ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.04.2026Справа № 910/2154/26
Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/2154/26
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогресивні нафтогазові технології" (Україна, 01042, м. Київ, вул. Маккейна Джона, буд. 39, оф. 12; ідентифікаційний код: 42936402)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (Україна, 03065, м. Київ, пр. Гузара Любомира, буд. 44; ідентифікаційний код: 42795490)
про скасування оперативно-господарських санкцій та стягнення 1 147 358,16 грн
Представники учасників справи:
від позивача: Сібілєв М.А., ордер ВВ №1058133;
від відповідача: Кисіль Т.В., довіреність №72 від 20.01.2026.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Прогресивні нафтогазові технології" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - відповідач), в якій просить суд:
- скасувати оперативно-господарські санкції №ТОВВИХ-25-7205 від 06.05.2025, №ТОВВИХ-25-7759 від 15.05.2025, №ТОВВИХ-25-7760 від 15.05.2025, №ТОВВИХ-25-7761 від 15.05.2025, №ТОВВИХ-25-7794 від 15.05.2025 та №ТОВВИХ-25-7802 від 15.05.2025 у загальному розмірі 178 418,16 грн, застосовані Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогресивні нафтогазові технології" за несвоєчасне виконання зобов'язань з поставки товару за Договором про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) №4600010635 від 30.12.2024;
- стягнути з відповідача на користь позивача кошти в сумі 1 147 358,16 грн, з яких 968 940,00 грн утриманої відповідачем суми банківської гарантії та 178 418,16 грн грошових коштів за товар.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/2154/26, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.04.2026.
24.03.2026 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" відзив на позовну заяву, який 25.03.2026 зареєстрований в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
03.04.2026 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" відповідь на відзив, яка 06.04.2026 зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
06.04.2026 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" заперечення щодо відповіді на відзив, які 06.04.2026 зареєстровані в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
У підготовче засідання 08.04.2026 з'явились представники сторін.
У підготовчому засіданні 08.04.2026 судом було прийнято до розгляду відзив на позовну заяву, відповідь на відзив та заперечення щодо відповіді на відзив, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.04.2026.
У судове засідання 29.04.2026 з'явились представники сторін.
Представник позивача надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача надала суду усні пояснення по суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечувала.
У судовому засіданні 29.04.2026 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд
30.12.2024 за результатами проведеної процедури публічної закупівлі №UA-2024-11-18-014336-a між Товариством з обмеженою відповідальністю "Прогресивні нафтогазові технології" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - покупець) було укладено Договір про закупівлю товарів №4600010635 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується у визначений цим договором строк передати у власність покупця прилади для вимірювання витрати, рівня та тиску рідин і газів (лічильники газу ультразвукові) (далі - товари), зазначені в специфікації, яка наведена в Додатку 1 до цього Договору (далі - Специфікація), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити такі товари.
Згідно з п. 1.2 Договору найменування (номенклатура, асортимент), кількість товарів, одиниця виміру, ціна за одиницю, строк поставки, місце поставки, інші умови зазначаються у Специфікації.
Ціна Договору становить 16 149 000,00 грн, крім того ПДВ 3 229 800,00 грн. Ціна договору, в тому числі ПДВ, становить 19 378 800,00 грн (пункт 3.1 Договору).
Пунктом 4.1 Договору визначено, що розрахунки здійснюються у безготівковій формі в національній валюті шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у розділі 16 цього договору, на умовах визначених цим договором.
Відповідно до п. 4.2 Договору покупець зобов'язаний оплатити вартість переданих постачальником та прийнятих покупцем товарів не раніше 20 (двадцяти) та не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дати, яка є останньою: дати підписання покупцем без зауважень Акту приймання ТМЦ за кількістю та якістю та дати підписання покупцем видаткової накладної.
Згідно з п. 5.1 Договору постачальник зобов'язується передати покупцю товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до Специфікації, яка є Додатком 1 до цього договору.
