Провадження № 11-сс/821/198/26 Справа № 695/1318/26 Категорія: ст. 276 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
07 травня 2026 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:
головуючоїОСОБА_2
суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря учасники справи: представник скаржника - адвокат прокурор ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 16 квітня 2026 про відмову в задоволенні скарги на повідомлення про підозру від 21 січня 2026 року, -
Адвокат ОСОБА_6 , в інтересах ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді зі скаргою на повідомлення дізнавача про підозру.
Скаргу обґрунтована тим, що 21.01.2026 дізнавачем СД Золотоніського РВП лейтенантом поліції ОСОБА_9 було складено повідомлення про підозру ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 та ч. 1 ст. 190 КК України у кримінальному провадженні № 12025255320000518 від 04.11.2025. Сторона захисту вважає вказане повідомлення про підозру необґрунтованим та таким, що винесене з грубим порушенням норм процесуального права.
Просив скасувати повідомлення про підозру ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 та ч. 1 ст. 190 КК України, яке було складене 21.01.2026 дізнавачем сектору дізнання Золотоніського районного відділу поліції ГУНП в Черкаській області лейтенантом поліції ОСОБА_9 та погоджене, того ж дня, прокурором Золотоніської окружної прокуратури ОСОБА_10 , у кримінальному провадженні № 12025255320000518 від 04.11.2025.
Зобов'язати уповноважену особу органу досудового розслідування, а також процесуального керівника, але не пізніше 24 годин з моменту оголошення ухвали, внести відомості про скасування повідомлення про підозру ОСОБА_8 від 21.01.2026 до ЄРДР у кримінальному провадженні № 12025255320000518 від 04.11.2025.
Ухвалою слідчого судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 16.04.2026 у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_6 , в інтересах ОСОБА_8 на повідомлення про підозру, складене дізнавачем СД Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_9 21.01.2026 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12025255320000518 від 04.11.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч.1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 190 КК України - відмовлено.
Ухвала мотивована тим, що повідомлення про підозру ОСОБА_8 від 21.01.2026 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 190 КК України відповідає вимогам ст. 277 КПК України, докази є достатніми, аби стверджувати про причетність його до вчинення вказаних кримінальних правопорушень, відповідають стандарту «достатніх підстав (доказів)» для підозри особи у вчиненні кримінальних правопорушень, письмове повідомлення про підозру складено та вручено, уповноваженою на це особою та у спосіб, передбачений ч.1ст. 278 КПК України.
Не погодившись із ухвалою суду, представник ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 16.04.2026 та постановити нову увалу, якою скаргу представника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 на повідомлення дізнавача про підозру - задовольнити в повному обсязі.
Вважає, що дану скаргу розглянув неповноважений склад суду, оскільки згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.04.2026, скарга адвоката ОСОБА_6 на повідомлення про підозру була автоматично передана судді ОСОБА_1 без проведення фактичного авторозподілу, що є порушенням вимог ст. 35 КПК України.
Зазначає, що матеріали кримінального провадження та відеозапис від 21.01.2026 беззаперечно підтверджують факт грубого порушення дізнавачем ОСОБА_9 процедури повідомлення про підозру, встановленої ст. 278 КПК України.
Дізнавач намагалася вручити підозру батькові підозрюваного, проте, у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що батько проживає разом із сином за вказаною адресою по АДРЕСА_1 . Відповідно до правової природи норми ч. 2 ст. 135 КПК України, статус «близького родича» сам по собі не дає права органу розслідування вручати йому підозру для подальшої передачі, якщо такий родич не мешкає в одному житловому приміщенні з адресатом.
Дізнавачем не доведено суті підозри, оскільки ОСОБА_8 був відсутній, а текст самої підозри не був зачитаний вголос (дізнавач лише коротко перелічила статті КК), зміст та обставини обвинувачення не були доведені навіть до відома присутньої особи. Це означає, що вимогу Закону про «повідомлення» (тобто роз'яснення по суті претензій) не було виконано навіть формально.
На відео зафіксовано, що поліцейські, не представились належним чином та не пред'явили службових посвідчень, не оголосили, яка саме процесуальна дія проводиться, що позбавило присутніх розуміння правової природи події та можливості скористатись правничою допомогою.
