28 квітня 2026 року м. Київ
справа №761/1434/26
провадження № 33/824/2020/2026
Київський апеляційний суд у складі судді Желепи О.В.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Проскурня Тетяна Володимирівна, на постанову судді Шевченківського районного суду міста Києва від 27 лютого 2026 року щодо притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 4 ст. 172-6, Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ОСОБА_1 , будучи ректором Київського національного університету імені Тараса Шевченка та відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини першої статті 3 Закону України від 14.10.2014 №1700-VII «Про запобігання корупції» є суб'єктом відповідальності за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, усупереч із вимогами пунктів 3 та 7 частини першої статті 46 цього ж Закону подав завідомо недостовірні відомості у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік (виправленої) унікальний ідентифікатор документа - ІНФОРМАЦІЯ_2), поданої 28 квітня 2024 року, на суму 660 440 грн, що перевищує 100 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 01 січня звітного року, а саме не зазначив цінне рухоме майно - легковий автомобіль «Volkswagen Golf», 2015 року випуску, який він використовував протягом звітного періоду на праві постійного безоплатного користування, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 172-6 КУпАП.
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 27 лютого 2026 року ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП в частині не зазначення цінного рухомого майна - легкового автомобіля «Volkswagen Golf», 2015 року випуску, який він використовував протягом звітного періоду на праві постійного безоплатного користування, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп.
Провадження у справі відносно ОСОБА_1 , в частині не зазначення отриманого ним та його дружиною - ОСОБА_2 доходу у вигляді виплат (гонорарів) відповідно до умов цивільно-правових договорів (освітніх програм), закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п'ять) грн 60 коп.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 через свою захисницю - адвоката Проскурню Т.В., звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати оскаржувану постанову у частині визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП в частині не зазначення цінного рухомого майна - легкового автомобіля «Volkswagen Golf», 2015 року випуску, який він використовував протягом звітного періоду на праві постійного безоплатного користування, та застосування до нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000та закрити провадження у цій частині у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд дійшов хибних висновків щодо підтвердження належними та допустимими доказами факту користування ОСОБА_1 автомобілем його сина «Volkswagen Golf», 2015 року випуску.
Вказує, що оплата страхового полісу ОСОБА_1 на автомобіль сина - жодним чином не може підтверджувати фактичне користування його автомобілем.
Стверджує, що фотографії, на яких зафіксовано користування скаржником автомобілем сина у 2025 році не можуть свідчити про користування таким автомобілем у 2023 році. І заперечення сторони захисту щодо цих доказів є не «спробою підмінити предмет доказування» і не є «свідченням про сталість фактичного користування», а є переконливим обґрунтуванням того, що долучені до матеріалів фотографії не можуть вважатися доказами у справі, у розумінні статті 251 КУпАП.
Стверджує, що відсутність у сина суб'єкта декларування - ОСОБА_3 безготівкових витрат на АЗС у 2023 році, що нібито встановлено судом першої інстанції, не свідчить про те, що ОСОБА_3 в принципі не мав витрат на АЗС у 2023 році - зокрема у готівковій формі.
Звертає увагу, що 13 січня 2026 року під час опитування у Департаменті стратегічних розслідувань Національної поліції України ОСОБА_1 було долучено до матеріалів копію довідки ТОВ «РЕСПЕКТ» щодо підтвердження факту відпочинку ОСОБА_1 з 31 грудня 2023 року по 8 січня 2024 року у СПА готелі «РЕСПЕКТ» (м. Східниця), куди він приїхав з дружиною на своєму власному автомобілі Mitsubishi Ouflander державний номер НОМЕР_1 (т. 4, а.с. 103). У додатку 2 до відповіді ТОВ «ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ», яка міститься у матеріалах справи НАЗК (т. 1 а.с. 195) вбачається, що 31 грудня 2023 року на АЗК «Бучач» ОСОБА_1 було придбано саме бензин А-95, а не дизельне паливо, що також свідчить про безпідставність висновків, викладених у Протоколі (абз.8 арк.7, т.1, а.с.7), оскільки придбання бензину А-95 спростовує факт користування ОСОБА_1 автомобілем Volkswagen Golf 2015 р.в. на дизельному паливі 31 грудня 2023 року. Отже, використання автомобіля сина суб?єктом декларування 31 грудня 2023 року та 30 календарних днів, що передували останньому дню звітного періоду, - спростовується матеріалами справи, які не містять підтвердних документів зазначеному факту.
Щодо витрат на паркування апелянт вказує, що будь-який власник навіть одного транспортного засобу може мати численну кількість оплат за паркування на день такого авто, і при цьому оплачувати стаціонарну парковку біля будинку. Для цього не обов'язково потрібно мати у користуванні декілька транспортних засобів. Наявність оплат за паркування впродовж дня не підтверджує користування ОСОБА_1 автомобілем його сина.
Звертає увагу, що лист Київського НДІСЕ, щодо ринкової вартості незадекларованого транспортного засобу не може вважатись належним доказом для підтвердження об?єктивної сторони правопорушення за ч. 4 ст. 172-6 КУпАП.
