Провадження № 11-кп/821/360/26 Справа № 703/2661/20 Категорія: ч. 3 ст. 187 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
07 травня 2026 року м. Черкаси
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Черкаського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 11 грудня 2025 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сміла Черкаської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого, останнього разу 28.03.2023 вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області за ч.2 ст.15 ч.1 ст.357, ч.3 ст.15 ч.3 ст.185 КК, на підставі ст. 70, 71 КК, частково зміненим ухвалою Київського апеляційного суду від 20.02.2024, остаточно до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 5 місяців, відбуття покарання завершено повністю 25.04.2025
засуджено за ч.2 ст.185, ч.2 ст.121 та ч.3 ст.187 КК до покарання:
- за ч.2 ст.185 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
- за ч.2 ст.121 КК у виді позбавлення волі на строк 7 років;
- за ч.3 ст.187 КК у виді позбавлення волі на строк 7 років 4 місяці.
На підставі ч.1 ст.70 КК, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим, визначено ОСОБА_7 до відбування остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 4 місяці.
Початок строку відбування покарання обвинуваченому ухвалено обчислювати з дня набрання цим вироком законної сили.
На підставі ч.5 ст.72 КК зараховано ОСОБА_7 у строк відбування призначеного покарання строк його попереднього ув'язнення, обчислюючи його з 26 квітня 2025 року і до дня набрання вироком законної сили, з розрахунку - один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
На підставі ч.7 ст.72 КК зараховано ОСОБА_7 у строк відбування призначеного покарання строк застосування щодо нього запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту у період з 25 червня 2020 року по 25 серпня 2020 року включно з розрахунку - три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі.
Застосований щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою залишити без змін та продовжити його дію до набрання вироком законної сили.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати на проведення судових експертиз у загальній сумі 5967 грн. 87 коп.
Вирішена доля речових доказів відповідно до ст.100 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Встановлені судом першої інстанції обставини.
Вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим в тому, що він 07 лютого 2020 року близько 03 год. 30 хв., за попередньою змовою з особою, відносно якої матеріали виділено в окреме кримінальне провадження, пішли до домоволодіння ОСОБА_10 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , через хвіртку проникли до подвір'я домоволодіння за вказаною вище адресою, де умисно, з корисливих мотивів з метою заволодіння чужим майном, шляхом витягування шибки вікна, проникли в середину будинку.
Проникнувши у вказаний будинок, переслідуючи свій злочинний намір, ОСОБА_11 та невстановлена особа, почали навмисно наносити удари потерпілому у голову та грудну клітину, вимагаючи при цьому грошові кошти.
У подальшому, ОСОБА_11 та невстановлена особа заволоділи майном потерпілого ОСОБА_12 , годинником марки «Політ», вартістю 750 грн. 00 коп., гаманцем коричневого кольору, вартістю 45 грн. 00 коп. з грошовими коштами в сумі 300 гривень, карткою банку «Сбербанк» на ім'я ОСОБА_13 , накопичувальною карткою магазину «Асоль», після чого з місця вчинення злочину зникли.
Унаслідок вказаних дій ОСОБА_14 та невстановленої особи ОСОБА_15 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді синця повік лівого ока із раною його верхнього повіку, що згідно висновку судово-медичної експертизи №05-6-01/079 від 18.02.2020 відносяться до категорії легких, що спричинило короткочасний розлад здоров'я та завдано матеріальних збитків на загальну суму 1095 грн.
Указані дії ОСОБА_7 судом кваліфіковані за ч.3 ст.187 КК України, як розбій, поєднаний з проникненням у житло.
Він же 23 червня 2021 року близько 13 год. 00 хв., перебуваючи неподалік домоволодіння АДРЕСА_1 на перехресті з вул. Львівська, м. Сміла Черкаської області, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, під час сварки, умисно наніс близько 4 ударів в обличчя потерпілому ОСОБА_16 , внаслідок чого останній упав на землю. Після чого наніс кілька ударів ногами по тулубу та близько 5 ударів ногою по голові, заподіявши йому такі тілесні ушкодження: травма голови у вигляді забою та розмізчення речовини головного мозку, крововиливів під м'які мозкові оболонки головного мозку та мозочка, крововиливів в м'які тканини голови та скроневих м'язів, синців та саден на обличчі, які за ознакою небезпеки для життя відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, внаслідок яких останній помер.
