Справа № 635/11059/25
Провадження № 2/635/2126/2026
07 травня 2026 року сел. Покотилівка
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - Бобко Т.В.,
секретар судового засідання - Загайко Ю.Я.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції»,
представники позивача - Дідух Євген Олександрович,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Короткий зміст позовних вимог
Позивач ТОВ «Українські фінансові операції» звернувся до суду з позовом шляхом пред'явлення позовної заяви до відповідача ОСОБА_1 , яким просить стягнути на його користь з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 22200,00 гривень, витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 14 серпня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладений договір № 3899001 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідачу надано кредитні кошти у сумі 10000,00 гривень строком на 360 днів.
Позивач зазначає, що кредитний договір укладено в електронній формі через інформаційно-телекомунікаційну систему товариства із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Після укладення договору кредитні кошти були перераховані на банківську картку відповідача.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором утворилась заборгованість. 26 липня 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «Українські фінансові операції» укладено договір факторингу № 26/07/2024, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.
Згідно з розрахунком заборгованості, станом на дату відступлення права вимоги заборгованість відповідача становила 19800,00 гривень, з яких: 10000,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту та 9800,00 гривень - заборгованість за процентами. Крім того, позивачем нараховано проценти за користування кредитом за період після укладення договору факторингу у сумі 2400,00 гривень. У зв'язку з викладеним позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 22200,00 гривень, а також судові витрати.
Аргументи учасників справи
Відповідач відзиву на позов не надав, з будь-якими клопотаннями та заявами до суду не звертався.
Рух справи
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 24 грудня 2025 року провадження по справі відкрито та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 26 лютого 2026 року задоволено клопотання представника позивача Дідуха Є.О. про витребування доказів та витребувано у Акціонерного товариства «Універсал Банк» інформацію:
- щодо підтвердження належності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) платіжної картки № НОМЕР_2 ;
- щодо підтвердження або спростування факту зарахування (надходження) коштів на платіжну картку № НОМЕР_2 банком-емітентом якої є Акціонерне товариство «УНІВЕРСАЛ БАНК» за період з 14 серпня 2023 року включно та протягом наступних п'яти календарних днів у сумі 10000 за ініціативою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 42753492) через платіжного провайдера (платіжну систему) ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА».
На виконання ухвали Харківського районного суду Харківської області від 26 лютого 2026 року 06 квітня 2026 року до Харківського районного суду Харківської області від АТ «Універсал Банк» надійшла запитувана інформація.
Участь у справі сторін та інших учасників справи
Представник позивача ТОВ «Українські фінансові операції» у судове засідання не з'явився, в позовній заяві просив розглядати справу за відсутності представника позивача, не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений своєчасно і належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Враховуючи, що в судове засідання не з'явились усі учасники справи, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У зв'язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив відповідно до статті 280 ЦПК України, суд за згодою представника позивача ухвалив про проведення заочного розгляду та проведення заочного розгляду та вважає за можливе ухвалити заочне рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
Позивач надав до суду договір № 3899001 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, укладений 14 серпня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 відповідно до умов якого ОСОБА_1 надано кредит у сумі 10000,00 гривень строком на 360 днів, а саме з 14 серпня 2023 року по 08 серпня 2024 року, періодичність платежів зі сплати процентів визначено кожні 20 днів.
Як слідує з пункту 1.1 договору, укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через вебсайт або мобільний додаток «сredit7». Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. При цьому клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до вебсайту/ІТС Товариства.
Договір підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «С153».
Положеннями пункту 1.2. договору встановлено, що тип кредиту - кредит, сума кредиту становить 10000,00 гривень.
Згідно з п.3.1. договору, проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.
Пунктом 1.4.1. договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 2 % в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 договору.
Відповідно до п. 4.1. договору, сторони домовилися, що повернення (виплата) кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з графіком платежів, крім випадку, визначеного в п.4.3. договору.
Відповідно до умов договору на пільговий строк 20 днів із позичальником погоджено умови пільгового кредитування зі зниженою процентною ставкою у розмірі 2 % в день, однак у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору до нього застосовано стандартну процентну ставку у розмірі 2 % в день.