Крім того, незважаючи на те, що особа на відео відмовилася від отримання документів, дізнавач проводила цю дію без залучення понятих.
Ці факти свідчать про те, що події 21.01.2026 були не «повідомленням підозри», а хаотичною спробою створити видимість процесуальної дії у поєднанні з тим, що документ було залишено у громадському місці після категоричної відмови особи щодо його отримання, така дія не призвела до виникнення у ОСОБА_8 статусу підозрюваного.
Також адвокат звертає увагу на те, що підозра ґрунтується на припущеннях, що ОСОБА_8 знав про підробленість медичного висновку від 28.05.2024, проте, слідство не надало жодних доказів того, що медичний висновок є підроблений і того, що ОСОБА_8 брав участь у його виготовленні або вступав у змову з іншими особами, що є обов'язковим відповідно до ст. 358 КК України.
Таким чином, дізнавачем вимоги закону не були виконанні та в повідомленні про підозру не конкретизовано обставини події та її кваліфікація, не вказано всі ознаки кримінального правопорушення, способу та обставин його вчинення з урахуванням встановлених обставин, не зазначено прав підозрюваного.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника скаржника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 , який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити; думку прокурора ОСОБА_7 , який просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Частиною 1 ст. 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).
Згідно ч. 1 ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржено повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.
Так, апеляційний суд погоджується з тим, що перевірка повідомлення про підозру з точки зору обґрунтованості підозри з врахуванням положень ст.17 КПК України не входить до предмету судового розгляду, який здійснюється слідчим суддею відповідно до положень п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України на стадії досудового розслідування, а може бути лише предметом безпосереднього судового розгляду кримінального провадження судом, оскільки на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, давати оцінку зібраним доказам з точки зору їх допустимості, а без такої оцінки висновок щодо обґрунтованості повідомленої особі підозри неможливий.
За таких обставин доводи скарги щодо відсутності в діях підозрюваного ОСОБА_8 складу кримінальних правопорушень, в яких він підозрюється, непричетність до них, колегія суддів не може взяти до уваги та відхиляє при розгляді апеляційної скарги на повідомлення про підозру, оскільки як слідчий суддя так і суд апеляційної інстанції на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень.
Так, зібрані у ході досудового розслідування відомості, на цьому етапі досудового розслідування, з розумною достатністю та вірогідністю пов'язують підозрюваного ОСОБА_8 саме з кримінальними правопорушеннями, передбаченими ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 190 КК України, та наслідками, які настали. При цьому, у майбутньому такі обставини мають бути перевірені та оцінені в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні.
Стосовно інших доводів апеляційної скарги сторони захисту стосовно дотримання належної процедури повідомлення про підозру колегія суддів зазначає наступне.
Застосування належної правової процедури у кримінальному провадженні це встановлені кримінальним процесуальним законодавством способи реалізації норм кримінального процесуального права, що забезпечують досягнення цілей правового регулювання кримінальних процесуальних відносин у сфері порядку досудового розслідування та судового розгляду. Воно означає не лише те, що всі дії процесуальних суб'єктів мають відповідати вимогам закону, адже в такому випадку це завдання розчиняється в приписах засади законності. Такі дії мають виникати із наявних повноважень і перебувати в адекватному співвідношенні з конкретним процесуальним завданням, яке виникає в певний момент досудового розслідування і судового розгляду кримінального провадження. Таке адекватне співвідношення приводить до принципу пропорційності.
Належна правова процедура має застосування як під час судового розгляду, так і на стадії досудового розслідування.
Недотримання належної правової процедури тягне за собою порушення гарантованого кожному ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд.
Главою 26 КПК України передбачений інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності на стадії досудового розслідування, який служить вихідною гарантією захисту прав учасників кримінального провадження і є однією із засад кримінального провадження.
Положення ст. 276 КПК України вказують на те, що під час розгляду скарг на повідомлення про підозру предметом перевірки слідчого судді є, зокрема, питання дотримання процесуального порядку вручення повідомлення про підозру.
