вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
05 травня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/160/26
Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,
за участю секретаря судового засідання Піпар А.Ю.
Розглянув матеріали справи
за позовом Хустської окружної прокуратури, м. Хуст Закарпатської області в інтересах держави в особі
позивача Хустської міської ради, м. Хуст Закарпатської області
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Дріада Ріал Істейт», м. Київ
про стягнення 795 370,31 грн заборгованості, розірвання договору оренди землі, скасування державної реєстрації, зобов'язання повернути земельну ділянку Хустській міській раді
За участю представників:
прокурор - Роман М.С., посвідчення №069355 від 01.03.2023;
позивача - не з'явився;
відповідача - не з'явився.
Хустська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Хустської міської ради звернулася до Господарського суду Закарпатської з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дріада Ріал Істейт» у якому просить суд:
- стягнути з Товариства з обмеженої відповідальністю «Дріада Ріал Істейт» заборгованість по орендній платі за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2125387100:01:014:0055, площею 5,0437 га, в сумі 795 370,31 грн на користь місцевого бюджету Хустської міської ради;
- розірвати Договір оренди землі від 31 липня 2020 року, укладений між Рокосівською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дріада Ріал Істейт», на підставі якого вказане товариство здійснює користування земельною ділянкою за кадастровим номером 2125387100:01:014:0055, загальною площею 5,0437 га;
- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Дріада Ріал Істейт» на земельну ділянку за кадастровим номером 2125387100:01:014:0055, загальною площею 5,0437 га;
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Дріада Ріал Істейт» повернути Хустській міській раді за актом приймання-передачі земельну ділянку за кадастровим номером 2125387100:01:014:0055, загальною площею 5,0437 га, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами, розташовану за адресою: с. Рокосово, ур. «Промзона 1», Хустського району у комунальну власність.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/160/26 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 лютого 2026 року.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 16 лютого 2026 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, постановив розглянути спір за правилами загального позовного провадження, встановив учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті спору та призначив підготовче засідання на 10 березня 2026 року.
10 березня 2026 року суд, з урахуванням поданого прокурором клопотання, оголосив перерву у підготовчому засіданні до 08 квітня 2026 року.
За наслідками проведеного у справі підготовчого провадження, з огляду на вирішення у підготовчому засіданні зазначених у частині 2 ст. 182 ГПК України питань, що підлягали з'ясуванню судом, ухвалою від 08 квітня 2026 року суд постановив підготовче провадження закрити та призначити судовий розгляд справи по суті на 05 травня 2026 року.
Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримував з визначених у позовній заяві підстав. Надав суду пояснення щодо визначених підстав заявленого у цій справі позову
Представники сторін в судові засідання жодного разу не з'явилися, хоча про розгляд справи повідомлялися належним чином у встановленому законом порядку.
09 березня 2026 року від позивача на адресу суду надійшла заява від 09.03.2026 за змістом якої Хустська міська рада позовні вимоги прокурора підтримує в повному обсязі та просить суд розглядати справи за відсутності представника органу місцевого самоврядування.
Відповідач не скористався наданим йому правом заперечити проти позовних вимог та надати суду відзив на позов, його представник ні в підготовче засідання, а ні під час розгляду справи по суті в судові засідання жодного разу не з'явився.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 16.02.2026, ухвала-повідомлення від 10.03.2026 про оголошення перерви у підготовчому засіданні, ухвала від 08.04.2026 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до її розгляду по суті отримані Товариством з обмеженою відповідальністю «Дріада Ріал Істейт» у його електронному кабінеті, що підтверджується довідками про доставку електронного листа від 16.02.2026, від 10.03.2026 та від 09.04.2026.
Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Згідно приписів ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому відповідно до наведених приписів процесуального закону та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, беручи до уваги, що явка учасників справи в судове засідання 05.05.2026 судом не визнавалася обов'язковою, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними у справі доказами.
В порядку ст. 240 ГПК України скорочене рішення (вступна та резолютивна частини) проголошена судом в судовому засіданні 05.05.2026 року.
Правова позиція прокурора, позивача.
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем умов Договору оренди землі від 31 липня 2020 року в частині сплати орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2125387100:01:014:0055, площею 5,0437 га за період з 01 січня 2021 року по 30 листопада 2025 року включно, внаслідок чого станом на 01.01.2026 за ним рахується заборгованість по орендній платі в розмірі 795 370,31 грн з вимогами про стягнення якої прокурором заявлено даний позов до господарського суду.
