07 травня 2026 року м. Київ
Справа №757/8076/23-ц
Апеляційне провадження №22-ц/824/2993/2026
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.
суддів: Желепи О.В., Невідомої Т.О.,
за участю секретаря Липченко О.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва, під головуванням судді Хайнацького Є.С. 04 серпня 2025 року в м. Київ,
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації,
У березні 2023 року ОСОБА_2 звернулась до суду з вищевказаним позовом, в якому просила:
- визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 на його офіційній сторінці відеохостингу «YouTube» у публікації під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_19 » за посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_2 », а саме: «Тогда основной пакет акций пернадлежал..ОСОБА_2...»;
- зобов'язати ОСОБА_1 протягом десяти днів з моменту набрання рішенням у цій справі законної сили спростувати, поширену ним інформацію відносно ОСОБА_2 , шляхом розміщення на своїй сторінці у «YouTube» відеоролику з озвученим текстом наступного змісту: «Поширена мною інформації про те, що ОСОБА_5 у 2020 році була співвласницею Буд девелопмент і компанії Енсо є недостовірною та такою, що не відповідає дійсності»;
- судові витрати покласти на відповідача.
Позовні вимоги мотивовані тим, що народний депутат України ОСОБА_1 активно веде офіційний верифікований канал на відеохостингу «YouTube» під назвою «ОСОБА_1» за посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_3 », в якому постійно викладає відеоролики зі своєю участю, в тому числі, у форматі монологів на політичні теми.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 опублікував відеоролик під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_19» за посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_5 », зміст якого порочить її честь, гідність та ділову репутацію. Зокрема, ОСОБА_1 (на вказаному відео з 1 хв. 08 сек. до 1 хв. 26 сек.) заявив: «В 2020 году 20 году ОСОБА_8 купил долю в строительном бизнесе Буд девелопмент и Енсо. Тогда основной пакет акций принадлежал ОСОБА_4, ОСОБА_9 и ОСОБА_10 ».
Під час оголошення оскаржуваної інформації на відео з'являється зображення (частина статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_6 », яка розміщена на веб-сайті інтернет-видання «Економічна правда» ІНФОРМАЦІЯ_7 за посиланням: « ІНФОРМАЦІЯ_8 »), на якому зазначено: «Житло під управлінням bUd development зводять народний депутат з фракції ОПЗЖ ОСОБА_11 , президент «Київміськбуду» ОСОБА_12 і співвласниця Stolitsa Group ОСОБА_2. Про це ЕП розповіли три учасники ринку.».
У оскаржуваній інформації відповідач, зазначаючи про компанію БУДДЕВЕЛОПМЕНТ, ймовірно має на увазі Асоціацію «Будівельна група «БУДДЕВЕЛОПМЕНТ» (код ЄДРПОУ 39599596), це вбачається з тексту статті, яка розміщена на веб-сайті інтернет-видання «Економічна правда» (за посиланням: «ІНФОРМАЦІЯ_8»).
Зазначаючи про компанію ЕНСО, відповідач ймовірно має на увазі Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТ ІНЖИНІРИНГ ГРУП» (код ЄДРПОУ 41221235), оскільки за пошуком в глобальній мережі інтернет виявлено веб-сайт будівельної компанії «ЕНСО» (за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_20), на якому зазначається: « Девелоперська компанія ENSO основним видом діяльності якої є розробка, будівництво та управління проектами у сфері житлової та комерційної нерухомості.» (посилання ІНФОРМАЦІЯ_20); Менеджмент: ОСОБА_13 та ОСОБА_14 (посилання ІНФОРМАЦІЯ_20); На веб-сайті будівельної компанії «Енсо » (за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_20) розміщено зображення торговельної марки ENSO.
За інформацією з веб-сайту Спеціальної інформаційної системи УКРНОІВІ (СІС) (посилання ІНФОРМАЦІЯ_11 заявником вказаної торговельної марки є ТОВ «СТАНДАРТ ІНЖИНІРИНГ ГРУП».
Інформація, поширена відповідачем про те, що позивач у 2020 році була власницею основного пакету акцій БУДДЕВЕЛОПМЕНТ (ймовірно Асоціації «Будівельна група «БУДДЕВЕЛОПМЕНТ») та компанії ЕНСО (ймовірно Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТ ІНЖИНІРИНГ ГРУП») є недостовірною інформацією про позивача, яка порушує її законні права.