Датою поставки товару вважається дата, яка є останньою: дата підписання покупцем без зауважень Акту приймання ТМЦ за кількістю та якістю та дата підписання покупцем видаткової накладної. Видаткова накладна підписується покупцем на підставі підписаного покупцем без зауважень та затвердженого Акта приймання ТМЦ за кількістю та якістю, та за умови надання постачальником усіх передбачених п. 5.9 Договору документів.
Датою передачі (доставки) постачальником товару для прийняття покупцем є дата прибуття товару до місця поставки, зазначена у відповідному товаро-транспортному документі. При цьому товаро-транспортні документи, підписані покупцем, не є документами, що свідчать про прийом товару покупцем.
Відповідно до п. 5.8 Договору право власності на товари переходить від постачальника до покупця з дати, яка є останньою: дати підписання покупцем без зауважень Акту приймання ТМЦ за кількістю та якістю та дати підписання покупцем видаткової накладної
Пунктом 7.3.2 Договору сторони погодили, що за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 % вартості товарів, поставку яких построчено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад 30 (тридцять) календарних днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 % вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено.
Відповідно до пп. 7.10.1 Договору покупець має право утримати суму нарахованих штрафних санкцій, що нараховуються згідно умов та порядку, встановлених цим договором, та збитків, заподіяних невиконанням та/або неналежним виконанням договору постачальником, з сум, які підлягають виплаті постачальнику. Оперативно-господарська санкція застосовується до постачальника після того, як він не сплатив у визначений строк штрафні санкції та/або збитки згідно з розрахунком штрафних санкцій та/або збитків за вимогою замовника, що направлена на адресу та/або електронну адресу постачальника, вказану в умовах цього договору. Про застосування оперативно-господарської санкції покупець зобов'язаний письмово повідомити постачальника.
Відповідно до умов тендерної документації процедури закупівлі за предметом закупівлі "Прилади для вимірювання витрати, рівня та тиску рідин і газів (Лічильники газу ультразвукові)" згідно з оголошенням про проведення процедури закупівлі №UA-2024-11-18-014336-а, оприлюдненим на веб-порталі Уповноваженого органу 18.11.2024, постачальник зобов'язується надати покупцю не пізніше дати укладення цього договору в забезпечення виконання договору безвідкличну безумовну банківську гарантію (далі - Гарантія) на суму 968 940,00 грн, що становить 5 % (п'ять відсотків) ціни цього договору (п. 7.13 Договору).
Термін (строк) дії Гарантії - до "30" серпня 2025 року включно. У разі продовження терміну (строку) дії цього договору постачальник зобов'язується надати покупцю не пізніше дати укладання додаткової угоди про продовження терміну (строку) дії цього договору оригінал нової банківської гарантії або оригінал документу про внесення змін до наданої Гарантії, що свідчить про забезпечення виконання зобов'язання постачальником за цим договором на термін (строк), на який продовжено термін (строк) дії цього договору (п. 7.15 Договору).
Відповідно до п. 7.19 Договору забезпечення виконання договору повертається за умови повного та належного виконання постачальником умов договору та настання граничної дати оплати (остаточного розрахунку) згідно з умовами договору, протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня настання таких обставин.
У разі неналежного виконання постачальником основного зобов'язання за цим договором забезпечення виконання договору повертається у сумі залишку після стягнення покупцем частини суми Гарантії в розмірі, пропорційному до відношення вартості недопоставленого або поставленого з порушенням строку поставки товару до загальної вартості товарів, яка є ціною цього договору, за умови настання граничної дати оплати (остаточного розрахунку) згідно з умовами договору, протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня настання цієї обставини.
Згідно з п. 12.1 Договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 28 липня 2025 року (включно), а в частині розрахунків - до їх повного виконання, а в частині гарантійних зобов'язань - до закінчення гарантійного строку.