Пунктом 2.1. договору визначено, що кредит надається у безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки), зазначеними позичальником під час укладення договору - НОМЕР_3 .
Умови кредитування, серед іншого, відображені й в паспорті споживчого кредиту.
Як слідує зі змісту довідки платіжного провайдера ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» вих.№20240726-3159 від 26 липня 2024 року, відповідно до зазначеного кредитного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «Лінеура Україна»: 14 серпня 2023 року о 21 годині 28 хвили 10 секунд на суму 10000.00 гривень, номер транзакції в системі ТОВ «Пейтек Україна» 1cd963a0-8c97-48e1-bd1e-8e0096c869fa, номер транзакції в системі ТОВ «Лінеура Україна» 38990011692037687, Session ID - 020937157268, сайт торгівця - https://credit7.ua, код авторизації- 302609, банк-еквайр - АТ "ПУМБ", призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_2 .
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідача за договором № 3899001 від 14 серпня 2023 року у розмірі 19800,00 гривень, з яких: 10000,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту та 9800,00 гривень - заборгованість за процентами.
26 липня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські Фінансові Операції» укладено договір факторингу № 26/07/2024, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило, а ТОВ «Українські Фінансові Операції» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 3899001 від 14 серпня 2023 року.
Відповідно до умов договору факторингу до ТОВ «Українські Фінансові Операції» перейшло право вимоги заборгованості за кредитним договором № 3899001 від 14 серпня 2023 року у загальному розмірі 19800,00 гривень, з яких: 10000,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 9800,00 гривень - заборгованість за процентами.
Крім того, як слідує з розрахунку заборгованості, ТОВ «Українські Фінансові Операції» у межах строку дії кредитного договору за період з 27 липня 2024 року по 08 серпня 2024 року донараховано проценти за користування кредитом у сумі 2400,00 гривень.
Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
У частині 1 статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 вказаного Закону у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з частинами 1 і 2 статті 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
За змістом частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
За змістом частини 2 статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором.
У відповідності до частини 1 статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
За загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні не вимагає згоди на це боржника, якщо інше не передбачено законом або договором.
Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з частиною 1 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
У пункті 3 частини 2 статті 129 Конституції України закріплено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України.) Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов'язок суду.
На підтвердження позовних вимог позивач подав до суду договір про споживчий кредит № 3899001 від 14 серпня 2023 року, паспорт споживчого кредиту, таблицю обчислення загальної вартості кредиту для клієнта та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
Зі змісту наданих позивачем документів неможливо достовірно встановити, що вони були підписані сторонами, які зазначені у договорі в електронній формі. Відповідно, відсутні підстави вважати, що між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 виникли зобов'язання за договором кредиту.
Порядок укладення договорів в електронній формі регламентується також Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».
Зокрема, у статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію». Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Згідно із пункту 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, яку отримує особа, що прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, який надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону).
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
-надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
-заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
-вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (частина 12 статті 11 Закону).
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, яким чином підписуються угоди у сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
- електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вищевказаного законодавства вбачається, що укладення договорів в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи (частина 13 статті 11 Закону).
Відповідно до пункту 1.13. наданого позивачем договору споживчого кредиту № 3899001 від 14 серпня 2023 року зазначено, що перед укладенням цього договору товариством була здійснена електронна ідентифікація клієнта для входу в особистий кабінет, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та з метою надання фінансових послуг клієнту товариством залежно від технічних особливостей, результатів належної перевірки, умов фінансової послуги було використано один (або декілька) із зазначених способів ідентифікації та верифікації клієнта з урахуванням вимог, визначених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань здійснення фінансового моніторингу:
- отримання через систему BankID НБУ ідентифікаційних даних;
- отримання копії ідентифікаційного документа та довідки про присвоєння РНОКПП (якщо немає необхідної інформації в ідентифікаційному документі), засвідченої КЕП власника ідентифікаційного документа;
- отримання ідентифікаційних даних та фінансового номера телефону з бюро кредитних історій (за умови, що джерелом таких даних є банк) та коректного введення особою, верифікація якої здійснюється, oдноразового ідентифікатора (otp-пароля), надісланого установою на такий фінансовий номер телефону, та фотофіксації особи із використанням методу розпізнавання реальності особи та особи з власним ідентифікаційним документом, а саме сторінки/сторони, що містить фото власника, з подальшим накладенням КЕП уповноваженим працівником товариства та кваліфікованої електронної позначки часу на отриманий електронний документ, що містить фото;
- використання інструменту покладання шляхом отримання інформації від третьої особи - суб'єкта первинного фінансового моніторингу про ідентифікацію, верифікацію клієнтів.
