65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про закриття провадження у справі
"04" травня 2026 р.м. Одеса Справа № 923/823/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Грабован Л.І.
за участю секретаря судового засідання Ліщук С.О.
дослідивши матеріали справи
за заявою кредитора: Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі
до боржника: Комунального підприємства "Міський водоканал" (74900, Херсонська обл., м. Нова Каховка, вул. Електромашинобудівників, буд. 6; код ЄДРПОУ 32218122)
про визнання банкрутом,
у відкритому судовому засіданні за участі представників сторін та учасників:
від кредиторів: Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі - Голомбієвський К.Є.;
розпорядник майна боржника: арбітражний керуючий Дерлюк В.Д. /приймав участь у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду/;
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 02.07.2021 відкрито провадження у справі про банкрутство КП "Міський водоканал", визнано вимоги Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі до Комунального підприємства Міський водоканал в розмірі 1 854 977,64 грн та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна КП "Міський водоканал" призначено арбітражного керуючого Карабань Катерину Борисівну.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 19.10.2021 визнано кредиторами у справі № 923/823/20 по відношенню до КП "Міський водоканал": ПрАТ "Будівельно - монтажне управління №8" з грошовими вимогами на суму 67128,33 грн; ТОВ "Спецтеплопостач" з грошовими вимогами на суму 120716,10 грн. без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів; ПрАТ "Укргідроенерго" в особі філії "Каховська ГЕС імені П.С. Непорожнього" ПрАТ "Укргідроенерго" з грошовими вимогами на суму 34977,36 грн. без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 23.11.2021, яка залишена без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.03.2023р. та постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.05.2023р., визнано кредиторські вимоги Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі до КП "Міський водоканал" в розмірі 13130213,38 грн.; зобов'язано розпорядника майна боржника в строк до 08.12.2021 провести збори кредиторів та комітету кредиторів; зобов'язано розпорядника майна боржника надати суду протокол зборів кредиторів боржника, на яких обрано комітет кредиторів боржника, повідомити суд про прийняті рішення.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 17.12.2021 продовжено строк процедури розпорядження майном боржника - КП "Міський водоканал" у справі №923/823/21 до 31.03.2022р.; зобов'язано збори кредиторів КП "Міський водоканал" до закінчення встановленого цією ухвалою процедури розпорядження майном боржника прийняти одне з таких рішень: схвалити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації; подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.06.2023 суддею ОСОБА_1 справу №923/823/21 прийнято до свого провадження, у зв'язку з зприйняттям Вищою радою правосуддя рішення від 28.11.2023 №1131/0/15-23 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Одеської області на підставі підпункту 4 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України", на виконання рішення зборів Господарського суду Одеської області від 07.12.2023 №916-5/2023 (зі змінами від 22.12.2023 №916-6/2023) з метою дотримання строків визначених Господарським процесуальним кодексом України та Кодексу України з процедур банкрутства - призначено повторний автоматичний розподіл судової справи №923/823/21, за результатом якого визначено суддю Грабован Л.І.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.01.2024 справу №923/823/21 прийнято до свого провадження суддею Грабован Л.І.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.09.2024 відсторонено арбітражного керуючого Карабань К.Б. від виконання повноважень розпорядника майна КП "Міський водоканал"; призначено розпорядником майна боржника КП "Міський водоканал" арбітражного керуючого Орлову Т.А.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.02.2025 визнано грошові вимоги ОСОБА_2 до Комунального підприємства "Міський водоканал" в сумі 619 463,91 грн, які складаються із стягнення середньої заробітної плати, із задоволенням у першу чергу вимог кредиторів; визнано грошові вимоги ОСОБА_2 до Комунального підприємства "Міський водоканал" в сумі 122 282,86 грн, які складаються із стягнення середньої заробітної плати, із задоволенням у першу чергу вимог кредиторів.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.05.2025 визнано грошові вимоги ОСОБА_2 до Комунального підприємства "Міський водоканал" в сумі 101 136,20 грн. які складаються із стягнення середньої заробітної плати, із задоволенням у першу чергу вимог кредиторів.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.12.2025 задоволено заяву (вх. №3-516/25 від 20.06.2025) арбітражного керуючого Орлової Тетяни Анатоліївни про дострокове припинення повноважень розпорядника майна Комунального підприємства "Міський водоканал" у справі №923/823/21. Відсторонено арбітражного керуючого Орлову Тетяну Анатоліївну від виконання повноважень розпорядника майном у справі №923/823/21 про банкрутство Комунального підприємства "Міський водоканал" за власним бажанням. Задоволено заяву (вх. №3-1032/25 від 06.11.2025) та призначено арбітражного керуючого Дерлюка Василя Дмитровича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №547 від 13.03.2013) розпорядником майна Комунального підприємства "Міський водоканал" у справі №923/823/21; продовжено строк процедури розпорядження майном Комунального підприємства "Міський водоканал" (74900, Херсонська обл., м. Нова Каховка, вул. Електромашинобудівників, буд. 6; код ЄДРПОУ 32218122) та строк повноважень розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Дерлюка Василя Дмитровича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №547 від 13.03.2013) до 16.03.2026.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.04.2026 визнано грошові вимоги ОСОБА_2 до Комунального підприємства "Міський водоканал" в сумі 101 136,20 грн, за час затримки виконання рішення Господарського суду Одеської області від 18.03.2024 у справі №923/823/21(923/96/22) за період з 20.02.2025 по 23.07.2025 в частині поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за один місяць, із задоволенням у першу чергу вимог кредиторів.
