ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
28 квітня 2026 року Справа № 918/1227/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В. , суддя Мельник О.В.
секретар судового засідання Приступлюк Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"
на рішення Господарського суду Рівненської області від 03.03.2026
(ухвалене о 14:11 год., у м. Рівному, повний текст складено 03.03.2026)
у справі № 918/1227/25 (суддя Бережнюк В.В.)
за позовом керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави
в особі:
1) Західного офісу Державної аудиторської служби України
2) Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 2 294 111 грн 18 коп.
за участю представників:
від Західного офісу Державної аудиторської служби України - Довгополюк В.В.;
від Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради - не з'явився;
від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" - Крук В.Р.;
прокурор - Казнодій С.Д.
Керівник Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Західного офісу Державної аудиторської служби України та Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія", у якому просив:
- визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 19.06.2024 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 16652-ВЦ від 01.01.2024, укладеного між Управлінням освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія";
- визнати недійсною Додаткову угоду № 4 від 22.07.2024 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 16652-ВЦ від 01.01.2024, укладеного між Управлінням освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія";
- визнати недійсною Додаткову угоду № 5 від 20.08.2024 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 16652-ВЦ від 01.01.2024, укладеного між Управлінням освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на користь Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради кошти у сумі 2 294 111 грн 18 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, а саме збільшення вартості товару (електроенергії) понад 10 %, від визначеної умовами Договору про постачання електричної енергії споживачу № 16652-ВЦ від 01.01.2024.
Крім того, з огляду визнання недійсними додаткових угод №№ 3- 5, вартість електроенергії, поставленої у травні-листопаді 2024 року, підлягає розрахунку за ціною, визначеною Додатковою угодою № 1 від 13.02.2024 до Договору № 16652-ВЦ від 01.01.2024.
Господарський суд Рівненської області рішенням від 03.03.2026 у справі № 918/1227/25 позов задовольнив. Визнав недійсною Додаткову угоду №3 від 19.06.2024 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №16652-ВЦ від 01.01.2024, укладеного між Управлінням освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія". Визнав недійсною Додаткову угоду №4 від 22.07.2024 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №16652-ВЦ від 01.01.2024, укладеного між Управлінням освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія". Визнав недійсною Додаткову угоду № 5 від 20.08.2024 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №16652-ВЦ від 01.01.2024, укладеного між Управлінням освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія". Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на користь Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради кошти у сумі 2 294 111 грн 18 коп. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на користь Рівненської обласної прокуратури понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 34 796 грн 53 коп.
При ухваленні вказаного рішення суд першої інстанції виходив із того, що додаткові угоди №№3-5 до Договору на постачання електричної енергії №16652-ВЦ від 01.01.2024 укладені з порушенням Закону України "Про публічні закупівлі".
Також суд виснував про задоволення позовної вимоги про стягнення 2 294 111 грн 18 коп. з ТОВ "РОЕК" на користь Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради, оскільки позивачу належало сплатити за отриманий товар 7 470 040 грн 53 коп., в той час коли фактично було сплачено 9 764 151 грн 71 коп.
Розглядаючи спірні правовідносини місцевий господарський суд застосував відповідні положення ст. ст. 11, 202, 203, 215, 216, 525, 526, 651, 652, 712, 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. ст. 1, 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
Також суд першої інстанції надав оцінку дотримання прокурором порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", при зверненні до суду із цим позовом.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням із апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія", у якій просить рішення Господарського суду Рівненської області від 03.03.2026 у справі № 918/1227/25 скасувати та ухвалити нове, яким в позові відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована таким.
Частина 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" дає можливість сторонам змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню його ціни на ринку з одночасним зменшенням обсягів закупівлі цього товару та має на меті запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника товару.
У спірних правовідносинах, предметом закупівлі є електрична енергія, і зміни, які вносилися до договору спірними додатковими угодами, за рахунок зменшення обсягу закупівлі товару не призвели до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, в редакції додаткових угод.
Судом першої інстанції не були взяті до уваги Особливості, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, у відповідності до яких відбувалося підписання спірних додаткових угод.
Оскільки, на організованих сегментах ринку відбулися коливання закупівельної вартості електричної енергії, між ТОВ "РОЕК" та Управлінням освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради були укладені додаткові угоди до Договору від 01.01.2024 № 16652-ВЦ шляхом їх підписання.
Відбулося порушення принципу легітимних очікувань, оскільки постачальник електричної енергії, діючи в умовах правової невизначеності (суперечлива судова практика), звертався до профільного міністерства за роз'ясненням щодо механізму застосування відповідних норм, яке і надало офіційну відповідь. Відтак, і постачальник, і споживачі (органи місцевого самоврядування, комунальні підприємства), керуються цими роз'ясненнями при укладенні та виконанні договорів, а тому вони не діють всупереч закону (адже закон був неоднозначним), а всупереч пізнішому тлумаченню закону, яке з'явилося вже після укладення цих договорів.
