ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
21 квітня 2026 року Справа № 906/776/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Маціщук А.В.
суддя Філіпова Т.Л.
суддя Василишин А.Р.
секретар судового засідання Кужель Є.М.
за участю представників сторін:
прокурора Ковальчук І.Л.
відповідача Житомирської міської ради - не з'явилися
відповідача Багатогалузевого товариства з обмеженою відповідальністю "Коло" - адв. Карпішин С.В.
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача фізичної особи-підприємця Томащук Оксани Олександрівни - адв. Опанасюк С.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Багатогалузевого товариства з обмеженою відповідальністю "Коло"
на рішення Господарського суду Житомирської області від 16.12.2025 р.
постановлене у м. Житомир, повний текст складено 24.12.2025 р.
у справі № 906/776/25 (суддя Кравець С.Г.)
за позовом першого заступника керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави
до відповідачів:
1. Житомирської міської ради
2. Багатогалузевого товариства з обмеженою відповідальністю "Коло"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача фізичної особи-підприємця Томащук Оксани Олександрівни
про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації права оренди та повернення земельної ділянки
Відповідно до рішення від 16.12.2025 р. у справі № 906/776/25 Господарський суд Житомирської області частково задоволив позов першого заступника керівника Житомирської окружної прокуратури. Суд ухвалив рішення про зобов'язання Багатогалузевого товариства з обмеженою відповідальністю "Коло" повернути Житомирській міській об'єднаній територіальній громаді в особі Житомирської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 1810136300:03:007:0050 та про скасування державної реєстрації іншого речового права - права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1810136300:03:007:0050 за Багатогалузевим товариством з обмеженою відповідальністю "Коло".
Суд відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Житомирської міської ради № 1267 від 19.12.2024 р. «Про затвердження документації із землеустрою, надання та припинення права, користування земельними ділянками» в частині надання в оренду багатогалузевому товариству з обмеженою відповідальністю «ЛТМЕТ» земельної ділянки з кадастровим номером 1810136300:03:007:0050 та про визнання недійсним договору оренди землі № 92 від 12,11.2025 р., який укладений Житомирською міською радою та Багатогалузевим товариством з обмеженою відповідальністю «Коло» про передачу в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 1810136300:03:007:0050.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач Багатогалузеве товариство з обмеженою відповідальністю "Коло" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Вважає рішення суду першої інстанції таким, що підлягає скасуванню в зв'язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.
Пояснює, що БТОВ «Коло» має у власності будівлю магазину у м. Житомирі по вул. Максютова (Вільський шлях), 195, що підтверджується свідоцтвом про право власності на будівлю магазину загальною площею 48,60 кв.м., яка розташована у м. Житомирі по вул. Максютова, 195 від 18.08.2008 р., яке видане Багатогалузевому ТОВ "Коло" на підставі рішення Виконавчого комітету Житомирської міської ради № 596 від 14.08.2008 р.
Вважає, що суд першої інстанції безпідставно визнав встановленою обставиною факт відсутності будівлі магазину, належної на праві власності БТОВ «Коло» та розташованої на земельній ділянці з кадастровим номером 1810136300:03:007:0050.
Посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 09.06.2022 р. у справі № 759/18854/20 та від 14.12.2020 р. у справі № 565/241/16-ц, і доводить, що у даному спорі єдиним належним та допустимим доказом того, що земельна ділянка з кадастровим номером 1810136300:03:007:0050 є вільною від забудови має бути висновок комісійної будівельно - технічної та земельно - технічної експертизи. Натомість позивач не скористався своїм правом та не клопотав перед судом про призначення експертиз з метою встановлення того, що земельна ділянка з кадастровим номером 1810136300:03:007:0050 є вільною від забудови.
Вважає, що з судових рішень у справі № 906/630/20 не вбачається, що суди при ухвалені рішень досліджували факт повного (100%) знищення майна і ту обставину, що земельна ділянка вільна від забудови.
Зауважує, що надані прокурором знімки Google maps не містять інформації на підтвердження предмету доказування, і в зв'язку з цим є неналежними доказами.
Також вважає, що висновок земельно-технічного дослідження від 17.09.2020 р. р. № 998/09-2020 є неналежним доказом у даній справі, з огляду на те, що він не відповідає вимогам ст. 101 ГПК України.
Просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 16.12.2025 р. у справі № 906/776/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог повністю.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ФОП Томащук Оксана Олександрівна подала відзив на апеляційну скаргу, в якому доводить, що скарга є безпідставною та підлягає відхиленню.
Звертає увагу, що Багатогалузеве ТОВ "Коло" у заяві від 30.05.2024 р., яка була подана до Житомирської міської ради, самостійно вказав, що на земельній ділянці за адресою: м.Житомир, вул. Вільський Шлях, 195, у заявника відсутнє будь-яке нерухоме майно.
Також звертає увагу, що рішенням Господарського суду Житомирської області від 27.11.2020 р. у справі № 906/630/20, залишеним без змін постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 17.03.2021 р., встановлено, що майно - будівля магазину загальною площею 48,60 кв.м. в АДРЕСА_1 , на яке 18.08.2008 р. було видано позивачу свідоцтво про право власності та здійснено 26.08.2008 р. реєстрацію права власності в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, - знищено.
Зауважує, що Житомирська міська рада надала на позаконкурентних засадах (без проведення земельних торгів) спірну земельну ділянку не для розміщення та обслуговування належних заявнику приміщень, а для здійснення будівництва, що є незаконним.
Відзначає, що у ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України йдеться саме про нерухоме майно у вигляді будівель чи споруд, тому навіть у разі часткового збереження фундаменту/стін на земельній ділянці така земельна ділянка не могла б бути передана у користування БТОВ «Коло» без проведення земельних торгів, оскільки фундамент/стіни чи їх окремі залишки, самі по собі не є окремою спорудою, а є лише її частиною.
Стверджує, що у апеляційній скарзі не наведено конкретних норм процесуального та матеріального права, які порушені судом першої інстанції, а позиція скаржника зводиться до суб'єктивної незгоди з ухваленим рішенням.
Просить у задоволені апеляційної скарги Багатогалузевого товариства з обмеженою відповідальністю "Коло" відмовити, а рішення Господарського суду Житомирської області від 16.12.2025 р. у справі № 906/776/25 залишити без змін.
Заступник керівника Житомирської окружної прокуратури також подав відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджується з доводами скаржника.
Вважає, що суд першої інстанції правомірно встановив відсутність нерухомого майна належного відповідачеві на спірній земельній ділянці комунальної власності і, відповідно, відсутність підстав для їх передачі в оренду поза процедурою земельних торгів, що протиправно здійснено Житомирською міською радою.
Зазначає, що висновки Верховного Суду, на які посилається скаржник, наводять дуже широкий і невичерпний перелік доказів, яким підтверджується факт знищення майна і зазначене вище повністю нівелює твердження скаржника, що єдиними доказом знищення (відсутності) будівлі магазину, який належить БТОВ «Коло» може бути висновок комісійної будівельно-технічної та земельно - технічної експертизи.
Звертає увагу, що суд першої інстанції при ухвалені оскаржуваного рішення не врахував в якості доказів на підтвердження знищення спірної будівлі знімки Google maps, тому твердження відповідача про неналежність даних доказів жодним чином не можуть бути підставою для оскарження такого рішення.
Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги БТОВ «Коло» на рішення Господарського суду Житомирської області від 16.12.2025 р. у справі № 906/776/25, а дане рішення суду залишити без змін.
Відповідач Житомирська міська рада відзиву на апеляційну скаргу не подав та не забезпечив явку представників у судові засідання 17.03.2026 р., 15.04.2026 р. та 21.04.2026 р. тоді як був повідомлений судом про дату, час і місце розгляду справи в установленому порядку /а.с. 50 зв., 93 зв., 105 у т.2/.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників відповідача Житомирської міської ради.
Представник відповідача/скаржника в судових засіданнях підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задоволити. Прокурор в судових засіданнях заперечила проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Представник третьої особи в судових засіданнях 17.03.2026 р. та 15.04.2026 р. також заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.
В судовому засіданні 15.04.2026 р. було відкладено ухвалення та проголошення постанови у справі до 21.04.2026 р.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника відповідача/скаржника, прокурора та представника третьої особи, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судом першої інстанції, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами і перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено наступне.