Указані дії ОСОБА_7 судом кваліфіковані за ч.2 ст.121 КК, як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Він же, 23 червня 2021 року близько 13 год. 00 хв., маючи не погашену судимість за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, перебуваючи неподалік домоволодіння №57 по вул. Кармелюка, м. Сміла Черкаської області на перехресті з вул. Львівська, м. Сміла Черкаської області, повторно, умисно, таємно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, шляхом вільного доступу у ОСОБА_17 викрав чоловічу сумку для документів із шкірозамінника, вартість якої становить 106 грн. 67 коп., в якій знаходився мобільний телефон марки «Хіаоті Redmi Note 7» моделі M1901F7G» вартістю 2 616 грн. 67 коп., чохол до мобільного телефону вартістю 55 грн., чим заподіяв останньому матеріальної шкоди на загальну суму 2 778 грн. 34 коп. Після чого, з місця вчинення злочину із викраденим майном зник та розпорядився ним на власний розсуд.
Указані дії ОСОБА_7 судом кваліфіковані за ч.2 ст.185 КК, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.
Вимоги апеляційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі прокурор, не заперечуючи доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, просить вирок щодо нього, змінити через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. На підставі положень ч.4 ст.70 КК, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28.03.2023, більш суворим, призначеним указаним вище вироком Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 11.12.2025 призначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді 7 років 4 місяців позбавлення волі. На підставі ч.4 ст.70, ст.72 КК зарахувати в строк остаточного покарання, покарання, відбуте ОСОБА_7 за вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28.03.2023.
Обґрунтовуючи свої вимоги посилається на те, що вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28.03.2023 ОСОБА_7 засуджено за ч.2 ст.15 ч.1 ст.357, ч.3 ст.15 ч.3 ст.185 КК, з урахуванням ст.ст.70,71 КК, який змінено ухвалою Київського апеляційного суду від 20.02.2024. до 3 років 5 місяців позбавлення волі, відбуття якого завершено 25.04.2025.
Кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст.185. ч.2 ст.121, ч.3 ст.187 КК, за вчинення якого ОСОБА_7 засуджено за новим вироком від 11.12.20025 до 7 років 4 місяців позбавлення волі, вчинені ним 07.02.2020 та 23.06.2021 відповідно, тобто до ухвалення щодо нього попереднього вироку від 28.03.2023. Відтак за новим вироком суд мав би застосувати положення ч.4 ст.70 КК, оскільки згідно із ч. 4 ст.70 КК, якщо після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, остаточне покарання призначається за правилами визначеними ч.ч.1-3 цієї статті (сукупність злочинів). Ці приписи закону є імперативними і підлягають обов'язковому виконанню, однак суд першої інстанції цього не зробив.
Позиції учасників судового провадження.
Після докладу суддею-доповідачем змісту вироку, доводів апеляційної скарги, були заслухані:
- прокурор, який підтримав вимоги апеляційної скарги, пославшись на доводи, що в ній викладені;
- обвинувачений та його захисник, які не заперечили проти апеляційної скарги прокурора, вважаючи вирок суду законним.
Мотиви суду.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора, обвинуваченого та його захисника, вивчивши матеріали провадження та дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів приходить до таких висновків.
Зі змісту ст.370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та умотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з ч. 1 ст. 404 КК суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, винуватості обвинуваченого, кваліфікації його дій за ч.2 ст.185, ч.2 ст.121, ч.3 ст.187 КК в апеляційній скарзі прокурором не оспорюються, а тому відповідно до положень ст. 404 КПК апеляційним судом не перевіряються.
Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, то колегія суддів уважає їх обґрунтованими, враховуючи таке.
Апеляційний суд установив, що вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28.03.2023 ОСОБА_7 засуджено за ч.2 ст.15 ч.1 ст.357, ч.3 ст.15 ч.3 ст.185 КК, з урахуванням ст.ст.70,71 КК, який змінено ухвалою Київського апеляційного суду від 20.02.2024 до 3 років 5 місяців позбавлення волі, відбуття якого завершено 25.04.2025.