По-перше, даний лист не є ані звітом про оцінку майна в розумінні Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», ані висновком експерта в розумінні ст. 251 КУПАП.
По-друге, даний лист Київського НДІСЕ виданий без фактичного огляду конкретного автомобіля Volkswagen Golf з VIN-код НОМЕР_2 , не враховує реального технічного стану і комплектації автомобіля, а відповідно - не може бути використаний як доказ на підтвердження вартості конкретного автомобіля Volkswagen Golf, що належав сину ОСОБА_1 .
По-третє, висловлена у листі Київського НДІСЕ від 14 жовтня 2025 року вартість 660 440 грн є припущенням, про що свідчить фраза «довідкова ціна» у тексті самого листа. Більше того, суд першої інстанції так само зробив лише припущення щодо вартості 660 440 грн, зазначивши у постанові: «мінімальна ринкова вартість ... могла становити 660 440,00 гривень». Цим суд порушив ст. 62 Конституції України, яку сам же процитував на початку мотивувальної частині оскаржуваної постанови: «Вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватись на припущеннях».
Вважає, що сума 660 440 грн була необґрунтовано взята до уваги судом при визначенні розміру недостовірних відомостей у декларації ОСОБА_1 та кваліфікації адміністративного правопорушення за ч. 4 ст. 172-6 КУпАП.
Вказує, що вартість користування автомобілем Volkswagen Golf протягом 183 днів у 2023 році є явно меншою ніж розмір порогу для адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 172-6 КУпАП.
Зазначає, що суд першої інстанції не дослідив та не встановив наявність суб'єктивної сторони правопорушення за ч. 4 ст. 172-6 КУпАП.
Звертає увагу, що справа не була підсудна Шевченківському районному суду міста Києва, а повинна була розглядатися Голосіївським районним судом міста Києва.
Наголошує, що орган, який складав протокол, порушив строк на його складання, а вільне тлумачення судом норм закону - є неприпустимим при розгляді справи щодо притягнення особи до відповідальності і протирічить завданню Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1КУПАП).
Вважає, що суд першої інстанції поклав в основу рішення суперечливі відомості про склад правопорушення та посилався на нечинні норми законодавства, які передбачають відповідальність за адміністративне правопорушення.
Зазначає, що суд без належного обґрунтування відмовився від допиту викликаних свідків, адже не направлення повісток можна розцінити лише так, по саме суд відмовився від здійснення процесуальної дії, направленої на всебічний об?єктивний розгляд справи. Судом було порушено принцип рівності та змагальності сторін, адже суд задовольнив нічим необґрунтоване усне клопотання прокурора про виклик свідків у судовому засідання 12 лютого 2026 року та не задовольнив обґрунтоване письмове клопотання сторони захисту про виклик свідка, свідчення якого могли мати важливе значення для об'єктивного розгляду справи. Таким чином, судом не надано рівні можливості стороні захисту представляти свою позицію та докази.
У судовому засіданні, яке призначене на 21 квітня 2026 року, захисниця ОСОБА_1 - адвокат Проскурня Т.В. заявила клопотання про направлення справи до суду першої інстанції для виправлення описки в постанові Шевченківського районного суду міста Києва від 27 лютого 2026 року щодо місця народження ОСОБА_1 .
Постановою Київського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року клопотання задоволено, направлено матеріали справи №761/1434/26 до Шевченківського районного суду міста Києва для вирішення питання про виправлення описки в постанові Шевченківського районного суду міста Києва від 27 лютого 2026 року щодо місця народження ОСОБА_1 .
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 22 квітня 2026 року заяву адвоката Проскурні Т.В. в інтересах ОСОБА_1 про виправлення описки у постанові Шевченківського районного суду міста Києва від 27.02.2026 у справі № 761/1434/26 (провадження № 3/761/1070/2026) - задоволено.
Виправлено описку, допущену у тексті постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 27.02.2026 у справі № 761/1434/26, зазначено замість «уродженця м. Буча Київської області», вірне місце народження ОСОБА_1 : «м. Бучач Бучацького району Тернопільської області».
У судовому засіданні в Київському апеляційному суді, яке призначене на 27 квітня 2026 року ОСОБА_1 та його захисники - адвокат Проскурня Т.В., Стельмащук А.В., підтримали доводи апеляційної скарги, просили задовольнити скаргу з підстав, викладених у ній.
У судовому засіданні 27 квітня 2026 року прокурор Ониськів А.М. заперечив проти доводів апеляційної скарги.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , його захисників - адвоката Проскурню Т.В., адвоката Стельмащука А.В., прокурора Ониськів А.М., показання свідка ОСОБА_4 , дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст. ст. 251, 252 КУпАП, зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.
Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП.
Відповідно до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з вимогами ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Вимогами статті 8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 4 ст. 172-6 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до двох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до примітки до ст. 172-6 КУпАП, в редакції, що діяла на час заповнення декларації - квітень 2024 року, відповідальність за цією статтею за подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно майна або іншого об'єкта декларування, що має вартість, настає у випадку, якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму від 100 до 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
На час притягнення ОСОБА_1 до відповідальності вартість майна за недекларування якого настає відповідальність законодавчо була збільшена з 150 до 750 прожиткових мінімумів.
