вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"06" травня 2026 р. Справа № 910/9939/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Крижного О.М.
суддів: Ткаченка Б.О.
Гаврилюка О.М.
секретар судового засідання: Нечасний О.Л.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий друк"
на рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2026 (повний текст складено 18.02.2026)
у справі №910/9939/18 (суддя Зеленіна Н.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий друк"
до Компанії "Ворлд ОФ Гольф СА"
про стягнення 43 869,44 євро, що еквівалентно 1 353 925,11 грн.
Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Новий друк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з "Гольф Дайджест СА" 43869,44 євро, що еквівалентно 1 353 925,11 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.02.2026 у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий друк" до Компанії "Ворлд ОФ Гольф СА" про стягнення 43 869,44 євро, що еквівалентно 1 353 925,11 грн відмовлено повністю.
Суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами існування у відповідача зобов'язання з оплати, з огляду на що позов в частині стягнення основного боргу, а також в частині похідних вимог про стягнення пені та 12% річних не підлягає задоволенню.
Так, судом першої інстанції враховано висновок експерта №82/21 за результатами проведення технічної експертизи документів, складений атестованим експертом Сукмановою Т.О., відповідно до якого другі аркуші кожної з наданих копій Додаткової угоди №13 від 19.02.2018 до договору поставки №7 від 17.02.2017, Додаткової угоди №14 від 20.03.2018 до договору поставки №7 від 17.02.2017, Додаткової угоди №15 від 17.04.2018 до договору поставки №7 від 17.02.2017, Додаткової угоди №16 від 21.05.2018 до договору поставки №7 від 17.02.2017 між ТОВ "Новий Друк" та Golf Digest SA, є повними копіями одного і того ж аркушу документу із відповідним текстом та реквізитами, що міститься в розділі реквізитів сторін (підписами від імені представників продавця і покупця із відповідними відтисками печаток), які потім завірялися.
Як зазначено судом першої інстанції, обставини в сукупності, зокрема надання позивачем з необачності, як він зазначив, неправильних копій додаткових угод, заперечення відповідача щодо факту їх укладення, а також ті, що стосуються досліджень зразків підписів судовим експертом, стосовно наявності суттєвих розбіжностей, які виключають можливість стверджувати про тотожність дійсних підписів Генрі Трулле (Henry Trouillet) та тих, що виконані від його імені на відповідних додаткових угодах, призводить до необхідності застосування судом такого стандарту доказування, як вірогідність доказів.
Так, суд першої інстанції дійшов висновку, що обставини, повідомлені позивачем, скоріше не мали місця, аніж мали, а тому позиція відповідача, урахуванням поданих доказів, видається вірогіднішою, ніж протилежна.
В той же час, суд зазначає, що факт неукладеності договору як підстави для виникнення прав та обов'язків не має значення, якщо між сторонами фактично існували господарські відносини, які слід кваліфікувати за відповідними нормами цивільного та господарського законодавства.
Досліджуючи подані сторонами докази на предмет існування фактичних господарських відносин з поставки спірного товару, суд першої інстанції наголосив на тому, що відповідно до поданих позивачем 23.06.2021 копій міжнародних товарно-транспортних накладних CMR №001715, №001713, №549668, № 001717, які, за твердженням позивача, підтверджують факт поставки товару відповідачу, вбачається, що вантаж за вказаними накладними одержала компанія Geodis BMPress.
Оскільки за нормами цивільного законодавства про купівлю-продажу (поставку) обов'язок з оплати вартості товару покладено саме на особу, що такий товар прийняла (покупець), враховуючи, що в даному спорі позов заявлено до відповідача як покупця, для доведення фактичних господарських відносин між відповідачем та позивачем, останньому слід довести наявність відповідної домовленості сторін щодо спірних поставок саме на адресу компанії Geodis BMPress.
Разом з тим, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не доведено, що відповідач взяв на себе зобов'язання щодо оплати вартості товару, отриманого іншою особою, а також, що відповідач погоджував особу-отримувача товару, як і, не доведено що відповідач здійснював замовлення товару - за заявками, як це передбачено п. 1.2., 4.2. Договору.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись із рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Новий друк" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2026 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий друк" до Компанії "Ворлд ОФ Гольф СА" в повному обсязі.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Апелянт вважає, що суд першої інстанції проігнорував сукупність прямих, переконливих доказів реальності господарських операцій, таких як експортні та імпортні митні декларації, міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR) та акт перевірки контролюючого органу (ДПС).
