справа № 759/3601/25
провадження № 22-ц/824/4300/2026
головуючий у суді І інстанції Бабич Н.Д.
05 травня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Писаної Т.О.
суддів - Приходька К.П., Журби С.О.
за участю секретаря судового засідання - Івкової Д.Л.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києвавід 16 жовтня 2025 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України про встановлення факту, що має юридичне значення,
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення юридичного факту, а саме факту спільного проживання із померлим ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період з травня 2004 року і до його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що вона проживала разом з ОСОБА_3 з 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 у цивільному шлюбі, який вони не реєстрували, так як не було потреби. Почали спільно проживати, вели спільний побут та мали взаємні права та обов'язки, тобто перебували у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу з травня 2004 року. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 , тобто за адресою реєстрації заявниці. Також зазначила, що 29.08.2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були обвінчані у Православній церкві України Свято-Успенської Парафії. Дітей спільних в них не було. Одним із фактів того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , проживали разом є те, що заявниця здійснювала неодноразово виклики до поліції стосовно ОСОБА_2 , щодо вчинення останнім домашнього насильства. Виклики було зареєстровано до Інформаційно-комунікаційної системи Інформаційного порталу Національної поліції України в підсистемі «Єдиний облік»: № 22707 від 28.04.2023 року; № 31380 від 08.06.2023 року. За результатами їх опрацювання працівниками Святошинського управління поліції складено протоколи про адміністративні правопорушення за ст. 173-2 КУпАП: - ВАВ 259503 від 28.04.2024 року; - ВАВ 259842 від 08.06.2024 року + винесено ТЗПсК АА 119480 терміном на 10 діб. Після початку повномасштабного вторгнення російської федерації на території України ОСОБА_2 пішов до лав ЗСУ добровольцем, для участі у заходах пов'язаних з обороною та захистом Батьківщини. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , загинув поблизу с. Кринки, Херсонського району, Херсонської області. Через відсутність підтверджуючих документів про встановлення факту, проживання однією сім'єю, як подружжя вона позбавлена можливості отримати соціальні виплати та пільги від держави, як члену сім'ї загиблого військовослужбовця, тобто для отримання належного утримання з боку держави у зв'язку з втратою годувальника та одноразової грошової допомоги від держави, яка виплачується близьким родичам у разі загибелі (смерті) військовослужбовця при здійсненні заходів пов'язаних із захистом та обороною Батьківщини.
На думку позивача все вищезазначене свідчить про те, що між ними як жінкою та чоловіком склалися усталені відносини, які притаманні подружжю та є підтвердженням факту проживання однією сім'ю без реєстрації шлюбу.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України про встановлення факту, що має юридичне значення,- відмовлено.
Не погоджуючись із указаним рішенням суду ОСОБА_1 звернулася до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України про встановлення факту, що має юридичне значення задовольнити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що на підтвердження факту спільного проживання до заяви про встановлення юридичного факту спільного проживання були додані, зокрема, копії матеріалів адміністративної справи № 759/8063/23 та адміністративної справи № 759/10932/23 (разом - матеріали адміністративних правопорушень), які необґрунтовано були визнані судом такими, що не підтверджують факт спільного проживання як подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Вказує, що закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов'язком суду при їх оцінці.
Відтак вважає, що доказами на підтвердження факту сумісного проживання як подружжя є показання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , акт про фактичне місце проживання від 29 січня 2025 року, затверджений начальником ЖЕД-4 та підписаний свідками ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 в кв. АДРЕСА_2 , матеріали справи № 759/8063/23 та 759/10932/23.
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 04 травня 2023року у справі №759/8063/23 ОСОБА_2 було визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 04 серпня 2023року у справі № 759/10932/23 ОСОБА_2 було визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Звертає увагу суду, що протоколи про адміністративне правопорушення від 28 квітня 2023 року та 08 червня 2023 року, долучені до матеріалів адміністративних правопорушень та підписані ОСОБА_2 , містять інформацію, зокрема, про його місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Повістки про виклик до суду у справах № 759/10932/23 та 759/8063/23направлялися за адресою проживання ОСОБА_2 за вищезазначеною адресою.
Тобто, матеріали адміністративних правопорушень дозволяють зробити висновок про проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
З огляду на це, пояснення ОСОБА_9 та ОСОБА_10 піддаються сумніву, оскільки постійне проживання ОСОБА_2 за місцем реєстрації спростовується наявними в матеріалах справи доказами та показаннями інших свідків.
