ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.05.2026Справа № 910/1364/26
Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін матеріали господарської справи
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Титан-Інвест»
про стягнення 203 473,10 грн.
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Титан-Інвест» про стягнення 203 473,10 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує про наявну заборгованість за спожиту відповідачем від Приватного акціонерного товариства «Київенерго» теплову енергію за особовим рахунком №520878-01.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2026 позовну заяву залишено без руху, встановлено строк та спосіб усунення недоліків.
Позивачем 23.02.2026 сформовано в системі «Елекронний суд» (зареєстровано 24.02.2026) заяву про усунення недоліків, з якої вбачається, що позовну заяву приведено у відповідність до статей 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2026 відкрито провадження у справі; визнано справу малозначною та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; визначено сторонам строки для подачі своїх заяв по суті спору, повідомлено відповідача про обов'язок реєстрації електронного кабінету та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.
Ухвалу про відкриття провадження у даній справі направлено відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за місцезнаходженням відповідно до інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 82, 83,101-104, 104 Правил надання послуг поштового зв'язку, суд дійшов висновку, що відповідач повідомлений про судовий розгляд спору належним чином. Крім того, відповідач мав можливість ознайомитись з ухвалою суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Відповідачем відзив суду не надано та позовні вимоги не заперечено. Відповідно до частини дев'ятої статті 165 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (найменування змінено на Aкціонерне товариство «К.Енерго») (кредитор) та позивачем (новий кредитор) 11.10.2018 укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) № 601-18, за умовами пункту 1.1 якого кредитор відступає, а позивач набуває право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитої до 01.05.2018 теплової енергії.
Перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов'язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається в додатку № 1 до договору. Всі права вимоги переходять від кредитора до позивача в момент підписання сторонами додатку № 1 до договору (пункт 1.2 договору).
Відповідно до пункту 1.3 договору кредитор відступає, позивач набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов'язань (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати, пов'язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень), що нараховані кредитором та/або виникли до дати укладення цього договору та/або можуть бути нараховані та/або можуть виникнути після укладення цього договору у зв'язку з неналежним виконанням споживачем (споживачами) зобов'язань з оплати спожитої теплової енергії за договорами та споживачами, які зазначені у додатку №1 до цього договору. Відступлення прав вимоги за додатковими грошовими зобов'язаннями (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, втрати від інфляції, судові витрати, витрати, пов'язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень) до основних грошових зобов'язань, які вже є предметом судового розгляду або вже підтверджені судовими рішеннями як такі, що підлягають стягненню з споживача (споживачів), визначаються окремим договором.
Згідно з додатком № 1 до договору позивач прийняв право вимоги стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 107 591,44 грн. та будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов'язань, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань з оплати спожитої теплової енергії.
Листом № 1/5-520878-01 від 08.04.2019 позивач повідомив відповідача про заміну кредитора у зобов'язанні та вимагав здійснити погашення заборгованості в розмірі 107 591,44 грн.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина 1 статті 513 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, Публічне акціонерне товариство «Київенерго» передало, а позивач прийняв право вимоги стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 107 591,44 грн. та будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов'язань, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань з оплати спожитої теплової енергії.
Предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за поставлену Публічним акціонерним товариством «Київенерго» відповідачу теплову енергію за період часу з листопада 2015 року по квітень 2018 року.
Суд зазначає, що під час розгляду даної справи застосуванню підлягають норми законодавства України, чинні на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до частини четвертої статті 19 Закону України "Про теплопостачання" теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії.
Статтею 25 Закону України "Про теплопостачання" передбачено обов'язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Згідно з частиною другою статті 275 Господарського кодексу України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Зазначені положення кореспондуються з пунктами 4, 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (надалі - Правила), якими передбачено користування тепловою енергією лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії та покладено на споживача обов'язок до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір.
Відповідно до пункту 3 Правил та статті 1 Закону України "Про теплопостачання" споживач теплової енергії - це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
Матеріали справи не містять договору про постачання теплової енергії, укладеного теплогенеруючою організацією та відповідачем.
Судом враховано, що з аналізу положень Правил, зокрема пункту 44, вбачається, що термін "споживач" застосовується в значно ширшому значенні, оскільки він також розповсюджується і на осіб, які використовують теплову енергію без договору або в обсягах теплового навантаження, необумовленого договором на теплопостачання.
Частиною шостою статті 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
При цьому відсутність підписаного сторонами договору про постачання теплової енергії не звільняє споживача від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.
На підтвердження споживання відповідачем у період часу з листопада 2015 року по квітень 2018 року теплової енергії, а також її обсягів позивачем долучено до позовної заяви акт прийняття теплового вузла обміну, акти про готовність вузла до комерційного обліку до роботи; корінці нарядів про включення та відключення споживача, облікові картки (помісячно); відомості споживання теплової енергії за період часу з листопада 2015 року по квітень 20218 року та довідка про нарахування за теплову енергію, що підтверджують обсяги споживання теплової енергії за період часу з жовтня 2018 року по грудень 2021 року, а також рахунок-фактуру від 31.10.2025 та акт звіряння розрахунків за теплову енергію від 31.10.2025; розрахунок заборгованості за послуги з постачання теплової енергії відповідачу за спірний період.
З матеріалів справи вбачається, що у довідці про нарахування за теплову енергію та у відомостях споживання теплової енергії за період часу з листопада 2015 року по квітень 20218 року зазначено: кількість Гкал., тариф без ПДВ, коефіцієнт перерахунку, сума без ПДВ, усього з ПДВ.
На всіх поданих доказах відсутні підписи з боку відповідача.
Судом враховано, що постачальник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання споживача до підписання акта приймання-передавання товарної продукції, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.
Проте, доказів направлення чи вручення відповідачу спірних документів позивачем не подано.
Також, судом враховано позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 28.03.2018 у справі №910/6652/17, від 12.07.2018 у справі №910/6654/17, від 12.10.2018 у справі № 910/30728/15, щодо того, що прийняття облікових карток (табуляграм) в якості належних та допустимих доказів на підтвердження надання послуги з постачання теплової енергії у справах про стягнення заборгованості за договорами постачання (купівлі - продажу) теплової енергії у гарячій воді.
Однак, у даній справі відсутні докази укладання відповідачем письмового правочину про постачання теплової енергії.
Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо відповіадча, долучений позивачем до матеріалів справи, сформовано 18.02.2021, тобто він не відображає дійсної інформації станом на момент звернення позивачем із позовом до суду.
Також, інформація, наведена у ньому не дає змоги встановити дату набуття відповідачем у власність нежитлового приміщення загальною площею 213 кв.м. за адресою - місто Київ, вулиця Інститутська 11а, що позбавляє суд можливості підтвердити чи спростувати факт перебування у власності відповідача об'єкту нерухомості у спірний період часу (з листопада 2015 року по квітень 2018 року).
Таким чином, позивачем не доведено що саме відповідач був власником нежитлового приміщення загальною площею 213 кв.м. за адресою - місто Київ, вулиця Інститутська 11А у спірний період споживання (з листопада 2015 року по квітень 2018 року).
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням наведеного, за відсутності належних та допустимих доказів споживання відповідачем теплової енергії та виникнення заборгованості з її відшкодування у період часу з листопада 2015 року по квітень 2018 року, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 107 591,44 грн. є документально недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.
Вимоги про стягнення з відповідача нарахованих 3 % річних та інфляційних втрат не підлягають задоволенню, як похідні від основного зобов'язання.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України залишаються за позивачем.
На підставі викладеного та керуючись статтями 74, 76-79, 86, 123, 129, 232-233, 237- 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя Т.Ю. Кирилюк