Провадження № 11-кп/821/74/26 Справа № 696/850/23 Категорія: ч. 1 ст. 119 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
29 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засіданняОСОБА_5
за участі:
прокурорівОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
потерпілої ОСОБА_10 ,
представника потерпілої ОСОБА_11
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали кримінального провадження № 12020250000000146 за апеляційними скаргами прокурора Смілянської окружної прокуратури ОСОБА_6 та потерпілої ОСОБА_10 на вирок Кам'янського районного суду Черкаської області від 13 червня 2024 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кам'янка, Кам'янського району, Черкаської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, одруженого, не працюючого за станом здоров'я, на утриманні має сина 20.02.2013 року народження, військовозобов'язаного, раніше не судимого,
визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України, та виправдано.
Цивільний позов ОСОБА_10 до ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишено без розгляду.
Вирішена доля речових доказів, відповідно до ст. 100 КПК України,
Органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачувався в тому, що він, 05.12.2022 року близько 14-00 год. керуючи автомобілем марки «ЗІЛ» моделі «157КВ» із д.р.з. НОМЕР_1 та рухаючись в лісовому масиві в області 8 кварталу, 11 виділу Тимошівського лісництва Кам'янського лісового господарства Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства, проявив необережність у формі злочинної недбалості і, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння у виді смерті, хоча повинен і міг їх передбачити, не сприймаючи свої дії як загрозу життю ОСОБА_12 , незважаючи, що попереду вантажівки по напрямку руху знаходиться повалене дерево породи липа, здійснив наїзд передніми колесами автомобіля марки «ЗІЛ» на верхню частину стовбура, яке в свою чергу, внаслідок спричиненого механічного впливу виконало роль важеля, в результаті чого нижньою частиною свого стовбура звалило інше сухе дерево породи липа, яке внаслідок механічної дії на нього та сили земного тяжіння впало на голову ОСОБА_12 , спричинивши йому відповідно до висновку експерта № 05-6-02/346 від 13.02,2023 тілесні ушкодження у вигляді: А) відкриту черепно-мозкову травму: перелому кісток основи і склепіння черепа, субарахноїдальні крововиливи на випуклих поверхнях лобних і тім'яних та лівих скроневій і потиличній частках головного мозку, забиття мозкової речовини на поверхні лівої скроневої частки головного мозку, розчавлення мозкової речовини на поверхні основ обох лобних і лівої скроневої часток головного мозку, крововиливи у шлуночках мозку, кровотечі із отворів зовнішніх слухових ходів, крововилив на внутрішній поверхні проекції підлеглих тканин до тім'яної та лівої скронево-потиличної областей голови, суцільний синець на повіках лівого ока, синець на передній і задній поверхні лівої вушної раковини та в лівій завушній області та які містять ознаку ТЯЖКОГО тілесного ушкодження, а саме небезпека для життя, смерть ОСОБА_12 перебуває у прямому причинному зв'язку із даними тілесними ушкодженнями; Б) перелом ребер: зліва 1-3 по передньо-паховій лінії без розриву плеври та із крововиливами в прилеглі тканини, справа 1-2 по передньо-паховій лінії без розриву плеври та із крововиливами в прилеглі тканини, перелом 11 ребер з обох сторін в місці їх прикріплення до хребтового стовпа без розриву плеври та із крововиливами в прилеглі тканини, перелом грудини на рівні 2-го міжреберного проміжку із повним розходженням країв та крововиливом у прилеглі тканини, скалковий перелом тіла 4-го хребця без ушкодження спинного мозку, крововилив в прилеглих тканин проекції 3-5 грудних хребців, скалковий перелом тіла 11-го хребця без ушкоджень спинного мозку, крововилив в прилеглих тканин проекції 11-12 грудних хребців, крововилив у товщі тканин переднього середостіння.
Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_2 о 23 год. 30 хв. помер в реанімаційному відділенні «Кам'янської багатопрофільної лікарні» Кам'янської міської ради Черкаської області.
Органом досудового слідства вищезазначені дії ОСОБА_8 кваліфіковано як вбивство, вчинене через необережність, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.119 КК України.
Судом першої інстанції, виходячи з загальних засад кримінального судочинства, виправдано ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України, у зв'язку з недоведеністю, що в діянні ОСОБА_8 є склад інкримінованого кримінального правопорушення, оскільки в судовому засіданні прокурором не доведено наявність обов'язкового елементу суб'єктивної сторони злочину, винуватість ОСОБА_8 у вбивстві, вчиненому з необережності. Так як суду не надано доказів, які б давали підстави вважати, що обвинувачений повинен був і міг передбачити можливість настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій пов'язаних з керуванням транспортного засобу, що при звело до смерті потерпілого. Крім того в обвинуваченні не значиться, які саме правила порушив ОСОБА_8 .
Судом першої інстанції зазначено, що в ході судового розгляду не встановлено факту наїзду ОСОБА_8 на повалене дерево, зазначивши, що факторів падіння трухлявого дерева в лісі може бути безліч, і враховуючи обставини кримінального правопорушення, досліджені докази, в тому числі це могла бути вібрація від руху габаритного транспортного засобу, що могло бути суттєвими для падіння дерева ніж сила тяжіння, вітер, чи розмерзання трухлявої деревини.
