Справа № 521/6910/26
Номер провадження:1-кп/521/1586/26
08 травня 2026 року м. Одеса
Хаджибейський районний у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
потерпілого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі судових засідань Хаджибейського районного суду міста Одеси обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026167470000096 від 13.04.2026 року, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), уродженець міста Одеси, громадянин України, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 22.07.2025 Приморським районним судом м. Одеси, за ч. 2 ст. 186 КК України, до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75, 104 КК України, звільнений від відбування покарання з випробувальним строком 1 рік;
- 29.07.2025 Доброславським районним судом Одеської області, за ст. 309 ч. 1 КК України, до 1 року обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України, звільнений від відбування покарання з випробувальним строком 1 рік,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,
На розгляді Хаджибейського районного суду міста Одеси перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні за №12026167470000096 від 13.04.2026 рокуза обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України.
ОСОБА_4 , 13 квітня 2026 року, приблизно о 14 годині 00 хвилин, більш точного часу не встановлено, біля будинку за адресою: АДРЕСА_2 , між ним та особою похилого віку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на ґрунті неприязних відносин виник конфлікт, в ході якого у ОСОБА_4 виник умисел, направлений на нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 .
Під час зазначеної події, ОСОБА_4 , діючи умисно, з мотивів явної неповаги до охоронюваних законом цінностей життя та здоров'я людини, переслідуючи свій прямий злочинний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, розуміючи противоправний характер своїх дій, суспільну небезпечність наслідків та бажаючи їх настання, наніс один удар кулаком правої руки в ліву частину обличчя ОСОБА_5 , чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді: крововиливу під кон?юктиву лівого ока, синця в лівій навколоорбітальній ділянці з поширенням на виличну ділянку та ліве крило носу, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Вказані дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.
Потерпілий ОСОБА_5 до суду надав письмову заяву про закриття кримінального провадження у зв'язку з відмовою від обвинувачення на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України, яку підтримав в судовому засіданні. Пояснив, що на даний час претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має. При цьому повідомив, що його рішення є добровільним, на нього вплив ніхто не здійснював. Роз'яснені судом наслідки задоволення клопотання щодо закриття кримінального провадження потерпілому зрозумілі.
Обвинувачений ОСОБА_4 стосовно закриття кримінального провадження у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення у форми приватного обвинувачення не заперечує.
Прокурор ОСОБА_3 щодо задоволення заяви потерпілого не заперечував, вважав за можливе закрити кримінальне провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України. Стверджує, що процесуальні витрати відсутні, запобіжний захід обвинуваченому не обирався.
Розглянувши вказану заяву потерпілого, а також заслухавши думку прокурора, потерпілого та обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з положеннями п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо потерпілий відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо злочину, пов'язаного з домашнім насильством.
Відповідно до абз. 2 ч. 7 ст. 284 КПК України, якщо обставини, передбачені п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України, виявляються під час судового провадження, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 477 КПК України, кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень, передбачених, зокрема, ст. 125 КК України (умисне легке тілесне ушкодження).
Статтею 55 КПК України визначено, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Згідно з пред'явленим обвинуваченням, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Таким чином, виходячи зі змісту п. 1 ч. 1 ст. 477 КПК України, зазначене кримінальне провадження відноситься до кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду від 13.08.2018 (провадження № 51-7947 ск 18), юридична сутність кримінального провадження у формі приватного обвинувачення полягає в тому, що воно ініціюється лише потерпілим від цього злочину, його законним представником чи представником. Роль держави полягає в тому, щоб провести досудове розслідування та здійснити правосуддя. В таких кримінальних справах кримінально-правове та кримінальне процесуальне значення мають насамперед волевиявлення потерпілого, його оцінка діяння та особи того, хто його вчинив. Важливим є не те, чи примирився обвинувачений із потерпілим, а чи вибачив потерпілий його та чи примирився з ним. Тобто у вирішенні питання про закриття провадження в справах приватного обвинувачення визначна роль належить саме потерпілому.
Згідно з Постановою Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року (Справа №404/6160/16-к, Провадження №13-22кс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: «Зважаючи на визначення приватного обвинувачення як інституту кримінального процесуального права, спрямованого на захист суто особистих інтересів потерпілого, такий вид обвинувачення не може бути ототожнений із публічним, в тому числі, державним обвинуваченням. Специфіка здійснення кримінального провадження у формі приватного обвинувачення регламентується главою 36 КПК України. Так, особливостями кримінального провадження у формі приватного обвинувачення є: 1) підставою для початку досудового розслідування кримінального провадження у формі приватного обвинувачення є подання потерпілим (фізичною чи юридичною особою) до слідчого, прокурора, іншої службової особи органу, уповноваженого на початок досудового розслідування, заяви про вчинення кримінальних правопорушень, вичерпний перелік яких закріплено в ст.477 КПК України (ч.4 ст.26, ч.1 ст.478 КПК України); 2) відмова потерпілого, а у випадках, передбачених КПК України, його представника, від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження (ч.4 ст.26, п.7 ч.1 ст.284 КПК України)».
При цьому, закон не вимагає згоди обвинуваченого на закриття кримінального провадження на зазначеній підставі, оскільки відмова потерпілого від обвинувачення веде до обов'язкового закриття кримінального провадження, що не суперечить вимогам статей 26, 284, 477 КПК України (правова позиція Верховного Суду від 01.10.2018 (справа № 520/18002/13-к, провадження № 51-7209ск19).
Згідно з ч. 1 та ч. 4 ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підставі заяви потерпілого. Відмова потерпілого, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представника від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.
Таким чином, враховуючи те, що потерпілий добровільно відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, що не порушує права третіх осіб, дане кримінальне правопорушення не пов'язане з домашнім насильством, та оскільки будь-які перешкоди до задоволення заяви потерпілого відсутні, суд приходить до висновку, що дане кримінальне провадження слід закрити у зв'язку із відмовою потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Цивільний позов не заявлений, арешт на майно обвинуваченого не накладався, процесуальні витрати відсутні. Шкода кримінальним правопорушенням не завдана.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні не обирався.
Речові докази відсутні.
Враховуючи наведене та керуючись ч. 1 ст. 125 КК України, ст. 110, п.7 ч. 1 ст. 284, ч. 7 ст. 284, ст. 372, 477 КПК України, суд,
Прийняти відмову потерпілого ОСОБА_5 від обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026167470000096 від 13.04.2026 року.
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за за №12026167470000096 від 13.04.2026 заобвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України провадження, закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відмовою потерпілого ОСОБА_5 від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга може бути подана до Одеського апеляційного суду через Хаджибейський районний суд міста Одеси протягом семи днів з дня проголошення ухвали. Суд встановив, що у поданому до суду обвинувальному акті не зазначено про вчинення обвинуваченим правопорушення, пов'язаного із домашнім насильством.
Суддя ОСОБА_1