Обґрунтуванням зміни ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку за умови документального підтвердження такого коливання. При цьому, відповідачем було застосовано висновки Рівненської торгово-промислової палати.
За змістом відзиву на апеляційну скаргу відповідача, Західний офіс Державної аудиторської служби України погоджується із висновками суду першої інстанції.
Вважає, що спірні додаткові угоди укладені з порушенням норм ЦК України, Закону України "Про публічні закупівлі", та Особливостей, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178.
Вказує, що внаслідок постачання упродовж травня - листопада 2024 року електричної енергії за завищеною ціною, завищено вартість поставленої для Управління освіти згідно з Договором № 16652-ВЦ від 01.01.2024 на суму 2 294 111 грн 18 коп.
Тому, Західний офіс Державної аудиторської служби України просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Прокурор подав суду апеляційної інстанції відзив, у якому вказує таке.
Верховний Суд у своїх постановах вказав на те, що постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", та не встановлює іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення, передбаченого цією нормою.
У цьому випадку, порівнюючи положення ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та п. 19 Особливостей № 1178, має місце ієрархічна колізія нормативно-правових актів, тобто колізія, яка виникає внаслідок регулювання одних фактичних відносин нормами, закріпленими в актах, що мають різну юридичну силу.
Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону, слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
При внесенні змін до Договору про постачання електричної енергії в частині зміни ціни, сторони зобов'язані дотримуватись обмеження до 10% від ціни, визначеної при укладенні Договору, яке встановлене у п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
Внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання спірних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 2 294 111 грн 18 коп.
Оскільки додаткові угоди №№ 3 - 5 є недійсними та не породжують правових наслідків, то підстава для оплати електричної енергії за встановленою у них ціною відпала, а тому грошові кошти, на підставі норм статей 216, 1212 ЦК України, у заявленому розмірі мають бути повернуті відповідачем ТОВ "РОЕК" стягнуті на користь Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради в дохід місцевого бюджету.
Просить відхилити наведені представником відповідача у його відзиві заперечення, а позовні вимоги Рівненської окружної прокуратури задовольнити в повному обсязі.
Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради не скористалося правом подати відзив на апеляційну скаргу відповідача, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
У судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду 28.04.2026 представниця скаржника підтримала доводи, наведені в апеляційній скарзі, та стверджувала, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення порушив норми матеріального права. З огляду на викладене, просила рішення Господарського суду Рівненської області від 03.03.2026 у справі № 918/1227/25 скасувати та ухвалити нове, яким у позові відмовити.
Прокурор у судовому засіданні 28.04.2026 заперечила проти доводів та вимог апеляційної скарги. Просила відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представниця Західного офісу Державної аудиторської служби України у судовому засіданні 28.04.2026 надала суду пояснення та зазначила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
У судове засідання 28.04.2026 представник Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради не з'явився.
Враховуючи приписи ст.ст. 269, 273 ГПК України щодо меж та строків розгляду апеляційних скарг судом апеляційної інстанції, а також те, що Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради було належним чином і своєчасно повідомлене про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить довідка про доставку електронного листа (т. 2, а. с. 25), і зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради.
Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення прокурора, представниці Західного офісу Державної аудиторської служби України та представниці скаржника перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухваленні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з такого.
Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що Управлінням освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради проведено закупівлю UA-2023-12-04-008433-а за предметом: "Електрична енергія" (т. 1, а. с. 24-26).
За результатами проведення закупівлі, 01.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (Постачальник) та Управлінням освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради було укладено Договір на постачання електричної енергії №16652-ВЦ від 01.01.2024 (далі - Договір; т. 1, а. с. 27-35), за умовами якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії.
Згідно з п.п.5.1., 5.2. Договору, Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору. Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції.
Пунктом 5.4 Договору передбачено, що розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.
Відповідно до п.13.8 Договору, умови договору не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору не можуть змінюватися після з його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, зокрема крім випадку: збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії;
Зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання Стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні "ОЕС України". Таким документальним підтвердженням можуть бути офіційні дані про ціну, обсяги купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу на перед" (далі - РДН) та внутрішньодобовому ринку (далі - ВДР), та інші показники, які склалися у відповідному розрахунковому періоді в торговій зоні "ОЕС України" та оприлюднені офіційному веб-сайті ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" за адресою в мережі Інтернет https://www.oree.com.uа - згідно з частиною шостою статті 67 Закону України "Про ринок електричної енергії". У якості документального підтвердження даних, Сторонами визнаються, зокрема, завірені належним чином копії (роздруківки з веб-сайту) оприлюднених результатів роботи РДН/ВДР та про діяльність ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" за відповідний розрахунковий період, які оприлюднюються ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" згідно законодавства або інші документом органу, установи чи організації, які мають повноваження здійснювати моніторинг цін на товари, визначати зміни ціни товару на ринку.
