ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.04.2026Справа № 910/14630/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопарк Центр»
до 1. Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»
2. Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Три О»
про визнання недійсним одностороннього правочину та визнання права володіння та користування
Представники учасників справи:
від позивача: не з'явився;
від відповідача 1: Монастирський Д.О.; Яковенко О.О.;
від відповідача 2: Олійник А.О.;
від третьої особи: Гунчак А.В.
25.11.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопарк Центр» з вимогами до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» та Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про усунення перешкод у користуванні майном та зобов'язання утриматись від вчинення дій.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідачі протиправно в односторонньому порядку відмовились від орендних правовідносин, які виникли між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Три О» на підставі Договору оренди №560/2-О від 27.02.2024.
Разом з позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позову.
26.11.2025 до Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» надійшли письмові заперечення на заяву про забезпечення позову.
27.11.2025 до Господарського суду міста Києва від заявника (позивача) надійшла заява про залишення без розгляду заяви про забезпечення позову.
27.11.2025 до Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» надійшли письмові заперечення на заяву про забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопарк Центр» про забезпечення позову у справі №910/14630/25 залишено без розгляду.
01.12.2025 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог (по суті - заява про зміну предмета позову), в якій заявник просив суд:
1) визнати недійсним односторонній правочин Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» та Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про припинення орендних відносин між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автопарк Центр» та Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та Акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» за Договором оренди № 560/2-О від 27.02.2024;
2) визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Автопарк Центр» право володіння та користування (найму, оренди) нежитловим приміщенням загальною площею 19251,72 кв.м., розташованим у підвалах з третього по п'ятий рівнів торговельно-офісного комплексу з об'єктами громадського призначення паркінгом за адресою: місто Київ, Спортивна площа, будинок 1-А, що виникає на підставі Договору оренди № 560/2-О.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2025 відкрито провадження у справі №910/14630/25, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.12.2025, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
01.12.2025 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про забезпечення позову.
02.12.2025 до Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» надійшли письмові заперечення на заяву позивача про забезпечення позову.
03.12.2025 до Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» надійшли письмові заперечення на заяву позивача про забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопарк Центр» про забезпечення позову, подану 01.12.2025, повернуто заявнику (позивачу).
09.12.2025 до Господарського суду міста Києва від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач 2 повідомив, що відповідно до Закону України «Про іпотеку» правочин про передачу в оренду майна без згоди іпотекодержателя і нікчемним. Оскільки банки не надавали згоди на укладення договору оренди з позивачем, то Договір оренди №560/2-О від 27.02.2024 є недійсним в силу закону. Крім того, відповідач 2 зазначив, що відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» право оренди припинилось.
12.12.2025 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про забезпечення позову.
16.12.2025 до Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» надійшли письмові заперечення на заяву позивача про забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2025 частково задоволено заяву позивача про забезпечення позову (постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2026 ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.12.2025 у справі №910/14630/25 залишено без змін).
17.12.2025 до Господарського суду міста Києва від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач 1 повідомив, що право оренди позивача припинилось на підставі ст. 37 Закону України «Про іпотеку».
19.12.2025 до Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» надійшла заява про роз'яснення ухвали Господарського суду міста Києва від 16.12.2025 у справі №910/14630/25 (ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2025 частково задоволено заяву Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про роз'яснення ухвали Господарського суду міста Києва від 16.12.2025 у справі №910/14630/25; постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2026 ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.12.2025 у справі №910/14630/25 залишено без змін).
24.12.2025 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Три О».
24.12.2025 до Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» надійшло клопотання про витребування доказів, в якому відповідач 1 просить суд витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопарк Центр» оригінали долучених до позовної заяви електронних копій письмових доказів:
- Договору оренди від 27.02.2024 №560/2-О між ТОВ «Три О» та ТОВ «Автопарк Центр»;
- Договору про внесення змін і доповнень від 01.04.2024 №1 до Договору оренди від 27.02.2024 №560/2-О;
- Договору про внесення змін і доповнень від 21.02.2025 №2 до Договору оренди від 27.02.2024 №560/2-О;
- Договору про внесення змін і доповнень від 30.05.2025 №3 до Договору оренди від 27.02.2024 №560/2-О;
- Договору про внесення змін і доповнень від 10.07.2025 №4 до Договору оренди від 27.02.2024 №560/2-О.
У підготовчому засіданні 24.12.2025 суд постановив ухвалу про задоволення клопотання Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про витребування доказів та про відкладення підготовчого засідання на 22.01.2026.
