ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/24653/24
провадження № 2/753/1024/25
про відмову у відкритті провадження
"18" лютого 2025 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Котенко Р. В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Міністерства оборони України про притягнення посадових осіб до відповідальності та відшкодування шкоди,
до Дарницького районного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 із позовом до військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
У позові позивач просив суд:
«на підставі статті 20 Цивільного кодексу України про самозахист на свій розсуд та статті 36 Кримінального кодексу України «необхідна оборона» покарати командира роти ОСОБА_4 та т.в.о Головного сержанта роти ОСОБА_5 за правопорушення проти командира взводу ОСОБА_1 , що здійснені навмисно порушуючи пункт 4 вступної частини розділу Загальні положення Статуту внутрішньої служби Збройних сил України та статті 21(рівність громадян),23 (заборона розвитку громадянина з метою нашкодити іншому громадянину),27 (право на життя) ,28 ( честь і гідність громадянина та заборону катування) Конституції України, статті 288 (про свободу тазаборону фізичного та психологічного тиску) ,289 (про недоторканість громадянина) Цивільного кодексу України, статті 3 Європейської конвенції з захисту прав людини про заборону катування , пункту с) та пункту d) статті 6 та пункту f) статті 7 Римського статуту Міжнародного кримінального суду, з покаранням по статті 113 (диверсія, інше ушкодження здоров'я, довічний тюремний строк з конфіскацією майна), 127 (катування, 12 років позбавлення свободи в тюрмі) , 442 (геноцид, довічне позбавлення свободи в тюрмі) , 442.1 (катування, довічне позбавлення свободи в тюрмі), 435.1 (Образа честі і гідності військовослужбовця, 5 років позбавлення свободи в тюрмі), 296 (хуліганство, 7 років позбавлення свободи в тюрмі) Кримінального кодексу України, статті 186(самоуправство) Кодексу про адміністративні правопорушення штраф, статті 23 Цивільного кодексу України про компенсацію в грошовому розмірі за душевні та морально психологічні страждання. Отже прошу Дарницький районний суд м. Києва призначити правопорушникам командиру роти ОСОБА_6 т.в.о Головного сержанта роти наступні покарання:
1) по статті 113 (диверсія, інше ушкодження здоров'я, довічний тюремний строк з конфіскацією майна),
2) 127 (катування, 12 років позбавлення свободи в тюрмі) ,
3) 442 (геноцид, довічне позбавлення свободи в тюрмі) ,
4) 442.1 (катування, довічне позбавлення свободи в тюрмі),
5) 435.1 (Образа честі і гідності військовослужбовця, 5 років позбавлення свободи в тюрмі),
6) 296 (хуліганство, 7 років позбавлення свободи в тюрмі) Кримінального кодексу України,
7) статті 186 (самоуправство) Кодексу про адміністративні правопорушення штраф,
8) статті 23 Цивільного кодексу України про компенсацію в грошовому розмірі за душевні та морально психологічні страждання.
9) За спробу сконструювати ситуацію з аптечкою протигазом та підсумком з метою, щоб військовослужбовець був винен кошти, що є закомуфльованою крадіжкою і по статті 185 Кримінального кодексу України карається штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від вісімдесяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або пробаційним наглядом на строк до п'яти років, або обмеженням волі на той самий строк.».
05 січня 2025 року позивачем була подана позовна заява у новій редакції, де він визначив новий склад відповідачів, а саме відповідачами вказав ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Міністерство оборони України. Позовні вимоги залишились незмінними.
Дослідивши зміст позовної заяви та доданих до неї документів, вважаю, що у відкритті провадження у справі слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Вирішуючи питання про прийняття заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, суд повинен перевірити належність справи до його юрисдикції (предметної та суб'єктної) та підсудності (територіальної юрисдикції).
Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частинами 1, 2 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач, звертаючись до суду із цивільним позовом, свої вимоги обґрунтовує вчиненням відповідачами щодо нього кримінальних правопорушень під час несення ним військової служби, за наслідком чого просить суд «призначити правопорушникам покарання», зазначаючи при цьому конкретні статті Кримінального кодексу України та вказуючи конкретні покарання за кожне з правопорушень.
Разом з тим, у разі, якщо особа вважає, що щодо неї вчинене кримінальне правопорушення, має право звернутися в порядку КПК України до відповідних правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
Так, зокрема, відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Притягненню особи до кримінальної відповідальності передують певні процесуальні дії у кримінальному провадженні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Як вказав Верховний Суд у постанові від 20 січня 2025 року у справі № 296/12456/23, приписи закону «суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства» (п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України), «суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України) стосуються як позовів, які не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати.
Поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується як тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Отже, з огляду на зміст та вимоги позовної заяви, суд доходить висновку, що вона не підлягає розгляду в судах в порядку цивільного судочинства, внаслідок чого у відкритті провадження у цій справі слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 5, 10, 19, 186, 260, 261, 353, 354ЦПК України, суддя
Відмовити у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Міністерства оборони України про притягнення посадових осіб до відповідальності та відшкодування шкоди.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Р. В. Котенко