Істотні умови Договору можуть змінюватися у випадку зміни регульованих цін (тарифів) та нормативів, які застосовуються у Договорі, а саме: тарифу на послуги з передачі електричної енергії, який враховується в структурі остаточної ціни електричної енергії, що постачають за Договором.
Згідно Додатку №2 (комерційної пропозиції) до Договору, ціна за одинцю товару (кВт*год) становить 6,01999 грн без ПДВ (т. 1, а. с. 33 на звороті - 34).
Додатком №3 до Договору передбачено, що ціна Договору склала 16 783 519 грн. Кількість електроенергії, яка повинна була бути поставлена 2 323 300 кВт*год (т. 1, а. с. 34 на звороті).
В подальшому, між сторонами укладено додаткові угоди (т. 1, а. с. 36-45), за наслідками яких ціну за одиницю товару збільшено на 44,2%, а саме:
- додатковою угодою №1 від 13.02.2024 визначено, що ціна за 1 кВт/год спожитої електричної енергії становить 6,27621 грн./кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01.01.2024 (4,26%);
- додатковою угодою №3 від 19.06.2024 визначено, що ціна за 1 кВт/год спожитої електричної енергії становить 6,69085 грн./кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01.05.2024 (11,1%);
- додатковою угодою №4 від 22.07.2024 визначено, що ціна за 1 кВт/год спожитої електричної енергії становить 8,03908 грн./кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01.06.2024 (33,5%);
- додатковою угодою №5 від 20.08.2024 визначено, що ціна за 1 кВт/год спожитої електричної енергії становить 8,68238 грн./кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01.07.2024 (44,2%).
На виконання Договору TOB "РОЕК" поставило 1 894 794 кВт*год електричної енергії на загальну суму 16 564 236 грн 65 коп., що підтверджується актами приймання-передавання:
- згідно актів №489001641/12/2, №489001641/1/2, №489001642/1/1 та №489001642/1/1 за січень 2024 року - 201 416 кВт*год на суму 1 516 527 грн 15 коп. з ПДВ (т. 1, а. с. 48-50, 51 на звороті);
- згідно актів №489001642/2/1 та №489001641/2/1 за лютий 2024 року - 254 055 кВт*год на суму 1 913 405 грн 28 коп. з ПДВ (т. 1, а. с. 56 на звороті, 58 на звороті);
- згідно актів №489001642/3/1 та №489001641/3/1 за березень 2024 року - 233 427 кВт*год на суму 1 758 044 грн 20 коп. з ПДВ (т. 1, а. с. 64, 66);
- згідно актів №489001642/4/1 та №489001641/4/1 за квітень 2024 року - 214 050 кВт*год на суму 1 612 108 грн 32 коп. з ПДВ (т. 1, а. с. 72, 74);
- згідно актів №489001642/5/1 та №489001641/5/1 за травень 2024 року - 193 950 кВт*год на суму 1 557 228 грн 47 коп. з ПДВ (т. 1, а. с. 79, 81);
- згідно актів №489001641/6/1 та №489001642/6/1 за червень 2024 року - 137 624 кВт*год на суму 1 327 644 грн 39 коп. з ПДВ (т. 1, а. с. 86 на звороті, 88);
- згідно актів №489001641/7/1 та №489001642/7/1 за липень 2024 року - 54 340 кВт*год на суму 566 160 грн 63 коп. з ПДВ (т. 1, а. с. 92 на звороті, 94);
- згідно актів №489001641/8/1 та №489001642/8/1 за серпень 2024 року - 62 825 кВт*год на суму 654 564 грн 63 коп. з ПДВ (т. 1, а. с. 98 на звороті, 100);
- згідно актів №489001641/9/1 та №489001642/9/1 за вересень 2024 року - 137 570 кВт*год на суму 1 433 322 грн 01 коп. з ПДВ (т. 1, а. с. 105, 107);
- згідно актів №489001641/10/1 та №489001642/10/1 за жовтень 2024 року - 204 055 кВт*год на суму 2 126 019 грн 65 коп. з ПДВ (т. 1, а. с. 112 на звороті, 114);
- згідно актів №489001641/11/1 та №489001642/11/1 за листопад 2024 року - 201 482 кВт*год на суму 2 099 211 грн 93 коп. з ПДВ (т. 1, а. с. 119, 120 на звороті).
Споживачем було сплачено вартість спожитої електричної енергії, що підтверджується наявними у справі копіями платіжних інструкцій та не заперечується учасниками справи.
Пізніше, відповідно до п.5.2.1.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Західного офісу Держаудитслужби на ІІІ квартал 2025 року Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради за період з 01.01.2022 по 30.06.2025, за результатами якої складено Акт ревізії від 07.10.2025 №13-17-03-06/131 (т. 1, а. с. 127-131).