Розпорядником майна боржника арбітражним керуючим Дерлюком В.Д. надано до суду повідомлення про збори кредиторів Комунального підприємства "Міський водоканал", які відбудуться 13.03.2026 (вх.№8243/26 від 09.03.2026).
До цього повідомлення долучено копії: звіту про роботу розпорядника майна (за період з 15.12.2026 по 08.03.2026); звіту арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за період з 15.12.2026 по 08.03.2026.
У звіті про роботу розпорядника майна (за період з 15.12.2026 по 08.03.2026), арбітражний керуючий Дерлюк В.Д. вказує наступне:
- аналіз фінансово-господарської історії Боржника свідчить, що провадження у справі № 923/823/21, відкрите 02.07.2021, стало наслідком тривалої системної кризи в галузі житлово- комунального господарства. Причини неплатоспроможності КП «МВ» нерозривно пов'язані із державною політикою тарифного регулювання та невиконанням державою зобов'язань щодо відшкодування різниці в тарифах. Підприємство зіткнулося з тим, що встановлені тарифи на водопостачання та водовідведення не покривали фактичних витратна енергоносії та оплату праці, тоді ж гарантована законодавством субвенція з бюджету не надходила, що позбавило підприємство обігових коштів дія вчасної сплати податку на додану вартість та реєстрації податкових накладних. Таким чином, первинна неплатоспроможність КП «МВ» була спровокована невиконанням фінансових зобов'язань з боку держави, що згодом було підтверджено рішеннями Херсонського окружного адміністративного суду у справах №821/1210/16 та № 540/1122/19. Повномасштабна військова агресія російської федерації та подальша окупація міста Нова Каховка перетворили цей спір на стан непереборної перешкоді, де класичні інструменти банкрутства втратили свою дієвість;
- процедура розпорядження майном у звітному періоді (з 15.12.2025 по 08.03.2026) здійснювалася в умовах повної відсутності доступу до виробничих потужностей боржника та перешкод у роботі, спричинених неналежним станом передачі справ та документації з боку попереднього розпорядника майна;
- станом на дату цього звіту підписаного сторонами Акту приймання-передачі справи (документів) боржника не має. Орловою Т А. належне формування справи (систематизація та складання внутрішнього опису) відповідно до вимог Правил № 93/5 забезпечено не було, в тому числі не надано витребуваний Реєстр вимог кредиторів та інші документи, необхідні для здійснення повноважень розпорядника майна;
- у зв'язку з відсутністю переданого Реєстру, розпорядником було проведено роботу з його відновлення на основі ухвал Господарського суду Херсонської та Одеської областей;
- згідно з Наказом Міністерства реінтеграції № 376 від 28.02.2025 року (який замінив Наказ № 309), територія міста Нова Каховка включена до Переліку тимчасово окупованих територій. Це створює непереборні перешкоди для проведення обов'язкової інвентаризації активів боржника;
- відповідно до пункту 8 розділу І Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань (Наказ Мінфіну № 879), проведення інвентаризації на територіях, де немає безпечного та безперешкодного доступу, відкладається до моменту відновлення такого доступу. Розпорядник наголошує, що проведення суцільної інвентаризації є не просто технічною дією, а необхідною умовою для формування майнової маси та аналізу платоспроможності згідно з Наказом МЮ № 3105/5. Більш того, ситуація ускладнена катастрофічними наслідками теракту на Каховській ГЕС, що спричинив масштабне затоплення промислової зони та об'єктів боржника. Будь-які дані реєстрів про стан свердловин та мереж станом на 2021 рік наразі є неактуальними, а проведення їхньої переоцінки неможливе до деокупації. Будь-яка фінансова звітність після лютого 2022 року носить характер форс- мажорної неплатоспроможності;
- на виконання обов'язків, передбачених ст. 44 КУзПБ, у процедурі розпорядження майном надсилалися запити до державних органів та установ. Одержані відповіді дозволяють зробити деталізованій висновок про структуру та локацію майна боржника;