Однак, матеріали справи не містять довідок про верифікацію або ідентифікацію відповідача, що унеможливлює встановлення факту належного проходження відповідачем процедури ідентифікації та підтвердження його особи під час укладення спірного договору.
Позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, який саме із передбачених договором способів ідентифікації було застосовано до відповідача, а також доказів успішного проходження такої процедури саме ОСОБА_1 . Зокрема, у матеріалах справи відсутні відомості з системи BankID НБУ, документи щодо фотофіксації особи, відомості про використання фінансового номера телефону, дані бюро кредитних історій, електронні журнали авторизації, підтвердження накладення КЕП чи інші електронні докази, які б беззаперечно підтверджували факт вчинення дій саме відповідачем.
Сам по собі факт зазначення у договорі персональних даних відповідача або номера банківської картки не є безумовним доказом того, що спірний договір був укладений саме відповідачем, оскільки такі відомості без належного підтвердження процедури ідентифікації та верифікації не дають можливості достовірно встановити особу, яка фактично вчинила електронний правочин.
За відсутності належних доказів проходження відповідачем процедури ідентифікації та верифікації суд позбавлений можливості дійти беззаперечного висновку про те, що договір про споживчий кредит № 3899001 від 14 серпня 2023 року був підписаний саме ОСОБА_1 , у зв'язку з чим відсутні правові підстави вважати доведеним факт укладення спірного договору саме відповідачем.
Наданий позивачем кредитний договір №3899001 від 14 серпня 2023 року був підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором «С153». Однак сам по собі одноразовий ідентифікатор без належних доказів проходження процедури ідентифікації та верифікації особи не дає можливості достовірно встановити, ким саме було вчинено електронний підпис.
З огляду на відсутність у матеріалах справи будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували належність відповідачу номера телефону, отримання ним одноразового ідентифікатора «С153», проходження фотофіксації, авторизації через систему BankID НБУ чи використання інших способів верифікації, передбачених умовами договору, суд позбавлений можливості встановити факт підписання договору саме ОСОБА_1 .
За таких обставин сам лише факт наявності у договорі електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатора «С153» не є безумовним та достатнім доказом укладення кредитного договору саме відповідачем.
Також обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилався на паспорт споживчого кредиту, в якому зазначені умови кредитування та містяться відомості про підпис споживача (електронний підпис одноразовим ідентифікатором)
У наданому позивачем паспорті споживчого кредиту міститься запис: «14» серпня 2023 року, ОСОБА_1 , «підписано електронним підписом 14.08.2023 21:25:08 ОСОБА_1 ».
Разом з тим, вказаний документ не містить самого одноразового пароля-ідентифікатора, яким нібито було підписано електронний документ, а також не містить жодних технічних даних чи електронних відомостей, які б надавали можливість ідентифікувати особу підписанта, встановити спосіб накладення такого підпису, підтвердити факт направлення одноразового ідентифікатора саме відповідачу чи його використання останнім.
Саме лише зазначення у документі фрази про підписання електронним підписом без надання відповідних електронних доказів, журналів авторизації, відомостей про одноразовий ідентифікатор або підтвердження проходження відповідачем процедури ідентифікації та верифікації не може беззаперечно свідчити про підписання паспорта споживчого кредиту саме ОСОБА_1 .
Матеріали справи також не містять належних та достатніх доказів видачі та отримання кредитних коштів відповідачем.
На підтвердження надання 14 серпня 2023 року відповідачу кредитних коштів у розмірі 10000.00 гривень позивачем надано суду Інформаційну довідку вих.№20240726-3159 від 26 липня 2024 року, складену ТОВ «Пейтек Україна», як технологічним оператором платіжних послуг.
