ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.05.2026Справа № 910/2161/26
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
За позовом Комунального підприємства "КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ З ОБСЛУГОВУВАННЯ ЖИТЛОВОГО ФОНДУ ДНІПРОВСЬКОГО РАЙОНУ М.КИЄВА"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОВ ІНВЕСТ"
про стягнення 53328,26 грн
без повідомлення (виклику) учасників справи
Короткий зміст позовних вимог
Комунальне підприємство "КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ З ОБСЛУГОВУВАННЯ ЖИТЛОВОГО ФОНДУ ДНІПРОВСЬКОГО РАЙОНУ М.КИЄВА" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОВ ІНВЕСТ" про стягнення 53328,26 грн, з яких: 16449,00 грн - основний борг, 23721,56 грн - пеня, 493,47 грн - штраф, 10565,97 грн - інфляційні втрати, 2098,26 грн - 3% річних
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №535/1 від 31.01.2020.
Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань
Господарський суд міста Києва ухвалою від 09.03.2026 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/2161/26, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Оскільки у відповідача відсутній зареєстрований електронний кабінет через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, що забезпечує обмін документам, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 09.03.2026 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно із п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Направлена на адресу відповідача ухвала суду від 09.03.2026 повернута на адресу суду поштовим відділенням за закінченням встановленого терміну зберігання.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20, від 07.09.2022 у справі № 910/10569/21).
Отже, згідно із п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.
Судом враховано, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд доходить висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до приписів ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Згідно із ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Позиція позивача
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідач в порушення умов договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 535/1 від 31.01.2020 не виконав взятих на себе зобов'язань та не сплатив орендної плати за період з липня 2021 по вересень 2021, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість зі сплати орендної плати в сумі 16449,00 грн.
За прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем нараховані та заявлені до стягнення 23721,56 грн пені за період з 01.10.2021 по 31.12.2025, 493,47 грн штрафу, 10565,97 грн інфляційних втрат та 2098,26 грн 3% річних за період з 01.10.2021 по 31.12.2025.
Позиція відповідача
Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, встановлений в ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу та в ухвалі про відкриття провадження у справі, не подав.
31.01.2020 між Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією (орендодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю "СОВ ІНВЕСТ" (орендар) та Комунальним підприємством "КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ З ОБСЛУГОВУВАННЯ ЖИТЛОВОГО ФОНДУ ДНІПРОВСЬКОГО РАЙОНУ М.КИЄВА" (підприємство-балансоутримувач) укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 535/1 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору, орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва (далі - об'єкт), яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сулеймана Стальського, буд. 24, для розміщення кафе, яке не здійснює продаж товарів підакцизної групи.
У пункті 2.1 договору визначено, що об'єктом оренди є нежитлове приміщення загальною площею 174, 10 кв.м., у т.ч. цоколь (підвал) - 174, 10 кв.м.
Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280 (із змінами та доповненнями), становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку вересень 2019 року - 46, 73 грн за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому складає 8 135, 00 грн (п. 3.1 договору).
У пункті 3.2 договору визначено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Згідно з пунктами 3.6, 3.7 договору, орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача, починаючи з дати підписання акту приймання-передачі. Останнім днем нарахування орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передавання при повернення об'єкта оренди орендодавцеві. Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця.
У п. 6.2 договору сторони погодили, що за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату орендної плати та інших платежів на користь підприємства-балансоутримувача орендар сплачує на користь підприємства-балансоутримувача пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних та інших платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.
Крім того, орендар згідно з ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України сплачує інфляційні втрати по заборгованості та 3% річних від простроченої суми заборгованості.
У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.
Відповідно до п. 9.1 договору, він є укладеним з моменту підписання сторонами і діє з 31 січня 2020 року до 29 січня 2023 року.
01.03.2020 сторонами підписано акт приймання-передачі нерухомого майна, згідно з яким орендодавець передав, а орендар прийняв у користування нежитлове приміщення, загальною площею 174, 10 кв.м., у т.ч. підвал - 174, 10 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сулеймана Стальського, 24.
Відповідач в порушення умов договору неналежно виконував взяти на себе зобов'язання зі сплати орендної плати.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.11.2021 з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість зі сплати орендної плати за період з квітня 2020 по червень 2021 на суму 73757,75 грн.
Відповідно до Акту обстеження нежитлового приміщення, що знаходиться в окремо розташовані будівлі за адресою м. Київ, вул. Сулеймана Стальського, 24 від 30.09.2021, комісією під час огляду встановлено, що нежитлове приміщення не використовується попереднім орендарем ТОВ "СОВ ІНВЕСТ", перебуває вільним від особистих речей орендаря. Враховуючи те, що ТОВ "СОВ ІНВЕСТ" не використовує приміщення за призначенням, самовільно звільнив вищезазначене нежитлове приміщення, приміщення зачинено, опечатано та навішено додатковий замок.
За розрахунками позивача, загальна сума нарахованої орендної плати за період з липня 2021 по вересень 2021 становить 16449,00 грн.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач просить стягнути заборгованість за договором оренди в сумі 16449,00 грн, а також 23721,56 грн пені за період з 01.10.2021 по 31.12.2025, 493,47 грн штрафу, 10565,97 грн інфляційних втрат та 2098,26 грн 3% річних за період з 01.10.2021 по 31.12.2025.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
Відповідно до ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно із матеріалами справи правові відносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 535/1 від 31.01.2020.