Специфікацією, що є Додатком 1 до Договору, сторони погодили:
найменування товару:
Лічильник газу ультразвуковий DN80 GFA414-10-A-DN80-G400-A0600-S-X-R-D-W-1 (ОЗМ 4057403) у кількості 2 шт. вартістю 1 856 200,00 грн без ПДВ за одиницю;
Лічильник газу ультразвуковий DN100 GFA414-10-ADN100-G650-A0600-S-X-R-D-W-1 (ОЗМ 4057406) у кількості 1 шт. вартістю 2 227 400,00 грн без ПДВ за одиницю;
Лічильник газу ультразвуковий DN 150 GFA414-10- A-DN150-G1000-A0600-S-X-R D-W-1 (ОЗМ 4057401) у кількості 1 шт. вартістю 2 552 300,00 грн без ПДВ за одиницю;
строк поставки - 120 календарних днів з дати укладення Договору;
місце поставки.
На виконання умов Договору, 20.12.2024 між позивачем (далі - принципал) та АТ "Комерційний банк" Глобус" (далі - гарант) було укладено Договір про надання гарантії №44085/ЮГ-24, який регулює правовідносини сторін щодо надання банком-гарантом гарантії виконання договору з метою забезпечення належного виконання принципалом умов Договору. Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" за умовами Договору №44085/ЮГ-24 від 20.12.2024 є бенефіціаром.
Гарантійним випадком є невиконання або неналежне виконання принципалом умов Договору, що укладається за результатами процедури закупівлі "Прилади для вимірювання витрати, рівня та тиску рідин і газів (Лічильники газу ультразвукові)", відповідно до основного зобов'язання (п. 1.2 Договору №44085/ЮГ-24 від 20.12.2024).
Відповідно до п. 2.1 Договору №44085/ЮГ-24 від 20.12.2024 загальна сума гарантії складає 968 940,00 грн.
АТ "КБ "Глобус" (гарантом) 20.12.2024, на виконання умов Договору №44085/ЮГ-24 від 20.12.2024, видана Банківська гарантія № 44085 на забезпечення виконання Договору (далі - Банківська гарантія) на суму 968 940,00 грн, за якою позивач є принципалом, а відповідач бенефіціаром.
Надалі позивачем було поставлено, а відповідачем - прийнято товар за Договором:
- Лічильник газу ультразвуковий DN 150 GFA414-10- A-DN150-G1000-A0600-S-X-R D-W-1 у кількості 1 одиниця вартістю 2 552 300,00 грн з ПДВ відвантажено на склад покупця з повним пакетом товаросупровідної документації 06.05.2025 за видатковою накладною № 13 від 06.05.2025. За результатами приймання відвантаженого товару 13.05.2025 покупцем складено акт про прийняття товару;
- Лічильник газу ультразвуковий DN150 GFA414-10-ADN150-G1000-A0600-S-X-R-D W-1 (ОЗМ 4057401) у кількості 1 одиниця вартістю 2 552 300,00 грн з ПДВ відвантажено на склад покупця з повним пакетом товаросупровідної документації 07.05.2025 на підставі видаткової накладної № 14 від 07.05.2025. За результатами приймання відвантаженого товару 13.05.2025 покупцем складено акт про прийняття товару;
- Лічильник газу ультразвуковий DN150 GFA414-10-ADN150-G1000-A0600-S-X-R-D W-1 (ОЗМ 4057401) у кількості 2 одиниць вартістю 6 125 520,00 грн з ПДВ відвантажено на склад покупця 11.04.2025 за видатковою накладною № 15 від 09.04.2025. За результатами проведення вхідного контролю приймальною комісією 21.04.2025 складено акт невідповідності ТМЦ по кількості та/або якості № 1-ГВ та М, у якому зафіксовано ряд недоліків товару із вказівкою на конкретні умови Договору, які не було дотримано постачальником. 30.04.2025 вказаний товар було повторно відвантажено постачальником на склад покупця за тією ж видатковою накладною № 15 від 09.04.2025. Актом 1-ГВ та М від 01.05.2025 товар прийнято;
