14.04.2026 м. Дніпро Справа № 904/4513/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Паруснікова Ю.Б.,
суддів: Верхогляд Т.А., Іванова О.Г.,
секретар судового засідання Абадей М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2025 у справі № 904/4513/25 (суддя Іванова Т.В.), повний текст рішення складено 07.11.2025
за позовом Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль», місто Кривий Ріг, Дніпропетровської області
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Єлна», місто Кривий Ріг, Дніпропетровської області
про стягнення заборгованості за договором з постачання теплової енергії № 807/жб/4 від 01.11.2021 у загальному розмірі 539 043,13 грн, -
1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.
Позовні вимоги ґрунтуються на порушенні Товариством з обмеженою відповідальністю «Єлна» зобов'язань за Типовим індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії № 807/жб/4 від 01.11.2021, укладеним відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 (у редакції постанови № 1022 від 08.09.2021), оскільки Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» належним чином здійснювало постачання теплової енергії до приміщення відповідача за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 22, однак відповідач у період з 30.11.2023 по 31.03.2025 не забезпечив повної та своєчасної оплати фактично спожитих послуг, унаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 460 345,25 грн, а також на підставі ст. 625 ЦК України та умов договору нараховано пеню у розмірі 14 536,82 грн, 3 % річних у сумі 11 930,02 грн, інфляційні втрати у сумі 52 072,58 грн та плату за абонентське обслуговування у розмірі 158,46 грн, що в сукупності становить загальну суму позовних вимог 539 043,13 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2025 у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єлна» про стягнення заборгованості за договором з постачання теплової енергії № 807/жб/4 від 01.11.2021 у загальному розмірі 539 043,13 грн - відмовлено у повному обсязі.
2. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи.
Не погоджуючись із рішенням суду, позивач оскаржує його в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду (далі - ЦАГС) та просить скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єлна» про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію за період з 01.11.2023 по 31.03.2025 у сумі 460 345,25 грн, пені у розмірі 14 536,82 грн, 3 % річних у сумі 11 930,02 грн, інфляційних втрат у розмірі 52 072,58 грн та плати за абонентське обслуговування у сумі 158,46 грн, а всього 539 043,13 грн, з покладенням судових витрат на відповідача.
Апеляційна скарга мотивована безпідставним наданням судом першої інстанції переваги доводам відповідача та неправильним застосуванням норм права щодо доказування та допустимості доказів, внаслідок чого суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
В апеляційній скарзі АТ «Криворізька теплоцентраль» зазначає, що між сторонами з 01.11.2021 фактично укладено типовий індивідуальний договір про постачання теплової енергії як публічний договір приєднання, оскільки відповідач споживав послугу, а відсутність заяви про обрання іншої моделі договірних відносин підтверджує приєднання до такого договору.
Суд першої інстанції безпідставно послався на попередній договір 2013 року та визначену в ньому площу 246,7 кв.м, хоча цей договір втратив чинність, а нарахування за ним здійснювалися виходячи з теплового навантаження, а не площі, тому такі дані не можуть впливати на спірні правовідносини.
Апелянт наголошує, що він не мав достовірної інформації про зменшення опалювальної площі приміщення відповідача, а останній не надав жодних доказів законної зміни площі чи відключення від системи централізованого опалення. Відтак, відповідно до чинного законодавства та Методики розподілу, за відсутності таких даних розрахунок правомірно здійснювався виходячи із загальної площі приміщення 839,8 кв.м, підтвердженої даними реєстру.
Крім того, скаржник зазначає, що навіть у разі відсутності або відключення опалювальних приладів приміщення фактично отримує теплову енергію через внутрішньобудинкові мережі та суміжні приміщення, а тому відповідач зобов'язаний оплачувати послугу.
3. Короткий зміст вимог відзиву на апеляційну скаргу та його узагальнені доводи.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує у повному обсязі доводи скаржника, вважаючи їх необґрунтованими та штучними, і наполягає на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції.
Відповідач не заперечує факту існування з 01.11.2021 публічного договору про постачання теплової енергії, однак наголошує, що це не впливає на правильність визначення обсягу нарахувань.
Основним аргументом відповідача є те, що розрахунок вартості теплової енергії має здійснюватися позивачем виходячи саме з опалювальної площі 246,7 кв.м, яка була визначена у договорі 2013 року та вже неодноразово встановлена судами у попередніх справах між тими ж сторонами як преюдиційна обставина, тоді як застосування загальної площі 839,8 кв.м є неправомірним.