- відповіді на запити, зокрема від ГУ Держпродспоживслужби та РСЦ ГСЦ МВС свідчить про наявність у Боржника спеціалізованої техніки та автотранспорту, що за своїми технічними характеристиками та функціональним призначенням використовуються для забезпечення виробничих процесів водопостачання та водовідведення за місцем фактичного провадження господарської діяльності підприємства. При цьому, враховуючи, що:
- усі об'єкти нерухомості та потужності боржника знаходяться у м. Нова Каховка (що підтверджується даними ДАБК);
- місто перебуває під тимчасовою окупацією (Наказ № 376 від 28.02.2025 «Про затвердження Переліку територій, на них ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією);
- відомості про активи Боржника за межами Херсонської області відсутні;
- розпорядник майна констатує, що все виявлене майно та об'єкти територіально зосереджені на тимчасово окупованій території, доступ до них повністю відсутній, що унеможливлює їх інвентаризацію, оцінку та залучення до ліквідаційної маси;
- перебування єдиного майнового комплексу та всіх активів боржника на тимчасово окупованій території (ТОТ) у м. Нова Каховка (згідно з Наказом Мінреінтеграції № 376 від 28.02.2025) створює стан об'єктивної неможливості здійснення процедури. Відповідно до Наказу Мінфіну № 879, інвентаризація майна на територіях, де відсутній безпечний доступ, проводиться ліпне після усунення таких перешкод;
- на даній час доступ до єдиного майнового комплексу КП «МВ» об'єктивно відсутній, а тому проведення передбачених законом дій в процедурах банкрутства є нормативно нездійсненним, що призводить до безпідставного затягування процедури.
Розпорядник майна у вказаному звіту прийшов до висновку, що закриття провадження є єдиним правомірним та економічно обґрунтованим шляхом вирішення справи, оскільки:
- процедура санації об'єктивно неможлива, так ж відновлення платоспроможності оператора критичної інфраструктури вимагає безперешкодного доступу до виробничих потужностей, які наразі знаходяться під окупацією. За відсутності контролю над майном будь-якій план оздоровлення підприємства залишатиметься нереалістичним та не знайде підтримки у інвесторів чи кредиторів;
- ліквідаційна процедура недоцільна та шкідлива, так ж законодавчо обмежена нормами Закону № 3723-ІХ для об'єктів критичної інфраструктури. Ліквідація не забезпечить погашення вимог кредиторів через відсутність доступних активів на підконтрольній території, проте призведе до безпідставного збільшення вартості процедури банкрутства;
- подальше тривання справи призводить лише до накопичення безнадійних боргів (зокрема, середнього заробітку ОСОБА_2 ), що погіршує фінансовій стан боржника без жодної реальної перспективи розрахунку;
- закриття провадження не обмежує прав кредиторів. Вони зберігають за собою законне право на повторне звернення до суду після фактичної деокупації території та відновлення реальної можливості розпоряджатися активами КП «Міський водоканал».
Перші збори кредиторів КП «Міський водоканал», які були призначені на 13.03.2026, визнано такими, що не відбулися у зв'язку з відсутністю кворуму.
13.03.2026 за вх.№9047/26 від розпорядника майна боржника надійшло повідомлення про повторні перші збори кредиторів, з датою їх призначення на 27.03.2026 (вх.№9047/26 від 13.03.2026).
24.03.2026 господарський суд одержав заперечення ОСОБА_2 (вх.№10180/26) на звіт розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Дерлюка В.Д., відповідно до яких Спіцин Ю.В. вказує, що при виконанні обов'язків розпорядника майна за період виконання його обов'язків, відсутні дані про будь-яку діяльність розпорядника майна, що до повернення боргів держави та місцевого бюджету, які були встановлені у п.6 Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18 травня 2023 року м. Київ, cправа № 923/823/21.
20.04.2026 розпорядник майна боржника арбітражний керуючий Дерлюк В.Д. звернувся до суду із клопотанням про закриття провадження у справі на підставі п. 14 ч. 1 ст. 90 КУзПБ (вх.№13497/26).
До клопотання додано Протокол №2 повторних перших зборів кредиторів Комунального підприємства "Міський водоканал" від 27.03.2026.