- Лічильник газу ультразвуковий DN100 GFA414-10-ADN100-G650-A0600-S-X-R-D-W-1 (ОЗМ 4057406) у кількості 1 одиниця вартістю 2 227 400,00 грн з ПДВ відвантажено на склад покупця 14.04.2025 за видатковою накладною № 16 від 09.04.2025. За результатами прийомки відвантаженого товару приймальною комісією покупця 16.04.2025 складено акт невідповідності № 1-8000, у якому зафіксовано ряд недоліків товару із вказівкою на конкретні умови Договору, які не було дотримано постачальником. Листом від 18.04.2025 №1804/25 (ТОВВХ-25-9066 від 21.04.2025) надано пояснення до зауважень та надано згоду на повторне приймання товару без участі представника постачальника. З урахуванням таких пояснень, приймальною комісією покупця 30.04.2025 продовжено приймання зазначеного товару та повторно виявлено його невідповідність умовам Договору, копію якого направлено на адресу постачальника листом від 01.05.2025 № ТОВВИХ-25-6971. Листом від 05.05.2025 № 0505-2/25 (вх. № ТОВВХ-25-10153 від 05.05.2025) надано доопрацьовану товаросупровідну документацію та усунуто недоліки. Актом від 13.05.2025 № 3-8000 відвантажений за видатковою накладною № 16 від 05.05.2025 товар прийнято покупцем;
- Лічильник газу ультразвуковий DN80 GFA414-10-A-DN80-G400-A0600-S-X-R-D-W-1 (ОЗМ 4057403) у кількості 1 одиниця вартістю 2 227 440,00 грн з ПДВ відвантажено на склад покупця 07.05.2025 за видатковою накладною № 17 від 07.05.2025. За результатами його приймання приймальною комісією покупця 13.05.2025 складено акт № 11-7000 про прийняття відвантаженого товару;
- Лічильник газу ультразвуковий DN80 GFA414-10-A-DN80-G400-A0600-S-X-R-D-W-1 (ОЗМ 4057403) у кількості 1 одиниця вартістю 2 227 440,00 грн з ПДВ відвантажено на склад покупця 07.05.2025 за видатковою накладною № 18 від 07.05.2025. За результатами його приймання приймальною комісією покупця 13.05.2025 складено акт № 17-05, яким відвантажений товар прийнято.
У зв'язку із простроченням позивачем поставки товару, відповідачем, згідно з п. 7.3.2 Договору, нараховано штрафні санкції в формі пені, про сплату яких на адресу позивача направлено вимоги:
- № ТОВВИХ-25-7794 від 15.05.2025 на суму 39 815,88 грн (видаткова накладна № 13 від 06.05.2025);
- № ТОВВИХ-25-7759 від 15.05.2025 на суму 39 815,88 грн (видаткова накладна № 14 від 07.05.2025);
- № ТОВВИХ-25-7205 від 06.05.2025 на суму 6 125,52 грн (видаткова накладна № 15 від 09.04.2025) - пеня була сплачена позивачем відповідно до платіжної інструкції від 06.05.2025 ;
- № ТОВВИХ-25-7761 від 15.05.2025 на суму 34 747,44 грн (видаткова накладна № 16 від 09.04.2025);
- № ТОВВИХ-25-7760 від 15.05.2025 на суму 28 956,72 грн (видаткова накладна № 17 від 07.05.2025);
- № ТОВВИХ-25-7802 від 15.05.2025 на суму 28 956,72 грн (видаткова накладна № 18 від 07.05.2025).
Оскільки у визначені у вимогах строки пеня позивачем сплачена не була, на підставі п.7.10 Договору відповідач утримав суму штрафних санкцій з коштів, які підлягали сплаті позивачу, про що направлено відповідні повідомлення.
Відповідачем було здійснено оплату товару в загальному розмірі 19 206 507,36 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних інструкцій №363032 від 29.05.2025 на суму 6125520,00 грн, №366298 від 10.06.2025 на суму 3022944,12 грн, №366297 від 10.06.2025 на суму 2198483,28 грн, №366299 від 10.06.2025 на суму 3022944,12 грн, №366296 від 10.06.2025 на суму 2198483,28 грн та №366940 від 12.06.2025 на суму 2638132,56 грн.