Станом на 30 січня 2023 року вказану публікацію, розміщену на YouTube каналі «ОСОБА_1», подивилися 314229 осіб, вона не має обмежень щодо перегляду її змісту та є в загальному доступі.
Позивач вважає, що поширена відповідачем інформація має негативний характер, недостовірну інформацію про позивача та, відповідно, спричиняє значну шкоду її честі, гідності та діловій репутації.
Зазначає, що вона - українська бізнесвумен та благодійниця, співзасновниця компанії Stolitsa Group та Благодійного фонду ОСОБА_15 , бере активну участь у суспільному житті. Разом із родиною заснувала ОСОБА_16 фонд ОСОБА_15 , який є ключовим інструментом для реалізації громадських та благодійних проєктів, надає матеріально-технічну підтримку, зокрема, транспортом, підрозділам Збройних сил України, МВС та інших силових структур, які захищають українську державу від російської агресії. Крім того, вона багатолітній симпатик Православної церкви України (раніше -УПЦ Київського патріархату). Нагороджена церковними нагородами, зокрема, за допомогу у відновленні Михайлівського Золотоверхого собору, побудувала храм ПЦУ у селі Бережанка. Хмельницької області. Окрім цього, вона є одним із фундаторів громадської організації «Центр захисту киян», який безкоштовно надає мешканцям Києва юридичну допомогу та організовує курси комп'ютерної грамотності. Як фундатор цієї організації виступила модератором переговорів та підписання меморандуму про добудову об'єктів збанкрутілого банку «Аркада». Активно підтримувала учасників Революції Гідності у 2013-2014 роках. На сьогодні одним із ключових завдань для себе вбачає участь у проєктах із відбудови житлового фонду та інфраструктури країни.
Водночас, в оскаржуваній інформації відповідач стверджує, що вона була співвласницею БУДДЕВЕЛОПМЕНТ (ймовірно Асоціації «Будівельна група «БУДДЕВЕЛОПМЕНТ») та компанії ЕНСО і ймовірно Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТ ІНЖИНІРИНГ ГРУП»), разом із ОСОБА_17 та іншими особами. Проте, вона ніколи не мала та не має спільного бізнесу та інтересів з ОСОБА_17 , а заяви про зворотнє принижують честь, гідність та ділову її репутацію. Те, що вона не мала та не має спільного бізнесу та інтересів з ОСОБА_17 підтверджується Витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Асоціації «Будівельна група «БУДДЕВЕЛОПМЕНТ» та ТОВ «СТАНДАРТ ІНЖИНІРИНГ ГРУП» станом на ІНФОРМАЦІЯ_7 та станом на ІНФОРМАЦІЯ_1, з яких вбачається, що ОСОБА_5 не була на той момент та не є зараз співвласницею Асоціації «Будівельна група «БУДДЕВЕЛОПМЕНТ» та ТОВ «СТАНДАРТ ІНЖИНІРИНГ ГРУП».
Посилаючись на те, що поширена відповідачем оскаржувана інформація є недостовірною, не відповідає дійсності та спростовується доказами, має суто негативний характер, стосується безпосередньо позивача, направлена на приниження честі, гідності та ділової репутації позивача, не носить оціночний характер та викладена у формі фактичних тверджень, які формують у читача негативне уявлення про позивача, просила позов задовольнити.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 04 серпня 2025 року в позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації - задоволено.
Визнано недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 на його офіційній сторінці відеохостингу «YouTube» у публікації під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_19» за посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_2 », а саме: «Тогда основной пакет акций пернадлежал..ОСОБА_2...».
Зобов'язано ОСОБА_1 протягом десяти днів з моменту набрання рішенням у цій справі законної сили спростувати, поширену ним інформацію відносно ОСОБА_2 , шляхом розміщення на своїй сторінці у «YouTube» відеоролику з озвученим текстом наступного змісту: «Поширена мною інформації про те, що ОСОБА_5 у 2020 році була співвласницею БУДДЕВЕЛОПМЕНТ і компанії ЕНСО є недостовірною та такою, що не відповідає дійсності».
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 2147, 20 грн.