11.08.2021 р. Багатогалузеве товариство з обмеженою відповідальністю "Коло" подало до Житомирської міської ради клопотання, в якому просило надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код КВЦПЗ - 03.07) за адресою: м. Житомир, вул. Вільський Шлях, 195 /а.с. 13 - 14 у т.1/.
До такого клопотання заявником додано додатки на 17 аркушах, а саме:
- свідоцтво про право власності від 18.08.2008 р. на будівлю магазину загальною площею 48,60 кв.м., яка розташована у м. Житомирі по вул. Максютова, 195, яке видане Багатогалузевому товариству з обмеженою відповідальністю "Коло" на підставі рішення Виконавчого комітету Житомирської міської ради № 596 від 14.08.2008 р. /а.с. 15 у т.1/;
- витяг КП "Житомирське обласне міжміське БТІ" Житомирської обласної ради № 20002637 від 26.08.2008 р. про реєстрацію за Багатогалузевим товариством з обмеженою відповідальністю "Коло" права власності на нерухоме майно - будівлю магазину у м. Житомирі по вул. Максютова, 195, реєстраційний номер: 18042621, реєстрація права власності здійснена на підставі свідоцтва про право власності від 18.08.2008 р. та рішення Виконавчого комітету Житомирської міської ради № 596 від 14.08.2008 р. /а.с. 15 зв. у т.1/;
- зведений оціночний акт на будівлю по вул. Максютова, 195 у м. Житомир, власник (користувач, заявник) ТОВ «Коло», назва будівель і споруд - магазин, основна інвентаризація проведена 06.12.1995 р. /а.с. 16 - 18 у т.1/;
- висновок експерта за результатами проведення земельно-технічного дослідження № 998/09-2020 від 17.09.2020 р. /а.с. 19 - 26 у т.1/.
Згідно з рішенням від 23.09.2021 р. № 337 Житомирська міська рада надала дозвіл Багатогалузевому товариству з обмеженою відповідальністю "Коло" на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: м. Житомир, вул. Вільський Шлях, 195, орієнтовна площа 0,0494 га; категорія земель - землі житлової та громадської забудови; вид використання - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі; документ, що посвідчує право власності на майно: інформація з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на будівлю магазину від 10.12.2019 р. /а.с. 27 - 28 у т.1/.
30.05.2024 р. Багатогалузеве товариство з обмеженою відповідальністю "Коло" подало до Житомирської міської ради заяву, у якій просило затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0494 га та передати земельну ділянку за адресою: м. Житомир, вул. Вільський Шлях, 195, в оренду для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. У заяві в графі «на даній земельній ділянці нерухоме майно» міститься позначка навпроти слова «відсутнє» /а.с. 29 - 30 у т.1/.
До такої заяви заявником додано наступні додатки:
- проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду Багатогалузевому товариству з обмеженою відповідальністю "Коло" для будівництва та обслуговування будівель торгівлі площею 0,0494 га, за адресою: м. Житомир, вул. Вільський Шлях, 195. У розділі "Основні відомості про земельну ділянку" вказано, що під час виконання польових робіт встановлено, що будівля магазину зруйнована /а.с. 31 - 35 у т.1/;
- витяг з Державного земельного кадастру від 28.05.2024 р. про земельну ділянку з кадастровим номером 1810136300:03:007:0050 площею 0,0494, у якому зазначено, що земельну ділянку зареєстровано 28.05.2024 р. /а.с. 36 - 37 у т.1/.
Згідно з рішенням від 19.12.2024 р. № 1267 Житомирська міська рада затвердила технічну документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 1810136300:03:007:0050, загальною площею 0,0494 га та надала її в оренду Багатогалузевому товариству з обмеженою відповідальністю "Коло" строком на 5 років для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Нормативно-грошова оцінка земельної ділянки: 694 141,24грн. Підстава надання земельної ділянки: заява від 30.05.2024 р. та витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно (реєстраційний номер: 18042621 від 26.08.2008 р.) /а.с. 42 - 43 у т.1/.
12.02.2025 р. Житомирська міська рада як орендодавець та Багатогалузеве товариство з обмеженою відповідальністю "Коло" як орендар уклали договір оренди землі № 92 відповідно до пунктів 1 та 2 якого, орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 1810136300:03:007:0050, загальною площею 0,0494 га, яка розташована за адресою: м. Житомир, вул. Вільський Шлях, 195 /а.с. 38 - 40 у т.1/.