При цьому, відповідачем утримано з оплати товару суму нарахованої пені в розмірі 172292,64 грн. Пеня в розмірі 6125,52 грн була самостійно сплачена позивачем.
Окрім того, у зв'язку з неналежним виконанням позивачем взятих на себе зобов'язань з поставки товару за Договором, відповідач 13.05.2025 звернувся до гаранта з Вимогою про сплату гарантійного платежу за Банківською гарантією в розмірі 968 940,00 грн.
Гарант направив позивачу (принципалу) повідомлення-вимогу вих. № 1-1579 від 14.05.2025, відповідно до якої просив перерахувати грошові кошти в сумі 968 940,00 грн для задоволення вимог бенефіціара згідно з пред'явленою ним Вимогою про сплату гарантійного платежу за Банківською гарантією.
Позивачем було сплачено гаранту грошові кошти в сумі 968 940,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №576 від 19.05.2025.
Позивач зазначає, що відповідачем було безпідставно утримано оперативно-господарські санкції в розмірі 178 418,16 грн, а також не повернуто банківську гарантію в розмірі 968 940,00 грн.
З огляду на викладене, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить скасувати оперативно-господарські санкції №ТОВВИХ-25-7205 від 06.05.2025, №ТОВВИХ-25-7759 від 15.05.2025, №ТОВВИХ-25-7760 від 15.05.2025, №ТОВВИХ-25-7761 від 15.05.2025, №ТОВВИХ-25-7794 від 15.05.2025 та №ТОВВИХ-25-7802 від 15.05.2025 у загальному розмірі 178 418,16 грн, а також стягнути з відповідача на користь позивача отриману відповідачем суму банківської гарантії в розмірі 968 940,00 грн та грошові кошти за товар у розмірі 178 418,16 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Суд встановив факт поставки позивачем товару за Договором, про що свідчать наявні в матеріалах справи підписані обома сторонами видаткові накладні, а також Акти невідповідності ТМЦ по кількості та/або якості та Акти приймання товарів за кількістю та якістю.
Вищезазначені видаткові накладні відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", будь-які істотні недоліки у них відсутні, відтак суд приймає зазначені видаткові накладні як належні докази на підтвердження поставки товару позивачем та його прийняття відповідачем.
Факт поставки товару за Договором у повному обсязі визнається сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на погоджений сторонами в Специфікації строк, враховуючи визначений у п.5.1 Договору порядок поставки та приймання товару, суд встановив, що позивачем було порушено строки поставки товару за кожною одиницею.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З огляду на викладене, зобов'язання позивача з поставки товару за Договором вважається виконаним повністю.
У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
У зв'язку з порушенням позивачем строку поставки товару, відповідач нарахував пеню в розмірі 178 418,16 грн.
Відповідно до статті 235 Господарського кодексу України, за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором. Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання.
Частинами 1, 2 статті 237 Господарського кодексу України встановлено, що підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання.
Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.
У свою чергу, відповідачем застосовано до позивача оперативно-господарські санкції у вигляді утримання штрафних санкцій (пені) з сум, які підлягали сплаті позивачеві за поставлений товар.
Позивач вважає дії відповідача з утримання грошових коштів такими, що не відповідають вимогам закону, а оперативно-господарські санкції підлягають скасуванню, оскільки метою їх застосування є припинення або попередження повторення порушень зобов'язання.
За доводами позивача, товар було поставлено в повному обсязі 07.05.2025 (день підписання останньої видаткової накладної).
Водночас, умовами Договору визначено, що датою поставки товару вважається дата, яка є останньою: дата підписання покупцем без зауважень Акту приймання ТМЦ за кількістю та якістю та дата підписання покупцем видаткової накладної.
Оскільки останньою є саме дата підписання покупцем без зауважень Актів приймання ТМЦ за кількістю та якістю, товар вважається поставленим в момент підписання таких Актів.
