08 травня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/349/25-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення,-
До Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (відповідач 2) з такими позовними вимогами:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 30.08.2024 №241670041531 про відмову в перерахунку пенсії (переведенні з пенсії за віком на пенсію у зв'язку із втратою годувальника ОСОБА_1 ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію у зв'язку із втратою годувальника згідно її заяви №871 від 10.06.2022.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно відмовив позивачу у переведенні з пенсії за віком на пенсію у зв'язку із втратою годувальника (померлого чоловіка) відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" через відсутність відомостей про перебування на утриманні померлого годувальника. Позивач не погоджується із прийнятим рішенням, оскільки надані пенсійному органу документи належним чином підтверджували факт перебування на утриманні померлого годувальника з огляду на на їх спільне проживання.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою суду повернуто без розгляду клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області по справі №600/349/25-а про залишення позовної заяви без розгляду.
Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області подало до суду відзив, в якому вказувало, що заява позивача, відповідно до екстериторіального розподілу розглядалася Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області. Оскільки позивачем не було надано до Пенсійного органу документів, які підтверджують факт перебування на утриманні померлого годувальника, то відповідачем 2 правомірно прийнято рішення про відмову у перерахунку пенсії.
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, не погоджуючись із поданим позовом, подало до суду відзив, в якому зазначало, що у позивача відсутнє право на переведення з пенсії за віком на пенсію у зв'язку із втратою годувальника відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", адже не підтверджено факт перебування на утриманні померлого годувальника.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Зважаючи на відсутність клопотання будь-якої зі сторін про інше, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Позивач з 03.02.2022 є утримувачем пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 30.06.2016 між ОСОБА_2 та позивачкою укладено шлюб.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .
26.08.2024 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою про перерахунок пенсії за віком (переведенні з пенсії за віком на пенсію у зв'язку із втратою годувальника).
Згідно принципу екстериторіальності вказана заява позивача була направлена на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області розглянувши вказану заяву, 30.08.2024 прийняло рішення №241670041531, яким відмовлено позивачу в переведенні з пенсії за віком на пенсію у зв'язку із втратою годувальника, оскільки не підтверджено факт перебування заявниці на утриманні померлого годувальника та відсутній необхідний страховий стаж.
Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом порушених прав.
До спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті пору.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Частиною 1 статті 5 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058) визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до частини 2 статті 5 Закону №1058 виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Згідно частини 3 статті 4 Закону №1058 виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 8 вказаного Закону передбачено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №1058 призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною першою статті 10 Закону №1058 передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Тобто, законом встановлено право вибору позивача одного з виду пенсій.
Згідно з частиною першою статті 36 Закону №1058-IV, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім'ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
За приписами частини 2 статті 36 Закону № 1058-IV непрацездатними членами сім'ї вважаються: 1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону; 2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років; 3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
Відповідно до частини третьої статті 36 Закону №1058-IV, до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Отже, з огляду на системний аналіз наведених норм, юридичне значення для призначення пенсії у разі втрати годувальника має встановлення факту перебування особи на утриманні.
Пунктом 3 частини першої статті 45 Закону №1058-IV також передбачено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
Постановою Правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 №22-1, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок №22-1).
Пунктом 2.3 Порядку №22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу.
Також, надаються такі документи:
1) документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) особи, якій призначається пенсія (надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків), та померлого годувальника (надається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, має такі документи);
2) свідоцтво про народження або документ, що посвідчує особу, зазначений у пункті 2.9 цього розділу, якій призначається пенсія;
3) документи, що засвідчують родинні стосунки члена сім'ї з померлим годувальником;
4) свідоцтво про смерть годувальника, або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим, або інформація з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин;
5) документи про вік померлого годувальника сім'ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим;
6) довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів, закладів освіти за кордоном про те, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання;
7) документи про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років;
8) відомості про місце проживання;
9) документ про перебування членів сім'ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника;
10) експертний висновок про встановлення причинного зв'язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (крім дружин (чоловіків), які втратили годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, та звернулися за призначенням пенсії у зв'язку з втратою годувальника).
11) документи про стаж особи, якій призначається пенсія, визначені підпунктом 2 пункту 2.1 цього розділу (для визначення пенсійного віку осіб, зазначених у пункті 1 частини другої статті 36 Закону).
Згідно з п. 2.11 Порядку №22-1 за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, приймаються відомості про місце проживання (разом з годувальником за однією адресою), зазначені у пункті 2.22 цього розділу, або документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт.
Так, згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 30.06.2016 між ОСОБА_2 та позивачкою укладено шлюб.
Відповідно до довідки виданої Центром надання адміністративних послуг Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області №389 від 06.10.2022 ОСОБА_1 мешкає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , до дня смерті проживала та вели спільне господарство з нині покійним чоловіком ОСОБА_2 . який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а/з №3162 від 09.11.2021. Довідка видана на підставі акту обстеження від 05.10.2022, складеного депутатом Фонтанської сільської ради Вавіловою А.Ю.