26.12.2025 до Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» надійшло клопотання про вжиття заходів зустрічного забезпечення позову, в якому заявник просив суд зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Автопарк Центр» внести на депозитний рахунок Господарського суду міста Києва грошові кошти в розмірі 15.288.753,40 грн протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про зустрічне забезпечення (ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.12.2025 відмовлено у задоволенні клопотання Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про вжиття заходів зустрічного забезпечення позову; постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2026 ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.12.2025 у справі №910/14630/25 залишено без змін).
У підготовчому засіданні 22.01.2026 суд залучив до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Три О» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача; продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 04.02.2026.
03.02.2026 до Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшли письмові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 04.02.2026 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 25.02.2026.
10.02.2026 до Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшли письмові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 25.02.2026 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 18.03.2026.
Судове засідання, призначене на 18.03.2026, не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Спичака О.М. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2026 судове засідання у справі №910/14630/25 призначено на 08.04.2026.
У судовому засіданні 08.04.2026 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 29.04.2026.
28.04.2026 до Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшли письмові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.
29.04.2026 до Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшли додаткові письмові пояснення та додаткові докази, які суд протокольною ухвалою, постановленою у судовому засіданні 29.04.2026, долучив до матеріалів справи.
Крім того, третя особа просила суд відкласти судове засідання, яке обгрунтовано необхідністю поданням оригіналу листа, копія якого долучена до письмових пояснень.
29.04.2026 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання, яке обгрунтовано неможливістю представників позивача взяти участь у судовому засіданні.
У судовому засіданні 29.04.2026 суд розглянув вказані клопотання про відкладення розгляду справи та відмовив в їх задоволенні у зв'язку з необгрунтованітсю.
Зокрема, судом враховано, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Застосовуючи при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Верховний Суд вже неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що повноваження щодо відкладення судового розгляду на підставі поданого учасниками судового процесу клопотання є дискреційними.
Та обставина, що відповідні повноваження суду є дискреційними не створює імунітету від перевірки належності застосування судом свого розсуду при розгляді справи на предмет відповідності такого цілям та завданням, які стоять перед судом, та в аспекті відповідності таких дій принципу верховенства права як стримуючого фактору.
При цьому будь-який законодавчий припис, що встановлює певні межі розсуду, повинен бути оцінений на предмет дотримання фундаментальних вимог верховенства права, зокрема щодо співмірності (пропорційності) тій меті, за якою законом передбачене відповідне обмеження, або яке відбулось унаслідок застосування розсуду суду.
Пропорційність є загальною умовою для вирішення всіх процесуальних питань у межах дискреційних повноважень і повинна належно застосовуватись на кожній стадії правозастосування.
Оцінюючи дотримання принципу пропорційності, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.
При цьому, судова дискреція щодо оцінки обставин, які не дають можливості особі прийняти участь у судовому засіданні, на предмет їх поважності чи неповажності для цілей відкладення судового розгляду не має абсолютних меж. Суд має враховувати конкретну ситуацію та обґрунтування особи, яка просить суд відкласти судовий розгляд, відповідне обґрунтування не має бути абстрактним, а обставини, наведені у ньому, повинні бути підтверджені належною доказовою базою. Тобто реалізація відповідної дискреції суду щодо кваліфікації наведених учасником судового процесу у клопотанні про відкладення судового розгляду обставин має здійснюватися індивідуально з урахуванням принципу верховенства права. Це зумовлено тим, що сама концепція верховенства права передбачає суд як найдієвіший інструмент її застосування, адже тільки суд може вийти за межі формального права та визначити доцільне та належне регулювання в кожній конкретній ситуації. При цьому для цілей дотримання принципу верховенства права суд повинен обирати такий варіант вирішення клопотання про відкладення судового засідання, який є максимально доцільним та справедливим у відповідній ситуації, а обраний ним процесуальний наслідок розгляду відповідного клопотання, як результат реалізації наданих йому дискреційних повноважень, завжди вимагає мотивації зробленого вибору.
Суд зазначає, що він неодноразово відкладав розгляд даної справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Водночас, доказів того, що представники позивача зайняті в інших судових засіданнях позивачем суду не надано.
Зважаючи на те, що матеріали справи містять належні та достатні докази, необхідні для вирішення судом спору у даному судовому засіданні, а позивачем та третьою особою не подано обгрунтованих доказів необхідності відкладення розгляду справи, суд відмовив в задоволенні вказаних клопотань про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 29.04.2026 представники відповідачів надали усні пояснення по справі, проти задоволення позову заперечили; представник третьої особи надав усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги позивача підтримав.