Так, за спірними поставками було здійснено не лише експортне оформлення в Україні (декларації серії "ЕК"), а й імпортне оформлення в країні призначення - Французька Республіка (декларації серії "ІМ"), де одержувачем (Consignee) прямо вказано відповідача - Golf Digest SA (попередня назва відповідача).
За доводами апелянта, факт прийняття товару до митного оформлення покупцем свідчить про визнання ним вартості та обсягу поставки, що кореспондується з положеннями Договору поставки №o 7 від 17.02.2017 та спірних додаткових угод № 13-16.
На думку апелянта, відповідач схвалив умови додаткових угод № 13-16 шляхом: 1) подання імпортних митних декларацій для випуску журналів у вільний обіг в країнах ЄС; 2) наданням вказівок перевізнику щодо місця розвантаження на складі Geodis BMPresse, що знаходиться за адресою визначеною в спірних додаткових угодах та CMR); 3) відсутності претензій щодо якості чи кількості товару протягом 20 днів, як того вимагає п. 3.10 договору.
Тобто, навіть за умови негативного чи некатегоричного висновку експертизи щодо підпису на паперовому носії, правочин є чинним в силу його фактичного виконання та схвалення сторонами, зокрема, але не виключно, розмитненням відповідачем продукції, що підтверджується митними імпортними деклараціями "серії "ІМ" до кожної спірної додаткової угоди, які знаходяться в матеріалах справи.
За доводами апелянта його версія про те, що відповідач замовив, отримав та оформив товар, але не сплатив за нього, є значно вірогіднішою за версію відповідача, згідно з якою позивач самовільно відвантажив продукцію на десятки тисяч євро суб'єктові, який не має до Покупця відношення, пройшов при цьому всі митні та валютні процедури, а відповідач випадково оформив цей товар як імпорт.
Так, GEODIS BMPresse знаходиться за адресою місця доставки продукції зазначеної в усіх додаткових угодах враховуючи спірні № 8-16 до договору, експортних деклараціях та наданих позивачем CMR: (16 ROUTE DE STAINS 94380 BONNEUIL-SUR-MARNE, укр. Бонневиль Сюр Маре, 94380, вул. Де Стайн, 16).
Апелянт вказує, що суд першої інстанції помилково витлумачив момент переходу ризиків та виконання зобов'язань за Договором. Так, згідно з додатковими угодами № 13-16, поставка здійснювалася на умовах CPT (Фрахт/перевезення оплачено до...) - Бонневиль Сюр Маре, Франція, тому продавець виконав свій обов'язок, передавши товар перевізникам ТОВ "РАФ-ТРАНС" та МПП "Ліс", що підтверджується накладними CMR з відмітками про прийняття вантажу до перевезення.
Позивачу відомо, що GEODIS BMPresse є логістичним партнером, що забезпечує розповсюдження журналу Golf Digest SA.
Апелянт вказує про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та задоволення позову, оскільки:
По-перше, факт поставки товару підтверджується не лише Додатковими угодами, а й сукупністю належних доказів: накладними CMR, експортними та імпортними деклараціями, актом перевірки ДФС та актами перевезення
По-друге, Відповідач схвалив умови спірних угод шляхом вчинення конклюдентних дій - прийняття товару логістичним партнером GEODIS BMPresse та митного оформлення вантажу на власне ім'я, що нівелює будь-які сумніви щодо дій відповідача.
По-третє, застосування доктрини venire contra factum proprium позбавляє Відповідача права заперечувати проти порядку поставки, який він сам визнавав та оплачував протягом попереднього року співпраці за Додатковими угодами № 8-12 до Договору № 7.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Новий друк" у відзиві на апеляційну скаргу проти задоволення апеляційної скарги заперечує та зазначає, що в матеріалах справи та до апеляційної скарги не було додано жодних доказів, що підтверджують заявлений позивачем факт прийняття відповідачем товару за спірними додатковими угодами до митного оформлення.