27.03.2025 арбітражний керуючий Дерлюк В.Д. скликав повторні збори кредиторів боржника в дистанційному режимі відеоконференції (Google Meet), з наступним порядком денним: 1) Схвалення звіту розпорядника майна про проведену роботу за звітній період; 2) Визначення подальшої стадії провадження у справі № 923/823/21; 3) Звернення до Господарського суду з клопотанням про закриття провадження у справі; 4) Схвалення звіту про нарахування та виплату грошової винагороди.
Присутні на зборах: 1.Розпорядник майна КП «МВ» - арбітражній керуючій Дерлюк В. Д. (діє на підставі ухвали господарського суду Одеської області від 15.12.2025 у справі 923/823/21 та Свідоцтва №547 від 13.03.2013). 2. Кредитор: Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі в особі представника Кромп Олексій Петрович (діє на підставі довіреності 364/6/21-22-13-02-14 від 29.01.2026).
Рішеннями зборів кредиторів, що оформлені протоколом № 2 зборів кредиторів від 27.03.2026 вирішено:
- 1) прийняти до уваги звіт розпорядника майна про проведену роботу;
- 2) визнати неможливим введення процедури санації або ліквідації КП "Міський водоканал" на даному етапі провадження у справі № 923/823/21.
Рішення щодо питань 3, 4 порядку денного, стосовно: 3) звернення до Господарського суду з клопотанням про закриття провадження у справі; 4) схвалення звіту про нарахування та виплату грошової винагороди, прийнято не було, оскільки представник Головного управління ДПС у Херсонській обл., АРК та м. Севастополі утримався від голосування.
У судовому засіданні 04.05.2026 за участю представника Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі та розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Дерлюка В.Д. суд проголосив скорочену (вступна та резолютивна частини) ухвалу суду.
Про відкладення розгляду справи (звіту розпорядника майна/клопотання про закриття провадження у справі), учасники справи були повідомлення шляхом надсилання копії ухвал суду до їх електронних кабінетів за допомогою підсистеми "Електронний суд" та шляхом публікації на сайті Судова влада України.
Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 121 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 № 1207-VII учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають електронного кабінету, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади України з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади України з урахуванням вимог, визначених Законом України "Про доступ до судових рішень", у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень. З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.
Таким чином, ухвали Господарського суду Одеської області були надіслані у відповідності до вимог чинного процесуального законодавства, а тому вказані учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду даної справи/заяви з грошовими вимогами.
Враховуючи те, що жодних доказів, які унеможливлюють розгляд справи за відсутності учасників справи, які не з'явилися, суду не надано, суд дійшов висновку про можливість розгляду цієї справи за відсутністю таких учасників справи, за наявними матеріалами.
Норми права що підлягають застосуванню. Висновки суду
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Ч. 6 ст. 12 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.
Ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КУзПБ господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) у разі: 1) невнесення боржника - юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 2) припинення у встановленому законодавством порядку юридичної особи, яка є боржником, про що є відповідний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 3) смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім боржника - фізичної особи; 4) перебування у провадженні господарського суду справи про банкрутство (неплатоспроможність) того самого боржника; 5) відновлення платоспроможності боржника або погашення всіх вимог кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів; 6) затвердження звіту керуючого санацією в порядку, передбаченому КУзПБ; 7) затвердження звіту ліквідатора в порядку, передбаченому КУзПБ; 8) якщо до боржника після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за його заявою не висунуто вимог; 8-1) якщо відкрита справа про банкрутство господарських товариств, які відповідають сукупно таким критеріям: є оператором критичної інфраструктури; частки (акції, паї) господарського товариства були примусово відчужені під час дії воєнного стану; державі у статутному капіталі господарського товариства прямо або опосередковано належить більше 50 відсотків часток (акцій, паїв), крім господарських товариств, які ліквідуються за рішенням боржника; 9) боржником є оптовий постачальник електричної енергії; 10) якщо справа згідно із законом не підлягає розгляду в господарських судах України; 11) якщо господарським судом не встановлені ознаки неплатоспроможності боржника; 12) укладення мирової угоди між боржником та кредиторами відповідно до статті 192 Господарського процесуального кодексу України; 13) прийняття рішення про приватизацію боржника, яким є державне підприємство або господарське товариство, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі; 14) в інших випадках, передбачених КУзПБ.
У постанові від 15.04.2025 у справі №913/355/21 Касаційного господарського суду вказано, що підстави для закриття провадження у справі про банкрутство наведені в ч. 1 ст. 90 КУзПБ, п. 14 якої встановлена можливість закриття провадження у справі про банкрутство в інших випадках, передбачених КУзПБ.