У судовому засіданні 29.04.2026 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
27.02.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автопарк Центр» (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Три О» (орендодавець) укладено Договір оренди №560/2-О, відповідно до умов якого Орендодавець зобов'язується передати Орендарю у строкове, платне користування Орендарю Приміщення, вказані у пункті 2 Додатку № 1 до цього Договору.
У п. 4.1 Договору оренди №560/2-О від 27.02.2024 визначено, що тривалість Строку оренди за цим Договором оренди встановлено Сторонами в пункті 4 Додатку № 1 до цього Договору.
Відповідно до п. 4.2 Договору оренди №560/2-О від 27.02.2024 керуючись положеннями частини 1 статті 795 Цивільного кодексу України, зокрема можливістю визначення умовами договору дня початку обчислення строку договору найму, відмінного від дня передання наймачеві будівлі (її окремої частини), Сторони встановили, що Строк оренди Приміщення починає перебіг з Дати початку оренди, термін (строк) настання якої Сторони за взаємною згодою закріпили в пункті 4.1 Додатку № 1 до Договору оренди. В будь-якому випадку, Строк оренди Приміщення починає перебіг не пізніше, ніж з дня початку використання Орендарем Приміщення за Цільовим призначенням.
Згідно з п. 5.1 Договору оренди №560/2-О від 27.02.2024 передача Приміщення по Договору оренди підтверджується Актом приймання-передачі, підписаним Сторонами.
У Додатку №1 до Договору оренди №560/2-О від 27.02.2024 сторони визначили приміщення, які передаються в оренду за договором, їх площу - 19251,72 кв.м., вказали строк оренди - 35 місяців, дату початку оренди - 01.06.2025.
Додатковими угодами №№1-4 до Договору оренди №560/2-О від 27.02.2024 вносились зміни та доповнення.
За актом приймання-передачі приміщення від 01.06.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Три О» передало Товариству з обмеженою відповідальністю «Автопарк Центр» в орендне користування приміщення, які є предметом Договору оренди №560/2-О від 27.02.2024.
Втім, листом від 08.08.2025 вих. №5/2-08/101 Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» та Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю «Автопарк Центр» про припинення орендних правовідносин за Договором оренди №560/2-О від 27.02.2024.
Зокрема, відповідачі повідомили позивача про те, що 26 липня 2025 року AT «Ощадбанк» як банк-координатор та AT «Укрексімбанк» як банк-учасник, що входять до складу консорціуму державних банків, набули у спільну часткову власність БФК Gulliver.
Набуття банками у власність БФК Gulliver відбулось шляхом звернення на нього стягнення як на предмет іпотеки на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателів, що міститься в Іпотечному договорі №166/31/6, посвідченому 03.10.2007 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим №кдз-5029, відповідно до положень ст. 37 Закону України «Про іпотеку» в рахунок часткового погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Три О» за консорціумним кредитним договором перед банками.
Банки повідомили позивача, що частиною шостою статті 37 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що право іншої особи з вищим пріоритетом щодо строкового користування нерухомим майном, набутим у власність іпотекодержателем, зберігає чинність відповідно до умов договору, яким обумовлено таке користування. Права та вимоги третіх осіб, які мають нижчий пріоритет, ніж вимога іпотекодержателя, на предмет іпотеки, щодо якого іпотекодержателем набуто право власності або спеціальне майнове право, втрачають чинність.
Як вказали банки, оскільки державну реєстрацію іпотеки банків щодо БФК Gulliver було проведено 03.10.2007, то всі права користування (оренди) приміщень БФК Gulliver, що виникли та/або зареєстровані після дати реєстрації іпотеки втратили свою чинність в силу прямої вказівки закону (ч. 6 ст. 37 Закону України «Про іпотеку»).
Враховуючи наведені обставини, відповідачі повідомили позивача про припинення будь-яких укладених із Товариством з обмеженою відповідальністю «Три О» (або ж з будь-якими іншими особами) договорів оренди (найму, користування) / суборенди приміщень БФК Gulliver в силу закону.
Отже, як вказували відповідачі, з огляду на припинення договору оренди приміщення з 26.07.2025 та втрати чинності права оренди нерухомим майном за договором, що був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автопарк Центр» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Три О», позивач користується приміщеннями БФК Gulliver без достатньої правової підстави (починаючи з 26.07.2025 року).
