Справа № 183/6366/25
№ 2/183/2183/26
22 квітня 2026 року м.Самар
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Фролової В.О.,
за участю секретаря судового засідання - Сторожик А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання права власності та стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування,-
У червні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Старицька Ю.Ю., звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, в якому просить стягнути з відповідача, з урахуванням позовної заяви про збільшення позовних вимог, недоотриману пенсію у розмірі 532 830,60 грн. в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також судові витрати.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача, ОСОБА_2 . Після її смерті залишилось спадкове майно у вигляді недоотриманої за життя пенсії у вищезазначеному розмірі, яка нарахована, але не сплачена спадкодавцю за весь період з дня призупинення виплати пенсії - по день її смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач після смерті ОСОБА_2 у порядку спадкування за законом набув право власності на недоотриману пенсію в сумі 349082,76 грн. на підставі свідоцтва про право власності за законом від 06.06.02.2025, яка не сплачена відповідачем, тому позивач змушений звертатися до суду з цим позовом.
Ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01.07.2025 відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання.
Відповідач, не погоджуючись з позовом, 21.07.2024 подав відзив, у якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на правомірність своїх дій, зазначивши, що ОСОБА_2 , на момент її смерті перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області, як внутрішньо переміщена особа, якій здійснювалась виплата пенсії до 30.06.2016 та було припинено таку виплату з 01.07.2026 через відсутність заяви про відкриття банківського рахунку в ПАТ «Державний ощадний банк України». Оскільки ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла, було здійснено розрахунок недоотриманої пенсії з моменту запита нотаріуса (30.11.2024) з 29.11.2021 по 31.08.2024 в сумі 349 082,76 грн. відповідно до ч.1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».07.02.2025 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві із заявою № 2521 про виплату недоотриманої пенсії померлої ОСОБА_2 . Сума недоотриманої пенсії померлої було включено до переліку боргів та внесено в реєстр станом на 01.01.2026 для здійснення виплат відповідно до Постанови Кабінету МіністрівУкраїни № 1165 в межах відповідного фінансового ресурсу, який буде визначено в бюджеті Пенсійного фонду України.
Ухвалою суду від 08.10.2025 закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивачка та її представник у судове засідання не з'явилися, просили проводити судовий розгляд у їх відсутність, позовні вимоги просили їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, у поданому відзиві просив розглядати справу у його відсутність, відмовивши у позові в повному обсязі.
У зв'язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
У частині п'ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 15.04.2026, є дата складення повного судового рішення 22.04.2026.
Так, встановлено, що позивач ОСОБА_1 , який є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , 06.02.2025 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, посвідчене приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Чернявською І.В. (зареєстровано в реєстрі за № 283). Спадщина, на яку видане зазначене свідоцтво складається з недоотриманої пенсії в сумі 349 082,76 грн.
Вказана сума недоотриманої пенсії спадкодавця, на яку видане свідоцтво про право на спадщину за законом зазначено відповідно до листа Головного Управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 03.12.2024 за № 1200-0403-8/30763.
Як зазначив відповідач у відзиві, 07.02.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України м. Києва із заявою за № 2521 про виплату недоотриманої пенсії померлої ОСОБА_2 , яка не була виплачена позивачу.
Згідно з довідкою Головного управління пенсійного фонду України в Луганській області, від 08.07.2025 про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії ОСОБА_2 за період 01.07.2016 по 31.08.2024, останній пенсія з липня 2016 року по серпень 2024 року не нараховувалась та не виплачувалась.
Відповідачем здійснено нарахування недоотриманої за життя пенсії ОСОБА_2 в межах трирічного строку з листопада 2021 по серпень 2024 року на суму 349 082,76 грн.
Як зазначив відповідач у відзиві, ОСОБА_2 отримувала пенсійні виплати відповідно допостанови КМУ від 05.11.2014 за № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» до 30.06.2016. Виплату пенсії ОСОБА_2 припинено з 01.07.2016, у зв'язку з відсутністю заяви про відкриття банківського рахунку в ПАТ «Державний ощадний банк України».
Макет пенсійної справи ОСОБА_2 перебуває у приміщенні, розташованому на окупованій території,у зв'язку з чим надати документи щодо припинення пенсійних виплат ОСОБА_2 не є можливим.