Інформаційна довідка про перерахування коштів не є належним і достатнім доказом на підтвердження здійснення фінансової операції щодо переказу грошових коштів ОСОБА_1 ; зазначена в ній інформація не відповідає вимогам бухгалтерського обліку; довідка не є первинним бухгалтерським документом, який фіксує здійснення платежу та є необхідним для підтвердження таких юридичних фактів.
Згідно з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі №161/16891-15 (провадження №61-517св18) про стягнення заборгованості за кредитним договором, банк зобов'язаний довести отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, установлених договором, що підтверджують наявність заборгованості та її розмір, за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Відповідно до зазначеної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно з п.62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або надсилання клієнту.
Відтак виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, що може бути доказом і який суд має оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів щодо реального виконання кредитного договору.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі №204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі №209/3046/20, від 01 червня 2022 року у справі №175/35/16-ц, від 04 вересня 2024 року у справі №426/4264/19.
Проте ні з наданої позивачем Інформаційної довідки, ні з інших наявних у матеріалах справи доказів, відповідно до обов'язкових у таких випадках стандартів бухгалтерського обліку, неможливо встановити, що даний переказ стосується саме відповідача. Зокрема, зазначена Довідка не містить усієї необхідної інформації про отримувача, яка б давала можливість ідентифікувати його як позичальника, а також усіх необхідних реквізитів, які б свідчили про те, що кредитні кошти були надані первинним кредитором (ТОВ «Займер») та отримані позичальником ( ОСОБА_1 ).
Водночас слід зазначити, що позикодавець, надаючи фінансові послуги та зважаючи на особливості укладення таких видів договорів, відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», був зобов'язаний вести облік наданих позичальникам коштів.
На виконання ухвали Харківського районного суду Харківської області від 26 лютого 2026 року 06 квітня 2026 року до Харківського районного суду Харківської області від АТ «Універсал Банк» надійшла запитувана інформація, відповідно до якої, банком повідомлено, що на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) емітовано банківську картку № НОМЕР_4 , за період з 14 серпня 2023 року включно та протягом наступних п'яти календарних днів на вказану банківську картку дійсно надійшли грошові кошти у сумі 10000,00 гривень.
Разом з тим, АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» зазначило, що платіж було проведено не за банківськими реквізитами, а через платіжну систему, у зв'язку з чим у банку відсутня інформація щодо відправника коштів та призначення платежу. З огляду на зазначене банк не має можливості підтвердити або спростувати факт того, що вказаний платіж був ініційований ТОВ «Лінеура Україна» через платіжного провайдера ТОВ «Пейтек Україна».
Аналізуючи, отриману судом на виконання ухвали про витребування доказів інформацію, суд зазначає, що така інформація не містить достатніх відомостей які б свідчили про те, що кредитні кошти були надані первинним кредитором (ТОВ «Лінеура Україна») та отримані позичальником ( ОСОБА_1 ).
Отже, за відсутності належних первинних документів суд позбавлений можливості перевірити реальність господарських операцій, у тому числі факт виконання позичальником умов кредитного договору: надання позичальником та отримання відповідачем кредитних коштів, у зв'язку з чим доводи представника позивача щодо наявності заборгованості та невиконання позичальником умов кредитного договору є недоведеними.
У зв'язку з не доведенням позивачем належними та допустимими доказами укладення кредитного договору та виконання обов'язку щодо переказу коштів за кредитним договором відповідачу на його рахунок, суд висновує про відмову у задоволенні позову про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит № 3899001 від 14 серпня 2023 року в повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог статті 141 ЦПК України. Оскільки суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, понесені позивачем судові витрати, які складаються із судового збору та витрат на професійну правничу допомогу відшкодуванню не підлягають та покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 19, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-283 ЦПК України, суд
Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.
Відповідач, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», місцезнаходження: 04070, Київська область, місто Київ, вулиця Глибочицька, будинок 40, приміщення 19 літ. «Н», «П», код ЄДРПОУ: 40966896.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Т.В. Бобко