Відповідач також зазначає, що твердження позивача про прийняття відповідачем товару не відповідає дійсності, оскільки жодних дій, зокрема, по ініціюванню, замовленню друку журналів, оплаті рахунків, укладанню/підписання відповідних Додаткових угод та одержанню надрукованої продукції від позивача за спірними додатковими угодами він не здійснював.
Більш того, відповідач зазначає, що у вказаних деклараціях, заповнених та оформлених лише Позивачем, Одержувачем (Consignee) прямо вказано відповідача - Golf Digest SA (попередня назва Відповідача).
При цьому відповідно до умов договору та наявних в справі копіях документів, вже 06.03.2017 назву Golf Digest SA було змінено на World of Golf SA.
Отже застосування печатки та найменування Golf Digest SA на додаткових угодах №15 та №16 а також на відповідних деклараціях є неможливим та вкотре підтверджують протиправність вимог позивача.
У оскаржуваному рішенні встановлено відсутність доказів щодо замовлення друку журналів, укладення самих спірних додаткових угод, друку журналів, поставки журналів відповідачу, оскільки відповідні Додаткові угоди взагалі не були укладені, та будь-які дії відповідача відповідно до них не були здійснені та не могли бути здійснені в цілому.
Відповідач в спростування доводів апелянта зауважує, що Акт ДПС України стосується тільки і лише перевірки діяльності позивача щодо обставин виконання ним податкових зобов'язань перед державою та формується лише на документах та інформації наданих позивачем, а отже не має та не може мати будь якого значення для відповідача.
Позивач вказує, що суд першої інстанції правильно встановив, що позивачем не доведено, що відповідач взяв на себе зобов'язання щодо оплати вартості товару, отриманого іншою особою, а також, що відповідач погоджував особу-отримувача товару, як і не доведено що відповідач здійснював замовлення товару - за заявками, як це передбачено п. 1.2., 4.2. Договору.
За доводами відповідача, суд першої інстанції належним чином оцінив всі докази позивача та встановив їх значення для вирішення справи, а отже твердження позивача не відповідають дійсності.
Відповідач також зауважив на необґрунтовані, безпідставні та такі що не відповідають дійсності реальним обставинам твердження Позивача, зокрема, щодо того, що Відповідач схвалив умови Додаткових угод № 13-16 шляхом:
1. Подання імпортних митних декларацій для випуску журналів у вільний обіг в країнах ЄС - припущення, що не відповідає дійсності та не обґрунтовано нічим.
2. Наданням вказівок перевізнику щодо місця розвантаження на складі Geodis BMPresse, що знаходиться за адресою визначеною в спірних додаткових угодах та CMR) - припущення, що не відповідає дійсності та не обґрунтовано нічим.
3. Відсутності претензій щодо якості чи кількості товару протягом 20 днів, як того вимагає п. 3.10 Договору № 7 - претензії не можуть бути виставлені за додатковими угодами які не укладались, оскільки будь-які очікування не замовленої поставки друкованої продукції у Відповідача були відсутні.
Крім того, відповідачем неодноразово наголошувалось щодо необхідності підтвердження замовлень партій журналів будь якими іншими доказами - листуванням, погодженням макетів, погодженням партій надрукованої продукції тощо. Однак представник Позивача заперечив наявність будь-яких доказів погодження випуску в друк відповідної продукції та її замовлення/погодження з боку Відповідача, що цілком узгоджується з дійсним становищем щодо неукладених додаткових угод.
Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини.
17.02.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Новий Друк" (продавець) та "Golf Digest SA" (найменування змінено на "ВОРЛД ОФ ГОЛЬФ СА" (World of Golf SA) (покупець) укладено договір поставки №7, відповідно до якого продавець зобов'язується поставляти належну йому друковану продукцію у власність покупця відповідно до поданих покупцем та підтверджених продавцем заявок-специфікацій.
Пунктом 1.2. договору передбачено, що заявка є невід'ємним додатком до договору. В заявці зазначаються технічні характеристики продукції, її асортимент, кількість, вартість, терміни поставки, транспортування і інші необхідні умови.
У кожному окремому випадку вартість і ціна продукції, умови платежів і порядок взаєморозрахунків зазначаються сторонами у відповідній додатковій угоді (пункт 2.1. договору).