Рішення суду мотивоване тим, що у спірних висловлюваннях, які були поширені ОСОБА_1 в опублікованому відеоролику під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_19» за посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_5 » містяться фактичні твердження про те, що ОСОБА_18 у 2020 році придбав частку в будівельному бізнесі БУДДЕВЕЛОПМЕНТ та компанії ЕНСО і що основний пакет акцій цього бізнесу належав, у тому числі, ОСОБА_2 .
Суд дійшов висновку про те, що вищевказані висловлювання є саме фактичними твердженнями, а не оціночними судженнями, оскільки є констатацією фактів, висловлені без припущень, і ці факти можуть бути перевірені на відміну від оціночних суджень. Спірні висловлювання також не містять розмірковування та оцінки тих фактів, про які в них йдеться, а викладені як констатація фактів. Разом із тим, відповідач не надав суду доказів на підтвердження цих фактичних обставин. В свою чергу, позивачем доведено факт поширення недостовірної інформації відповідачем. Суду доведено, що внаслідок поширення цієї інформації було порушено особисті немайнові права позивача, оскільки в ній містяться відомості про події, та факти, які не відповідають дійсності.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем стосовно позивача було поширено інформацію, яка не відповідає дійсності і спростовуються матеріалами справи, зазначена відповідачем інформація відносно позивача є недостовірною, твердження відповідача відносно позивача, висловлені у зазначеному відео формують негативну громадську думку, руйнують позитивний імідж та репутацію позивача, а, відтак, є такими, що порушують право позивача на повагу до його честі, гідності і ділової репутації, а тому позов підлягає задоволенню.
Не погодився із зазначеним судовим рішенням відповідач, його представником подано апеляційну скаргу в якій вона зазначає, що рішення суду є необґрунтованим та незаконним, ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального права, та неповного з'ясування обставин справи.
Представник відповідача вказує на те, що відповідач неодноразово звертав увагу суду першої інстанції на те, і що першоджерелом інформації, яка спростовується у цій справі, є стаття під назвою «Скрытые за «фасадом». Кто на самом деле владеет строительным бизнесом в Киеве», яка розміщена на веб- сайті інтернет-видання «Економічна правда» ІНФОРМАЦІЯ_7 за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_21 (роздруківки наявні в матеріалах справи). Відповідач лише відтворив наявну в публічному просторі на момент його мовлення інформацію, жодним чином не спотворюючи її та не надаючи їй жодних власних авторських коментарів. Тобто, висловлювання, що є предметом спростування у цій справі, фактично, є цитуванням відповідачем зазначеної статті з інтернет-видання «Економічна правда», посилання на яку у вигляді скрін-шота, (на якому містяться достатні ідентифікуючі ознаки джерела-назва видання, назва статті та безпосередня цитата, яка відтворюється), міститься безпосередньо на відеозаписі в момент поширення і ОСОБА_1 висловлювання, яке є предметом спростування у даній справі.
З огляду на наведене, суд мав встановити цю важливу обставину, яка має значення для справи, з також те, що відповідач лише відтворив наявну в публічному просторі на момент його мовлення таку інформацію, першоджерелом якої він не є.
Суд першої інстанції помилково зобов'язав відповідача спростувати ту інформацію, яка ним особисто не була висловлена, оскільки це не відповідає нормам права та правовим висновкам Верховного Суду, наведеним в постанові від 24 листопада 2021 року у справі № 331/5809/16-ц.
Суд першої інстанції визнав встановленими обставини, що у спірному висловлюванні мова йшла саме про Асоціацію «Будівельна група «БУДДЕВЕЛОПМЕНТ» та ТОВ «СТАНДАРТ ІНЖИНІРИНГ ГРУП», проте, вони не є доведеними належними доказами, адже Витяги з ЄДРЮОФОПГФ такими не є, адже не розкривають всіх власників таких юридичних осіб, а також, ніяким чином не підтверджують, що відповідач мав на увазі саме ці юридичні особи. А тому вони не відповідають реальним обставинам справи, оскільки у спірному висловлюванні такі найменування не містяться.
Судом першої інстанції порушено норми процесуального права, оскільки суд обґрунтував оскаржуване рішення не належними доказами та припущеннями, які нічим не підтверджені.
Суд першої інстанції не встановив обставину, яка має значення для справи, про те, що спірне висловлювання містить питання, які становлять значний суспільний інтерес, а отже, становить оціночне судження.