Окрім того, у зв'язку з систематичною несплатою відповідачем орендної плати прокурор просить суд розірвати Договір оренди землі від 31 липня 2020 року, скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Дріада Ріал Істейт» на земельну ділянку за кадастровим номером 2125387100:01:014:0055, загальною площею 5,0437 га та зобов'язати відповідача повернути Хустській міській раді за актом приймання-передачі земельну ділянку за кадастровим номером 2125387100:01:014:0055, загальною площею 5,0437 га, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами, розташовану за адресою: с. Рокосово, ур. «Промзона 1», Хустського району у комунальну власність.
Хустська міська рада відповідно до заяви від 09.03.2026 підтримує позовні вимоги прокурора в повному обсязі.
Заперечення (відзив) відповідача.
Відповідачем не подано відзиву на позовну заяву за правилами ст.ст. 165, 178 ГПК України.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
31 липня 2020 року між Рокосівською сільською радою, як Орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дріада Ріал Істейт», як Орендарем укладено Договір оренди землі (надалі - Договір), за умовами п. 1. якого Орендодавець, на підставі протоколу земельних торгів від 31 липня 2020 року №1 надає, а Орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення комунальної власності площею 5,0437 га з кадастровим номером 2125387100:01:014:0055 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користування надрами (КВЦПЗ 11.01), яка розташована в с. Рокосово Закарпатської області, ур. «Промзона 1».
За змістом пунктів 2-4 Договору в оренду передається земельна ділянка із земель несільськогосподарського призначення комунальної власності для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користування надрами загальною площею 5,0437 гектарів, у тому числі; кадастровий номер земельної ділянки: 2125387100:01:014:0055; на земельній ділянці відсутні об'єкти нерухомого майна та об'єкти інфраструктури; земельна ділянка вільна від забудови.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2125387100:01:014:0055 на дату укладення Договору становить 6 084 331,27 грн і підлягає щорічній індексації (п. 5 Договору).
Строк дії Договору сторонами визначено в п. 8 Договору, за яким даний договір укладено на 49 років.
Право оренди відповідача земельної ділянки кадастровий номер 2125387100:01:014:0055, площею 5,0437 га зареєстроване 31.07.2020 в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про що свідчить долучена до позовної заяви Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію речового права від 08.01.2026 за №459667077 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.08.2020, індексний номер 53466084).
За змістом п. 9 Договору орендна плата за користування земельною ділянкою, право оренди якої набуто на земельних торгах згідно з протоколом земельних торгів від « 31» липня 2020 року у розмірі річної орендної плати 5,05% нормативної грошової оцінки земельної ділянки чинної на базовий податковий (звітний) період, що становить 307 258,72 грн, підлягає сплаті переможцем не пізніше трьох банківських днів з дня укладення Договору оренди землі на казначейський рахунок UA928999980334199812000007342 банк: Казначейство України, код платежу: 18010600, призначення платежу: орендна плата з юридичних осіб, код ЄДРПОУ 37891119, одержувач: УК у Хуст, р./с.Рокосово/18010600.
Річна орендна плата за наступні роки сплачується Орендарем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок Рокосівської сільської ради, Закарпатської області), у розмірі 5,05 % (розмір орендної плати визначається за результатами проведення земельних торгів), від визначеної нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель.
Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку комунальної власності здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії (п. 10 Договору).
Згідно з п. 11 Договору орендна плата вноситься орендарем у такі строки: за перший рік - не пізніше трьох банківських днів з дня укладення договору оренди; починаючи з наступного року - відповідно до Податкового кодексу України.
В подальшому, на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад», розпорядження кабінету Міністрів України №№ 572-р від 13 травня 2020 р. «Про затвердження перспективного плану формування територій громад Закарпатської області», Постанови Верховної Ради України №807-IX від 17.07.2020р. «Про утворення та ліквідацію районів», Постанови ЦВК №160 від 8 серпня 2020р. «Про перші вибори депутатів сільських, селищних, міських рад територіальних громад і відповідних сільських, селищних, міських голів 25 жовтня 2020 року», Хустська міська рада ухвалила рішення № 14 від 17.12.2020 «Про припинення в результаті реорганізації сільських рад шляхом приєднання до Хустської міської ради», згідно з яким було припинено в результаті реорганізації діяльність Рокосівської сільської ради Хустського району Закарпатської області, а також встановлено, що Хустська міська рада є правонаступником всього майна, прав та обов'язків Рокосівської сільської ради.