Не погоджуючись з вироком суду, прокурор Смілянської окружної прокуратури ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій, вважаючи його незаконним, просив скасувати через невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_8 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнити останнього від відбування покарання встановивши іспитовий строк 2 роки. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_10 задовольнити в повному обсязі. Вирішити долю речових доказів: автомобіль марки ЗІЛ-157 КВ д.н.з. НОМЕР_2 - залишити у володінні ОСОБА_13 , звільнивши його від обов'язку зберігати речовий доказ, CD-R диск залишити при матеріалах кримінального провадження.
Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор зазначає, що вина ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю доведена зібраними під час досудового розслідування доказами, дослідженими в ході судового розгляду.
Аналізуючи досліджені в ході судового розгляду докази, навіть не приймаючи до уваги свідчення ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , єдиним можливим механізмом отримання ОСОБА_12 тілесних ушкоджень є падіння дерева на останнього.
Причиною падіння дерева, став наїзд вантажівки на інше дерево, яке виконало роль важеля, в результаті чого нижньою частиною свого стовбура звалила інше сухе дерево породи липа.
Підтвердженням цьому є дані протоколу огляду місця події, на якому зафіксовано положення дерев, а саме «Дерево стовбуром на відстані 3,90 м лежить на іншому дереві, корінь дерева знаходиться на висоті 46 см від землі. Корінь сухий, чистий, трухлий. Вказане дерево стовбуром лежить на стовбурі іншого дерева загальною довжиною 10,90 м., корінь вказаного дерева знаходиться на висоті 15 см від землі місце від кореня рихле, частково засипане сухим листям, шириною 60 см, глибиною близько 15 см, коріння дерева має нашарування землі.» При цьому звертає увагу суду на те, що коріння одного дерева сухе та чисте, що свідчить про тривалий час перебування його зваленим і на висоті, на корінні іншого дерева малось нашарування землі, це свідчить про нетривалий час від падіння.
Також під час слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_13 на кроні одного з дерев зафіксовано пошкодження кори деревини на відстані 3,6 м. від правого краю у вигляді відшарування. Крім того свідок відтворюючи обстановку події вказав, що погода була безвітряною та ясною.
За таких обставин, не встановлено іншої сили, крім наїзду вантажівки на стовбур дерева, яка спричинила падіння липи.
Прийняття судом, як єдино вірним, свідчення обвинуваченого ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_13 щодо зупинки вантажівки, оскільки кущ впирався у праве крило автомобіля, у зв'язку з чим унеможливлювався подальший рух є технічно не спроможними.
Висновок суду, що ОСОБА_8 переїхав дерево уже після того, як ОСОБА_12 , привезли до лікарні, не узгоджується з даними протоколу огляду місця події, під час якого зафіксовано сліди вантажівки у вигляді прим'ятого листя лише до першого стовбура. При цьому відсутні будь-які сліди відшарування на стовбурі липи.
За таких обставин, висновок суду, що факторів падіння трухлявого дерева в лісі може бути безліч, в тому числі це могла бути вібрація від руху габаритного транспортного засобу, що могло бути суттєвішим для падіння дерева ніж сила тяжіння, вітер, чи розмерзання трухлявої деревини повністю спростовується матеріалами кримінального провадження.
Судом першої інстанції в порушення ст. 7, 22, 23, 94, 95, 96, 97, 290, 352, 370, 374 КПК України упереджено оцінено письмові та речові докази у справі, показання свідків та потерпілої, які в сукупності вказують на беззаперечну вину у формі злочинної недбалості, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України.
В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_10 просила вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_8 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України і призначити покарання у межах санкції ч. 1 ст. 119 КК України і стягнути з нього матеріальну і моральну шкоду у відповідності до цивільного позову, заявленого в кримінальному провадженні.
Вважає висновки суду про виправдування обвинуваченого Чередніченка передчасними, необ'єктивними та такими, що не відповідають нормам кримінального процесуального законодавства України.
Вказує, що при ухваленні вироку судом першої інстанції не прийнято до уваги та не враховано її показання дані в ході судового розгляду, показання свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_13 .
Заслухавши доповідача, думки прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , потерпілої ОСОБА_10 та її представника ОСОБА_11 , які підтримали апеляційну скаргу прокурора та потерпілої ОСОБА_10 , просили їх задовольнити, вирок суду першої інстанції скасувати та ухвалити новий, яким ОСОБА_8 визнати винуватим та засудити за ч. 1 ст. 119 КК України до 4 років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України на 2 роки; думки обвинуваченого ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_9 , які заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора та потерпілої, просили вирок суду залишити без змін; вивчивши матеріали кримінального провадження, повторно дослідивши за клопотанням прокурора докази по справі в заявлених та задоволених апеляційним судом межах, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто в тому числі ухвалене з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу, з наведенням належних та достатніх мотивів і підстав його ухвалення.
Законним є судове рішення, постановлене за умови правильного застосування кримінального закону і дотримання при проваджені у справі кримінально-процесуального закону.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог кримінально-процесуального закону.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення.
Відповідно до вимог ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Статтею ст. 62 Конституції України гарантується, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому КПК України, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
В п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» № 5 від 29.06.1990 зазначено про недопустимість обвинувального ухилу при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення, і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється, якщо не буде доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Згідно з вимогами п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України у разі визнання особи виправданою, у мотивувальній частині вироку зазначається формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення; мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, яким керувався суд.