Відповідно до п. 3 договору на земельній ділянці розміщені об'єкти нерухомого майна: будівля магазину (витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, реєстраційний номер 18042621 від 26.08.2008 р.).
Згідно з п. 6 договору договір укладено на 5 років до 13.02.2030 р.
Відповідно до інформації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку з кадастровим номером 1810136300:03:007:0050, площею 0,0494 га 07.02.2025 р. зареєстровано право комунальної власності за територіальною громадою в особі Житомирської міської ради, а 12.02.2025 р. зареєстровано право оренди за Багатогалузевим товариством з обмеженою відповідальністю "Коло" /а.с. 44 у т.1/.
Обґрунтовуючи позов, прокурор доводить, що оскільки будівля магазину по вул. Максютова (Вільський Шлях), 195 в м. Житомирі станом на дату прийняття рішення Житомирської міської ради № 1267 від 19.12.2024 р. була знищена, тому підстави для передачі БТОВ «Коло» земельної ділянки комунальної власності на підставі частин 2, 3 ст. 134 ЗК України поза процедурою земельних торгів були відсутні, що свідчить про порушення Житомирською міською радою вимог Земельного кодексу України при прийнятті оспорюваного рішення, укладанні договору оренди та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 1810136300:03:007:0050.
Прокурор звернувся з позовом у даній справі самостійно як позивач.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
Згідно з ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, довід прокурора щодо відсутності такого органу суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу.
Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2019 року у справі № 915/20/18 визначив, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також й у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не має загальнодержавного характеру, але спрямоване на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 914/225/18.
Такі висновки враховуються колегією суддів відповідно до ч.6 ст.13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів», ч.4 ст. 236 ГПК України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 р. у справі № 925/1133/18 зазначила, що у разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача.
Орган державної влади (або місцевого самоврядування), який порушив права держави чи територіальної громади прийняттям незаконного рішення від імені відповідного суб'єкта права, не може (в силу відсутності повноважень на захист) та не повинен (з огляду на відсутність спору з іншим учасником цивільних правовідносин) бути позивачем за позовом прокурора, спрямованим на оскарження незаконного рішення цього ж органу та відновлення порушених прав і законних інтересів держави чи територіальної громади. В процесуальному аспекті орган, який прийняв такий акт, не має зацікавленості у задоволенні позовних вимог, відстоюючи правомірність своїх дій, що суперечить правовому статусу позивача. Водночас доведення правомірності дій, які оспорюються позивачем, забезпечується процесуальними повноваженнями відповідача.
У цій справі прокурор у позовній заяві доводить, що орган місцевого самоврядування порушив права територіальної громади прийняттям незаконного рішення щодо розпорядження землею територіальної громади, тому не повинен бути позивачем за позовом прокурора, спрямованим на оскарження незаконного рішення цього органу, укладеного в подальшому договору та відновлення порушених прав і законних інтересів держави та територіальної громади.
Отже, прокурор правомірно визначив Житомирську міську раду відповідачем у спорі та достатньо обґрунтував підставою для представництва інтересів держави відсутністю органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, що відповідає нормам ч.4-5 ст.53 ГПК України.
Такий висновок колегії суддів узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 р. у справі № 925/1133/18, і такі правові висновки враховані колегією суддів відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів», ч.4 ст. 236 ГПК України.
Частково задоволивши позов, суд першої інстанції виснував, що Багатогалузеве товариство з обмеженою відповідальністю "Коло" станом на час прийняття Житомирською міською радою оспорюваного рішення фактично не мало у власності нерухомого майна за адресою: м. Житомирі по вул. Вільський Шлях, 195, що свідчить про невідповідність реальної ситуації даним Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
При цьому суд першої інстанції зазначив, що з огляду на те, що оспорюване рішення органу місцевого самоврядування виконане шляхом укладення договору оренди землі № 92 від 12.02.2025 р., тому визнання такого рішення недійсним не може забезпечити ефективного захисту прав територіальної громади, тому в задоволенні позову про визнання незаконним та скасування рішення суд відмовив через неефективність обраного прокурором способу захисту прав.