Право власності Хустської міської територіальної громади в особі Хустської міської ради на земельну ділянку кадастровий номер 2125387100:01:014:0055, площею 5,0437 га зареєстроване 10.04.2023 в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про що свідчить долучена до позовної заяви Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.01.2026 за №459667077 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.04.2023, індексний номер 67169375).
При цьому, відповідно до п. 40 Договору перехід права власності (розпорядження) на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - Орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання Договору.
Прокурор у позовній заяві та згідно з наданим розрахунком заборгованості станом на 01.01.2026 стверджує, що відповідач, як Орендар земельної ділянки кадастровий номер 2125387100:01:014:0055, площею 5,0437 га за Договором, - не виконував належним чином взяті на себе зобов'язання, а саме не оплачував у визначений Договором строк орендну плату за користування земельною ділянкою, у зв'язку з чим за період з 01 січня 2021 року по 30 листопада 2025 року включно заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Дріада Ріал Істейт» становить 795 370,31 грн, з вимогами про стягнення яких заявлено даний позов до господарського суду.
Вказаний розрахунок позивача здійснений з урахуванням щорічної індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 2125387100:01:014:0055, площею 5,0437 га відповідно до п.п. 9-10 Договору та згідно з витягами із технічної документації з нормативної грошової оцінки орендованої відповідачем земельної ділянки від 04.07.2022 за №11111/221-22, від 09.03.2023 за №НВ-2100115262023, від 05.04.2024 за №НВ-2100177222024, від 23.05.2025 за №НВ-9964295852025, відповідно до яких нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 2125387100:01:014:0055, площею 5,0437 га у 2022 році становила 6 692 764,40 грн, у 2023 році - 6 632 910,41 грн, у 2024 році - 6 973 731,90 грн, а у 2025 році - 7 807 433,68 грн.
Згідно з претензіями від 18.12.2024 №3784/02-16, від 22.05.2025 за №02-16/1271, від 03.12.2025 №02-16/2927 позивач просив відповідача оплатити розмір заборгованості за Договором. Разом з тим, прокурором не надано суду доказів надіслання о-значених претензій на адресу відповідача, як і відсутні докази надання відповіді на означені листи або їх виконання відповідачем.
Водночас, умови зміни Договору і припинення його дії визначені у п.п. 36-38 Договору, за якими Зміна умов Договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою Сторін У разі недосягнення згоди щодо зміни умов Договору спір вирішується у судовому порядку.
Дія Договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи - Орендаря/смерті фізичної особи - Орендаря. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.
Дія Договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою Сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
За змістом п. 21 Договору після припинення дії Договору Орендар повертає Орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.
Прокурор, з урахуванням наявних фактів систематичної несплати відповідачем орендної плати за Договором за період з січня 2021 року до листопада 2025 року включно, просить суд розірвати Договір оренди землі від 31 липня 2020 року, укладений між Рокосівською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дріада Ріал Істейт» в порядку ст. 32 Закону України «Про оренду землі» та ст. 141 Земельного кодексу України та року та зобов'язати відповідача повернути на користь Хустської міської ради за актом приймання-передачі земельну ділянку несільськогосподарського призначення комунальної власності площею 5,0437 га кадастровий номер 2125387100:01:014:0055 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користування надрами (КВЦПЗ 11.01), яка розташована в с. Рокосово Закарпатської області, ур. «Промзона 1».
Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах, суд зазначає наступне.
Згідно з ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Виходячи з вимог п.п.1, 2 ч.1 ст. З Закону України «Про прокуратуру», діяльність органів прокуратури ґрунтується на засадах верховенства права та законності.
Відповідно до частини 3 статті 23 цього ж нормативно-правового акту, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.
Суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 №15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення частини другої статті 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).
Ці міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак висловлене Судом розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Відтак, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає суду підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
При цьому, суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Як вбачається із матеріалів справи, позов заявлено прокурором в межах наданих йому законодавством повноважень в інтересах держави в особі Хустської міської ради, яка відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.01.2026 за №459667077 є власником орендованої за Договором земельної ділянки кадастровий номер 2125387100:01:014:0055, оскільки така була обізнана про факт порушення відповідачем вимог договору оренди в частині систематичної несплати орендної плати, а також беручи до уваги той факт, що це порушує її право на законне очікування отримання місцевим бюджетом грошових коштів у вигляді орендної плати за землю, внаслідок чого завдаються економічні збитки державі, однак, не вживає відповідних заходів.