Поставка продукції відбувається на умовах СРТ-Інкотермс-2010 автомобільним транспортом, якщо інше не зазначено в заявці. Продавець вважається таким, що виконав зобов'язання по поставці продукції в момент відвантаження продукції вантажоперевізнику, що засвідчується товарно-транспортною декларацією (CMR). Терміни, місце відвантаження та місце доставки продукції визначаються в заявці (пункт 4.1., 4.2. договору).
Пунктом 10.1 розділу 9 договору визначено, що якщо сторони не досягнуть згоди спір вирішується в Господарському суді міста Києва. При цьому буде використовуватись матеріальне і процесуальне право України.
Судом встановлено, що 06.03.2017 найменування компанії Golf Digest SA було змінено на World of Golf SA.
Матеріалами справи підтверджується, що між сторонами укладались додаткові угоди для деталізації умов поставок.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Новий Друк" вказує, що на виконання положень договору поставки №7 від 17.02.2017, між Golf Digest SA та ТОВ "Новий друк" укладені, зокрема: додаткова угода №13 від 19.02.2018 на суму 9 600 євро; додаткова угода №14 від 20.03.2018 на суму 10 600 євро; додаткова угода №15 від 17.04.2018 на суму 10 600 євро; додаткова угода №16 від 21.05.2018 на суму 10 650 євро.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Новий Друк" посилається на те, що ним поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 41 450,00 євро, яка всупереч умовам Договору не була сплачена відповідачем.
Компанія "World of Golf SA" заперечує факт укладання додаткових угод №13 від 19.02.2018, №14 від 20.03.2018, №15 від 17.04.2018, №16 від 21.05.2018 до договору поставки №7 від 17.02.2017.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Новий Друк" до позову долучені копії додаткової угоди №13 від 19.02.2018 на суму поставки 9 600 євро, вид продукції - журнал "Golf Digest"; додаткової угоди №14 від 20.03.2018 на суму поставки 10 600 євро, вид продукції - журнал "Golf Digest"; додаткової угоди №15 від 17.04.2018 на суму 10 600 євро, вид продукції - журнал "Golf Digest"; додаткової угоди №16 від 21.05.2018р. на суму 10 650 євро.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2022 клопотання Компанії "Ворлд Оф Гольф СА" (World of Golf SA) про призначення судової експертизи від 09.12.2021 - задоволено, призначено у справі №910/9939/18 судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.
12.01.2024 від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшли матеріали справи №910/9939/18 разом з повідомленням про неможливість надання висновку експерта від 18.12.2023 №24809/23-32 по справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2024 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий друк" про призначення повторної судової експертизи від 27.05.2024 - задоволено, призначено у справі №910/9939/18 повторну судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, на вирішення експертизи поставлено такі питання:
Чи виконано підпис від імені Генрі Трулле (Henry Trouillet) на другій сторінці додаткової угоди №15 від 17.04.2018 та на другій сторінці додаткової угоди №16 від 21.05.2018 до договору поставки №7 від 17.02.2017, Генрі Трулле (Henry Trouillet) чи іншою особою?
Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи від 04.08.2025 №8759/24-32 встановити, чи виконані підписи від імені Генрі Трулле, що містяться ліворуч друкованого тексту "Генрі Трулле" та "Henry Trouillet" на другій сторінці додаткової угоди №15 від 17.04.2018 до договору поставки №7 від 17.02.2017 та ліворуч друкованого тексту "Генрі Трулле" та "Henry Trouillet" на другій сторінці додаткової угоди №16 від 21.05.2018 до договору поставки №7 від 17.02.2017 не виявилось можливим.
При цьому, в дослідницькій частині висновку судовий експерт зазначила, що при порівнянні досліджуваних підписів з усіма наданими зразками підпису Генрі Трулле (Henry Trouillet) було виявлено збіжності транскрипції, темпу письма, нахилу, настиску, розміру форми та напрямку лінії основи підписів тощо.
Разом з тим, експерт вказала, що при порівнянні досліджуваних підписів з наданими зразками підпису Генрі Трулле (Henry Trouillet) були встановлені розбіжності розстановки (у зразках більша в початковій частині), розгону (у зразках більший), а також окремих почеркових ознак. При цьому, експертом зазначено, що оцінити походження вказаних розбіжностей (виконання підпису іншою особою або внаслідок природної варіаційності підписного почерку чи наявності зміни ознак власного підписного почерку) експерт не зміг через простоту будови елементів підписів.