Колегія суддів вважає, що місцевий суд виконав всі вимоги закону, а тому відсутні будь-які правові підстави для скасування виправдувального вироку.
Так, оцінивши досліджені у кримінальному провадженні докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності і достатності, суд першої інстанції обґрунтовано ухвалив виправдувальний вирок, пославшись на п.3 ч.1 ст. 373 КПК України, так як дійшов правильного висновку, що прокурором не доведено, що в діянні обвинуваченого ОСОБА_8 наявний склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України.
Вказана позиція викладена і в п. 146 справи «Барбера, Мессегуэ и Джабардо проти Іспанії» від 06.12.1998, де Європейський Суд з прав людини зазначив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.
Суд може постановити обвинувальний вирок лише в тому випадку, коли винуватість обвинуваченої особи доведено поза розумним сумнівом. Тобто дотримуючись засади змагальності й виконуючи свій професійний обов'язок, передбачений ст. 92 КПК України, сторона обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна та безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції зі свого боку забезпечив сторонам усі можливості для реалізації своїх прав у судовому засіданні в межах кримінального процесуального закону.
Ретельно перевіривши зібрані під час досудового розслідування та надані прокурором докази, на підставі яких ОСОБА_8 було пред'явлено обвинувачення, суд навів детальний аналіз усіх досліджених доказів і дав належну оцінку кожному з них та їх сукупності у взаємозв'язку.
При цьому суд встановив, що надані прокурором докази, а також показання свідків у судовому засіданні ні кожен окремо, ні у своїй сукупності не доводять того, що саме дії ОСОБА_8 призвели до смерті потерпілого ОСОБА_16 , тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 119 КК України, вчинене ОСОБА_8 .
Цей висновок суду ґрунтується на належних, допустимих, достовірних, а в сукупності - достатніх доказах, досліджених під час судового розгляду.
Судом першої інстанції надано належну оцінку доказам, наданим сторонами кримінального провадження. У судовому засіданні були допитані обвинувачений ОСОБА_8 , потерпіла ОСОБА_17 , свідки ОСОБА_18 , ОСОБА_15 , ОСОБА_19 , ОСОБА_13 , досліджені письмові та відеодокази, надані сторонами кримінального провадження.
Та обвинувачений ОСОБА_8 в суді першої інстанції свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав та пояснив, що 05.12.2022 він разом з ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_13 виїхали в ліс, щоб організувати заготівлю та доставку дров. Він разом з ОСОБА_20 рухалися на транспортному засобі ЗІЛ, який знаходиться у володінні ОСОБА_13 , а останній поїхав на УАЗ разом із ОСОБА_22 . При в'їзді в ліс їхній автомобіль застряг, через що вони затрималися до місця зустрічі. Зустрівшись ОСОБА_13 з ОСОБА_12 йшли попереду, а обвинувачений їхав автомобілем ЗІЛ за ними. У певний момент, знаючи стан дороги попереду, ОСОБА_13 жестами показав йому що потрібно об'їхати дорогу. З'їхавши з дороги, він зрозумів, що автомобіль за габаритами не може проїхати поворот, у зв'язку з чим йому потрібно було зробити кілька маневрів для того, щоб проїхати далі. Крило транспортного засобу вперлося в кущ, після чого він здав назад, щоб виконати маневр, і проїхавши вперед побачив лежачого на землі ОСОБА_23 . Спочатку не зрозумів, що трапилося, звуку падаючого дерева не чув через звук працюючого автомобіля. Стверджує, що наїзду на перешкоду у вигляді дерева не було, оскільки це було б відчутно віддачею в кермо, враховуючи, що автомобіль не обладнаний гідро підсилювачем керма. Потім він разом з ОСОБА_13 та ОСОБА_21 погрузили ОСОБА_16 в автомобіль УА та повезли його до лікарні. Після чого, він поїхав на 22 ділянку лісу, де його чекав лісник, продовживши рух вперед, та переїхавши лежаче дерево. Повернувшись після роботи з лісу, разом зі своїм братом з'явився до поліції для надання показань.
Потерпіла ОСОБА_17 суду першої інстанції показала, що зранку 05.12.2026 її чоловік ОСОБА_12 поїхав на підробітки у ліс. Близько 15 години прихав ОСОБА_24 та повідомив про те, що його брат зачепив деревину, яка впала та вдарила її чоловіка. Вважає, що обвинувачений і свідок не мали права транспортувати самостійно її чоловіка до транспортного засобу та мали дочекатися швидкої допомоги.
Допитані судом першої інстанції свідки ОСОБА_18 , ОСОБА_15 , ОСОБА_19 , які не були безпосередніми очевидцями події, що відбулася 05.12.2022, однак дали показання, що мають значення для розгляду даного кримінального провадження.
Так, свідок ОСОБА_19 та ОСОБА_18 показали, що як фельдшер швидкої допомоги надавала першу медичну допомогу ОСОБА_12 , якого привезли з лісу на автомобілі УАЗ та доставляла до приймального відділення. Зі слів ОСОБА_13 їй стало відомо, що на голову потерпілого впало дерево, внаслідок чого він зазнав відповідних травм. ОСОБА_18 , лікар анестезіолог, показав, що у ОСОБА_12 було діагностовано термальну кому, переведено до реанімаційного відділення, де проведено екстрену проти набрякову терапію. Стан потерпілого був тяжким, елементів свідомості не було.