Представник відповідача також звертає увагу на те, що у наявному в матеріалах справи висновку експерт взагалі не аналізувала того, що спірне висловлювання стосується питань, які становлять суспільний інтерес, а отже, може лише на цій підставі становити оціночне судження, а не констатацію фактів. Крім того вважає, що експерт, взагалі, виходить за межі поставлених питань, припускається нелогічних висновків та додумує за відповідача те, що насправді він не говорив. Експерт аналізує оціночні судження відповідача щодо особи ОСОБА_4, які, взагалі, не відносяться до спірного висловлювання та до позивача, та доходить до абсолютно хибного висновку про те, що «установлені висловлювання містять образливу компоненту, яка є зневажливою стосовно особи ОСОБА_2 , а тому формують у свідомості адресатів негативний образ ОСОБА_2 ».
Також представник відповідача зазначає, що суд першої інстанції не встановив, хоча мав встановити, що ані в самому спірному висловлюванні, ані в відеозаписі в цілому взагалі не йдеться про те, що позивач на сьогодні та/або на період після повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України 24 лютого 2022 року має (продовжує мати) будь-які зв'язки з ОСОБА_17 , як і не йдеться про будь-яку антиукраїнську діяльність позивача, а також відеозапис не містить жодних відомостей, спрямованих на применшення чи дискредитацію діяльності ОСОБА_2 щодо її сприяння Силам оборони України та благодійній діяльності в описаних у позовній заяві сферах.
На підставі викладеного, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.
Позивач правом на надання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась.
В судовому засіданні представник відповідача - адвокат Боднар Б.Є. підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у ній, просив про задоволення заявлених ними вимог.
Представник позивача - адвокат Сурник В.М. заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, просив залишити його без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів виходить з такого.
Судом встановлено, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 опублікував відеоролик під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_19» за посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_5 », в якому ОСОБА_1 (на 1,08 хв.-1,26 хв.) заявив: «В 2020 году ОСОБА_8 купил долю в строительном бизнесе БУДДЕВЕЛОПМЕНТ и ЕНСО. Тогда основной пакет акций принадлежал ОСОБА_4, ОСОБА_2 и ОСОБА_10 ».
Відповідно до Звіту за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_22 » від 31 січня 2023 року № 18/2023-ЗВ, наданого Консорціумом «Український центр підтримки номерів і адрес» Дочірнього підприємства «Центр комплектації адресного простору мережі Інтернет», роздруківка файлу фіксації, що містить відображення змісту веб-сторінки, сформована о 10 год. 31 хв. Веб-сайт відео-хостингу ''YouTube" (https://www.youtube.com/) фактично є багатокористувацькою платформою, користувачі якої мають технічну можливість створювати власні канали відео-контенту. Так, на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_13 створено канал відео-контенту, доступний й за адресою у мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_3 який позиціонує себе в якості офіційного YouTube-каналу Народного депутата України ОСОБА_1. Автентичність цієї сторінки підтверджена значком ©, який вказує, що це офіційний канал автора, виконавця, компанії або відомої особи, а також допомагає відрізняти його від інших каналів зі схожими назвами на YouTube, На цьому YouTube-каналі розміщені, зокрема, наступні ідентифікатори - Facebook-сторінка: ІНФОРМАЦІЯ_14 (автентичність останньої підтверджена синьою візиткою ©, яка означає що Facebook підтвердив справжність профілюю цієї публічної особистості); Telegram -сторінка: ІНФОРМАЦІЯ_16 Instagram-сторінка: ІНФОРМАЦІЯ_17 Враховуючи викладене, власником веб-сайту: https://www.youtube.com є реєстрант доменного імені youtube.com - Google LLC , якщо інше не визначене умовами договору між останнім та отримувачем послуг хостингу та/або володільцем обліковогоо запису, або якщо такий договір відсутній. При цьому, власником YouTube-каналу: ІНФОРМАЦІЯ_3 є Народний депутат України ОСОБА_1 (т.1 а.с.31-44
Як вбачається з Витягів із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Асоціації «Будівельна група «Буд девелопмент» та ТОВ «СТАНДАРТ ІНЖИНІРИНГ ГРУП» станом на ІНФОРМАЦІЯ_7 та на ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутні дані про ОСОБА_23 як співвласницю Асоціації «Будівельна група «БУДДЕВЕЛОПМЕНТ» та ТОВ «СТАНДАРТ ІНЖИНІРИНГ ГРУП». (т.1 а.с.45-72)