Розкриваючи зміст цієї норми та випадки, які підпадають під визначення підстав для закриття провадження у справі про банкрутство згідно з п. 14 ч. 1 ст. 90 КУзПБ, суд зазначає про таке. У рішенні ЄСПЛ у справі «Лейла Шахін проти Туреччини» від 10.11.2005 зазначається, що згідно з практикою закон є чинним положенням, яке застосовується з урахуванням тлумачення, яке дають йому компетентні суди. У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення у справі «Кантоні проти Франції» від 11.11.1996; рішення у справі «Вєренцов проти України» від 11.04.2013). Поряд з цим потреба у тлумаченні законів обумовлена також не тільки подальшою (після ухвалення відповідного закону) динамікою правовідносин, для регулювання яких застосовується цей закон, а і динамікою / зміною обставин та умов, в яких такий закон застосовується. Так закон, прийнятий для врегулювання конкретних правовідносин у відповідних об'єктивних умовах та обставинах, між тим не завжди може застосовуватись відповідним чином учасниками цих правовідносин в інших, змінених умовах та обставинах.
Зокрема, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та введеного у зв'язку з цим в Україні воєнного стану із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» всі учасники правовідносин в Україні опинилися в умовах, коли не всі закони передбачали правила їх застосування в умовах правового режиму воєнного стану з урахуванням наслідків, що настали у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України (проведення бойових дій на окремих територіях, окупація окремих територій, а відповідно і відсутність або обмеження доступу до відповідних інструментів регулювання правовідносин: Державні реєстри, діяльність нотаріусів, судів, інших державних структур тощо).
Тож окремі закони потребували відповідної адаптації шляхом внесення в них змін, які, однак, все ж не завжди ураховують всі можливі правовідносини та казуси, що виникають в умовах правового режиму воєнного стану у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Одним із нормативних актів, що зазнав змін у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України в умовах правового режиму воєнного стану, став КУзПБ, у який, зокрема у розділ «Прикінцеві та перехідні положення» внесені зміни, а саме тимчасові положення, які регулюють окремі правовідносини з питань банкрутства під час дії воєнного стану (пункт 1-6 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» КУзПБ).
Так, приписами пункту 1-6 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» КУзПБ установлено, що тимчасово, під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, а також протягом шести місяців після його припинення чи скасування господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі про банкрутство за заявою кредитора, якщо боржник до проведення підготовчого засідання доведе господарському суду, що він внесений до електронного реєстру учасників відбору та виконавців державних контрактів (договорів) та має діючий контракт з державними замовниками у сфері оборони або вимоги кредитора (кредиторів) не задоволені внаслідок збройної агресії проти України, у тому числі через перебування єдиного майнового комплексу боржника на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій.
Тобто законодавець встановив заборону на відкриття, а відповідно і на здійснення провадження у справі про банкрутство боржника, ініційованого за заявою кредитора, у разі, зокрема перебування єдиного майнового комплексу боржника на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях.
У застосуванні наведених положень КУзПБ Верховний суд також зазначає, що попри визначення законодавцем наведених обставин як заборони саме на відкриття провадження у справі про банкрутство, між тим відповідна заборона, що логічно поширюється і на подальше здійснення провадження у такій справі, означає, що настання обставин, передбачених наведеними приписами пункту 1-6 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» КУзПБ (пункт 7.5), у справі про банкрутство, провадження в якій хоча і відкрито до введення в Україні з 24.02.2022 воєнного стану, може бути розцінено у справі про банкрутство як передбачений КУзПБ інший випадок для закриття провадження у справі про банкрутство у розумінні п. 14 ч. 1 ст. 90 КУзПБ. При ухваленні вказаної постанови Верховний Суд враховував, що специфіка правовідносин у процедурі банкрутства полягає у необхідності комплексного та збалансованого регулювання приватно-правових та публічно-правових інтересів щодо неплатоспроможної особи, що вимагає застосування приватно-правових та публічно-правових механізмів у ході провадження у справі про банкрутство, тобто, процедура банкрутства щодо боржника переслідує не лише приватний, але й публічний інтерес. Отже, однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.
Верховний Суд зауважив, що закриття провадження у справі про банкрутство за наведених умов та обставин має враховувати дотримання балансу та відсутність порушення інтересів жодного з кредиторів боржника, оскільки не є підставою для списання/прощення наявної у боржника заборгованості, не припиняє господарську діяльність боржника, не перешкоджає виконанню боржником своїх наявних грошових зобов'язань, не позбавляє як фізичних так і юридичних осіб на подальше ведення господарської діяльності із боржником, та у разі порушення підприємством відповідних зобов'язань, на судових захист.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства, під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації).