Відповідно до примітки до ст. 172-6 КУпАП суб'єктами правопорушень у цій статті (крім правопорушень, визначених частинами другою та третьою цієї статті, у частині неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про суттєві зміни у майновому стані) є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов'язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення № 99 від 19 січня 2026 року ОСОБА_1 , будучи ректором Київського національного університету імені Тараса Шевченка та відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини першої статті 3 Закону України від 14.10.2014 №1700-VII «Про запобігання корупції» суб'єктом відповідальності за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, усупереч із вимогами пунктів 3 та 7 частини першої статті 46 цього ж Закону подав завідомо недостовірні відомості у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік (виправленої) унікальний ідентифікатор документа - ІНФОРМАЦІЯ_2, поданої 28 квітня 2024 року, на суму 660 440 грн (шістсот шістдесят тисяч чотириста сорок) грн., що перевищує 100 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року, а саме не зазначив цінне рухоме майно - легковий автомобіль «Volkswagen Golf», 2015 року випуску, який він використовував протягом звітного періоду на праві постійного безоплатного користування, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 172-6 КУпАП.
ОСОБА_1 відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 29 квітня 2021 року №196-к «Про призначення на посаду ректора» призначений ректором Київського національного університету імені Тараса Шевченка строком на п'ять років з 30 квітня 2021 року до 29 квітня 2026 року як обраного за конкурсом на умовах, викладених в контракті.
29 квітня 2021 року укладено Контракт №І-43 між Міністерством освіти і науки України в особі Міністра Шкарлета С.М., з однієї сторони, та ОСОБА_1 , іншої сторони, про те, що ОСОБА_1 призначається на посаду ректора Київського національного університету імені Тараса Шевченка на строк дії цього контракту.
Згідно зі статутом Київського національного університету імені Тараса Шевченка, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 28 листопада 2022 року №1061, Університет є юридичною особою публічного права, яка утворена у формі державної установи та належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України.
У Положенні про Міністерство освіти і науки України, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №630, Міністерство визначено центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Згідно із пунктом 3.1 розділу 3 Статуту Міністерство освіти і науки України реалізує права та обов'язки уповноваженого Кабінетом Міністрів України органу стосовно Університету як центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, у підпорядкуванні та сфері управління якого перебуває Університет.
Частиною 2 статті 81 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту 1.3 розділу 1 Статуту Університет фінансується за рахунок коштів державного бюджету, має права та обов'язки, які виникають з моменту державної реєстрації, і припиняються від дати внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про його припинення. Університет має самостійний баланс, відокремлене майно, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, офіційні бланки із гербом Університету.
Безпосереднє управління діяльністю Університету, відповідно до підпункту 6.1.1. пункту 6.1. розділу 6 Статуту, здійснює ректор.
Згідно зі статтею 1 Закону №1700-VII керівник юридичної особи публічного права є посадовою особою юридичної особи публічного права.
Отже, відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини першої статті 3 Закону №1700-VII ОСОБА_1 є посадовою особою юридичної особи публічного права, тобто суб'єктом відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, що передбачене частиною четвертою статті 172-6 КУпАП.
Частиною першою статті 45 Закону встановлено, що Особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»-«ґ» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Згідно з прикінцевими положеннями Закону №1700-VII особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», подають такі декларації не пізніше 31.01.2024. Суб'єкти декларування, зазначені у частинах сьомій - чотирнадцятій статті 45 цього Закону, подають відповідні декларації у строки, встановлені частинами сьомою - чотирнадцятою статті 45 цього Закону, якщо відповідні декларації не було подано раніше.
Порядком заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Порядок), затвердженого наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 23.03.2021 №449/21 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.07.2021 №987/36609, визначено, що декларація заповнюється та подається особисто суб'єктом декларування шляхом заповнення відповідної електронної форми після автентифікації у власному персональному електронному кабінеті у Реєстрі. До початку заповнення декларації суб'єкт декларування повинен підтвердити ознайомлення із цим Порядком шляхом проставлення відповідної відмітки. Після заповнення усіх необхідних розділів декларації суб'єкту декларування надається можливість перевірити повноту та достовірність зазначеної ним інформації. Перед підписанням декларації суб'єкт декларування підтверджує повноту та достовірність даних, вказаних у ній, ознайомлення з попередженням про настання відповідальності за подання недостовірних відомостей шляхом проставлення відповідної відмітки. Суб'єкт декларування підписує декларацію шляхом накладання на неї особистого кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису відповідно до вимог законодавства.
Декларація особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік (виправлена), ОСОБА_1 подана 28 квітня 2024 року о 20 год. 55 хв.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 46 Закону №1700-VII у декларації зазначаються відомості про, зокрема цінне рухоме майно, вартість якого перевищує 100 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року, що належить суб'єкту декларування або членам його сім'ї на праві приватної власності, у тому числі спільної власності, або перебуває в її володінні або користуванні незалежно від форми правочину, внаслідок якого набуте таке право. Згідно Порядку інформація зазначається у розділі 5 «Цінне рухоме майно (крім транспортних засобів)» декларації.