Відповідно до висновку експертів від 25 лютого 2024 року № 235/236 за результатами проведення комплексної судово психолого-лінгвістичної експертизи, проведеної Національним науковим центром «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України на замовлення представника позивача ОСОБА_24 , у стенограмі відеоролика під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_23» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_24, що починається словами «В 2020 году ОСОБА_8...» та закінчується «...пакет акций принадлежал ОСОБА_4, ОСОБА_9 » міститься негативна, образлива інформація публічного характеру про ОСОБА_2 , виражена у формі фактичного твердження про те, що вона разом із бізнес-партнерами, іншими власниками «основного пакета акций ... Буд Двелопмент и компании ЕНСО», уклала угоду з продажу частки будівельного бізнесу «Буд Двелопмент» та компанії «ЕНСО» із ОСОБА_17 - колишнім українським проросійським політиком, який має тісні зв'язки з президентом росії ОСОБА_25 , був одним із керівників забороненої партії «Опозиційна платформа - За життя», звинувачений в Україні у колабораціонізмі, українофобних й проросійських поглядах, у 2023 році був позбавлений громадянства України. Негативна, образлива інформація виражена лексичними засобами в такій фразі: «В 2020-м году ОСОБА_8 купил долю в строительном бизнесе Буд Девелопмент и компании ЕНСО. Тогда основной пакет акций принадлежал ОСОБА_4, ОСОБА_9 и ОСОБА_10 »; висловлювання виражено у формі фактичного твердження про те, що ОСОБА_18 у 2020 році придбав частку в будівельному бізнесі Буд Девелопмент та компанії ЕНСО і що основний пакет акцій цього бізнесу належав ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_10 .
У стенограмі відеоролика «ІНФОРМАЦІЯ_25 » висловлювання ОСОБА_1 «В 2020 году ОСОБА_8 купил долю в строительном бизнесе Буд девелопмент и компании Енсо. Тогда основной пакет акций принадлежал ОСОБА_4, ОСОБА_2 и ОСОБА_10 » виражено у формі фактичного твердження про те, що ОСОБА_18 у 2020 році придбав частку в будівельному бізнесі Буд Девелопмент та компанії ЕНСО і що основний пакет акцій цього бізнесу належав ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_28 (т.1 а.с.199-229)
Матеріли справи містять роздрукований варіант статті під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_6 », яка розміщена на веб- сайті інтернет-видання «Економічна правда» ІНФОРМАЦІЯ_7 за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_21 і посилання на яку у вигляді скрін-шота, міститься безпосередньо на відеозаписі в момент поширення і ОСОБА_1 висловлювання, яке є предметом спростування у даній справі. У тексті вказаної статті міститься інформація про ОСОБА_29 , як співзасновницю «Столиця груп». Також зазначено про нею як про одну з осіб, які мають відношення до «bud development» з посиланням на трьох учасників ринку (т.1 а.с.95-116)
Конституцією України в ст. 3 закріплено, що людина, її честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до ст.28 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності. А в силу ст. 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності і правах.
У відповідності з ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
В свою чергу ст. 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Разом з тим відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
Відповідно до ст. 200 ЦК України інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Суб'єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями. Порядок використання інформації та захисту права на неї встановлюється законом.
В порядку визначеному ч.1 ст.201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
Згідно з ч.1 ст.277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок порушення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.
Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила (ч.6 ст. 277 ЦК України).
Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена (ч.7 ст. 277 ЦК України).
Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про інформацію» інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про інформацію» основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.
Статтею 27 Закону України «Про інформацію» передбачено, що порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законами України.
За змістом ст. 29 Закону України «Про інформацію» суспільство має право на отримання суспільно необхідної інформації і предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов'язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.
Положеннями ст.30 цього Закону визначено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.
В рішенні від 10 серпня 2006 року у справі «Ляшко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що свобода вираження поглядів являє собою одну з важливих засад демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу та самореалізації кожного. Предмет пункту другого статті 10 застосовується не тільки до «інформації» чи «ідей», які були отримані зі згоди чи розглядаються як необразливі чи як малозначущі, але й до тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та відкритості думок, без чого неможливе «демократичне суспільство». Свобода політичних дебатів перебуває в самому серці побудови демократичного суспільства, що наскрізь пронизує Конвенцію. Межі припустимої критики відповідно ширші, коли йдеться про політика, ніж коли йдеться про пересічного громадянина. На відміну від останнього, кожне слово та дія першого неминуче та свідомо стають об'єктом ретельного вивчення з боку журналістів та громадськості, і, отже, він повинен виявляти вищий ступінь толерантності (див. Lingens v. Austria, рішення від 8 липня 1986, Series A no. 103, п. 42).
