вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
11.05.2026 Справа № 904/522/26
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Охорона праці», м. Київ
До: Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа», м. Кривий Ріг
Про: стягнення 508 811,01грн.
Суддя Васильєв О.Ю.
Без участі представників сторін
ТОВ «Охорона праці» ( позивач ) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до КПТМ «Криворіжтепломережа» ( відповідач) про стягнення 508 811,01 грн. ( в т.ч. : 504 707,20 грн. - заборгованість , 1036,08 грн. - інфляційні втрати та 3067,73 грн. - 3% річних ) заборгованості за товар, поставлений за договором про закупівлю товару №494-25 від 23.10.25р.
Ухвалою суду від 16.02.26р. відкрите провадження у справі №904/522/26 за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ГПК України, без призначення судового засідання та виклику сторін - за наявними у ній матеріалами.
КПТМ «Криворіжтепломережа» (відповідач) у відзиві на позов визнав наявну заборгованість та просив суд повернути позивачу з державного бюджету України 50% судового збору. Також просить суд врахувати контр розрахунок 3% річних, згідно якого їх розмір становить 3 025,15грн.
ТОВ «Охорона праці» (позивач) подало до суду заяву про закриття провадження в частині позовних вимог та стягнення судових витрат в якій просить суд : закрити провадження у справі в частині стягнення з КПТМ «Криворіжтепломережа 100 000,00 грн. ( у зв'язку зі сплатою частини заборгованості ) ; стягнути з КПТМ «Криворіжтепломережа» 404 707,20 грн. - заборгованості , 3 067,73 грн. - 3% річних та 1036,08 грн. - інфляційних втрат ; стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн . та витрати по сплаті судового збору ; у разі прийняття судом визнання відповідачем позову ухвалити рішення про повернення ТОВ «Охорона праці» з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
КПТМ «Криворіжтепломережа» (відповідач) просить зменшити витрати позивача на оплату правничої допомоги на 90%.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
23.10.25р. між ТОВ «Охорона праці» (постачальник) та КПТМ «Криворіжтепломережа» (покупець) укладено договір закупівлі товару № 494-25. Відповідно до пунктів 1.1-1.2. якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити: Рукавиці (ДК 021:2015:18140000-2- Аксесуари до робочого одягу). Найменування, асортимент, кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру визначена сторонами у специфікації (додаток № 1 до договору), яка є його невід'ємною частиною. Згідно пункту 3.1. ціна цього договору становить 704 707,20 грн., у тому числі ПДВ: 117 451,20 грн. Сторонами у специфікації №1 визначено, що предметом поставки є 9 видів рукавиць в загальній кількості 15 380 пар на суму 704 707,20 грн., у тому числі ПДВ: 117451,20 грн. Відповідно до пунктів 5.1. та 5.2. поставка та передача товару здійснюється узгодженими партіями (частинами) відповідно до виробничої потреби, згідно заявок на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 в кількості і асортименті, необхідних покупцю за рахунок постачальника. Строк поставки товару: протягом 30 календарних днів з дня надання заявки покупцем. Згідно з пунктом 5.5. датою поставки товару є дата підписання сторонами видаткової накладної. Порядок здійснення оплати за товар встановлено пунктом 4.1., згідно якого покупець проводить оплату протягом 30-ти календарних днів за фактично поставлений товар у відповідності до виставлених рахунків шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок постачальника після підписання відповідної накладної. Відповідно до пунктів 6.1. покупець зобов'язаний: 6.1.1. Своєчасно та в повному обсязі сплатити за поставлений товар. 6.1.2. Приймати поставлений товар згідно з видатковою накладною та умовами договору.
На виконання заявки покупця №327701 від 29 жовтня 2025 р. постачальником було поставлено, а покупцем прийнято товар на суму 518 040,84 грн., з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № ОП000010475 від 31.10.25р., довіреністю №000291 від 03 листопада 2025 р. на уповноважену особу покупця , експрес-накладною перевізника ТОВ «Нова Пошта» №59001489825379 від 03.11.25р., експрес-накладною перевізника ТОВ «Нова Пошта» №59001489817647 від 03.11.25р.