Також суд першої інстанції виснував, що договір оренди землі № 92 від 12.02.2025 р. є таким, що порушує публічний порядок, оскільки спрямований на незаконне набуття Багатогалузевим товариством з обмеженою відповідальністю "Коло" права оренди на спірну земельну ділянку комунальної власності та згідно з ч. 1 та 2 ст. 228 ЦК України є нікчемним.
Суд зазначив, що як наслідок нікчемності договору оренди Багатогалузеве товариство з обмеженою відповідальністю "Коло" зобов'язане повернути Житомирській міській об'єднаній територіальній громаді в особі Житомирської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 1810136300:03:007:0050, що у повній мірі поновить порушені інтереси територіальної громади.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору про часткове задоволення позову, однак вважає за необхідне змінити мотивувальну частину рішення, з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключною компетенцією міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Згідно з п. "а, в" ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території міст належать, зокрема, розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни, юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених законом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами або юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно з ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно з ч. 1 ст. 127 ЗК України органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або передають їх у користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 127 ЗК України продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності та набуття прав користування ними (оренди, суперфіцію, емфітевзису), здійснюються на конкурентних засадах (на земельних торгах у формі електронного аукціону) у випадках та порядку, встановлених главою 21 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно з ч. 2 ст. 134 ЗК України не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі, зокрема, розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
Матеріалами справи підтверджено, що Багатогалузеве товариство з обмеженою відповідальністю "Коло" 18.08.2008 р. набуло право приватної власності на будівлю магазину загальною площею 48.60 кв.м., яка розташована в м. Житомирі по вул. Максютова, 195, що підтверджується свідоцтвом про право власності, яке видане 18.08.2008 р. /а.с. 15 у т.1/.
Суду наданий зведений оціночний акт на будівлю по вул. Максютова, 195 у м. Житомир з поповерховим планом будівлі площею 48,6 кв.м; власником (користувач, заявник) визначено ТОВ «Коло»; назва будівель і споруд - магазин; основна інвентаризація проведена 06.12.1995 р. /а.с. 16 - 18 у т.1/.
Також право власності підтверджено витягом БТІ про реєстрацію права власності на нерухоме майно - будівлю Магазину із датою прийняття рішення про реєстрацію права власності 26.08.2008 р. Підставою реєстрації зазначено свідоцтво /а.с.15 зв./.
Судом встановлено, що звертаючись 30.05.2024 р. до Житомирської міської ради із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0494 га та про передачу земельної ділянки за адресою: м. Житомир, вул. Вільський Шлях, 195, в оренду для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, Багатогалузеве ТОВ "Коло" подало разом із цією заявою проект землеустрою (виготовлений ФОП Шмагала Л.Л.) щодо відведення земельної ділянки в оренду Багатогалузевому товариству з обмеженою відповідальністю "Коло" для будівництва та обслуговування будівель торгівлі площею 0,0494 га, за адресою: м. Житомир, вул. Вільський Шлях, 195. У розділі "Основні відомості про земельну ділянку" проекту землеустрою вказано, що під час виконання польових робіт встановлено, що будівля магазину зруйнована /а.с. 31 - 35 у т.1/. Ступінь руйнування не визначена і не зазначена.
Разом з тим, у заяві Багатогалузевим ТОВ "Коло" в графі «на даній земельній ділянці нерухоме майно» проставлено відмітку навпроти слова «відсутнє» /а.с. 29 - 30 у т.1/.
Отже, заявлені Багатогалузевим товариством з обмеженою відповідальністю "Коло" обставини /а.с. 13 - 14, 29 - 30 у т.1/ щодо розташування на земельній ділянці об'єктів нерухомого майна (наявності чи відсутності такого нерухомого майна) очевидно мають суперечливий характер, оскільки БТОВ «Коло» разом із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код КВЦПЗ - 03.07) надав раді свідоцтво про право власності від 18.08.2008 р. на будівлю магазину загальною площею 48,60 кв.м., яка розташована у м. Житомирі по вул. Максютова, 195, яке підтверджує наявність на спірній земельній ділянці нерухомого майна /а.с.13 - 15 у т.1/, а з іншої сторони - у заяві про затвердження проекту землеустрою в графі «на даній земельній ділянці нерухоме майно» міститься позначка самого БТОВ «Коло» про відсутність такого майна /а.с. 29 - 30 у т.1/. При цьому в наданому на затвердження проекті землеустрою у розділі "Основні відомості про земельну ділянку" вказано, що під час виконання польових робіт встановлено, що будівля магазину зруйнована /а.с. 31 - 35 у т.1/. Ступінь руйнування не визначена.