Такі відомості включають: дані щодо виду майна, характеристики майна, дату набуття його у власність, володіння або користування, вартість майна на дату його набуття у власність, володіння або користування; у разі якщо рухоме майно перебуває у спільній власності, про усіх співвласників такого майна також вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У разі якщо рухоме майно перебуває у володінні або користуванні, про власників такого майна також вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Відомості, зазначені у частині першій статті 46 Закону №1700-VII, подаються незалежно від того, знаходиться об'єкт декларування на території України чи за її межами. У декларації зазначаються також відомості про об'єкти декларування, передбачені пунктами 2-8 частини першої цієї статті, що є об'єктами права власності третьої особи, якщо суб'єкт декларування або член його сім'ї отримує чи має право на отримання доходу від такого об'єкта або може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти щодо такого об'єкта дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним.
Так, під час проведення повної перевірки поданої ОСОБА_1 декларації НАЗК встановлено, що суб'єкт декларування не зазначив відомостей про легковий автомобіль «Volkswagen Golf», 2015 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN-код) НОМЕР_2 , який він використовував протягом звітного періоду на праві постійного безоплатного користування.
Визнаючи ОСОБА_1 винним, суд зазначив, що подані та долучені до протоколу письмові докази а також докази подані на електронному носії та які були наявні в розпорядженні суду першої інстанції в своїй сукупності свідчать про доведеність, як об'єктивної так і суб'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.172-6 КУпАП України.
Апеляційний суд зазначає, що оскільки суд визнав винним ОСОБА_1 , лише в частині недекларування на праві користування транспортного засобу, то апеляційний перегляд справи відбувається лише в цій частині обвинувачення.
Доказами, які підтверджують обов'язок ОСОБА_1 28 квітня 2024 року декларувати транспортний засіб «Volkswagen Golf», 2015 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN-код) НОМЕР_2 , який в 2018 році був придбаний його сином ОСОБА_3 та який знаходився в 2023 році в постійному користування ОСОБА_1 , та доказами вини ОСОБА_1 у вчиненні ним правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 272-6 КУпАП є :
протокол про адміністративне правопорушення № 99 від 19 січня 2026 року, довідка та висновок НАЗК, декларація про доходи за 2023 рік, в якій ОСОБА_1 не зазначив на праві користування транспортний засіб «Volkswagen Golf», 2015 року, що на праві власності належав його сину, виписки з банківського рахунку ОСОБА_1 , та його сина ОСОБА_3 , інформаційна довідка про придбання ОСОБА_1 пального для незадекларованого транспортного засобу на постійній основі, укладені ОСОБА_1 договори страхування стосовно незадекларованого транспортного засобу, які діяли саме в період, за який подавалась декларація, пояснення як ОСОБА_1 так і його сина ОСОБА_3 , що надавались контролюючим органам з приводу користування майном, довідка КНДІСЕ, щодо мінімальної вартості незадекларованого транспортного засобу , фотографії та інші письмові докази в їх сукупності.
Доводи сторони захисту зводяться до того, що лише надання доказів фактичного використання транспортного засобу протягом 183 днів у звітному періоді, може утворювати склад правопорушення, при перевищенні розміру вартості транспортного засобу, за недекларування якого настає адміністративна відповідальність.
Суд не в повній мірі погоджується з такою позицією, оскільки за обставинами цієї справи встановлено і це не заперечувалось ОСОБА_1 , що він періодично, користувався автомобілем сина. Суду були надані пояснення, що в переважній більшості транспортний засіб міг ним використовуватись у вихідні дні. Право користування ОСОБА_1 на автомобіль сина, в передбаченому законом порядку не реєструвалось в органах ДАІ.
Тобто у ОСОБА_1 право користування виникає не з часу укладення правочину, або з моменту реєстрації права користування, а з моменту передачі йому транспортного засобу сином та технічного паспорту на автомобіль та припиняється внаслідок повернення транспортного засобу його власнику.
Відповідно до листа Моторного страхового бюро України від 30 липня 2025 року ОСОБА_1 було укладено договори страхування цивільно-правової відповідальності в страховій компанії ПрАТ СК «ПЗУ Україна» на автомобіль «Volkswagen Golf» НОМЕР_3 : 24.07.2023 та 02.10.2023 на автомобіль MITSUBISHI НОМЕР_4
Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що оплата страхового полісу ОСОБА_1 на автомобіль сина жодним чином не може підтверджувати фактичне користування його автомобілем, оскільки оплативши страховий поліс з покриттям періоду 2023 року, тобто періоду декларування майна, та з огляду на пояснення сина ОСОБА_1 про те, що він є самодостатньою людиною і не потребує фінансової допомоги батька для оплати його витрат та самостійно здійснює всі свої витрати, суд першої інстанції правильно оцінив такі договори страхування в сукупності з іншими доказами та констатував, що оплачуючи такі страхові поліси ОСОБА_1 діяв лише в своїх інтересах, з метою забезпечення собі законного використання автомобіля, що у свою чергу в сукупності з іншими доказами (витрати на пальне, паркування, дані відеофіксації) формує систему взаємопов'язаних доказів.
