грн.
Щодо вимог АТ КБ «ПриватБанк» в розмірі 19 513,09 грн згідно рішення Господарського суду Київської області від 15.04.2015 року у справі № 911/669/15, суд зазначає таке.
Наказ про примусове виконання рішення у справі №911/669/15 виданий 05.05.2015.
22.06.2016 постановою державного виконавця повернуто виконавчий документ стягувачові без виконання у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення. При цьому, в постанові вказано про можливість повторного пред'явлення виконавчого документа для виконання в строк до 22.06.2017.
Доказів повторного пред'явлення вказаного вище наказу у справі №911/669/15 до виконання суду не подано.
Можливість примусового стягнення кредитором заборгованості, щодо стягнення якої ухвалено судове рішення, вичерпується після закінчення строку пред'явлення до виконання виконавчого документа на виконання вказаного рішення, якщо такий строк не було поновлено в установленому законом порядку.
У такому випадку до відповідних грошових вимог (щодо яких вичерпана можливість стягнення в примусовому порядку за судовим рішенням) не можуть бути застосовані судові процедури, передбачені КУзПБ для забезпечення примусового стягнення заборгованості, що позбавляє можливості визнання кредиторських вимог (за вказаним судовим рішенням) у справі про банкрутство.
Натомість ігнорування при визнанні грошових вимог кредитора до боржника обставин закінчення та непоновлення строку пред'явлення до виконання наказу щодо їх стягнення означало б надання стягувачу можливості безпідставно уникнути законодавчої вимоги щодо вказаного строку та призвело б до безпідставного перебування боржника у невизначеному стані понад встановлений Законом час, що порушило б принцип правової визначеності як один із основоположних аспектів верховенства права.
Подібна за змістом правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26.10.2022 у справі №909/1347/19, від 13.12.2022 у справі №910/1959/22, від 26.03.2024 у справі №910/6702/22.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.02.2026 у справі № 754/511/23 дійшла таких висновків:
«…114. Cплив строків пред'явлення виконавчого листа до виконання є законним правом боржника уникнути притягнення до цивільно-правової відповідальності після закінчення певного періоду після видачі судом виконавчого документа.
115. Ці строки забезпечують юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав боржників.
116. Суд гарантує право на справедливий суд як стягувачу, так і боржнику, оскільки має враховувати не лише майнові інтереси стягувача, а й захищати права та інтереси боржника, який у такому випадку правомірно протягом тривалого періоду міг розраховувати на відсутність загрози примусового виконання рішення та притягнення до відповідальності за його невиконання.
117. Отже, зобов'язання зі сплати боргу, яке засвідчене судовим рішенням про його примусове стягнення, строк пред'явлення виконання за яким пропущено і в поновленні такого строку суд відмовив, а можливість його виконання втрачена, не може вважатися припиненим у матеріально-правовому сенсі (може бути виконаним добровільно боржником). Проте таке зобов'язання вважається тим зобов'язанням, вимоги за яким позбавлені примусового захисту, проте добровільне виконання яких визнається належним».
Враховуючи викладене, суд відмовляє у визнанні грошових вимог АТ КБ «ПриватБанк» до боржника на суму 19 513,09 грн, які ґрунтуються на підставі рішення Господарського суду Київської області від 15.04.2015 року у справі № 911/669/15 у зв'язку з тим, що можливість примусового стягнення кредитором вказаної заборгованості вичерпана після закінчення встановленого статтею 12 Закону України "Про виконавче провадження" строку пред'явлення до виконання наказу у справі №911/669/15, а обставини поновлення зазначеного строку та відкриття виконавчого провадження кредитор не довів.
Щодо вимог АТ КБ «ПриватБанк» в частині нарахованої пені в сумі 21926,96 грн.
Відповідно до п. 3.2.1.5.1. умов, при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.2.1.2.2.2.., 3.2.1.4.1., 3.2.1.4.2., 3.2.1.4.3., термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.1.1.8., 3.2.1.2.2.3., 3.2.1.2.3.4., винагороди, передбаченої п.п. 3.2.1.2.2., 3.2.1.4.4., 3.2.1.4.5., 3.2.1.4.6. клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Згідно п. 3.2.1.5.4. договору, нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.2.1.5.1., 3.2.1.5.2., 3.2.1.5.3. здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання повинно було бути виконане клієнтом.
За розрахунком кредитора пеня нарахована з 02.06.2014 по 13.03.2020рр. включно та складає 59 957,87 грн.
Беручи до уваги те, що нарахована пеня з 02.06.2014 по 23.01.2015 в сумі 2319,09 грн. стягнута рішенням Господарського суду Київської області від 15.04.2015 року у справі № 911/669/15, а за умовами п. 3.2.1.5.4. договору, нарахування неустойки здійснюється протягом 3 років, розмір пені за період з 02.06.2014 по 01.06.2017 складає 24 246,05 грн, а за виключенням стягнутої пені 2319,09 грн становить 21926,96 грн.
Щодо вимог АТ КБ «ПриватБанк» про нарахування комісії за період з 02.06.2014 по 02.03.2018 в розмірі 5540,00 грн.