Позивачем було виставлено відповідачу рахунки на оплату №ОП 000010723 від 26.10.25р. та №ОП 000012408 від 28.11.25р.
Таким чином, на виконання заявки покупця №327701 від 29 жовтня 2025 р. постачальником було поставлено, а покупцем прийнято весь товар, замовлений покупцем, а саме: рукавиці 9 видів згідно специфікації в загальній кількості 15 380 пар на суму 704 707,20 грн., у тому числі ПДВ: 117 451,20 грн.
Враховуючи положення пункту 4.1. договору покупець зобов'язаний був здійснити оплату товару у наступні строки: за видатковою накладною № ОП000010475 від 31.10.25р. на суму 518 040,84 гривень - до 30 листопада 2025 р.; за видатковою накладною № ОП000011481 від 01.12.25р. на суму 186 666,36 гривень - до 31 грудня 2025 р. Покупцем не було здійснено оплати за товар у встановлені договором строки.
Позивач направив Відповідачу звернення про необхідність здійснення оплати (вих.№23/3 від 23.12.2025 року), а також 16.01.2026 року звернувся до Відповідача із претензією (вих. №16/1 від 16.01.2026 року).
19.01.26 р. відповідач сплатив позивачу грошові кошти за рукавиці, поставлені згідно договору, в сумі 200 000,00 гривень та у відповіді на претензію підтвердив наявність заборгованості перед позивачем у сумі 504 707,20 гривень.
З огляду на те, що відповідач не виконав грошові зобов'язання у повному обсязі, позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з відповідача основний борг у розмірі 504 707,20 грн., інфляційні втрати у розмірі 1036,08 грн., 3% річних у розмірі 3067,73 грн.
Відповідачем 25.02.26р. ( після відкриття провадження у справі ) п/і 16181 сплачено на користь позивача заборгованість у розмірі 100 000,00грн. Позивач підтвердив надходження оплати (після відкриття провадження у справі) у розмірі 100 000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи умови п. 4.1. договору , кінцевий строк оплати поставленого товару за видатковою накладною № ОП000010475 від 31.10.25р.на суму 518 040,84 грн. настав 30.11.25р., а за видаткової накладної № ОП000011481 від 01.12.25р. на суму 186 666,36 грн. - 31.12.25р.
З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 100 000,00 грн. підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період з 01.12.25р. по 04.02.26р. у розмірі 3067,73 грн. та інфляційні втрати за грудень 2025р. у розмірі 1036,08 грн.
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку, що вказаний розрахунок зроблено вірно, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3067,73 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1036,08 грн. підлягають задоволенню.
З огляду на викладене, провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 100 000,00 грн. підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю предмета спору; в решті позовні вимоги підлягають задоволенню повністю зі стягненням з відповідача 404 707,20грн. заборгованості за договором, 3% річних у розмірі 3067,73 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1036,08 грн.
Згідно з частиною другою статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частина перша статті 130 цього Кодексу передбачає, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (стаття 4 Закону України «Про судовий збір»).
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року становить 3328,00грн.
Згідно із частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті (в тому числі позовної заяви), в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Позивач, звертаючись з позовними вимогами через систему «Електронний суд» на суму 508 811,01грн, сплатив судовий збір у розмірі 6 105,73грн, що підтверджується платіжною інструкцією №11861 від 06.02.26р.
Разом з цим, оскільки відповідач до початку розгляду справи по суті визнав позовні вимоги, позивачу відповідно до частини першої статті 130 ГПК України підлягає поверненню з державного бюджету судовий збір у сумі 3 052,86грн (6105,73 х 50% = 3052,86грн).
При цьому, за змістом частини третьої статті 130 ГПК України якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Таким чином, інші 50% судового збору в сумі 3 052,87грн. з урахуванням заяви позивача та приписів ст.ст. 129 та 130 ГПК України покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене, судовий збір у розмірі 3052,86грн підлягає поверненню Позивачу із Державного бюджету України.