Процедура розпорядження майном боржника вводиться строком до 170 календарних днів.
Слід зауважити, що продовження строку процедури розпорядження майном можливо лише у межах граничних строків, визначених цим Кодексом (ч. 2 ст. 49 КУзПБ).
Вказані норми КУзПБ фактично є "запобіжниками" щодо зволікань під час провадження у справі про банкрутство та переслідують мету стимулювання всіх учасників судового процесу до неухильного та своєчасного виконання покладених на них.
Враховуючи, що процедура банкрутства за приписами Кодексу України з процедур банкрутства має строковий характер, строк процедури розпорядження, який було введено господарським судом ухвалою від 19.04.2017 закінчився, процедура тривала більше 8 років.
У нормах КУзПБ закріплено граничний строк проведення процедури розпорядження майном боржника, після закінчення якого суд згідно з приписами ч.3 ст. 49 КУзПБ приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури або ухвалу про введення процедури санації та затвердження плану санації, внаслідок чого процедура розпорядження майном та повноваження розпорядника майна припиняються (ч.6 ст. 49 КУзПБ) або постановляє ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство.
У разі тривалого здійснення провадження у справі про банкрутство через неможливість його завершення із застосуванням спеціальних норм законодавства про банкрутство суд має право застосувати загальні процесуальні норми з метою забезпечення права на справедливий суд в розумінні строків розгляду справи і забезпечення балансу інтересів кредиторів та боржника під час судового провадження.
Наведені вище обставини у сукупності унеможливлюють успішне завершення процедури банкрутства боржника та позбавляють можливості досягнення легітимної мети Кодексу України з процедур банкрутства у встановлений строк.
Відповідно до ч. 2 ст. 49 КУзПБ до закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів приймають одне з таких рішень: схвалити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації; подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. У разі наявності обставин, що не дають зборам кредиторів можливості у встановлені строки прийняти одне з таких рішень, збори кредиторів можуть прийняти рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених КУзПБ.
Ч. 5 ст. 48 КУзПБ передбачено, що до компетенції зборів кредиторів належить прийняття рішення про: визначення кількісного складу та обрання членів комітету кредиторів; дострокове припинення повноважень комітету кредиторів або окремих його членів; схвалення плану санації боржника та схвалення внесення змін до нього; звернення до господарського суду з клопотанням про введення наступної процедури у справі про банкрутство; інші питання, передбачені КУзПБ, у тому числі віднесені до компетенції комітету кредиторів.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №912/2185/16(912/3192/17) під час розгляду справи господарський суд та учасники справи мають керуватися принципом процесуальної економії господарського судочинства, під яким слід розуміти загальне керівне положення, відповідно до якого господарський суд, учасники судового процесу економно і ефективно використовують усі встановлені законом процесуальні засоби для правильного та оперативного розгляду справ з дотриманням строків. Сутність принципу процесуальної економії полягає в тому, щоб під час розгляду справи в господарському суді для найбільш повного та всебічного розгляду справи використовувати всі встановлені законом засоби з урахуванням строків, визначених нормами процесуального права.
Елементами змісту принципу процесуальної економії господарського судочинства слід вважати: вимога оперативного розгляду справи; вимога економного використання процесуальних засобів судом, учасниками справи для повного та всебічного розгляду справи у господарському суді.
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції, учасником якої є Україна, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сюрмелі проти Німеччини" від 08.06.2006 визнав порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції тривалість судового провадження, яке продовжувалося у судах понад 16 років та відсутність ефективних засобів оскарження затяжного характеру триваючого розгляду цивільної справи в національному законодавстві Німеччини.
Також, у рішенні від 10.10.2024 у справі Фесенко проти України (заява № 18693/16) Європейський суд з прав людини визнав порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод тривалість судового провадження у справі про банкрутство, яке продовжувалося у суді в одній інстанції понад 14 років, несумісною з вимогою розумного строку, та повторив, що саме держава повинна організувати свою правову систему таким чином, щоб дати можливість своїм судам дотримуватися вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції, навіть якщо процесуальна ініціатива покладається на сторони провадження, а той факт, що причина затримки полягає не в поведінці конкретного суду, а у самому національному законодавстві, не змінює цю оцінку.