Разом з тим, висновок суду першої інстанції про те, що Багатогалузеве товариство з обмеженою відповідальністю "Коло" станом на час прийняття Житомирською міською радою оспорюваного рішення фактично не мало у власності нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 не має належного обґрунтування.
Відповідно до норми п.4 ч.1 ст. 346, 349 ЦК України право власності припиняється у разі знищення майна.
На підставі матеріалів справи колегія суддів констатує, що суду першої інстанції не було надано в порядку ст.74, 76-77 ГПК України доказів про те, що будівля магазину загальною площею 48,60 кв.м., яка розташована у м. Житомирі по вул. Максютова, 195 знищена.
Як зазначено вище, у наданому БТОВ «Коло» на затвердження проекті землеустрою у розділі "Основні відомості про земельну ділянку" вказано, що під час виконання польових робіт встановлено, що будівля магазину зруйнована /а.с. 31 - 35 у т.1/, тоді як прокурор доводить про повне її знищення.
Звертаючись до практичних позицій Верховного Суду, колегія суддів відзначає, що належними і допустимими доказами, які підтверджують знищення майна, можуть бути матеріали технічної інвентаризації, що засвідчують факт знищення майна, довідки органів внутрішніх справ України, акт про пожежу, офіційні висновки інших установ або організацій, які відповідно до законодавства уповноважені засвідчувати факт знищення майна тощо.
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 17.01.2019 р. у справі № 708/254/18, від 26.06.2019 р. у справі № 334/16303/15-ц, від 01.08.2019 р. у справі № 915/406/18, від 25.09.2019 р. у справі № 272/62/15-ц та від 20.07.2021 р. у справі № 904/4389/19, і такий висновок враховується колегією суддів відповідно до ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ч.4 ст. 236 ГПК України.
Таких документів, які підтверджують знищення майна/будівлі магазину БТОВ «Коло» прокурором суду не надано.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що у справі № 906/630/20, яка розглядалась Господарським судом Житомирської області за позовом Багатогалузевого ТОВ "Коло" до фізичної особи-підприємця Томащук Дмитра Анатолійовича, фізичної особи-підприємця Томащук Оксани Олександрівни про зобов'язання за власний рахунок демонтувати тимчасовий павільйон по наданню послуг, що знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Вільський Шлях, буд. 193/2, позивач БТОВ «Коло» в обгрунтування позовних вимог доводив, що позивач є власником будівлі магазину за адресою вул.Вільський Шлях (максютова), 195, який був знищений, однак право власності на цю будівлю не припинено, натомість ФОП Томащук на місці розташування будівлі магазину незаконно розмістив тимчасову споруду.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 27.11.2020 р., залишеним без змін постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 17.03.2021 р., відмовлено у позові. Судом встановлено, що «як вбачається з матеріалів справи та зазначено в позові, майно - будівля магазину загальною площею 48,60 кв.м. в м. Житомирі по вул. Максютова, 195, на яке 18.08.2008 р. було видано позивачу свідоцтво про право власності та здійснено 26.08.2008 р. реєстрацію права власності в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, - знищено. Дані обставини підтвердив і представник позивача в судовому засіданні, однак будь-якої інформації та доказів щодо часу знищення цієї будівлі, способу її знищення чи осіб, які до цього причетні до матеріалів справи надано не було.».
Колегія суддів оцінює як суперечливу поведінку БТОВ «Коло», яка полягає у зазначені під час розгляду справи № 906/630/20 про знищення будівля магазину загальною площею 48,60 кв.м. в м. Житомирі по вул. Максютова, 195 та в подальшому під час розгляду даної справи № 906/776/25 про відсутність доказів знищення будівлі магазину загальною площею 48,60 кв.м. в м. Житомирі по вул. Максютова, 195.
При цьому колегія суддів відзначає, що відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 р. у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.