Відповідно до Акту ревізії від 07.10.2025 №13-17-03-06/131 вказано, що:
"Згідно з Додатковою угодою №3 від 19.06.2024 відносно попередньої ціни (6,27621 грн/ кВт*год) ціну за одиницю товару збільшено на 6,61%. Щодо перегляду ціни на електричну енергію ТОВ “РОЕК» звернулось до Управління освіти листом від 31.05.2024 №1716/119, в якому повідомляється про зростання цін на електричну енергію "на ринку на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку (РДН/ВДР) у 2024 році з моменту укладення договору.
Як документальне підтвердження збільшення ціни до листа від 31.05.2024 №1716/119 ТОВ "РОЕК" представив експертний висновок від 31.05.2024 Рівненської торгово-промислової палати, який містить інформацію про середньозважені ціни на електричну енергію РДН (ОЕС) за: січень (01.01-31.01) - 3 858,57 грн/МВт*год, лютий (01.02-29.02) - 3 268,58 грн/МВт*год, березень (01.03-31.03) - 3 089,53 грн/МВт*год, квітень (01.04-30.04) - 3 333,77 грн/МВт*год, травень (01.05-31.05) - 4 221,92 грн/МВт*год, та про коливання ціни на електричну енергію: у лютому 2024 року ціна зменшилася на 15,29% в порівнянні з січнем 2024 року, у березні 2024 року ціна зменшилася на 5,48% в порівнянні з лютим 2024 року, у квітні 2024 року ціна збільшилася на 7,91% в порівнянні з березнем 2024 року, у травні 2024 року ціна збільшилася на 26,64 8% в порівнянні з квітнем 2024 року, у травні 2024 року ціна збільшилася на 9,42% в порівнянні з січнем 2024 року, у травні 2024 року ціна збільшилася на 29,17% в порівнянні з лютим 2024 року, у травні 2024 року ціна збільшилася на 36,65% в порівнянні з березнем 2024 року.
Тобто, як документальне підтвердження коливання ціни на ринку надано інформацію про коливання ціни у лютому 2024 року відносно січня 2024 року, у березні 2024 року відносно лютого 2024 року, у квітні 2024 року відносно березня 2024 року, у травні 2024 року відносно квітня 2024 року, у травні 2024 року відносно січня 2024 року, у травні 2024 року відносно лютого 2024 року, у травні 2024 року відносно березня 2024 року, а не про коливання ціни, що відбулося з моменту укладення Додаткової угоди №1 від 13.02.2024 до дати укладення Додаткової угоди №3 від 19.06.2024.
Експертний висновок від 31.05.2024 Рівненської торгово-промислової палати лише констатує рівень середньозважених цін на РДН Об'єднаної енергетичної системи України (ОЕС) за січень, лютий, березень, квітень, травень 2024 року та не підтверджує коливання цін на електричну енергію з моменту укладення Додаткової угоди №1 від 13.02.2024 до дати укладення Додаткової угоди №3 від 19.06.2024, а також не містить інформацію про коливання цін на електричну енергію з дати встановлення попередньої ціни до дати застосування нової (зміненої) ціни, а саме, з 01.04.2024 по 30.04.2024.
Крім того, згідно з відомостями експертного висновку від 31.05.2024 Рівненської торгово-промислової палати середньозважена ціна на РДН Об'єднаної енергетичної системи України (ОЕС) за квітень 2024 року у порівнянні до середньозваженої ціни за січень 2024 року, а саме з місяця розповсюдження ціни, встановленої Додатковою угодою №1 від 13.02.2024, до місяця застосування нової (зміненої) ціни (травень) зменшилась на 13,60%.
…
Оскільки збільшення ціни на електричну енергію внаслідок підписання Додаткової угоди №3 від 19.06.2024 на підставі пп.2 п.19 Особливостей №1178 відбулося без належного документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку, тому збільшення ціни відповідно до Додаткової угоди №3 від 19.06.2024 є порушенням ч.1 ст. 203, ч.1 ст. 629, ч.2 ст. 632 Цивільного кодексу, пп.2 п.19 Особливостей №1178, пп.2 п.13.8 Договору №16652-ВЦ від 01.01.2024.
ТОВ "РОЕК" та Управління освіти, в особі начальника Мазура А.В., 22.07.2024 уклали додаткову угоду №4 до договору про постачання електричної енергії споживачу №16652-ВЦ від 01.01.2024 (далі - Додаткова угода №4 від 22.07.2024), відповідно до п.1 якої ціну за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію збільшено і встановлено 8,03908 грн/кВт*год без ПДВ, яка починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з червня 2024 року.
При укладенні Додаткової угоди №4 від 22.07.2024 Сторони керувалися пп.2 п.19 Особливостей №1178.
Згідно з Додатковою угодою №4 від 22.07.2024 відносно попередньої ціни (6,69085 грн/ кВт*год) ціну за одиницю товару збільшено на 20,15%, відносно ціни, встановленої згідно з Додатковою угодою №1 від 13.02.2024 (6,27621 грн/ кВт*год) ціну за одиницю товару збільшено на 28,09%.