Разом із тим, експерт наголосила на тому, що за наявності таких розбіжностей, певні встановлені збіжності не дають підстав не тільки для категоричного, але навіть імовірного позитивного висновку про тотожність.
Оцінюючи Висновок експерта, суд вказав, що зазначений висновок містить відповіді на порушені питання, які є обґрунтованими та такими, що узгоджуються з іншими матеріалами справи. У той же час, висновок складений експертом Чередниченко О.С., яка попереджена про кримінальну відповідальність згідно зі ст. 384, 385 КК України. Відтак, висновок експерта 8759/24-32 приймається судом як належний та допустимий доказ.
Висновок експерта №82/21 за результатами проведення технічної експертизи документів, складений атестованим експертом Сукмановою Т.О., відповідно до якого другі аркуші кожної з наданих копій додаткової угоди №13 від 19.02.2018 до договору поставки №7 від 17.02.2017, додаткової угоди №14 від 20.03.2018 до договору поставки №7 від 17.02.2017, додаткової угоди №15 від 17.04.2018 до договору поставки №7 від 17.02.2017, додаткової угоди №16 від 21.05.2018 до договору поставки №7 від 17.02.2017 між ТОВ "Новий Друк" та Golf Digest SA, є повними копіями одного і того ж аркушу документу із відповідним текстом та реквізитами, що міститься в розділі реквізитів сторін (підписами від імені представників продавця і покупця із відповідними відтисками печаток), які потім завірялися.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Новий Друк" подані копії міжнародних товарно-транспортних накладних CMR №001715, №001713, №549668, № 001717, які, за твердженням позивача, підтверджують факт поставки товару відповідачу.
Зі змісту копії міжнародних товарно-транспортних накладних CMR №001715, №001713, №549668, № 001717 вбачається, що вантаж за вказаними накладними одержала компанія Geodis BMPress.
Також Товариством з обмеженою відповідальністю "Новий Друк" надано акт перевірки №77/26-15-14-01-02/22891092 від 07.02.2019, який за доводом позивача, є незалежним підтвердженням реальності спірних поставок. Представники податкового органу провели перевірку валютного законодавства та встановили, що Позивач відвантажив нерезиденту - Відповідачу продукцію на загальну суму 172 720,00 євро, з яких 41 450,00 євро не надійшли на рахунки.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Новий Друк" просив стягнути з відповідача заборгованість у сумі 41 450,00 євро, пеню у розмірі 1790,71 євро та 12% річних у розмірі 628,73 євро.
Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився / не погодився з висновками суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено факту укладення сторонами додаткових угод №13 від 19.02.2018, №14 від 20.03.2018, №15 від 17.04.2018, №16 від 21.05.2018 до договору поставки №7 від 17.02.2017.
Судом першої інстанції враховано, що згідно висновку експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи від 04.08.2025 №8759/24-32 встановити, чи виконані підписи від імені Генрі Трулле, що містяться ліворуч друкованого тексту "Генрі Трулле" та "Henry Trouillet" на другій сторінці додаткової угоди №15 від 17.04.2018 до договору поставки №7 від 17.02.2017 та ліворуч друкованого тексту "Генрі Трулле" та "Henry Trouillet" на другій сторінці додаткової угоди №16 від 21.05.2018 до договору поставки №7 від 17.02.2017 не виявилось можливим. Разом із тим, експерт наголосила на тому, що за наявності таких розбіжностей, певні встановлені збіжності не дають підстав не тільки для категоричного, але навіть імовірного позитивного висновку про тотожність.
Також, судом першої інстанції враховано висновок експерта №82/21 за результатами проведення технічної експертизи документів, складений атестованим експертом Сукмановою Т.О., відповідно до якого другі аркуші кожної з наданих копій додаткової угоди №13 від 19.02.2018 до договору поставки №7 від 17.02.2017, додаткової угоди №14 від 20.03.2018 до договору поставки №7 від 17.02.2017, додаткової угоди №15 від 17.04.2018 до договору поставки №7 від 17.02.2017, Додаткової угоди №16 від 21.05.2018 до договору поставки №7 від 17.02.2017 між ТОВ "Новий Друк" та Golf Digest SA, є повними копіями одного і того ж аркушу документу із відповідним текстом та реквізитами, що міститься в розділі реквізитів сторін (підписами від імені представників продавця і покупця із відповідними відтисками печаток), які потім завірялися.
Апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду, що обставини в сукупності, зокрема надання позивачем з необачності, як він зазначив, неправильних копій додаткових угод, заперечення відповідача щодо факту їх укладення, а також ті, що стосуються досліджень зразків підписів судовим експертом, стосовно наявності суттєвих розбіжностей, які виключають можливість стверджувати про тотожність дійсних підписів Генрі Трулле (Henry Trouillet) та тих, що виконані від його імені на відповідних додаткових угодах, призводить до необхідності застосування судом такого стандарту доказування, як вірогідність доказів та дійшов правильного висновку, що обставини, повідомлені позивачем, скоріше не мали місця, аніж мали, а тому позиція відповідача, урахуванням поданих доказів, видається вірогіднішою, ніж протилежна.
Як правильно вказано судом першої інстанції, відповідно до поданих позивачем 23.06.2021 копій міжнародних товарно-транспортних накладних CMR №001715, №001713, №549668, № 001717, які, за твердженням позивача, підтверджують факт поставки товару відповідачу, вбачається, що вантаж за вказаними накладними одержала компанія Geodis BMPress.
Суд першої інстанції, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, вказав, що позивачем не доведено, що відповідач взяв на себе зобов'язання щодо оплати вартості товару, отриманого іншою особою, а також, що відповідач погоджував особу-отримувача товару, як і, не доведено що відповідач здійснював замовлення товару - за заявками, як це передбачено п. 1.2., 4.2. договору, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, а також в частині похідних вимог про стягнення пені та 12% річних не підлягає задоволенню.
Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.
Суд не погоджується із доводами апелянта, що суд першої інстанції проігнорував сукупність прямих, переконливих доказів реальності господарських операцій, таких як експортні та імпортні митні декларації, міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR) та акт перевірки контролюючого органу (ДПС).
Так, судом першої інстанції встановлено, з копій міжнародних товарно-транспортних накладних CMR №001715, №001713, №549668, № 001717, які, за твердженням позивача, підтверджують факт поставки товару відповідачу, вбачається, що вантаж за вказаними накладними одержала компанія Geodis BMPress.
Також судом першої інстанції встановлено, що позивачем не доведено, що відповідач взяв на себе зобов'язання щодо оплати вартості товару, отриманого іншою особою, а також, що відповідач погоджував особу-отримувача товару, як і, не доведено що відповідач здійснював замовлення товару - за заявками, як це передбачено п. 1.2., 4.2. договору.
Так, матеріалами справи підтверджується, що Компанія "World of Golf SA" заперечує факт укладання додаткових угод №13 від 19.02.2018, №14 від 20.03.2018, №15 від 17.04.2018, №16 від 21.05.2018 до договору поставки №7 від 17.02.2017.
Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи від 04.08.2025 №8759/24-32 встановити, чи виконані підписи від імені Генрі Трулле, що містяться ліворуч друкованого тексту "Генрі Трулле" та "Henry Trouillet" на другій сторінці додаткової угоди №15 від 17.04.2018 до договору поставки №7 від 17.02.2017 та ліворуч друкованого тексту "Генрі Трулле" та "Henry Trouillet" на другій сторінці додаткової угоди №16 від 21.05.2018 до договору поставки №7 від 17.02.2017 не виявилось можливим.
При цьому, в дослідницькій частині висновку судовий експерт зазначила, що при порівнянні досліджуваних підписів з усіма наданими зразками підпису Генрі Трулле (Henry Trouillet) було виявлено збіжності транскрипції, темпу письма, нахилу, настиску, розміру форми та напрямку лінії основи підписів тощо.
Разом з тим, експерт вказала, що при порівнянні досліджуваних підписів з наданими зразками підпису Генрі Трулле (Henry Trouillet) були встановлені розбіжності розстановки (у зразках більша в початковій частині), розгону (у зразках більший), а також окремих почеркових ознак. При цьому, експертом зазначено, що оцінити походження вказаних розбіжностей (виконання підпису іншою особою або внаслідок природної варіаційності підписного почерку чи наявності зміни ознак власного підписного почерку) експерт не зміг через простоту будови елементів підписів.