Банки вказаним листом заперечили проти подальшого користування позивачем приміщеннями БФК Gulliver у господарській та будь-якій іншій діяльності та вимагали від Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопарк Центр»: 1) припинити фактичне користування та звільнити приміщення БФК Gulliver, що були орендовані станом на 25.07.2025, у строк не пізніше ніж до 11.08.2025 включно; 2) передати банкам за актом приймання-передачі приміщення БФК Gulliver, що були орендовані станом на 25.07.2025, у стані, не гіршому від того, в якому вони були передані, в придатному до експлуатації за призначенням стані та вільним від майна орендаря.
Відповідачі повідомили позивача, що передача приміщень та підписання акту приймання-передачі відбудеться 12.08.2025 об 11:00 за адресою м. Київ, Спортивна площа, буд. 1-А (БЦ Gulliver), вежа А, вхід зі сторони вулиці Басейної.
Листом від 14.11.2025 вих. №55/2-08/379 відповідачі повідомили позивача про те, що 12.08.2025 передача приміщень та підписання акту приймання-передачі не відбулися у зв'язку із неприбуттям представників Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопарк Центр».
Вказаним листом банки вимагали позивача звільнити приміщення, що були орендовані станом на 25.07.2025, у строк не пізніше ніж до 24 листопада 2025 року включно; передати банкам за актом приймання-передачі приміщення БФК Gulliver, що були орендовані станом на 25.07.2025, у стані, не гіршому від того, в якому вони були передані, в придатному до експлуатації за призначенням стані та вільним від майна орендаря.
Банки повідомили, що передача приміщень та підписання акту приймання-передачі відбудеться 24 листопада 2025 року об 11:00 за адресою м. Київ, Спортивна площа, буд. 1-А, вежа А, вхід зі сторони вулиці Басейної.
Звертаючись з даним позовом до суду (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог), позивач вказує на те, що норми цивільного законодавства, зокрема, положення статті 770 Цивільного кодексу України, в даному випадку, є спеціальною нормою, що регулює правовідносини при переході прав власності від одного власника (наймодавця) до іншого, включаючи звернення стягнення на предмет іпотеки, що переводить до нового власника майна права та обов'язки наймодавця.
Отже, у зв'язку із зміною власника орендованих позивачем приміщень Договір оренди №560/2-О від 27.02.2024 не припинив свою дію, а тому вимоги банків є необгрунтованими та безпідставними, з огляду на що позивач просить суд:
1) визнати недійсним односторонній правочин Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» та Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про припинення орендних відносин між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автопарк Центр» та Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та Акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» за Договором оренди № 560/2-О від 27.02.2024;
2) визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Автопарк Центр» право володіння та користування (найму, оренди) нежитловим приміщенням загальною площею 19251,72 кв.м., розташованим у підвалах з третього по п'ятий рівнів торговельно-офісного комплексу з об'єктами громадського призначення паркінгом за адресою: місто Київ, Спортивна площа, будинок 1-А, що виникає на підставі Договору оренди № 560/2-О.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач 2 вказав на те, що відповідно до Закону України «Про іпотеку» правочин про передачу в оренду майна без згоди іпотекодержателя і нікчемним. Оскільки банки не надавали згоди на укладення договору оренди з позивачем, то Договір оренди №560/2-О від 27.02.2024 є недійсним в силу закону. Крім того, відповідач 2 зазначив, що відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» право оренди припинилось.
Відповідач 1 повідомив, що право оренди позивача припинилось на підставі ст. 37 Закону України «Про іпотеку».
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно із статтею 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним та визнання права.
Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Відповідно до частин 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Отже, угода може бути визнана недійсною лише з підстав, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною.
У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
В силу припису статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.
Отже, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.
За загальним правилом статті 217 Цивільного кодексу України правочин не може бути визнаний недійсним, якщо законові не відповідають лише окремі його частини і обставини справи свідчать про те, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної його частини. У такому разі господарський суд може визнати недійсною частину правочину. Недійсними частини правочину визнаються за загальними правилами визнання правочинів недійсними із застосуванням передбачених законом наслідків такого визнання. Якщо недійсна частина правочину виконана будь-якою із сторін, господарський суд визначає наслідки такої недійсності залежно від підстави, з якої вона визнана недійсною.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Суд зазначає, що чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними.
Таким чином, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.
Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України.
Виходячи з системного аналізу ст. 15, 16 Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
Тобто, відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів покладено саме на позивача.
У рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004р. Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в ч.1 ста.4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.
Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Поданий Товариством з обмеженою відповідальністю «Автопарк Центр» позов у даній справі спрямований на захист прав позивача як орендаря спірних приміщень, які були передані йому за Договором оренди №560/2-О від 27.02.2024.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач 2 вказав на те, що відповідно до Закону України «Про іпотеку» правочин про передачу в оренду майна без згоди іпотекодержателя і нікчемним. Оскільки банки не надавали згоди на укладення договору оренди з позивачем, то Договір оренди №560/2-О від 27.02.2024 є недійсним в силу закону.
Суд не погоджується із вказаними запереченнями, враховуючи такі обставини.
03.10.2007 між Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (іпотекодержатель 2), Акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» (іпотекодержатель 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Три О» (іпотекодавець) укладено Іпотечний договір №166/31/6, відповідно до умов якого банкам були передані в іпотеку:
- земельна ділянка загальною площею 0,1133 га, цільове призначення земельної ділянки - будівництво, експлуатація та обслуговування торгово-офісного комплексу з об'єктами громадського призначення, кадастровий номер земельної ділянки - 8000000000:76:058:0013, та всі об'єкти, які належать/будуть належати на праві власності Іпотекодавцю та розташовані/будуть розташовані на вищевказаній земельній ділянці, переміщення яких (об'єктів) є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення, у тому числі Об'єкт будівництва, що будується (буде створений) на вищевказаній земельній ділянці і стане власністю Іпотекодавця після завершення будівництва та введення в експлуатацію об'єкта незавершеного будівництва, а також реєстрації на нього права власності як на новозбудоване (новостворене) нерухоме майно, включаючи майнові права на нерухоме майно, будівництво якого не завершено (Об'єкт будівництва);
- земельна ділянка загальною площею 1,1379 га, цільове призначення земельної ділянки - будівництво, експлуатація та обслуговування торгово-офісного комплексу з об'єктами громадського призначення, кадастровий номер земельної ділянки - 8000000000:76:058:0008, та всі об'єкти, які належать/будуть належати на праві власності Іпотекодавцю та розташовані/будуть розташовані на вказаній земельній ділянці, переміщення яких (об'єктів) є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення, у тому числі Об'єкт будівництва, що будується (буде створений) на вищевказаній земельній ділянці і стане власністю Іпотекодавця після завершення будівництва та введення в експлуатацію об'єкта незавершеного будівництва, а також реєстрації на нього права власності як на новозбудоване (новостворене) нерухоме майно, включаючи майнові права на нерухоме майно, будівництво якого не завершено (Об'єкт будівництва).
Визначені у цьому пункті земельні ділянки розташовані за адресою: Спортивна площа 1 у Печерському районі м. Києва.
Об'єкти незавершеного будівництва, розташовані на переданих в іпотеку земельних ділянках, зазначених у пп 1.4.1-1.4.2 цього пункту, вважаються Предметом іпотеки, незалежно від того, хто є власником об'єктів незавершеного будівництва.
У п. 1.11 Договору іпотеки №166/31/6 від 03.10.2007 було вказано, що іпотекодавець має право протягом строку дії цього Договору до моменту введення в експлуатацію Об'єкта будівництва, оформлення та реєстрації в установленому чинним законодавством порядку прана власності на новозбудоване (новостворене) нерухоме майно, без письмової згоди Іпотекодержателів укладати щодо Предмета іпотеки попередні договори оренди. Іпотекодавець після введення в експлуатацію Об'єкта будівництва, оформлення та реєстрації в установленому чинним законодавством порядку права власності на новозбудоване (новостворене) нерухоме майно, а також укладення відповідно до п. 1.4.3. цього Договору Додаткового договору до цього Договору (нового Договору іпотеки нерухомого майна) щодо зміни Предмета Іпотеки, має право протягом строку дії цього Договору без письмової згоди Іпотекодержателів укладати Договори оренди щодо Предмета іпотеки (його частин).
Укладення договорів оренди (попередніх договорів оренди) Об'єкта будівництва (його частини) відповідно до умов цього пункту Договору дозволяється за дотримання наступних умов:
- зазначення в таких Договорах оренди (попередніх договорах оренди) умови: Орендарю відомо, що Об'єм оренди (частина нежитлового приміщення - торгово - офісного комплексу з об'єктами громадського призначення та паркінгом за адресою: площа Спортивна, 1 у Печерському районі м. Києва) знаходиться в іпотеці Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» та Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»;
- надання Іпотекодержателям реєстрів укладених договорів оренди (попередніх договорів оренди) приміщень такої нерухомості, станом на дату надання таких реєстрів, до 20 числа щомісячно до моменту повернення Кредиту із зазначенням найменування орендаря, реквізитів укладеного договору оренди (попереднього договору оренди), орендованої площі, терміну дії договору оренди (попереднього договору оренди), орендної ставки, а також надання Іпотекодержателям належним чином засвідчених копій укладених Договорів оренди (попередніх договорів оренди) приміщень Предмета Іпотеки.