Позиція захисту про те, що за відсутності фотографій за 2023 рік, відповідно до яких ОСОБА_1 знаходився б за кермом незадекларованого транспортного засобу більше 183 днів, в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, за яке його притягнуто до відповідальності апеляційний суд відхиляє з огляду на таке.
Як вбачається з інформаційної довідки ТОВ «ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ» та додатку №1 та додатку номер 2 до програми лояльності ПРАЙД, дизельне пальне , яке з трьох транспортних засобів, які в 2023 році перебували в користуванні ОСОБА_1 (це вищенаведений незадекларований автомобіль сина, власний автомобіль ОСОБА_1 MITSUBISHI НОМЕР_4 та службовий автомобіль «Тойота») використовувалось лише для заправки незадекларованого автомобіля, ОСОБА_1 придбавав у квітні 2023 року в обсязі 32,10 л, у травні 2023 року в обсязі 150л, у червні 2023 року в обсязі 26,01, у серпні цього ж року 38 л., у вересні двічі на початку та в кінці місяця загалом 48 л, у жовтні 2023 року 19 л., у листопаді 26 л. та в грудні 2023 року 15 л.
Указана інформація в сукупності зі страхуванням транспортного засобу, правильно була оцінена районним судом, з огляду на пояснення самого ОСОБА_1 про те, що його син не пов'язаний з ним спільним бюджетом, є забезпеченою людиною та не потребував фінансової допомоги батька, а також з відомостей декларації ОСОБА_1 , у якій останній не декларував майно сина, як члена своєї сім'ї, та зроблено висновок, що в постійному фактичному користуванні ОСОБА_1 незадекларований транспортний засіб перебував увесь період (2023 рік), за який подавалась декларація, що становить більше 183 днів. На переконання суду, те, що відсутні докази перебування транспортного засобу в русі з водієм ОСОБА_1 , не спростовує правильного висновку суду, про перебування в постійному фактичному користуванні незадекларованого транспортного засобу саме у ОСОБА_1 , а не будь кого іншого з його родини.
Вказане також підтверджується і відсутністю у виписках про рух коштів сина інформації про придбання пального для власного транспортного засобу.
Посилання сторони захисту на те, що син міг купувати пальне за готівку, суд оцінює критично, оскільки з наданих ОСОБА_1 пояснень про незначний пробіг транспортного засобу «Volkswagen Golf» за увесь час перебування у власності до його продажу не більше 30 000 км., крім того у наданому апеляційному суду експертному висновку зазначено пробіг станом на кінець звітного періоду лише 24 000 км. за період 5 років, оскільки в 2018 році автомобіль був придбаний з нульовим пробігом (про що надавались пояснення в судовому засіданні), придбаного ОСОБА_1 дизельного пального за 2023 рік цілком було достатньо для його використання увесь 2023 рік і відповідно висновок НАЗК та суду про те, що автомобілем користувався в 2023 році лише ОСОБА_1 є логічним та доведеним.
Пояснення про те, що дизельне пальне придбавалось для генератора, апеляційний суд оцінює як такі, що надавались з метою уникнення відповідальності, оскільки така версія і такі пояснення формувались не одразу після початку перевірки, а значно пізніше після формування лінії захисту.
Враховуючи вищенаведені обставини, ОСОБА_1 достовірно знав і повинен був враховувати, що в нього в постійному безоплатному користуванні перебував автомобіль його сина, а тому мав показати його в декларації за 2023 рік на праві постійного користування.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що фотографії датовані 2025 роком , які в тому числі надавались за один день декілька фотографій, не можуть підтвердити фактичне керування ОСОБА_1 автомобілем у 2023 році, то апеляційний суд погоджується з такими доводами, але вважає правильною оцінку суду факту користування автомобілем в 2025 році, в сукупності з вищенаведеними доказами .
Також суд критично ставиться до заперечень ОСОБА_1 та його представника в частині отримання листа від Головного управління Національної поліції України в м. Києві щодо термінів зберігання відео та фото фіксації автомобілів в місті Києві на камерах безпеки.
Так, органи Національної поліції є лише користувачами зазначеної інформаційної системи, як наслідок не володіють повною інформацією. Відповідно до пункту 4.4 розділу ІІ Положення про комплексну систему відеоспостереження міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 05.07.2018 №1195/5259, адміністратором вказаної системи є КП «Інформатика», а не ГУ НП в м. Києві.
Суд також звертає увагу, що інформація з фактами відео-фіксації (або фото) інформаційної системи міста Києва доводить систематичне користування суб'єктом декларування автомобілем сина навіть в наступні періоди.