Разом із тим, експерт наголосила на тому, що за наявності таких розбіжностей, певні встановлені збіжності не дають підстав не тільки для категоричного, але навіть імовірного позитивного висновку про тотожність.
Оцінюючи Висновок експерта, суд вказав, що зазначений висновок містить відповіді на порушені питання, які є обґрунтованими та такими, що узгоджуються з іншими матеріалами справи. У той же час, висновок складений експертом Чередниченко О.С., яка попереджена про кримінальну відповідальність згідно зі ст. 384, 385 КК України. Відтак, висновок експерта 8759/24-32 приймається судом як належний та допустимий доказ.
Висновок експерта №82/21 за результатами проведення технічної експертизи документів, складений атестованим експертом Сукмановою Т.О., відповідно до якого другі аркуші кожної з наданих копій додаткової угоди №13 від 19.02.2018 до договору поставки №7 від 17.02.2017, додаткової угоди №14 від 20.03.2018 до договору поставки №7 від 17.02.2017, додаткової угоди №15 від 17.04.2018 до договору поставки №7 від 17.02.2017, додаткової угоди №16 від 21.05.2018 до договору поставки №7 від 17.02.2017 між ТОВ "Новий Друк" та Golf Digest SA, є повними копіями одного і того ж аркушу документу із відповідним текстом та реквізитами, що міститься в розділі реквізитів сторін (підписами від імені представників продавця і покупця із відповідними відтисками печаток), які потім завірялися.
За змістом статті 98 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 104 Господарського процесуального кодексу України).
Оцінюючи Висновок експерта, суд першої інстанції правильно вказав, що зазначений висновок містить відповіді на порушені питання, які є обґрунтованими та такими, що узгоджуються з іншими матеріалами справи. У той же час, висновок складений експертом Чередниченко О.С., яка попереджена про кримінальну відповідальність згідно зі ст. 384, 385 КК України, є належним та допустимим доказом.
Також судом першої інстанції правильно враховано висновок експерта №82/21 за результатами проведення технічної експертизи документів, складений атестованим експертом Сукмановою Т.О., відповідно до якого другі аркуші кожної з наданих копій Додаткової угоди №13 від 19.02.2018 до договору поставки №7 від 17.02.2017, Додаткової угоди №14 від 20.03.2018 до договору поставки №7 від 17.02.2017, Додаткової угоди №15 від 17.04.2018 до договору поставки №7 від 17.02.2017, Додаткової угоди №16 від 21.05.2018 до договору поставки №7 від 17.02.2017 між ТОВ «Новий Друк» та Golf Digest SA, є повними копіями одного і того ж аркушу документу із відповідним текстом та реквізитами, що міститься в розділі реквізитів сторін (підписами від імені представників продавця і покупця із відповідними відтисками печаток), які потім завірялися.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів".
Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №924/233/18).
Тобто, обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Таку правову позицію висловив Верховний Суду у постанові від 30.09.2021 у справі №922/3928/20.
Апеляційний господарський суд погоджується із судом першої інстанції, що встановлені судом обставини в сукупності, зокрема надання позивачем з необачності, як він зазначив, неправильних копій додаткових угод, заперечення відповідача щодо факту їх укладення, а також ті, що стосуються досліджень зразків підписів судовим експертом, стосовно наявності суттєвих розбіжностей, які виключають можливість стверджувати про тотожність дійсних підписів Генрі Трулле (Henry Trouillet) та тих, що виконані від його імені на відповідних додаткових угодах, призводить до необхідності застосування судом такого стандарту доказування, як вірогідність доказів.
З урахуванням викладеного суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що обставини, повідомлені позивачем, скоріше не мали місця, аніж мали, а тому позиція відповідача, урахуванням поданих доказів, видається вірогіднішою, ніж протилежна що укладення додаткових угод №13 від 19.02.2018, №14 від 20.03.2018, №15 від 17.04.2018, №16 від 21.05.2018 до договору поставки №7 від 17.02.2017.