Скаржник та його представник вважають, що судом першої інстанції необґрунтовано зроблено висновок про те, що акт від 24 травня 2024року затверджений начальником ЖЕД-4, та підписаний свідками ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , про те, що. ОСОБА_2 проживав в будинку АДРЕСА_3 разом з братом ОСОБА_10 спростовує акт від 29 січня 2025 року затверджений начальником ЖЕД-2, та підписаного свідками ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , в кв. АДРЕСА_2 проживає та зареєстрована за вказаною адресою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 проживав з нею з травня 2004року по 06 червня 2023року з огляду на те, що сукупність доказів наданих скаржником доказів в цілому підтверджує достовірність інформації викладеної в акті від 29 січня 2025 року.
В той же час, звертає увагу, що реєстрація ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_3 , а не за місцем реєстрації ОСОБА_1 не може бути доказом проживання позивача за місцем своєї реєстрації, оскільки кожна особа вільна у виборі місця свого проживання, а тому воно може бути відмінним від зареєстрованого місця проживання.
Також в обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що під час розгляду справу у суді першої інстанції свідок ОСОБА_14 свідчила про те, що приблизно з 2005 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали разом в квартирі Скаржника в цивільному шлюбі без реєстрації шлюбу; свідок ОСОБА_6 надала показання про те, що вони вели спільне господарство, разом ходили до магазину, сварилися.
09 лютого 2026 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому представник ІНФОРМАЦІЯ_6 - ОСОБА_15 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
У судовому засіданні 05 травня 2026 року апелянт ОСОБА_1 просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України про встановлення факту, що має юридичне значення задовольнити.
Представник апелянта ОСОБА_16 була присутня в судовому засіданні, просила апеляційну скаргу задовольнити.
Заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України в судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про час, день та місце розгляду справи, що підтверджується звітом про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону відповідає.
При ухваленні рішення судом першої інстанції встановлено, що як вбачається з витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, ІНФОРМАЦІЯ_4 , народився ОСОБА_2 , батьками вказано ОСОБА_17 , яка змінила прізвище на ОСОБА_17 , та ОСОБА_17 (а.с. 178-181).
Як вбачається з витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть ОСОБА_17 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 184-18).
Як вбачається з витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , причина смерті - вибухова травма Т06.8 (а.с. 182-183).
Згідно наказу № 281 від 25.07.2023 р. про організацію призову військовозобов'язаних запасу на військову службу по загальній мобілізації на особливий період, проведено поставку військовозобов'язаних запасу щодо призову на військову службу по загальній мобілізації до військових частин та установ Збройних Сил України, інших військових формувань за нижчепойменованими списками з 25.07.2023 р., рядового ОСОБА_2 , ВОС 956647, зараховано до команди ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с. 202).
В судовому засіданні в суді першої інстанції були допитані свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .
Свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що вона є клієнткою ОСОБА_1 , яка працює перукарем. Вона неодноразово приходила до ОСОБА_1 додому, де в квартирі зустрічала ОСОБА_2 . Зі слів ОСОБА_1 їй відомо, що вона проживала з ОСОБА_2 в цивільному шлюбі, без реєстрації.
Свідок ОСОБА_6 , яка є сусідкою заявниці, суду пояснила, що приблизно з 2005р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали разом в квартирі заявниці. Їй відомо, що вони проживали разом без реєстрації шлюбу, разом ходили до магазину, вели спільне господарство, між ними були сварки.
Свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які є братами покійного ОСОБА_2 , суду надали пояснення про те, що їх брат постійно проживав в квартирі за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 . ОСОБА_1 вони не знають, брат при житті також про неї нічого не розказував. Також їм відомо, що ОСОБА_2 періодично мав зв'язки з іншими жінками, однак про те, що він проживав з ОСОБА_1 як чоловік з дружиною, їм нічого невідомо. На їх думку, ці зв'язки у брата були не серйозні, без наміру укладати шлюб.
Таким чином доказів про те, що 29.08.2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були обвінчані у Православній церкві України Свято-Успенської Парафії не підтверджено позивачем та не здобуто їх судом.
Згідно акту про фактичне місце проживання від 29.01.2025 р., затверджений начальником ЖЕД-2, та підписаного свідками ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , в кв. АДРЕСА_2 проживає та зареєстрована за вказаною адресою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 проживав з нею з 05.2004 р по 06.06.2023 р. (а.с. 69).
Однак, в матеріалах справи наявний Акт від 24.05.2024 затверджений начальником ЖЕД-4, та підписаний свідками ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , про те, що ОСОБА_2 проживав в будинку АДРЕСА_3 разом з братом ОСОБА_10 (а.с. 217), який спростовує Акт від 29.01.2025р.