Сума недоотриманої пенсії померлої ОСОБА_2 було включено до переліку боргів та станом на 01.01.2026 внесено в реєстр для здійснення виплат відповідно до Постанови Кабінету МіністрівУкраїни № 1165 в межах відповідного фінансового ресурсу, який буде визначено в бюджеті Пенсійного фонду України.
Станом на 15.04.2026, на рахунок позивача відповідачем здійснено наступні зарахування: 26.02.2025 - в сумі 2595 грн., 12.03.2026 - в сумі 2595 грн, 13.04.2026 - в сумі 2595 грн., а всього 7785 грн.
Таким чином, з урахуванням фактично виплаченої заборгованості у розмірі 7785 грн., залишок невиплаченої заборгованості за період з листопада 2021 по серпень 2024 складає 341297,76 грн.
Крім того, позивачем, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог доповнено період до стягнення ненарахованої пенсії, яка не була сплачена ОСОБА_2 з липня 2016 року по листопад 2021 в сумі 183 747,84 грн. При розрахунку позивачем взято розмір пенсії спадкодавця за червень 2016 року, відповідно до інформації Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській областівід 30.07.2025 за № 1200-0402-8/19432 складає 2 871,06 грн.
На вказану суму недоотриманої пенсії ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом не видавалось. Отже, до стягнення позивачем заявлено суму недоотриманої пенсії в сумі 525045,6 грн. за період з липня 2016 року по серпень 2024 року.
Спір між сторонами виник з приводу захисту позивачем свого права на спадкування за законом, а саме право власності на спадкове майно у вигляді призначеної, нарахованої, але невиплаченої пенсії спадкодавця.
Підставою своїх позовних вимог позивач зазначає наявність у нього, як спадкоємця після смерті матері, права на спадкування недоотриманої суми пенсії.
Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17 .07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Частиною 1 статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Статтею 1218 Цивільного кодексу України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Під час визначення обсягу спадщини необхідно виходити з того, що права та обов'язки, суб'єктом яких був спадкодавець на час відкриття спадщини, переходять до його спадкоємців. Спростування цієї презумпції можливе лише у випадках, коли права та обов'язки є нерозривно пов'язаними з особою спадкодавця. Отже, закон вказує, що до складу спадщини не включаються особисті немайнові права. Безпосередньою ознакою немайнових прав є невіддільність останніх від особи їхнього носія.
Пенсією є щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Таким чином, право на аліменти, пенсії та інші соціальні виплати, як на періодичні платежі, не входить до складу спадщини, оскільки мають на меті матеріальне забезпечення конкретної особи, а передумовою виникнення зазначених прав у спадкодавця була його участь у сімейних, соціальних та трудових відносинах. Однак наведене правило не застосовується до випадків, коли зазначені суми були нараховані, але не одержані спадкодавцем і за умови відсутності членів його сім'ї, бажаючих їх отримати. В такому належить застосовувати ст. 1227 ЦК України.
Згідно зі ст. 1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Аналізуючи, наведені правові норми вбачається, що до складу спадщини входить сума пенсії, яка була нарахована, але не отримана спадкодавцем за життя з незалежних від нього причин.
Відповідно до ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до частини 1 статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Відповідно до статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині 2 статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Зміст частини 3 статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Положення частин 2, 3 статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.
Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19 (провадження № 61-7985св20).
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження №61-11268сво20) зазначив, що тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що: - цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім'ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім'ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім'ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім'ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини; - право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім'ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов'язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом; - право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов'язана з його суб'єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім'ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім'ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.
Частиною 4 статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Доводи відповідача про те, що нараховані суми пенсії, на виплату яких померлий мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до звернення за отриманням пенсії, в тому числі і спадкоємцями за законом, суд не приймає до уваги, з огляду на таке.
ЦК України не визначає строк, протягом якого члени сім'ї спадкодавця мають право на одержання соціальних платежів. Положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, теж не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.
Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми частини 1 статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.
Отже, у спірних правовідносинах відповідач незаконно перешкоджає реалізації прав позивача як спадкоємця на отримання всього належного йому спадкового майна.
Згідно з пп. 2.26 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України, для виплати недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника. Для виплати недоотриманої пенсії, яка ввійшла до складу спадщини, у зв'язку з відсутністю членів сім'ї або в разі незвернення ними за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається документ, що посвідчує особу заявника, свідоцтво про смерть, свідоцтво про право на спадщину.
