Справа № 642/6704/21 Номер провадження 11-кп/814/990/26Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
06 травня 2026 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого суддіОСОБА_2
суддів: за участю: секретаря судового засідання прокурора захисника обвинуваченогоОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції судове провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Київського районного суду м. Полтава від 08 вересня 2025 року,
Цією ухвалою в об'єднаному кримінальному провадженні №12021221220000275 від 15 травня 2021 року, №12021226250000110 від 16 квітня 2021 року продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів обвинуваченому
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Люботин Харківської обл., проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , у силу ст.89 КК України не судимому.
Приймаючи таке рішення, місцевий суд урахував: наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшились, а саме те, що обвинувачений може: переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, експертів, учинити інше кримінальне правопорушення, тяжкість інкримінованих ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2, 3 ст.307, ч.1 ст.309 КК України, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_8 у разі визнання винуватим, особу обвинуваченого та неможливість інших більш м'яких запобіжних заходів запобігти вказаним вище ризикам.
Водночас суд першої інстанції на підставі ч.4 ст.183 КПК України дійшов висновку про необхідність продовження зазначеного вище запобіжного заходу без визначення розміру застави ОСОБА_8 .
За змістом апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу Київського районного суду м. Полтава від 08 вересня 2025 року та застосувати йому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції не врахував: те, що стороною обвинувачення не було доведено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, та неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів, щоб забезпечити його належну процесуальну поведінку; конкретні обставини інкримінованого йому злочину, те, що він має: постійне місце проживання, міцні соцільані зв'язки, тривалий час перебуває під вартою, є учасником бойових дій і бажає проходити військову службу в Збройних Силах України, позитивно характеризується за місцем перебування під вартою, його рідна сестра виявила бажання взятий його на поруки, в той час як сама по собі тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим, не є підставою для продовження щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, позицію обвинуваченого, який підтримав апеляційну скаргу, просив застосувати йому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або особистого зобов'язання, думку захисника на підтримку позиції ОСОБА_8 , заперечення прокурора проти задоволення апеляційної скарги, перевірила матеріали судового провадження, обговорила доводи апеляційної скарги та дійшла висновку про таке.
Статтею 404 КПК України регламентовано, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд першої інстанції, для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст.177, 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому, наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
За приписами ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Окрім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 КПК України.
За змістом ст.199 КПК України, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе й виправдане.
Ризиком же в контексті кримінального провадження є певна обґрунтована ступінь ймовірності того, що обвинувачений вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що ОСОБА_8 було пред'ялвено обвинувачення у вчиненні 32 епізодів кримінальних правопорушень, передбачених: ч.2 ст.307 КК України - незаконного придбання та зберігання з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини у великих розмірах; незаконного зберігання з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини в місцях, що призначені для проведення навчальних заходів, вчинене повторно; незаконного придбання та зберігання особливо небезпечної психотропної речовини з метою збуту, вчинені повторно; незаконного придбання та зберігання з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини у великих розмірах, психотропної речовини та особливо небезпечного наркотичного засобу; незаконного зберігання з метою збуту психотропної речовини та особливо небезпечного наркотичного засобу, вчинені повторно; ч.3 ст.307 КК України - незаконного придбання та зберігання особливо небезпечної психотропної речовини з метою збуту, вчинені повторно, в особливо великих розмірах; ч.1 ст.309 КК України - незаконного придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту.
Суд першої інстанції, продовжуючи строк тримання під вартою обвинуваченого, оцінив у сукупності обставини, що враховуються при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою, передбачені ст.ст.177, 183, 197, 199 та 331 КПК України, та продовжив ОСОБА_8 зазначений запобіжний захід.
Сама ж необхідність застосування обвинуваченому запобіжного заходу стороною захисту, в тому числі в апеляційній скарзі не оспорюється.
Разом з цим, при розгляді питання щодо запобіжного заходу місцевий суд правильно встановив, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшились, а саме те, що обвинувачений може: переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, експертів, учинити інше кримінальне правопорушення, врахувавши тяжкість інкримінованих ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, що відповідно до ст.12 КК України є особливо тяжким (ч.3 ст.307 КК України) й тяжким (ч.2 ст.307 КК України) злочинами, кримінальним проступком (ч.1 ст.309 КК України), тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_8 у разі визнання винуватим - від 9 до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна (за найбільш тяжке кримінальне правопорушення), особу обвинуваченого, зокрема, те, що він не має міцних соціальних зв'язків, законного джерела доходу.