Свідок ОСОБА_15 суду першої інстанції показала, що 05.12.2022 нею були відібранні пояснення у ОСОБА_13 у відділку поліції, після чого був здійснений виїзд на місце події, де вона була в складі слідчої оперативної групи. На прим'ятому листі було видно сліди від великогабаритного транспортного засобу в напрямку руху до першого поваленого дерева. На самій деревині сліди від транспортного засобу були лише одні. Оглянувши місце події вона склала протокол та схему місця події та фототаблиці до них. Також свідок висловила свою версію події, вважала, що обвинувачений наїхав на стовбур дерева, розташований на землі в поперек руху, від контакту транспортного засобу та дерева відбулася вібрація, внаслідок якої впало інше сухе дерево (згідно схеми під номером №2, в сторону, де стояв потерпілий на галявині. Таким чином, вона висловила власну думку і зробила припущення, щодо механізму падіння дерева. На місці, де лежав потерпілий ОСОБА_12 поряд була ще одна гілка, яка була в крові, але з місця події дана гілка не вилучалася, в протоколі ОМП та схемі до протоколу вона належним чином не відображена. Сліди від транспортного засобу не позначені, але з фото-таблиці долученої до протоколу, а саме фото №10 вони явно видні. В той же час пояснила, що під час огляду, транспортного засобу на місці події не було, так як зі слів ОСОБА_13 , його брат ОСОБА_25 залишив місце події.
Допитаний судом першої інстанції свідок ОСОБА_13 надав аналогічні показання показанням обвинуваченого ОСОБА_8 щодо руху автомобіля ЗІЛ-157КВ та пояснив, що 05.12.2022 на замовлення свого односельця виїхали в ліс, щоб організувати заготівлю та доставку дров. Він поїхав на УАЗ разом із ОСОБА_22 . Його брат ОСОБА_8 разом з ОСОБА_20 рухалися на транспортному засобі ЗІЛ, який знаходиться у володінні свідка. Вони мали зустрітися у визначеному місці, але брат затримувався в дорозі. Він вийшов йому на зустріч та побачив ОСОБА_16 який йшов попереду авто під керуванням брата. Він запропонував ОСОБА_25 проїхати не дорогою, а через галявину, так як попереду була велика калюжа, що могло становити перешкоду для руху транспортного засобу. Разом з ним ішов ОСОБА_26 , а ОСОБА_25 їхав позаду за 10-15 метрів. Обернувшись, він побачив, що автомобіль вперся крилом в кущ, який був розташований за 1-1,5 м., від першого поваленого дерева (згідно схеми) до коліс авто, після чого ОСОБА_25 здав назад, щоб уникнути перешкоди в русі. Зазначив, що відстань від куща до лежачого дерева працівниками поліції не замірялася. В той же час, він швидше пішов вперед, відійшов трохи далі від ОСОБА_16 , щоб подивитися куди краще проїхати авто, а коли повернувся, то побачив, що останній лежав на землі, зігнувши коліна і руки, шапка лежала поруч, а на голові була кров. Також кров була на гілці, яка знаходилась поряд з тілом ОСОБА_16 , на дереві під номером 2, згідно схеми, слідів крові не було. В цей час автоматично взяв телефон, щоб зафіксувати подію. Зрозумівши, що ОСОБА_26 у тяжкому стані прийняли рішення відвезти його в лікарню, так як швидка допомога в ліс не доїде. ОСОБА_27 сів на заднє сидіння і притримував ОСОБА_23 . Він зателефонував до швидкої, повідомив про подію і попросив, щоб карета швидкої допомоги виїхали на зустріч. По дорозі, перезавантажили ОСОБА_16 до карети швидкої допомоги. Наступного дня приїхали в лікарню, їм ніхто нічого не повідомив, а через день дізналися про смерть потерпілого ОСОБА_23 .
По даному факту в поліцію звернулися в той же день приблизно о 18:00 год., де його та ОСОБА_8 допитали уповноважені особи, після чого він поїхав разом працівниками поліції на місце огляду події.
Також судом першої інстанції були досліджені письмові докази, надані прокурором, а саме:
Рапорт про реєстрацію інформації в ЄО за №2866 від 05.12.2022 зафіксовано зміст звернення ОСОБА_13 проте, що 05.12.2022 близько 14 години в с. Юрчиха 8 квартал Тимошівського лісництва на ОСОБА_28 впало дерево сухостой в результаті перетрухання основи дерева, чим заподіяло останньому тілесні ушкодження.
Протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення або таке, що готується, від 05.12.2022 року зафіксовано, що 05.12.2022 року близько 14 год. 00 хв. в 8 кварталі Тимошівського лісу в наслідок падіння сухого стовбура деревини ОСОБА_28 отримав тілесні ушкодження.
Протокол огляду місця події з фото-таблицями до нього від 05.12.2022 року, повторно дослідженого апеляційним судом (а.с.108-118) з якого вбачається, що на місці події на 8 кварталі Тимошівського лісництва були наявні два повалених дерева породи липа, під одним з них лежить палиця з плямами бурого кольору.
Протокол огляду місця події від 07.12.2022 року з фототаблицею до нього, яким проведено огляд трупа ОСОБА_12 у приміщенні моргу.
Лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_12 №346, видане 08.12.2022 року, в якому зазначено, що останній помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , причина смерті, згідно з довідкою про причину смерті, - забиття головного мозку, відкрита черепно-мозкова травма, внаслідок удару падаючим предметом.
Відповідно до висновку експерта № 05-6-02/346 від 13.02.2023 року, повторно дослідженого апеляційним судом, смерть ОСОБА_12 настала внаслідок відкритої черепно-мозкової травми, що супроводжувалася переломом кісток основи і склепіння черепа із забиттям речовини головного мозку, під оболонковою і внутрішньо мозковою кровотечею та отяготилася набряком із набубнявінням речовини головного мозку і недокрів'ям внутрішніх органів. При судово-медичній експертизі трупа виявлені: відкрита черепно-мозкова травма, що виникла від дії твердого тупого предмета, містить ознаку тяжкого тілесного ушкодження, перебуває у прямому причинно-наслідковому зв'язку зі смертю ОСОБА_12 ; переломи ребер, що виникли від дії твердого тупого предмета, містять ознаку середнього ступеня тяжкості тілесного ушкодження; рани на передній поверхні правого і лівого ліктьових суглобів, які є наслідком надання медичної допомоги (а.с. 127-129)
Скріншоти переписок між потерпілою ОСОБА_10 та свідком ОСОБА_13 в месенджері «Viber» з яких вбачається, що ОСОБА_13 допомагав ОСОБА_10 по господарству після смерті її чоловіка, але з часом їхні стосунки погіршилися.
Протокол огляду транспортного засобу від 05.04.2023 року з фототаблицями до нього, згідно якого було оглянуто автомобіль марки «ЗІЛ-157КВ», д.н.з.нак НОМЕР_1 , 1973 року випуску, номер рами/кузова НОМЕР_3 ;
Відеозапис, знятий на мобільний телефон та наданий ОСОБА_13 , що міститься на CD-R диску, повторно досліджений апеляційним судом, з якого вбачаються обставини події, що мала місце в 8 кварталі виділу 11 Тимошівського лісового господарства 05.12.2022 року. На даному відеозаписі видно тіло чоловіка, який лежить на правому боці, на лівій скронево-лобовій частині голови наявна масивна пляма бурого кольору. При цьому автор відео коментує події і вказує, що дерево впало саме (а.с.162-166).
Протокол та відеозапис проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_13 від 23.06.2023 року, повторно досліджено апеляційним судом, з якого вбачається, що 05.12.2022 року ОСОБА_13 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 та ОСОБА_29 поїхали в ліс двома автомобілями УАЗ та ЗІЛ-157. До лісу під'їхали з різних сторін, і ОСОБА_13 , який їхав автомобілем УАЗ, вийшов з нього та пішов в напрямку звідки мав їхати ОСОБА_8 .. При цьому ОСОБА_29 залишився в автомобілі УАЗ. Почувши звук двигуна ОСОБА_13 пішов в напрямку автомобіля ЗІЛ-157, де зустрівся з ОСОБА_12 , який йшов на 10 метрів попереду вищезгаданого автомобіля. Рух лісовою дорогою вони продовжили разом, йдучи приблизно на 10 метрів попереду автомобіля ЗІЛ-157 та розмовляючи між собою. ОСОБА_12 розповів, що дорогою їх автомобіль застряг і їм довелося виїжджати за допомогою лебідки. Тоді ОСОБА_13 вирішив, шукати місце де можна об'їхати калюжі на дорозі, які він бачив, йдучи назустріч автомобілю ЗІЛ-157. Знайшовши місце, де можна проїхати, ОСОБА_13 вказав на те місце ОСОБА_8 . Зійшовши з дороги вони продовжили рух, допоки автомобіль не зупинився, оскільки кущ впирався у праве крило автомобіля. ОСОБА_13 не може визначити подальші маневри автомобіля ЗІЛ-157, оскільки розвернувся і відійшов на кілька метрів. Повернувшись назад, ОСОБА_13 побачив, що ОСОБА_12 лежить на землі, автомобіль ЗІЛ-157 залишився на тому ж місці. Наближаючись до ОСОБА_12 , ОСОБА_13 побачив у нього на голові кров і, зрозумівши ситуацію, вирішив зафіксувати все на телефон. Відеозапис є в матеріалах справи (а.с.162-166). Свідок припускає, що автомобіль наїхав на лежаче дерево, та наголошує, що не бачив моменту наїзду і не може стверджувати про наявність такого факту. Далі ОСОБА_13 гукнув ОСОБА_29 , який був в автомобілі УАЗ, а сам під'їхав вказаним автомобілем до місця події. Потім вони завантажили ОСОБА_12 на заднє сидіння автомобіля та поїхали в бік м. Кам'янка. Дорогою ОСОБА_13 почав викликати ШМД, оскільки на місці події мобільний зв'язок був відсутній. На автодорозі між с. Тимошівка та м. Кам'янка ОСОБА_12 завантажили в автомобіль ШМД. Дорогою ОСОБА_12 кілька разів приходив до тями, але відразу ж втрачав свідомість (а.с.169-175).