Отже, у разі тривалого здійснення провадження у справі про банкрутство через неможливість його завершення із застосуванням спеціальних норм законодавства про банкрутство суд має право застосувати загальні процесуальні норми з метою забезпечення права на справедливий суд в розумінні строків розгляду справи і забезпечення балансу інтересів кредиторів та боржника під час судового провадження.
Підстави для закриття провадження у справі про банкрутство наведені в ч.1 ст. 90 цього Кодексу, п. 14 якої встановлена можливість закриття провадження у справі про банкрутство в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У застосуванні наведених положень КУзПБ суд також зазначає, що попри визначення законодавцем наведених обставин як заборони саме на відкриття провадження у справі про банкрутство, між тим відповідна заборона, що логічно поширюється і на подальше здійснення провадження у такій справі, означає, що настання обставин, передбачених наведеними приписами пункту 1.6 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ, у справі про банкрутство, провадження в якій хоча і відкрито до введення в Україні з 24.02.2022 воєнного стану, може бути розцінено у справі про банкрутство як передбачений цим Кодексом інший випадок для закриття провадження у справі про банкрутство у розумінні пункту 14 частини першої статті 90 КУзПБ.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.04.2025 у справі № 913/355/21.
Крім того, специфіка правовідносин у процедурі банкрутства полягає у необхідності комплексного та збалансованого регулювання приватно-правових та публічно-правових інтересів щодо неплатоспроможної особи, що вимагає застосування приватно-правових та публічно-правових механізмів у ході провадження у справі про банкрутство.
Тобто, процедура банкрутства щодо боржника переслідує не лише приватний, але й публічний інтерес.
Отже, однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.
При цьому закриття провадження у справі про банкрутство за наведених умов та обставин має враховувати дотримання балансу та відсутність порушення інтересів жодного з кредиторів боржника, оскільки не є підставою для списання/прощення наявної у боржника заборгованості, не припиняє господарську діяльність боржника, не перешкоджає виконанню боржником своїх наявних грошових зобов'язань, не позбавляє як фізичних так і юридичних осіб на подальше ведення господарської діяльності із боржником, та у разі порушення підприємством відповідних зобов'язань, на судових захист. Відповідна процедура також не передбачає затвердження господарським судом ліквідаційного звіту та ліквідаційного балансу, як то з підстав, визначених ст. 65 КУзПБ.
Зазначені висновки відповідають меті та цілями здійснення провадження у справі про банкрутство, зокрема на стадії процедури розпорядження майном боржника, а також такій ознаці як строковість здійснення провадження та відповідних процедур у справі про банкрутство як гарантії права на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку.
Враховуючи наведене, наявні підстави для застосування п. 1-6 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» КУзПБ, згідно з яким господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі про банкрутство за заявою кредитора, якщо вимоги кредитора (кредиторів) не задоволені внаслідок збройної агресії проти України, у тому числі через перебування єдиного майнового комплексу боржника на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій.
Враховуючи положення КУзПБ з метою дотримання граничних строків проведення процедури розпорядження майном, відсутність відповідей боржника на надіслані розпорядження розпорядника майна, пасивну участь кредиторів боржника в ході здійснення провадження в цій справі (активну участь у справі проявляє тільки забезпечений кредитор), перебування на тимчасово окупованій території України майнових активів боржника і відсутність доступних ліквідних активів боржника, за рахунок якого можливе фінансування витрат, пов'язаних з провадження у справі про банкрутство, видається правомірним і обґрунтованим закриття провадження у справі про банкрутство боржника на підставі п. 14 ч. 1 ст. 90 КУзПБ.
Зазначені висновки відповідають меті та цілями здійснення провадження у справі про банкрутство, зокрема на у процедурі розпорядження майном, а також такій ознаці як строковість здійснення провадження та відповідних процедур у справі про банкрутство як гарантії права на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку. Так, входячи зі змісту преамбули КУзПБ, одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника у передбачених КУзПБ у справі про банкрутство процедурах.
Водночас забезпечення принципів розгляду справи впродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом та гарантування правової певності кредиторів, досягнення легітимної мети КУзПБ через призму судового контролю у цій категорії справ не можуть бути залишені поза увагою суду висновки Верховного Суду, сформульовані у постановах від 17.04.2024 у справі №5006/27/116б/2012, від 10.12.2024 у справах №5/104б і №5/119б, від 11.12.2024 у справі №22/20б/2011.