Відповідно до надісланого в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» запиту від 12.01.2026 за №07.54-153 вих-26 на адресу Хустської міської ради, прокурор просив надати підтверджуючі документи щодо укладення та виконання сторонами Договору, розрахунку заборгованості за ним.
Листами від 14.01.2026 за № 02-12/98, від 22.01.2026 за №02-12/171 Хустська міська рада (виконавчий комітет ради) надала витребувані прокурором документи, повідомила про здійснення претензійної роботи з відповідачем та просила прокурора здійснити представництво її інтересів у суді у спірних правовідносинах по стягненню заборгованості з орендної плати та розірвання договору оренди.
В той же час, доказів подання позовної заяви органом місцевого самоврядування самостійно матеріали справи не містять, а згідно з базою даних «Діловодство спеціалізованого суду» Хустською міською радою відповідний позов не подано.
Зазначене є доказом нездійснення захисту інтересів держави суб'єктом владних повноважень та вказує на наявність підстав для застосування представницьких повноважень прокурором, адже, відповідно до вимог чинного національного законодавства та практики Європейського суду з прав людини, факт не звернення відповідного суб'єкта владних повноважень, на якого покладено обов'язок захисту інтересів держави, до суду з відповідною позовною заявою, незалежно від наявності чи відсутності коштів на сплату судового збору, свідчить про неналежне здійснення захисту інтересів держави таким суб'єктом владних повноважень.
Так, прокурором, в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» листом від 26.01.2026 за №07.54-114-26-26 повідомлено Хустську міську раду, що з метою захисту інтересів держави будуть вживатися заходи представницького характеру у зв'язку з необхідністю захисту порушених інтересів держави в суді.
Зазначене узгоджується з позицією Великої палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 26.05.2020 у справі 912/2385/18, згідно з якою, звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокурату», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджувані порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Окрім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 в справі № 903/129/18 зазначала, що сам факт не звернення до суду суб'єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Отже, із наведеного вбачається, що прокурор у поданій позовній заяві правомірно зазначив, що Хустською міською радою не здійснювався належним чином захист інтересів держави у даних спірних правовідносинах, а відтак ним доведені належним чином підстави для звернення з відповідним позовом до суду в інтересах держави в особі визначеного прокурором позивача.
Щодо вимог про стягнення орендної плати.
За змістом ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оренду землі» об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.
Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом (ст. 4 Закону України «Про оренду землі»).
Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини дев'ятої статті 93 ЗК України відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом. Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
За змістом пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 13 Закону «Про оренду землі» встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до ст. 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).
Матеріали справи свідчать, що земельна ділянка кадастровий номер 2125387100:01:014:0055, площею 5,0437 га надавалася в оренду відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Дріада Ріал Істейт» відповідно до Договору оренди землі від 31 липня 2020 року зі строком його дії - 49 років та на час розгляду справи в суді перебуває в платному користуванні відповідача, а право оренди відповідача на спірну земельну ділянку зареєстроване в Державному реєстрі речових прави, про що свідчить Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію речового права від 08.01.2026 за №459667077.
При цьому, відповідно до частини першої статті 15 Закону «Про оренду землі» орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є істотною умовою договору оренди землі.
Предметом позовних вимог у даній справі прокурором визначено, зокрема, стягнення з відповідача заборгованості по сплаті орендної плати у сумі 795 370,31 грн, яка згідно з розрахунком заборгованості станом на 01.01.2026 нарахована за період з січня 2021 року до листопада 2025 року включно.
Згідно зі статтею 21 Закону «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
З наведених норм права вбачається, що орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є істотною умовою договору оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Відповідно до пункту 288.4 статті 288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Індексація нормативної грошової оцінки земель передбачена пунктом 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України, відповідно до якого для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель (п. 289.2 ст. 289 ПК України). Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.
Отже, нормами Податкового кодексу України не передбачено проведення індексації орендної плати, натомість індексації підлягає нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Зміна нормативної грошової оцінки внаслідок індексації є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договорів оренди землі його учасниками. Зазначене не тягне автоматичної зміни умов договорів щодо розміру орендної плати.
Аналогічну правову позицію Верховного Суду викладено у постановах від 30.03.2018 у справі № 916/3236/16, від 01.10.2018 у справі № 916/3233/16, від 19.12.2019 у справі № 922/1137/19, від 16.03.2020 у справі №922/1658/19.