Висновок експерта № 05-6-01/213 від 11.07.2023 року, повторно досліджений апеляційним судом, згідно якого, тілесні ушкодження, які мали місце у трупа ОСОБА_12 , могли виникнути за механізмом падіння дерева, стовбур якого перебував у вертикальному або близькому до цього положенні, на тіло потерпілого. Тілесні ушкодження, які мали місце у трупа ОСОБА_12 , не могли виникнути за механізмом надання останньому медичної допомоги. Тілесні ушкодження, які мали місце у трупа ОСОБА_12 , не містять в собі специфічних чи характерних морфологічних ознак, які можуть давати підстави вважати, що вони виникли за механізмом травми від зіткнення автомобіля, що рухався, із людиною чи за механізмом травми від переїзду колесом (колесами) автомобіля (а.с.178-179).
Оцінюючи вказані докази відповідно до ст. 94 КПК України, як окремо та і в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що стороною обвинувачення не доведено поза розумним сумнівом належними, допустимими достатніми доказами, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 119 КК України, вчинене ОСОБА_8 .
Такий висновок суду першої інстанції колегія суддів вважає правильним, оскільки він ґрунтується на вимогах Закону, а доводи прокурора та потерпілої ОСОБА_10 , викладені в апеляційних скаргах, про наявність достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_8 , безпідставними.
За результатами апеляційного розгляду колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріали кримінального провадження на мають жодних об'єктивних даних, які б указували на те, що обвинувачений повинен був і міг передбачити можливість настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій пов'язаних з керуванням транспортного засобу, що призвело до смерті потерпілого ОСОБА_12 .
Органом досудового розслідування ОСОБА_8 інкримінується те, що він проявив необережність у формі злочинної недбалості, і не передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння у виді смерті, хоча повинен і міг передбачити, такі дії кваліфіковані за ч. 1 ст. 119 КК України.
Для кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 119 КК України, має бути доведена об'єктивна сторона кримінального правопорушення, що складається з діяння, наслідку та причинного зв'язку між ними, та суб'єктивна сторона у формі злочинної недбалості. Вольовий момент злочинної недбалості вказує на реальну можливість винного передбачити суспільно-небезпечні наслідки своєї поведінки, але незважаючи на це, він не активізує свої психічні сили і здібності для вчинення вольових дій, необхідних для запобігання таким наслідкам, тобто винний не передбачає можливості настання смерті іншої особи від вчиненої ним дії (бездіяльності), але повинен був і міг її передбачити, діючи з більшою обачністю.
За результатами судового розгляду судом першої інстанції встановлено факт спричинення 05.12.2022 потерпілому ОСОБА_12 тілесних ушкоджень, які перебувають у причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті, даний факт ніким з учасників судового провадження не заперечується.
Для доведення в даному випадку об'єктивної сторони злочину необхідно встановити наявність діяння - наїзд ОСОБА_8 на повалене дерево, наслідок - смерть потерпілого, та причинно-наслідковий зв'язок між діянням та наслідком, тобто того, що ОСОБА_8 здійснив наїзд на повалене дерево передніми колесами автомобіля марки «ЗІЛ».
З досліджених доказів судом першої інстанції та повторно досліджених апеляційним судом вбачається, що протоколом огляду місця події, схемою та фототаблицями до нього від 05.12.2022 зафіксовано два лежачих дерева породи липа та палицю з плямами бурого кольору на ній, слідів від коліс автомобіля не зафіксовано, зазначено, що на місці події наявні сліди у вигляді прим'ятого листя. Дізнавач ОСОБА_15 , яка складала зазначений протокол, пояснювала, що перед лежачим деревом було багато слідів від коліс автомобіля та сліди переїзду деревини були одні, що у згоджується з показаннями обвинуваченого проте, що він дійсно переїхав лежаче дерево уже після того як ОСОБА_12 повезли в лікарню.
Про те, що ОСОБА_8 не здійснив наїзд на повалене дерево в момент падіння дерева на голову потерпілого, також свідчать дані зафіксовані відеозаписом проведеного слідчого експерименту від 23.06.2023 за участі свідка ОСОБА_13 згідно якого під час вимірювання відстані від куща, в який вперся автомобіль, до розташування в той момент ОСОБА_13 , слідчий переступає лежаче дерево, яке знаходиться приблизно на 1-1,5 м. далі за кущ в напрямку руху автомобіля, та на яке, згідно з обвинувальним актом, наїхав ОСОБА_8 .
Даною слідчою дією було проведено відтворення дій, обстановки та обставин події, які сприймалися свідком ОСОБА_13 , при цьому слід зауважити, що жодних слідчих дій спрямованих на встановлення механізму, який спричинив смерть потерпілого, внаслідок недотримання обвинуваченим будь-яких правил, наказів, закону, під час вказаної слідчої дії не проводилось, таких слідчих дій не проводилось під час досудового розслідування.
Стосовно пояснень свідка ОСОБА_13 наданих під час слідчого експерименту щодо того, що падіння сухого дерева відбулося в наслідок наїзду ОСОБА_8 на лежаче дерево, яке виконало роль важеля, свідок ОСОБА_13 суду першої інстанції показав, що це було припущенням, яке було нав'язане працівниками правоохоронних органів.
Про нездійснення наїзду на деревину також свідчить відеозапис здійснений свідком ОСОБА_13 відразу після події, згідно якого останній декілька разів повторював про самостійне падіння дерева.