В подальшому до вказаного Договору іпотеки №166/31/6 від 03.10.2007 вносились зміни та доповнення на підставі відповідних додаткових угод.
Зокрема, 15.02.2010 сторони уклали Договір внесення змін №9 до Договору оренди №560/2-О від 27.02.2024, де погодили, що «Іпотекодавець не має права, без отриманням попереднього погодження Банків-Учасників, протягом строку дії цього Договору укладати договори оренди та/або попередні договори оренди та/або договори про наміри та/або протоколи про комерційні умови тощо, які мають на меті передачу частини приміщень Об'єкту будівництва в оренду. Крім того, укладення договорів оренди та/або попередніх договорів оренди та/або договорів про наміри щодо оренди приміщень та/або протоколів про комерційні умови тощо, які мають на меті передачу частини приміщень Об'єкту будівництва в оренду, відбувається відповідно до умов цього пункту Договору та за дотриманням зазначення в таких правочинах умови: - Орендарю відомо, що Об'єкт оренди (частина приміщення в Комплексі за адресою: площа Спортивна, 1 у Печерському районі м. Києва) знаходиться в іпотеці ВАТ «Ощадбанк» та AT «Укрексімбанк»; - надання Банкам-Учасникам повні реєстри всіх укладених з початку будівництва договорів оренди та/або попередніх договорів оренди та/або договорів про наміри щодо оренди приміщень та/або протоколів про комерційні умови тощо приміщень Об'єкту будівництва, станом на дату надання, до 20 числа щомісячно до моменту повернення Кредиту із зазначенням найменування орендаря, реквізитів укладених договорів оренди та/або попередніх договорів оренди та/або договорів про наміри щодо оренди приміщень та/або протоколів про комерційні умови тощо, орендованої площі, терміну дії договору оренди (попередніх договорів оренди, договорів про наміри щодо оренди приміщень, протоколів про комерційні умови тощо), орендної ставки, а також надавати належним чином засвідчені копії таких Договорів оренди (попередніх договорів оренди, договорів про наміри щодо оренди приміщень, протоколів про комерційні умови тощо) приміщень Об'єкта будівництва».
31.05.2011 сторони уклали Договір про внесення змін №10 до Договору іпотеки №166/31/6 від 03.10.2007, де погодили, що «іпотекодавець має право, без отриманням попереднього погодження Банків-Учасників, протягом строку дії цього Договору укладати договори оренди та/або попередні договори оренди та/або договори про наміри та/або протоколи про комерційні умови тощо, які мають на меті передачу частини приміщень Об'єкту будівництва1 в оренду за дотримання наступних умов:
- зазначення в таких правочинах умови: «Орендарю відомо, що Об'єкт оренди (частина приміщення в Комплексі за адресою: площа Спортивна, 1 у Печерському районі м. Києва) знаходиться в іпотеці ВАТ «Ощадбанк" та AT «Укрексімбанк";
- надання Банкам-Учасникам повних реєстри всіх укладених з початку будівництва договорів оренди та/або попередніх договорів оренди та/або договорів про наміри щодо оренди приміщень та/або протоколів про комерційні умови тощо приміщень Об'єкту будівництва, станом на дату надання, до 20 числа щомісячно до моменту повернення Кредиту із зазначенням найменування орендаря, реквізитів укладених договорів оренди та/або попередніх договорів оренди та/або договорів про наміри щодо оренди приміщень та/або протоколів про комерційні умови тощо, орендованої площі, терміну дії договору оренди (попередніх договорів оренди, договорів про наміри щодо оренди приміщень, протоколів про комерційні умови тощо), орендної ставки, а також надавати належним чином засвідчені копії таких Договорів оренди (попередніх договорів оренди, договорів про наміри щодо оренди приміщень, протоколів про комерційні умови тощо) приміщень Об'єкта будівництва».