Відповідно до п. 3.2.1.4.4. умов, клієнт сплачує банку винагороду за використання ліміту у відповідності з п. 3.2.1.1.6., 3.2.1.2.3.2., 1-го числа кожного місця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому умовами і правилами надання банківських послуг.
Таким чином, згідно наведених умов договору щомісячна сума комісії становить 90,00 грн.
Проте, згідно розрахунку кредитора за період з 01.02.2016 року по 01.05.2017 розмір комісії становив 200,00 грн., що суперечить умовам п. 3.2.1.4.4. договору. Відтак нарахування комісії за вказаний період на суму 1760,00 грн є безпідставним.
Також, комісія в сумі 810,00 грн була стягнута рішенням Господарського суду Київської області від 15.04.2015 року у справі № 911/669/15.
Отже, обґрунтований розмір комісії, що підлягає визнанню становить 5540,00 - 810,00 - 1760,00 = 2970,00 грн. Решта вимог є безпідставними.
Щодо вимог АТ КБ «ПриватБанк» в частині заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 28341,45 грн.
За умовами договору, відсотки за користування кредитом у розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості нараховані кредитором за період з 01.02.2014 по 01.04.2019 на суму 28341,45 грн.
Враховуючи стягнутий судовим рішення у справі №911/669/15 розмір заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 4557,00 грн., вимоги в цій частині підлягають визнанню в сумі (28341,45-4557,00) 23784,45 грн.
Також АТ КБ «ПриватБанк» просить визнати вимоги в розмірі 100,00 грн. по рахунку, що виникла 30.04.2025, що підтверджується випискою по рахунку.
Оскільки вимоги в цій частині документально підтверджені, суд визнає вимоги кредитора на суму 100,00 грн.
Таким чином, вимоги АТ КБ «ПриватБанк» до боржника визнаються судом в такому розмірі:
-23784,45 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом
- 21926,96 грн. - пеня
- 2970,00 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом
- 100,00 грн - заборгованість по рахунку.
- 5324,80 грн - судовий збір за подання заяви з грошовими вимогами.
Розпорядником майна Хромченко О.С. розглянуто кредиторські вимоги АТ КБ "Приватбанк", визнано вимоги частково на суму 54106,21 грн, з яких: 21926,96 грн пені, 2970,00 грн комісії, 23784,45 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 100,00 грн - заборгованість по рахунку боржника та 5324,80 грн - судовий збір за подання заяви з грошовими вимогами, що підтверджується повідомленням про результати розгляду грошових вимог.
Боржник відзив не надав, належними та допустимими доказами обставини викладені в заяві не спростував.
З огляду на обґрунтованість вимог вказаних у заяві, яка подана до суду відповідно приписам ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для визнання АТ КБ "Приватбанк" конкурсним кредитором.
Враховуючи наведені вище обставини та положення закону, заява АТ КБ "ПриватБанк" про визнання грошових вимог до боржника подана в межах строку встановленого Кодексом України з процедур банкрутства, підлягає частковому задоволенню, а заявлені кредиторські вимоги в розмірі 48781,41 грн. - визнанню частково та внесенню до реєстру вимог кредиторів відповідно до ст. 64 КУзПБ Також, визнанню підлягають вимоги в розмірі 5 324,80 грн сплаченого судового збору за подання заяви про визнання кредитором. В решті суми 56984,91 грн суд відмовляє за необґрунтованістю.
За змістом абз.4 ч.2 ст.47 Кодексу України з процедур банкрутства, за результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються: розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата підсумкового засідання суду, у якому буде постановлено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство, чи ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 44 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст. 45, 47 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд-
1. Визнати грошові вимоги АТ "Херсонська теплоелектроцентраль" до боржника у розмірі 4 183 968,51 грн боргу (четверта черга); 104 447,00 грн (перша черга); 55215,12 грн пені - шоста черга.
2. Визнати грошові вимоги приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» в розмірі 69017,51 грн боргу - четверта черга, 5324,80 грн судового збору за подання заяви з грошовими вимогами - перша черга.
3. Визнати грошові вимоги АТ КБ "Приватбанк" в розмірі 26854,45 грн - вимоги четвертої черги; 5324,80 грн судового збору за подання заяви з грошовими вимогами - перша черга та 21926,96 грн - шоста черга.
4. Зобов'язати розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Хромченко О.С. внести до реєстру вимог кредиторів визнані судом вимоги кредиторів.
5.Зобов'язати розпорядника майна арбітражного керуючого Хромченко О.С. у 10-ти денний строк після проведення попереднього засідання відповідно до статті 48 Кодексу України з процедур банкрутства повідомити кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів про місце і час проведення зборів кредиторів та організувати їх проведення.
6.Встановити дату проведення зборів кредиторів не пізніше 26.05.2026.
7.Рішення зборів кредиторів подати до суду протягом п'яти днів після його проведення.
8.Підсумкове засідання призначити на 23 червня 2026 року о 10:30 год., яке відбудеться у приміщенні Господарського суду Чернівецької області, зал засідань №1.
9. Копію ухвали направити розпоряднику майна, боржнику, кредиторам.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки визначені ст.ст.254-256 ГПК України.
Повний текст ухвали складено і підписано 11.05.2026.
Суддя В.В.Дутка