Справа № 308/6642/26
06 травня 2026 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді Шепетко І.О.,
за участі секретаря судових засідань Фітаса А. М.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову одночасно з пред'явленням позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Петефі,44» про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, -
Заявниця ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з заявою про забезпечення позову одночасно з пред'явленням позову до Ужгородської міської ради, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Петефі,44» про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії
Заяву про забезпечення позову мотивовано тим, що до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області позивачем ОСОБА_1 подано позов до Ужгородської міської ради та ОСББ «Петефі,44», у якому позивач просить визнати незаконним та скасувати рішення Ужгородської міської ради LXXVIII сесії VIII скликання №2726 від 16 квітня 2026 року в частині визначення цільового призначення земельної ділянки, а також у частині невирішення питання щодо накладення сервітуту на її користь, та зобов'язати Ужгородську міську раду внести відповідні зміни до вказаного рішення.
В обґрунтування поданої заяви представник заявника зазначає, що оскаржуваним рішенням ОСББ «Петефі,44» надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1269 га для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку на пл. Шандора Петефі в м. Ужгород.
Позивач вважає, що під час прийняття зазначеного рішення Ужгородською міською радою не було враховано її права як власника квартири АДРЕСА_1 , доступ до якої, за твердженням позивача, здійснюється через територію внутрішнього двору будинку АДРЕСА_2 .
Також у заяві зазначено, що у випадку реалізації ОСББ «Петефі,44» оскаржуваного рішення та подальшого виготовлення і затвердження проєкту землеустрою без встановлення сервітуту на користь позивача, остання може бути позбавлена можливості проходу, проїзду та паркування автомобіля біля належної їй квартири.
Крім того, заявник посилається на висновок земельно-технічного дослідження №809/02-26 від 17.03.2026 року, відповідно до якого при формуванні земельної ділянки доцільним є встановлення сервітуту для забезпечення доступу до квартири позивача.
У зв'язку з наведеним позивач вважає, що існує ймовірність порушення її прав та ускладнення їх подальшого захисту, а тому просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони ОСББ «Петефі,44» реалізовувати рішення Ужгородської міської ради №2726 від 16.04.2026 року до вирішення спору по суті.
На підставі ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається без повідомлення учасників справи, а відтак керуючись ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши та оцінивши подану заяву та додані до неї документи, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до частин 1, 2 статті 149 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Крім того, ч. 3 ст. 150 ЦПК України імперативно встановлює, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Згідно вимог п. 4 постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22.12.2006, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза не виконання та утруднення виконання можливого рішення про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась із такою заявою, позовним вимогам.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Крім того, згідно з позицією Європейського суду з прав людини заходи забезпечення (тимчасові заборони), які вживає суд у процесі вирішення спору, повинні відповідати закону, враховувати суспільні (загальні) інтереси та пропорційність між використаними засобами та метою, яку прагне суд досягнути (див., наприклад, Джиніч проти Хорватії, (заява № 38359/13), п.п. 61-62 Карагасаноглу проти Туреччини) (заяви № 21392/08 та 2 інші заяви, п.п. 144-153)).
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в цивільному процесі, механізмом, який покликаний гарантувати, у суворій відповідності до закону та за наявності безумовних фактичних підстав, (1) виконання майбутнього рішення суду або/та (2) ефективний захист позивача, який неможливий без негайного втручання суду.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявників щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Законом передбачено, що забезпечення позову можливе лише у разі достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Разом з тим у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, обґрунтуванням співмірності виду забезпечення позову, інші відомості, необхідні для забезпечення позову.
Судом встановлено, що предметом позову у даній справі є вимоги ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради та ОСББ «Петефі,44» про визнання незаконним та скасування рішення Ужгородської міської ради LXXVIII сесії VIII скликання №2726 від 16.04.2026 року в частині визначення цільового призначення земельної ділянки та невирішення питання щодо встановлення сервітуту, а також зобов'язання внести зміни до зазначеного рішення.
Так, позивач у своєму позові просить суд:
-визнати незаконним та скасувати рішення Ужгородської міської ради №2726 від 16.04.2026 року в частині визначення цільового призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку;
-визнати протиправним невирішення питання щодо встановлення сервітуту на користь позивача;
-зобов'язати Ужгородську міську раду внести зміни до зазначеного рішення шляхом передбачення встановлення сервітуту для забезпечення проходу, проїзду та доступу до квартири позивача.
Одночасно із позовом позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони ОСББ «Петефі,44» реалізовувати рішення Ужгородської міської ради №2726 від 16.04.2026 року до вирішення спору по суті.
Разом з тим, суд зазначає, що заявлений позивачем захід забезпечення позову не відповідає критеріям обґрунтованості, необхідності та співмірності.
Так, доводи заявника про можливе порушення його права на доступ до квартири у майбутньому ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними доказами.
Позивачем не доведено існування фактичних дій відповідача, які б свідчили про реальне порушення її права доступу до нерухомого майна.
Сам по собі факт надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою не свідчить про виникнення у відповідача права на забудову земельної ділянки чи зміну існуючого порядку користування нею, оскільки проєкт землеустрою на даний час не виготовлений, не погоджений та не затверджений у встановленому законом порядку.
Крім того, заявником не наведено обґрунтованих причин, за яких необхідно застосувати саме такий захід забезпечення позову, як повна заборона реалізації рішення органу місцевого самоврядування.
Суд також враховує, що заявлені позовні вимоги підлягають дослідженню та оцінці під час розгляду справи по суті, а вжиття заходів забезпечення позову не може підміняти собою вирішення спору та фактичне надання правової оцінки оскаржуваному рішенню до ухвалення рішення у справі.
Позивачем не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду або ефективний захист чи поновлення її прав та інтересів.
З урахуванням наведеного, суд, надаючи оцінку обґрунтованості доводів, викладених у заяві про забезпечення позову, враховуючи співмірність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, забезпечення балансу інтересів сторін, а також відсутність належних доказів існування реальної загрози порушення прав позивача, приходить до висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 149-153, 353,354 ЦПК України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову одночасно з пред'явленням позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Петефі,44» про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя І.О. Шепетко