З огляду на вищевикладене, суд не оцінює доводи сторони захисту та посилання на довідку ТОВ «РЕСПЕКТ» щодо підтвердження факту відпочинку ОСОБА_1 з 31 грудня 2023 року по 8 січня 2024 року у СПА готелі «РЕСПЕКТ» (м. Східниця), куди він приїхав з дружиною на своєму власному автомобілі Mitsubishi Ouflander державний номер НОМЕР_1 (т. 4, а.с. 103), а також доводи про те, що витрати за паркування транспортного засобу не доводять факту користування саме незадекларованим автомобілем, оскільки вважає достатніми вищенаведених доказів, в сукупності з оцінкою наданих суду пояснень, самим ОСОБА_1 на підтвердження наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 172-6 КУПАП.
Безпідставними є доводи апеляційної скарги, що лист Київського НДІСЕ, яким органи НАЗК були повідомлені про мінімальну можливу ринкову вартість (660 440 грн станом на 01 січня 2023 року та 660 440 грн станом на 31 грудня 2023 року) подібного до незадекларованого за своїми характеристиками транспортного засобу, який не потребує ремонту, перебуває в технічно справному стані є комплектним та укомплектованим, оскільки на час складання протоколу про адміністративне правопорушення, незадекларований транспортний засіб вже був відчуженим і тому проведення його оцінки експертним шляхом з оглядом конкретного транспортного засобу вже було неможливим.
Слід зазначити, що до районного суду ОСОБА_1 на спростування встановленої органами НАЗК ціни на підставі вищевказаної довідки, жодного доказу не подав, а тому суд першої інстанції правильно керувався, долученою до протоколу довідкою.
Наданий до апеляційного суду висновок експерта № 01-03/26, зроблений судовим експертом Любченко В.І., відповідно до якого ринкова вартість незадекларованого транспортного засобу станом на 01 січня 2023 року становила 383 808 грн, а станом на 31 грудня 2023 року 427 315 грн, колегія суддів не може прийняти, як доказ незаконності постанови суду першої інстанції, оскільки відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Слід зазначити, що стороною захисту не було наведено переконливих доводів на підтвердження факту неможливості надання до районного суду такого висновку. Тобто апеляційний суд не може визнати обґрунтованим не подання експертного висновку до суду першої інстанції.
Крім того, слід зазначити, що оцінюючи транспортний засіб та зазначаючи його вартість суттєво дешевшою ніж в наданій суду довідці, експерт транспортний засіб не оглядав, але врахував, що він перебував в ремонті в 2020 році, а також скандал , щодо шкідливих викидів з аналогічних транспортних засобів, що значно знижує його ринкову вартість.
Разом з тим, з того ж висновку, вбачається, що під час здійснення ремонту транспортного засобу в 2020 році він не зазнав значних ушкоджень, та була проведена повна заміна пошкоджених деталей на нові, що відповідно не може значно впливати на ринкову вартість транспортного засобу. Крім того, оскільки встановлювалась ринкова вартість транспортного засобу саме в Україні, посилання на міжнародний скандал та враховуючи пробіг транспортного засобу 24 000 км. за 5 років експлуатації автомобіля, зазначена експертом ринкова вартість станом на грудень 23 року не відповідає ринковим пропозиціям в досліджуваний період.
Суд також відхиляє доводи апеляційної скарги, що вартість користування автомобілем Volkswagen Golf протягом 183 днів у 2023 році є явно меншою ніж розмір порогу для адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 172-6 КУпАП, оскільки згідно вимог закону для цілей декларування має враховуватись не вартість користування, а вартість транспортного засобу, який перебував на праві користування.
Безпідставними є доводи, що суд першої інстанції не дослідив та не встановив наявність суб'єктивної сторони правопорушення за ч. 4 ст. 172-6 КУпАП, виходячи з наступного.
Особи, які ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» віднесено до суб'єкти декларування, подають декларації у строки, визначені ч. ч. 1-4 ст. 45 Закону.
12 жовтня 2023 року набрав чинності Закон України від 20 вересня 2023 року №3384- IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», яким відновлено подання електронних декларацій під час дії воєнного стану та забезпечено функціонування антикорупційних механізмів, у тому числі фінансового контролю.
Так, зокрема, визначено обов'язок суб'єктів декларування подати щорічні декларації за 2021-2022 роки не пізніше 31 січня 2024 року.
Крім того, у період з 01 січня 2024 року до 31 березня 2024 року виключно суб'єкти декларування (за винятком осіб, які мають право на відтермінування) повинні були подати щорічні декларації за 2023 рік.
Декларація особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2023 рік (виправленої), унікальний ідентифікатор документа - a3f1a40b-e612-4e8a-873f-6799cb745402, подана ОСОБА_1 , ректором Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, 28 квітня 2024 року.
Станом на момент подачі декларації ОСОБА_1 (28 квітня 2024 року) відповідальність за подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування була передбачена ст. 172-6 КУпАП в редакції із змінами, внесеними згідно із Законом №1576-IX від 29 червня 2021 року. Зокрема, приміткою до цієї статті було передбачено, що відповідальність за цією статтею за подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно майна або іншого об'єкта декларування, що має вартість, настає у випадку, якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму від 100 до 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
На момент виявлення правопорушення до ст. 172-6 КУпАП було внесено зміни Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо підвищення відповідальності за корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення» № 4496-IX від 17.06.2025.
