ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
11.05.2026 м. Івано-ФранківськСправа № 909/329/26
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Гули У. І. розглянувши заяву Фізичної особи - підприємця Руміш Ярослава Ярославовича про ухвалення додаткового рішення у справі
за позовом: Фізичної особи - підприємця Руміш Ярослава Ярославовича, АДРЕСА_1
до відповідача: Ліцею №22 Івано - Франківської міської ради, вул. Івана Павла ІІ, буд. 24, м. Івано-Франківськ, Івано - Франківська область
про стягнення заборгованості в сумі 515 550 грн 00 коп.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 21.04.2026 позов задоволено, стягнуто з Ліцею №22 Івано - Франківської міської ради (вул. Івана Павла ІІ, буд. 24, м. Івано-Франківськ, Івано - Франківська область, ідентифікаційний код юридичної особи: 20558833) на користь фізичної особи-підприємця Руміш Ярослава Ярославовича ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) заборгованість в сумі 515 550 грн 00 коп. та 7 733 грн 25 коп. судового збору.
Через систему "Електронний суд" 28.04.2026 від представника Фізичної особи-підприємця Руміш Ярослава Ярославовича надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, у якій останній просить покласти на позивача витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Розглянувши без повідомлення сторін заяву Фізичної особи - підприємця Руміш Ярослава Ярославовича про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, суд дійшов висновку про наступне.
Положеннями ст. 221 ГПК України унормовано наступне.
Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені. (ст. 244 ГПК України).
Положеннями ст. 123 ГПК України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 1-4 ст. 126 ГПК України).
Як вбачається з поданих Фізичною особою - підприємцем Руміш Я.Я. документів про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, між Івано-Франківською філією Адвокатського об'єднання "Лігал Інновейшннс Груп" та позивачем (клієнт) було укладено Договір про надання правової допомоги №01/26/Г від 02.02.2026, відповідно до умов якого об'єднання зобов'язалось надавати клієнту за плату правничу допомогу.
Відповідно до п. 5.2 Договору розмір гонорару становить 5 500,00 грн.
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Особливістю фіксованого розміру адвокатського гонорару є те, що визначення саме такої форми в договорі виключає обов'язок зазначення відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної наданої послуги (вчиненої дії) в детальному описі робіт (наданих послуг) або в акті приймання-передачі наданих послуг. У цьому випадку встановлення сторонами в умовах договору про надання правової допомоги вартості послуг (гонорару) з надання правової допомоги клієнту в у фіксованому розмірі виключає необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії виконаної ним на захист інтересів свого клієнта.
Подібні висновки викладено в додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №910/1344/19 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №916/893/21.
Фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об'єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив'язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об'єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі №910/4317/21.
Так, на підтвердження наданих правничих послуг згідно з Договору між позивачем та адвокатським об'єднанням до суду надано:
- договір про надання правової допомоги №01/26/Г від 02.02.2026;
- акт виконаних робіт (наданих послуг) від 30.03.2026 на суму 5 500,00 грн;
- платіжну інструкцію № 625 від 03.04.2026 на суму 5 500,00 грн;
- ордер на надання правничої допомоги АТ № 1131348.
Від відповідача пояснень чи заперечень стосовно клопотання про ухвалення додаткового рішення до суду не надходило.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 4 статті 129 ГПК України вказано, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі часткового задоволення позову.
Перевіривши подані позивачем докази, враховуючи співмірність заявленої позивачем суми із складністю справи та виконаних адвокатами робіт (наданих послуг), оскільки позовні вимоги задоволені, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача та про стягнення з відповідача 5 500,00 грн. витрат на правничу допомогу адвоката.
Керуючись ст. ст. 233, 234, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
1. Заяву Фізичної особи - підприємця Руміш Ярослава Ярославовича про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат задовольнити.
2. Стягнути з Ліцею №22 Івано - Франківської міської ради (вул. Івана Павла ІІ, буд. 24, м. Івано-Франківськ, Івано - Франківська обл., ідентифікаційний код юридичної особи: 20558833) на користь фізичної особи-підприємця Руміш Ярослава Ярославовича ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) - 5 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
3.Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
4. Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Додаткове рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Суддя Гула У.І.