Суд також звернув увагу на те, що повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею 19.
У пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини від 29 березня 2005 року у справі «Українська прес-група проти України» зазначено, що навіть, якщо висловлювання є оціночним судженням, пропорційність втручання має залежати від того, чи існує достатній фактичний баланс для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшенням за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя (рішення DEHAES GIJSELSv. BELGIUM, стор. 236, параграф 47).
Аналіз практики ЄСПЛ дає підстави стверджувати, що слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна (рішення ЄСПЛ від 08 липня 1986 року в справі «Лінгенс проти Австрії»). Однак навіть у разі, якщо висловлення є оціночним судженням, пропорційність втручання може залежати від того, чи існує достатнє «фактологічне підґрунтя» для оспорюваного висловлювання, в іншому випадку воно буде надмірним (рішення ЄСПЛ у справі «Ліндон, Очаковський-Лоран та Жулі проти Франції»). Щоб розрізнити твердження щодо фактів та оціночні судження необхідно враховувати обставини справи та загальний тон висловлювань (рішення ЄСПЛ у справі «Бразільє проти Франції» від 11 квітня 2006 року), оскільки судження з питань, які становлять суспільний інтерес, можуть на цій підставі становити оціночні судження, а не твердження щодо фактів (рішення ЄСПЛ «Патурель проти Франції» від 22 грудня 2005 року, «ТОВ «Інститут економічних реформ» проти України» від 02 червня 2016 року).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 грудня 2021 року у справі № 905/902/20 вказала на те, що праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію, а також інформацію, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
У п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» зазначено, що при розгляді даної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Згідно з п. 18 зазначеної постанови, обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Пунктом 19 вказаної вище постанови Пленуму Верховного Суду України судам також роз'яснено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з'ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Отже, спростуванню підлягає тільки поширена недостовірна інформація і саме позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 листопада 2019 року у справі №904/4494/18 вказала на те, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Верховний Суд у постанові від 19 жовтня 2022 року у справі №753/22612/17 звернув увагу на те, що не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростування, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
В постанові від 05 лютого 2025 року у справі № 372/4284/23 Верховний Суд вказав на те, що ознаками оціночного судження є відсутність у його складі посилань на фактичні обставини та відсутність можливості здійснити перевірку такого судження на предмет його відповідності дійсності. Фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об'єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Ураховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об'єктивною, незалежною від думок і поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
За змістом ч. 3 ст.12, ч.1ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено частиною другою ст. 77 ЦПК України.
За правилом ч. 1 ст. 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Відповідно до ст. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.
Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.
У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.
У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.
Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 761/39429/14-ц вказав на те, що згідно з положеннями статті 277 ЦК України та статті 12 ЦПК України обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 28 квітня 2022 року у справі № 521/10766/18 вказав на те, що згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.
Виходячи з наведених норм чинного законодавства, кожному гарантовано право на судовий захист особистих немайнових прав, за умови доведення наявності порушеного права позивача відповідачем.
З наведених обставин справи вбачається, що позивач звертаючись до суду з позовом вказувала на порушення її права на захист ділової репутації внаслідок поширення відповідачем інформації у формі публікації в мережі Інтернет відеоролику.
Обставини поширення інформації відповідачем підтверджуються матеріалами справи, а також їх не заперечувала сторона відповідача в ході розгляду. Таким чином, позивач довела у суді публічне поширення відповідачем зазначеної інформації.
Під час розгляду справи встановлено, що у спірних висловлюваннях, які були поширені відповідачем містяться твердження про те, що ОСОБА_30 у 2020 році придбав частку в будівельному бізнесі БУДДЕВЕЛОПМЕНТ та компанії ЕНСО і що основний пакет акцій цього бізнесу належав, у тому числі, ОСОБА_2 .