Згідно відповіді №301666-2024 Святошинського УП ГУНП у м. Києві від 31.12.2024 року, повідомлено, що Святошинським УП ГУНП у м. Києві, зафіксовано два виклики щодо домашнього насильства відносно ОСОБА_1 зі сторони ОСОБА_2 . Виклики було зареєстровано до Інформаційно-комунікаційної системи Інформаційного порталу Національної поліції України в підсистемі «Єдиний облік»: № 22707 від 28.04.2023 року; № 31380 від 08.06.2023 року. За результатами їх опрацювання працівниками Святошинського управління поліції складено протоколи про адміністративні правопорушення за ст. 173-2 КУпАП: - ВАВ 259503 від 28.04.2024 року; - ВАВ 259842 від 08.06.2024 року + винесено ТЗПсК НОМЕР_1 терміном на 10 діб (а.с. 40).
Постановою Святошинського районного суд м. Києва від 04.05.2023 р. ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП, згідно якої ОСОБА_2 вчинив насильство в сім'ї зі своєю співмешканкою за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 50-51).
Постановою Святошинського районного суд м. Києва від 04.08.2023 р. ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП, згідно якої ОСОБА_2 вчинив насильство в сім'ї зі своєю співмешканкою за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 65).
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що вищевказані постанови про вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства, не є доказами спільного проживання як подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Заявниця стверджувала, що вона з травня 2004 року по 16.10.2023 проживала разом ОСОБА_2 за адресою реєстрації останньої. Проте, обставини спільного проживання та ведення спільного господарства в ході розгляду справи не підтверджені. Так, згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть, ОСОБА_2 проживав за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 182 - зворотна сторона), заявниця має інше зареєстроване місце проживання, доказів на підтвердження ведення з ОСОБА_2 спільних витрат, спільного бюджету, ведення спільного господарства, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла за адресою, яку зазначає заявниця, його ремонт, надання взаємної допомоги за вказаний період з 2004 по 2023, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування вказаним вище житловим приміщенням у вказаний період суду не надані.
Таким чином, судом першої інстанції були досліджені усі докази, наявні у матеріалах справи та надано їм належну оцінку, відповідно до якої суд дійшов висновку, що беззаперечних обставин, які без сумнівів доводять вимоги позовної заяви щодо встановлення юридичного факту, а саме факту спільного проживання із померлим ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період з травня 2004 року і до його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 не встановлено.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2, 4 ст. 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Отже, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків. Для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню. Зокрема, до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім'ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.
Колегія суддів виходить із того, що юридичний факт проживання однією сім'єю має підтверджуватися сукупністю взаємопов'язаних і узгоджених доказів, які у своїй сукупності безсумнівно свідчать про наявність саме сімейних відносин, а не лише фактичного спільного перебування або співжиття.
Надані у справі докази не підтверджують у повному обсязі наявність усіх необхідних ознак сімейних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Так, хоча окремі докази та пояснення свідків вказують на можливість спільного проживання сторін у певні періоди, однак такі дані є неповними, суперечливими та не підтверджують наявності стабільного спільного побуту та ведення спільного господарства протягом заявленого тривалого періоду.
Належні та допустимі докази спільного бюджету, спільних витрат, набуття майна для спільного користування, взаємної матеріальної підтримки або інших ознак сімейних відносин у матеріалах справи відсутні. Надані акти про фактичне проживання містять розбіжності щодо місця проживання ОСОБА_2 , що знижує їх доказову силу та не дозволяє вважати їх безумовним підтвердженням заявленого факту.
Показання свідків, на які посилається апелянт, були предметом оцінки суду першої інстанції. Колегія суддів погоджується з висновком про те, що вони не є узгодженими та достатніми для встановлення юридичного факту, оскільки частина свідків підтверджує спільне проживання, тоді як інші свідки, зокрема близькі родичі померлого, заперечують такі обставини та вказують на інше місце його постійного проживання.
Посилання апелянта на матеріали справ про адміністративні правопорушення як на доказ спільного проживання не спростовують висновків суду першої інстанції. Відомості, зазначені у таких матеріалах, мають процесуальний характер та відображають дані, зафіксовані в межах адміністративного провадження, однак самі по собі не підтверджують факту наявності сімейних відносин у розумінні статті 3 Сімейного кодексу України.
Зазначення адреси проживання у протоколах або направлення процесуальних документів за певною адресою не є належним доказом спільного проживання однією сім'єю та не свідчить про наявність між особами взаємних прав та обов'язків подружжя.
Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції вже надав належну правову оцінку відповідно до вимог статті 89 ЦПК України. Підстав вважати таку оцінку неправильною або такою, що суперечить матеріалам справи, колегія суддів не встановила.
Таким чином, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, правильно визначив характер правовідносин, застосував норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу у заявлений період.
Враховуючи встановлені обставини справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, судом правильно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду міста Києвавід 16 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий Т.О. Писана
Судді К.П. Приходько
С.О. Журба