Разом з тим, кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст.185, ч.2 ст.121, ч.3 ст.187 КК, за вчинення якого ОСОБА_7 засуджено за новим вироком від 11.12.20025 до 7 років 4 місяців позбавлення волі, вчинені ним 07.02.2020 та 23.06.2021 відповідно, тобто до ухвалення щодо нього попереднього вироку від 28.03.2023.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК за правилами, передбаченими в ч. 1-3 цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами передбаченими в ст. 72 КК.
Положення, встановлені у ч.4 ст.70 КК, закон пов'язує лише з трьома моментами, а саме: а) всі кримінальні правопорушення вчинені особою до засудження хоча б за одне з них, тобто утворюють сукупність кримінальних правопорушень; б) ці кримінальні правопорушення виявлені у різний час після постановлення вироку за одне з них і повного або часткового відбуття за нього покарання; в) покарання, відбуте засудженим за попереднім (раніше постановленим) вироком, має бути обов'язково зараховано у загальну міру покарання, остаточно визначену за сукупністю кримінальних правопорушень.
Такі правові позиції викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15.02.2021 у справі №760/26543/17, однак. Судом при ухваленні вироку стосовно ОСОБА_7 не враховані.
За таких обставин, відбуття ОСОБА_7 покарання, призначеного вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28.03.2023, не впливає на необхідність визначення покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК.
Проте, незважаючи на вимоги ч.4 ст.70 КК та особливості застосування цієї норми кримінального закону, суд при ухваленні вироку не застосував положень цього закону України про кримінальну відповідальність, а також не зарахував покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, повністю відбутого ОСОБА_7 покарання за попереднім вироком від 28.03.2023 з урахуванням положень ст.72 КК.
Тим самим судом першої інстанції не враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 16.04.2024 у справі №487/459/19, згідно з якою не зарахування у строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень згідно з положеннями ч.4 ст.70 КК, відбутого покарання, призначеного попереднім вироком є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Оскільки вироком від 28.03.2023 ОСОБА_7 засуджено до реального покарання у виді позбавлення волі, яке на час ухвалення нового вироку обвинуваченим відбуто, однак судимість за цим вироком не знято та не погашено, то відповідно до вимог ч.4 ст.70 КК відбутий строк покарання необхідно зарахувати у строк остаточно призначеного покарання за вироком Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 11.12.2025.
Отже, суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_7 покарання, повинен був урахувати положення ч. 4 ст. 70 КК та призначити йому остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань за вироком Бориспольського міськрайонного суду Київської області від 28.03.2023, після чого у строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зарахувати відбуте повністю або частково покарання за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст.72 цього Кодексу.
Указаних вимог закону суд першої інстанції не дотримався, оскільки незважаючи на те, що кримінальні правопорушення за останнім вироком від 11.12.2025 ОСОБА_7 вчинив до постановлення вироку від 28.03.2023, не застосував положення ч. 4 ст. 70 КК, чим допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
У відповідності до п.4 ч.1 ст.409 КК України неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є підставою для зміни вироку при розгляді справи судом апеляційної інстанції.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 зміні в частині призначеного покарання.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 408, 409,413, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_9 задовольнити.
Вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 11 грудня 2025 року щодо ОСОБА_7 змінити в частині призначеного покарання.
Вважати засудженим ОСОБА_7 за ч.2 ст.185, ч.2 ст.121, ч.3 ст.187 КК за ч.2 ст.185, ч.2 ст.121 та ч.3 ст.187 КК до покарання:
- за ч.2 ст.185 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
- за ч.2 ст.121 КК у виді позбавлення волі на строк 7 років;
- за ч.3 ст.187 КК у виді позбавлення волі на строк 7 років 4 місяці.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим, визначити покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 4 місяці.
На підставі положень ч.4 ст.70 КК, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 березня 2023 року, більш суворим, призначеним вироком Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 11 грудня 2025 року призначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді 7 років 4 місяців позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст.70, ст.72 КК зарахувати в строк остаточного покарання, покарання, відбуте ОСОБА_7 за вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 березня 2023 року.
У решті вирок суду залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_4
ОСОБА_3