Відповідач вказує, що позивач мав достовірні відомості про опалювальну площу, а його твердження про їх відсутність не відповідають матеріалам справи та раніше встановленим судовим рішенням обставинам.
Крім того, апелянт, на думку відповідача, суперечить сам собі, оскільки фактично здійснює розрахунки, виходячи з площі, але водночас стверджує про застосування теплового навантаження.
Посилання апелянта на реєстраційне посвідчення щодо загальної площі приміщення оцінюється як безпідставне, оскільки такий документ не підтверджує саме опалювальну площу і вже був предметом оцінки судів у попередніх справах.
Відповідач також зазначає, що неодноразово звертався до позивача з вимогами про перерахунок та надавав відповідні зауваження щодо неправильності нарахувань.
У підсумку відповідач вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права і дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові, у зв'язку з чим просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.
Судом першої інстанції встановлено, що спір у справі виник у зв'язку з неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Єлна» грошових зобов'язань за надані Акціонерним товариством «Криворізька теплоцентраль» послуги з постачання теплової енергії за Типовим індивідуальним договором № 807/жб/4 від 01.11.2021, укладеним відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 (у редакції № 1022 від 08.09.2021).
Разом з тим, судом встановлено, що між сторонами існували договірні відносини також на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії № 807 від 02.10.2013, який не був розірваний та передбачав, зокрема, опалювальну площу приміщення відповідача у розмірі 246,7 кв.м відповідно до додатку «Дислокація об'єктів споживача».
У період з 30.11.2023 по 31.03.2025 позивач здійснював постачання теплової енергії до об'єкта відповідача за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, буд. 22, що підтверджується актами надання послуг, зокрема актами передачі-прийняття теплової енергії: № 24553 від 30.11.2023, № 28298 від 31.12.2023, № 1262 від 31.01.2024, № 4799 від 29.02.2024, № 8291 від 31.03.2024, № 29476 від 31.12.2024, № 26126 від 31.01.2025, № 35190 від 28.02.2025, а також актами про надання послуг з абонентського обслуговування № 20368 від 30.09.2023, № 22173 від 31.10.2023, № 11201 від 30.04.2024, № 12945 від 31.05.2024, № 14690 від 30.06.2024, № 17991 від 31.07.2024, № 19692 від 31.08.2024, № 21447 від 30.09.2024, № 23634 від 31.10.2024, № 25917 від 30.11.2024, № 40931 від 31.03.2025.
Нарахування вартості послуг позивач здійснював відповідно до Методики, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22.11.2018 (далі - Мінрегіону), виходячи із загальної площі приміщення 839,8 кв.м, тоді як відповідач наполягав на застосуванні опалювальної площі 246,7 кв.м.
Судом встановлено, що відповідач здійснив часткову оплату за спірний період на загальну суму 137 755,22 грн (платіжні інструкції № 161-165 від 18.08.2025, № 62-64 від 27.03.2025), а також здійснював платежі на виконання судових рішень у справах № 904/1211/23 та № 904/1119/24, у зв'язку з чим, за його твердженням, утворилась переплата, яка разом із додатковими платежами у сумі 78 000,00 грн (платіжні інструкції № 72-75 від 20.06.2024) становить загальну переплату 59 332,24 грн станом на 22.09.2025. При цьому позивач заявляв про наявність заборгованості у розмірі 460 345,25 грн та нарахував на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) і умов договору 14 536,82 грн пені, 11 930,02 грн 3% річних, 52 072,58 грн інфляційних втрат та 158,46 грн плати за абонентське обслуговування, що разом становить 539 043,13 грн.
Суд також встановив, що у попередніх справах між тими самими сторонами - № 904/1211/23 (рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2023, постанова ЦАГС від 06.03.2024) та № 904/1119/24 (рішення від 31.05.2024, постанова від 26.11.2024) - набрали законної сили судові акти, якими визначено, що договір № 807 від 02.10.2013 є чинним, розрахунок вартості теплової енергії має здійснюватися виключно за опалювальною площею 246,7 кв.м, а нарахування за загальною площею 839,8 кв.м є безпідставним.
Зазначені обставини визнані судом преюдиційними відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та не підлягають повторному доказуванню.
Водночас суд констатував, що сторони не надали доказів зміни опалювальної площі, реконструкції системи опалення чи належного припинення дії договору 2013 року, а відтак спір у справі зводиться до визначення правомірної бази для розрахунку вартості послуг, наявності заборгованості та, як наслідок, підстав для нарахування штрафних санкцій.