Таким чином, діючим законодавством, в залежності від моменту звернення, визначено два шляхи для отримання недоодержаної пенсії померлого пенсіонера, а саме: в межах шестимісячного строку з моменту смерті пенсіонера, у разі звернення членів сім'ї та зі спливом зазначеного строку спадкоємцями померлого пенсіонера.
Як зазначалось вище при оформленні прав на недоотриману пенсію після померлого пенсіонера, спадкоємцям з-поміж інших документів необхідно подати до органу, що призначає пенсію, свідоцтво про право на спадщину.
Свідоцтво про право на спадщину за законом є правовстановлюючим документом та з його отриманням позивач набула всіх прав і обов'язків спадкоємця, а отже право власності якого вона набула є правом спадкоємця на успадковане майно, й має відмінний за характером від процедури отримання членами сім'ї померлого пенсіонера сум недоодержаної пенсії.
Крім того, свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 06.02.2025приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської областіна теперішній час є дійсним та жодним чином не оскаржене, не скасоване та не піддано сумніву. З огляду на наявність дійсного документу, що посвідчує право позивача на суму недоотриманої пенсії, суд вважає, що виплаті підлягає сума недоотриманої пенсії померлої пенсіонерки ОСОБА_2 , розмір якої визначено зазначеним вище свідоцтвом про право на спадщину за законом, з урахуванням виплат відповідача, а всього в сумі 341297,76 грн.
В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача сум недоотриманої ОСОБА_2 пенсії, яка не зазначена у свідоцтві про право на спадщину в сумі 183747,84 грн за період з 01.07.2016 по 01.11.2021, суд зазначає наступне.
Відповідачем зазначено, що пенсію померлій ОСОБА_2 призупинено з 01.07.2016 у зв'язку з відсутністю заяви про відкриття банківського рахунку в ПАТ «Деражвний ощадний банк України».
Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою ст. 16 Цивільного Кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно із ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Відповідно до ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виключно цим Законом визначається порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням. Відповідно до Прикінцевих положень вказаного Закону передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Отже, на виконання положень Конституції України положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є пріоритетними в питаннях виплати пенсій.
Згідно зі ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом. Отже, припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення або судового рішення і лише з підстав, визначених ст. 49 Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Спадкодавець ОСОБА_2 у період часу з 01.07.2016 по день смерті, 05.08.2024 пенсійні виплати не отримувала, через їх не нарахування Пенсійним фондом, проте мала право на отримання пенсії в зазначений період, а тому суд приходить до висновку про те, що позивач, як спадкоємець має право на всю суму недоотриманої пенсіонером пенсії, яка входить до складу спадщини.
Суд погоджується з розрахунком позивача щодо розміру заборгованості з пенсійних виплат за період з 01.07.2016 по 01.11.2021 в сумі 183 747,84 грн., який здійснено із розрахунку щомісячної пенсії ОСОБА_2 у розмірі 2871,06 грн.
Таким чином, суд висновує про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача суми невиплаченої пенсії ОСОБА_2 , на яке позивачу видано свідоцтво про право на спадщину за законом з урахуванням часткової виплати в сумі 341297,76 грн., а також сум ненарахованої та недоотриманої пенсії ОСОБА_2 за період з з 01.07.2016 по 01.11.2021 в сумі 183 747,84 грн., а всього,з урахуванням часткової сплати заборгованості в сумі 7785 грн., підлягає стягненню 525045,6 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Cудовий збір, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, у розмірі 4200.36 грн. підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 141, 264, 265, 268 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання права власності та стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування- задовольнити частково.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом суму недоотриманої пенсії, яка належала померлій ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 06.02.2025 в сумі 341297,76 грн., та за період з 01.07.2016 по 01.11.2021 в сумі 183 747,84 грн., а всього 525045 (п'ятсот двадцять п'ять тисяч сорок п'ять) гривень 60 коп.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 4200,36 грн.
В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення скороченого (вступної та резолютивної частини) рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ;
відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, код ЄДРПОУ 21782461, Луганська область, м. Сіверськодонецьк, вул. Шевченка, 9.
Повне судове рішення складено і підписано 22 квітня 2026 року.
Суддя В.О. Фролова