Справа № 405/6909/25
2/405/2361/25
27.04.2026 Подільський районний суд міста Кропивницького в складі:
головуючого судді - Волоткевича А.В.,
секретар судового засідання - Бобко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницький в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, -
Позивач звернулася в суд з позовною заявою до відповідача в якій просить: встановити факт постійного проживання спадкодавця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із спадкоємцем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на час відкриття спадщини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_5.
В обґрунтування позову зазначила, що Позивач ОСОБА_1 та спадкоємець ОСОБА_3 перебували у шлюбі. Під час даного шлюбу позивачем ОСОБА_1 була придбана квартира АДРЕСА_1 . До 2008 року позивач разом із чоловіком проживала у належній їм на праві спільної сумісної власності квартирі АДРЕСА_1 , при цьому, позивач була зареєстрована за вказаною адресою. В свою чергу, її чоловік ОСОБА_4 був зареєстрований за іншою адресою, а саме: АДРЕСА_2 , за місцем реєстрації матері позивача ОСОБА_5 , а також її доньок ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . У 2008 році позивач ОСОБА_1 разом із чоловіком ОСОБА_3 виїхали до Італії, де влаштувалися на роботу та в результаті залишилися на постійне місце проживання. У 2015 році чоловік позивача ОСОБА_3 тяжко захворів, проходив лікування в Італії та ІНФОРМАЦІЯ_4 помер у місті Неаполі. Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, яка складалася з 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , яка була придбана ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у шлюбі та належала їм на праві спільної сумісної власності. Спадкоємцями першої черги після смерті спадкодавця були його мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка спадщину не прийняла, та дружина спадкодавця - позивач у справі ОСОБА_1 . При цьому, враховуючи, що позивач зі спадкодавцем на час смерті останнього були в зареєстрованому шлюбі, проживали разом однією сім'єю за однією адресою, позивач вважала, що в силу положень ч. 3 ст. 1268 ЦК України є такою, що прийняла спадщину, у зв'язку з чим з відповідною заявою до нотаріуса у шестимісячний строк за місцезнаходженням спадкового нерухомого майна не зверталася. Крім того, у вересні, 2025 року, приїхавши до м. Кропивницький, позивач звернулася до нотаріуса з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частину належної їм з чоловіком на праві спільної сумісної власності квартири, однак нотаріус повідомила про неможливість видачі зазначеного свідоцтва та заведення спадкової справи, оскільки шестимісячний строк на подання заяви про прийняття спадщини сплив, таку заяву спадкоємцем у встановлений законом строк подано не було, при цьому, спадкодавець та спадкоємець не були зареєстровані на однією адресою, у зв'язку з чим ОСОБА_1 було рекомендовано звернутися до суду.
Ухвалою суду від 26.11.2025 прийнято до розгляду вказану справу, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
24.02.2026 від представника позивача надійшла заява про проведення підготовчого засідання без її участі та просила призначити справу до судового розгляду.
Ухвалою суду від 24.02.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
26.03.2026 до суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Сторони та представники сторін в судове засідання не з'явилися, а тому суд розглядає справу з урахуванням заяв сторін про розгляд справи без їх участі.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
За таких обставин, суд вирішує справу на підставі наявних матеріалів та доказів.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні докази, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 та спадкоємець ОСОБА_3 перебували у шлюбі, який було зареєстровано 15 вересня 1995 року Центральним відділом реєстрації актів цивільного стану Кіровоградського обласного управління юстиції, про що зроблено відповідний актовий запис № 745, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 14).
Під час даного шлюбу позивачем ОСОБА_1 була придбана квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу з розстрочкою платежу від 13.07.2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Цимбаревич Л.Ю., а також витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 15228550 від 13.07.2007 року, виданим ОКП «Кіровоградське обласне об'єднання бюро технічної інвентаризації» (а.с.15-18, 21).
З метою придбання квартири АДРЕСА_1 позивачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 123/2007/Ж від 13 липня 2007 року, що підтверджується довідкою ПАТ «ВіЕйБі БАНК», де зазначено також, що станом на 04.09.2017 зобов'язання за вказаним кредитним договором виконані в повному обсязі (а.с. 22).
У 2008 році вона разом із чоловіком ОСОБА_3 виїхали до Італії, де влаштувалися на роботу та в результаті залишилися на постійне місце проживання, що підтверджується Витягом про місце проживання, наданим Муніципалітетом Неполя 30.09.2025 (а.с.47-50).
02.04.2011 року чоловік позивача ОСОБА_3 отримав посвідку на проживання в Італійській Республіці на необмежений термін, а після нього 07.04.2012 року посвідку на постійне проживання отримала і позивач ОСОБА_1 строком на 10 років, яка 07.04.2012 року була продовжена ще на 10 років до 07.04.2032 року (а.с.26-38).