При цьому, ОСОБА_8 хоча в силу ст.89 КК України є не судимим, однак раніше притягувався до кримінальної відповідальності.
Водночас установлені під час розгляду клопотання й апеляційної скарги обставини в їх сукупності не дають підстав стверджувати про наявність сукупності характеристик особи ОСОБА_8 у аспекті його потенційної суспільної небезпеки, які би разом із іншими доречними факторами цього конкретного кримінального провадження свідчили би про можливість і достатність досягти мети заходу забезпечення кримінального провадження в умовах лише певного контролю за його поведінкою без продовження йому раніше застосованого запобіжного заходу.
Колегія суддів ураховує те, що ОСОБА_8 має: певні соціальні зв'язки з родиною, є учасником бойових дій, за місцем попереднього ув'язнення характеризується позитивно, те, що його сестра повідомила про готовність взяти його на поруки, однак ці дані не спростовують наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшились, і неможливість їм запобігти в разі незастосування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з огляду на всі обставини справи, що мають правове значення при вирішенні питання про запобіжний захід, у їх сукупності.
Так, відповідно до ст.178 КПК України, враховуючи доведеність ряду таких, що не змінились і не зменшились ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, обставини вчинення інкримінованих ОСОБА_8 32 епізодів кримінальних правопорушень, переважно особливо тяжкого й тяжкого злочинів, що мають надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, зумовлений створенням загрози заподіяння тяжких наслідків та їх заподіянням здоров'ю всього населення (невизначеного кола осіб), економіки й суспільства, підривом заснованого на законі порядку обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів в Україні, дані про особу обвинуваченого та його поведінку в їх сукупності, на думку колегії суддів, лише такий запобіжний захід як тримання під вартою здатен забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_8 , запобігти вказаним вище ризикам і це виключає можливість обрання йому більш м'якого запобіжного заходу, в тому числі у вигляді домашнього арешту, особистої поруки чи особистого зобов'язання, про що порушувалося питання стороною захисту.
Пунктом 5 ч.4 ст.183 КПК України передбачено, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбаченіст.ст.177та178КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні, зокрема, кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, яке є особливо тяжким злочином у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів.
З огляду на викладене вище та враховуючи встановлені судом ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які не зменшились, наведені вище обставини, передбачені ст.178 КПК України, то невизначення судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали розміру застави ОСОБА_8 , як наслідок, є правильним.
Водночас на доводи апелянта щодо бажання проходити військову службу апеляційний суд зазначає, що згідно з ч.1 ст.616 КПК України під час воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України підозрюваний, обвинувачений, який під час досудового розслідування або судового розгляду тримається під вартою, крім тих, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, умисного вбивства двох або більше осіб або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152-156-1, 258-258-6, частиною четвертою статті 286-1, статтею 348 Кримінального кодексу України, а також підозрюваний, обвинувачений, який згідно з підпунктом 1 пункту 3 примітки до статті 368 Кримінального кодексу України на момент вчинення кримінального правопорушення займав особливо відповідальне становище, має право звернутися до прокурора з клопотанням про ініціювання перед слідчим суддею або судом питання про скасування цього запобіжного заходу для продовження та/або проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або військової служби за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу. За результатами розгляду клопотання, передбаченого абзацом першим цієї частини, прокурор має право звернутися до слідчого судді або суду, який розглядає кримінальне провадження, з клопотанням про скасування цій особі запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для продовження та/або проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або військової служби за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу.
Таким чином, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких ставиться питання про скасування оскаржуваної ухвали, позбавлені підстав.
Апеляційний суд ураховує тривалий термін перебування під вартою ОСОБА_8 , проте судовий розгляд до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою наразі було неможливим завершити, а застосування інших більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого й запобігти встановленим вище ризикам.
Між тим, колегія суддів з огляду на положення ст.28, ч.1 ст.318 КПК України й ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод уважає за необхідне звернути увагу місцевого суду на дотримання розумних строків розгляду цього кримінального провадження та вжиття заходів щодо дотримання зазначених вище вимог міжнародного й національного законодавства.
Ураховуючи наведене вище, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Водночас слід зазначити, що апеляційна скарга обвинуваченого надійшла до апеляційного суду та розподілена для розгляду після закінчення строку дії продовженого за оскаржуваною ухвалою ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та на цей момент за іншим судовим рішенням йому було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, у зв'язку з чим, оскаржувана ухвала припинила свою дію в розумінні положень Глави 18 КПК України.
Керуючись ст.ст.376, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Київського районного суду м. Полтава від 08 вересня 2025 року щодо ОСОБА_8 - без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4