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Переглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 904/4513/25 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2025, колегія суддів ЦАГС встановила, що суд першої інстанції дійшов правильних та обґрунтованих висновків щодо відмови у задоволенні позову про стягнення 539 043,13 грн, виходячи з належно встановлених фактичних обставин справи та правильного застосування норм матеріального і процесуального права.
Так, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що спірні правовідносини виникли з договорів постачання теплової енергії, які за своєю правовою природою є господарськими зобов'язаннями, що підлягають належному виконанню відповідно до статей 11, 525, 526, 629, 714 ЦК України та ст. 19 Закону України «Про теплопостачання».
При цьому судом встановлено, що між сторонами існували договірні відносини, які спочатку регулювалися договором купівлі-продажу теплової енергії № 807 від 02.10.2013, а з 01.11.2021 - Типовим індивідуальним договором про надання послуг з постачання теплової енергії № 807/жб/4, який є публічним договором приєднання та вважається укладеним у силу фактичного приєднання відповідача до його умов шляхом споживання послуг і часткової оплати рахунків.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зміна моделі договірних відносин не впливає на визначальні технічні характеристики об'єкта споживання, зокрема опалювальну площу, яка є базовим показником для розрахунку вартості послуг.
Дослідивши матеріали справи, суд першої інстанції встановив, а апеляційний суд погоджується, що опалювальна площа нежитлового приміщення відповідача відповідно до договору № 807 від 02.10.2013 становить 246,7 кв.м, що підтверджується дислокацією об'єкта та технічними параметрами теплового навантаження, тоді як позивач здійснив нарахування, виходячи із загальної площі 839,8 кв.м, визначеної за реєстраційними документами, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
Оцінюючи такі обставини, місцевий господарський суд правомірно застосував положення Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону № 315 від 22.11.2018, відповідно до якої у разі відсутності приладів розподільного обліку пріоритетною базою для розрахунку є саме опалювальна площа, визначена у договорі, а не загальна площа об'єкта нерухомості. При цьому суд критично оцінив посилання позивача на загальну площу приміщення, оскільки такі дані не відображають фактичного обсягу теплового навантаження та не можуть бути використані як база для нарахування.
Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано врахував преюдиційні обставини, встановлені рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2023 у справі № 904/1211/23 та рішенням від 31.05.2024 у справі № 904/1119/24, які набрали законної сили та залишені без змін постановами ЦАГС від 06.03.2024 та 26.11.2024 відповідно, якими встановлено неправомірність здійснення нарахувань за загальною площею 839,8 кв.м та обов'язковість застосування площі 246,7 кв.м.
Вказані обставини, як такі, що безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, набули преюдиційного значення відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України та не підлягають повторному доказуванню у даній справі, у якій беруть участь ті самі сторони та наявний аналогічний предмет спору (стягнення заборгованості за інший період).
Відтак, при розгляді даної справи зазначені преюдиційні факти підлягають безумовному врахуванню, зокрема щодо правильності визначення опалювальної площі 246,7 кв.м як бази для нарахувань, обізнаності позивача про такі дані та неправомірності застосування загальної площі 839,8 кв.м, що виключає можливість повторного доведення протилежного.
За вказаних вище обставин суд першої інстанції обґрунтовано встановив відсутність у відповідача заборгованості за спірний період та наявність переплати.
У зв'язку з недоведеністю основного боргу суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для застосування наслідків порушення зобов'язання, передбачених ст. 611 ЦК України, зокрема для стягнення пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних, які є похідними від основного зобов'язання.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги - безпідставними.
Зокрема, доводи апелянта щодо необхідності застосування загальної площі 839,8 кв.м відхиляються колегією суддів, оскільки суперечать прямим приписам Методики № 315 (п. 10 розділу І Методики), яким встановлено, що базою для розподілу загального обсягу спожитої теплової енергії у будівлі/будинку за відсутності приладів розподільного обліку теплової енергії є опалювана площа приміщень, зазначена у договорі про надання послуги з постачання теплової енергії, а загальна площа застосовується лише за відсутності таких відомостей.
У даному випадку опалювальна площа 246,7 кв.м була визначена договором № 807 від 02.10.2013, відображена в дислокації об'єктів, була відома позивачу (через договірні документи та подальші звернення відповідача) і фактично використовувалась сторонами у розрахунках та не змінювалася на дату приєднання відповідачем до умов типового договору № 807/жб/4 від 01.11.2021, тому підстав для використання загальної площі не існувало.