У колегії суддів відсутні підстави стверджувати, що виправдувальний вирок побудовано фактично на показаннях обвинуваченого ОСОБА_8 та ОСОБА_30 , як про це зазначає прокурор в апеляційній скарзі, оскільки вони були безпосередніми очевидцями події, їх показання є узгодженими між собою та дослідженими матеріалами кримінального провадження, та дають можливість відтворити обставини події, яка відбулася 05.12.2022, наслідки якої призвели до смерті потерпілого ОСОБА_12 , а саме наслідком смерті потерпілого є нещасний випадок.
Колегія судді погоджується з рішенням суду першої інстанції про відсутність підстав для критичної оцінки показань свідка ОСОБА_13 , який є братом обвинуваченого ОСОБА_8 , оскільки стороною обвинувачення надані суду докази які зібрані або самим свідком ОСОБА_13 ,, або за його участі, і в своїй сукупності вони узгоджується з матеріалами кримінального провадження. Підстави стверджувати, що свідок надавав суперечливі покази, які могли стати підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за дачу неправдивих показань відсутні, а його пояснення надані в ході слідчого експерименту у формі припущення, не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку.
Стосовно оцінки показань потерпілої ОСОБА_10 в частині того, що їй повідомив ОСОБА_13 про те, що саме ОСОБА_8 зачепив дерево, яке стало причиною смерті її чоловіка, то суд першої інстанції не взяв їх до уваги, оскільки потерпіло не була безпосереднім очевидцем подій, а про обставини їй відомо від іншої особи, яка допитувалася в ході судового розгляду, під присягою.
Слід зауважити, що при передачі інформації від однієї особи до іншої повноцінність інформації, її точність, значно знижується, тому стверджувати, що ОСОБА_13 повідомив потерпілу про причини смерті її чоловіка саме в такому вигляді як про це вказала потерпіла є сумнівним, враховуючи, що сам ОСОБА_13 про такі обставини суд не повідомляв, зазначаючи, що попередньо ним висловлювалися припущення, які не мають жодного правового підґрунтя.
Також припущення щодо розвитку подій, які відбулися 05.12.2022 висловлювала допитана в якості свідка судом першої інстанції дізнавач ОСОБА_15 , яка допустила припущення, що автомобіль під керування ОСОБА_8 міг здійснити наїзд на дерево, внаслідок чого повалене дерево спрацювало як важіль щодо іншого трухлявого дерева. При цьому останньою, при проведенні слідчої дії огляд місця події 05.12.2022, в протоколі слідчої дії, не зафіксовано жодних слідів автомобіля та того, що на лежачому дереві були виявлені сліди від коліс залишені транспортним засобом внаслідок його наїзду. Висловлені ОСОБА_15 припущення не знайшли свого обґрунтованого підтвердження в ході судового розгляду.
Факт наїзду обвинуваченим ОСОБА_8 на повалене дерево, яке виконало роль важеля, в результаті чого нижньою частиною свого стовбура звалила інше сухе дерево, на чому наполягає прокурор, за результатами судового розгляду як судом першої інстанції так і апеляційним судом не встановлено та не доведено належними та допустимими доказами.
Приймаючи рішення про виправдування ОСОБА_8 суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про не встановлення об'єктивної та суб'єктивної сторони інкримінованого останньому злочину, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що ОСОБА_8 здійснив наїзд на повалене дерево; міг виявити присипане листям повалене дерево; передбачити, що вказане дерево контактує і може виконати роль важеля для стоячого дерева, яке в свою чергу є сухим і може впасти; передбачити, що внаслідок дії важеля, стояче дерево впаде саме в те місце, куди рухався ОСОБА_12 , з даним висновком погоджується і колегія судів, оскільки під час апеляційного розгляду протилежного не встановлено та в апеляційних скаргах прокурора та потерпілої не наведено.
Доказів того, що обвинувачений ОСОБА_8 повинен був та міг передбачити можливість настання суспільного небезпечних наслідків своїх дій пов'язаних з керуванням транспортного засобу, що призвело до смерті потерпілого стороною обвинувачення не надано.
Колегія суддів вважає слушними зауваження суду першої інстанції про те, що в пред'явленому обвинуваченні не зазначено, які саме правила порушив ОСОБА_8 .
Висновки суду першої інстанції про те, щодо факторів падіння трухлявого дерева в лісі може бути безліч, враховуючи обставини кримінального правопорушення, досліджені докази, в даному випадку це могла бути вібрація від руху габаритного транспортного засобу, що могло бути суттєвішим для падіння дерева ніж сила тяжіння, вітер, чи розмерзання трухлявої деревини, про що йшлося в ході слухання справи. Сама по собі вібрація від руху транспортного засобу під керуванням обвинуваченого не може свідчити про наявність складу злочину передбаченого ч.1 ст. 119 КК України.
В апеляційній скарзі прокурор зазначає, що аналізуючи докази у справі, єдиним можливим механізмом отримання ОСОБА_12 тілесних ушкоджень є падіння дерева на останнього.
Колегія суддів зауважує, що факт спричинення ОСОБА_12 тілесних ушкоджень через падіння дерева на останнього учасниками судового провадження не осторюється. Предметом оскарження та перевірки є встановлення причини падіння дерева.
Доводячи свою позицію, що причиною падіння дерева, став наїзд вантажівки на інше дерево, яке виконало роль важеля, в результаті чого нижньою частиною свого стовбура звалила інше сухе дерево породи липа, прокурор посилається на протокол огляду місця події в якому зафіксовано положення дерев, їх розміри та стан, ступінь засипаності листям, стан коріння одне чисте та сухе, інше з нашаруванням землі, та на слідчий експеримент зі свідком ОСОБА_13 в ході якого, на кроні одного з дерев зафіксовано пошкодження кори деревини на відстані 3,6 м. від правого краю у вигляді відшарування.