Щодо перегляду ціни на електричну енергію ТОВ "РОЕК" звернулось до Управління освіти листом від 01.07.2024 №2030/195, в якому повідомляється про зростання цін на електричну енергію "на ринку на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку (РДН/ВДР) з моменту укладення договору/додаткової угоди (розповсюдження дії).
Як документальне підтвердження збільшення ціни до листа від 01.07.2024 №2030/195 ТОВ "РОЕК" представив експертний висновок В-166 від 01.07.2024 Рівненської торгово-промислової палати, який містить інформацію про середньозважені ціни на електричну енергію РДН (ОЕС) за: січень (01.01- 31.01) - 3 858,57 грн/МВт*год, лютий (01.02-29.02) - 3 268,58 грн/МВт*год, березень (01.03-31.03) - 3 089,53 грн/МВт*год, квітень (01.04-30.04) - 3 333,77 грн/МВт*год, травень (01.05-31.05) - 4 221,92 грн/МВт*год, червень (01.06.30.06) - 5 403,38 грн/МВт*год, та про коливання ціни на електричну енергію: у червні 2024 року ціна збільшилася на 40,04% в порівнянні з січнем 2024 року, у червні 2024 року ціна збільшилася на 65,31% в порівнянні з лютим 2024 року, у червні 2024 року ціна збільшилася на 74,89% в порівнянні з березнем 2024 року, у червні 2024 року ціна збільшилася на 62,08% в порівнянні з квітнем 2024 року, у червні 2024 року ціна збільшилася на 27,98% в порівнянні з травнем 2024 року.
Тобто, як документальне підтвердження коливання ціни на ринку надано інформацію про коливання ціни у червні 2024 року відносно січня, лютого, березня, квітня, травня 2024 року, а не про коливання ціни, що відбулося з моменту укладення Додаткової угоди №3 від 19.06.2024 до дати укладення Додаткової угоди №4 від 22.07.2024.
Експертний висновок експертний висновок В-166 від 01.07.2024 Рівненської торгово-промислової палати лише констатує рівень середньозважених цін на РДН Об'єднаної енергетичної системи України (ОЕС) за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2024 року та не підтверджує коливання цін на електричну енергію з моменту укладення Додаткової угоди №3 від 19.06.2024 до дати укладення Додаткової угоди №4 від 22.07.2024, а також не містить інформацію про коливання цін на електричну енергію з дати встановлення попередньої ціни до дати застосування нової (зміненої) ціни, а саме, з 01.05.2024 по 30.05.2024.
Крім того, згідно з відомостями експертного висновку В-166 від 01.07.2024 Рівненської торгово-промислової палати середньозважена ціна на РДН Об'єднаної енергетичної системи України (ОЕС) за травень 2024 року у порівнянні до середньозваженої ціни за січень 2024 року, а саме з місяця розповсюдження ціни, встановленої Додатковою угодою №1 від 13.02.2024 до місяця застосування нової (зміненої) ціни (червень) збільшилася на 9,42%, тоді як за вказаний період ціну підвищено на 28,09%.
Оскільки збільшення ціни на електричну енергію внаслідок підписання Додаткової угоди №4 від 22.07.2024 на підставі пп.2 п.19 Особливостей №1178 відбулося більш ніж на 10% відносно ціни, встановленої згідно з Додатковою угодою №1 від 13.02.2024, та без належного документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку, тому збільшення ціни відповідно до Додаткової угоди №4 від 22.07.2024 є порушенням ч.1 ст. 203, ч.1 ст. 629, ч.2 ст. 632 Цивільного кодексу, п.2 ч.5 ст. 41 Закону "Про публічні закупівлі", пп.2 п.19 Особливостей №1178, пп.2 п.13.8 Договору №16652-ВЦ від 01.01.2024.
ТОВ "РОЕК" та Управління освіти, в особі начальника Мазура А.В., 20.08.2024 уклали додаткову угоду №5 до договору про постачання електричної енергії споживачу №16652-ВЦ від 01.01.2024 (далі - Додаткова угода №5 від 20.08.2024), відповідно до п.1 якої ціну за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію збільшено і встановлено 8,68238 грн/кВт*год без ПДВ, яка починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з липня 2024 року.
При укладенні Додаткової угоди №5 від 20.08.2024 Сторони керувалися пп.2 п.19 Особливостей №1178.
Згідно з Додатковою угодою №5 від 20.08.2024 відносно попередньої ціни (8,03908 грн/ кВт*год) ціну за одиницю товару збільшено на 8,00%, відносно ціни, встановленої згідно з Додатковою угодою №1 від 13.02.2024 (6,27621 грн/ кВт*год) ціну за одиницю товару збільшено на 38,34%.
Щодо перегляду ціни на електричну енергію ТОВ "РОЕК" звернулось до Управління освіти листом від 31.07.2024 №10/2401/177, в якому повідомляється про зростання цін на електричну енергію “на ринку на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку (РДН/ВДР) з моменту укладення договору/додаткової угоди (розповсюдження дії).