Відповідно до частини 5 статті 5 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру, зокрема земельного податку, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Згідно з частиною 1 статті 13 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (частина 2 статті 20 Закону України «Про оцінку земель»).
Відповідно до наведених вище положень чинного законодавства нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який не може бути меншим, ніж встановлено положеннями статті 288 Податкового кодексу України.
Частинами першою - третьою статті 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Згідно з пунктом 288.5. статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.
Тобто, чинне законодавство не встановлює конкретний розмір орендної плати за земельну ділянку, який має бути зазначений в договорі оренди. Податковий кодекс України передбачає порядок визначення орендної плати за землю, а тому саме договором оренди визначаються розмір та умови сплати орендної плати.
За встановленими у справі обставинами положеннями п. 9 Договору визначено, що орендна плата за користування земельною ділянкою, право оренди якої набуто на земельних торгах згідно з протоколом земельних торгів від « 31» липня 2020 року у розмірі річної орендної плати 5,05% нормативної грошової оцінки земельної ділянки чинної на базовий податковий (звітний) період, що становить 307 258,72 грн, підлягає сплаті переможцем не пізніше трьох банківських днів з дня укладення Договору оренди землі.
Річна орендна плата за наступні роки сплачується Орендарем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок Рокосівської сільської ради, Закарпатської області), у розмірі 5,05 % (розмір орендної плати визначається за результатами проведення земельних торгів), від визначеної нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель.
При цьому п. 11 Договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у такі строки: за перший рік - не пізніше трьох банківських днів з дня укладення договору оренди; починаючи з наступного року - відповідно до Податкового кодексу України.
Відповідно до п. 288.7. ст. 288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу, а згідно з п. 287.3. ст. 287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (тут і надалі - ГК України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Обов'язок Орендаря своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату за користування земельною ділянкою визначений в ст. 25 Закону України «Про оренду землі» та йому кореспондує право Орендодавця вимагати від Орендаря своєчасного внесення орендної плати.
З наданих позивачем витягів із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 2125387100:01:014:0055 від 04.07.2022 за №11111/221-22, від 09.03.2023 за №НВ-2100115262023, від 05.04.2024 за №НВ-2100177222024, від 23.05.2025 за №НВ-9964295852025 підтверджується, що у 2022 році відповідний розмір нормативної грошової оцінки орендованої відповідачем земельної ділянки становив 6 692 764,40 грн, у 2023 році - 6 632 910,41 грн, у 2024 році - 6 973 731,90 грн, а у 2025 році - 7 807 433,68 грн.
З урахуванням наведеного, розмір річної орендної плати за Договором становить:
- у 2021 році - 307 258,72 грн або 25 608,89 грн на календарний місяць (п. 9 Договору);
- у 2022 році - 337 984,60 грн або 28 165,38 грн (у грудні 28 165,42 грн) на календарний місяць (6 692 764,40 грн * 5,05% / 12);
- у 2023 році - 334 961,98 грн або 27 913,50 грн на календарний місяць (6 632 910,41 грн * 5,05% / 12);
- у 2024 році - 352 173,49 грн або 29 347,79 грн на календарний місяць (6 973 731,90 грн * 5,05% / 12);
- у 2025 році (з січня по листопад включно) - 361 419,08 грн або 32 856,28 грн на календарний місяць (7 807 433,68 грн * 5,05% / 11), що відповідає здійсненим прокурором нарахуванням відповідно до розрахунків орендної плати за 2021-2025 роки, за якими загальний розмір нарахованої у період з 01.01.2021 по 30.11.2025 орендної плати становить 1 693 797,80 грн.
При цьому, надані суду докази, зокрема розрахунок заборгованості, підтверджують, що відповідачем лише частково здійснено оплату за оренду земельної ділянки кадастровий номер 2125387100:01:014:0055, площею 5,0437 га в розмірі 898 427,49 грн (07.12.2021 - 307 258,68 грн, 03.11.2022 - 253 488,42 грн та 29.12.2023 - 337 680,39 грн).
Таким чином, оскільки факт порушення відповідачем зазначених договірних зобов'язань встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, Договір оренди землі від 31.07.2020 у судовому порядку недійсним або неукладеним не визнано, отже, його умови є обов'язковими до виконання сторонами, а тому позовні вимоги прокурора про примусове стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дріада Ріал Істейт» 795 370,31 грн заборгованості (1 693 797,80 грн - 898 427,49 грн) підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені та підтверджені належними та допустимими доказами.