Аналізуючи дані докази колегія суддів вважає, що вони не доводять позицію прокурора, а навпаки її спростовують. Так протоколом огляду місця події від 05.12.2022 зафіксовано розташування дерев по відношенню один до одного та лісу, їх габарити, особливості - щодо часткового засипання сухим листям, сліди у вигляді прим'ятого листя. При цьому даним протоколом на місці події не зафіксовано будь-яких слідів залишених саме транспортним засобом, місце зіткнення - наїзду автомобіля на дерево.
Колегія суддів не приймає до уваги те, що під час слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_13 на кроні одного з дерев зафіксовано пошкодження кори деревини у вигляді відшарування, оскільки такі пошкодження не були виявлені підчас огляду місця події 05.12.2022 і слідчий експеримент зі свідком проводився не одразу після означених подій, а більше ніж через півроку 23.06.2023, тому стверджувати, що пошкодження деревини виникло при контакті з автомобілем і саме 05.12.2022 підстави відсутні.
Також в апеляційній скарзі прокурор, як на доказ винуватості ОСОБА_8 посилається на покази дані обвинуваченим ОСОБА_8 та свідком ОСОБА_13 в ході досудового розслідування. Колегія суддів зауважує, що ґрунтуючись на фундаментальному значенні принципу безпосередності дослідження доказів, закріпленому в статтях 23 та 95 КПК України, суд не має права обґрунтовувати свої висновки показаннями, які він сам не сприймав у судовому засіданні.
Доводи, викладені в апеляційних скаргах прокурора та потерпілої, фактично зводяться до того, що єдиною і правильною версією подій, які відбулися 05.12.2022, є версія сторони обвинувачення, однак дана версія не знайшла свого обґрунтованого підтвердження належними та допустимими доказами, як в ході судового розгляду судом першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду. Апелянти не спростували висновків суду першої інстанції про відсутність об'єктивної та суб'єктивної сторони складу злочину, а інших достовірних та допустимих доказів кримінальне провадження не містить та стороною обвинувачення не надано.
Доводи прокурора та потерпілої про те, що виправдувальний вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_8 побудовано без належного аналізу доказів обвинувачення, які наявні в матеріалах справи, є необґрунтованими, оскільки судом першої інстанції були належним чином досліджені в повному обсязі докази, надані стороною обвинувачення, яким дана відповідна правова оцінка в їх сукупності, з якою погоджується і колегія суддів апеляційного суду.
Згідно ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
На суд не покладено обов'язок збирання доказів, а лише у відповідності до ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
За результатами апеляційного розгляду, колегією суддів не встановлено порушень вимог ст.ст. 7,9, 22, 23, 94, 370, 374 КПК України, як про це зазначає прокурор в своїй апеляційній скарзі, оскільки виправдувальний вирок суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Не наведено достатніх доказів для підтвердження обвинувачення і в апеляційних скаргах прокурора та потерпілої. В них зазначені лише докази, які вже були предметом дослідження суду першої інстанції, але вказані докази не є об'єктивними доказами винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, в якому він обвинувачувався, і на їх підставі неможливо постановити обвинувальний вирок щодо ОСОБА_8 про який просять прокурор та потерпіла в апеляційній скарзі.
З повторно досліджених апеляційним судом доказів в порядку ч. 3 ст. 404 КПК України за клопотанням прокурора в задоволених межах також не встановлено обставин які б спростовували висновки суду першої інстанції.
Перевіривши доводи апеляційних скарг прокурора та потерпілої щодо наявності підстав для скасування виправдувального вироку щодо ОСОБА_8 у зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, колегія суддів знаходить їх безпідставними та такими, що не можуть слугувати підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, з ухваленням нового вироку, з огляду на таке.
Відповідно до положень, передбачених ч.1 ст.411 КПК України, судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо: висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду; суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки; за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші; висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності.
Разом з тим, в апеляційних скаргах прокурора та потерпілої не зазначено передбачених наведеною вище статтею підстав, які б дозволили дійти висновку про те, що оскаржуване судове рішення, а саме виправдувальний вирок суду щодо ОСОБА_8 не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав, передбачених ст.ст.409, 411, 420 КПК України, для скасування оскаржуваного судового рішення, зокрема через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, та ухвалення нового вироку через скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б слугували підставою для скасування вироку суду, колегією суддів не встановлено.
З огляду на викладене, дотримуючись принципу презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, встановленого ст. 17 КПК України, колегія суддів не знаходить підстав, визначених КПК України, для скасування виправдувального вироку суду першої інстанції і ухвалення обвинувального вироку, а тому апеляційні скарги прокурора та потерпілої залишає без задоволення, а виправдувальний вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_8 - без змін.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів
Вирок Кам'янського районного суду Черкаської області від 13 червня 2024 року щодо ОСОБА_8 залишити без змін, а апеляційні скарги прокурора Смілянської окружної прокуратури ОСОБА_6 та потерпілої ОСОБА_10 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців в порядку, передбаченому ст. 426 КПК України.
Головуючий
Судді