24.10.2014 сторони уклали Договір про внесення змін та доповнень №19 до Договору іпотеки №166/31/6 від 03.10.2007, де встановили, що «укладення договорів оренди та/або попередніх договорів оренди приміщень, які мають на меті передачу частини приміщень Комплексу в оренду, відбувається відповідно до умов цього пункту Договору лише з урахуванням наступних умов:
1) зазначення в таких правочинах умови, що орендарю відомо, що об'єкт оренди (частина приміщення в Комплексі) знаходиться в іпотеці AT «Ощадбанк» та AT «Укрексімбанк»;
2) в договорах оренди встановлені зобов'язання для орендарів не чинити жодних перешкод, всіма способами та засобами сприяти здійсненню AT «Ощадбанк» та AT «Укрексімбанк» фактичної та документальної перевірки наявності та стану нерухомого майна (приміщень Комплексу як предмета іпотеки за цим Договором);
3) в договорах оренди (в т.ч. попередніх договорах оренди) приміщень Комплексу, мають бути зазначені реквізити поточних рахунків Іпотекодавця, відкритих в AT «Ощадбанк» та AT «Укрексімбанк».
Відповідно до п. 2.4.5 Договору іпотеки №166/31/6 від 03.10.2007 (в редакції Договору про внесення змін та доповнень №23 від 09.09.2020) іпотекодавець зобов'язаний без письмової згоди кожного Іпотекодержателя не вчиняти дій, спрямованих на зміну права власності на предмет іпотеки або його частину, а також дій, спрямованих на передачу Предмета іпотеки третім особам, крім укладення договорів оренди (попередніх договорів оренди) приміщень Комплексу відповідно до умов п. 1.11 цього Договору.
Відповідно до п. 2.4.12 Договору іпотеки №166/31/6 від 03.10.2007 (в редакції Договору про внесення змін та доповнень №23 від 09.09.2020) іпотекодавець зобов'язаний сповіщати протягом двох робочих днів кожного Іпотекодержателя про іпотеку майна та заставу майна, що належить Іпотекодавцю (у тому числі податкову заставу, яка відома або безсумнівно повинна бути відомою Іпотекодавцеві), а також про всі відомі (або безсумнівно повинні бути відомими) Іпотекодавцеві реєстрації обтяження в разі їх виникнення.
Відповідно до п. 2.4.14 Договору іпотеки №166/31/6 від 03.10.2007 (в редакції Договору про внесення змін та доповнень №23 від 09.09.2020) іпотекодавець зобов'язаний без попередньої письмової згоди Іпотекодержателів не укладати нові договори резервування будь-яких приміщень в Комплексі або інші договори(угоди), що матимуть на меті передачу у власність/користування третій особі будь-яких приміщень або частин Комплексу, окрім тих правочинів, право на укладення яких Позичальником передбачено пп. 1.11. та пп. 2.4.20. цього Договору, а також крім тих, що вже укладені на підставі попередньої письмової згоди Банків-Учасників та визначені в Кредитному договорі.
Таким чином, з наведеного вбачається, що іпотекодержателями (банками) надано згоду іпотекодавцю на передачу в оренду частин предмета іпотеки.
Крім того, третьою особою 03.02.2026 долучено до матеріалів справи копії листів банків, де обома банками (іпотекодержателями) вказано, що відповідно до умов Іпотечного договору передача Іподекодавцем приміщень Комплексу в оренду вважається здійсненою на підставі згоди Іпотекодержателів за умови включення в такий договір оренди та/чи попередній договір оренди приміщень Комплексу наступних положень:
- зазначення в таких правочинах умови, що орендарю відомо, що об'єкт (частина приміщення в Комплексі) знаходиться в іпотеці AT «Ощадбанк» та AT «Укрексімбанк»;
- в договорах оренди встановлені зобов'язання для орендарів не чинити жодних перешкод, всіма способами та засобами сприяти здійсненню AT «Ощадбанк» та AT «Укрексімбанк» фактичної та документальної перевірки наявності та стану нерухомого майна (приміщень Комплексу);
- в договорах оренди (в т.ч. попередніх договорах оренди) приміщень Комплексу, мають бути зазначені реквізити поточних рахунків Іпотекодавця, відкритих в AT «Ощадбанк» та AT «Укрексімбанк».
За умови включення вищенаведених положень в договори оренди та/чи попередні договори оренди приміщень Комплексу, отримання окремої письмової згоди Іпотекодержателів на передачу Іподекодавцем приміщень Комплексу в оренду, на підставі таких договорів оренди та/чи попередніх договорів оренди, у кожному окремому випадку не вимагається.