З урахуванням наведених норм колегія суддів надає оцінку доказам, наданим сторонами суду, в їх сукупності і вважає, що у Житомирської міської ради без належної перевірки обставини наявності/відсутності на спірній земельній ділянці нерухомого майна БТОВ «Коло», не було підстав для рішення про передачу спірної земельної ділянки БТОВ «Коло» в оренду без проведення аукціону у відповідності до ч. 2 ст. 134 ЗК України.
Звертається увага, що Виконавчий комітет Житомирської міської ради був поінформований про судові рішення у справі № 906/630/20 до розгляду клопотання БТОВ "Коло" щодо надання дозволу на розроблення технічної документації на засіданнях постійних комісій та сесії міської ради, про що свідчить зміст листа № 25/О-2433/952 від 27.04.2021 р. /а.с. 134 у т.1/.
Тому оцінюються як правомірні доводи прокурора про те, що у ради не було підстав для прийняття Житомирською міською радою рішення від 19.12.2024 р. № 1267 про надання БТОВ «Коло» в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 1810136300:03:007:0050, загальною площею 0,0494 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі без проведення аукціону, і такі доводи є більш вірогідними, ніж доводи відповідача про неповне руйнування будівлі магазину, які також не підтверджені належними і допустимими доказами.
При цьому колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що з огляду на те, що оспорюване рішення органу місцевого самоврядування виконане шляхом укладення договору оренди землі № 92 від 12.02.2025 р., визнання зазначеного рішення недійсним не може забезпечити ефективного захисту прав територіальної громади, тому в задоволенні позову про визнання незаконним та скасування рішення суд відмовляє через неефективність обраного прокурором способу захисту прав.
Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Колегія суддів звертає увагу на те, що встановлення обставин укладання договору без дотримання конкурентних засад за відсутності для цього підстав, передбачених ч. 2 ст. 134 ЗК України, свідчить про нікчемність такого договору.
Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
У даному випадку нікчемність договору оренди землі від 12.02.2025 р. № 92 обумовлена тим, що БТОВ «Коло» без достатніх підстав отримало в оренду комунальну земельну ділянку всупереч вимогам ч. 1 ст. 134 ЗК України щодо обов'язкового порядку продажу права оренди на неї на конкурентних засадах (на земельних торгах).
Колегія суддів звертається до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 29.09.2020 р. у справі № 688/2908/16-ц, згідно якого договір оренди землі, укладений без дотримання конкурентних засад відповідно до ч. 1 та 2 ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемним.
З урахуванням наведеного, договір оренди землі від 12.02.2025 р. № 92 є таким, що порушує публічний порядок, тому є нікчемним згідно з ч. 1 та 2 ст. 228 ЦК України.
Як наслідок нікчемності договору оренди землі БТОВ «Коло» зобов'язано повернути Житомирській міській територіальній громаді в особі Житомирської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 1810136300:03:007:0050, загальною площею 0,0494 га, що цілковито поновить порушені інтереси громади та вичерпає спір між сторонами цієї справи і колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову прокурора в цій частині.
Оскільки суд дійшов висновку про нікчемність договору оренди землі № 92 від 12.02.2025 р., який став підставою для проведення державної реєстрації іншого речового права - права оренди (номер запису про інше речове право: 58582592) земельної ділянки з кадастровим номером 1810136300:03:007:0050 за Багатогалузевим товариством з обмеженою відповідальністю "Коло", така державна реєстрація підлягає скасуванню з припиненням речового права.
Підсумовуючи викладене, керуючись ст.269, 277 ГПК України, колегія суддів не встановила підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача Багатогалузевого товариства з обмеженою відповідальністю "Коло".
Рішення суду першої інстанції, є правильним в резолютивній частині щодо задоволення позовних вимог, однак частково підлягає зміні мотивувальна частина рішення в редакції цієї постанови у відповідності до вимог ч. 2, 5 ст. 236, п.2, 4 ч.1 ст.277 ГПК України.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно зі ст.129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу відповідача Багатогалузевого товариства з обмеженою відповідальністю "Коло" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Житомирської області від 16.12.2025 р. у справі № 906/776/25 змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції даної постанови.
Резолютивну частину рішення Господарського суду Житомирської області від 16.12.2025 р. у справі № 906/776/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.
Справу № 906/776/25 повернути Господарському суду Житомирської області.
Повний текст постанови складений 07.05.2026 р.
Головуючий суддя Маціщук А.В.
Суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Василишин А.Р.