Даний Закон набрав чинності 17 липня 2025 року та визначив, що відповідальність за цією статтею за подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно майна або іншого об'єкта декларування, що має вартість, настає у випадку, якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму від 150 до 750 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Отже, на момент вчинення ОСОБА_1 даного правопорушення, навіть визначена вартість незадекларованого транспортного засобу експертом ОСОБА_6 , який оцінений судом критично, не звільняла останнього від обов'язку задекларувати транспортний засіб на праві користування 28 квітня 2024 року, оскільки ОСОБА_1 під час декларування не міг знати, що пізніше законом буде збільшена вартість майна, за недекларування його настає адміністративна відповідальність, що свідчить про доведеність суб'єктивної сторони правопорушення та наявності умислу.
Посилання ОСОБА_1 на те, що оскільки незадекларований транспортний засіб повністю придбаний за кошти сина, доходи якого на придбання такого автомобіля є підтвердженими, тому в його діях відсутній умисел на приховування майна, колегія суддів відхиляє, оскільки в поясненнях сина ОСОБА_3 джерелом доходу для придбання вартісного автомобіля в тому числі зазначались подарунки родичів, що неможливо перевірити на предмет достовірності суми такого джерела доходу.
Те, що в протоколі № 99 від 19 січня 2026 року про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією міститься посилання на редакцію КУпАП, яка була чинною на момент вчинення правопорушення ОСОБА_1 тобто на момент подачі ним декларації, не свідчить про відсутність складу правопорушення на час його виявлення та притягнення до відповідальності, оскільки зазначена вартість незадекларованого транспортного засобу в доказах, що були надані суду до протоколу 660440 грн є більшою ніж 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.
Отже, на момент складення протоколу сума декларування недостовірних відомостей у декларації за 2023 рік, щодо транспортного засобу, який перебував на праві користування відповідно до примітки до ст. 172-6 КУпАП вказує на наявність ознак адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, за яке передбачена відповідальність.
Місцем вчинення правопорушення в даному випадку є Київський національний університет імені Тараса Шевченка (вул. Володимирська, 64/13, м. Київ, 01601), оскільки ОСОБА_1 є суб'єктом відповідальності за вчинення правопорушення, пов'язаного із корупцією, у зв'язку із його перебуванням на посаді ректора Університету, тому доводи представника ОСОБА_1 , що місцем вчинення адміністративного правопорушення є місце проживання суб'єкта декларування, суд не приймає до уваги.
Безпідставними є доводи апеляційної скарги, що справа не була підсудна Шевченківському районному суду міста Києва, а повинна була розглядатися Голосіївським районним судом міста Києва, оскільки згідно з ст. 276 КУпАП, адміністративні справи розглядаються за місцем вчинення правопорушення. Це територіальна підсудність, де суд або орган, уповноважений розглядати справу, визначається межами району, міста чи району у місті, де було вчинено протиправну дію.
Так, місцем вчинення правопорушення в даному випадку (перебування на посаді станом на дату складання та направлення протоколу до суду) є Київський національний університет імені Тараса Шевченка (вул. Володимирська, 64/13, м. Київ, 01601), що територіально належить до Шевченківського району, а тому справа була підсудна Шевченківському районному суду міста Києва.
При цьому посилання сторони захисту на те, що підсудність слід визначати за місцем проживання декларанта, який подавав декларацію не з робочого місця ґрунтується на припущеннях та довільному тлумаченні Закону.
При цьому суд виходить з того, що декларацію за допомогою інтернету можливо подати з будь-якого міста світу, проте на переконання суду це не може змінювати підсудність справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 172-6 КУпАП, яка за усталеною судовою практикою в подібних право-відносинах визначається за місцем роботи декларанта, де останній займає посаду, у зв'язку з чим в нього виникає обов'язок декларування майна, що і є визначальним для визначення місця вчинення правопорушення.
Суд відхиляє доводи апеляційної скарги проте, що орган, який складав протокол, порушив строк на його складання, з огляду на таке.
Частиною 4 ст. 38 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, у зв'язку із закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Днем виявлення правопорушення відповідно до вимог ч. 3 ст. 38 КУпАП необхідно вважати день, коли посадові особи, які у відповідності до вимог діючого законодавства мають право складати протокол про вчинення відповідного правопорушення, встановили або повинні були встановити обставини, які свідчили про наявність ознак адміністративного правопорушення в діях конкретної особи.
Аналіз положень ст. ст. 38, 254 та інших норм КУпАП дає підстави для висновку, що законодавець пов'язує початок обчислення строку з моментом, коли у діях особи встановлено та підтверджено склад правопорушення.
Відповідно до ч. 7 ст. 12 Закону у разі виявлення ознак адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, уповноважені особи НАЗК складають протокол про таке правопорушення, який направляється до суду в порядку, визначеному НАЗК.
Крім того, зі змісту п. 5 розділу VI Порядку № 26/21 вбачається, що у разі виявлення за результатами проведення повної перевірки ознак адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, складення протоколу щодо якого віднесено до компетенції інших органів, уповноважена особа, яка проводила повну перевірку, упродовж 5 робочих днів з наступного робочого дня за днем погодження довідки складає та підписує відповідний обґрунтований висновок щодо виявлення ознак адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, у двох примірниках.