У 2015 році чоловік позивача ОСОБА_3 тяжко захворів, проходив лікування в Італії та ІНФОРМАЦІЯ_4 помер у місті Неаполі, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Відділом реєстрації актів громадянського стану м. Неаполь від 01.01.2017 року (а.с. 39-41).
На час смерті спадкодавця, останній зі своєю дружиною - позивачем по справі ОСОБА_1 були зареєстровані та проживали за адресою: АДРЕСА_5, що підтверджується довідкою про склад сім'ї на дату смерті, виданою Муніципалітетом Неаполя 30.09.2025 року (а.с.45-46).
При цьому, тіло спадкодавця було перевезено із м. Неаполя до м. Кропивницький для здійснення поховання. Оформленням відповідних документів та перевезенням займалася дружина померлого - ОСОБА_1 , що підтверджується листом Генерального консульства України в Неаполі № 61417/24-547-108/1 від 02.01.2017 року, відповідно до якого дружині померлого було надано дозвіл на репарацію труни до м. Кіровограда (а.с.43-44).
Позивач зазначає, що після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, яка складалася з 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , яка була придбана ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у шлюбі та належала їм на праві спільної сумісної власності. Спадкоємцями першої черги після смерті спадкодавця були його мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка спадщину не прийняла, та дружина спадкодавця - позивач у справі ОСОБА_1 . При цьому, враховуючи, що позивач зі спадкодавцем на час смерті останнього були в зареєстрованому шлюбі, проживали разом однією сім'єю за однією адресою, позивач вважала, що в силу положень ч. 3 ст. 1268 ЦК України є такою, що прийняла спадщину, у зв'язку з чим з відповідною заявою до нотаріуса у шестимісячний строк за місцезнаходженням спадкового нерухомого майна не зверталася.
Крім того, у вересні, 2025 року, приїхавши до м. Кропивницький, позивач звернулася до нотаріуса з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частину належної їм з чоловіком на праві спільної сумісної власності квартири, однак нотаріус повідомила про неможливість видачі зазначеного свідоцтва та заведення спадкової справи, оскільки шестимісячний строк на подання заяви про прийняття спадщини сплив, таку заяву спадкоємцем у встановлений законом строк подано не було, при цьому, спадкодавець та спадкоємець не були зареєстровані на однією адресою, у зв'язку з чим ОСОБА_1 було рекомендовано звернутися до суду (а.с. 51).
Розглядаючи спір по суті, суд враховує таке.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасника справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці данні встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі ст.93 ЦПК України в порядку цивільного судочинства розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, від якого залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
За змістом постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суди розглядають справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений або знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.
Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п'ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно зі ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до частин першої-третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно з ч.3 ст. 1268 ЦК України вимагається наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.
З огляду на положення наведеної норми Закону, Верховний Суд у справі № 404/2163/16-ц від 04.07.2018 року виклав свою позицію, згідно якої: відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за останнім місцем проживання спадкодавця, не є доказом того, що він не проживав із спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо передбачені частиною третьою статті 1268 ЦК України обставини підтверджуються іншими належними і допустимими доказами.
Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.
Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).
Згідно з пунктами 3.19, 3.20 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї. Факт постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини підтверджується: витягом з реєстру територіальної громади; довідкою про реєстрацію місця проживання; іншим документом, що може підтверджувати відповідний факт (паспортом громадянина України, виготовленим у формі книжечки, з відміткою про реєстрацію постійного місця проживання громадянина, якщо спадщина відкрилась до 01 грудня 2021 року, рішенням суду тощо).
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Згідно роз'яснень викладених у п.п.2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах спадкування" №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.
З огляду на вище викладене, приймаючи до уваги, що встановлення вказаного факту необхідно позивачу для реалізації своїх майнових прав та інтересів, встановити даний факт в позасудовому порядку неможливо, суд дійшов висновку про задоволення поданої позовної заяви, та який знайшов своє підтвердження належними, допустимими та достатніми доказами в їх сукупності, а тому суд вважає за можливе встановити факт постійного проживання спадкодавця ОСОБА_3 , разом із спадкоємцем ОСОБА_1 на час відкриття спадщини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_5.
В позовній заяві позивач просила залишити понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору по фактично понесених та не стягувати з відповідача.
Керуючись ст. 19, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Встановити факт постійного проживання спадкодавця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із спадкоємцем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на час відкриття спадщини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_5.
Судові витрати залишити по фактично понесених позивачем.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його підписання до Кропивницького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІПН НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ;
- відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_4 .
Повне рішення складено 07.05.2026.
Суддя Подільського районного
суду міста Кропивницького А. В. Волоткевич