Подальше безпідставне затягування процедури банкрутства на стадії розпорядження майном, яка триває більше 2 років або відкриття ліквідаційної процедури КП «Міський водоканал» за наявності одразу ж можливості подання заяви про закриття провадження у справі про банкрутства на даний момент призведе лише до порушення прав як боржника, так і кредиторів та заподіяння їм додаткових збитків, зокрема, середнього заробітку Спіцина Ю.В. та з оплати праці арбітражного керуючого.
Суд не приймає до уваги заперечення ОСОБА_2 оскільки встановив, що у арбітражного керуючого, що виконує повноваження розпорядника майна, керуючись ст.ст. 1, 12, 43 КУзПБ, ст.ст. 2, 42 ГПК України наявне право подати клопотання про закриття провадження у справі про банкрутство, яке досліджується господарським судом, що наділений виключим повноваженням щодо закриття провадження у справі про банкрутство за наявності на те правових підстав.
Висновок у постанові від 15.04.2025 у справі №913/355/21 з питань правового регулювання закриття провадження у справі про банкрутство має достатньо універсальний характер, і стосується не тільки справ про банкрутство на стадії ліквідаційної процедури, оскільки саме по суті визнання боржника банкрутом після чого одразу можна було б подати заяву про закриття провадженні виключно призводить до збільшення витрат, пов'язаних з провадженням у справі про банкрутство, заявлення поточних вимог, здійснення інших дій процесуального характеру, що в тому числі не відповідатиме принципу процесуальної економії.
Враховуючи викладене, слід зробити висновок про наявність підстав для закриття провадження у справі про банкрутство Комунального підприємства "Міський водоканал" відповідно до п. 14 ч.1 ст. 90 КУзПБ у поєднанні із приписами пункту 1.6 розділу Прикінцеві та перехідні положення цього Кодексу та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв'язку з об'єктивною неможливістю здійснити розгляд даної справи упродовж розумного строку та неможливістю досягнення легітимної мети Кодексу України з процедур банкрутства за наслідками тимчасової окупації території, на якій знаходиться боржник та його майно, що відповідатиме меті та цілями здійснення провадження у справі про банкрутство, зокрема у процедурі розпорядження майном, а також такій ознаці як строковість здійснення провадження та відповідних процедур у справі про банкрутство, як гарантії права на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку, з урахуванням того, що закриття провадження у справі про банкрутство за наведених умов та обставин не є підставою для списання/прощення наявної у боржника заборгованості, не припиняє господарську діяльність боржника, не перешкоджає виконанню боржником своїх наявних грошових зобов'язань, не позбавляє як фізичних так і юридичних осіб на подальше ведення господарської діяльності із боржником, та у разі порушення підприємством відповідних зобов'язань, на судових захист.
Слід наголосити, що з метою вирішення у майбутньому проблеми банкрутства підприємств, майно яких перебуває наразі на тимчасово окупованій території України, у КУзПБ впроваджено положення, яке передбачає можливість поновлення провадження у справі про банкрутство.
Згідно ч. 8 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства, дія мораторію припиняється з дня закриття провадження у справі про банкрутство.
Керуючись п. 14, ч.1 ст. 90, п. 1.6 розділу Прикінцеві та перехідні положення Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 231, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Провадження у справі № 923/823/21 про банкрутство Комунального підприємства "Міський водоканал" (74900, Херсонська обл., м. Нова Каховка, вул. Електромашинобудівників, буд. 6; код ЄДРПОУ 32218122) - закрити.
2. Припинити процедуру розпорядження майном Комунального підприємства "Міський водоканал" (74900, Херсонська обл., м. Нова Каховка, вул. Електромашинобудівників, буд. 6; код ЄДРПОУ 32218122).
3. Припинити повноваження розпорядника майна Комунального підприємства "Міський водоканал" (74900, Херсонська обл., м. Нова Каховка, вул. Електромашинобудівників, буд. 6; код ЄДРПОУ 32218122) арбітражного керуючого Дерлюка Василя Дмитровича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №547 від 13.03.2013)
4. Скасувати мораторій на задоволення вимог кредиторів введений ухвалою господарського суду від 02.07.2021.
Ухвала набирає законної сили 04 травня 2026 року та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги.
Повну ухвалу складено та підписано 11 травня 2026.
Копію ухвали надіслати до електронного кабінету користувача підсистеми "Електронний суд": Головного управління ДПС у Херсонській обл., АРК та м. Севастополі; КП "Міський водоканал", розпорядника майна арбітражного керуючого Дерлюка В.Д., Спіцина Ю.В., ПрАТ "Будівельно - монтажне управління №8", ТОВ "Спецтеплопостач", ПрАТ "Укргідроенерго".
Суддя Л.І. Грабован