У складі судових витрат позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00грн.
В обґрунтування суми понесення витрат на правову допомогу у розмірі 10 000,00грн., позивачем подано до матеріалів справи договір №14/25 від 11.08.25р. про надання правничої допомоги, укладений між ТОВ «Охорона праці» з Адвокатським об'єднанням «Ест Лекс». Відповідно до п. 1.1. цього договору клієнт доручає, а Адвокат, відповідно до чинного законодавства України, приймає на себе зобов'язання надавати клієнту правничу допомогу, здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси клієнта в обсязі та на умовах, встановлених цим договором та за домовленістю сторін. Клієнт зобов'язується оплатити АО гонорар за всю правничу допомогу, що була надана чи підготовлена до виконання, а також фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору. Відповідно п. 4.1-4.2 .договору розмір гонорару за надання правничої допомоги, за цим договором встановлюється в розмірі, що визначається за домовленістю сторін. Суми гонорару зазначаються АО в актах, які формуються ним в міру необхідності та вручаються безпосередньо клієнту (уповноваженій особі клієнта) або направляються засобами електронного зв'язку з наступним відправлення поштовим зв'язком за його місцезнаходженням. В додатковій угоді №1 до договору сторонами погоджено, що вартість однієї години надання правничої допомоги (погодинна ставка) становить 2 500,00 грн.
Згідно рахунку-акту №8 від 02 березня 2026 року АО «Ест Лекс» була надана, а ТОВ «Охорона праці» була отримана і прийнята наступна професійна правнича допомога: вивчення матеріалів, підготовка та подання до суду позовної заяви щодо стягнення заборгованості з КПТМ «Криворіжтепломережа» за договором закупівлі товару № 494-25 від 23.10.25р. - 10 000,00 грн. (4 години х 2500,00 грн.). 05 березня 2026 року ТОВ «Охорона праці» сплатило на користь АО «Ест Лекс» за надану правничу допомогу 10 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №12492 від 05.03.26р.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
За змістом ч. 5 ст. 129 ГПК України відсутність клопотання учасника справи про зменшення витрат на професійну правничу допомогу не звільняє суд від необхідності при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховувати:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Вирішуючи питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.20р. у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу подані позивачем до суду в межах передбаченого законом строку.
Здійснюючи аналіз заявленої позивачем до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу у контексті зазначених правових критеріїв, суд приймає до уваги також положення ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно з якою гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Оскільки справа , що розглядалася, не є складною з правової точки зору , її розгляд здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження , враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на адвокатську допомогу до суми 5 000,00 грн., яка на переконання суду є співмірною із часом, необхідним для виконання відповідних робіт/послуг.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.73, 74, 79, 86, 232, 233, 236, 237, 238 ГПК України; господарський суд , -
1.Позовні вимоги задовольнити частково.
2.Закрити провадження в частині стягнення 100 000,00грн. - основного боргу.
3.Стягнути з відповідача - Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» (50000, м. Кривий Ріг, пров. Цісик Квітки, буд. 9, код ЄДРПОУ 03342184) на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Охорона праці» (01133, м. Київ, вул. Бойчука Михайла, буд. 30-А, кв. 59, код ЄДРПОУ 44607446): 404 707,20грн. - заборгованості , 3067,73грн. - 3% річних, 1036,08 грн. - інфляційних витрат, 5 000,00грн. - витрат на правову допомогу та 3052,86грн. - витрат по сплаті судового збору.
Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.
4.Повернути позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Охорона праці» (код ЄДРПОУ 44607446) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі ?3052,86грн, сплачений у складі судового збору в сумі 6105,73грн. за платіжною інструкцією №11861 від 06.02.26р. на суму 3 052,86грн.
Відповідно до ч. 4 ст.240 ГПК України рішення складено та підписано без його проголошення 11.05.26р.
Відповідно до вимог ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Васильєв О.Ю.