При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що позивачем не надані заявки відповідно до пунктів 1.2., 4.2. договору та оригінали додаткових угод №13 від 19.02.2018, №14 від 20.03.2018.
Щодо доводів апелянта про те, що факт прийняття товару до митного оформлення покупцем свідчить про визнання ним вартості та обсягу поставки, що кореспондується з положеннями Договору поставки №o 7 від 17.02.2017 та спірних додаткових угод № 13-16.
Так, подання імпортних митних декларацій для випуску журналів у вільний обіг в країнах ЄС є припущення, що не підтверджено належними доказами.
Також апелянтом не підтверджено надання відповідачем вказівок перевізнику щодо місця розвантаження на складі Geodis BMPresse, що знаходиться за адресою визначеною в спірних додаткових угодах та CMR.
Щодо відсутності претензій щодо якості чи кількості товару протягом 20 днів, як того вимагає п. 3.10 Договору № 7, як зазначив у відзиві на апеляційну скаргу позивач, претензії не можуть бути виставлені за додатковими угодами які не укладались, оскільки будь-які очікування не замовленої поставки друкованої продукції у відповідача були відсутні.
Більш того, відповідач зазначає, що у вказаних деклараціях, заповнених та оформлених лише Позивачем, Одержувачем (Consignee) прямо вказано відповідача - Golf Digest SA (попередня назва Відповідача).
При цьому відповідно до умов договору та наявних в справі копіях документів, вже 06.03.2017 назву Golf Digest SA було змінено на World of Golf SA.
Також апеляційний суд погоджується із запереченнями відповідача, що Акт ДПС України стосується тільки і лише перевірки діяльності позивача щодо обставин виконання ним податкових зобов'язань перед державою та формується лише на документах та інформації наданих позивачем.
Апеляційний суд також відхиляє доводи апелянта про те, що суд першої інстанції помилково витлумачив момент переходу ризиків та виконання зобов'язань за Договором №7 від 17.02.2017.
Так, згідно з додатковими угодами № 13-16, поставка здійснювалася на умовах CPT (Фрахт/перевезення оплачено до...) Бонневиль Сюр Маре, Франція.
Однак, пунктом 1.2. договору передбачено, що саме заявка є невід'ємним додатком до договору. В заявці зазначаються технічні характеристики продукції, її асортимент, кількість, вартість, терміни поставки, транспортування і інші необхідні умови.
У кожному окремому випадку вартість і ціна продукції, умови платежів і порядок взаєморозрахунків зазначаються сторонами у відповідній додатковій угоді (пункт 2.1. договору).
Поставка продукції відбувається на умовах СРТ-Інкотермс-2010 автомобільним транспортом, якщо інше не зазначено в заявці. Продавець вважається таким, що виконав зобов'язання по поставці продукції в момент відвантаження продукції вантажоперевізнику, що засвідчується товарно-транспортною декларацією (CMR).
Терміни, місце відвантаження та місце доставки продукції визначаються в заявці (пункт 4.1., 4.2. договору).
Оскільки за умовами основного Договору у кожному окремому випадку вартість і ціна продукції, умови платежів і порядок взаєморозрахунків зазначаються сторонами у відповідній додатковій угоді (пункт 2.1. Договору), то в разі не підписання додаткової угоди до такого договору відповідною уповноваженою особою, така додаткова угода не створюватиме правових наслідків як правочин, що не відбувся.
Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду.
Суд констатує право сторони на звернення до суду із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції. У межах розгляду справи права позивача порушені не були.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частини 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
Статтею 655 Цивільного кодексу України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно зі статтею 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97 від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", №49684/99 від 27 вересня 2001 року).
Апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що місцевий господарський суд правильно встановив, не доведено належними та допустимими доказами існування у відповідача зобов'язання з оплати.
За таких обставин апеляційний господарський суду погоджується із висновками місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.
Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Судові витрати
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
На підставі викладеного, керуючись ст. 129, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий друк" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2026 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2026 - залишити без змін.
3. Судовий збір, сплачений Товариством з обмеженою відповідальністю "Новий друк" за подання апеляційної скарги, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Новий друк".
4. Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287 - 291 ГПК України.
Повний текст постанови складено - 11.05.2026.
Головуючий суддя О.М. Крижний
Судді Б.О. Ткаченко
О.М. Гаврилюк