У ході судового розгляду справи відповідач не заперечував факт подання зазначених вище документів ОСОБА_1 до пенсійного органу при зверненні із заявою від 23.08.2024.
Отже, наданими позивачем документами підтверджено факт її перебування на утриманні померлого чоловіка в розумінні вказаного Порядку №22-1.
Щодо доводів відповідачів про відсутність у позивача достатнього страхового стажу для перерахунку пенсії, а саме переведенні з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника), суд зазначає наступне.
Відповідно до приписів частини 1 статті 38 Закону №1058-ІV, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.
Таким чином, суд робить висновок, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, при цьому, необхідною умовою для призначення вказаним особам пенсії у зв'язку з втратою годувальника або переведення на такий вид пенсії, є встановлення їм інвалідності або досягнення ними пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-ІV.
Статтею 26 Закону №1058-ІV, визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років. Отже, саме 60 років визначається, як загальний пенсійний вік як для чоловіків, так і для жінок.
Суд вважає помилковою прив'язку для цілей призначення пенсії саме по втраті годувальника до наявності страхового стажу, необхідного саме для пенсії за віком, при тому, що заявник просить призначити їй пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якому і так вже була призначена відповідна пенсія. Тобто саме ця особа - годувальник, а не особа, що перебуває на утриманні, повинна мати відповідний страховий стаж.
Формулювання в нормі закону відсилки до статті 26 Закону, на переконання суду, вимагає саме дотримання віку (непрацездатності) за цією статтею, а не страхового стажу, що є логічним при питанні призначенні пенсії по втраті годувальника; при цьому доводи відповідачів мали б бути враховані у разі формулювання в цій нормі прив'язки не лише до віку, а до віку та стажу, визначеного статтею 26 Закону №1058-ІV, чого вона не містить.
За таких обставин позивач, як дружина померлого годувальника, яка на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії у зв'язку втратою годувальника досягла 60-річного віку, тобто віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у розумінні приписів пункту 1 частини 2 статті 36 Закону №1058-ІV, є непрацездатним членом сім'ї померлого годувальника (її чоловіка), тому має право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника. Окрім того, суд зауважує, що позивач з 03.02.2022 отримує пенсію за віком.
Висновок відповідача, покладений в основу рішення щодо відсутності у позивача достатнього страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону №1058-ІV, суд вважає помилковим, оскільки положення статті 36 Закону №1058-ІV, яким визначено умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, не пов'язують право на такий вид пенсії з наявністю певного страхового стажу утриманця.
Враховуючи вищевикладене, оскільки позивачка є дружиною померлого годувальника, перебувала на його утриманні та отримує пенсію за віком, відтак має право на переведення на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
З огляду на викладене та беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, відмовляючи позивачу у переведенні з пенсії за віком на пенсії у зв'язку із втратою годувальника, діяло не на підставі, у межах та у спосіб, що визначені законом.
Відтак, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у перерахунку пенсії від 30.08.2024 241670041531 є протиправним та підлягає скасуванню, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню.
Разом з тим, з огляду на суть та характер спірних відносин, зважаючи на дискреційність повноважень пенсійного органу щодо переведення з одного виду пенсії на інший, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача буде, окрім визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення, є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву позивача від 23.08.2024 про переведення з пенсії на віком на пенсію у зв'язку із втратою годувальника, із обов'язковим урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цього рішення.
При цьому, суд наголошує, що саме Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, як суб'єкт владних повноважень, що відмовив позивачу переведенні з одного виду пенсії на інший, зобов'язаний повторно розглянути заяву та прийняти відповідне рішення із врахуванням висновків суду у цьому рішенні.
Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивачем доведено наявність підстав для часткового задоволення заявлених вимог.
При цьому, з метою логічності та зрозумілості рішення суду його резолютивна частина буде викладена дещо в іншому формулюванні ніж заявлені позовні вимоги, однак вказане не впливатиме на зміст останніх та обсяг їх задоволення.
Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
За подання позовної заяви до суду, позивачкою було сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією № TS202992 від 22.01.2025.
Оскільки, позов підлягає до часткового задоволення, враховуючи приписи ч. 3 ст.139 КАС України, суд присуджує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 605,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області, рішення якого і стали підставою для звернення до суду з даним позовом.
Крім того, в позовній заяві міститься вимога щодо стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, орієнтовний розмір яких складає 5000,00 грн.
Разом з тим, в ході судового розгляду справи ані позивач, ані представник позивача не надали суду належні докази на підтвердження понесених витрат у зв'язку із зверненням позивача за професійною правничою допомогою, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідачів на користь позивача таких витрат.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 30.08.2024 №241670041531 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії (переведення з пенсії за віком на пенсію у зв'язку із втратою годувальника) від 23.08.2024 із обов'язковим урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цього рішення.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 605,60 грн.
5. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП - відсутній);
Відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (площа Центральна, 3, м. Чернівці, Чернівецький район, Чернівецька область, 58002, код ЄДРПОУ 40329345);
Відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (площа Соборна, 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010).
Суддя В.О. Григораш