Дотримання встановленої правової процедури повідомлення про підозру означає, що дії процесуальних суб'єктів мають відповідати вимогам закону, має забезпечувати відповідність стандартам захисту прав людини, єдність змісту та форми кримінального провадження, налагоджену взаємодію верховенства права і законності, що в результаті врівноважує приватні і публічні (суспільні) інтереси заради досягнення цих завдань.
Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги сторони захисту щодо порушення порядку вручення повідомлення про підозру ОСОБА_8 , з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є, зокрема, особа щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
Згідно з ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається у день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи (ч. 3 ст. 111 КПК України).
За змістом ч. 1 ст. 135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.
У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім'ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи (ч. 2 ст. 135 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 136 КПК України належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістку про виклик або ознайомлення з її змістом.
Також, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) визначає «кримінальне обвинувачення» як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про те, що ця особа вчинила кримінальне діяння, при цьому, в деяких випадках це може робитися у формі інших заходів, здійснення яких несе в собі таке твердження і, по суті, так само впливає на становище підозрюваного (рішення у справі «Екле проти Німеччини» від 15 липня 1982 року, п. 73).
З матеріалів провадження вбачається, що СВ Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025255320000518 від 04.11.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 190 КК України.
21.01.2026 дізнавачем СД Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області складено та погоджене прокурором Золотоніської окружної прокуратури ОСОБА_10 повідомлення про підозру відносно ОСОБА_8 , що підозрюється у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 190 КК України.
Встановлено, що дізнавач викликала ОСОБА_8 до Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області шляхом направлення за місцем його проживання через АТ «Укрпошта» повісток про виклик, також здійснювала його виклик через месенджер WhatsApp.
Також, повідомлення надсилалися ОСОБА_11 (батькові ОСОБА_8 ) та ОСОБА_12 (дружині ОСОБА_8 ). Дані обставини підтверджені копіями повісток про виклик, що знаходяться в матеріалах справи.
21.01.2026 постановою дізнавача СД Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12025255320000518 від 04.11.2025 ОСОБА_8 оголошено в розшук.
21.01.2026 постановою дізнавача СД Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12025255320000518 від 04.11.2025 - зупинено.
Із відомостей з ЄРДР про рух кримінального провадження №12025255320000518, наданих слідчим СВ Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області під час розгляду справи, вбачається, що до ЄРДР внесено 21.01.2026 відомості про зупинення кримінального провадження у зв'язку з розшуком підозрюваного.
Оскільки ОСОБА_8 до дізнавача на виклики не з'являвся, був відсутній за місцем свого проживання, дізнавачем було повідомлено про підозру ОСОБА_8 через дорослого члена сім'ї - батька ОСОБА_13 , дана подія відбувалася із застосуванням відеофіксації.
Відповідно до ч. 1 ст. 278 КПК письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Тобто, вказана норма передбачає можливість не лише письмового вручення повідомлення про підозру, але й відсилає до норми, за якою повідомлення про підозру буде вважатися врученим із застосуванням інших способів, визначених для вручення повідомлень у кримінальному провадженні.
При цьому, належить зазначити підставою для вручення повідомлення про підозру саме батькові ОСОБА_8 було те, що сам ОСОБА_8 був відсутній за місцем проживання, а отже тимчасово відсутній за місцем проживання, що в свою чергу надавало право вручити повідомлення про підозру за правилами вручення повідомлень (ч. 2 ст. 135 КПК України).
Також колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 113 КПК України процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов'язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.
При цьому, визначений ч. 1 ст. 278 КПК України строк вручення повідомлення про підозру є присічним, тобто маючим межу існування в часі, зі спливом якого взагалі припиняється право вчинення цієї дії.
За таких обставин, враховуючи альтернативний характер норми вимог ч. 2 ст. 135 КПК України, обраний спосіб вручення письмового повідомлення про підозру саме дорослому члену родини батькові ОСОБА_8 , був релевантним, враховуючи присічність строків ч. 1 ст. 278 КПК України.
За правилами ч. 1, ч. 3 ст. 111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження, зокрема про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію; повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.
Положення ч. 1 ст. 136 глави 11 КПК України регламентують можливість здійснення відеозапису вчинення певної процесуальної дії, як факту ознайомлення особи зі змістом прийнятого процесуального рішення, про яке йдеться у ч. 1 ст. 111 КПК України.