Щодо розірвання договору.
За загальним правилом, встановленим статтею 188 ГК України, розірвання господарського договору в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.
Зокрема, за змістом частин 3 та 4 статті 31 Закону України «Про оренду землі» землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.
Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
Відповідно до ч. 3 ст. 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
Статтею 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.
Іншим критерієм істотного порушення договору є розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.
Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
Як зазначено у постанові Верховного суду від 16.05.2018 у справі №920/817/17 у кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 18.09.2013 у справі N 6-75цс13.
Водночас, нормами статей 24, 25 Закону України «Про оренду землі» визначено права та обов'язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов'язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.
Частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
У постанові від 06.03.2019 у справі № 183/262/17 Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду зазначив, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 914/374/21 зазначено таке:
Таким чином, аналіз вище вказаних норм права та практики їх застосування дає можливість зробити висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати (два та більше випадки).
При цьому систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з наданими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2024 у справі №918/391/23 висновками щодо застосування норм права підставою розірвання договору оренди землі згідно з п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України є саме систематична, тобто неодноразова (два та більше випадки), повна несплата орендної плати. Ця спеціальна правова норма в такому випадку є самостійною та достатньою, і звертатися до більш загальної норми ч. 2 ст. 651 ЦК України немає потреби.
Якщо має місце сплата орендної плати в меншому розмірі, аніж визначено умовами договору оренди землі, тобто орендар допустив часткову несплату (недоплату) орендної плати, застосовується правило ч. 2 ст. 651 ЦК України - у разі істотності порушення договору іншою стороною. Якщо суд дійде висновку, що орендар істотно порушив умови договору та внаслідок часткової недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував, то договір має бути розірваний на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України.
Тобто систематична (два і більше разів) повна несплата орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами правочину, є підставою для розірвання такого.
Крім того, в означеній постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2024 у справі №918/391/23, як і у постанові від 23.03.2021 у справі № 922/2754/19 Верховний Суд дійшов висновку, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо повної сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена заборгованість в подальшому (після звернення з позовом про розірвання договору).
Таким чином, наявність чи відсутність заборгованості з орендної плати, яка виникла у зв'язку із систематичним порушенням договору оренди щодо сплати орендної плати, що може бути підставою для розірвання такого договору, встановлюється судом саме на момент подання позову про розірвання договору оренди (постанова Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 914/374/21).
За встановленими у справі обставинами, в п. 38 Договору визначено, що його дія припиняється шляхом його розірвання, зокрема, рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених Договором.
Як обґрунтовано зазначає прокурор, укладаючи Договір оренди землі, орган місцевого самоврядування як Орендодавець розраховує, перш за все, на те, що Орендар буде систематично вносити плату за використання орендованого майна.
Натомість, позивач протягом тривалого періоду (за період з грудня 2023 року) орендні платежі не одержує, що є істотним порушенням умов Договорів та дає підстави Орендодавцю ініціювати питання розірвання договору оренди.
З урахуванням викладеного, беручи до уваги встановлене судом систематичне порушення відповідачем істотних умов Договору щодо сплати орендної плати, зважаючи що право на розірвання Договорів за наведених обставин визначене сторонами в п. 38 Договору, зазначене в ст. 32 Закону України «Про оренду землі» та реалізоване прокурором шляхом подання даного позову до суду, а відтак, позовні вимоги про розірвання Договору оренди землі від 31.07.2020 задовольняються судом як правомірні, обґрунтовані, підтримані позивачем та незаперечені відповідачем у встановленому законом порядку.
Щодо повернення об'єкту оренди.
Частиною 4 статті 291 ГК України встановлено, що правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
Так, відповідно до частини 1 статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
За змістом статті 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.
У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.
Пунктом 21 Договору сторонами визначено обов'язок Орендаря після припинення дії Договору оренди повернути Орендодавцю земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.
Таким чином, суд приходить до висновку, що внаслідок розірвання Договору у судовому порядку, відповідач зобов'язаний повернути органу місцевого самоврядування орендовану земельну ділянки у стані, не гіршому ніж на час її одержання в оренду, у зв'язку з чим позов прокурора про зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю «Дріада Ріал Істейт» повернути Хустській міській раді за актом приймання-передачі земельну ділянку несільськогосподарського призначення комунальної власності площею 5,0437 га кадастровий номер 2125387100:01:014:0055 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користування надрами (КВЦПЗ 11.01), яка розташована в с. Рокосово Закарпатської області, ур. «Промзона 1», - є таким, що підлягає до задоволення судом.