Колегія суддів виходить з того, що перехід сторін від індивідуального договору до публічного договору приєднання є зміною правової форми оформлення зобов'язальних відносин, однак не тягне за собою зміну індивідуально визначених характеристик об'єкта споживання, зокрема опалювальної площі та приєднаного теплового навантаження. Такі показники мають технічну природу, визначаються на підставі відповідної технічної документації та є об'єктивними параметрами об'єкта нерухомості.
З огляду на це їх зміна можлива виключно у разі внесення змін до технічних характеристик об'єкта в установленому порядку, а не внаслідок переходу до іншої моделі договірних відносин чи одностороннього визначення виконавцем послуг.
Відтак, здійснюючи нарахування вартості послуг з постачання теплової енергії, позивач застосував базу розрахунку, яка не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема положенням Методики № 315, якою чітко визначено, що у разі відсутності приладів розподільного обліку теплової енергії розподіл загального обсягу споживання між споживачами здійснюється пропорційно до опалювальної площі приміщень, визначеної у договорі про надання відповідної комунальної послуги.
Як встановлено судом, опалювальна площа нежитлового приміщення відповідача становить 246,7 кв.м, що вже встановлено преюдиційними рішеннями в інших справах, у яких визнана єдино правильною базою для здійснення нарахувань. Натомість позивач, всупереч зазначеним вимогам, здійснив розрахунок, виходячи із загальної площі приміщення 839,8 кв.м, яка не відображає фактичного обсягу теплового навантаження та включає площі, що не є опалюваними у розумінні Методики.
Такий підхід суперечить не лише формальним приписам Методики № 315, а й її правовій та економічній меті, яка полягає у забезпеченні справедливого та пропорційного розподілу обсягів спожитої теплової енергії залежно від реальних характеристик об'єкта споживання. Використання ж загальної площі призводить до викривлення результатів розрахунку, покладення на споживача обов'язку зі сплати вартості послуг, які фактично не споживалися, та, як наслідок, до безпідставного збільшення розміру нарахувань.
З огляду на викладене, нарахування позивача є такими, що здійснені з порушенням вимог законодавства, не ґрунтуються на належній правовій та фактичній базі, а відтак не можуть бути покладені в основу визначення наявності та розміру заборгованості. У зв'язку з цим доводи апеляційної скарги, які ґрунтуються на зазначених розрахунках, є необґрунтованими та підлягають відхиленню.
Посилання апелянта на відсутність у нього інформації про опалювальну площу спростовуються матеріалами справи, зокрема умовами договору № 807 від 02.10.2013 та відповідними технічними даними, що були у розпорядженні позивача.
Аргументи апеляційної скарги щодо безпідставного застосування преюдиційних судових рішень є необґрунтованими, оскільки у справах № 904/1211/23 та № 904/1119/24 брали участь ті самі сторони, а встановлені у них обставини є тотожними та мають обов'язковий характер відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України. Фактично апелянт намагається повторно оспорити обставини, які вже були встановлені судом та набули статусу преюдиційних.
Посилання апелянта на необхідність стягнення штрафних санкцій є похідними від вимоги про стягнення основного боргу, а тому за відсутності доведеного боргу не підлягають задоволенню.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції, та не містять посилань на порушення норм матеріального чи процесуального права, які могли б бути підставою для скасування оскаржуваного рішення. При цьому колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дослідив усі наявні у справі докази, надав їм належну правову оцінку в їх сукупності, дотримався принципів змагальності та рівності сторін, а також правильно застосував стандарт доказування «вірогідності доказів».
Таким чином, апеляційна скарга Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» не спростовує висновків суду першої інстанції, ґрунтується на неправильному тлумаченні норм матеріального права, а тому відсутні підстави для скасування законного і обґрунтованого судового рішення.
З огляду на викладене, у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
6. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
За результатами розгляду апеляційної скарги, колегія суддів ЦАГС дійшла висновку, що місцевий господарський суд повно та всебічно з'ясував усі істотні для вирішення спору обставини, надав належну правову оцінку поданим сторонами доказам у їх сукупності, правильно встановив характер спірних правовідносин та ухвалив законне й обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
7. Щодо розподілу судових витрат.
Витрати пов'язані з розглядом апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2025 у справі № 904/4513/25 - залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль».
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 11.05.2026.
Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков
Судді: Т.А. Верхогляд
О.Г. Іванов