Отже, положення кримінального процесуального закону, які регламентують процедуру повідомлення учасника провадження про здійснену процесуальну дію або про прийняте процесуальне рішення, в тому числі й вручення письмового повідомлення про підозру, спрямоване на те, щоб адресат такого повідомлення був проінформований про факт прийнятого рішення або вчинення процесуальної дії. Тобто основною метою передбаченого законом алгоритму здійснення такого повідомлення є доведення до відома адресата певної інформації, яка має процесуальне значення у провадженні. Законодавець також передбачив певні запобіжники, які дозволяють з одного боку зафіксувати небажання особи, яка є адресатом повідомлення, його отримати, а з іншого - є способом фіксації факту повідомлення. Таким способом повідомлення є відеозапис вчинення певної процесуальної дії.
У тому випадку, коли особа відмовляється від вручення їй письмового повідомлення про підозру, сторона обвинувачення може здійснити відеозапис такого вручення, і такий відеозапис проведеної процесуальної дії є достатнім засобом фіксації належного повідомлення адресата.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у постанові від 5.08.2025 у справі № 711/171/24 (провадження № 51-1367км25).
Дослідивши оптичний диск з відеозаписом про вручення повідомлення про підозру, слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку, що повідомлення про підозру було вручено належним чином без порушень положень КПК України.
Посилання сторони захисту на те, що повідомлення про підозру є незаконним, оскільки в повідомленні про підозру не конкретизовано обставини події та її кваліфікація, не вказано всі ознаки кримінального правопорушення, способу та обставин його вчинення з урахуванням встановлених обставин, колегією суддів визнаються безпідставним, виходячи з наступного.
Зі змісту повідомлення про підозру вбачається, що у ньому зазначено всі необхідні відомості, визначені ст. 277 КПК України, а саме: прізвище та посаду прокурора, який здійснює повідомлення про підозру; анкетні відомості ОСОБА_8 ; номер кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; зміст підозри; правова кваліфікація кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється, час, місце його вчинення, а також відомості щодо інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; права підозрюваного, підпис прокурора та слідчого, які здійснювали повідомлення.
В зв'язку з вищевикладеним, слідчий суддя прийшов до висновку, з яким погоджується і колегія суддів, що повідомлення про підозру ОСОБА_8 від 21.01.2026 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 190 КК України відповідає вимогам ст. 277 КПК України, докази є достатніми, аби стверджувати про причетність його до вчинення вказаних кримінальних правопорушень, відповідають стандарту «достатніх підстав (доказів)» для підозри особи у вчиненні кримінальних правопорушень, письмове повідомлення про підозру складено та вручено, уповноваженою на це особою та у спосіб, передбачений ч.1 ст. 278 КПК України. За таких обставин слідчий суддя не знайшов підстав для висновків, що повідомлення про підозру було здійснено без достатніх доказів.
Твердження сторони захисту, що розгляд скарги був проведений неповноваженим складом суду, колегія суддів відхиляє, оскільки розподіл судової справи був здійснений відповідно до ст. 35 КПК України та Положення про автоматизовану систему документообігу суду, яке погоджено наказом Державної судової адміністрації України від 29.11.2024 № 529, та затверджено рішенням Ради суддів України від 11.11.2024 № 39 (зі змінами та доповненнями).
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя, на виконання вимог ст. ст. 276, 278, 303 КПК України, під час розгляду скарги дійшов правильного висновку про відсутність підстав для скасування повідомлення про підозру ОСОБА_8 , оскільки повідомлення про підозру за своїм змістом відповідає вимогам ст. 277 КПК України, при цьому, матеріали справи не свідчать про порушення передбаченої ст. 278 КПК України процедури повідомлення про підозру.
Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що слідчим суддею розглянуто скаргу представника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 з дотриманням положень кримінального процесуального закону та прийнято законне і обґрунтоване рішення.
Колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу представника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись ст.ст. 284, 309, 405,407,419,422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Золотоніського районного суду Черкаської області від 16 квітня 2026 про відмову в задоволенні скарги на повідомлення про підозру від 21 січня 2026 року - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуюча ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4