Як вбачається з умов Договору оренди №560/2-О від 27.02.2024, згідно з пунктом 2.3 Орендар заявляє, що йому відомо та він не заперечує проти того, що Земельна ділянка (належна Орендодавцеві на праві приватної власності), майнові права на ТОК, а також сам ТОК включно із ТРЦ/БЦ - передані або будуть передані в іпотеку банкам ПАТ «Державний ощадний банк України» та/чи ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України»; у підпункті «а» пункту 9.2.1 Договору оренди №560/2-О від 27.02.2024 зазначено, що Орендар зобов'язаний не чинити жодних перешкод, всіма способами та засобами сприяти здійсненню АТ «Ощадбанк» та АТ «Укрексімбанк» фактичної та документальної перевірки наявності та стану нерухомого майна (Комплексу як предмета іпотеки за іпотечним договором); у пункті 15.1 Договору оренди №560/2-О від 27.02.2024 вказані реквізити поточних рахунків ТОВ «Три О» як Іпотекодавця, відкритих в АТ «Ощадбанк» та АТ «Укрексімбанк».
Отже, сторони у Договорі оренди №560/2-О від 27.02.2024 дотримались всіх вимог, які встановлені банками в Договорі іпотеки №166/31/6 від 03.10.2007, для того, щоб вважати, що укладення Договору оренди №560/2-О від 27.02.2024 було здійснено саме за згодою іпотекодержателів (банків).
Враховуючи вище викладені обставини, суд відхиляє заперечення відповідача 2 про нікчемність Договору оренди №560/2-О від 27.02.2024 (у зв'язку з чим, що він укладений без згоди іпотекодержателів).
При цьому, 29.04.2026 третя особа долучила до матеріалів справи копію листа, адресованого відповідачам, від 19.07.2025 вих. №474, який було надіслано на виконання умов п. 2.4.20 Договору іпотеки №166/31/6 від 03.10.2007, разом з реєстром договорів оренди та копіями таких договорів (серед яких і спірний договір оренди).
Разом з тим суд зазначає, що згідно з частиною 3 статті 575 Цивільного кодексу України правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності (спеціального майнового права) іпотекодержателя на нерухоме майно (об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості), яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до частини 6 статті 37 Закону України «Про іпотеку» право іншої особи з вищим пріоритетом щодо строкового користування нерухомим майном, набутим у власність іпотекодержателем, зберігає чинність відповідно до умов договору, яким обумовлено таке користування. Права та вимоги третіх осіб, які мають нижчий пріоритет, ніж вимога іпотекодержателя, на предмет іпотеки, щодо якого іпотекодержателем набуто право власності або спеціальне майнове право, втрачають чинність.
При цьому, статтею 1 Закону України «Про іпотеку» закріплено наступні визначення термінів: вищий пріоритет - пріоритет, встановлений раніше будь-якого іншого пріоритету щодо одного й того самого нерухомого майна; нижчий пріоритет - пріоритет, встановлений пізніше пріоритету будь-якого іншого пріоритету щодо одного й того самого нерухомого майна; пріоритет - переважне право однієї особи щодо права іншої особи на те саме нерухоме майно.
Як встановлено судом, іпотека зареєстрована за відповідачами 03.10.2007, натомість право користування приміщеннями у позивача виникло пізніше і, відповідно, є нижчим пріоритетом щодо спірного нерухомого майна.
Відтак, суд погоджується з позицією відповідачів, що в даному випадку припинення права користування позивача (в межах спірних правовідносин) спірними приміщеннями відбулося в силу імперативної норми закону - частини 6 статті 37 Закону України «Про іпотеку».
Суд не погоджується з доводами третьої особи, що право користування позивача ніяк не конкурує із правом іпотекодержателя набути право власності на предмет іпотеки оскільки диспозиція частини 6 статті 37 Закону України «Про іпотеку» чітко розділяє права та вимоги третіх осіб (зокрема право користування позивача), які втрачають свою чинність з огляду на нижчий пріоритет, що тим самим спростовує доводи позивача про перехід прав нового орендодавця до відповідачів.
Зважаючи на викладені обставини, суд дійшов висновку відмовити у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопарк Центр».
Відповідно до ч. 9 ст. 145 Господарського процесуального кодексу України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
Так як суд дійшов висновку відмовити у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопарк Центр», заходи забезпечення позову у справі №910/14630/25, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2025, підлягають скасуванню.
Судові витрати покладаються на позивача (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 145, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,
1. Відмовити у позові.
2. Судові витрати покласти на позивача.
3. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2025 у справі №910/14630/25.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене та підписане 11.05.2026.
Суддя О.М. Спичак