Відтак позивачем порушено строки поставки товару за Договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
З огляду на визначену пунктом 7.3.2 Договору відповідальність постачальника за порушення строків поставки товару, відповідачем правомірно нараховано позивачу пеню в розмірі 0,1 % вартості товарів, поставку яких построчено, за кожний день такого прострочення, про що належним чином повідомлено позивача.
В матеріалах справи наявні докази своєчасного задоволення вимог відповідача про сплату пені лише на суму 6 125,52 грн за вимогою № ТОВВИХ-25-7205 від 06.05.2025. В іншій частині пеня позивачем не сплачувалась.
Враховуючи погоджений в п. 7.10.1 Договору порядок стягнення пені, відповідачем було правомірно утримано відповідний розмір штрафних санкцій з оплати товару, шляхом застосування оперативно-господарських санкцій.
Позивач не довів неправильність нарахування або відсутність підстав для нарахування пені, про сплату якої відповідачем на його адресу направлялись наведені вище вимоги, як і не довів надмірність їх розміру. Позивачем також не надано доказів порушення відповідачем порядку застосування вказаної оперативно-господарської санкції.
При цьому, посилання позивача на відсутність можливості застосування в спірних правовідносинах оперативно-господарських санкцій як ефективного способу впливу на порушника зобов'язання після того, як воно вже фактично виконано, а відносини між сторонами є припиненими, судом не приймаються, з огляду на таке.
Порядок застосування оперативно-господарських санкцій визначений сторонами в Договорі, зі змісту якого вбачається, що відповідач не обмежений правом на утримання пені виключно до повного виконання умов Договору.
Окрім того, п. 7.10.2 Договору передбачено можливість утримання суми штрафних санкцій не лише у випадку невиконання умов Договору, а й у випадку неналежного його виконання.
Уклавши Договір у чинній редакції, позивач прийняв його умови в повному обсязі.
Відтак позивачем не доведено наявність підстав для скасування застосованих відповідачем оперативно-господарських санкцій та стягнення с останнього утриманої суми штрафних санкцій.
Окрім того, відповідачем задоволено свої вимоги шляхом отримання суми банківської гарантії, відповідно до умов Договору.
Згідно з частиною першою статті 25 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник має право зазначити в оголошенні про проведення конкурентної процедури закупівлі та в тендерній документації/оголошенні про проведення спрощеної закупівлі вимоги щодо надання забезпечення тендерної пропозиції/пропозиції.
У разі якщо замовник вимагає надання забезпечення тендерної пропозиції/ пропозиції, у тендерній документації/оголошенні про проведення спрощеної закупівлі повинні бути зазначені умови його надання, зокрема, розмір, строк дії та застереження щодо випадків, коли забезпечення тендерної пропозиції/пропозиції не повертається учаснику. У такому разі учасник під час подання тендерної пропозиції/пропозиції одночасно надає забезпечення тендерної пропозиції/пропозиції.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник має право вимагати від переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі внесення ним не пізніше дати укладення договору про закупівлю забезпечення виконання такого договору, якщо внесення такого забезпечення передбачено тендерною документацією або в оголошенні про проведення спрощеної закупівлі.
З урахуванням наведених положень Закону України "Про публічні закупівлі", відповідачем в оголошенні про проведення публічної закупівлі та в оприлюдненій на порталі Prozorro тендерній документації для даної процедури закупівлі зазначено вимоги про надання учасником закупівлі банківської гарантії виконання договору.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, гарантією.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (стаття 547 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.
Згідно зі ст. 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до статті 561 Цивільного кодексу України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.
Отже, гарантія - це односторонній правочин, змістом якого є обов'язок гаранта сплатити кредитору - бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією.
Відповідно до статті 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано. Кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією.
Гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії (ч. 1 ст. 565 Цивільного кодексу України).