Після погодження обґрунтованого висновку його затверджує Голова НАЗК або заступник Голови НАЗК. Затверджений обґрунтований висновок разом із відповідними матеріалами засобами поштового зв'язку надсилається іншим відповідним спеціально уповноваженим суб'єктам у сфері протидії корупції.
Згідно зі ст. 255 КУпАП уповноважені на те посадові особи Національного агентства складають протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. ст. 172-4 - 172-9 КУпАП, у частині правопорушень, вчинених службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, посади яких визначені у примітці до ст. 56 Закону. У всіх інших випадках протоколи про адміністративні правопорушення складають уповноважені на те посадові особи Національної поліції України.
Так, ураховуючи, що за результатами повної перевірки поданої ОСОБА_1 декларації встановлено, що у діях суб'єкта декларування вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП, НАЗК листом від 19.12.2025 №41-01/101943-25 направило до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України висновок щодо виявлення ознак адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, за результатами проведеної повної перевірки декларації ОСОБА_1 .
Працівниками Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України за результатами розгляду матеріалів обґрунтованого висновку Національного агентства з питань запобігання корупції 19 січня 2026 року відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 172-6 КУпАП, який разом із матеріалами надіслано до Шевченківського районного суду міста Києва для розгляду справи по суті.
При таких обставинах днем виявлення адміністративного правопорушення у даній справі є 19 грудня 2025 року, тобто день складання НАЗК висновку щодо виявлення ознак адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, де заначено, що в діях суб'єкта декларування ОСОБА_1 встановлено, ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП.
Відповідно до ч. 4 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
Отже, ураховуючи положення ч. 4 ст. 38 КУпАП строки накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, на дату винесення постанови (з дня виявлення 19 грудня 2025 року та з дня вчинення 28 квітня 2024 року) не спливли, тому підстави для закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП відсутні.
При цьому, складення протоколу 19 січня 2026 року здійснено в межах строків притягнення до адміністративної відповідальності, визначених ст. 38 КУпАП, а тому жодних підстав для закриття провадження у справі з мотивів пропуску строків не має.
Зі змісту положень ст. 254 КУпАП, строк для складання адміністративного протоколу починає свій відлік після того, як в посадової особи, уповноваженої складати протокол, буде достатньо фактичних даних для висновку про наявність в діях чи бездіяльності особи винуватості у вчиненні правопорушення, наявності всіх достатніх даних для заповнення та складання протоколу про адміністративне правопорушення, тобто після виконання всіх необхідних процесуальних дій та отримання доказів.
Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 19 січня 2026 року не свідчить про порушення ст. 254 КУпАП, якою передбачено складання протоколу з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, тобто коли у посадової особи, уповноваженої складати протокол, буде достатньо фактичних даних для висновку про наявність чи відсутність в діях чи бездіяльності особи вини у вчиненні правопорушення, наявності всіх достатніх даних для заповнення та складання протоколу про адміністративне правопорушення, тобто після виконання всіх необхідних процесуальних дій.
При цьому, складення протоколу про адміністративне правопорушення навіть з недотриманням вимог ч. 2 ст. 254 КУпАП не призводить до автоматичного визнання його недостовірним доказом, якщо інші докази у справі дозволяють встановити фактичні обставини події, зазначені у ньому.
Крім того, КУпАП не вказує на наслідки порушення строків складання протоколу про адміністративне правопорушення, а тому вказані доводи не приймаються до уваги.
Доводи про те, що суд без належного обґрунтування відмовився від допиту викликаних свідків, на правильність висновків суду не впливають. Оскільки в розпорядженні суду були пояснення свідка ОСОБА_3 в письмовому вигляді та на електронному носії, які він надавав працівникам НАЗК, а тому необхідності його допитувати повторно в суді у суду не було.
Щодо показань свідка ОСОБА_4 , який є водієм ОСОБА_3 , то вказаний свідок був допитаний судом апеляційної інстанції та підтвердив, що в робочі дні ОСОБА_1 постійно користувався службовим автомобілем. На переконання суду вказані покази з урахуванням вищенаведених висновків не впливають на кваліфікацію правопорушення, а крім того, вказаний свідок на момент його допиту перебуває у службовій залежності від ОСОБА_1 , а тому його свідчення не приймаються як достовірні.
Доводи про порушення принципу рівності та змагальності сторін, в розрізі задоволення усного клопотання прокурора про виклик свідків у судовому засідання 12 лютого 2026 року та не задоволення обґрунтованого письмового клопотання сторони захисту про виклик свідка є безпідставні, оскільки вина у вчиненому правопорушенні доведена письмовими доказами, без порушення принципу змагальності.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апелянтом в його апеляційній скарзі не наведено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.172-6 КУпАП.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо наявності у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.4 ст.172-6 КУпАП, та його винуватості, а тому посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, Київський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в його інтересах адвокатом Проскурнею Тетяною Володимирівною - залишити без задоволення.
Постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 27 лютого 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 172-6 КУпАП - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Желепа