Як підтверджено матеріалами справи, у спірний період (липень - вересень 2021) відповідач користувався орендованим майном.
Акт обстеження, у якому зафіксовано факт самовільного звільнення приміщення, складено 30.09.2021.
Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 4 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У п. 3.7 договору сторони погодили, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця.
Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За розрахунком позивача заборгованість відповідача з орендної плати за період з липня 2021 по вересень 2021 становить 16449,00 грн.
За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.
У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належних доказів у спростування заборгованості по договору оренди відповідачем не надано, а матеріали справи не містять.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за липень - вересень 2021 у сумі 16449,00 грн, у зв'язку з чим суд задовольняє позов в цій частині.
Щодо заявлених позивачем позовних вимог про стягнення 3% річних у сумі 2098,26 грн та інфляційних втрат у сумі 10565,97 грн, суд зазначає таке.
Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.
Перевіривши розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, суд встановив, що вони є обґрунтованими та арифметично правильними, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 2098,26 грн 3% річних та 10565,97 грн інфляційних втрат.
Також позивачем заявлено вимогу про стягнення 23721,56 грн пені та 493,47 грн штрафу.
За змістом з ч.2 ст.217 ГК України (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України).
За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).
Згідно із ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Сторони у п. п. 6.2 договору погодили, що за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату орендної плати та інших платежів на користь підприємства-балансоутримувача орендар сплачує на користь підприємства-балансоутримувача пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних та інших платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.
Крім того, орендар згідно з ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України сплачує інфляційні втрати по заборгованості та 3% річних від простроченої суми заборгованості.
У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.
Оскільки прострочення сплати орендної плати перевищує 3 місяці, то позивач правомірно здійснив нарахування штрафу у розмірі 3%, що становить 493,47 грн.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини 6 статті 232 ГК України.
Умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Перевіривши розрахунок пені, що нарахована на суму орендної плати, судом встановлено, що здійснений без урахування приписів ч. 6 ст. 232 ГК України. Нарахування здійснено за період з 01.10.2021 по 31.12.2025.
В той же час, пунктом 7 Розділу IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) " від 30.03.2020 року № 540-IX, який набрав чинності з 02.04.2020 року.
В період нарахування позивачем пені тривав карантин, який, зокрема, був продовжений згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 383 від 25.04.2023 до 30 червня 2023 року.
Отже, дія Закону України від 30.03.2020 року № 540-IX фактично надавала можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців.
Таким чином, у даному випадку правомірним було нарахування пені по 30.06.2023 включно, враховуючи, що умовами договору сторони не погоджували іншого строку нарахування пені, ніж встановлений ч. 6 ст. 232 ГК України.
Подібної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 29.01.2026 у справі № 910/6337/23.
Таким чином, у даному випадку можливим було нарахування пені по 30.06.2023 включно, враховуючи, що умовами договору сторони не погоджували іншого строку нарахування пені, ніж встановлений ч. 6 ст. 232 ГК України, а з 01.07.2023 нарахування пені суперечило вимогам законодавства.
При цьому, суд враховує, що Господарський кодекс України втратив чинність з 28.08.2025, у зв'язку з введенням в дію Закону України "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб" №4196-IX від 09.01.2025.
Після втрати 28.08.2025 чинності ГК України нарахування пені продовжується, якщо після вказаної дати не збіг шестимісячний строк, визначений частиною 6 статті 232 ГК України.
В той же час, у даному випадку, станом на 28.08.2025 шестимісячний строк для нарахування пені збіг, а тому правові підстави для нарахування пені по 31.12.2025 відсутні.
Здійснивши перерахунки пені за період з 01.10.2021 по 30.06.2023, суд встановив, що пеня становить 10 931,15 грн, а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Приписами ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
ВИСНОВКИ СУДУ.
З урахуванням встановлених обставин, відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Комунального підприємства "КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ З ОБСЛУГОВУВАННЯ ЖИТЛОВОГО ФОНДУ ДНІПРОВСЬКОГО РАЙОНУ М.КИЄВА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОВ ІНВЕСТ", а саме в частині стягнення 16449,00 грн основного боргу, 2098,26 грн 3% річних, 10565,97 грн інфляційних втрат, 493,47 грн штрафу та 10 931,15 грн пені, в іншій частині позову суд відмовляє.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СОВ ІНВЕСТ" (02090, м.Київ, вул.Хорольська, буд.8/4, кв.13, ідентифікаційний код 41823851) на користь Комунального підприємства "КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ З ОБСЛУГОВУВАННЯ ЖИТЛОВОГО ФОНДУ ДНІПРОВСЬКОГО РАЙОНУ М.КИЄВА" (02002, м.Київ, вул.Челябінська, буд.9-Г, ідентифікаційний код 39606435) 16449,00 грн основного боргу, 2098,26 грн 3% річних, 10565,97 грн інфляційних втрат, 493,47 грн штрафу,10 931,15 грн пені та 2529,80 грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 11.05.2026.
Суддя С.О. Турчин