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Вищевказані висловлювання є саме фактичними твердженнями, а не оціночними судженнями, оскільки є констатацією фактів, висловлені без припущень, і ці факти можуть бути перевірені на відміну від оціночних суджень. Спірні висловлювання також не містять розмірковування та оцінки тих фактів, про які в них йдеться, а викладені як констатація фактів. Натомість містять в собі як твердження про конкретну обставину, так і конкретну особу, зокрема позивача, достовірність якого потребувала б доведення у ході розгляду справи. На характер тверджень як фактичних також вказано у висновку експертів від 25 липня 2024 року № 235/236 за результатами проведення комплексної судової психолого-лінгвістичної експертизи, який не спростований стороною відповідача.
Тому доводи відповідача про те, що спірні висловлювання мають характер оціночних суджень, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки вони стосуються конкретних подій, конкретних осіб, зокрема, позивача та подаються як установлений факт.
В апеляційній скарзі сторона відповідача вказує на те, що оспорювана інформація була першочергово поширене не ним, а інтернет-виданням «Економічна правда», він лише відтворив наявну в публічному просторі на момент його мовлення інформацію із здійсненням посилання у вигляді скрін-шота, в момент поширення. Разом з тим у статті інтернет-видання «Економічна правда» міститься інформація про позивача як про одну з осіб, які мають відношення до «bud development», проте не вказано ні про наявність у позивача права власності, ні про здійснення нею відчуження. А тому з огляду на відмінність поширеної інформації, апеляційний суд відхиляє вказані доводи сторони відповідача.
За загальним правилом недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності.
В ході розгляду справи відповідач не надав суду доказів на підтвердження поширених ним фактичних обставин, а з огляду на характер інформації, яка полягає у володіння певним майном та здійснення його відчуження, хоча перевірка такої інформації може бути здійснена за відкритими даними державних реєстрів, як до поширення, так і на час розгляду справи. В свою чергу, позивачем доведено факт недостовірності інформації даними з держаних реєстрів, які вважаться достовірними. Твердження сторони відповідача про те, ці дані не відповідають реальним обставинам справи, оскільки у спірному висловлюванні такі найменування юридичних осіб не містяться, слід також визнати необґрунтованими, оскільки суду не надані дані про інших юридичних осіб з такими чи аналогічними найменуванням, де серед власників наявні дані про позивача.
А отже позивачем доведено факт недостовірності інформації, натомість стороною відповідача не виконаний обов'язок, визначений положеннями ЦК України та ЦПК України щодо доведення того, що поширена інформація є достовірною. Негативний характер висловлювання полягає у вказівці на наявність ділових зв'язків позивача з особою, відносно якої державою застосовані санкції, на що вказано і у висновку експертів від 25 липня 2024 року № 235/236 за результатами проведення комплексної судової психолого-лінгвістичної експертизи, який не спростований стороною відповідача.
Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту. Проте честь, гідність і ділова репутація за нормами ЦК України, визнаються особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
А отже слід погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що твердження відповідача відносно позивача, висловлені у зазначеному відео формують негативну громадську думку, руйнують позитивний імідж та репутацію позивача, а, відтак, є такими, що порушують право позивача на повагу до його честі, гідності і ділової репутації, а тому позов підлягає задоволенню. Тобто суду доведено, що внаслідок поширення цієї інформації було порушено особисті немайнові права позивача, оскільки в оспорюваній інформації містяться відомості про події, та факти, які не відповідають дійсності і мають негативний характер. Колегія суддів також зауважує, що оспорювана інформація не є вирваною з контексту, а становить предмет оскарження в частині, що стосується прав позивача.
З урахуванням наведеного колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що оспорювана інформація, яка порушує права позивачів, підлягає до спростування відповідачем, який несе відповідну цивільну відповідальність,
За загальним правилом спростування недостовірної інформації здійснюється у спосіб в який вона була поширена. В цій справі поширення оспорюваної інформації відбувалось в мережі Інтернет на сторінці відповідача на каналі «YouTube», а тому достатнім буде спростувати недостовірну інформацію у такий же спосіб.
На підставі викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, вказані позовні вимоги є необґрунтованими, а тому слід погодитись з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для залишення їх без задоволення.
За наведених обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства, наданим доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного суду не вбачає.
Враховуючи відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування рішення суду першої інстанції, відсутні і підстави для компенсації відповідачеві понесених ним витрат на стадії апеляційного перегляду справи.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 04 серпня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В.В. Соколова
Судді: О.В. Желепа
Т.О. Невідома