Cправа № 127/15565/26
Провадження № 1-кс/127/5890/26
Іменем України
07 травня 2026 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Вінницького міського суду Вінницької області клопотання прокурора Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 , в рамках кримінального провадження № 42026022420000019 внесеного до ЄРДР 02.03.2026, про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився в м. Вінниця, громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання прокурора Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 , про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 ..
Під час розгляду, з матеріалів клопотання встановлено, що слідчим відділенням проводилося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025240040001912 від 09.05.2025, за ознаками кримінального правопорушень, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 31.05.2022 військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 солдат військової служби за контрактом ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , прож.: АДРЕСА_1 не прибув до подальшого місця несення військової служби, а саме військової частини НОМЕР_2 та без поважних причин був незаконно відсутній за місцем проходження військової служби, в умовах воєнного стану.
Будучи військовослужбовцем, солдат ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, окрім іншого, зобов'язаний свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно та чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, удосконалювати свою виучку та майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватись вимог Статутів Збройних Сил України, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, завжди пам'ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили України в цілому.
Відповідно до ст. ст. 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, окрім іншого, військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог Статутів Збройних Сил України, а також зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватись Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги Статутів Збройних Сил України, накази командирів.
Відповідно до ст.ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», останній вважається військовослужбовцем, який проходить військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Згідно вимог п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
17.03.2014 ОСОБА_7 Президента України №303/2014 «Про часткову мобілізацію» на території України оголошено часткову мобілізацію та після його затвердження 17.03.2014 Верховною Радою України цей Указ набрав чинності, у зв'язку з чим в Україні відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» розпочався особливий період.
У зв'язку з військовою агресією РФ проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, згідно з п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Законом України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому продовжувався та триває до теперішнього часу.
Водночас, у порушення зазначених вище норм законодавства України солдат ОСОБА_4 , вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Встановлено, що солдат ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив військовий злочин проти встановленого порядку проходження військової служби за наступних обставин.
Так, військовослужбовець військової служби за контрактом, солдат ОСОБА_4 , номер обслуги гармати протитанкового артилерійського взводу протитанкової артилерійської батареї протитанкового артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , перебуваючи в розташуванні військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 , відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 143 від 31.05.2022 вибув до нового місця служби у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 , розташованої в АДРЕСА_3 .
Після чого, ОСОБА_4 , діючи умисно, з особистих мотивів та з метою тимчасового ухилення від виконання обов'язків військової служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки та бажаючи їх настання, в умовах дії правового режиму воєнного стану, без отримання відповідного дозволу від командирів чи начальників та без наявності поважних причин, не прибув у встановлений строк до пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_3 , та не повернувся до військової частини НОМЕР_1 , чим допустив нез'явлення на службу у встановлений строк та в подальшому, час проводив на власний розсуд за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, до моменту його затримання 31.07.2023, у порядку ст. 208 КПК України працівниками поліції за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
За час відсутності у військовій частині НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 обов'язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами указаної військової частини, правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби, а також про учинене ним нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, не повідомляв та проводив час на власний розсуд.
10.03.2026 о 09:20 год. ОСОБА_4 затримано за підозрою у вчиненні злочину передбаченого ч.5 ст. 407 КК України.
Встановивши наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, відповідно до ст. ст. 40, 42, 208, 276, 277 та 278 КПК України 10.03.2026
Вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
копія матеріалів службового розслідування з військової частини НОМЕР_1 відносно ОСОБА_4 по факту самовільного залишення військової частини.;
Протоколом затримання ОСОБА_4 в порядку ст. 208 КПК України за вчинення злочину передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України;
Відповіддю на запит з Вінницького міського суду Вінницької області про судові засідання у яких особисто приймав участь ОСОБА_4 ;
Протокол допиту свідка ОСОБА_8 ;
Протокол допиту свідка ОСОБА_9 ;
Протокол допиту свідка ОСОБА_10 ;
Протокол допиту свідка ОСОБА_11 ;
Протокол допиту свідка ОСОБА_12 ;
Підозрюваний ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 5 до 10 років.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 10.03.2026 відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права внесення застави, строк дії якого закінчується 08.05.2026.
Обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 30.04.2026 скеровано для розгляду по суті до Вінницького міського суду Вінницької області, однак наразі підготовче судове засідання по даному кримінальному проваджені не призначено.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Метою застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 є забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, зокрема: прибувати за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду у призначений строк, а також підкорятися законним вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду. Таким чином у слідства виникла необхідність у застосуванні до останнього запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Така необхідність обумовлена тим, що не застосування до вказаної особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а застосування більш м'якого запобіжного заходу не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, з наступних підстав, зокрема:
незаконно впливати на свідків, експертів, спеціаліста цьому ж кримінальному провадженні, даний ризик доводиться тим, що ОСОБА_4 є військовослужбовцем, він матиме можливість здійснювати на свідків та потерпілого відповідний незаконний вплив, як у спосіб погроз, підкупу, психологічного впливу, так і в інший спосіб, з метою схилити їх до зміни своїх первинних показань, які вони надавали під час досудового розслідування, що в свою чергу буде перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, а також повному, всебічному та об'єктивному дослідженню всіх обставин справи, оскільки докази, на яких може ґрунтуватися або якими може спростовуватися обвинувачення, судом не досліджувались.
переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнути покарання та затягування строків досудового та судового розслідування, оскільки ОСОБА_4 з огляду на те, що покарання за вчинені кримінальні правопорушення є такими, що спроможні в значній мірі обмежити його права й свободи, в тому числі право на свободу пересування, то під страхом кримінальної відповідальності думки останнього з приводу можливої ізоляції до установи виконання покарань сприятимуть наявності вказаного ризику. У разі переховування підозрюваного стане неможливим подальше досудове розслідування, судове провадження та реалізація принципу змагальності сторін під час судового розгляду. Даний ризик також доводиться тими обставинами, що ОСОБА_4 не має сталих соціальних зв'язків, ніде не працює, неодружений, не має постійного джерела прибутку, тому він може залишити межі району і переховуватись, так як останнього нічого не стримує.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений, може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
До того ж перебування обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою не можна визнати таким, що є свавільним або таким, що порушує принцип справедливої співрозмірності. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд має право застосувати таке обмеження права на свободу як виняток із загального правила презумпції на користь свободи та гарантій недопущення свавільного затримання і тримання під вартою, які з огляду на практику Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України») для суду залишається домінантним керівним принципом і в цьому випадку, враховуючи мету застосування запобіжного заходу.
Враховуючи тяжкість вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, беручи до уваги його вік, стан здоров'я, ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, а також наявність ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, жоден з більш м'яких запобіжних заходів, крім тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
На підставі викладеного, керуючись ст. 36, 131, 132, 176-178, 182, 183, 184, 194 КПК України, прокурор просив слідчого суддю клопотання задовольнити та продовжити ОСОБА_4 строк тримання під вартою.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав та просив слідчого суддю клопотання задовольнити та продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4 , оскільки вчинено тяжкий злочин, заявлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися, зокрема обвинувачений може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, що унеможливлює застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Обвинувачений та його захисник в судовому засіданні заперечили проти клопотання прокурора, пояснили, що підозра необгрунтована, тому просили застосувати більш м'який запобіжний захід.
Слідчий суддя, вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Враховуючи наведене, судовий розгляд клопотання здійснювався за фіксації судового процесу технічними засобами.
Відповідно до ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
У разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.
В судовому засіданні встановлено, що обвинувальний акт по кримінальному провадженню направлено до суду, проте підготовче судове засідання не проведено, а строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого спливає.
Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і в обґрунтування продовження застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 покладається необхідність запобігання спробам ухилитися від органів досудового розслідування та/або суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводяться наданні сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального провадження; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначених у клопотанні.
З аналізу зібраних по кримінальному провадженню доказів, слідчий суддя дійшов висновку, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Вирішуючи питання про продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу, слідчий суддя враховує вік та стан здоров'я, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання останнього та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 має постійне місця проживання, військовослужбовець.
Органом досудового розслідування в ході розгляду клопотання наведено низку ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
В ході розгляду клопотання встановлено, що строк тримання ОСОБА_4 під вартою закінчується 08.05.2026.
Під час розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого кримінального правопорушення. Враховуючи наведене, а також обставини кримінального правопорушення в якому обвинувачується ОСОБА_4 , наслідки в результаті кримінального правопорушення, слідчий суддя вважає, що ризики в обґрунтування тримання під вартою обвинуваченого не зменшилися, тривають та ОСОБА_4 може ухилятися від органів досудового розслідування та/або суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, що унеможливлює обрання йому більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, а тому вказані ризики виправдовують необхідність продовження ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Прокурором в ході розгляду даного клопотання доведено, що вказані в клопотанні ризики не зменшилися та є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів в даному випадку є недоцільним і саме - тримання під вартою може запобігти зазначеним в клопотанні ризикам, а тому дане клопотання слідчий суддя вважає обґрунтованим, доведеним, та таким, що підлягає до задоволення.
Слідчий суддя при постановленні ухвали про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених названим Кодексом, а тому слідчий суддя вважає, що застава визначена ухвалою Вінницького апеляційного суду від 26.03.2026 слід залишити без змін у тому ж розмірі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 183, 193, 197, 199 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 (шістдесят) днів, тобто до 19 години 31 хвилин 05 липня 2026 року.
Строк дії ухвали визначити до 05 липня 2026 року.
Заставу визначену ухвалою Вінницького апеляційного суду від 26.03.2026 (справа № 127/7791/26) залишити без змін у тому ж розмірі.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом строку дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 , наступні обов'язки:
- прибувати на виклики слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за першою вимогою;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утриматись від спілкування із особами, які являються свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання свій паспорт, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Якщо ОСОБА_4 не виконає покладені на нього обов'язки, то застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
З моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави, в такому разі контроль за виконанням ухвали в частині виконання покладених на підозрюваного обов'язків покласти на прокурора.
Строк дії обов'язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави, визначити два місяці з моменту звільнення з-під варти внаслідок внесення застави.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, однак її оскарження не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя Вінницького міського суду
Вінницької області ОСОБА_13