У постанові Верховного Суду від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20 наведений висновок, що законодавчі положення про те, що гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником; гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, слід розуміти таким чином, що звернення бенефіціара до гаранта з вимогою про сплату грошової суми у випадку, коли принципал не порушив основного зобов'язання (наприклад, якщо воно припинене виконанням або з інших підстав, чи є недійсним) є правопорушенням. Водночас це правопорушення спрямоване проти принципала, а не проти гаранта, і воно не впливає на обов'язок гаранта по сплаті відповідної суми за гарантією. Положення закону про те, що кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією (частина третя статті 563 Цивільного кодексу України), слугує меті ідентифікації порушення зобов'язання, а відтак конкретизації банківської гарантії, і не вказує на обов'язок гаранта перевіряти таке порушення. Адже гарант може видати на користь одного й того ж бенефіціара декілька банківських гарантій за зверненням одного й того ж принципала у зв'язку з одним чи декількома договорами з бенефіціаром з різними умовами, що передбачають сплату за гарантіями у різних випадках. Отже, кредитор-бенефіціар має право вимоги як за основним зобов'язанням, так і за незалежною від цього зобов'язання гарантією.
Як встановлено судом вище, виконання умов Договору було забезпечено Банківською гарантією №44085 від 20.12.2024, виданою АТ "КБ "Глобус".
13.05.2025 відповідач звернувся до банка-гаранта з вимогою про здійснення виплати за Банківською гарантією в сумі 968 940,00 грн, яка була задоволена банком.
З огляду на звернення відповідача з вимогою до гаранта, 19.05.2025 позивачем було відшкодовано гаранту розмір сплаченої бенефіціару банківської гарантії.
Згідно з ч. 2 ст. 27 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю: 1) після виконання переможцем процедури закупівлі / спрощеної закупівлі договору про закупівлю; 2) за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі / спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним; 3) у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону; 4) згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.
У свою чергу, Договором (п. 7.19) передбачено, що забезпечення виконання договору повертається за умови повного та належного виконання постачальником його умов.
Відповідно до пп. 7.13.1, 7.13.2 та 7.13.3 п. 7.13 Договору в разі невиконання (неналежного виконання) постачальником основного зобов'язання за цим договором покупець має право одержати задоволення своїх вимог, передбачених умовами цього договору та чинним законодавством України, на умовах визначених Гарантією. Під невиконанням постачальником основного зобов'язання за цим договором сторони розуміють нездійснення постачальником поставки товару в повному обсязі відповідно до умов договору, порушення постачальником строків поставки всього обсягу товару, зазначеного у Специфікації. Під неналежним виконанням постачальником основного зобов'язання за цим договором сторони розуміють виконання основного зобов'язання з порушенням умов, визначених його змістом (недопоставку товару, порушення постачальником строків поставки частини товарів, зазначених у Специфікації).
Враховуючи умови п. 7.13 Договору та факт несвоєчасної поставки товару відповідачем було правомірно звернуто стягнення на предмет Банківської гарантії.
Водночас, зважаючи на умови п. 7.19 Договору, підставою для повернення забезпечення виконання Договору є саме повне та належне виконання постачальником зобов'язань за Договором.
Такий порядок не містить посилань на п. 1 ч. 2 ст. 27 Закону України "Про публічні закупівлі", а відтак є таким, що визначений умовами Договору, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 27 Закону України "Про публічні закупівлі".
Отже, помилковим є твердження позивача про те, що підставою для утримання банківської гарантії є саме повне невиконання договору, а не часткове невиконання його умов щодо змісту чи строків зобов'язань за ним (неналежне виконання).
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18.12.2025 у справі №910/3776/25 та від 09.02.2026 у справі №910/6757/25.
Оскільки факт прострочення позивачем поставки товару підтверджується матеріалами справи, суд вважає встановленою обставину неналежного виконання позивачем умов Договору.
Відтак відсутні підстави для повернення позивачу грошових коштів в сумі 968940,00 грн, отриманих відповідачем за Банківською гарантією.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Підсумовуючи вищенаведене, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд не знаходить правових підстав для задоволення позову.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 16 430,70 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача, оскільки позов не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В позові відмовити.
2. Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 16 430,70 грн покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 11.05.2026
Суддя О.В. Нечай