Як документальне підтвердження збільшення ціни до листа від 31.07.2024 №10/2401/177 ТОВ "РОЕК" представив експертний висновок В-198 від 30.07.2024 Рівненської торгово-промислової палати, який містить інформацію про середньозважені ціни на електричну енергію РДН (ОЕС) за: січень (01.01- 31.01) - 3 858,57 грн/МВт*год, лютий (01.02-29.02) - 3 268,58 грн/МВт*год, березень (01.03-31.03) - 3 089,53 грн/МВт*год, квітень (01.04-30.04) - 3 333,77 грн/МВт*год, травень (01.05-31.05) - 4 221,92 грн/МВт*год, червень (01.06.30.06) - 5 403,38 грн/МВт*год, липень (01.07 - 31.07) - 5 967,11 грн, та про коливання ціни на електричну енергію: у липні 2024 року ціна збільшилася на 54,65% в порівнянні з січнем 2024 року, у липні 2024 року ціна збільшилася на 82,56% в порівнянні з лютим 2024 року, у липні 2024 року ціна збільшилася на 93,14% в порівнянні з березнем 2024 року, у липні 2024 року ціна збільшилася на 78,99% в порівнянні з квітнем 2024 року, у липні 2024 року ціна збільшилася на 41,34% в порівнянні з травнем 2024 року, у липні 2024 року ціна збільшилася на 10,43% в порівнянні з червнем 2024 року.
Тобто, як документальне підтвердження коливання ціни на ринку надано інформацію про коливання ціни у липні 2024 року відносно січня, лютого, березня, квітня, травня, червня 2024 року, а не про коливання ціни, що відбулося з моменту укладення Додаткової угоди №4 від 22.07.2024 до дати укладення Додаткової угоди №5 від 20.08.2024.
Експертний висновок В-198 від 30.07.2024 Рівненської торгово-промислової палати лише констатує рівень середньозважених цін на РДН Об'єднаної енергетичної системи України (ОЕС) за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень 2024 року та не підтверджує коливання цін на електричну енергію з моменту укладення Додаткової угоди №4 від 22.07.2024 до дати укладення Додаткової угоди №5 від 20.08.2024, а також не містить інформацію про коливання цін на електричну енергію з дати встановлення попередньої ціни до дати застосування нової (зміненої) ціни, а саме, з 01.07.2024 по 30.06.2024.
Оскільки збільшення ціни на електричну енергію внаслідок підписання Додаткової угоди №5 від 20.08.2024 на підставі пп. 2 п.19 Особливостей №1178 відбулося більш ніж на 10% відносно ціни, встановленої згідно з Додатковою угодою №1 від 13.02.2024, та без належного документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку, тому збільшення ціни відповідно до Додаткової угоди №5 від 20.08.2024 є порушенням ч.1 ст. 203, ч.1 ст. 629, ч.2 ст. 632 Цивільного кодексу, п.2 ч.5 ст. 41 Закону "Про публічні закупівлі", пп.2 п.19 Особливостей №1178, пп. 2 п.13.8 Договору №16652-ВЦ від 01.01.2024.
Внаслідок постачання упродовж травня - листопада 2024 року електричної енергії за завищеною ціною завищено вартість поставленої для Управління освіти згідно з Договором №16652-ВЦ від 01.01.2024 електричної енергії у кількості 991846,00 кВт*год на суму 2 294 111,14 грн, у тому числі ПДВ - 382 351,86 гривня.
За поставлену у травні - листопаді 2024 року для Управління освіти згідно з Договором №16652-ВЦ від 01.01.2024 електричну енергію розрахунки проведено коштами загального фонду бюджету та коштами спеціального фонду бюджету.
Внаслідок допущених порушень Управлінню освіти завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 2 294 111,14 грн."
Враховуючи викладене, прокурор вважає, що, уклавши додаткові угоди №№ 3- 5 до Договору та збільшивши ціну товару на 44,2 % порівняно з первісно погодженою, сторони діяли всупереч вимогам Закону України "Про публічні закупівлі". У зв'язку з цим зазначені угоди, на думку прокурора, підлягають визнанню недійсними, а надмірно сплачені за ними кошти - стягненню з постачальника на користь споживача.
Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційний господарський суд відмічає, що звертаючись із апеляційною скаргою, скаржник не оскаржує рішення Господарського суду Рівненської області від 03.03.2026 у справі №918/1227/25, з підстав недотримання прокурором порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
З врахуванням викладеного, апеляційний господарський суд переглядає справу за наявними у ній доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення Господарського суду Рівненської області від 03.03.2026 у справі № 918/1227/25 в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно із ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За приписами ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
При цьому якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).
Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
При цьому суд виходить з того, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов).
Згідно із ч.1 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (ч.1 ст.652 ЦК України).
Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Приписами ст. 714 ЦК України унормовано, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
При цьому в абз. 2 ч. 3 ст. 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Правові та економічні засади закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад визначає Закон України "Про публічні закупівлі".
Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
У статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" зазначено, що договір про закупівлю - це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі").
Згідно із ч.4 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Пункт 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" встановлює, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 виклала правову позицію, а саме:
"54. Із системного тлумачення наведених норм ЦК України, ГК України та Закону №922-VIII вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
55. Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
56. У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
57. В іншому випадку не досягається мета Закону № 922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.".
Пунктом 3-7 розд. Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції на дату укладення додаткових угод) установлено, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених цим Законом, визначаються Кабінетом Міністрів України із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 затверджено Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, які встановлюють порядок та умови здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування (далі - Особливості).
Відповідно до пп. 2 п. 19 Особливостей (в редакції, чинній на момент укладання спірних додаткових угод) істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпункту 13 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.
Апеляційний господарський суд зазначає, що зазначений пункт Особливостей лише деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", та не встановлює іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення передбаченого зазначеною нормою.
Крім того, вказаною постановою № 1178 Кабінет Міністрів України встановив певні особливості здійснення закупівель товарів замовниками, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", під час дії воєнного стану, основна мета яких є вжиття заходів щодо забезпечення захищеності саме замовників від воєнних загроз.
Водночас постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 не скасовує та не передбачає внесення будь-яких змін до Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема до норми п. 2 ч. 5 ст. 41 вказаного Закону. Подібні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 19.03.2026 у справі № 922/2123/25, від 06.02.2025 у справі № 916/747/24, від 02.02.2026 у справі № 922/2121/25, від 18.06.2024 у справі № 922/2595/23, від 01.10.2024 у справі № 918/779/23 тощо).
На момент виникнення спірних правовідносин (укладення основного договору та додаткових угод до нього) норма п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" була чинною та незміною. Дія такої норми на час дії воєнного стану не скасовувалась та не призупинялась.
Верховний Суд у постанові від 02.02.2026 у справі № 922/2121/25 вказав, що затвердження Кабінетом Міністрів України, у межах визначених законом повноваженнях, Особливостей здійснення публічних закупівель (Постанови №1178), не свідчить про зміну законодавства у відповідній категорії спірних правовідносин, які унормовані Законом України "Про публічні закупівлі", зокрема п. 2 ч. 5 ст. 41, оскільки:
1) постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно-правовим актом;
2) їх зміст лише деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", та не встановлює іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення передбаченого зазначеною нормою.
Схожих висновків щодо правозастосування Постанови № 1178 дійшов Верховний Суд також у постанові від 28.08.2024 у справі № 918/694/23.
Крім того, апеляційний господарський суд вказує, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 (предмет позову - визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання електричної енергії та стягнення надмірно сплачених бюджетних коштів), сформульовано такі правові висновки, що наразі є останньою правовою позицією щодо комплексного застосування положень п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (за текстом постанови - Закону № 922-VІІІ) та постанови КМУ № 1178 у подібних правовідносинах:
"150. Отже, норми пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VІІІ визначають правила внесення змін до договору про закупівлю без проведення нової процедури закупівлі, зокрема, надаючи можливість внесення цих змін у разі збільшення ціни товару, однак за умови, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору не повинне перевищувати нормативно визначеного граничного (порогового) відсоткового значення суми, визначеної в договорі про закупівлю, а не застосовуватися щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Такі послідовні зміни не повинні спрямовуватися на ухиляння від виконання положень цієї норми Закону № 922-VІІІ.
151. Інший підхід до розуміння положень пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, який передбачає щоразу з кожним внесення змін можливість збільшення ціни договору до 10 %, тобто можливість необмеженого збільшення ціни (понад 10 % ціни договору закупівлі) при незмінному загальному розмірі суми закупівлі, може призвести до нівелювання мети законодавчого регулювання процедур закупівлі, адже відкриває шлях до маніпулювання учасниками загальною вартістю пропозицій, внаслідок чого відкривається можливість під час процедури усунути конкурентів, запропонувавши найнижчу ціну, та після укладення договору підвищити ціну до рівня економічно обґрунтованої.
152. Укладення додаткових угод до договору про закупівлю щодо зміни ціни на товар із урахуванням подібного підходу спотворюватиме результати торгів та зводитиме нанівець економію, яку було отримано під час підписання договору, та, як наслідок, робитиме результат закупівлі невизначеним й зумовлюватиме неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону № 922-VІІІ.
153. Окрім того, збільшення ціни може призвести до того, що кількість товарів настільки зменшиться, що виконання договору закупівлі в такому обсязі не відповідатиме господарській меті укладення замовником договору закупівлі.
154. До того ж застосування підходу, який передбачає можливість збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10 % пропорційно збільшенню ціни товару на ринку, у разі коливання ціни цього товару, спотворюватиме принцип добросовісної конкуренції серед учасників.