Щодо скасування державної реєстрації права оренди.
Надаючи оцінку позовній вимозі про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Дріада Ріал Істейт» на земельну ділянку за кадастровим номером 2125387100:01:014:0055, загальною площею 5,0437 га суд зауважує, що така не підлягає задоволенню внаслідок обрання прокурором неефективного способу захисту порушених прав, оскільки таке скасування не призведе до їх поновлення.
Так, зокрема Велика Палата Верховного Суду неодноразово формулювала висновки про те, що функцією державної реєстрації права є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам).
Подібні висновки наведені, зокрема, в постановах від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункт 96), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146), від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 48).
Отже, фактичне володіння нерухомим майном здійснюється шляхом оголошення в реєстрі права на нерухоме майно. Володіння, оголошення (як і будь-який факт) не можуть бути скасовані. Тому вимога скасувати державну реєстрацію права не відповідає належному способу захисту.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.04.2026 у справі №922/511/24 та суд вважає її релевантною до застосування у спірних правовідносинах.
При цьому, обрання позивачем неналежного чи неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові незалежно від інших встановлених судом обставин (аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)).
В даному аспекті суд звертає увагу прокурора, що за змістом абз. 2 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.
З урахуванням наведеного, рішення суду про розірвання Договору оренди землі від 31.07.2020 є підставою для державної реєстрації припинення права оренди відповідача на земельну ділянку площею 5,0437 га кадастровий номер 2125387100:01:014:0055, а відтак, підстави для скасування такої державної реєстрації у судовому порядку, - відсутні.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 ст. 73 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
У постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. також постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18).
За загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості для реалізації стандарту більшої переконливості (такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 21.09.2022 у справі №645/5557/16-ц).
Верховний Суд у постанові від 29.01.2021 у справі №922/51/20 зазначив про те, що реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Окрім того, суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі «Проніна проти України», в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі «Шевельов проти України»).
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги прокурора як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до часткового задоволення судом.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати прокурора по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на прокурора та відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В той же час, з урахуванням ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» зайво сплачений прокурором судовий збір в розмірі 4382,91 грн може бути повернутий з Державного бюджету України Закарпатській обласній прокуратурі в порядку п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» за її клопотанням.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 192, 221, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дріада Ріал Істейт» (03141, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, буд. 15, код ЄДРПОУ 38006889) на користь Хустської міської ради (90400, м. Хуст Закарпатської області, вул. 900-річчя Хуста, буд. 27, код ЄДРПОУ 34005221) 795 370,31 грн (сімсот дев'яносто п'ять тисяч триста сімдесят гривень 31 копійку) заборгованості з орендної плати за період з 01 січня 2021 року по 30 листопада 2025 року включно.
3. Розірвати Договір оренди землі від 31.07.2020, укладений між Рокосівською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дріада Ріал Істейт» щодо оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення комунальної власності площею 5,0437 га кадастровий номер 2125387100:01:014:0055 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користування надрами (КВЦПЗ 11.01), яка розташована в с. Рокосово Закарпатської області, ур. «Промзона 1».
4. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Дріада Ріал Істейт» (03141, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, буд. 15, код ЄДРПОУ 38006889) повернути Хустській міській раді (90400, м. Хуст Закарпатської області, вул. 900-річчя Хуста, буд. 27, код ЄДРПОУ 34005221) за актом приймання-передачі земельну ділянку несільськогосподарського призначення комунальної власності площею 5,0437 га кадастровий номер 2125387100:01:014:0055 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користування надрами (КВЦПЗ 11.01), яка розташована в с. Рокосово Закарпатської області, ур. «Промзона 1».
5. В решті позову - відмовити.
6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дріада Ріал Істейт» (03141, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, буд. 15, код ЄДРПОУ 38006889) на користь Закарпатської обласної прокуратури (88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2А, код ЄДРПОУ 02909967) 14 869,24 грн (чотирнадцять тисяч вісімсот шістдесят дев'ять гривень 24 копійки) у повернення сплаченого судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.
Повне судове рішення складено та підписано 11 травня 2026 року.
Суддя Лучко Р.М.