155. Велика Палата Верховного Суду з урахуванням наведеного вище аналізу нормативного припису пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, беручи до уваги усталену та послідовну судову практику, вважає, що зміна тлумачення зазначеної норми та запровадження протилежного підходу щодо можливості неодноразового збільшення ціни товару на 10 % при кожному внесенні змін до договору про закупівлю більше нагадує власне зміну цієї норми та, як наслідок, порушуватиме принцип правової визначеності.
156. Варто наголосити на тому, що, з'ясовуючи законодавчу еволюцію пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на нормативне закріплення подібної можливості у постанові КМУ № 1178, у підпункті 2 пункту 19 (в редакції постанови КМУ № 1067) якої, з-поміж іншого, визначено, що обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 % застосовується щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару (без обмеження кількості змін), а змінена ціна за одиницю товару не повинна перевищувати 50 % ціни за одиницю товару, що передбачена в початковому договорі про закупівлю.
157. Тобто положеннями постанови КМУ № 1178 (в редакції постанови КМУ від 01 вересня 2015 року № 1067), на відміну від норм пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, чітко визначені як можливість застосування 10-відсоткового обмеження щодо збільшення ціни щодо кожного окремого випадку збільшення (без обмеження кількості змін), а не в цілому до усіх внесених змін, так і граничне значення на рівні 50 %, на яке може бути змінена передбачена в початковому договорі про закупівлю ціна за одиницю товару, що вкотре додатково підтверджує, що приписи частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII не передбачають можливість збільшення ціни за одиницю товару на 10 % під час кожного внесення змін до договору про закупівлю.
158. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду висновує, що зміна умов договору про закупівлю щодо збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % не допускається, зокрема, у випадку закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Внесені зміни Законом № 1530-ІХ до пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII не стосуються встановленої первісною редакцією цього Закону заборони збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 %, в тому числі і при здійсненні закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
159. Виняток з обмежень, викладений в останньому реченні пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, повинен тлумачитися суто буквально, а тому він стосується лише строків зміни ціни за одиницю товару у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії (дотримання умови про зміну лише раз на 90 днів в цьому випадку не діє) і не визначає верхньої межі збільшення (зміни) ціни за одиницю товару.".
Відтак, укладаючи спірні Додаткові угоди № 3, № 4, № 5 та змінюючи ціну на одиницю товару, сторони Договору мали керуватися імперативними приписами п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" з урахуванням Особливостей, однак в будь-якому випадку не могли перевищити встановлене 10% обмеження.
Водночас, як вбачається із встановлених обставин справи, сторони Договору, укладаючи Додаткову угоду № 3, яка передбачала збільшення ціни за одиницю товару на 11,1%, Додаткову угоду № 4, якою ціну збільшено на 33,5%, та Додаткову угоду № 5, якою ціну збільшено на 44,2% від ціни, визначеної у Договорі, не дотрималися приписів п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
Відтак, спірні правочини підлягають визнанню недійсними на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України.
Щодо позовних вимог в частині стягнення 2 294 111 грн 18 коп., апеляційний господарський суд враховує таке.
Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Оскільки оспорювані додаткові угоди є недійсними та не породжують правових наслідків, відтак правовідносини між Управлінням освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" щодо ціни електричної енергії, поставленої за Договором, мали регулюватись з урахуванням ціни, встановленої додатковою угодою № 1 від 13.02.2024 до Договору.
Апеляційний господарський суд погоджується із судом першої інстанції про те, що внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання оспорюваних додаткових угод з порушенням законодавства, доведеною у цій справі є переплата коштів у розмірі 2 294 111 грн 18 коп.
Крім того, суд звертає увагу, що скаржник не надавав власного контррозрахунку переплати.
Таким чином, внаслідок виконання Управлінням освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради своїх зобов'язань фінансового характеру за оспорюваними правочинами ТОВ "РОЕК" було безпідставно отримано грошові кошти на загальну суму 2 294 111 грн 18 коп., які останній зобов'язаний повернути споживачу в силу приписів ст. ст. 216, 1212 ЦК України, оскільки підстава їх набуття відпала.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
В справі "Салов проти України" від 06.09.2005 Європейський Суд з прав людини наголосив на тому, що згідно ст. 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі "Hirvisaari v. Finland"). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі "Ruiz Torija v. Spain").
У пунктах 32, 34, 36 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованими; підстави прийняття рішення повинні бути узгодженими, чіткими, недвозначними й несуперечливими; вони повинні давати можливість читачеві простежити логіку міркувань, які привели суддю до ухваленого ним рішення.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що скаржник був почутим і йому надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження.
З урахуванням викладеного в сукупності, апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.
В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 03.03.2026 у справі № 918/1227/25 - без змін.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 03.03.2026 у справі № 918/1227/25 - без змін.
2. Справу № 918/1227/25 надіслати Господарському суду Рівненської області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "08" травня 2026 р.
Головуючий суддя Петухов М.Г.
Суддя Гудак А.В.
Суддя Мельник О.В.